Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 11 клас>> Історія України: Економічне життя України в першій половині 90-х років

ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 90-х РОКІВ
Згадайте:
1. Причини невдач реформування економіки СРСР у другій половині 80-х років.

2. Рівень завершеності виробничого циклу в Україні, причини й наслідки її глибокої інтеграції в економіку СРСР.

3. Місце в економіці України підприємств воєнно-промислового комплексу.

Утвердження політичної незалежності неможливе без створення стабільної, високоефективної національної економіки, зорієнтованої на
задоволення повсякденних потреб людей.
Погіршення ж економічного становища в умовах соціально-політичної нестабільності неминуче ставить під загрозу її державність.
Власну життєздатну економічну систему України доводилось створювати на руїнах загальносоюзного економічного комплексу СРСР. З'єднати ці розрізнені «обрубки» колись могутніх союзних відомств, вдихнути в них життя, сформувати на їхній основі комплексну, цілісну й гармонійну національну економіку можливо було за умови вирішення кількох фундаментальних проблем.
По-перше, необхідно було докорінно реформувати економіку на ринкових засадах, роздержавити її, провести приватизацію, сформувати багатоукладну економіку, забезпечити рівноправні умови для розвитку всіх її форм власності - державної, приватної, колективної.
По-друге, слід було розгорнути структурну перебудову промисловості України. І перш за все - подолання її однобічної орієнтації на важку індустрію; ліквідацію затратного характеру виробництва шляхом впровадження ресурсозбереження, новітніх технологій, досягнень науково-технічної революції; всебічну переорієнтацію економіки на задоволення соціальних потреб. Принцип «виробництво заради виробництва», на якому Грунтувалося функціонування радянської економіки, повинен був поступитися місцем принципу «виробництво заради людей».
По-третє, потрібно на ринкових засадах створити ефективну систему економічної кооперації як в Україні, так і з державами близького і далекого зарубіжжя. Ця нова природна система економічної кооперації повинна була компенсувати розрив Штучних, нав'язаних центром економічних зв'язків України з Росією та іншими республіками колишнього СРСР.

Вже з кінця 80-х років основним напрямом розвитку української економіки було визначено її трансформацію в ринкову. В 90-ті роки  Україна визначила пріоритетність ринкової
системи господарювання. Однак, як показало життя, одного декларування виявилось замало. Ключові позиції в уряді займали представники старої номенклатури, «запрограмовані» на виконання чужих вказівок.
З початку січня 1992 р., коли російський уряд Є. Гайдара скасував державний контроль за ціноутворенням, у державах СНД почалося стрімке зростання цін на всі без винятку товари. Звичайно, цей процес не обминув і Україну. «Прозорі», безмитні кордони, тісні зв'язки двох сусідніх держав робили злет цін в Україні неминучим.
Спробою певної протидії економічній політиці Росії і захисту внутрішнього ринку стало введення з 10 січня 1992 р. купонів багаторазового використання, які повинні були стати прообразом національної валюти. Однак це лише частково стримало обваль-ний ріст цін, які за короткий час підвищилися в 3-50 разів.
Негативні тенденції посилили прорахунки, допущені у здійсненні реформ. Нічого не було зроблено для формування класу власників, без чого нормальний ринок неможливий. Разом з тим директорський корпус дістав свободу економічної діяльності: контроль держави за ціноутворенням було знято й фактично дозволена вільна торгівля продукцією промислового виробництва. За таких умов підприємства одержували надприбутки навіть при спаді виробництва. Ціни на їхню продукцію зросли в десятки разів, а реальна заробітна плата більшості працюючих стрімко зменшувалася. Про конкуренцію не могло бути і мови, бо для демонополізації нічого не було зроблено. У багатьох директорів заводів і фабрик сформувалося переконання, що вони, залишаючись керівниками державних підприємств, можуть на свій розсуд керувати підприємствами та розпоряджатись виробленою продукцією.
При цьому нормальним явищем вважалося щедре державне дотування, пільгове кредитування таких підприємств. Створилися сприятливі умови для криміналізації економічного життя.

