Гипермаркет знаний - Вклад участника [ru]

Тема 8. Діяльність людин

2009-08-24T12:18:29Z

77.122.37.183: Создана новая страница размером Image:01.jpeg

[[Image:01.jpeg]]

Культура 20 века

2009-08-24T11:11:27Z

77.122.37.183: Создана новая страница размером '''<dynamicarticlelist>людина і суспільство, 11 клас, клас, культура, на тему, урок, куль...

'''<dynamicarticlelist>людина і суспільство, 11 клас, клас, культура, на тему, урок, культура 20 століття</dynamicarticlelist>Статья А.К. Якимовича "Культура 20 века"'''

КУЛЬТУРА 20 ВЕКА – радикально новые и прежде неизвестные типы худож. и филос. самовыражения: техн. виды искусств (кино, позднее дигитальные искусства), фундаментальные научные теории, глубочайшим образом преображающие филос. методы и худож. мышление. В структуре и типологии К. 20 в. не менее показательны и "зияния", т.е. исчезновение либо маргинализация видов, типов, жанров искусства и мышления, которые прежде играли в системе культуры чрезвычайно существенную роль. Так, резко сокращается значение реалистич. изобразит, искусства (к-рое ограничивается рамками обывательского салона и идеол. обслуживания нек-рых тоталитарных режимов). При явном разрастании сферы эзотерически-оккультных практик и теорий (в основном тяготеющих к сфере /массовой культуры/ при всей своей предполагаемой элитарности) сокращается и маргинализируется сфера "большого" религ. мышления и серьезной теологии. Социальная стратификация смыслов и ценностей культуры имеет, очевидно, тот же истор. возраст, что и классовое расслоение; однако такой специфический структурный феномен, как массовая культура, выделяет 20 в. среди прочих исторических эпох. Массовая культура резко отличается от прежних низовых форм тем, что она опирается на достижения самой передовой технологии даже в большей степени, нежели элитарные формы искусства 20 в. Более того, в сфере массовой культуры (поп-музыка, развлекат. кинопродукция, мода, бульварная и желтая пресса и пр.) используются мощные потенциалы социологии, психологии, менеджмента, политологии и др. обществ, и антропол. дисциплин.

