Мета уроку: Закріпити знання про роль споживача в економічних відносинах отримані протягом ознайомлення з попереднім курсом економіки.
Головні питання уроку:
1. Хто такий споживач?
2. Роль споживача в ринкових відносинах.
3. Суверенітет споживача на ринку
4. Захист прав споживачів
Хто такий споживач?
Спочатку давайте пригадаємо: хто ж такий споживач? Кожна людина в сучасному світі користується певними предметами, які вона придбала за гроші. Подивіться навкруги себе: ось стіл, куплений у меблевому магазині, ось продукти, принесені з ринку, ось холодильник, який ми нещодавно відремонтували. Усі ці речі потрібні нам, ми використовуємо їх у своєму житті. У будь-який час ми щось споживаємо: одяг, який носимо; продукти харчування, які вживаємо в їжу; музику, яку слухаємо, телефон, за допомогою якого спілкуємося; купуємо путівку в туристичному агентстві тощо. Купуючи щось за гроші, ми виступаємо в ролі споживачів. І як споживачі ми вступаємо у відносини з іншими людьми. А будь-які відносини припускають взаємні права і обов'язки. Саме таким правам і обов'язкам і буде присвячена ця тема. Отже, споживачами, незалежно від професії, статі, віку, є всі ми. У законі України «Про захист прав споживачів» сказано, що «споживач — це фізична особа, яка при-дбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника».
Роль споживача в ринкових відносинах
Один споживач - «піщинка» у величезному морі товарів, що потрапяють на ринок. На перший погляд, його поведінка не може мати серйозного значення для економіки, де діють величезні підприємства, транснаціональні компанії, грандіозні енергетичні системи і т. п. Навіть на ринку власне споживчих товарів «голос» окремого споживача майже не чути. То чи може він серйозно вплинути на рішення фірм, які виробляють ці товари? Проте силу споживача і його вплив на виробників не слід недооцінювати: по-перше, суспільство складається із споживачів, а по-друге, кожен з них приймає абсолютно самостійне рішення щодо обсягу та напрямку майбутніх покупок. Ці обставини змушують враховувати колективну думку споживачів, коли фірми у свою чергу вирішують три головних для себе питання: що виробляти, як виробляти і для кого виробляти. Якщо велика кількість споживачів згодна віддати за даний товар свої гроші, причому стільки, що з лишком покриває витрати виробника, то виробник отримує бажаний прибуток. Якщо ні - фірма може і розоритися (або, щонайменше, втратити частину потенційного прибутку). Цей простий і зрозумілий механізм взаємовідносин між виробником і споживачем діє в ринковій економіці за принципом зворотного зв'язку, «автоматично» погоджуючи обсяг і структуру виробництва з обсягом і структурою споживання. Описаний механізм діє не тільки на ринку споживчих товарів, але і на ринку товарів виробничого призначення. Адже виплавка сталі, наприклад, або виробництво верстатів потрібні не самі по собі - вони являють собою проміжні продукти, які застосовуються у виробництві все тих же товарів, безпосередньо задовольняють потреби людей. Отже, обсяг виробництва сталі і верстатів прямо залежить від попиту людей на кінцеві споживчі товари. Виходить, що весь технологічний ланцюжок вибудовується таким чином, щоб виробляти в результаті товари, що задовольняють запити споживачів, а значить, мають шанс бути йому проданими. Звичайно, в реальності були, є і будуть різноманітні відступи від цього правила. Бувають випадки, коли споживачеві за допомогою реклами нав'язують зовсім не потрібний йому товар або товар з уявними достоїнствами, тобто такими, які насправді відсутні. Але ці винятки тільки підтверджують загальне правило - більшість фірм прагне найкращим чином задовольняти різноманітні потреби людей. Бо, по-перше, бути чесним по відношенню до споживача вигідно, це зміцнює авторитет фірми і розширює її вплив на ринку. А по-друге, не слід забувати, що в розвинених країнах давно вироблені вельми ефективні громадські та державні механізми захисту прав споживачів.
