Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 6 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Реформа Ехнатона. Війни Рамзеса II з хеттами. Повні уроки

Тема уроку: Реформа Ехнатона. Війни Рамзеса II з хеттами.

Мета Уроку: Засвоєння учнями нових знань.

Завдання уроку:

1. Розповісти учням зміст реформ Єгипетського царя Ехнатона.

2. Окреслити школярам основні бої Рамзеса II з хеттами та їх завершення мирним договором.

Хід уроку:

Реформи Ехнатона

Започаткований правлінням Тутмоса III, який провів на троні 54 роки (перші 22 з них фактично правила ненависна йому Хатшепсут), блискучий період політичної могутності імперського Єгипту тривав досить довго, а пов'язані з ним зовнішньополітичні успіхи і внутрішньополітичні зміни визначили серйозні зрушення у структурі країни, зокрема в традиційному співвідношенні соціально-політичних сил. Лейтмотивом змін було істотне переміщення центру ваги адміністрації і всієї опори влади фараонів на нетитуловані шари вихідців з чиновників, воїнів, хліборобів, тобто з немху, якщо навіть не з рабів. Результатом цього процесу було помітне ослаблення позицій вельможно-жрецької знаті. Правда, жерці і храми узагалі процвітали – досить пригадати, яким потоком йшло в храмові господарства, в тому числі в столичний храм Амона (Амона-Ра), награбоване в походах майно й раби. Але, по-перше, є підстави вважати, що казна все важче тиснула на храми і намагалася використовувати їх доходи для утримання чиновників і воїнів, а по-друге, майновий добробут не був адекватним політичній ролі жрецтва, яка все зменшувалася. Втративши вплив на поточну політику, храми все виразніше перетворювалися на опорні регіональні центри господарства, в низові бази державного сектора економіки. Зрозуміло, що ще вчора колишнє дуже впливове жрецтво не могло змиритися з цим. Назрівав серйозний соціально-політичний конфлікт.

Бог Амон-Ра

Конфлікт почався з того, що політичні претензії жерців храму Амона-Ра були не тільки відкинуті новим фараоном Аменхетепом IV, що вступив на трон в 1372 р. до н. е., а й послужили приводом для рішучих гонінь. Фараон демонстративно підтримав протилежний для храму Амона-Ра новий культ раніше маловідомого бога сонячного диска Атона, зручний для нього тим, що за цим культом не стояли ніякі впливові сили. Оголосивши себе верховним жерцем Атона, Аменхетеп змінив своє ім'я на Ехнатон («угодного Атону») і, покинувши Фіви, в 300 км на північ від них заснував швидко відбудовану для нього нову столицю Ахетатон (городище Телль-Амарна). З точки зору релігії це була чи не перша в історії спроба замінити всіх богів одним, створити культ єдиного, загальнообов'язкового для всіх, офіційно визнаного і звеличеного бога великої країни. Але монотеїстична тенденція реформи аж ніяк не була головною; основна мета її зводилася до того, щоб зміцнити централізовану адміністрацію за рахунок ліквідації сепаратистських тенденцій впливової храмової знаті. Прагнучи рішучим ривком порвати з традицією, Ехнатон робив відчайдушні спроби все відновити. Це проявилося і в створенні нового бога, і в будівництві нової столиці, і у висуванні нових людей, у створенні нових культово-канонічних норм, навіть у новій, причому досить художньо досконалій, школі мистецтва – достатньо нагадати про такий шедевр портретної скульптури, як зображення дружини реформатора красуні Нефертіті.