Массовая культура уникальна как искусство манипуляции элементарными "дочеловеческими" реакциями и импульсами ("драйвами") масс людей, использующее самые рафинированные достижения культуры (технологии и науки). Факт, что высокая культура как бы обслуживает "докультурные" потребности и устремления (подсознат. силы, связанные с эросом, желаниями господства и инстинктами разрушения и агрессии), чрезвычайно показателен для 20 в. Типологически его культура выстраивается вокруг главной проблемы эпохи: увязать между собой высокое, почти культовое отношение к культуре и культурности (как продуктам и орудиям антропной власти над реальностью) с радикальным и систематическим негативизмом по отношению к культуре и культурности. В течение века вырабатываются и всеядные культурные элиты, к-рые признают за культурные ценности как классику авангардизма, так и почтенные академически-музейно-консерваторские суперценности. Однако вплоть до успешной инсти-туционализации авангарда во вт. пол. столетия конфликт между "культурой культурности" и "культурой бунта против культурности" был весьма драматичным на Западе. Собственно культурная среда в нач. 20 в. обычно отказывалась видеть в революц. искусстве от Ван Гога до Пикассо нечто художественное, притом именно под предлогом предполагаемого отказа авангардистов от культурности (А. Бенуа, /Шпенглер/ и др.). Когда же около середины 20 в. пришло время массированного обществ. признания (т.н. институционализация авангарда), то часть гуманистически настроенных культуропоклонников /(Сартр, Адорно/ и др.) принимают и одобряют те ответвления /авангардизма,/ к-рым можно было приписать некий новаторский новый гуманизм экспериментального типа. Атрибутами нового гуманизма чаще всего объявлялись свобода духа, избавление от узкого европоцентризма и пресловутая "общечеловечность", соприкосновение с новыми технологиями и фундаментальными идеями революц. наук и т.п. Начиная с 30-х гг. на Западе возникают мощные информационно-социально-культурные инфраструктуры, к-рые встраивают классику авангарда (от фовизма до абстракционизма, в меньшей степени /сюрреализм)/ в циклы функционирования музейной работы, университетского образования и науки, дорогостоящих правительственных программ и частных инициатив, в т.ч. исследоват. и популяризаторского характера. Одним из важнейших факторов и инструментов институциона-лизации авангарда в середине века становится тезис, что это искусство "истинно человечно" (в отличие от исчерпавшей свой антропный потенциал прежней культуры), да к тому же еще оно – вершина нац., общеевроп. и/или общезап. культуры. Многие классики раннего и зрелого (высокого) авангарда (Матисс, Пикассо, Шагал и др.) поддерживали ставший академически и государственно респектабельным антропоцентрич. цивилизационизм. Но особенно сильным фактором институционализации авангарда под лозунгами типа *Humanite-Civilisation* была логика начавшейся в 1946 "холодной войны". Властные структуры Запада, после нек-рых неудачных попыток пристегнуть авангард к большевизму (чтобы бороться с этим искусственно сконструированным чудовищем) выбрали более эффективный и для многих убедительный ход. Авангардизм Запада и России стал рассматриваться как один из символов свободной и гуманной, демократич. культуры, противостоящей застылому, архаичному, бесчеловечному, культурно ограниченному официальному искусству коммунистич. мира. Т.о., гуманисты и культуропоклонники во многом обязаны успехами своего кредо и возможностью проецирования этого кредо на авангардизм самым драматичным и опасным обстоятельствам истории послевоенного периода. Авангардистское сознание представляло собой парадоксальный ментальный конструкт, в к-ром присутствовал комплекс культурного превосходства нового искусства и нового мышления (его этич. технологич. подлинности сравнительно с ложью и отсталостью консерватизма). Анализ практики и теории авангардистов, от К. Малевича до А. Матисса, от В. Маяковского до Э. Ионеско, позволяет заметить в них ту веру в прогресс и современность, к-рая свойственна именно носителям культа культуры и *Humanitas* Возрождения и Просвещения. В то же время эти адепты сверхчеловеч. демиургии резко нападали на отцовские нормы, на социальное супер-эго, и тяготели к своеобр. утопии "новой первобытности" и варварской свободы. Т.о., К. 20 в. предстает как результат странных и своеобр, комбинаций двух центральных парадигм эпохи. Постоянное требование авангарда к себе и другим – это быть современным, *up to date,* и заслужить право на имя *modern,* т.е. соответствовать новым, прогрессивным моделям и картинам мира и методам освоения реальности (реальным либо воображаемым). Ранний авангард (приблизительно до 1914) и зрелый авангард (примерно до середины века) содержит в своей программе два противоположных императива одновременно, и изобретает все более изощренные способы совмещать представляющиеся логически несовместимыми вещи. В раннем авангарде кубистов, экспрессионистов, примитивистов, футуристов звучат лозунги полного отвержения либо даже разрушения культуры прошлого. Но эта как будто столь непримиримая оппозиция апеллирует либо к "модерновой" технологии, т.е. антропогенной рациональности без *Humanitas* (футуризм), либо к мифологизированным и артистически переосмысленным идеям новых постклассич. наук (Аполлинер как теоретик кубизма), либо развивает целую систему истор., этич., квазинаучных аргументов, как у В. Кандинского. То была революция во имя освобождения от антропно-цивилизационных цепей, за выход в биокосмич. просторы, в измерения, прежде табуированные разумом и моралью. Но при этом революционеры сами были непрочь взойти на престол Человека Творящего и подать себя в качестве носителей нек-рой высшей формы культурности. Революционные науки и технологии используются в искусстве с парадоксальными результатами. Они, с одной стороны, усугубляют антропный культур-нарциссизм, а с другой стороны, ставят под вопрос гуманистич. мерки и ценности. Этот эффект подтверждения-отрицания хорошо виден в самых технологизированных видах искусства: архитектуре и кинематографе. Сами основы архитектурного языка меняются благодаря новым материалам с невиданными в природе свойствами, а также смелым инженерным решениям. Начиная с башни Эйфеля в Париже и Бруклинского моста в Нью-Йорке архитектура учится ориентироваться не только (и не столько) на масштабы, потребности и восприятие самоценного человека, сколько на планетарные и вселенские факторы (включая технологизиро-ванное об-во, как один из планетарных факторов). Конструктивизм и футурологич. проекты 20-х гг. (от Б. Таута до И. Леонидова) высказываются как бы от имени коллективного всепланетного Я, превосходящего своими запросами и потенциями границы прежней индивидуальности. Архитекторы исходят из нек-рой утопич. вселенской антропности, взламывающей рамки прежнего цивилизационного принципа *Humanitas.* Техн. средства и язык кино стремительно развиваются после первых успешных демонстраций нового "аттракциона" в самом конце 19 в. Классика 1910-х гг. (Д. Гриффит, Ч. Чаплин) уже делает ощутимым то внутр. противоречие, к-рое будет заставлять кино находить все новые темы, приемы, решения. Кино усердно пропагандирует гуманистич. сверхценности (в особенности этические), однако именно кино владеет такими средствами, к-рые по своему воздействию на массы зрителей приближаются к магии или религ. экстазу (может быть, даже превосходят последние). Эффект присутствия, правдоподобия и всесилия "божественного ока", к-рое как бы умеет увидеть все, заглянуть куда угодно и даже сделать реальными сказочные и фантастич. вещи, с самого начала был и всегда должен был оставаться амбивалентным орудием. За немногими исключениями, киношедевры 20 в. программно преследовали цели "истины и добра", т.е. работали на антропно-цивилизационные сверхценности. Но уже в монументальной "Нетерпимости" Гриффита проявилось то качество *неконтролируемости* кинематографич. средств выражения, к-рые должны были позднее сделаться важным предметом филос. рассуждений теоретиков новых искусств и коммуникаций – от 3. Кракауэра и В. Беньямина до /Маклюэна./ Эмансипация магии новых техн. средств и их прямой диалог с экстатич. потоками космич. стихий, неподвластных антропным меркам (добро, зло, разум, целесообразность, логика и т.д.), получают свое теор. освещение (и свою филос. мифологию) спустя десятилетия после первых социальных успехов и творч. достижений кино, но само явление антропоцентрич. манипулирования языком, к-рый способен выходить и выходит из-под контроля разумного и морального художника, восходит к ранней стадии развития киноискусства. В области филос. мысли начало 20 в. также ознаменовано парадоксальными переплетениями двух парадигм, причем этот узел становится со временем все более сложным. Ницшевские идеи, бергсоновский интуитивизм, социальные философии /Зиммеля/ и /М. Вебера,/ ранняя феноменология, амер. прагматизм, марксизм и психоанализ представляются позднейшим приверженцам, противникам и исследователям нек-рьш гетерогенным множеством, в к-ром заведомо нет и не может быть общего. Но эпистемологич. амбивалентность присутствует и в недружной семье философии. Мысль, подобно искусству, отворачивается от идеи царственного антропного Эго как повелителя реальности (и даже сверхреальности). Если в искусстве этот бунт выразился в протесте против миметич. эстетики и заветов классич. рац. гармонии, то поворот в философии осуществлялся как неприятие классич. метафизик и рационально-идеалистич. тотальных систем прошлого – от Платона до Гегеля. Антропоморфический Дух, помещенный в центр мироздания и решающий "последние вопросы", был снят с повестки дня. Бог, материальное и духовное, истина и добро, и прочие сверхценности и высшие сущности перестают быть гл. задачами философии. Мысль получает как бы более конкр. и жизненные задания – заниматься логикой, языком, процессами мышления, психич. явлениями, социальными процессами и феноменами. Мысль обращается к проблемам устройства и функционирования мышления, души, культуры, об-ва, причем делает это предпочтительно в режиме критики и разоблачения тех кажимостей, к-рые принимаются среди людей за несомненности. Философия занимается механизмами и ошибками (подменами), наблюдаемыми в ключевых механизмах высокоразвитой антропной цивилизации (буржуазной, просвещенной, технологизированной). Тем самым мысль и искусство начинают конструировать (долгое время практически незаметно для себя самих) другую антропно-цивилизационную модель, к-рая легитимировала совершенное Я уже не прямолинейными методами, использовавшимися ранее. Триумфальное шествие Духа (познания, разума, культуры, гуманизма) к вершинам совершенства и власти над реальностью явно никуда не годилось в качестве парадигмы (или "большого нарратива") в эпоху приближающихся и наступающих истор. фрустраций колоссального размаха – двух мировых войн и массового террора тоталитарных систем, а впоследствии – "холодной войны", и затем посткоммунизма. Культура конструирует модель непокорно-критич., разрушительного Эго, способного демистифицировать патетич. мифы о себе самом, взорвать императивы мимесиса и гармонии (в искусстве) или победоносной Истины (в философии). Формируется своего рода супермиф о саморазрушающей силе Духа, к-рая прозревает собственную несостоятельность и подчиненность внечеловеч. силам (подсознание /Фрейда,/ отчужденные силы рынка у Маркса, неуправляемая и внеположная ценностному мышлению реальность /Гуссерля/ и прагматистов). Однако же эти как бы суицидальные тенденции культуры вели не к делегированию антропного пафоса очеловеченному монотеистич. Богу, как это было в христианстве, а к парадоксальному нарциссизму жертвенности и синдрому "мыслящего тростника" (Паскаль), к-рый считает себя единственным существом во Вселенной, способным осмыслить трагичность своего положения, и в этом качестве возвращает себе пафос исключительности. Обоснование претензии на господство через жертвенную обреченность – этот прием известен в истории цивилизаций задолго до появления патетич. антропного нарциссизма Нового времени, воплощенного в филос., религ. и худож. исканиях этого периода. Постклассич. философия т.н. Новейшего времени и неразрывно связанные с ней тенденции авангардистского искусства постоянно воспроизводят этот эффект, сопоставимый с культурным смыслом японского харакири: налицо демонстрация готовности к экстатически-ритуальному саморазрушению носителя культуры ради идеального триумфа над неподвластными обстоятельствами, врагами и самой судьбой (т.е. над хаосом вне-человеческой реальности). В 20 в. периодически производится "магич." акт изгнания метафизики из мышления, т.е. претензии на доступ к высшим истинам, сущностям, последним вопросам объявляются иллюзиями и самообманом. С разных сторон мысль снова и снова подходит к утверждению, что мыслящий и духовный человек не способен контролировать сущности и сверхценности или рассчитывать на их помощь. Речь идет даже о том, что человек не в состоянии быть подлинным хозяином собственного языка, формирующего его картину мира /(Витгенштейн),/ и собственного сознания, к-рое постоянно имеет дело с энергиями, излучаемыми подсознанием. (Как говорил Фрейд, человек не может считать себя хозяином даже в собственном доме.) Логика разрушения антропного пафоса становится все более изощренной и специализированной в философии от Витгенштейна к /Деррида,/ от /Хайдеггера/ к /Фуко,/ от Сартра и Адорно к /Бодрийяру./ При этом нарциссизм победоносного Эго отвергается, и сменяется мазохистским нарциссизмом. Жесты разоблачения метафизик, отвага диверсий против культургуманизма становятся сами предметом культового почитания. Культовые фигуры философии (а также искусства) 20 в. получают свою долю ауры, власти и господства именно за счет суицидальной логики: если я готов разрушить основания власти собственного антропно-культурного Я, то имплицитно предполагается, что мое саморазрушающееся Я обладает неким потенциалом, резервом или правом сверхсилы, презирающей даже принцип самосохранения. /(Мосс/ и Ж. Батай описали и мифологизировали этот аспект психики и поведения людей под именем "растраты" *(depense).* Философия 20 в. учит гордиться своей причастностью к антропной культуре именно тем, что она изобретает новые и остроумные (или кажущиеся таковыми) способы показать, что гордиться здесь решительно нечем и что дочеловеческие импульсы, законы языка, подсознат. факторы, стихии и магии производства и коммуникации, как и прочие внеморальные и иррац. силы как первой, так и второй природы, находятся за пределами контроля. В центре второго этапа развития культуры (1918-45) находится "высокий аванград" (именуемый так по аналогии с "Высоким Возрождением" или "высоким барокко"). На стадии полной реализации своих потенций авангардизм поглощен проблемами совмещения двух парадигм – неконтролируемых внечеловеческих реалий и ценностей высокоразвитой цивилизации. Лит-ра, филос. мысль и искусство (в том числе и впервые завоевывающая себе важное место среди больших искусств кинематография) недвусмысленно апеллируют к таким социально не контролируемым, стоящим по ту сторону добра и зла явлениям, как подсознание, безумие, сновидение, витальные ресурсы живого тела, экстатич. состояния, массовый гипноз и т.п. И это не наивный энтузиазм по поводу энергий первобытности, имевший место в раннем авангардизме. Не только высокие технологии, но и новейшие научные дисциплины, претендующие на научность и объективность теории и стратегии, начинают играть роль носителей и гарантов неконтролируемых реальностей и внечеловеческих (биокосмических) смыслов. Теория относительности, психонализ и марксистско-коммунистич. полит, идеи (постоянно амальгамируемые с более импульсивным анархизмом) оплодотворяют искусство и лит-ру либо присоединяются к ним в качестве легитимации. Революционный конструктивизм России и Запада, сюрреализм, дадаистские формы словесного и визуального творчества постоянно оперируют языками высокой культуры, но именно для того, чтобы воплотить идеи хаоса, случайности, смысловой многовалентности, текучести реального мира, не подвластного рамкам и меркам антропной упорядоченности. Таковы филос. тенденции, исходящие из ницшеанства и фрейдизма (Батай, /Лакан, М. Бахтин/ и др.), а также лит-ра, представленная именами Дж. Джойса, Ф. Кафки, Т.С. Элиота, А. Платонова, Д. Хармса. Классич. сюрреализм А. Массона, Ж. Миро, А. Бретона, как и мистич. абстракционизм Кандинского и П. Мондриана и другие худож. явления 20-х и 30-х гг., посвящены, если смотреть с эпистемологич. т.зр., проблеме совмещения антропной упорядоченности с иррационально-имморальным "беспорядком". На этом этапе возникают противоборствующие авангарду и новым философиям /тоталитарные культуры./ В них до крайности гипертрофирован мифологизированный культурно-антропный пафос. Они пытаются осмыслить, легитимировать и подать себя как увенчание и итог истории мировой культуры. (Это характерно как для худож. политики и идеологии И. Геббельса – А. Розенберга в Германии, так и для одновременных усилий А. Жданова и В. Кеменова в СССР.) Они и их сторонники отвергают как "упадочный" авангардизм в искусстве, так и "симптомы загнивания" в науках и философиях (т.е. революционные идеи физики, генетики, психологии, кибернетики и др.). Обоснованием этого антиноваторства был идеол. (классово-коммунистич. либо расово-арийско-антисемитский) пафос, к-рый стилизовался в виде цивилизационного аргумента: Гитлер проповедовал арийскую * культурность* в противовес еврейской "животности", тогда как официальные советские культур-идеологи отвергали предполагаемое "одичание бурж. культуры" и стилизовали себя в виде защитников культуры Большого театра, Пушкина и бессмертных традиций классики (к к-рым можно было контрабандным способом присоединить и свои собственные локально-маргинальные источники, вроде живописи передвижников или философии "революционных демократов" 19 в.). Тоталитарные культуры были не просто нелепыми казусами истории культуры, анахронизмами и консервативными реакциями на ошеломляющую динамику культурных новаций. На свой лад, в своем мифологически-идеологизированном измерении тоталитарные системы тоже воспроизводили проблематику удвоения парадигм, характерную для К. 20 в. Конститутивные мифологемы власти, идеологии и культуры тоталитаризма обязательно включали в себя космогонич., виталистич., биоцентрич. аргументы. Представить органич. силы матери-природы в качестве источника власти и господства было чрезвычайно заманчиво. Разумеется, художественно сильные опыты такого рода ("Земля" А.Довженко и др.) встречались с идеол. отрицанием сверху, поскольку идеологи остро ощущали там присутствие неконтролируемых смыслов и пафоса витальной мощи бытия, превосходящей все силы и легитимации антропных сообществ: у Довженко мифол. силы жизни настолько магически действенны и экстатичны, что перед ними явно бледнеют и комсомольцы, и кулаки, и классовый конфликт, и вообще вся социально-полит. топика. Идеол. поправки и окрики, направленные на П. Кончаловского, И. Машкова, А. Дейнеку и других вовсе не враждебных режиму художников, имели сходный смысл. Мать-природа и мифич. силы плодородия не имели идеол. права брать на себя слишком много. Но тот факт, что сама идеология настойчиво требовала от художников биокосмич. смыслов и даже своего рода матерналистской символики, вполне очевиден из архитектуры и монументальной декорации Выставки достижений народного хозяйства, сталинских санаториев и домов отдыха в Крыму и на Кавказе, а также из фильмов, книг, спектаклей, живописных произведений 30-х и 40-х гг. Сталинизм испытывал постоянное искушение (но и опасение, обычно сопровождающее искушения) употребить себе во благо своего рода неоязыческий культ "рождающего тела". Это искушение свойственно именно вост. варианту тоталитаризма, тогда как зап. (нем.) вариант более склонен к мифологемам маскулинности и воинственности, к суровой экстатике борьбы, мощи и смерти. Образцы нацистского "фронтового романтизма" такого рода оставил сам Гитлер в книге "Майн Кампф". Топика плодородия и "радости жизни" для гитлеровского искусства далеко не так характерна, как для сталинского. Сталинская культура была в известном смысле более "продвинутой", т.е. полнее воспроизводила (разумеется, в измерении идеологизированной тривиальности) сложную структуру К. 20 в., с ее внутр. раздвоением. Идеологии тоталитаризма служили, очевидно, фантомными заместителями реальных наук, технологий и других цивилизационных механизмов, обеспечивавших развитым об-вам эффект полноты парадигм. Дело в том, что орудия и средства цивилизационного типа (техника кино и телевидения, другие средства коммуникации, новые материалы и технологии архитектуры и других искусств, действенные во всех видах искусства и лит-ры теории и концепции психологии, социологии, лингвистики, филос. антропологии и пр.) именно в кругу высокого авангарда начинают эффективно применяться для целей, резко отличных от установок гуманистич. культуры, и связанных скорее с шаманизмом, экстатич. и магич. практиками, биокосмич. мифами типа "коллективного бессознательного" /Юнга/ или космоэротич. извержения Ж. Батая. Тем самым развитые об-ва Запада давали возможность пережить через культуру двоякую причастность ее носителей и потребителей: авангардистская классика Пикассо, Шагала, Бунюэля, Дали, Арто, Швиттерса, Джойса и др. открывает перспективы в трансгуманные и даже запрещенные культурой измерения, но в то же время оперирует внушит, арсеналом антропно-цивилизационных средств (и потому дает возможность идентифицировать себя с успехами разума, науки, познания). Вероятно, такая двоякая причастность становится вообще обязат. условием К. 20 в., отличающим ее от культуры предыдущих столетий. Тоталитарные же об-ва резко редуцируют и безжалостно выхолащивают эту манящую перспективу двойной причастности. Здесь должен был образовываться (и в какой-то мере образовывался) острый, невыносимый для массовой психики дефицит; тоталитарные идеологии призваны были хотя бы смягчить его остроту. Возможность обращаться к бреду, хаосу, животности обеспечивается в тоталитарных об-вах именно идеологиями: они устроены таким образом, что дают их носителям и потребителям возможность использовать опр. формы магии, шаманизма и запрещенных культурой трансгуманных практик и ритуалов ("сюрреалистич." ритуалы триумфа власти, единения народа вокруг вождей и наказания отступников в СССР и Германии). В то же время участники и благодарные наблюдатели этих демонстративных опровержений человечности, здравого смысла и этич. норм могли, благодаря специфич. устройству соответствующих идеологий, осмыслять себя сами в качестве защитников культуры, нравственности, разума и человечности. Благодаря тоталитарным идеологиям множество людей имели возможность оперировать с табуированным опытом (абсурд, безумие, жестокость, перверсии и др.) и вводить его в "высокую культуру", ощущая себя при этом не отступниками, варварами или разрушителями, а носителями высокой культуры и борцами за высокие идеалы. В материале искусства и лит-ры СССР легко выявить симптомы поразительно откровенного садизма и некрофилии в официальном культе мумии Ленина, в мифах литературы и кино, посвященных революции, гражд. войне и войне с фашистской Германией. Солидарные с Гитлером художники Германии (Л. Рифеншталь, А. Шпеер и др.) широко пользовались приемами создания массовых экстатич. состояний, исключавших контроль разума, здравого смысла и прочих цивилизационных механизмов. Искусство и лит-ра могли, т.о., вырываться за пределы гомогенной цивилизации и преступать пределы человечески дозволенного, и тем не менее сохранять некое подобие гуманистичес-ки-цивилизационного культа. Иными словами, тоталитарные культуры выполняют своими специфич. средствами задачи, принципиально сходные с установками авангардного искусства и постклассич. мышления демократич. культур. Искусство и мысль вт. пол. и кон. 20 в. прилагали огромные усилия, чтобы конституировать себя в качестве радикально новой картины мира, якобы решительно порвавшей с классич. модернизмом и перешедшей к т.н. постструктурализму и постмодерну. Однако такой несомненной смены парадигм, как в нач. 20 в., в это время не наблюдается. Эпистемологически-культурологич. подход скорее способен установить в культуре 1950-2000 гг. некое подобие чрезвычайно затянувшегося эндшпиля (или даже доживания) той парадигматики и той типологии, к-рые определились в рамках первых двух, гораздо более драматичных и динамичных этапов развития. Стремление к парадигматической амбивалентности (упрощенно говоря, желание реализовать себя в качестве "культуры" и "природы" одновременно) приобретает даже некий навязчиво-насильственный характер, особенно очевидный в культуре /постмодернизма./ Начало этого долгого завершающего этапа очень походило в глазах современников на решит, переворот и смену вех. Катастрофич. Вторая мир. война разрушила Европу и обусловила глубокие обществ, фрустрации. Начинающаяся вскоре после 1945 т.н. холодная война между советским коммунистич. блоком и зап. бурж. демократиями не способствовала уверенности. Претензии европейцев на культурную гегемонию, казалось бы, должны были уйти в прошлое. В самом деле, нек-рое время США играют роль бесспорного лидера как массовой, так и элитарно-авангардистской (а также элитарно-традиционалистской) культуры. Кино, лит-ра, изобразит, (точнее, пластич. или визуальные) искусства, архитектура заокеанской сверхдержавы явно вырываются вперед и дают Европе образцы современности, актуальности и смелости. Надо отметить, что эмиграция в США огромного числа литераторов, художников, ученых, философов из Европы в годы фашизма и войны была одним из существенных факторов этого мирового успеха Америки. Лишь появление и развитие новой (постструктуралистской) философии и новых поколений европ. художников, реформирующих языки авангарда и приближающихся к постмодерну, начиная с 60-х гг., выравнивают положение и приводят к ситуации относительного культурного равновесия двух самых развитых континентов в конце века. Культура США играла в течение 19-20 вв. роль "лаборатории реформированного антропоцентризма". Культ героя-демиурга был изначально очень силен в творчестве родоначальников амер. лит-ры (Р.У. Эмерсона, Г. Мелвилла и др.). 19 в. был эпохой революц. демократизации амер. "героя естественности". Худож. и филос. антропология У. Уитмена, У. Джеймса, М. Твена не противопоставляет этого героя внечеловеч. природе, а ищет способы осмыслить их единство. Возникающее после 1900 г. кино Америки уделяет гл. внимание "человечному герою" в его разных ипостасях. В 20 в. не только лит-ра Фолкнера-Сэлинджера, но и метафорически-реалистич. живопись Р. Кента, Р. Сойера, Б. Шана пытаются привести к общему знаменателю две вещи: антропный пафос и вне-антропное переживание *потока бытия.* Развивающийся в 30-е гг. экспрессионистский, абстракционистский и сюрреалистический авангард Америки был довольно запоздалым и вторичным явлением сравнительно с европ. авангардизмом нач. и пер. пол. века. Однако новая истор. ситуация после 1945 способствовала тому, что именно в США, в особенности в Нью-Йорке, разворачивается "модернистское возрождение". Правда, вопрос об оригинальности худож. языков Америки 40-50 гг. весьма дискуссионен, поскольку абстрактный экспрессионизм нью-йоркской школы (Дж. Поллок, В. де Кунинг и др.) восстанавливает или подхватывает тенденции, культивировавшиеся во Франции, Германии и России десятилетиями ранее; однако масштабы, напор, энергетика, экстатич. "биокосмич." моторика новой амер. живописи и пластики далеко превосходят все то, что наблюдалось в старой культурной Европе. В известном смысле можно сказать, что на амер. почве были воспроизведены и многократно усилены те импульсы, к-рые начинали обновление искусства в Европе около 1900 года. Открытое, программное "варварство" и демонстративная апелляция к энергиям эроса, агрессии, магии и партиципации воплотились в более оригинальных формах на стадии поп-арта (к-рый был изобретен в Англии, но приобрел амер. размах в Нью-Йорке). Антропное начало и "инаковость", их соотношение, возможность (или невозможность) достижения синтеза приобретают характер еще более напряженных и острых проблем. Тем более это очевидно на стадии концептуального искусства, к-рое вплотную следует за поп-артом и начинает тот веер стилевого многоязычия, к-рый наблюдается начиная с 60-х гг. Следует ли вообще включать искусство, лит-ру, философию вт. пол. и кон. 20 в. в типологич. и хронологич. сетку той эпохи, к-рая началась около 1900? Культура конца века нередко с немалой настойчивостью декларировала свой принципиальный отрыв от предшествовавшего модернизма. Считалось, что сама структура искусства и наук стала принципиально иной в эпоху конца идеологий и тотальной электронизации средств коммуникации. То, что до сих пор считалось искусством, более не существует – такое утверждение входило в общий набор тезисов о конце (человека, истории, власти, идеологии и т.д.). Характерно, что ключевые понятия классич. авангардизма – слова типа *modern* – перестали вызывать доверие. Теоретики и аналитики культурных процессов 60-90-х гг. предпочитали обозначать качество новизны и актуальности понятиями типа *contemporary,* к-рое означало не просто "современность", но "современность сегодняшнего дня". В терминах с приставкой "пост-" (постмодерн, постгуманизм, постисторический) также налицо стремление отделить себя от культуры авангарда. В деятельности амер. и европ. концептуалистов 60-70-х гг. было заявлено решит, недоверие к персонализму, культу гениев и шедевров, вообще к романтич. "эстетич. религии" бунтарей и демиургов (Р. Раушенберг, Дж. Кошут, И. Клейн, И. Кабаков и др.). Как модернизм, так и тоталитарный идейный псевдореализм использовались в качестве отрицат. образца невыносимой тирании авторитета и власти в обличий культа гения. Ради этой идеол. конструкции, призванной легитимировать отказ от прежних видов и жанров искусства (живопись, архитектура, скульптура, поэзия, пейзаж, натюрморт и пр.), теоретики позднего /концептуализма/ начали снова идентифицировать смысл и пафос авангарда с "утопич. проектами" тоталитаризма (теория "культурбольшевизма", восходящая к правоконсервативным кругам 20-х гг.). Искусство демонстративно оперирует типами и формами высказывания, к-рое трудно причислить к искусству. Даже обращаясь к живописи, постмодерн ясно дает понять, что это как бы живопись, или пост-живопись, поскольку она выполняется как пастишь, пародия, цитатная интертекстуальная конфигурация. Искусство в принципе отказывается от понимания ценности и важности послания. Не только значимость смысла и языка, но и недвусмысленная читабельность худож. объекта ставятся под сомнение. О "произведении" стараются вообще не говорить, ибо это слово считается дискредитированным эпохой культа, демиургии, утопии. Слова "художник" и "искусство" почему-то сохраняются, однако прочий терминологич. реквизит утопически-культового характера изымается; считается, что дело художника – изготовлять "артефакты" или выполнять "худож. жесты". Этот антиавторитарный пафос эстетики постмодернизма прослеживается не только в текстах собственно теоретиков (К. Левин, Р. Кросс, X. Фостер, Б. Гройс и др.). Искусство постмодерна достаточно теоретично само по себе и охотно занимается деконструкциями прежних авторитарных тезисов типа Красота, Шедевр, Смысл и т.п. Объектами деконструк-ции подчас становятся признанные отцы-основатели классич. модернистской эстетики – Пикассо, Малевич, Матисс, Леже. Это обостренное (даже болезненное) отношение искусства постмодерна к проблеме эстетич. авторитарности говорит о большой неуверенности в отношении новых диффузных и неуловимых (деперсонализированных) форм власти, характерных для развитой потребит. и "виртуальной" демократии Запада (и для ее сателлитов в хаотич. культурной ситуации посткоммунистич. стран). В кон. 20 в. художники ощущают постоянное присутствие всеядной и неодолимой инфраструктуры, к-рая готова и способна транслировать и запускать в социальный оборот любой степени широты материалы любого типа, касающиеся любого рода и вида искусства. Самая немыслимая типология легко усваивается без заметных социальных эффектов. Инфраструктура и об-во перестали сопротивляться: никакой вызов авторитарным силам порядка и красоты, разума и морали не вызывает никаких особых волнений. Если в начале века прикрепление куска старой газеты к поверхности живописного произведения могло вызвать в худож. среде фурор, то в его конце никакие самые неописуемые по своей программной бессмысленности либо непристойности жесты и артефакты не вызывали сопротивления. Поле коммуникации настолько обширно, диверсифицировано, специализировано, что не только абсурдистский "флюксус", но и радикальные стратегии садомазохистского или зоофренич. типа находят своих потребителей в опр. секторе необозримого рынка. Сама необозримость и насыщенность нейтрализует социальное недовольство или отпор. К 90-м гг. стало вполне очевидно, что в искусстве "сегодняшнего дня" практически невозможны объекты или жесты, к-рые были бы всерьез репрессированы и не включены в циркулирование потребительской индустрии культуры. Видеозаписи и Интернет выводят любые худож. высказывания в более или менее массовый оборот (характеризуемый общедоступностью и анонимностью потребления). В подобных условиях принцип духовной элитарности и создания Шедевров с большой буквы, несущих важные послания о существенных истинах и показываемых в специальных сакральных местах, храмах Духовности и Культуры – музеях, – практически не действует. Эта ситуация для художников очень трудна. Они оказались в пространстве неразрешимости. Они адресуются в основном к неизвестному зрителю или слушателю, к-рого невозможно описать. Он – традиционалист, новатор, почвенник, космополит, энтузиаст искусства, равнодушный, идеалист, циник. Радикальное экспериментальное искусство (кино, лит-ра и др.) испытывает этого расплывчатого собеседника в самых беспощадных режимах, предлагая ему самые невозможные, табуированные, безумные темы, мотивы, знаки, послания (Л. Кавани, П. Пазолини, П. Гринуэй, /У. Эко,/ М. Кундера и др.). Запреты, связанные в доселе существовавших культурах с телом, сексом и смертью, как будто полностью снимаются. Это характерно и для постгуманистич. искусства России 90-х гг. (В. Сорокин, К. Муратова, О. Кулик, А. Бренер и др.). Художники как бы восстают против культурной антропности вообще и переходят на позиции космоса или материи, для к-рой нет ничего "недостойного" или "ужасного". Но этот уход из антропного мира цивилизации осуществляется в рамках эстетики постмодерна и в условиях всеядной и диффузной анонимной коммуникации. Это означает, что реальные вещи и смыслы не наличны в знаках, каковы бы ни были эти знаки. Наличие (presence) недостоверно и недоказуемо в принципе. Мотивы Иного (внечеловеч. и внекультурные жесты) – не что иное, как знаки всемирного Письма (Деррида) или тени вездесущих электронных экранов (Бодрийяр). Потому и новая радикальная биокосмичность этого как бы отбросившего человеч. мерки искусства – это знаковая, репрезентативная биокосмичность. Такое положение осознается многими представителями худож. профессий, не удовлетворенными системой рынок-медиа. Естественно, что ищут и способы выхода из положения. Нек-рые художники отказываются от самой роли и функции художника, обращающегося к публике с неким посланием. Идея состоит в том, чтобы оборвать как можно больше каналов связи, или даже стать вообще отшельником и "анонимом", и заниматься искусством не для всех, а для очень немногих (например, в рамках элитарных арт-клубов или специализированных workshops). В предельном случае художник становится сам своим единственным зрителем, слушателем, читателем. При этом надежда возлагается на то, что, превращаясь в своего рода "черную дыру", энергии к-рой не выходят наружу, художник не только может спастись от антропного пафоса, от насилия и репрессивности, пронизывающих систему "шедевр-гений-музей", но и от неопределенности и неразрешимости тотальной виртуализации, в к-рой знаки и репрезентации полностью снимают вопрос о сущностях и истинах. Отшельничество практиковали, напр., такие выдающиеся люди искусства, как музыкант Т. Монк и художник М. Хайзер. Но этот выход из положения вряд ли может считаться успешным. Когда художник-анахорет попадает раньше или позже в коммуникационные инфраструктуры, то само его отшельничество работает как имидж, обеспечивая его рыночное и потребительское достоинство, и массовый потребитель имиджей и /симулакров/ получает в свое распоряжение очередные подтверждения банализованных мифов о непризнанных гениях и неведомых шедеврах. Полностью остаться вне глобальной системы создания симулакров, по-видимому, невозможно, если не отказаться полностью от самой худож. деятельности. Впрочем, этот отказ художника от его обычной роли и непредоставление им произведений тоже могут использоваться массовыми коммуникациями, которые имеют опыт работы с показом или прослушиванием самого Отсутствия (И. Клейн, Дж. Кейдж). Постмодернизм и постгуманизм в искусстве кон. 20 в. как бы оторвались от многажды описанного и обличенного антропно-цивилизационного насилия Истины и Добра и прорвались в измерение Иного. Цивилизация допускает существование Иного либо в рамках чистой симулятивности, либо в границах медицины и судебно-карательной системы. Осознавая или ощущая сомнительность своей пирровой победы – возможности преступать любые табу человечности и цивилизации, – художники и философы последних десятилетий века часто предаются теор. мечтаниям о свободном интеллектуале без корней и привязок, о веселом наблюдателе, об экстазе всеобщей причастности без какой бы то ни было ответственности, о чистом наслаждении чистого восприятия без морального суда либо рациональной оценки. Нетрудно видеть, что все эти проекты нового искусства (и, шире, нового человека и новой постгуманной цивилизации) построены по модели наркотизированного сознания, впервые открыто провозглашенной О. Хаксли в сер. 20 в. (и предвосхищенного Ницше в его лихорадочных набросках "веселой науки"). Лит.: Западное искусство. XX век. М., 1978; Русская художественная культура конца 19 – начала 20 века. Кн. 4. М., 1980; Морозов А.И. Поколения молодых. Живопись советских художников 1960-80 годов. М., 1989; Милле К. Современное искусство Франции. Минск, 1995; Морозов А.И. Конец утопии. М., 1995; Крусанов А.В. Русский авангард: 1907-32. Исторический обзор, Т. 1. СПб., 1996; Вебер М. Избранные произведения. М., 1990; Он же. Избранное. Образ общества. М., 1994; Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1991; Шпенглер О. Закат Европы. М., 1993; Зиммель Г. Избранное: Т. 1. Философия культуры; Т. 2. Созерцание жизни. М., 1996; Sartre J.P. L'existentialisme est un humanisme. P., 1946; Gehlen A. Zeit-Bilder. Zur Soziologie und Asthetik der modernen Malerei. Fr./M.; Bonn, 1960; McLuhan М. The Gutenberg Galaxy. N.Y., 1969; Idem. Understanding Media. L., 1964; Burger P. Theory of the Avantgarde [1972]. Mancester; Minneapolis, 1964; Breton A. Manifestos of Surrealism. Michigan, 1969; Horkheimer М., Adorno T.W. Dialektik der Aufklarung. Fr./M., 1969; Mauss М. Sociologie et anthropologie. P., 1964; Adorno Th.W. Prismen. Fr./M, 1976; Damus М. Socialistischer Realismus und Kunst im Nationalsozialismus. Fr./M., 1981; Brantlinger P. Bread and Circuses: Theories of Mass Culture as Social Decay. Ithaca; L., 1983; Art After Modernism: Rethinking Representation. Ed. B. Wallis. N.Y.; Boston, 1984; Krauss R. The Originality of the Avant-Garde and other Modernist Myths. Camb./Mass., 1985; Megill J. Prophets of Extremity: Nietzsche, Heidegger, Foucault, Derrida. Berk., 1985; Lacoste J. La philosophic au XXe siecle. Introduction a la pensee contemporaine. P., 1986; Hofmann W. Grundlagen der modernen Kunst [1978]. Stuttg., 1987; Baudrillard J. Selected Writings, ed. М. Poster. N.Y., 1988; Groys B. Gesamtkunstwerk Stalin. Munch.; W., 1988; HonnefK. Kunst der Gegenwart. Koln, 1988; Huyssen A. After the Great Divide: Modernism, Mass Culture, Post-Modernism. Basingstoke, 1988; Weber М. Gesammelte Aufsatze zur Wissenschaftslehre. Tub., 1988; Collins J. Uncommon Cultures: Popular Culture and Post-Modernism. N.Y., 1989; Argan G.C. Die Kunst des 20. Jahrhunderts. 1880-1940. Fr./M.; В., 1990; Benjamin W. Das Kunstwerk im Zeitalter seiner technischen Reproduzierbarkeit [1936] // Benjamin W. Gesammelte Schriften. Bd. 1-2. Fr./M., 1990; The Culture of Stalin Era. Ed. H. Gunther. L., 1990; The Nazification of Art. Ed. B. Taylor and W. van der Will. Winchester, 1990; Twentieth Century Art Theory. Ed. by N.M. Klein and R. Hertz. New Jersey, 1990; Cullerne Bown М. Art Under Stalin. Oxf., 1991; Amerikanische Kunst im 20. Jahrhundert. Munch., 1993; Art of the Soviets. Painting, Sculpture and Architecture in a One-Party State 1917-1992. Ed. М. Cullerne Bown and B. Taylor. Manchester UP, 1993; Die Kultur unseres Jahrhunderts: 1900-1918. Dusseldorfetc., 1993; Die Kultur unseres Jahrhunderts: 1918-1933. Diisseldorfetc., 1993; Die Kultur unseres Jahrhunderts: 1933-1945. Dusseldorfetc., 1993; Bocola S. Die Kunst dre Moderne. Munch.; N.Y., 1994; Europa – Europa. Das Jahrhundert der Avantgarde in Mittel- und Osteuropa. Bd. 1-4. Kunst- und Ausstellungshalle der BRD. Bonn, 1994; Lynton N. The Story of Modern Art [1980]. Oxf, [1994].

Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх подолання

2009-08-24T10:51:05Z

77.122.37.183: Создана новая страница размером <dynamicarticlelist>людина і суспільство, 11 клас, клас, глобальні проблеми розвитку л...

<dynamicarticlelist>людина і суспільство, 11 клас, клас, глобальні проблеми розвитку людства, глобалізація</dynamicarticlelist> ''Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх подолання'' ПЛАН 1. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ І СУТНІСТЬ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ 1.1. Головні причини виникнення глобальних проблем 1.2. Соціально-економічна сутність глобальних проблем 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ 2.1. Проблеми, що виникають у сфері взаємодії природи і суспільства 2.2. Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин 2.3. Глобальні проблеми розвитку людської цивілізації 3. ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ   ВСТУП Поняття «глобалізм» (від лат. «globus» – куля, тобто такий, що охоплює всю земну кулю) застосовується для визначення стилю у політиці, коли певне питання розглядається і вирішується у контексті загальних для людства проблем, що стосуються всіх і потребують для свого розв’язання спільних зусиль.

 Цей термін у 60-х роках XX ст. запровадили в науку відомі теоретики Римського клубу Е.Ласло, Д.Медоуз, М.Месарович, А.Печчеї та ін. Глобалізація сприяє взаємозв’язку і взаємозалежності всіх країн, «спресовує» світ у єдине ціле, перетворює планету на «світове село» ( «global village») із спільними проблемами.

 На межі тисячоліть людство зіткнулося з надзвичайно гострими проблемами, які дістали назву «глобальні» і під якими розумітимемо сукупність суперечливих процесів, що є змістом сучасної кризи світової цивілізації. Глобальні проблеми створюють загрозу нормальному розвиткові і навіть існуванню країн світу, потребують для відвернення цих катастрофічних наслідків спільних зусиль, тобто мають всеохоплюючий, планетарний, глобальний характер.

 Поняття «глобальні проблеми» походить від французького слова «Global», що означає «всезагальний», «той, що охоплює всю земну кулю». Кожна з глобальних проблем породжена специфічними причинами, зумовленими, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил, географічним середовищем, рівнем прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто речовим змістом суспільного способу виробництва, а з іншого – специфічною суспільною формою, особливістю розвитку відносин власності. За всієї різноманітності причин глобальних проблем існують також спільні для них причинно-наслідкові зв’язки, властиві розвиткові технологічного способу виробництва.

 Серед глобальних проблем найчастіше фігурують сировинна, продовольча, екологічна, демографічна, енергетична, проблеми миру та роззброєння, подолання бідності та відсталості, які не нові для людства. З розвитком людської цивілізації можуть виникати і вже виникають нові глобальні проблеми. До глобальних стали зараховувати проблему освоєння та використання ресурсів Світового океану, Космосу. Їх аналіз дає змогу відзначити, що вони тісно взаємопов’язані. Так, енергетична та сировинна проблеми співвідносяться з екологічною, екологічна – з демографічною, демографічна – з продовольчою і т. д. Важливою ознакою як не нових, так і нових проблем розвитку людської цивілізації є їх глобальний характер, адже вони зачіпають життєво важливі інтереси всіх держав і народів світу, виступають потужним фактором посилення взаємозалежності та цілісності світу, надаючи йому нових інтеграційних рис. Розвиток глобалізації світового господарства змінює пріоритети глобальних проблемах. Якщо у 70-80-х роках XX ст. головною вважалась проблема запобігання світовій ядерній війні, то нині пріоритетною окремі фахівці вважають екологічну проблему, інші – демографічну, а треті – проблему бідності та відсталості. Однак усі ці проблеми можна вважати пріоритетними, адже вони безпосередньо пов’язані з виживанням людства, хоча і породжені дією різних факторів, а отже, є об’єктами дослідження таких наук, як міжнародна економіка, соціологія, право, біологія, географія, екологія, океанологія та ін. Загострення глобальних проблем людської цивілізації викликане безсистемною, безконтрольною утилізацією природних ресурсів, низькою технологічною культурою матеріального виробництва, максимізацією, а не оптимізацією темпів економічного зростання, домінуванням технократичного підходу над соціальним, масштабним впливом людської цивілізації на навколишнє середовище, необмеженим вторгненням людства в біосферу. Суттєвими причинами цього загострення також є швидка урбанізація населення планети, зростання гігантських мегаполісів і агломерацій, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією, поглибленням суперечностей між світовим економічним розвитком та соціальним прогресом.

 1. ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ І СУТНІСТЬ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ 1.1. Головні причини виникнення глобальних проблем Кожна з глобальних проблем породжена специфічними причинами, зумовленими, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил, географічним середовищем, рівнем прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто речовим змістом суспільного способу виробництва, а з іншого – специфічною суспільною формою, особливістю розвитку відносин власності. За всієї різноманітності причин глобальних проблем існують спільні для них причинно-наслідкові зв’язки, властиві розвиткові технологічного способу виробництва. Найзагальнішою причиною загострення глобальних проблем, що характеризує технологічний спосіб виробництва, є швидке зростання народонаселення в останні десятиріччя XX ст., або демографічний вибух, який до того ж супроводжується нерівномірністю зростання населення в різних країнах та регіонах.

 Щоб прогодувати, одягнути, забезпечити житлом зростаючу кількість населення, необхідно постійно нарощувати виробництво промислової та сільськогосподарської продукції, збільшувати обсяг видобування корисних копалин тощо. Внаслідок цього поступово вичерпуються природні ресурси, підвищується середня температура на Землі, забруднюється навколишнє середовище тощо.

 Оскільки демографічний вибух супроводжується нерівномірністю зростання населення у різних країнах та регіонах, то в країнах з найвищим приростом населення продуктивні сили розвинуті недостатньо, панують масовий голод, злидні. Так, якщо темпи приросту населення в країнах, що розвиваються, у XX ст. становили в середньому 2,5% за рік, то у промислово розвинутих країнах вони не перевищували 1%. Це призвело до того, що в Азії, Африці та Латинській Америці майже 1 млрд. осіб живе в умовах абсолютної злиденності, приблизно 250 млн. дітей хронічно недоїдають, від голоду і постійного недоїдання щорічно вмирає понад 40 млн. осіб. За даними ООН, у 1998 р. із 4,4 млрд. жителів країн, що розвиваються, майже 3/5 позбавлені основних санітарних вигод, майже третина – чистої води, 20% – сучасного медичного обслуговування, 20% – не відвідують школи після 5-го класу і стільки ж не мають достатнього калорійного харчування. Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична.

 ''Важливими причинами загострення глобальних проблем, що розглядаються з погляду речового змісту, є:'' 1. Низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій. Внаслідок цього із загального обсягу природної речовини, що залучається у процес виробництва, форми кінцевого продукту набуває лише 1,5%, з надр планети щорічно добувають майже 100 млрд. т руди, корисних копалин і будівельних матеріалів (по 25 т на кожного жителя).

 В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд. т, а гірської маси – до 3 млрд. т, з них лише 5-8% компонентів мінеральної сировини використовують для виробництва продукції, а решта йде у відходи. Усього на території України на початку 1997 р. накопичено понад 25 млрд. т різноманітних відходів, які зробили непридатними для користування майже 160 тис. га зелених угідь. Крім того, понад 60% сховищ відходів не відповідають екологічним нормативам, а отже, є джерелами забруднення довкілля. Якщо у 1980 р. на одного жителя припадало 240 т накопичених відходів, то у 1997 р. – 400 т.

 Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля і природного газу, призвело до того, що вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а за останні 150 років зріс на 25%, причому на 12% – за останні 30 років. Найбільшої шкоди заподіюють теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75% усіх ТЕЦ і на їхню частку припадає третина всіх викидів СО2. У пилогазових викидах міститься понад 1400 шкідливих для людини речовин.

 Вміст двоокису вуглецю в атмосфері зростає, тому температура земної поверхні за останні 100 років підвищилася на 0,6%. Внаслідок цього підвищився рівень Світового океану на 10%, а швидкість наступу його на сушу постійно зростає і становить 1,1 см за 10 років.

 2. Швидка урбанізація населення, зростання гігантських мегаполісів. Це супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, бурхливою автомобілізацією. Загалом на 0,3% території планети сконцентровано 40% всього населення. Міста запруджені легковими автомобілями. Нині у світі їх налічується понад 700 млн. За останні 30–40 років забруднення довкілля вихлопними газами зросло втричі. В країнах колишнього СРСР у великих промислових центрах 60% викидів припадає на автомобільний транспорт. Через нижчу якість автомобілів у країнах СНД кожний із них викидає в повітря у 6 разів більше забруднюючих речовин, ніж у країнах Європи.

 Особливо складна екологічна ситуація в Україні. Майже 10% її території охоплено глибокою екологічною кризою, близькою до катастрофи, і майже 70% загальної земельної площі наближається до такого стану. Лише 1% території України – екологічно чисті ареали. Такий стан довкілля спричинений надмірною концентрацією екологічно небезпечних виробництв. Так, загальна площа України становила лише 2% території колишнього СРСР, а на ній було зосереджено 25% всього промислового потенціалу, на частку України припадало 25% забруднення природного середовища колишнього Радянського Союзу. Щороку шкідливі виробництва викидали в атмосферу понад 100 млн. т забруднюючих речовин, але при цьому не знешкоджувалася навіть четверта їх частина. У наступний період ситуація не поліпшилася. Так, у середині 90-х років промислові підприємства України і транспорт щороку викидали у повітря майже 6 млн. т шкідливих речовин, що в розрахунку на кожного жителя становило до 150 кг. Внаслідок цього (минулого і сьогодення) з 68 великих міст СНД з найвищим рівнем забруднення повітря кожне п’яте було українським. Така ситуація значною мірою породжена тим, що до 55% електроенергії виробляють ТЕС, які, по-перше, конструювалися на низькому технологічному рівні (не було створено екологічно чистого котельного устаткування), по-друге, експлуатувалися тривалий час без достатнього оновлення виробничого апарату, по-третє, працювали на низькосортному кам’яному вугіллі. Оскільки Україна значно відстає від розвинутих держав світу у формуванні раціональної структури паливного балансу (у США в цьому балансі понад 80% припадає на вугілля, до 6% на мазут і 14% на газ, а в Україні на ці види енергоносіїв припадало в середині 90-х років відповідно 47, 12 і 41%), то в майбутньому при збереженні такої технології і структури паливного балансу екологічна ситуація погіршуватиметься.

 3. Варварське ставлення людини до природи. Це найбільше виявляється в хижацькому вирубуванні лісів, знищенні природних річок, створенні штучних водойм, забрудненні шкідливими речовинами прісної води. Щороку у світі знищують 15 млн. га лісів, на одне посаджене дерево припадає 10 вирубаних, кожну секунду вирубують ліси площею з футбольне поле. В Україні за 1955–1998 pp. понад обґрунтовану норму вирубано понад 20 млн. кубометрів лісу, здебільшого з метою експорту комерційними структурами за кордон.

 З початку XX ст. споживання прісної води зросло більше як у 7 разів, досягнувши на початку 90-х років майже 300 кубометрів. У найближчі десятиліття споживання води зростатиме. Водночас майже 80% всіх випадків захворювань пов’язані зі споживанням неякісної води. Чверть людства потерпає від її нестачі. В Україні майже 800 сіл користуються привозною водою, 89% сіл не мають водогону, кількість річок зменшилася на 3 тис. Водночас до водного басейну України щорічно скидають понад 14 млрд. кубометрів стічних вод (майже 300 тис. літрів на одного жителя), внаслідок чого до водойм потрапило понад 1,8 т сульфатів, 2,1 млн. т хлоридів та інших шкідливих речовин. Це призвело до концентрації в них солей важких металів і фенолів, у декілька разів вищої від гранично допустимих норм. Хоча споживання прісної води з 1990 по 1998 р. скоротилося в Україні внаслідок кризи на 24%, викиди забруднених стічних вод у поверхневі води об’єкту зросли в 1,25 раза.