В 1993 р. до програми економічних реформ було внесено корективи, які мали пропагандистський характер і не були виконані.
Замість задекларованої стабілізації цін реальністю стало їх зростпння. Нереалізованою обіцянкою виявилися заяви про послідовне просування до ринкової економіки. У схвалених у грудні 1993 р. Верховною Радою головних напрямах діяльності уряду йшлося про «поступовість», а не форсування ринкових реформ. Передбачалася глибока структурна перебудова економіки, розширення зв'язків з країнами СНД. На думку уряду.
Його програма мала забезпечити вихід України з кризи у найближчі два-три роки.
Обіцяна «поступовість» у проведенні ринкових реформ на практиці означала фактичну відмову від них. Почалося згортання засобів економічної лібералізації й відповідне відновлення адміністративно-бюрократичних методів управління. Вдалося дещо знизити інфляцію, але досягти цього вдалося шляхом масового зупинення підприємств, відстрочки термінів бюджетних виплат і небувалого зростання заборгованості держави працівникам державно-бюджетної сфери, які по кілька місяців не одержували зарплати.
З початку 1994 р. реформування економіки було практично згорнуте. В цей час пріоритетним стала політична боротьба, і, зокрема вибори Президента України.

У першому кварталі 1994 р. національний дохід скоротився проти відповідного періоду 1993 р. на 36%, обсяг виробництва промислової продукції  на 38,4%. За шість місяців 1994 р. темпи спаду виробництва, порівняно з відповідним періодом попереднього року, зросли більш як на третину і були удвічі більшими, ніж у 1991-1993 рр. особливо помітним був спад виробництва в базових галузях промисловості. Лише врожайний 1993 р. та самовіддана праця селян дозволили уникнути масштабного спаду в сільському господарстві.
Рівень інфляції 1993 р. був найвищим у світі. Україна стала лідером серед держав світу за дефіцитом державного бюджету.
Пасивні й непослідовні намагання реформувати економіку вкрай негативно позначалися на стані індустрії України, що була однією з найрозвинутіших у колишньому СРСР. Розрив економічних зв'язків при блокуванні формування нових, побудованих на ринкових засадах, ліквідація системи централізованого постачання всієї номенклатури матеріалів, комплектуючих вузлів та деталей залишили підприємства України наодинці зі своїми проблемами, спричинили зупинку і банкрутство багатьох із них.
Негативно позначилася на стані промисловості республіки енергетична криза. Головною її причиною було зменшення на 20-30% поставок енергоносіїв із Росії. Особливо гостро питання енергоносіїв постало у зв'язку з переходом на світові ціни, до яких Україна фінансово була абсолютно не готова. її виробництва були високоенергозатратними і базувались на низькій ціні на енергоносії, що була в СРСР.
Це призвело до кризи в електроенергетиці, де понад дві третини електроенергії вироблялося тепловими станціями.
В нелегкому становищі опинились атомні електростанції. Що виробляли понад 30% електроенергії. Чорнобильська катастрофа та пов'язане з нею негативне ставлення до ядерної енергетики, проблеми постачання ядерного палива з Росії та захоронення радіоактивних відходів надзвичайно ускладнили умови роботи атомних електростанцій.

