Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 6 клас. Повні уроки>>Всесвітня історія 6 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Історичні джерела. Відлік часу в історії. Повні уроки

Тема уроку: Історичні джерела. Відлік часу в історії.

Мета уроку: засвоєння учнями нових знань про історичні джерела та відлік чусу в історії.

Завдання уроку:

1. розглянути типи історичних джерел.

2. проаналізувати способи вимірювання часу різними народами за допомогою календарів.

3. навчити учнів орієнтувуватися в історичних датах на основі лінії часу.

Хід уроку:

Вивчення історії було б неможливим без історичних джерел. Вони є тим фундаментом, на якому стоять усі теорії науковців-істориків. Дисципліна, яка досліджує історичні джерела має назву джерелознавство.

Історичні джерела – носії історичної інформації як матеріальної так і нематеріальної природи. Вони дають можливість вивчати минувшину, оскільки виникли внаслідок людської діяльності. Це все те, що створене раніше людьми і дійшло до наших днів у вигляді предметів матеріальної культури, пам'яток писемності та усних переказів, що дозволяють відтворити відомості про події минулого, побут, звичаї, мову різних народів.

До історичних джерел відносять пам’ятки минулого, які поділяються на п’ять типів:

1. речові джерела або артефакти (наприклад, знайдені під час археологічних розкопок знаряддя праці давніх людей, предмети їхнього побуту, монети). Такі джерела виручають істориків тоді, коли інших джерел (зокрема писемних) не збереглося.

2. етнографічні джерела (розповідають сучасникам про побут, культуру, звичаї того чи того народу. Їх також ототожнюють із усними джерелами);

3. лінгвістичні джерела (інформація, яка стосується розвитку мов);

4. усні джерела (зразки народної творчості та фольклору – народні пісні, прислів’я, перекази, легенди);

5. писемні джерела (вони є основою історичних знань; це – хроніки, документи, листи тощо).

Поява нових видів історичних джерел тісно пов’язана з розвитком нових технологій і техніки. У зв’язку з цим, нині виділяють також такі джерела, як фото-, відео-, кіноджерела.

Цікаво знати

Антропологічна реконструкція – це відтворення зовнішності давніх людей, на основі їхніх муміфікованих решток.

У дві тисячі десятому році група шведських і грецьких вчених та археологів за збереженими черепом і зубами відтворила зовнішність афінської дівчинки, яка жила у V столітті до нашої ери. 11-річна мешканка греції, яку вчені назвали Міртіс, померла від черевного тифу під час епідемії. Її кістки були знайдені в загальній могилі неподалік від стародавнього афінського кладовища. У могилі, виявленій під час будівництва шосе, відкопали останки 150 чоловіків, жінок і дітей.

Кістки Міртіс чудово збереглися, тому вчені і вибрали її для реконструкції. «У нас був весь її череп та щелепи з молочними зубами. Все це допомогло нам якнайточніше відтворити її обличчя. І ми дуже близькі до істини – на 95%», - розповів керівник дослідження.

Для відтворення особи вчені використовували 3-D-програму, яка називається «Манчестерський метод». Вона була створена в Манчестерському університеті і часто використовується для реконструкції мумій.

Відлік часу в історії

У людей здавна була потреба орієнтуватися в часі. Щоб здійснити цю потребу, різні народи винашли календарі.

Термін «календар» походить від латинського слова «calendarium» і перекладається як боргова книжка. Він використовується в кількох значеннях: як система відліку днів і довших відтинків часу. Ця система ґрунтується на періодични астономічних явищах: змінах пір року та зміни фаз місяця; календар розглядаэться як поділ року на місяці, тижні та дні (з відзначенням свят).

Найдавнішими календарями вважають Єгипетський та Вавилонський календарі.

Вавилонський календар

У 3-му тисячолітті до н. е. у Вавилоні виник календар. Спочатку він був місячним (підрахунок вели за Місяцем на небі). Повна зміна місячних фаз відбувалася приблизно за 29,5 дні, і на практиці тривалість місяця вважалася поперемінно – то 29 днів, то 30. Календар узгоджували зі сходом Місяця-молодика. Кожен календарний місяць починався ввечері того дня, коли після заходу Сонця на небі з'являвся серпик молодого Місяця. Вавилонський календар складався із 12 місяців, які мали свої назви, пов’язані з особливостями клімату та умовами проживання в тій місцевості. Наприклад, перший місяць року, який розпочинався приблизно з 22 березня, назвали нісану, що в перекладі з давньої мови означає «крокувати», «рухатися». Трохи пізніше місячний календар змінили на місячно-сонячний. Тривалість місячного року - 354 дні, а сонячного - 365 днів. Щоб у сонячному році вміщувалося ціле число місячних місяців, треба було через певний період вставляти додатковий 13-й місяць.