 Нераціональне ставлення до природи виявляється також у втраті величезних масивів землі. За останні 100 років людство втратило 200 млн. км2 землі. В Україні за останні 20 років кількість еродованих земель збільшилася з 13 млн. до 18 млн. га, а 2 млн. га так захімізовані, що їх рекультивація економічно нерентабельна. Крім того, за 1975– 1995 pp. вміст гумусу в ґрунті зменшився з 3,5 до 3,1%, площі кислих ґрунтів зросли на 1,8 млн. га (25%), засолених – на 0,6 млн. га (24%). У наступні роки ситуація погіршилася. Загалом техногенний тиск на території України у 6-7 разів вищий, ніж у розвинутих країнах Європи. У країнах, що розвиваються, щорічно отруюються пестицидами майже 500 тис. осіб, з них 5 тис. – смертельно. Надмірна загазованість, отруєння хімікатами тощо призвели до того, що в кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж у наших давніх предків. Збільшується отруєння ртуттю, кадмієм, що спричиняє катастрофічно швидке зростання кількості серцево-судинних та онкологічних захворювань.

 ''З погляду суспільної форми загальними причинами загострення більшості глобальних проблем є:'' 1) відносини приватнокапіталістичної власності, насамперед хижацьке ставлення монополій до природних ресурсів, Світового океану тощо. Тому за повоєнний період на США припадає 40% світового обсягу забруднення екологічного середовища, а на кожного мешканця – 1 кг токсичних речовин у повітрі; 2) деформація соціально-економічної системи в колишньому СРСР та деяких інших країнах Східної Європи, монопольна політика міністерств і відомств, панування тоталітарної системи.

 Ці дві соціально-економічні причини призвели до того, що на частку США, за даними американського журналу «Саєнс», щорічно припадало 1,2 млрд. т двоокису вуглецю (приблизно чверть світового обсягу), на колишній СРСР і Китай – приблизно 33%, а на частку Західної Європи і Японії – 23% . Загалом США, країна, в якій проживає 5% населення світу, дає 40% світового забруднення. Кожен житель Америки заподіює природному середовищу шкоди у 50 разів більшої, ніж житель Індії, [3, с.632]. Відносини капіталістичної власності, реакційна політика окремих держав були головними причинами зростання не лише мілітаризації економіки, а й міжнародної напруженості, політики «холодної війни», війн у різних регіонах планети. Так, після Другої світової війни, зокрема, у 130 конфліктах загинуло майже 20 млн. осіб.

 Значною мірою розгортанню гонки озброєнь сприяли мілітаристські акції сталінського керівництва (дії Червоної армії в Ірані у 1946 р., у повоєнній Східній Європі), встановлення тоталітарної системи в країнах колишнього СРСР, його зовнішня політика, зокрема непродумане втягнення у війну в Афганістані. Нині на військові цілі у світі щорічно витрачають майже 800 млрд. дол. Водночас на ліквідацію неписьменності дорослих у світі потрібно лише 1,2 млрд. дол., тобто менше, ніж на військові витрати на один день. Соціальними причинами загострення глобальних проблем є непродумана регіональна політика держав, відсутність економічного суверенітету республік у колишньому СРСР, національної власності на свої природні ресурси, засоби виробництва тощо. Так, в Україні власність держави (українського народу) на засоби виробництва становила лише 5%, не існувало власності на природні ресурси. Хижацьке ставлення загальносоюзних міністерств і відомств до землі, отруєння її пестицидами, надмірна загазованість (на території України розташовано майже 1000 хімічних комбінатів) тощо призвели до того, що тут значно зросла смертність. Загалом внаслідок поглиблення екологічної кризи щорічні витрати ВНП України становлять 15–20%, або 15 млрд. крб. (у цінах 1990 p.). Втрати від аварії на Чорнобильській АЕС сягнули приблизно 130 млрд. крб. (у цінах 1990 р.) без урахування втрат, пов’язаних із захворюванням людей. Зокрема, внаслідок цієї аварії забруднено понад 10 млн. га земель, у тому числі 9 млн. га сільськогосподарських угідь. Забруднення Дніпра в 4–5 разів перевищує гранично допустимі норми. Але його воду змушені пити 35 млн. жителів України. 1.2. Соціально-економічна сутність глобальних проблем З’ясовуючи сутність глобальних проблем, по-різному трактують причини їх загострення і природу цих явищ. Сутність глобальних проблем – комплекс зв’язків і відносин між державами та соціальними системами, суспільством і природою у загальнопланетарному масштабі, які зачіпають життєві інтереси народів усіх країн і можуть бути розв’язані їх спільними зусиллями.

 Так, американські науковці (В.Войскопер, Д.Блейні та ін.) головними причинами зростання мілітаризації капіталістичної економіки вважають природно-історичні умови розвитку людини, її психологію, прагнення до насильства. Причину кризи довкілля американський учений Ф. Слейтер, швейцарський учений Ж. Дерст та інші вбачають у притаманному людині інстинкті до руйнування. Більшість західних ідеологів такою причиною називають лише зростання кількості населення, сучасну НТР, збільшення промислового виробництва.

 Такі тлумачення, по-перше, ігнорують соціальну сутність людини, є ознакою однобічного підходу до неї лише як до біологічної істоти. Насправді, як уже зазначалося, хоч у людині органічно поєднуються біологічне та соціальне, але її сутність – це насамперед сукупність усіх суспільних відносин. По-друге, пояснювати загострення екологічних проблем лише розгортанням НТР, зростанням промислового виробництва означає перебувати на позиціях технологічного детермінізму. Суто біологізаторське пояснення таких причин характерне для тих науковців, які вбачають загострення глобальних проблем тільки у зростанні народонаселення.

 Ці автори ігнорують вирішальну роль у виникненні глобальних проблем людства соціально-економічної форми суспільного способу виробництва – відносин власності, системи виробничих відносин. Мета таких концепцій – вину капіталістичної системи за загострення глобальних проблем перекласти на все населення планети, його зростання. Спростував такий підхід досвід Китаю з 1,2-мільярдним населенням, який після проведення економічних реформ навіть експортує частину сільськогосподарської продукції. Ті вітчизняні економісти, політики, публіцисти, які вбачають причину названих проблем у зростанні кількості населення, мимоволі скочуються до метафізичного трактування їх причин, а отже й сутності. Говорячи про загострення глобальних проблем в Україні, вони не звинувачують колишню командно-адміністративну систему в хижацькому ставленні до природи, її надр, тобто в існуванні нераціонального екологічного господарського механізму.

 Розглядаючи причини загострення глобальних проблем з погляду речового змісту, ми назвали демографічний вибух та інші фактори, зумовлені розвитком сучасної системи продуктивних сил. Але це пояснення розкриває лише одну із сторін суспільного способу виробництва, його необхідно доповнити характеристикою відносин власності у різних соціальних системах, аналізом соціальної, політичної, юридичної та інших сторін надбудовних відносин. Тому в наступному розділі розглянемо класифікацію глобальних проблем сучасності.   2. КЛАСИФІКАЦІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ 2.1. Проблеми, що виникають у сфері взаємодії природи і суспільства За походженням, характером і способом розв’язання глобальні проблеми класифікуються на декілька видів. До першої групи належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства. Серед них слід виділити надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, раціональне природокористування і збереження природного навколишнього середовища, раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору. Вони спричинені закономірностями розвитку світових продуктивних сил, що створює можливості для зростання масштабів господарської діяльності, потребує все більшої кількості світового видобутку сировини, використання прісної води, вирубування лісів, збільшення навантаження на природний потенціал сільського господарства. Це сприяє задоволенню потреб людини в засобах існування, зростанню старих виробничих потреб та виникненню нових.

 Характерною рисою цих проблем та їх переростання у глобальні є те, що споживання відновлюваних і невідновлюваних ресурсів досягло величезних масштабів, зростає високими темпами, і реально постає загроза їх вичерпання. З 1970 по 1995 pp. XX ст. спожито майже 35% усіх природних ресурсів планети, а з 90-х швидкість їх виснаження збільшилася до 3% на рік. Щодо використання енергетичних ресурсів, прогнозується, що енерговиробництво зростатиме високими темпами впродовж найближчих 75 років до досягнення енергетикою теплового бар’єра, а потім залишиться на такому ж рівні. За такої умови всі види використовуваного палива будуть вичерпані через 130 років. Виникла ситуація, коли досить гостро проявляється суперечність між потребами суспільства в енергетичних та інших невідновлюваних природних ресурсах і можливостями природи задовольнити ці потреби людства. 2.2. Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин Друга група проблем – це глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин, які пов’язані із роззброєнням, конверсією військового виробництва і збереженням миру, відверненням світової термоядерної війни, недопущенням локальних, регіональних і міжнародних криз та забезпечення стабільного миру; подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу.

 Серед глобальних проблем, які нині постали перед людством, збереження миру – найактуальніша проблема, яка потребує невідкладного розв’язання. Хоча закінчення «холодної війни» призвело до припинення протистояння двох антагоністичних соціально-політичних систем і зняло гостроту та неминучість прямої загрози знищення людства у глобальній війні, війна не зникла з арсеналу засобів розв’язання суперечностей між країнами, націями, релігіями. В останні роки XX ст. та на початку XXI ст. зросли кількість та масштаби військових конфліктів локального характеру щодо територіальних, етнічних, релігійних розходжень, що загрожують перетворитись у регіональні або загальносвітові конфлікти з відповідним втягуванням нових учасників. За підрахунками, на кінець 1990-х років XX ст. у світі налічувалось близько 50 конфліктів, де велись бойові дії та проливалась кров. Це, зокрема, конфлікти в Іраці, Африці, Південно-Східній Азії, Афганістані, колишній Югославії, деяких державах СНД.

 Новою загрозою існування людства стало розширення «клубу» ядерних держав. У 1998 р. Індія та Пакистан здійснили випробування ядерної зброї. До держав, які здійснюють реалізацію програм зі створення ядерної зброї, належать ПАР, Ізраїль, Іран, КНДР, а до потенційно ядерних держав належать Японія, Тайвань, Бразилія, Аргентина.   2.3. Глобальні проблеми розвитку людської цивілізації До третьої групи належать глобальні проблеми у сфері розвитку людини забезпечення її майбутнього існування. Вони охоплюють проблеми пристосування людини до умов природного і соціального середовища, яке динамічно змінюється під впливом НТР, подолання таких тяжких захворювань, як онкологічні, СНІД, серцево-судинні, різноманітних епідемій; культурно-моральні проблеми втрати окремою людиною довіри до соціальних інститутів, нестабільності сім’ї та послаблення зв’язку поколінь; боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, торгівлею людьми, тероризмом; проблеми демократизації та охорони прав людини. Глобальні проблеми розвитку людської цивілізації відрізняються загальнопланетарним характером, пов’язані із забезпеченням життєвих потреб народів усіх країн незалежно від їх соціального ладу, рівня соціально-економічного розвитку, географічного місцерозташування і можуть бути вирішені шляхом співробітництва та взаємодії всіх держав, їх невирішеність породжує загрозу для майбутнього нашої цивілізації. Наприклад, науково-технічна революція призвела до небаченого розвитку засобів знищення людини, національного багатства, військової справи та гонки озброєнь. Протягом XX ст. світові воєнні витрати зросли більше ніж у 30 разів. Якщо в період між двома світовими війнами воєнні витрати людства становили від 20 до 22 млрд. дол. США щорічно, то нині ця сума пере вищу є 1 трлн. дол. Воєнно-виробнича діяльність, за підрахунками експертів ООН використовує працю майже 50 млн. осіб, а у військових дослідженнях і створенні нової зброї зайнято від 400 до 500 тис. осіб. На ці витрати припадав 2/5 від усіх витрат на науку. Економічний аспект гонки озброєнь полягав в її негативному впливі на величину національного багатства, рівні життя населення. Негативні соціально-економічні наслідки утримання сучасних збройних сил, забезпечення їх потреб проявляються у посиленні диспропорцій у структурі світової економіки, загострюють інші глобальні проблеми. Так, гонка озброєнь супроводжується щорічними витратами е сумі 800 млн. дол., які можна було б використати для розв’язання екологічної, продовольчої проблем, подолання відсталості країн, що розвиваються. Виникнення екологічної проблеми пов’язане з високими темпами науково-технічного прогресу, який посилює вплив людства на навколишній світ. Прискорення розвитку продуктивних сил людської цивілізації дало в розпорядження людини нові засоби впливу на природу. Водночас НТР не тільки породила нові зв’язки між людиною і природою, але й зумовила нові конфлікти у процесі реалізації цих зв’язків.

 Так, за 1 хв. на планеті знищують 20 га лісу, а щорічно площа лісів скорочується на 0,5%, що дорівнює зникненню лісів на всій території Норвегії. Відбувається зникнення природних річок, перетворення у пустелю родючих земель, створення штучних водойм, непомірне використання шкідливих хімічних добрив, забруднення атмосфери. Внаслідок цього вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а з 1960 по 1995 pp. його викиди в атмосферу зросли у три рази. Майже 80% усіх захворювань людини пов’язані зі споживанням неякісної води. Внаслідок екологічної кризи Україна щорічно втрачає 15-20% ВНП, або 15 млрд. крб. (у цінах 1990 p.). Втрати від аварії на Чорнобильській АС до 2000 р. становили приблизно 130 млрд. крб. (у цінах 1990 р.) без урахування втрат, пов’язаних із захворюванням людей.

 Зазначені явища негативно впливають на тваринний і рослинний світ Землі. Прогнозується, що в найближчі 20 років може зникнути 1/5 всіх існуючих видів рослин і тварин. Значна загроза існуванню генофонду тваринного і рослинного світу існує в нашій державі внаслідок високого рівня розробленості земель. Площа природного фонду, де заборонено або обмежено господарську діяльність, в Україні становить лише 2 відсотки території, тоді як у США – 7,8 відсотка, Канаді – 4,5 відсотка, Японії – 5,6 відсотка, Норвегії – 12 відсотків. Нині в Україні перед загрозою знищення перебуває 531 вид диких рослин і грибів, 380 диких тварин.

 До найбільш складних глобальних проблем належить проблема соціально-економічного відставання країн, що розвиваються. Останнє в соціально-економічному плані породжене несправедливим характером взаємовідносин між ними та економічно розвинутими країнами в недалекому минулому, коли їх ресурси нещадно експлуатувалися, та неоколоніалістською політикою в нинішніх умовах, зокрема «політикою дешевої сировини». Остання знекровлює економіку країн, що розвиваються. Якщо 20 років тому для придбання одного трактора країни, що розвиваються, повинні були продати приблизно 11 т цукру, то наприкінці 90-х- 150 т.

 Отже, глобальні проблеми досить різноманітні за своїм змістом, їх розвиток має суперечливий та багатовимірний характер. Водночас вони мають цілий ряд загальних специфічних рис, що виділяє їх на фоні інших проблем світової економіки. Специфіка глобальних проблем полягає в наявності ряду притаманних їм спільних рис: 1) кожна з цих проблем і всі разом відіграють важливу роль для майбутнього людства. Тому затримка з їх вирішенням призведе до деградації умов життя і виробничої діяльності на планеті, що несе в собі смертельну небезпеку для існування людської цивілізації; 2) у процесах і явищах глобальних проблем проявляється поглиблення та ускладнення світогосподарських зв’язків, інтернаціоналізація інших суспільних процесів на Землі; 3) розв’язання цих проблем можливе лише за умови об’єднання зусиль усіх держав і народів. Знайти основні шляхи та засоби вирішення глобальних проблем – це значить забезпечити умови виживання всіх народів і подальший соціально-економічний розвиток людської цивілізації.   3. ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ Серед глобальних проблем, що стоять сьогодні перед людством, найгострішою є проблема збереження миру. Людська цивілізація, по-суті, повторює своєю історією біблійне оповідання про Адама і Єву, які до гріхопадіння були безсмертні. Можна сказати, що подібне гріхопадіння всього людства сталося у ХХ ст. До появи сучасних видів зброї кожен усвідомлював: людина – смертна, людство – вічне. Атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі сповістило сумну новину – людство стало смертним. Навіть локальні війни сьогодні здатні завдати природі і людству непоправної шкоди. Мовою військових – неприйнятних збитків.

 Цивільний світ не помітив, як змінилося місце військових у суспільстві. Сучасні армії в останніх війнах у всьому світі все частіше не стільки захищають своїх цивільних співвітчизників, скільки захищаються ними. У І Світовій війні лише 10% загиблих були цивільними людьми, у ІІ – 50%. Так звані «малі війни» другої половини ХХ ст. змінили пропорцію – 10-15% загиблих – військові, 85-90% – мирні цивільні люди. Ще у ІІ світовій війні прагнули відтягнути бойові дії від міст, протягом попередніх століть майже усі відомі битви відбувалися в полях. Зараз – армії ховаються в містах, їх і бомблять. Отже, збереження миру сьогодні – це проблема виживання людства.

 Гонка озброєнь є великою спокусою для військових (значна частина дослідників сучасної югославської війни однією з причин початку конфлікту називає потребу випробувати зброю в умовах реальних боїв). За своєю економічною суттю гонка озброєнь – це форма знищення певної частки національного багатства кожної даної країни. А з екологічних позицій – це суттєвий фактор забруднення навколишнього середовища найнебезпечнішими речовинами, що використовуються для створення зброї масового знищення – ядерної, хімічної, бактеріологічної. Не лише гонка озброєнь, але і звичайне цивільне виробництво породжує та загострює екологічні проблеми цивілізації. Наше розуміння екологічних проблем дуже далеке від реального їх стану. Слід розуміти: найменше втручання в природну рівновагу породжує дисгармонію. В свій час вчених вразив той факт, що карта розповсюдження поливного землеробства в стародавньому світі майже у найменших деталях повторює карту розповсюдження матерії у світі. Дуже сумнівно, щоб це був випадковий збіг. Проблема забезпечення людства сировиною та енергією в умовах вичерпання легкодоступної дешевої сировини впирається в проблему подальшого розвитку науково-технічного прогресу, адже тільки створення нових технологій поглибленої переробки та використання усіх видів ресурсів може допомогти в розв’язанні даної проблеми. Припинення гонки озброєнь, роззброєння та конверсія також могли б зіграти роль у вирішенні сировинної проблеми людства.

 Проблема освоєння світового океану останнім часом набуває глобальності не лише тому, що джерела сировини на суші вичерпуються і людство все активніше освоює морські родовища. Один з найвідоміших дослідників Світового океану Ж.І.Кусто відзначає, що людство сьогодні, можливо, більше знає про навколоземний простір, ніж про таємниці Океану.