Ехнатон

Нефертіті

Важко сказати, якими могли б бути результати реформи, якщо б не передчасна смерть Ехнатона, який процарював близько 17 років. За його життя реформи відкритого опору не зустріли, хоча, як і будь-які радикальні реформи в традиційному суспільстві, не були сприйняті відразу усіма, тим більше з радістю. Для реформ завжди потрібен час. Ехнатону його явно не вистачило. Спадкоємці його не були сильними правителями і до того ж були людьми юними і правили недовго. Опір же реформам все зростав. Справа закінчилася тим, що Тутанхамон був змушений змінити своє ім'я (раніше він іменувався Тутанхатон) і перенести столицю в Мемфіс, надавши фіванским жерцям Амона-Ра всі втрачені ними права і привілеї. Були відновлені всі старі традиції, ім'я фараона-єретика було, а місто Ахетатон знесли з лиця землі. Після смерті Тутанхамона, який не залишив спадкоємця (гробниця померлого, як відомо, була розкопана археологами на початку ХХ століття - вона виявилася нерозграбованою; муміфіковане тіло фараона свідчить про його юний вік), його молода дружина намагалася втриматися на троні, вийшовши заміж за запрошеного нею хеттського царевича. Але її спроба успіху не мала. Царевич був убитий, а престол незабаром зайняв могутній фіванський жрець Хоремхеб. Хоремхеб і його наступники не стали сваритися зі знаттю, воїнами і чиновниками з числа немху, які були опорою Ехнатона і його попередників, і саме це зіграло важливу роль в досягненнях фараонів дев'ятнадцятої династії, однієї з наймогутніших в історії Стародавнього Єгипту.

Тутанхамон

Амон і Хоремхеб

Війни Рамзеса II (1317-1251 рр. До н. е.)

Наступник Сеті I - Рамзес II проводив свою завойовницьку політику вже в значно ширшому масштабі. Метою цієї військової політики було повернення Єгипту колишніх володінь в Сирії і відновлення єгипетського впливу в Азії у колишньому обсязі. Щоб повернути Єгипту колишнє панівне становище в Палестині, Фінікії і в Сирії, Рамзес II повинен був зламати головні військові сили хетів, розташовані в цих країнах. Одночасно з цим єгипетські війська повинні були завдати рішучого удару місцевим князям, які об'єдналися з хетами, основними ворогами єгиптян в Передній Азії. Перш за все Рамзес II зробив спробу зміцнитися на сірійському узбережжі, де на 4-му році свого царювання він наказав висікти пам'ятний напис, знайдений поблизу Бейрута. Почавши похід проти хеттів, Рамзес II зібрав досить значні для того часу військові сили, майже 30 тис. воїнів. Крім єгипетської армії, розділеної на чотири корпуси, у складі його військ перебували загони іноземних найманців (нубійців, куля дана та ін.) З півночі назустріч єгипетським військам рухалася велика хетська армія, зібрана хеттским царем Муваталом. До її складу входили крім хетських військ загони союзників, сирійських князів, і наймані загони різних малоазійських племен.

Храм Рамзеса II в Абу-Сімбелі

Голова кришки саркофага Рамзеса II. Нове Царство. XIX династія. Каїрський музей.

Перший похід Рамзеса II до Сирії досить докладно описаний у літописах поетичного характеру, які збереглися головним чином на стінах храмів того часу. Судячи з цих написів, Рамзес II швидким маршем рушив через Палестину у напрямку до Кадети, сильної фортеці, розташованої на річці Оронті, залишивши на фінікійському березі у вигляді прикриття загін, що складався з молодих новобранців. Дізнавшись по дорозі від перебіжчиків, що цар хітіті, наляканий наближенням єгипетського війська, нібито вагається вийти з району Алеппо і що близько Кадета немає великих хетських сил, а, більше того, сирійські війська хочуть перейти на бік єгиптян, Рамзес II на чолі авангарду рушив до кадетів форсованим маршем, відірвавшись від головної частини своєї армії. Швидко підійшовши до кадетів, Рамзес розбив свій табір на північному заході від міста. Але тут, раптово натрапивши на великі хетські сили, що стояли в повній бойовій готовності, єгипетський фараон потрапив у пастку, заздалегідь приготовану йому ворогом. Хетські колісниці увірвалися в єгипетський табір. Єгипетські війська і сам фараон були оточені переважаючими силами ворога. У поетичному описі кадешской битви розповідається про те, як Рамзес в цю важку для нього хвилину звернувся з молитвою до бога Амона, як Амон, почувши його молитву, послав йому чудесний порятунок і дав йому можливість пробитися через залізне оточення ворогів. Так улесливий придворний поет намагався дещо послабити враження від ганебної для єгиптян поразки під стінами Кадета, зобразивши «чудесний» порятунок фараона врезультаті його мужності і благочестя, одночасно наголошуючи на думці про те, що фараон як син бога на землі завжди знаходиться під охороною богів. Однак усе пояснюється значно простіше. Тільки завдяки тому, що інші єгипетські загони зреагували вчасно і допомогли, Рамзесу II вдалося уникнути повного знищення. Але все ж таки удар, нанесений хетами єгипетським військам, був досить відчутним. Рамзесу II після кадешской битви довелося відступити і повернутися назад до Єгипту. Навряд чи можна вважати, що єгипетські війська під час цієї битви при Кадетові (1312 р. до н. е.) здобули перемогу над хетами, як це зображує єгипетська напис. Єгиптяни не змогли досягнути в Сирії якихось вирішальних успіхів. Їм не вдалося заволодіти таким важливим стратегічним пунктом, яким був Кадеш. Навпаки, той факт, що єгиптяни були змушені відступити, вказує на те, що вони під Кадешем зазнали великих втрат. Про це говорить і та обставина, що єгиптянам не вдалося в результаті цієї першої кампанії зміцнитися ні в Сирії, ні в Палестині.