Суверенітет споживача на ринку
Своє суверенне право споживач може здійснювати тільки в умовах свободи споживчого вибору. Інакше кажучи, ніхто не повинен вирішувати за самого споживача, які товари (або набори товарів) з пропонованих на ринку йому купувати, а які - ні. Обмеження свободи споживчого вибору, навіть якщо воно робиться з найкращими намірами, буде в тій чи іншій мірі руйнувати зворотний зв'язок між виробництвом і споживанням. Споживач, позбавлений цієї свободи, не зможе подавати своєю поведінкою «сигнали» виробнику, що і в яких кількостях слід виробляти, а що - ні. Втративши цей орієнтир, виробник неодмінно стане випускати одних товарів більше, а інших - менше, ніж необхідно. Наслідком цього стане неузгодженість про-виробництва і споживання з такими неминучими наслідками, як дефіцит одних товарів, надлишок інших, черги, чорні ринки, спекуляція і т. д. Звичайно, насправді різного роду обмеження свободи споживчого вибору існують. Вони можуть бути викликані надзвичайними обставинами (війна, стихійне лихо, неврожай і т. п.) і виражаються найчастіше у встановленні норм споживання за картками (талонами) деяких (іноді - майже всіх) товарів. У більшості випадків такі обмеження мають вимушений і тимчасовий характер. Прямі заборони на виробництво і продаж окремих товарів виправдані і необхідні тільки тоді, коли споживчі властивості товару супроводжуються шкідливими для здоров'я ефектами, про які споживач навіть не підозрює (наприклад, дитячі іграшки з матеріалів, до складу яких входять шкідливі хімічні речовини, лікарські препарати з важкими побічними діями, і т. п.).
Бувають, проте, обмеження іншого роду, коли виробництво тих чи інших товарів піддається забороні з метою вберегти споживача від товару, що приносить, з точки зору суспільства, шкода. Історія таких заборон у багатьох країнах дуже повчальна, оскільки показує, що вони малоефективні, а часом призводять до результатів, прямо протилежних очікуваним. Наприклад, у 20-х роках у США був введений так званий «сухий закон» з благою метою обмежити споживання алкогольних напоїв. У результаті розвинулася небачена за масштабами підпільна торгівля алкоголем, ціни на нього підскочили, а спекулянти цим товаром сколотили величезні статки, більше того, - саме в умовах «сухого закону» з'явилися і зміцніли перші паростки організованої злочинності (аналогічні явища виникли в нашій країні при введенні в 1985 р. «Закону про боротьбу з алкоголізмом») Тому важливо пам'ятати, що обмеження свободи вибору - дуже небезпечна зброя. Користуватися ним треба дуже обережно, не зазіхаючи на право споживача самому вирішувати, що «добре», а що «погано». В іншому випадку замах на свободу споживчого вибору може призвести до всевладдя адміністративних органів, які будуть вирішувати за людей: що, як і скільки їм споживати.
Захист прав споживачів
Відомо, що самостійно споживач не в змозі захистити себе від неякісних товарів та послуг, діяльності монополістів, недобросовісних виробників і продавців. Йому потрібна підтримка з боку держави, і тому головне завдання держави - забезпечити надійний захист інтересів і прав населення. Захист прав споживачів – це складова частина захисту прав людини. В державах з розвиненою економікою споживач здійснює керівну функцію на споживчому ринку. А це можливо лише за активної життєвої позиції кожного громадянина країни та державної підтримки.
Контрольні завдання
1. Чи можливе існування ринку без споживача? Обгрунтуйте свою думку.
2. Потреби споживачів - це:
А. Усе, що необхідно людині.
Б. Бажання, які можуть бути задоволені шляхом отримання товарів і послуг?
В. Речі і послуги, які споживачі бажають придбати.
Г. Можливість придбати певні товари й послуги.
3. Поясніть механізм взаємовідносин між виробником та споживачем.
4. Що таке захист прав споживачів?
Список використаних джерел:
1. Урок на тему "Споживач основна фігура ринкових відносин", Атаманчук Н.А., вчитель економіки, Бородянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2
2. Урок на тему "Споживач основна фігура ринкових відносин", Бородін П.П., вчитель економіки, Житомирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5.
3. Гільберг Т.Г., Часнікова О.В. Права споживачів знань // Основи споживчих знань: Навчально-методичний посібник для загальноосвітніх навчальних закладів:1-12 кл. / Гільберг Т.В., Довгань А.І., Капіруліна С.Л. та ін. / За заг. ред. Бєскової Н.В., Єрохіної А.С., Максименко К.О., Овчарук О.В. – К.: Навчальна книга, 2008. – С. 1-102.
4. Економіка: Підруч. для 10 кл. загально освіт. навч. закл./ Г. О.Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. – К.: Навч.книга, 2003.– 352 с.: іл. 5. Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів / За ред. З. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999.
Відредаговано і надіслано Прокопенко Ю.А.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