У скрутному становищі перебував металургійний комплекс України, який об'єднує понад 270 підприємств. Проведена в 1987-1991 рр. багаторазова перебудова управління з суттєвим скороченням прав міністерств призвела до того, що галузь стала фактично некерованою. За 1990-1993 рр. обсяги виробництва знизилися більш як на 30%. В умовах підвищення цін на енергоносії, постійних затримок постачання вугілля деякі підприємства підійшли впритул до неминучої зупинки. Технічний рівень металургії був низьким і залишився на рівні 30-х років і значно відставав від світових показників.
У тяжкому становищі опинилася система Харчопрому, де переважали старі технології. Все це спричинило величезні втрати сільськогосподарської продукції, що становили інколи половину й більше вирощеного, і негативно позначилося на якості товарів-
Тільки у 1994 р. виробництво товарів народного споживання скоротилося більш як на третину, а впродовж першої половини 90-х років - більш як наполовину.
За умов відсутності державної підтримки власного товаровиробника ринок заполонили товари іноземного виробництва, переважно низької якості. В результаті через масовий імпорт таких товарів населення України інвестувало економіку інших держав.
Негативні тенденції з'явилися у роботі транспорту. Нестача палива, подорожчання перевезень, труднощі в забезпеченні новою технікою та запчастинами стали головними причинами зменшення обсягів вантажних та пасажирських перевезень. Більш як наполовину скоротилися обсяги робіт авіаторів, моряків, річковиків, на третину - залізничників та автомобілістів.

Глибока соціально-економічна криза, що охопила Україну, особливо гостро відбилася  в сільському господарстві.
У Радянському Союзі сільське господарство республіки постійно було соціальним (як джерело дешевої робочої сили) та економічним (внаслідок викачування з нього за безцінь сільськогосподарської продукції) донором промисловості. Сільськогосподарське виробництво забезпечувало населення міст продуктами харчування, а промисловість — сировиною.
Аграрний сектор економіки, якому приділялося мало уваги в соціалістичному суспільстві, ще в гіршому становищі опинився в постсоціалістичні часи. Ігнорувалася незаперечна істина: наскільки ефективно розвиватиметься сільське господарство України, настільки активно воно впливатиме на успішний розвиток нової держави взагалі.
Аграрне виробництво незалежної України базувалось на колгоспно-радгоспній системі господарювання, закладеній ще в ЗО-ті роки. В 90-ті роки значна частка українського керівництва вже розуміла її неефективність та безперспективність. Вже в 1990 р. у прийнятому Земельному кодексі України декларувалась потреба реформи земельних відносин, включаючи приватну власність на землю.
Протягом 1991-1992 рр. Верховна Рада прийняла важливі для подальшого розвитку сільського господарства Закони України «Про селянське (фермерське) господарство», «Про форми власності на землю». Ними відкривався шлях до розвитку на селі форм господарювання, альтернативних консервативній колгоспно-радгоспній системі.
В 1992 р. було здійснено паювання майна колгоспів та їх косметичне перетворення на колективні сільгосппідприємства, селянські спілки, кооперативи, акціонерні товариства. Однак ключове питання щодо паювання землі та можливість формування альтернативних КСП господарств вирішене не було.

Сільське господарство з року в рік знижувало обсяги виробництва.
Під тиском колгосино-радгоспного лобі у Верховній Раді вищі органи влади раз за разом приймали рішення про нові й нові грошові вливання в сільське господарство. До рядового колгоспника, робітника радгоспу ці гроші зазвичай не доходили, осідаючи на рахунках банків, різних посередників. Разом з тим, кожне таке рішення спричиняло новий виток інфляції, від якої страждали всі, у тому числі й сільськогосподарські підприємства. Отримані через кілька місяців кошти за здану продукцію не покривали навіть витрат на закупівлю селянами пального та запасних частин. Більшість господарств перетворилися на безнадійних фінансових боржників, виявились неспроможними придбати необхідні машини, механізми, мінеральні добрива та засоби захисту рослин.
Новим явищем у аграрному секторі було виникнення та поширення селянських (фермерських) господарств. У фермерських господарствах не допускалося великих втрат виробленої сільськогосподарської продукції, що було звичайним явищем у колгоспах та радгоспах. Факти свідчать, що, використовуючи у 1994 р. лише 1,6% площі земельних угідь, фермерські господарства виробляли стільки, скільки виробляла ціла область. Водночас поширеним явищем стало отримання землі для заняття фермерством керівниками господарств та наближеними до них особами. Разом із кращими угіддями вони на вигідних умовах скуповували колгоспну та радгоспну техніку.
Таким чином, реформи у сільському господарстві мали формальний характер і в повному обсязі не реалізовувалися. Це, зокрема, стосувалося найважливішого питання — рівності різних форм власності та підтримки всіх форм господарювання — від кооперативної до фермерської.
Зважаючи на необхідність рішучого реформування та підтримки села, Верховна Рада у жовтні 1994 р. приймає постанову «Про подолання кризового стану в агропромисловому комплексі». Проте конкретного механізму реформування розроблено не було.
Роздержавлення,Важливим компонентом економічних пере-приватизація творень в Україні на початку 90-х років стали та фінансова процеси роздержавлення та приватизації- її система України цілі та основні принципи були закладені у схваленій Верховною Радою України 31 жовтня 1991 р. «Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду». Приватизація в Україні, як і в ряді інших європейських країн, розпочалась із сфери обслуговування. Переважна більшість із них була приватизована їхніми колективами або керівниками. Всього за 1992-1994 рр. в Україні було приватизовано понад 11 тисяч підприємств. Це створило умови для розвитку альтернативних державній сфер виробництва. Саме навколо таких підприємств концентрується малий бізнес, який, на відміну від державного сектора економіки, стабільно зростав.

