Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 7 клас. Повні уроки >> Біологія: Пристосування рослин до середовища існування. Життєві форми. Повні уроки

Мета: надати знання про життєві форми рослин та їх відмінність від класичної класифікації.

Хід роботи:

1 Розказати про виникнення поняття "життєва форма".

2 Розповісти, що доводить існування поняття "життєва форма".

3 Описати основні системи класифікації фиттєвих форм рослин.

4 Розказати, чим важливе вивчення життєвих форм рослин.

Першим звернув увагу на ландшафтну роль «основних форм» рослин німецький вчений О. Гумбольдт (1806 рік). Він розділив усі рослини на 16 «форм», назви яких часто збігались з назвами великих систематичних груп. При цьому він мав на увазі конвергентну схожість рослин, а не родинні зв’язки.

Відео 1. Трав'ниста рослинка.   

Відео 2. Ще одна трав'яниста рослинка.

Відео 3. І у воді живуть трави.

Термін «життєва форма» був введений у ХІХ столітті датським ботаніком Е. Вармінгом, що був одним із засновників екології рослин. Під цим терміном він мав на увазі форму, в якій вегетативне тіло рослини перебуває у гармонії із зовнішнім середовищем протягом всього життя, від насіння до відмирання. Це визначення підкреслює, що  вегетативне тіло змінюється з часом через зростання та старіння. Також воно дає зрозуміти, що дуже важливу роль у становленні життєвої форми грає зовнішнє середовище.

Але ця гармонія рослин із зовнішнім середовищем не означає, що життєва форма рослини нескінченно пластична та залежить тільки від діючих на неї умов. Кожен вид рослин реагує на зовнішнє середовище у межах своїх спадково закріплених ознак.  Структурні пристосування до однакових можуть бути різними у різних видів рослин, а також схожими у рослин різних систематичних груп. 

Таким чином, життєві форми рослин доводять, з одного боку, різноманітність шляхів пристосування різних видів до однакових умов, а з другого свідчать про можливість збігів методів пристосування у різних видів. Саме тому класифікація рослин за життєвими формами не співпадає з класичною класифікацією, яка відбиває спільність походження рослин.

Класифікація за життєвими формами побудована з урахуванням структури вегетативних органів нормально розвинених, дорослих особин. Так що вона відбиває паралельні та конвергентні шляхи екологічної еволюції.

Ознаки, на яких базуються класифікації життєвих форм рослин, різноманітні.

О. Гумбольдт, наприклад, виділяв найпомітніші фізіологічні риси, не виділяючи окремо їхнього пристосувального значення. Вармінг відзначав, що для характеристики життєвих форм рослин треба врахувати багато біологічно – морфологічних ознак.

Однак це спричинило, що йому не вдалось побудувати чітку систему життєвих форм рослин.

Найбільшу популярність набула класифікація життєвих форм рослин, запропонована датським вченим ботаніком К. Раункієром (1934 рік).

З усіх можливих ознак він вибрав одну дуже важливу, що характеризує пристосування рослин до перенесення несприятливого періоду року – холодного або сухого. Це – розташування бруньок відновлення на рослині відносно рівня субстрату і снігового покриву. Ж. Раунікієр пов’язував цю ознаку з захистом бруньок у несприятливу пору року. За Раункієром життєві форми рослин поділяються на п’ять найголовніших типів:

1Фанерофіти – рослини, у яких бруньки зимують або переносять посушливий період «відкрито», високо над поверхнею грунту. У них бруньки, зазвичай, захищені спеціальними бруньковими лусочками, що мають ряд пристосувань для запобігання втратам вологи.

2 Хамефіти – бруньки у них розташовані майже на рівні грунту або на 20 – 30 см вище нього. У холодному кліматі такі бруньки крім лусочок захищені снігом або рослинним опадом.

3 Гемікриптофіти – у них бруньки знаходяться на рівні грунту або трохи занурені у нього чи у лісову підстилку та опад.

4 Криптофіти – представлені геофітами, в яких бруньки знаходяться в грунті на деякій глибині (кореневищні, бульбові, цибулинні), або гідрофітами, у яких бруньки занурені під воду.

5 Терофіти – це однорічники, що зимують у стані насіння, або зимують чи переносять сухий період на грунті або в ньому.

Ці категорії дуже великі, тому у межах кожного типу виділяються дрібніші групи за різними ознаками.

Ще одним прикладом використання однієї найважливішої ознаки життєвих форм рослин може служити система Т.М. Зозуліна (1961 рік). В ній за життєву ознаку прийнято спосіб зберігання рослинами площі свого місця зростання та засоби розповсюдження по ній. У загальному плані це визначає тип співіснування рослин зі своїми сусідами по фітоценозу.

1 Редитивні – багаторічники, що не відновлюються в разі знищення їх надземних частин (поступаються місцем).

2 Рестативні – багаторічники, що відновлюються (борються проти захоплення їхньої території).

3 Ірримптивні – багаторічники, що не лише відновлюються, а й мають органи вегетативного розмноження (захоплюють території інших рослин).

4 Вагативні – однорічні, або дворічні рослини, що не зберігають місця зростання та з’являються кожен раз на новому місці.

5 Інсидентні – живуть на інших рослинах.

І. Г. Серебряков (1955, 1965 роки) вивчив та узагальнив раніше застосовані класифікації життєвих форм рослин, поклав в основу своєї системи ознаки тривалості життя всієї рослини та її «скелетних осей», оскільки вони чіткіше відбивають вплив зовнішніх умов на морфогенез та зріст.

Також він виділяв такі одинці класифікації життєвих форм рослин: відділи, типи, класи, підкласи, підтипи, секції життєвих форм та самі життєві форми.

Життєва форма може бути уподібнена виду в систематиці і є основною одиницею екологічної системи рослин.

Під життєвою формою, як основною таксономічною одиницею автор системи  розумів сукупність дорослих особин певного виду в певних умовах зростання, які визначають властиві цим особинам вигляд, включаючи надземні та підземні органи.

Терміни дерево, чагарник, сланець, подушка, ліани, кореневищний або нещільно кущовий трав’янистий багаторічник тощо – це теж назви категорій життєвих форм, які виділяли з давніх часів.

Вивчення життєвих форм рослин дає можливість пізнати екологічну пластичність виду. Поряд з вивченям їхніх ознак, пристосувань до перенесення несприятливого періоду, вікових змін, вегетативного поновлення і розмноження, воно являє не тільки суто теоретичний інтерес, але й має важливе прикладне значення. Саме від цих особливостей залежить збереження та відновлення дикорослих рослин, у тому числі тих, що використовуються людиною. 

Контролюючий блок:

1 Хто першив ввів поняття "життєва форма"?

2 Що доводять життєві форми рослин?

3 Які життєві виділяв К. Раункієр?

4 Яку систему життєвиї форм пропонував Т.М. Зозулін?