Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Релігія та церква в середньовічній Європі. Повні уроки

Тип уроку: засвоєння нових знань

Тема 2. Релігія та церква в середньовічній Європі.

Мета: Пояснення причин поширення християнства та його ролі у суспільстві.

Завдання: Дати огляд основних подій, пов’язаних із впливом церкви на розвиток Середньовічної Європи.

Хід уроку:

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Розповідь нової теми:

Початок християнської доби

Життя середньовічної людини неможливо уявити без керівної ролі церкви. Вищим станом було духовенство, тому всі ниточки управління суспільством вели до Папи (що означає «батько церкви» - вища посадової особи в західній церкві) та Патріарха (глава східної церкви) і священиків нижчих за рангом. Чіткого поділу влади на церковну і світську не було. Поширення християнства в Європі почалося ще наприкінці IV ст. за правління імператорів Константина І і Феодосія І. Так християнами стали франки, вестготи, остготи, вандали, лангобарди. Навіть насильне навернення підкорених народів у християнство, як наприклад чинив Карл Великий, зміцнювало церковну владу – вона отримувала «слуг божих» і накопичувала матеріальні цінності: землю, ліси, зводила будівлі, бо король увів «десятину», тобто десяту частину свого прибутку слід було віддавати церкві.

Мандрівні ірландські та англійські ченці у VI-VIII ст. поширювали християнство, добираючись до всіх куточків Європи. Вони переконували народи у силі Божого слова, створюючи красиві рукописні книги, засновуючи монастирі й поширюючи знання у найвіддаленіших землях. Ірландські ченці охрестили частину країни англосаксів (всю Британію не змогли охопити). Релігія регламентувала все життя людини – від народження до смерті. У IV-V ст. єпископ Аврелій Августин написав працю «Сповідь», в якій церква проголошувалася єдиним посередником між Богом і людьми, тому всі повинні коритися її настановам.

Святий Аврелій Августин

Селянин не починав роботу на землі, не помолившись, так само рицар перед походом, і навіть коронація монархів відбувалася лише тоді, коли згодиться глава церкви. Це зміцнювало поширену думку, що «влада – від Бога». Монархам така ідея була не завжди на руку. Хоч вона й сприяла утриманню влади, проте папа демонстрував свій вплив на правителя.

Папа і король: хто сильніший?

Літочислення ведеться від народження Христа, тому напередодні 1000 р. людство з особливою увагою чекало закінчення тисячоліття, готуючись до другого пришестя і кінця світу. Це посприяло черговій хвилі християнізації. Догмати релігії закликали людей коритися владі, не відхилятися від віри, яка прославляла чесноти й засуджувала гріхи. Для розвитку народів це мало позитивне значення – європейці позбавлялися варварського світогляду. Поруч із цим розвивалися феодальні відносини – основа економіки. В ті часи виникла ідея захисту віри, що об’єднало європейські народи, але й започаткувало війни – хрестові походи проти іновірців. Церква прагнула підкорити собі й управління державою. Успіхів у цьому було досягнуто в Італії у V-VI ст., коли державна влада не відзначалася силою. Папи очолювали державу вже не тільки як представники церкви, а ще й як монархи. До наших часів існує держава Ватикан, створена у 756 р. главою якої є Папа Римський.

У кінці VI ст. Папа Григорій І Великий зумів відрадити лангобардів від нападу на Рим, і, користуючись величезним авторитетом на Заході, проголосив себе спадкоємцем апостола Петра. Згодом, у Х ст. влада церкви підпала під вплив держави. Папа вже не вивищувався над імператором. Навпаки – монархи здобули право призначати і затверджувати єпископів (це називається «інвеститура»). Через це виникає «симонія» - практика купівлі і продажу посад у церкві, тому будь-яка багата людина могла зайняти високу посаду в церковній ієрархії (навіть стати папою). На авторитет церкви це вплинуло негативно, бо єпископами ставали й ті, хто прагнув наживи й світських утіх, а не служіння вірі. Минув час, і в середині ХІ ст. Папа Григорій VII заявив, що монархи й великі феодали мусять відмовитися від свого впливу на церковні справи, в тому числі – на призначення духовенства. Суперечки щодо цього припинилися в ХІІ ст. домовленістю між папою та королями. Влада католицтва знову зміцніла аж настільки, що королі в розумінні глави церкви стали ледь не васалами. Доказом могутності пап є розпочаті з їх ініціативи Хрестові походи проти іновірців. А в ХІІІ ст. Папа Інокентій ІІІ здійснив взагалі нечуване – відлучив від церкви німецького, англійського та французького королів, згодом історія повторилася з наступним главою церкви і німецьким імператором Фрідріхом ІІ. Монарх позбавився влади і держава розпалася. У політичному житті церква змогла об’єднати європейські народи на основі релігії, але в 1054 р. між папою і патріархом загострилися стосунки і стався розкол (схизма) на католиків і православних. Відповідно, народи також розділилися.