Розбудова незалежної держави передбачала створення власної фінансово-грошової системи. При провідній ролі Національного банку України з метою поліпшення існуючої фінансової системи було сформовано майже 230 банківських установ, які налічували понад 18 тис. філій.
Однак демонополізація фінансової системи, небачене розширення мережі комерційних банків відбувалися стихійно, без належної законодавчої бази та контролю з боку Національного банку України. В результаті сфера банківської діяльності виявилася практично некерованою, що створило умови для численних зловживань.
Випуск не підкріплених реальними товарами грошей (емісія) набув лавиноподібного характеру. Спроби Національного банку зупинити інфляцію шляхом стримування потоку «пустих» грошей виявились немічними, не давали бажаних результатів. Планом Національного банку України передбачалося, що в 1993 р. грошова маса обігу зросте в 1,9 раза, фактично ж вона збільшилась більш як у 18 разів. Аналогічна ситуація склалася в 1994 р. Силові заходи монетарної політики в умовах постійного зростання бюджетних видатків, що часто мали популістський характер, вели до подальшого розбалансування фінансово-грошової системи. В результаті кожне чергове підвищення зарплати, закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, заробітної плати тощо призводило до нового витка інфляції, яка поглинала отримані кошти.
Показником кризового стану державних фінансів стала деформація податкової системи. Колосальна кількість та розміри платежів зрештою призводили до вимушеного згортання виробничої та комерційної діяльності, або ж - до «тінізації» економіки. Переважна більшість комерційних структур всіляко ухилялася від сплати податків, приховувала реальні прибутки.
Фінансова сфера держави опинилася у кризовому стані. Його подолання було можливе у разі здійснення цілого комплексу ринкових реформ.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ   
1.    Охарактеризуйте основні завдання, що стояли перед економікою України після проголошення незалежності. В чому полягали об'єктивні та суб'єктивні труднощі вирішення цих завдань?
2.    Які причини економічного спаду в першій половині 90-х років? Що робилося для стабілізації економіки?
3.    Розкрийте зміст понять «інфляція», «бюджетний дефіцит», «лібералізація  економіки»,   «структурна  перебудова економіки», «грошова емісія».
4.    Дайте характеристику підсумкам роздержавлення і приватизації в Україні в першій половині 90-х років.
5.    Проаналізуйте причини і прояви кризи аграрного сектора України. Що зроблено і що необхідно зробити для подолання кризи
6.    Проаналізуйте проблеми становлення фінансової системи незалежної України.