Другий похід до Сирії був проведений Рамзесом II значно обережніше. Протягом трьох років він вів повільну та наполегливу боротьбу за оволодіння Палестиною. Взявши Ашкелон та Дапур, зайнявши Галілею, повільно просуваючись уперед і ретельно закріплюючи за собою всі захоплені території і міста, Рамзес II дійшов до річки Оронта. Єгипетським військам, що просувалася на північ, вдалося проникнути в Північну Сирію і захопити ряд міст в долині Оронта. Успіхи єгипетських військ під час другої сирійської кампанії в деякій мірі пояснюються великими заворушеннями, які тоді відбувалися в хетській країні. Як відомо з хетських описів, в цей час сила Хетської держави була надламана навалою північного племені газгейцев, а також великою міжусобною боротьбою, яка розгорілася між двома претендентами на престол хітіті: Урхітешубом і Хаттушилем.

У 1296 р. до н. е. хітітський цар Хаттушіль уклав з Рамзесом II мир. За мирним договором, текст якого зберігся, обидві сторони відмовлялися на майбутнє від всякого роду завоювань за рахунок другої сторони і навіть уклали між собою військовий оборонний союз проти будь-якого можливого ворога, який здійснить напад на одну з договірних сторін. Далі обидві сторони зобов'язувалися допомагати одна одній у покаранні злочинців і виганяти з меж своєї країни політичних емігрантів. Тексти цього мирного договору, що збереглися на стінах єгипетських храмів, а також в архіві хетських царів, не дають можливості визначити територіальну межу, встановлену після закінчення війни між двома найбільшими державами Передньої Азії. Судячи з хеттских документів, найпівнічніша частина Сирії залишилася під впливом хетів. Єгипетські написи дозволяють припускати, що в результаті війни Палестина, Південна Фінікія і Південна Сирія знову опинилися під владою Єгипту. Мирний договір був закріплений династичним шлюбом Рамзеса II з хетською царівною. Результатом війни і подальшого мирного договору було відновлення нормальних торговельних зв'язків Єгипту з азіатськими країнами.

Перевір себе:

1. Якої сфери життя суспільства стосувалися реформи Ехнатона?

2. Чи одразу Єгиптяни прийняли монотеїстичну форму релігії?

3. Розкажіть, як проходила війна Рамзеса ІІ з хеттами?

Домашнє завдання:

1. Підготуйте реферат про правителя Єгипту Тутанхамона.

2. Що таке «поетичні літописи», та яку роль вони відігравали в давньоєгипетському суспільстві?

3. На яких умовах у 1296 р. до н. е. хітітський цар Хаттушіль уклав з Рамзесом II мир?

Список використаних джерел:

1. Урок на тему “ Реформа Ехнатона та війни Рамзеса II з хеттами”. Вовк В. Р., м. Київ.

2. О. І. Шалагінова, Б. Б. Шалагінов. Історія стародавнього світу 6 клас, 2009.

3.Мертц Барбара. Древний Египет. Храмы, гробницы, иероглифы / Пер. с. англ. Б. Э. Верпаховского. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2007. – 363 с.

4. historic.ru

Відредаговано і надіслано Сичем Д. Д.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.