 Глобальною проблемою є і освоєння космосу. Космічні польоти починають давати не лише наукову, але й економічну віддачу. Разом з тим подальше дослідження космосу стає не під силу жодній країні, зокрема, і все більше потребує об’єднаних і скоординованих зусиль.

 Безумовно, існує ще коло інших, цілком земних глобальних проблем. Серед них проблема економічного відставання країн, що розвиваються. Саме на їх долю в основному припадає і згадувана вже проблема голоду, криза заборгованості тощо.

 ''Основними шляхами розв’язання глобальних проблем країн, що розвиваються, є такі:'' - здійснення системи заходів, спрямованих на забезпечення динамічного соціально-економічного розвитку цих країн у науково-технічній і соціально-економічній сферах; - формування нового світового порядку, який би гарантував реальну допомогу країнам, що розвиваються, у вирішенні їхніх проблем; - істотне трансформування у межах світового господарства механізму ціноутворення на природні ресурси шляхом відходу від їх визначення гігантськими ТНК, що контролюють природні багатства країн, що розвиваються; - нарощування випуску готової продукції цими країнами, що дало б змогу навіть за існуючої кон’юнктури на світовому ринку значно збільшити доходи від експорту; - надання економічно розвинутими державами світу країнам, що розвиваються, значних фінансових, людських, технічних та інтелектуальних ресурсів для розвідування і розробки природних ресурсів, їх переробки, транспортування та реалізації за трансформованими цінами з метою збільшення валютних доходів, встановлення ними економічного суверенітету над цими ресурсами. Зазначені кошти спрямувати на інтенсивний розвиток сільського господарства, подолання його нераціональної монокультури. З цією метою у 2000 р. країни-члени ООН ухвалили «Цілі розвитку для нового тисячоліття», а з 2002 р. – «Монтерейський консенсус», в якому обумовлюються конкретні зусилля триразового збільшення допомоги найбіднішим регіонам світу для забезпечення міжнародної мети: підвищення обсягу зовнішньої допомоги до рівня 0,7% від сукупного ВНП заможних країн; - здійснення прогресивних аграрних перетворень у сільському господарстві цих країн та ліквідація неоколоніальних форм господарювання в цій галузі, [7, с.445]. Недалекоглядний підхід економічно розвинутих країн проявляється у певному прагненні закріпити відсталість: сьогоднішнім виробникам потрібні не конкуренти, а споживачі та джерела дешевих ресурсів. Але подібний підхід породжує напруженість у світі та служить каталізатором для загострення інших глобальних проблем. Розв’язання глобальних проблем сучасності вимагає розробки і реалізації колективних програм для забезпечення майбутнього людської цивілізації. Глобальні проблеми – це нехаотичні явища і процеси: вони тісно взаємопов’язані. Для їх вирішення потрібні нові підходи і практичні заходи, які б виходили із цілісності світу, необхідності співробітництва в планетарному масштабі.

 Між країнами світового співтовариства існують суперечності, що часто призводять до регіональних і міжрегіональних конфліктів із застосуванням зброї. У XXI ст. глобальні проблеми ставлять перед людством завдання, яке має доленосне значення: подолати політичні і воєнно-політичні суперечності і конфлікти заради успішного вирішення глобальних проблем. Треба будь-що зберегти мир на планеті. А це означає, що народи світу мають засвоїти нове політичне мислення.

 Нове політичне мислення знаменує усвідомлення важливості і негайного вирішення глобальних проблем, включаючи розробку системи ефективних міжнародних процедур і механізмів, здатних забезпечити збереження і розвиток людської цивілізації в цілому. Глобальні проблеми неможливо вирішити швидко на рівні окремих країн. Потрібен єдиний міжнародний механізм їх розв’язання і регулювання, визначення міжнародних правових та економічних норм. Великі надії у вирішенні глобальних проблем покладаються на ООН, МВФ, ВТО, регіональні і галузеві організації, котрі мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль.

 Із глобальними проблемами людство може впоратися. Для цього воно вже має в розпорядженні достатні науково-технічні і матеріальні досягнення. Можна навести численні приклади успішних спроб щодо розв’язання, хоча б часткового, ряду глобальних проблем. Так, на міжнародному рівні приділяється велика увага екологічним проблемам. Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку розробляє програми покращання якості природного середовища та загального екологічного стану. Ця комісія і ряд інших міжнародних організацій визначають критерії екологічної безпеки, розробляють короткострокові та довгострокові програми. У 2000 р. витрати на природоохоронні заходи зросли приблизно у 6 разів проти рівня витрат 1970 р.

 Важливу роль в охороні навколишнього середовища відіграє регіональне співробітництво. Зокрема, у документах ЄС неодноразово підкреслювалась необхідність розвитку регіональної стратегії у цій сфері і раціонального використання природних ресурсів європейського регіону, який сьогодні є найбільш кризовим в екологічному плані. В ЄС навіть система оподаткування будується таким чином, щоб стимулювати збереження природного середовища. У вирішенні демографічної проблеми значну роль відіграла п’ята Всесвітня конференція ООН з народонаселення, що відбулася у Каїрі у 1994 р., на якій було прийнято Програму дій щодо визначення політики народонаселення в усьому світі на період до 2015 р. Вона містить положення, що стосуються чисельності населення, його приросту та структури, міжнародної міграції, освіти, а також визначають шляхи співробітництва у розв’язанні демографічної проблеми. Одночасно було встановлено і суму коштів, необхідних для її реалізації, – близько 17 млрд. дол.

 Джерелами ресурсів та засобами розв’язання глобальних проблем у нинішніх умовах виступають: - офіційна допомога з боку економічно розвинених країн країнам, що розвиваються; - іноземні приватні інвестиції; - застосування економічних важелів управління якістю довкілля, зокрема субсидій і дотацій за виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів, екологічні платежі за всі види забруднення довкілля, виплати на охорону природи і поліпшення екологічних результатів, пільгове або дискримінуюче кредитування, оподаткування і ціноутворення, екологічне страхування тощо; - об’єднання зусиль усіх країн світу для розв’язання глобальних проблем; - збільшення витрат держав світового співтовариства на подолання насамперед екологічної кризи; - створення за рахунок країн, які заподіяли найбільшої шкоди планеті, своєрідного фонду екологічної безпеки з метою ліквідації найзагрозливіших для довкілля джерел небезпеки; - посилення відповідальності країн світового співтовариства за збереження природи; - стимулювання виробництва таких зразків транспортних засобів, техніки, які б не завдавали шкоди довкіллю, забезпечували економію всіх паливно-енергетичних ресурсів. Складність розв’язання глобальних проблем сучасності не означає, що світова спільнота не усвідомлює згубної небезпеки їх ігнорування, потреби комплексного міждержавного підходу до їх вирішення.   ВИСНОВОК Поняття «глобальні проблеми» походить від французького слова «Global», що означає «всезагальний», «той, що охоплює всю земну кулю». Кожна з глобальних проблем породжена специфічними причинами, зумовленими, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил, географічним середовищем, рівнем прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто речовим змістом суспільного способу виробництва, а з іншого – специфічною суспільною формою, особливістю розвитку відносин власності. Найзагальнішою причиною загострення глобальних проблем, що характеризує технологічний спосіб виробництва, є демографічний вибух, який до того ж супроводжується нерівномірністю зростання населення в різних країнах та регіонах. Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем, як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична.

 ''Важливими причинами загострення глобальних проблем, що розглядаються з погляду речового змісту, є:'' 1. Низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій. 2. Швидка урбанізація населення, зростання гігантських мегаполісів. 3. Варварське ставлення людини до природи. За походженням, характером і способом розв’язання глобальні проблеми класифікуються на декілька видів: −    проблеми, що виникають у сфері взаємодії природи і суспільства; −    проблеми у сфері суспільних взаємовідносин; −    проблеми розвитку людської цивілізації. Необхідність пошуку шляхів розв’язання глобальних проблем людства породжена тими реальними загрозами, які виникли перед світовим співтовариством. Їх небезпечний характер для подальшого існування людства та пошук шляхів розв’язання наштовхує на два висновки. Шляхи розв’язання таких глобальних проблем, як екологічна, паливно-енергетична та сировинна пов’язуються зі швидким розвитком і використанням основних видів відновлюваної енергії, як сонячна, вітрова, океанічна та гідроенергія річок; структурними змінами у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії: зростання частки вугілля в енергобалансі національних економік та зменшення газу і нафти, оскільки запасів останніх на планеті менше. А їх цінність для хімічної промисловості набагато більша. Свою роль у регулюванні зазначених процесів, у розв’язанні глобальних проблем повинні відіграти ООН. МВФ, СОТ, регіональні та галузеві організації, котрі мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль.

 Для розв’язання глобальних проблем людство має в розпорядженні достатні науково-технічні і матеріальні досягнення, напрацьовано відповідні форми. Серед останніх слід назвати міжнародну комісію з навколишнього середовища і розвитку, яка розробляє програми покращання якості природного середовища та загального екологічного стану. Ця комісія і ряд інших міжнародних організацій визначають критерії екологічної безпеки, розробляють короткострокові та довгострокові програми захисту навколишнього середовища.

 Важлива роль в охороні навколишнього середовища належить регіональному співробітництву. Так, у документах ЄС неодноразово підкреслювалась необхідність розвитку регіональної стратегії у цій сфері і раціонального використання природних ресурсів європейського регіону, який сьогодні є найбільш кризовим в екологічному плані.

 Джерелами ресурсів та засобами розв’язання глобальних проблем у нинішніх умовах виступають: - офіційна допомога з боку економічно розвинутих країн країнам, що розвиваються; - іноземні приватні інвестиції; - застосування економічних важелів управління якістю довкілля, зокрема субсидій і дотацій за виготовлення екологічно чистої продукції, за виконання державних екологічних проектів, екологічні платежі за всі види забруднення довкілля, виплати на охорону природи і поліпшення екологічних результатів, пільгове або дискримінуйте кредитування, оподаткування і ціноутворення, екологічне страхування тощо; - об’єднання зусиль усіх країн світу для розв’язання глобальних проблем; - збільшення витрат держав світового співтовариства на подолання насамперед екологічної кризи; - створення за рахунок країн, які заподіяли найбільшої шкоди планеті, своєрідного фонду екологічної безпеки з метою ліквідації найзагрозливіших для довкілля джерел небезпеки; - посилення відповідальності країн світового співтовариства за збереження природи; - стимулювання виробництва таких зразків транспортних засобів, техніки, які б не завдавали шкоди довкіллю, забезпечували економію всіх паливно-енергетичних ресурсів. Складність розв’язання глобальних проблем сучасності не означає, що світова спільнота не усвідомлює згубної небезпеки їх ігнорування, потреби комплексного міждержавного підходу їх вирішення.   СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1.    Власов В. Тенденції та проблеми глобальних процесів у світовій продовольчій сфері // Економіка України. – 2006. – №3. – С.75-80 2.    Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / Ред. С. В. Мочерний. – К.: Академія, 2000. 3.    Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 656 с. 4.    Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відповідальний редактор Г. Н. Климко. – 5-те вид., випр. – К.: Знання-Прес, 2004. 5.    Політекономія: Підручник / За загальною редакцією Ю.В. Ніколенка. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 412 с. 6.    Старостіна А., Каніщенко О. Суперечливі шляхи економічної глобалізації // Економіка України. – 2008. – №5. – С.58-65 7.    Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред. доктора економ, наук, проф. В. Г. Федоренка. – К.: Алерта, 2008. – 487 с.

Фізика 8 клас

2009-07-29T13:54:01Z

77.122.37.183:

'''Розділ 1. МЕХАНІЧНИЙ РУХ  ''' [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9C%D0%B5%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%83%D1%85._%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D1%80%D1%83%D1%85%D1%83._%D0%A2%D1%80%D0%B0%D1%94%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F._%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B9%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%BE%D0%BC_%D1%88%D0%BB%D1%8F%D1%85._%D0%A8%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BA%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D1%80%D1%83%D1%85%D1%83_%D1%82%D0%B0_%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96_%D1%88%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96._%D0%92%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%80%D1%83%D1%85%D1%83_%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B0. Тема 1. Механічний рух. Відносність руху. Траєкторія. Пройдений тілом шлях. Швидкість руху та одиниці швидкості. Вимірювання швидкості руху тіла.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B8_%D1%80%D1%83%D1%85%D1%96%D0%B2._%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BA%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BD%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%80%D1%83%D1%85%D1%83._%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%83%D1%85._%D0%93%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B8_%D1%80%D1%83%D1%85%D1%83_%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B0. Тема 2. Види рухів. Середня швидкість нерівномірного руху. Прямолінійний рівномірний рух. Графіки руху тіла.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%83%D1%85_%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B0._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4_%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%9Ci%D1%81%D1%8F%D1%86%D1%8C_%E2%80%94_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96. Тема 3. Обертальний рух тіла. Період обертання. Мiсяць — природний супутник Землі.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D1%83%D1%85._%D0%90%D0%BC%D0%BF%D0%BB%D1%96%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B0,_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4_%D1%96_%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%82%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C._%D0%9C%D0%B0%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8._%D0%9C%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%B0%D1%8F%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA. Тема 4. Коливальний рух. Амплітуда, період і частота коливань. Маятники. Математичний маятник.]

 Тема 5. Звук. Джерела і приймачі звуку. Характеристики звуку. Поширення звуку в різних середовищах. Відбивання звуку. Швидкість поширення звуку. Сприймання звуку людиною. Інфразвук та ультразвук. Вплив звуків на живі організми. '''Розділ 2. ВЗАЄМОДІЯ ТІЛ''' Тема 6. Взаємодія тіл. Результат взаємодії — деформація і зміна швидкості. Інерція. Маса як міра інертності тіла. Сила та одиниці сили. Графічне зображення сили. Додавання сил, що діють уздовж однієї прямої. Рівновага сил.

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9C%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82_%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8._%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%B3%D0%B8_%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D1%8F._%D0%91%D0%BB%D0%BE%D0%BA._%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BC%D0%B5%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BC%D0%B8. Тема 7. Момент сили. Умова рівноваги важеля. Блок. Прості механізми.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%94%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F_%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B0._%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D1%83%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96._%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD_%D0%93%D1%83%D0%BA%D0%B0._%D0%92%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%81%D0%B8%D0%BB._%D0%94%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B8. Тема 8. Деформація тіла. Сила пружності. Закон Гука. Вимірювання сил. Динамометри.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BD%D0%B5_%D1%82%D1%8F%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D1%82%D1%8F%D0%B6%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%92%D0%B0%D0%B3%D0%B0_%D1%82%D1%96%D0%BB%D0%B0._%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C. Тема 9. Земне тяжіння. Сила тяжіння. Вага тіла. Невагомість.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8F._%D0%A1%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8F._%D0%9A%D0%BE%D0%B5%D1%84%D1%96%D1%86%D1%96%D1%94%D0%BD%D1%82_%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%82%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F. Тема 10. Тертя. Сила тертя. Коефіцієнт тертя ковзання.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A2%D0%B8%D1%81%D0%BA_%D1%96_%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%83._%D0%9E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%96_%D1%82%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%83._%D0%A2%D0%B8%D1%81%D0%BA_%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%B8%D0%BD_%D1%96_%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D1%96%D0%B2._%D0%9C%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B8._%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD_%D0%9F%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%8F._%D0%A1%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8._%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%BE%D1%81%D0%B8. Тема 11. Тиск і сила тиску. Одиниці тиску. Тиск рідин і газів. Манометри. Закон Паскаля. Сполучені посудини. Насоси.]

 Тема 12. Атмосферний тиск. Вимірювання атмосферного тиску. Дослід Торрічеллі. Барометри. Залежність тиску атмосфери від висоти.

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D1%88%D1%82%D0%BE%D0%B2%D1%85%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B0._%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD_%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B0._%D0%93%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%B2%D0%B0%D0%B6%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%A3%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%82%D1%96%D0%BB. Тема 13. Виштовхувальна сила. Закон Архімеда. Гідростатичне зважування. Умови плавання тіл. ] '''Розділ 3. РОБОТА І ЕНЕРГІЯ''' Тема 14. Механічна робота. Одиниці роботи. Потужність та одиниці її вимірювання.

 Тема 15. Кінетична і потенціальна енергії. Перетворення одного виду механічної енергії в інший. Закон збереження механічної енергії.

 Тема 16. Машини і механізми. Прості механізми. Коефіцієнт корисної дії (ККД) механізмів. “Золоте правило” механіки. '''Розділ 4. КІЛЬКІСТЬ ТЕПЛОТИ. ТЕПЛОВІ МАШИНИ''' Тема 17. Тепловий стан тіл. Температура тіла. Вимірювання температури. Внутрішня енергія та способи її зміни. Теплообмін. Види теплопередачі. Кількість теплоти. Питома теплоємність речовини. Тепловий баланс.

 Тема 18. Теплота згоряння палива. ККД нагрівника.

 Тема 19. Плавлення і кристалізація твердих тіл. Температура плавлення. Питома теплота плавлення.

 Тема 20. Випаровування і конденсація рідин. Вода в різних агрегатних станах. Температура кипіння. Питома теплота пароутворення.

 Тема 21. Перетворення енергії в механічних і теплових процесах. Принцип дії теплових машин. Теплові двигуни. Двигун внутрішнього згоряння. Екологічні проблеми використання теплових машин. 

 

[[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] виділити головне в уроці - опорний каркас [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/nichego-sebe-uroki/ нічого собі уроки]
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] відеокліпи [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] нова система освіти
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] вправи на пошук інформації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні допоміжні
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, цитати [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] додаткові доповнення [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] речовки та вікторизми
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи (рішення та відповіді) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] риторичні питання від учнів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності звичайний І
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] знайди інформацію сам [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності високий ІІ

[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності олімпійський III
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації, графіки, таблиці [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] самоперевірка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інтерактивні технології [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] система оцінювання
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] скласти пазл з різних частин інформації
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] кейси та практикуми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] комікси [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ коментарі та обговорення] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тести
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] навчальні програми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] що ще не відомо, не відкрито вченими

Державні символи..

2009-07-28T10:57:13Z

77.122.37.183: Создана новая страница размером ''СИМВОЛІКА. ЩО ЦЕ ТАКЕ?'' Ми часто кажемо: сильний, як ведмідь; гарна, як ...