ДОКУМЕНТИ.
1.    Із виступу Президента України Л.   Кравчука на зустрічі з представниками Президента в районах
Грудень 1993 р.
Ми прогнозували, що коли буде розділ держав, реформування суспільства, неминучі і кризові явища. Але не уявляли до кінця масштаби кризи.
... Серед причин нинішньої складної ситуації є внутрішні, які полягають у структурній перебудові промисловості, налагодженні нових зв'язків всередині України між підприємствами, реформуванні фінансової, кредитної, банківської систем.
Зовнішні фактори. Часто кажуть, що, мовляв, Україна - якась така непослушниця, яка спровокувала процеси економічного розпаду. ... Є люди, які кажуть: давайте швиденько збіжимось назад, все стане на свої місця - і ковбаса стане дешевою, і все стане без-проблемно. Мабуть, той, хто про це каже, прагне до того, щоб відтворити все як було: і «централізоване», «адміністративне», і «влада однієї сили» і т. д.
Голос України. - 1993. - 25 грудня.
2.    О.  Шморгун, дослідник у галузі системного аналізу суспільних процесів і теоретичних проблем економіки, про особливості приватизації в Україні
Ні в якому разі не можна допускати повної втрати державного контролю за приватизованою власністю до того, як роздержав-лені підприємства вийдуть на необхідний рівень рентабельності. Отже, модель приватизації повинна бути зорієнтована на розв'язання першочергових невідкладних завдань, а саме:
-    переведення загального неконтрольованого спаду виробництва у структурний, збереження й відновлення всіх перспективних конкурентоспроможних виробництв;
-    докорінна перебудова промисловості та сільського господарства, їх переорієнтація на виробництво кінцевих продуктів групи «Б» (товари споживання);
-    збереження, відновлення та розвиток соціальної сфери: системи освіти, охорони здоров'я, науки, культури;
-    відновлення мотивації до праці за рахунок установлення реальної платні, яка стимулює підвищення продуктивності праці. На противагу російській приватизаційній програмі, яка проголошує своїм головним завданням створення класу приватних власників, насправді головним завданням приватизації повинно стати таке поєднання процесу приватновласницької ініціативи з науковою організацією виробництва (сучасний менеджмент), яка забезпечить неухильне зростання податків до бюджету і тим самим дозволить   здійснити   комплекс   завдань   в   інтересах   усього суспільства...
 
Виходячи із світового досвіду, головними способами приватизації мають стати:
продаж малих та середніх високорентабельних підприємств за комерційним конкурсом з обов'язковим виконанням бізнес-плану; приватизація рентабельних середніх та великих підприємств шляхом їх корпоратизації за допомогою закритого акціонування всіх об'єктів, робота яких забезпечує замкнений технологічний цикл виробництва товарів;
корпоратизація та створення промислово-фінансових груп за допомогою некомерційного інвестиційного конкурсу...
Такий різновид приватизації дозволяє оптимально поєднати акціонування великих та середніх промислових об'єктів зі структурною перебудовою економіки, досягти ефективного використання об'єктів малого бізнесу.
Шморгун О. Україна: шлях відродження (економіка, політика, культура). — К., 1994. — С.   78-79.

ЗАПИТАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ   
Документ № 1.
Чому, на вашу думку, Президент Л. Кравчук і його оточення «не уявляли до кінця масштабів економічної кризи», яка супроводжує реформування суспільства, формування української національної економіки? З яких причин не було своєчасно розроблено ефективну програму подолання кризи? Документ № 2.
Порівняйте точку зору О. Шморгуна щодо цілей приватизації' та головних її способів в Україні з реальною політикою уряду в цій сфері. Чим пояснюється така думка О. Шморгуна: «Ні в якому разі не можна допускати повної втрати державного контролю над приватизованою власністю до того, як роздержавлені підприємства вийдуть на необхідний рівень рентабельності»?

Історія України. 11 клас. Турченко Ф.Г, Панченко П.П., Тимченко С.М.
Вислано читтачами інтеренет-сайту

_{Календарно-тематичне плануванняз історії України 11 класу, завдання школяру, курси учителю з історії України 11 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.