Церковне вбрання єпископа та митрополита

Боротьба проти вільної думки

Провідна роль церкви відіграла свою роль у культурі – до нашого часу збереглися визначні пам’ятки мистецтва, архітектури, створені для прославляння Бога, святих, важливих релігійних дат. Перші книги виготовлялися в монастирях і також присвячувалися церковним темам.

Книга «Апостол» - частина Нового Завіту

Але те, що не входило в плани духовенства, що могло підірвати її авторитет, суворо каралось – дослідників природи, перших науковців спалювали на вогнищах, під тортурами змушували відрікатися від своїх поглядів. Такі погляди церква вважала єрессю – помилковими, небезпечними, а тих, хто їх висловлював називали єретиками і це був один із найбільших гріхів. Для виконання цих завдань була організована інквізиція – церковний суд.

Спалювання людини, яку церква вважала єретиком

Інквізитори вважали небезпечними для церкви будь-які книги, висловлювання, які не сходилися із біблійними уявленнями чи були просто незрозумілими. Цікаво, що «єретичні» ідеї знаходили не лише в діяльності допитливих учених, а й серед духовенства. Священнослужителі, які дорікали отцям церкви за непомірний потяг до багатства та розваг, ризикували позбутися життя за таку сміливість. Адже деякі церковні діячі накопичили чимало добра, хоча серед віруючих проповідували скромність.

Допит інквізиції

Духовенство у християнстві розрізняється на біле і чорне. До першого належать пишно одягнуті священнослужителі в соборах і церквах, які живуть і виконують свої обов’язки поруч із мирянами.

Франциск Ассизский, засновник ордену францисканців

Чорне чернецтво – це монахи, які зосереджуються на молитвах і, уникаючи людей, живуть у лісах, пустелях, чи поблизу міст, але у спеціально збудованих монастирях. Західна традиція називає такі монастирі абатствами, а східна – лаврами. Чернечі спілки називають орденами, серед них найвідомішими є бенедиктинський, заснований у 530 р., бернардинський, францисканський, домініканський. Монахи проповідували любов до ближнього, милосердя, працьовитість і боролися проти єретиків.

3. Учитель повторює з класом поняття.

Повторюємо поняття:

• Десятина
• Схизма
• Інвеститура
• Симонія
• Інквізиція
• Єресь

4. Учитель перевіряє набуті знання.

Питання для самоперевірки:

1. Чи була влада розділена на церковну і світську?

2.Чому церкві було вигідне навіть насильницька християнізація?

3. Хто написав релігійну працю «Сповідь»?

4. Назвіть державу, якою керує Папа Римський.

5. Чому в середньовіччя було небезпечно займатися наукою?

5. Учитель ставить всім учням творче завдання для виконання у режимі реального часу.

Творче завдання: Уявіть, що ви – середньовічні дослідники природи і вивчаєте зміну пір року. Поясніть, чому церква могла заборонити вашу діяльність.

6. Домашнє завдання:

1. Повторення пройденого матеріалу.

2. Знайдіть на карті державу Ватикан. Поясніть, за яких умов вона створена і яке має значення.

Література:

1. Урок на тему: «Роль церкви у Європі Середніх віків», Будянська Л. С., м. Донецьк

2. Великі завойовники / Автор-упорядник В.Товстий. – Х.: Промінь, 2010

3. Крижановський О.П., Хірна О.О. Історія середніх віків. - Л.: Оріяна-Нова, 2007;

4. Навколо світу. Енциклопедія. – Х.: Пегас, 2006;

5. Кардіні Ф. Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2004;

6. Карліна О. Історія середніх віків. - К.: Генеза, 2000;

7. ukrmap.kiev.ua

8. sc4v.narod.ru

9. rom-history.narod.ru

10. mid-ages.ru

Скомпоновано і відредаговано С. Г. Соловйовим

Якщо ви маєте виправлення чи пропозиції щодо даного уроку, напишіть нам.

Якщо ви хочете побачити інше коригування чи побажання щодо уроків, дивіться тут - Освітній форум.