''СИМВОЛІКА. ЩО ЦЕ ТАКЕ?'' Ми часто кажемо: сильний, як ведмідь; гарна, як квітка; стрункий, як тополя; хитрий, як лис. Тут ведмідь виступає символом сили, квітка — краси, тополя — стрункості, лис — хитрості. Завдяки символам можна одним словом чи якимось знаком сказати дуже багато. Озирнімося довкола — і ми побачимо безліч символічних позначень, які про щось повідомляють, застерігають, закликають. Це й дорожні знаки, і реклама, логотипи (знаки) різних установ, торговельних закладів, марки автомобілів, товарні знаки, герби міст. Найстародавніша символіка пов'язана з могутніми силами природи. Тоді різні племена називали себе синами чи то Сонця, могутньої ріки, гори або блискавки. Часто вони проголошували своїм предком-родоначальником ту тварину, від якої залежало їхнє життя. Це міг бути олень чи глухар (на них полювали, здобуваючи їжу), ведмідь чи вовк (їх боялися, бо вони могли зашкодити людині чи худобі). Зображення цих «покровителів» ставали знаками роду, племені. Навіть досі часом кажуть про «британського (англійського) лева», «галльського (тобто французького) півня», «російського ведмедя» тощо. Символами якоїсь країни, народу можуть бути і природні об'єкти. Стародавні єгиптяни обожнювали річку Ніл, від якої залежало все їхнє життя. Для кожного вірменина священним національним символом є гора Арарат. Об'єктом поклоніння японців з правіків є священна гора Фудзі — діючий вулкан Фудзіяма.   ''ЗНАЙМО І ШАНУЙМО СИМВОЛИ СВОГО КРАЮ!''        Для українців найвизначнішим національним символом з-посеред природних об'єктів є річка Дніпро-Славутич. Вона протікає через усю Україну і через усю її історію. її оспівано в численних піснях, думах, легендах. Дніпро — національна гордість, слава України. На українській землі є ще дуже багато різних природних об'єктів, відомих і шанованих усім українським народом, або ж таких, що є символами для певної місцевості, району, міста чи навіть одного села.

         Наприклад, гора Говерла височить у Карпатах, а знають її по всій Україні, бо це найвища гора на українській землі. Острів Хортиця нині є фактично частиною міста Запоріжжя, але це дорогий серцю кожного українця символ козацтва, славної Запорозької Січі. А тепер поміркуймо. Чи є символом України калина («Ой у лузі червона калина похилилася, чогось наша славна Україна зажурилася»), вишня («Садок вишневий коло хати», «Вишнева моя Україна»), чорнобривці («Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю»), тополя і верба («А коли умреш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі»)? Так! Це — національні символи України. Надзвичайно багато про український народ, про Україну промовляють такі слова: козак, чумак, хлібороб, кобзар. У них відображено найголовніші сторони буття українського народу — народу-воїна, народу-трудівника, народу-співця. Варто тільки сказати: козак або кобзар — і всяк зрозуміє, що це йдеться про нас! Унікальні споруди, пам'ятки архітектури теж можуть бути символами. Найперше приходять на згадку величні єгипетські піраміди, Велика Китайська стіна, руїни Колізею у Римі. Ці споруди справді вражають уяву. Так само символами стали Ейфелева вежа в Парижі, Біг-Бен у Лондоні. Україна також має чимало всесвітньо відомих пам'яток-споруд. Передусім, це Софійський собор і Києво-Печерська лавра. Страшні війни, лихоліття понищили в Україні дуже багато чудових витворів людського духу і прекрасних споруд. Треба не тільки шанувати те, що збереглося, а й прагнути відродити втрачене — чи то величний собор, чи стародавню маленьку церковку в гуцульському селі.

         Багата славними іменами українська історія. Нашими національними символами є прадавні першо-князі Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь, і першо-князі київські Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі — славні козацькі гетьмани, кошові ї полковники: Байда Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, останній кошовий Запорозької Січі Петро Калнишевський, великі духовні проводирі наші: Петро Могила, Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка і ще, і ще!.. Видатні люди теж є історичними та культурними символами країни. Без них і їхніх звершень просто не було б нашого народу. Ось чому все це — наші національні світочі, наша гордість.  Поділіться на групи. Розшукайте в енциклопедіях, довідниках тощо інформацію про славні імена української історії, наведені в тексті, а потім кожна група презентуватиме перед класом свій творчий пошук.   ''ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ''       Державна символіка є частиною національної символіки і містить насамперед герб, прапор і гімн.        Герб — це знак роду, міста, держави. У перекладі з німецької слово герб означає «спадщина». І це не випадково: адже з давніх-давен різними знаками мітили (таврували) худобу, володарі позначали гербами — родовими знаками — свою маєтність. Отже, герб здавна був неодмінною ознакою (атрибутом) влади, передусім володіння майном, землею. Державний герб символізує державу і позначає межі її володінь, належну їй власність.          Україна має законодавчо затверджений (стаття 20 Конституції) малий Державний Герб України — золотий тризуб на синьому тлі. Яке походження цього символу? Що він означає? Тризуб належить до найстародавніших священних знаків. Зображення тризуба на території України знайдено на пам'ятках трипільської культури (близько 6 тис. років тому). Древні боги зображувалися з тризубом. Він увінчував жезли скіфських царів. У Київській Русі тризуб поширився з X ст. як великокняжий знак.

        Чи звернули ви увагу, що слово тризуб містить число три? Це число вважалося магічним. Згадайте, що у народних казках розповідається про трьох богатирів, три Завдання та три завдання, які має виконати герой, про гри дороги тощо.          Тризуб можна намалювати так, що він буде переплетінням літер заповітного для кожного українця слова «воля».         Намалюй герб України одним з трьох способів.            Глибокі корені в історії української державності мають й інші герби. У славного Війська Запорозького герб був викарбуваний на військовій печатці і зображував козака з мушкетом (самопалом). Цей герб теж по праву вважається загальнонаціональним символом українського народу.   Дійшов до нас ще один з найвідоміших українських національно-державних символів — золотий лев. Коли князь Данило Галицький заснував нове місто, назвавши його на честь свого сина Лева Львовом, він дарував йому герб: золотого лева на синьому тлі. Ось уже сім с половиною століть стоїть Львів — місто левів. Герб столиці Києва — Архангел Ми-хаїл, який стоїть на сторожі з мечем у руці. Ім'я Михайло при хрещенні одержав хреститель Руси-України князь Володимир. Прапор — це певного кольору чи кольорів і форми полотнище з емблемами та іншими прикрасами, яке є символом країни, території, організації, партії, навіть однієї особи. Залежно від ритуалу прапор кріпиться до держална (древка), піднімається на щоглі, просто вивішується чи розстеляється.          Українські національні кольори — синій і жовтий. З давніх-давен українська земля була хліборобським краєм. Синє небо над золотою нивою — ось який прекрасний зміст нині вкладає у національні кольори кожен українець-патріот. Отже, наш прапор — синьо-жовтий. А чи можна сказати, що він жовто-синій? Ні, оскільки за правилами геральдики (історичної дисципліни, що вивчає герби) кольори «читаються» згори донизу. До прапора виявляють пошану, схиляючи голову чи вклоняючись, а часом і стають на одне коліно. Військові віддають прапорові честь.         Гімн — урочиста пісня. У Стародавній Греції гімни прославляли богів і героїв. Нині ми можемо почути про гімн Батьківщині, гімн природі. Національний гімн — патріотична пісня, символ єднання нації. Державний гімн затверджується законом. Конституцією встановлено, що всі урочисті збори загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України. Коли вносять чи виносять прапор, коли виконують гімн, потрібно обов'язково вставати.

 Крім Державного Гімну, в Україні побутують також інші патріотичні пісні.

Це насамперед пісня «Ой у лузі червона калина»: Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася,

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну,

гей, гей, Розвеселимо! Прочитай запропонований текст з олівцем у руках. Познач відому і невідому тобі інформацію знаками «+» і «—». Додай свої роздуми щодо державних символів України. Принесіть у клас марки, листівки, журнали, значки та ін., де зображено герб і прапор нашої країни. Проспівайте разом Державний Гімн України.

Я і Україна 4 клас

2009-07-28T10:50:35Z

77.122.37.183:

'''Розділ 1. Україна - рідний край. ''' [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%97%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B8_%D0%BF%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%82%D1%8C_%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%88%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8. Тема 1. Звідки походить назва нашої країни.] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%94_%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D1%80%D0%BE_%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BA._%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D0%BE.&action=edit Тема 2. Синє озеро Синяк. Волинське диво.] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9D%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B8_%D0%BD%D0%B0%D1%88%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82. Тема 3. Назви наших міст.] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%AF-%D1%82%D0%B2%D1%96%D0%B9_%D1%81%D0%B8%D0%BD,_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BE! Тема 4. Я-твій син, Україно!]

 '''Розділ 2. Людина. ''' [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%AF. Тема 5. Людське Я. ] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%94%D0%B1%D0%B0%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D1%81%D0%B2%D0%BE%D1%94_%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B5_%D1%96%D0%BC%E2%80%99%D1%8F. Тема 6. Дбай про своє добре ім’я.] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B8. Тема 7. Людські чесноти. ] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%94%D0%BE%D1%81%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. Тема 8. Досягнення.] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%92%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D1%85%D0%BE%D0%B4%D0%B8_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0. Тема 9. Винаходи людства.] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B5%D0%B9. Тема 10. Людина серед людей.] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A2%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%8F_%D0%B7_%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E. Тема 11. Тримайся з гідністю.] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A7%D0%B8_%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%BE_%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%BC. Тема 12. Чи варто бути правдивим.] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96 Тема 13. Правила гостинності] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC. Тема 14. Правопорушення. Телефонний тероризм.] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%A1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%BE Тема 15. Правопорушення. Соромно] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B1%D0%B0%D1%87%D0%B0%D0%B9_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%BA%D0%B8_%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2. Тема 16. Правопорушення. Передбачай наслідки вчинків.] '''Розділ 3. Людина і суспільство. Символіка''' Тема 18. Державні символи.. Тема 19. Українська мова. Тема 20. Права і обов’язки громадянина. Тема 21. Батьки і діти. Тема 22. Культурна спадщина  Світ казковий і правдивий. Тема 23. “Уманське диво” Тема 24. Головна скарбниця давньоруської культури. Тема 25. Державні, релігійні та народні свята. 

 

[[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] виділити головне в уроці - опорний каркас [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/nichego-sebe-uroki/ нічого собі уроки]
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] відеокліпи [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] нова система освіти
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] вправи на пошук інформації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні допоміжні
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, цитати [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] додаткові доповнення [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] речовки та вікторизми
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи (рішення та відповіді) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] риторичні питання від учнів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності звичайний І
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] знайди інформацію сам [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності високий ІІ

[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності олімпійський III
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації, графіки, таблиці [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] самоперевірка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інтерактивні технології [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] система оцінювання
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] скласти пазл з різних частин інформації
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] кейси та практикуми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] комікси [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ коментарі та обговорення] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тести
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] навчальні програми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] що ще не відомо, не відкрито вченими

Развитие умения создавать текст. Сочинение в публицистическом стиле на общественную тему. Отбор, упорядочение нового материала.

2009-07-19T17:55:34Z

77.122.37.183: Создана новая страница размером 1. Прочитайте текст. Определите его основную мысль. Докажите, что он составл...

1. Прочитайте текст. Определите его основную мысль. Докажите, что он составлен в публицистическом стиле речи. Составьте план и с его помощью установите, как раскрыта тема данного высказывания — на основе разъяснения понятия (содержится ответ на вопрос: что это значит «человек — цель, а не средство») или рассуждения (содержится ответ на вопрос: правильно ли утверждение «человек — цель, а не средство»). Что понимается под утверждением: человек — цель, а не средство? Это — готовность смотреть на каждого как на заведомо интересного для тебя человека. Готовность искать в нём целый мир, загадочный и привлекательный, стремление познать его. Уверенность в том, что каждый человек заведомо достоин уважения. Эта установка означает заведомое признание за каждым права на непохожесть на других, на индивидуальность взглядов, увлечений, интересов, черт характера.

 Наоборот, подход к человеку как к средству — это стремление приспособить другого к своим представлениям о жизни и людях, к своим взглядам на то, как должно вести себя, каким должен быть человек. Установку на человека как на цель можно определить как такое отношение к другому, которое предполагает «соприкосновение душ, не преследующее никаких выгод» (Монтень М.). Но именно в этом бескорыстном соприкосновении и достигается самая большая выгода — человеческая близость. Можно ли сформировать у себя такую установку? Что для этого надо? Во-первых, надо принять решение о том, что хочешь в каждом человеке видеть цель, видеть нечто уникальное. Во-вторых, нельзя менять своё отношение к другим, ничего не меняя в себе, т. е. необходимо одновременно формировать или изменять отношение к себе и другим людям. Чтобы выработать у себя установку на человека как на цель, необходимо относиться к себе самому как к самоценной личности и видеть личность в каждом человеке. Возникает вопрос: как это сделать? Видеть личность в себе самом ещё не так трудно, особенно, если в чём-то достигаешь тех, кто пал на поле боя, а ведь были среди них ребята, которые не успели ищё и жизни-то как следует увидеть, ни полюбить, ни насладиться радостями мирскими и даже досыта поесть, — я думаю о ёлочке, которая растёт в лесу на пне. (''По В. Астафьеву.)''

   ''ДОБРО И ЗЛО'' Четыре подпорки у человека в жизни: дом с семьёй, работа, люди, с кем  вместе правишь праздники и будни, и земля, на которой стоит твой дом. И все четыре одна важней другой. Захромает какая — весь свет в наклон. Это только в детских глазах мир выглядит как чудесный подарок, сияющий солнцем и наполненный людским доброжелательством. Чем дальше от рождения, тем больше поднимающееся солнце высвечивает (го расстроенность и разнобой. Ни в к(кие времена люди не приближались, вероятно, к подавляющей добросклонности и всегда на одного склонного приходило* двое-трое уклонных. Но добро и зло отличались, имели собственный чёткий образ. Не говорили: зло — это обратная сторона добра с тем же самым лицом, косящим не вправо, а вправо, а считалось, что зло — это ещё не обращенная, вроде язьчества, в лучшую нравственную религию сила... Если бы у1алось между добром и злом провести черту, то вышло бы,4то часть людей эту черту переступила, а часть ещё нет, но все направлены в одну сторону — к добру. И с каждым поколение! число переступивших увеличивается.

 Что затем произошло, понять нельзя. Кто напугал их, уже переступивших черту и вкусивших добра, почему они повернули назад Движение через черту сделалось двусторонним, люди причлись прогуливаться туда и обратно, по-приятельски пристриваясь то к одной компании, то к другой, и растёрли, утоптали разделяющую границу. Добро и зло перемешались. Добро в чистом виде превратилось в слабость, зло — в сиу- Что такое теперь хороший или плохой человек? А ничего. Устаревши слова, оставшиеся в языке как воспоминание о дедовских ременах, когда с простотой и наивностью человека оценивали по его душевным жестам, по способности или неспособно™ чувствовать, как своё собственное, чужое страдание. В житейской же практике уже тот ныне хороший человек, ко не делает зла, кто без спросу ни во что не вмешиваетя и ничему не мешает. Не естественная склонность к добру стала мерилом хорошего человека, а избранное становятся всё слабее. Любовь же и дружба, разрастаясь и распространяясь на многое, обретают новые силы, становятся всё выше, а человек, их центр, мудрее. Любовь не должна быть безотчётной, она должна быть умной. Это значит, что она должна быть соединена с умением замечать недостатки, бороться с недостатками — как в любимом человеке, так и в окружающих людях. Она должна быть соединена с мудростью, с умением отделять необходимое от пустого и ложного. Она не должна быть слепой. Мудрость — это ум, соединённый с добротой. Ум без доброты — хитрость. Хитрость же постепенно чахнет и непременно рано или поздно оборачивается против самого хитреца. Поэтому хитрость и вынуждена скрываться. Мудрость же открыта и надёжна. Она не обманывает других, прежде всего самого мудрого человека. Мудрость приносит мудрецу доброе имя и прочное счастье, приносит счастье надёжное, долголетнее и ту спокойную совесть, которая ценнее всего в старости.

 Как выразить то общее, что есть между моими тремя положениями: «Большое в малом», «Молодость — всегда», «Самое большое»? Его можно выразить одним словом, которое может стать девизом: «Верность». Верность тем большим принципам, которыми должен руководствоваться человек в большом и малом, верность своей безупречной молодости, своей родине в широком и в узком смысле этого понятия, верность семье, друзьям, городу, стране, народу. В конечном счёте, верность есть верность правде — правде-истине и правде-справедливости. ''(По В. Пелихову.)''

''''

Озаглавьте текст и воспроизведите письменно его содержание, включая в высказывание свои суждения о поднятой автором проблеме. 3. Прочитайте текст. Какова его основная мысль? Докажите, что он относится к публицистическому стилю речи. Подберите к нему заголовок. Человек рождается никаким. Не плохим и не хорошим. Откуда же берутся подлецы, из кого вырастают благородные люди? Человек сам делает себя. И даже самых низших форм подлости и низости человек тоже может достигнуть именно потому, что он человек. Вот что написала группа девушек — учащихся медицинского училища: «В нашем училище был педагог, которого мы любили и уважали. Мы не знаем, в чём «разошлись» руководители училища с нашим педагогом, но нас тоже втянули в конфликт. Заставили подписать ложное письмо с обвинениями в адрес учительницы... Нас заставляют быть подлыми. А вот если ни в чём ты не выделяешься, если позиция твоя среди других самая что ни на есть незавидная? Ещё сложнее с другими людьми. В них столько недостатков, так они себя проявляют, они так относятся к тебе! Так за что, почему, на каком основании нужно в них видеть личностей? Всё это так и не так. Так, если исходить из расхожего деления людей: этот — личность, а этот — не личность. И совсем не так, если твёрдо знать, что каждый человек — личность. Знать, что каждый человек есть нечто неповторимое, по-своему уникальное, что каждый, если ещё и не реализовал себя в жизни, то непременно сможет это сделать. Даже у самых внешне неприметных людей может скрываться огромное разнообразие задатков и возможностей, столько оригинальных мыслей, столько необычных взглядов, фантазий и мечтаний. Суметь увидеть это, за «гладким фасадом» разглядеть «празднество мысли и духа», происходящие «во внутренних покоях», бывает очень трудно. К этому надо стремиться, этому надо посвящать своё время, мобилизовать своё внимание, проницательность и даже воображение. ''(По А. Мудрику.)''