Єгипетський календар

Рік в Давньому Єгипті ділився на три сезони по 4 місяці кожен:

• Час повені (ахет) – з середини липня до середини листопада • Час сходів (перет) – з середини листопада до середини березня • Час посухи – з середини березня до середини липня

Місяці позначалися номерами (перший місяць повені, другий місяць повені і т. д.). Кожен місяць складався з 30 днів. Інші 5 днів не входили в календар і додавалися в кінці останнього місяця. Вважається, що початок року при встановленні календаря був синхронізований з геліакічним сходом (перша за рік поява перед сходом Сонця) Сіріуса. Оскільки високосних днів не додавалося, то кожні 4 роки Новий рік відставав на 1 день і тільки через 1460 років (цикл Сотіс) знову припадав на день «сходу» зірки Сіріус.

Назви єгипетських місяців в грецьких і арамейських документах:

1. Тот

2. Паофі

3. Хатір

4. Хойак

5. Тібі

6. Мехір

7. Фаменот

8. Фармуті

9. Пахон

10. Паіні

11. Епіфі

12. Месоре

Юліанський календар

Перша спроба реформувати древній єгипетський календар була здійснена ще задовго до Юлія Цезаря Птолемеєм III Евергетом. Він у своєму відомому «Канопському декреті» (238 року до н.е.) вперше ввів поняття високосного року, вирівнюючи тим самим помилку в 1 добу, що набігає за 4 роки. Таким чином, кожен четвертий рік став дорівнювати 366 добам. Однак, реформа не була успішною: занадто сильними були древні традиції. Тільки в епоху Римського панування Великий рік Сотіса перестав існувати як реальна календарно-астрономічна міра. Гай Юлій Цезар разом із олександрійським астрономом Созігеном замінив римський календар на реформований єгипетським календар «Канопського декрету». У 46 році до н. е. Рим разом із підвласними йому землями перейшов на новий календарний відлік, котрий отримав з тих пір назву юліанського літочислення. Саме цей календар ввійшов в основу історії християнської культури. Юліанський календар виявився недостатньо точним, оскільки давав помилку на 1 день за 128 років.

Григоріанський календар

У зв’язку з тим, що в 1582 році весняне рівнодення за юліанським календарем змістилося назад на десять днів, Папа римський Григорій XIII запровадив григоріанський календар. Тоді священнослужитель велів усім християнам вважати 5 жовтня 1582 року 15 жовтня.

Початком відліку в григоріанському календарі вважається рік народження Ісуса Христа.

Дати обчислюються назад (до нової ери) і вперед (нової ери). Період між повними фазами У природі місяць триває 29,5 діб, але західний календар використовує календарний місяць з 30 або 31 днем (лише в лютому 28), загалом виходить 365 днів. Позаяк рік триває приблизно на 6 годин більше, то раз на чотири роки до лютого додається один додатковий день, і рік стає високосним.

Досліджуючи відлік часу в історії, варто пам’ятати, що більшість народів сучасного світу веде літочислення від народження Ісуса Христа. Вважається, що це сталося понад дві тисячі років тому. Час, що минув після цієї події, називається нашою ерою (н. е.), попередні часи іменуються до нашої ери або скорочено — до н. е. Для визначення часу, який минув від певної події, необхідно додати кількість років, що минули до нашої ери, та кількість років, що минули після початку нашої ери.

Наприклад, щоб дізнатися скільки років минуло від дати 1600 р до н. е. до 2010 року н. е., треба їх додати (1600 + 2010 = 3610 років). Треба пам’ятати, що відлік років до нашої ери ведеться у зворотному напрямі. Наприклад, за 100-м роком настає 99-й, потім 98-й, 97-й, 96-й тощо. Так позначаються роки, що залишилися до початку нашої ери. За першим роком до н. є. настає 1-й р. н. є., або просто 1-й рік, потім 2-й, 3-й,... 2010-й.

Цікаво знати

Російська імперія перейшла на григоріанський календар тільки в 1918 році — майже на 350 років пізніше за Європу. Була введена поправка в 13 діб: після 31 січня 1918 відразу розпочалося 14 лютого. Однак православна церква дотепер відзначає свої свята за юліанським календарем, саме тому Різдво святкують не 25 грудня, а 7 січня. В 2100 році, якщо церква не перейде на Григоріанський календар, різниця зросте до 14 днів і Різдво святкуватимуть 8 січня.

Перевір себе:

1. Чому для вивчення історії необхідні історичні джерела? Які типи історичних джерел ти знаєш?

2. Якими календарями користувалися здавна люди. В чому відмінності цих календарів?

3. Вирахуй, скільки років минуло з 245 року до н. е.

Список використаних джерел:

1. Урок на тему «Джерела історичної пам’яті». Сенченко Ю. П., м. Запоріжжя.

2. О. І. Шалагінова, Б. Б. Шалагінов. Історія стародавнього світу 6 клас, 2009.

3. "Історія стародавнього світу ". Всесвітня історія. Історія України (Інтегрований курс) 6 клас // Історія в школах України. - 2006.

Відредаговано і надіслано Сичем Д. Д.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.