 2.1. Прочитайте. Определите тему и основную мысль текста. К какому стилю и типу речи он относится? Составьте план. А в чём самая большая цель в жизни? Я думаю: увеличивать добро в окружающем нас. А добро — это прежде всего счастье всех людей. Оно слагается из многого, и каждый раз жизнь ставит перед человеком задачу, которую нужно уметь решать. Можно и в мелочи сделать добро человеку, можно и о крупном думать, но мелочь и крупное нельзя разделять. Многое начинается с мелочей, зарождается в детстве и в близком. Ребёнок любит свою мать и своего отца, братьев и сестёр, свою семью, свой дом. Постепенно расширяясь, его привязанности распространяются на школу, село, город, всю свою страну. А это уже совсем большое и глубокое чувство, хотя и на этом нельзя останавливаться и надо любить в человеке человека. Надо быть патриотом, а не националистом. Нет необходимости ненавидеть каждую чужую семью, потому что любишь свою. Нет необходимости ненавидеть другие народы, потому что ты патриот. Большая цель добра начинается с малого — с желания добра своим близким, но, расширяясь, она захватывает всё более широкий круг вопросов. Это как круги на воде.   ''КАК ПИСАТЬ СОЧИНЕНИЕ'' 1.    Продумайте тему, сформулируйте основную мысль высказывания. 2.    Побеспокойтесь о правильном понимании темы и о глубине и полноте её раскрытия. 3.    Для подтверждения своих мыслей используйте жизненный опыт, приводите только достоверные факты и конкретный иллюстративный материал. 4.    Излагайте материал убедительно, не забывайте о доказательности основных положений. 5.    Цитируйте уместно и правильно. 6.    Придерживайтесь композиционной стройности и пропорциональности  частей  сочинения;  логической   последовательности в изложении мыслей. 7.    Пользуйтесь разными типами речи, соблюдайте единство избранного стиля; не забывайте о грамотности.

Русский язык 11 класс

2009-07-19T17:50:49Z

77.122.37.183:

[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%92%D1%8B%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D1%87%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B8_%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B7_%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D0%B0._%D0%A1%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B4%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B0._%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BC. Тема 1. Выразительное чтение и анализ текста. Составление диалога. Повторение орфограмм.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%95%D0%BC%D0%B0_2._%D0%A7%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B0._%D0%9E%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D0%BC%D1%8B%D1%81%D0%BB%D0%B8_,_%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%8B,_%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8F_%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D0%B0._%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BC. Тема 2. Чтение молча. Определение главной мысли , темы, стиля текста. Повторение орфограмм.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B4%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D1%81_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B5%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%B5%D0%BC,_%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C%D1%8E,_%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%BC._%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BC. Тема 3. Составление диалога с приветствием, благодарностью, извинением. Повторение орфограмм.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3_%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%83:_%C2%AB%D0%9C%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BB%D0%B8_%D0%BC%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D1%82_%D1%87%D0%B5%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%82%D1%8C%3F%C2%BB_%D0%92%D1%8B%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE_%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B5. Тема 4. Монолог на тему: «Много ли может человек запомнить?» Выполнение упражнений по стилистике.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A0%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%B5_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B8._%D0%92%D1%8B%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B2%D0%BE_%D0%B2%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%81%D1%81%D0%B8%D0%B8._%D0%9F%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B0_%C2%AB%D0%9A%D0%B0%D0%BA_%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%B8%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%81%D1%81%D0%B8%D1%8E%C2%BB. Тема 5. Развитие речи. Выступление во время дискуссии. Памятка «Как вести дискуссию».]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_7._%D0%94%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4,_%D0%B5%D0%B3%D0%BE_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8._%D0%9F%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B0_%C2%AB%D0%9A%D0%B0%D0%BA_%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%C2%BB_%D0%A0%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BC_%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%83:_%C2%AB%D0%A3%D0%BC%D0%B5%D0%B5%D0%BC_%D0%BB%D0%B8_%D0%BC%D1%8B_%D0%BE%D0%B1%D1%89%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%C2%BB. Тема 6. Работа над текстом (стихотворение Пушкина «Осень»). Сочинение-миниатюра об осени.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_7._%D0%94%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4,_%D0%B5%D0%B3%D0%BE_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8._%D0%9F%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B0_%C2%AB%D0%9A%D0%B0%D0%BA_%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%8C_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%C2%BB_%D0%A0%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BC_%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%83:_%C2%AB%D0%A3%D0%BC%D0%B5%D0%B5%D0%BC_%D0%BB%D0%B8_%D0%BC%D1%8B_%D0%BE%D0%B1%D1%89%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%C2%BB. Тема 7. Доклад, его особенности. Памятка «Как готовить доклад» Работа над докладом на тему: «Умеем ли мы общаться».]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%92%D1%8B%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D1%81_%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BC._%D0%9E%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%91%D0%BC%D0%BE%D0%B2,_%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B9;_%D0%B2%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B2%D1%8B%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D1%85_%D1%81%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2._%D0%A0%D0%B5%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%B7%D0%B8%D1%8F. Тема 8. Выступление с докладом. Отработка приёмов, интонаций; введение выразительных средств. Рецензия.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A0%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D1%91%D1%80%D0%BD%D1%83%D1%82%D1%8B%D0%B9_%D0%BE%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%82_%D0%BD%D0%B0_%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B5_(%D1%82%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%BA_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8E,_%D0%B8%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B7%D1%83%D0%B5%D0%BC%D1%8B%D0%B5_%D1%81%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D0%B7%D0%B8)._%D0%A0%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D0%B8%D0%B7_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D1%85_%D1%82%D0%B5%D0%BC_%D0%BF%D0%BE_%D1%80%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D1%8F%D0%B7%D1%8B%D0%BA%D1%83. Тема 9. Развёрнутый ответ на уроке (требования к построению, используемые средства связи). Работа над одной из предложенных тем по русскому языку.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A1%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D1%87%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B2%D1%81%D0%BB%D1%83%D1%85_%D0%BD%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D0%B0_(%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D1%86%D0%B8%D1%8F,_%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F,_%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%BF,_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%BA%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C). Тема 10. Совершенствование чтение вслух незнакомого текста (дикция, интонация, темп, громкость).]

 Тема 11. Совершенствование навыков употребления грамматических форм (безударные личные окончания глаголов, произношение). Составление, варьирование, разыгрывание диалогов (10 реплик).

 Тема 12. Развитие умения создавать текст. Сочинение в публицистическом стиле на общественную тему. Отбор, упорядочение нового материала.

 Тема 13. Совершенствование навыков письма – написание наиболее трудных орфограмм. Развитие орфографической зоркости.

 Тема 14. Развёрнутый ответ на уроке, (экзамене). Редактирование текста-ответа на лингвистическую тему. Составление своего развёрнутого ответа с учётом рекомендаций.

 Тема 15. Подробный пересказ без опоры на вспомогательные материалы обучающего текста.

 Тема 16. Чтение вслух, правильное и выразительное. Умение регулировать скорость чтения в зависимости от типа текста.

 Тема 17. Повторение орфограмм (не – ни, безудар. гласные, приставки пре-, при-). Развитие умения правильно сочетать слова. Творческое списывание текста.

 Тема 18. Работа по стилистике. Наблюдения над употреблением в тексте паронимов. Работа со словарём, справочником; совершенствование орфографической зоркости. Составление и поддерживание диалога, основываясь на информации текста  худ. стиля (передать цвет, звуки, запахи и т.д.).

 Тема 19. Сочинение на общественную тему в публицистическом стиле (в форме выступления на диспуте).

 Тема 20. Повторение орфограмм и пунктограмм. Письмо под диктовку или по памяти текста.

 Тема 21. Чтение молча незнакомого текста. Беседа по тексту (определение темы, основной мысли, изобразительно-выразительных средств).

 Тема 22. Составление монолога с включением в него прямой речи. Сравнение прямой и косвенной речи, объяснение знаков препинания.

 Тема 23. Реферат. Требования к его составлению и оформлению. Оформление списка использованной литературы.

 Тема 24. Работа по синтаксису (синонимические синтаксические конструкции). Правка текста с ошибками. Объяснение знаков препинания в предложенном тексте.

 Тема 25. Работа по синтаксису. Сложные предложения с разными видами связи.

 Тема 26. Знаки препинания. Повторение некоторых орфограмм.

 Тема 27. Развитие речи. Деловые бумаги (заявление, доверенность). Требования к оформлению. Термины, отымённые предлоги. Атрибуты.

 Тема 28. Составление диалога с использованием устойчивых формул общения на заданную тему.

 Тема 29. Аудирование текста на морально-этическую тему. Беседа. Развитие речи. Составление сложного плана.

 

 

[[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] виділити головне в уроці - опорний каркас [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/nichego-sebe-uroki/ нічого собі уроки]
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] відеокліпи [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] нова система освіти
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] вправи на пошук інформації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні допоміжні
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, цитати [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] додаткові доповнення [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] речовки та вікторизми
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи (рішення та відповіді) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] риторичні питання від учнів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності звичайний І
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] знайди інформацію сам [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності високий ІІ

[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності олімпійський III
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації, графіки, таблиці [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] самоперевірка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інтерактивні технології [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] система оцінювання
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] скласти пазл з різних частин інформації
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] кейси та практикуми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] комікси [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ коментарі та обговорення] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тести
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] навчальні програми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] що ще не відомо, не відкрито вченими

Совершенствование чтение вслух незнакомого текста (дикция, интонация, темп, громкость).

2009-07-19T17:50:19Z

77.122.37.183: Создана новая страница размером ''Проанализируйте приведённые тексты, выполняя задания и отвечая на вопро...

''Проанализируйте приведённые тексты, выполняя задания и отвечая на вопросы. I. Прочитайте тексты.'' Назовите   тему   анализируемого   текста,   определите   его   основную   мысль. Какая информация была для вас новой? Какие вопросы возникли у вас после чтения текста? Выразите своё отношение к прочитанному. Озаглавьте текст, скажите, на что указывает подобранное вами название: на тему или основную мысль. Скажите, к какому типу речи относится данный текст. Обоснуйте свою точку зрения. Определите стиль текста. В первом тексте найдите средства связи между абзацами и предложениями. 1. А. С. Пушкин оставил нам стихотворения и поэмы, повести и драмы. В течение своей короткой жизни Пушкин написал более 800 лирических стихотворений. Они необычайно богаты по своему содержанию и разнообразны по форме. Поэт говорит в них о своей любви к родине, глубоко скорбит о судьбе порабощенного народа, бичует жестоких владык, зовёт к борьбе за свободу. Стихи ли это о душевном мире поэта, картины ли природы, рассказ ли о процессах поэтического творчества — всё волнует читателя, задевая трепетные струны сердца, подчиняя власти высоких чувств и помыслов. Лирические чувства поэта выливаются в самую разнообразную форму: дружеские послания, элегии, оды, баллады, поэмы, эпиграммы, романсы, песни. В этих стихотворениях 5кивёт обаятельный образ поэта — певца свободы, гуманизма, гражданина и патриота, глубокого оптимиста. Не меркнет с годами, а разгорается новым пламенем всенародная любовь к поэту. ''(Н. Пузанова.)''

 2.    Пытаюсь и не могу припомнить, когда впервые услышал имя — Пушкин. В моём воображении Поэт и Солнце стали жить рядом, на равных. То и другое воспринималось, как явление природы. Попробуйте разделить Некрасова и Волгу, Шевченко и Днепр, Шолохова и Дон... Великих поэтов во времени и пространстве объединяет в единую плеяду сынов человеческих, в единую нерастворимую поэтическую силу, в единую и бесконечную вселенную революционность и народность их творчества. Учить людей человечности — не это ли сложнейшая и глубочайшая задача литературы? Поэты, как мосты, пролегают на нашем пути, это мосты мысли и духа. ''(Ч. Айтматов.)''

 3.    Физическая организация молодого Пушкина, крепкая, мускулистая и гибкая, была чрезвычайно развита физическими  упражнениями.  Он славился как неутомимый  ходок пешком, страстный охотник до купания, езды верхом и от лично дрался  на эспадронах, считался чуть ли  не первым учеником у известного фехтовального учителя Вальвиля. ''(П. Анненков.)''

 Эспадрон — сабля, спортивное колющее и рубящее оружие. 4.    Пушкин был человек небольшого роста, но плечистый и сильный, с быстрым и наблюдательным взором, необыкновенно  живой   в  своих   приёмах,   часто  смеющийся   в   избытке непринуждённой весёлости и вдруг неожиданно переходящий к думе, возбуждающей участие. ''(А. Горчаков.)''

 5.    Как теперь вижу его, живого, простого в обращении, хохотуна,   очень   подвижного,   с  великолепными   большими чистыми глазами, с белыми блестящими зубами... Его портрет работы Кипренского похож безукоризненно. (''М. Юзефович.)   ''

 Пушкин был просто здоровым, нормальным, весёлым, смелым, сильным человеком. И все эти простые, земные, общечеловеческие, превосходные качества никогда не будут забыты, всегда будут залогом его бессмертия в наших  сердцах... Пушкин — это лучшее, что есть в каждом из нас. Это доброта и талант, смелость и простота, демократичность и жизнелюбие, верность в дружбе и бескрайность в любви, уважение к труду и людям труда. Размышляя о Пушкине, люди невольно сравнивают себя с ним. Это очень полезные и важные размышления. Они способствуют пробуждению в наших душах и умах самых высоконравственных мыслей и устремлений. ''(Д. Лихачёв.)''

 7.    Впитав в себя драгоценные традиции отечественной литературы, обогатившись глубоким знанием отечественной истории,    включив в круг своего писательского внимания все достижения мировой литературы от греков и римлян до со временных ему Байрона и Вальтера Скотта, Пушкин всю свою писательскую жизнь посвятил открытию новых путей для русской, а тем самым и для мировой литературы. ''(К. Симонов.)''

 II. Составьте диалоги (монологи). 1.    Почему люди пишут стихи? Выскажите свои предположения и аргументируйте их. 2.    Есть ли у вас любимое произведение А. С. Пушкина или запомнившиеся строки из его стихотворений? Прочитайте их. Скажите, что привлекло ваше внимание в этом произведении или отрывке. 3.    Поделитесь с товарищем своими соображениями по поводу того, почему по прошествии стольких лет люди помнят, любят, читают, учат наизусть произведения А. С. Пушкина, исследуют его творчество, отмечают памятные даты. 4. Ваш друг увлечён поэзией А. С. Пушкина. Он знает наизусть многие стихотворения. Составьте диалог, в котором выразите удивление, одобрение, сделайте комплимент. Используйте устойчивые формулы общения.

 III. Подготовьте небольшие рассказы. 1.    Как вы понимаете слова Ч. Айтматова: «Попробуйте разделить Некрасова и Волгу, Шевченко и Днепр, Шолохова и Дон..,»? 2.    Что нового вы узнали об А.  С.  Пушкине из прочитанных отрывков? Расскажите об этом. 3.    Вы знаете произведения А. С. Пушкина, читали воспоминания его современников о внешности поэта, видели портреты А. С. Пушкина, написанные различными художниками. Каким вы видите поэта? Расскажите об этом. IV.    Ответьте на вопросы и выполните задания. 1.    Найдите  в  тексте  предложения с  однородными  членами,   с  помощью которых вы могли бы проиллюстрировать, как однородные члены соединяются при помощи союзов и интонации, какую стилистическую роль выполняют в предложении. Почему однородные члены чаще всего употребляются в научной и художественной литературе? 2.    Найдите и объясните ошибки в приведённых предложениях. Обратите внимание на последовательность (градацию) расположения однородных членов. Запишите предложения в исправленном виде. 1. Взошло солнце, и каждый кустик, каждый листок, каждое деревце как бы ожили, затрепетали под его живительными лучами. 2. Окажись у нас не просто неплохие способности, но и огромный талант, значительное дарование — всё будет погублено, если вы не будете работать. 3.    Какова роль рядов однородных членов в  приведённом отрывке? Лирические чувства поэта выливаются в самую разнообразную форму: дружеские послания, элегии, оды, баллады, поэмы, эпиграммы, романсы, песни. В этих стихотворениях живёт обаятельный образ поэта — певца свободы, гуманизма, гражданина, патриота, глубокого оптимиста. 4.    Объясните постановку знаков препинания в предложениях с однородными членами (в том числе и при однородных членах предложения с обобщающими словами); в простых предложениях; в предложениях с обособленными второстепенными членами.

 V.    Повторите орфограммы. 1.    Скажите, по каким правилам пишутся 1) приставка не- с именами сущест вительными,   прилагательными,   местоимениями,   глаголами   и   наречиями; 2) частица не с теми же частями речи. Приведите примеры. 2.    Спишите,  раскрывая  скобки,  вставляя  пропущенные  буквы.   Объясните написание выделенных слов. 1. Под деревьями была какая(то) сочная растительность с серебристыми (кое)где листьями. (Л. Толстой.) 2. Хороши так(же) летние тума..ые дни, хотя охотники их не любят. (И. Тургенев.) 3. Тен.. от нависших деревьев падала в воду. Вода в т..ни казалась необыкнове..о глубокой, ч..рной. Палый лист осины лежал на этой воде, как драгоце..ост.., (не)брежно броше..ая юной осен..ю. (К. Паустовский.) 3.    Выпишите из текста слова со следующими орфограммами: «Буква ь для обозначения мягкости согласных», «Одна и две буквы к в прилагательных, причастиях и наречиях».

Русский язык 10 класс

2009-07-16T20:56:51Z

77.122.37.183:

[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%AF%D0%B7%D1%8B%D0%BA_%D0%B8_%D1%80%D0%B5%D1%87%D1%8C._%D0%92%D0%B8%D0%B4%D1%8B_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D1%8F%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8._%D0%A1%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F_%D0%BE%D0%B1%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F._%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B8._%D0%A1%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B4%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B0. Тема 1. Язык и речь. Виды речевой деятельности. Ситуация общения. Культура речи. Составление диалога.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A0%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC._%D0%A7%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B2%D1%81%D0%BB%D1%83%D1%85,_%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BB%D1%8F_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B8,_%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D0%BC%D1%8B%D1%81%D0%BB%D0%B8._%D0%9E%D0%B1%D1%8A%D1%8F%D1%81%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%BF%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F,_%D0%BD%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%8B%D1%85_%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BC. Тема 2. Работа над текстом. Чтение вслух, определение стиля речи, основной мысли. Объяснение знаков препинания, некоторых орфограмм.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BC._%D0%A1%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B0_%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D1%85_%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D0%BE_%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%8B%D0%BC_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC. Тема 3. Чтение молча. Определение стиля и типа речи. Составление монолога. Выразительные средства языка. Правка текста. Составление плана текста. Пересказ текста по плану. Повторение пунктограмм.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%92%D1%8B%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D1%87%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D0%B0._%D0%9E%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D1%82%D0%B5%D0%BC%D1%8B,_%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%B8._%D0%97%D0%B0%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%B5._%D0%A0%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B7-%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%B0%D1%82%D1%8E%D1%80%D0%B0_%D1%81_%D0%B8%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B5%D0%BC_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D1%85_%D0%B8_%D0%B3%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2. Тема 4. Выразительное чтение текста. Определение темы, идеи. Заглавие. Рассказ-миниатюра с использованием прилагательных и глаголов.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A7%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%87%D0%B0._%D0%90%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B7_%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D0%B0._%D0%9E%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%8B%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BA%D0%B8_%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D0%B0._%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%B0%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%8B,_%D1%81%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F,_%D1%8D%D0%BF%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82%D1%8B._%D0%90%D0%BB%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F. Тема 5. Чтение молча. Анализ текста. Основные признаки текста. Метафоры, сравнения, эпитеты. Аллитерация.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A0%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%B5_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B8._%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3-%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%81%D1%83%D0%B6%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%C2%AB%D0%A7%D0%B5%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5_%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%B8_%D0%BA%D0%B0%D0%BA_%D1%81_%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F%C2%BB._%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81. Тема 6. Развитие речи. Монолог-рассуждение «Человеческие недостатки и как с ними бороться». Тематический опрос.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%86%D0%B8%D1%8F._%D0%A0%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D0%B4_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D0%B9_%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B8,_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%8E%D1%89%D0%B5%D0%B9_%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BE%D0%B1%D0%B7%D0%BE%D1%80_%D1%81%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B8._%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BF%D1%83%D0%BD%D0%BA%D1%82%D1%83%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B8_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F. Тема 7. Аннотация. Работа над подготовкой аннотации, передающей краткий обзор содержания книги. Повторение пунктуации сложного предложения.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A0%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%8B%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D0%BB%D1%83%D1%88%D0%B0%D1%82%D1%8C_%D0%B8_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D1%8B%D0%B2%D0%B0%D1%82%D1%8C_%D0%BD%D0%B0%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D0%BF%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%80%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82,_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE_%D1%81%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D1%82%D1%8C_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%8B%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F._%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%8F. Тема 8. Развитие навыка слушать и пересказывать научно-популярный текст, правильно составлять сложные предложения. Синонимия.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A0%D0%B0%D0%B7%D1%8B%D0%B3%D1%80%D1%8B%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B4%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%B2_%D1%81%D0%BE%D0%BE%D1%82%D0%B2%D0%B5%D1%82%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B8%D0%B8_%D1%81_%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B9_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B9_%D1%81%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B5%D0%B9_%D0%B8_%D1%86%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D1%8E_%D0%BE%D0%B1%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F._%D0%A3%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%B8%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%82%D1%8C_%D1%80%D0%B5%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B8,_%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BC%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%80%D1%83%D1%8E%D1%89%D0%B8%D0%B5_%D0%B4%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B3. Тема 9. Разыгрывание диалога в соответствии с предложенной речевой ситуацией и целью общения. Умение использовать реплики, стимулирующие диалог.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A0%D0%B0%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%8B%D0%BA%D0%B0_%D1%87%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%B8_%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F._%D0%A1%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%B8_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D1%8B%D1%85_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2._%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C_%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F. Тема 10. Развитие навыка чтения и говорения. Совершенствование написания и произнесения сложных слов. Правильность ударения.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BE%D1%80%D1%84%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BC._%D0%A1%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B0_%D0%BE_%D0%B4%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%B5%D1%87%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D1%85_%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D0%BE_%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%8B%D0%BC_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC. Тема 11. Повторение орфограмм. Составление рассказа о достопримечательностях Киева по опорным словам.]

 [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A0%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0_%D1%81_%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC._%D0%A1%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B0_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%83%D1%89%D0%B5%D0%B3%D0%BE_%D0%B2%D1%8B%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F. Тема 12. Работа с текстом. Составление плана будущего выступления].

 Тема 13. Выразительное чтение вслух. Обобщение и повторение изученного материала за 1-й семестр.

 Тема 14. Описание картины Сурикова «Боярыня Морозова». Совершенствование устной речи.

 Тема 15. Чтение молча Составление вопросов к тексту, ответы на них. Сжатый пересказ текста. Основная мысль, заглавие.

 Тема 16. Тематические выписки как способ записи прочитанного. Работа над текстом научно-популярного стиля.

 Тема 17. Повторение орфограмм. Составление рассказа о достопримечательностях Киева по опорным словам.

 Тема 18. Тезисы и конспект, их сходство и различия. Воспроизведение предложенного текста в сжатой форме (письменно).

 Тема 19. Говорение. Подготовка к публичному выступлению по выбранной теме. Способы и средства влияния на слушателей. Повторение знаков препинания в предложениях  с вводными словами и предложениями, прич. и дееприч. оборотами в предложенных текстах. Объяснение орфограмм. Стилистические задания.

 Тема 20. Составление небольшого рассказа-описания зимнего дня (вечера) в художественном стиле с использованием выразительных  художественных средств.

 Тема 21. Развитие навыков выразительного чтения. Интонирование предложений, правильность произношения. Орфографическая работа.

 Тема 22. Газетная статья и заметка (сходство и различие). Введение в текст элементов публицистического стиля (эмоционально окрашенные слова, обороты; побудительные предложения, риторические вопросы и др.).

 Тема 23. Повторение орфографии: правописание падежных окончаний некоторых частей речи, личных окончаний глаголов. Работа по исправлению стилистических ошибок.

 Тема 24. Развитие навыка говорения. Работа над пересказом текста «Киев в 17 – 18 вв.» в научном стиле.

 Тема 25. Перевод текста художественного стиля с украинского языка на русский.

 Тема 26. Монологическая речь. Свободное высказывание на тему: «Чем я могу быть полезен своей стране». Тема 27. Выразительное чтение наизусть стихотворений русских  поэтов. 

 
<pre>• акселеративні методи на уроці • національні особливості
• виділити головне в уроці - опорний каркас • нічого собі уроки
• відеокліпи • нова система освіти
• вправи на пошук інформації • підручники основні допоміжні
• гумор, притчі, приколи, приказки, цитати • презентація уроку
• додаткові доповнення • реферати
• домашнє завдання • речовки та вікторизми
• задачі та вправи (рішення та відповіді) • риторичні питання від учнів
• закриті вправи (тільки для використання вчителями) • рівень складності звичайний І
• знайди інформацію сам • рівень складності високий ІІ
• ідеальні уроки • рівень складності олімпійський III
• ілюстрації, графіки, таблиці • самоперевірка
• інтерактивні технології • система оцінювання
• календарний план на рік • скласти пазл з різних частин інформації
• кейси та практикуми • словник термінів
• комікси • статті
• коментарі та обговорення • тематичні свята
• конспект уроку • тести
• методичні рекомендації • шпаргалка
• навчальні програми • що ще не відомо, не відкрито вченими</pre>

Работа с текстом. Составление плана будущего выступления.

2009-07-16T20:55:51Z

77.122.37.183: Создана новая страница размером ''ВЫСТУПЛЕНИЕ НА СОБРАНИИ, СЕМИНАРСКИХ ЗАНЯТИЯХ'' 1.    Вам, наверное...

''ВЫСТУПЛЕНИЕ НА СОБРАНИИ, СЕМИНАРСКИХ ЗАНЯТИЯХ'' 1.    Вам, наверное, приходилось выступать на классных собраниях, семи нарских занятиях? Всегда ли ваше выступление было заранее подготовлен ным? Какие трудности возникали у вас при этом? 2.    Прочитайте текст и дайте ответы на вопросы. 1.    Чем отличается подготовленное выступление от неподготовленного? 2.    Каким требованиям должно отвечать любое устное выступление? 3.    Какие существуют варианты подготовки ораторского выступления? Какие из них считаются наиболее эффективными? 4.    Какими приёмами следует пользоваться, чтобы речь выступающего воз действовала на слушателей? Ораторские выступления играют большую роль в жизни каждого человека. Нам приходится выступать на собраниях, семинарах, совещаниях, митингах и др. В школьной жизни наиболее распространёнными жанрами речи являются выступления на собрании и на семинарском занятии. В одних случаях мы имеем возможность заранее подготовиться к выступлению, в других — нет. Поэтому в жизни имеют место как подготовленные, так и неподготовленные ораторские выступления. При обсуждении различных вопросов возникают такие ситуации, когда требуется отстоять своё мнение, поддержать выступление другого или, наоборот, опровергнуть выдвинутые положения, оценить чью-либо деятельность, ответить на высказанные замечания и т. п. Бывают также выступления, цель которых побудить к каким-нибудь действиям. Как правило, такие выступления приходится иногда продумывать и планировать в течение нескольких минут.

 Выступить — это не просто кинуть реплику согласия или несогласия. Выступить — означает изложить перед слушателями суть определённого вопроса, выделив основное; выразить своё отношение к нему, дать оценку, подчеркнув значимость и важность для практики, подкрепив свои доказательства примерами или ссылками на нужные источники; построить обращение к слушателям таким образом, чтобы им были понятны цель и содержание такого обращения, чтобы полуденная ими информация стала основой их собственных размышлений и выводов. Чтобы успешно выступить, очень важно овладеть различными способами подготовки. Существует четыре варианта подготовки к выступлению и его проведению: 1)    написать весь текст выступления, а потом прочитать его слушателям; 2)    написать текст выступления, несколько раз прочитать его, а потом произнести его по памяти, иногда заглядывая в запись; 3)    подготовить лишь краткие записи; 4)    выступать без каких-либо записей.

 Лучшими из четырёх возможных способов подготовки выступления являются второй и третий. При подготовке к выступлению прежде всего необходимо сформулировать цель своего выступления, определить, что и как придётся говорить. После этого составляется краткий план или рабочие материалы. Если подготовка проводится заранее, Желательно записать фактические данные, основные положения выступления. Полезно также прорепетировать свою речь.

 Выступающий должен использовать определённые ораторские приёмы и средства, помогающие донести до слушателей основное,  главное,  убедить их  в чём-то,   воздействовать  на чувства. К таким приёмам относится оригинальное начало, чёткое определение вопроса и задачи высказывания, выделение голосом главного, основной мысли высказывания, использование ярких примеров и цитат для подтверждения основных положений высказывания. Выступление будет доказательным и хорошо воспринимаемым слушателями, если в нём будут использованы такие средства, как сравнение, противопоставление, аналогия и др. (По Т. Ладыженской.)

 3. Прочитайте текст выступления академика Дмитрия Сергеевича Лихачёва перед народными депутатами и скажите, сформулировал ли выступающий цель своего выступления. Учитывает ли он адресата речи? Какими приёмами и средствами (в том числе языковыми) он пользуется для достижения цели своего выступления?

 Уважаемый Президент! Уважаемые депутаты! Буду говорить только о состоянии культуры в нашей стране и, главным образом, о гуманитарной, человеческой её части. Я внимательно изучал предвыборные платформы депутатов. Меня поразило, что в подавляющем большинстве из них даже не было слова «культура». Между тем без культуры в обществе нет и нравственности. Без элементарной нравственности не действуют социальные законы, экономические законы, не выполняются указы и не может существовать современная наука. Низкая культура нашей страны отрицательно сказывается на нашей общественной жизни, государственной работе, на наших межнациональных отношениях, так как национальная вражда одной из причин имеет низкую культуру. Люди высокой культуры не враждебны к чужой национальности, к чужому мнению и не агрессивны. О крайне низком состоянии культуры в нашей стране свидетельствуют, во-первых, состояние памятников культуры и истории, во-вторых, это состояние библиотек и архивов, в-третьих, состояние музеев, состояние образования, в первую очередь — среднего и начального, где закладывается культура человека. Культура не может быть на хозрасчёте. Отдача культуры народу, стране — неизмеримо больше, чем от возможных доходов библиотек, архивов и музеев, чем от любой области экономики и техники. Это я утверждаю. Но отдача эта даётся не сразу. Низкое состояние культуры и нравственности, рост преступности сделают бесплодными, бесполезными наши усилия в любой области,  нам  не удастся  реформировать экономику, науку, общественную жизнь, если наша культура будет находиться на нынешнем уровне. Должна быть долгосрочная программа развития культуры в нашей стране, которой нет или по крайней мере она мне не известна. Только тогда у нас не будет национальных споров, свидетельствующих о низкой культуре, зато будет нормальная экономическая жизнь, понизится преступность. Возрастёт, в частности, и порядочность общественных деятелей. Судьба Отечества в наших руках, а оно в опасности. Спасибо за внимание.

 4. Прочитайте текст; определите его основную мысль. В какой ситуации возможно такое высказывание? Разделяете ли вы мнение о том, что большинство наших чувств возникает от общения с другими людьми, что успехи в жизни зависят от умения уважительно относиться к окружающим? Замечали ли вы когда-нибудь, сколько приятного или неприятного в нашей жизни непосредственно или опосредованно происходит от отношений с людьми, окружающими нас? Кроме болезней, травм, смерти, стихийного бедствия и т.п., большинство событий, которые мы воспринимаем как радость или несчастье, берут своё начало в отношениях между людьми. Осознавали ли вы, что наше окружение — природа, город, дом, где мы живём, — по отношению к человеку ни дружественны, ни враждебны? Предметы, окружающие нас, тоже абсолютно нейтральны. И наоборот, людей, с которыми мы общаемся, уж никак нельзя назвать по отношению к нам нейтральными. Ежедневно, от первой минуты, как только просыпаемся, и до последней, когда ложимся спать, мы постоянно встречаемся с ними — в кругу семьи, в школе, на работе, в автобусе или трамвае, на отдыхе и т. д. Одни из них относятся к нам с большей или меньшей благосклонностью, другие — с неприязнью. Каждая такая встреча приводит в движение стрелку невидимого механизма внутри нас: она в беспрерывном движении — то отклоняется в сторону негативных эмоций или же положительных, то дрожит посредине, то вдруг снова прыгнет до конца шкалы в ту или иную сторону. Итак, большинство наших чувств идёт от общения с людьми. И в этом всё дело. Если оно так влияет на нас, то становится понятно, отчего большое значение приобретает наше умение вести себя с людьми. Тот, кто овладел им, может Добиться в своей жизни больше успехов, чем тот, кто им не владеет. ''(По И. Томану.)'' 5. Используя материал предыдущего упражнения, подготовьтесь к выступлению на классном собрании на тему «Хорошее отношение к людям — что это?». При написании текста выступления обращайтесь к памятке.

 ''КАК ГОТОВИТЬСЯ К ПУБЛИЧНОМУ ВЫСТУПЛЕНИЮ'' 1.    Хорошо продумайте тему выступления, подготовьте заранее материал, с которым собираетесь выступить. 2.    Выясните, кто будет адресатом вашей речи, определите цель выступления; вы хотите проинформировать слушателей о чём-то или убедить их в чём-то, побудить к какому-нибудь действию или развлечь. 3.    Основа выступления — план. Сгруппируйте информационные материалы в соответствии с планом выступления. 4.    В процессе работы над нужной информацией позаботьтесь о композиции выступления (общепризнанная композиция — вступление, основная часть, заключение). 5.    Развивать мысль в своём выступлении можете по-разному, а именно: объяснять, описывать, рассказывать, доказывать. 6.    Подбирайте необходимые языковые средства, свойственные избранному стилю и типу речи. 7.    Напишите своё выступление и несколько раз прочитайте его. 8.    Прочитайте своё выступление дома кому-нибудь из близких или друзей. Это поможет уточнить содержание, найти нужные слова, необходимый тон, интонацию.

Язык и речь. Виды речевой деятельности. Ситуация общения. Культура речи. Составление диалога

2009-07-16T14:01:49Z

77.122.37.183: Создана новая страница размером      Проанализируйте приведённые тексты, выполняя задания и отвеч...

Проанализируйте приведённые тексты, выполняя задания и отвечая на вопросы. ''Прочитайте тексты.'' Подумайте   над  содержанием   анализируемого  текста.   Какие   мысли   вам импонируют, какая информация была для вас новой? Озаглавьте текст. Определите его тему и основную мысль. Составьте план, запишите его. Перескажите текст, используя план. Определите стиль текста. Обоснуйте свою точку зрения.

 1.    Жизнь человека в обществе — это не только труд, но и множество встреч, диалогов, контактов. Общение между людьми становится всё более интенсивным. Наш век уже стали называть веком общения. Основанием для этого послужило бурное развитие средств массовой коммуникации. Но это не только радио, телевидение, газеты, журналы, книги и т. д. Большое место в жизни человека занимают живые контакты с разными людьми. Общение есть прежде всего речевое взаимодействие людей, содержание которого, кстати, безгранично, как безгранично человеческое познание. ''(В. Дьяченко.)''

 2.    Человек нашёл слова для всего, что обнаружено им во вселенной. Но этого мало. Он назвал всякое действие и состояние. Он определил словами свойства и качества всего, что его окружает. Словарь отражает все изменения, происходящие в мире. Он запечатлел опыт и мудрость веков и, не отставая, сопутствует жизни, развитию техники, науки, искусства. Он может назвать любую вещь и располагает средствами для выражения самых отвлечённых и обобщённых идей и понятий. Какое же это необъятное и неисчерпаемое море — человеческая речь! ''(С. Маршак.)''

 3.    Культура  человека выражается  не  только  в  умении говорить, но и слушать. Если даже захочешь возразить собеседнику, терпеливо выслушай его до конца, не перебивай его, возражение может и не понадобиться. Некрасиво выглядит человек, который не умеет владеть собой, грубо перебивает собеседника, пытается подавить его криком, грубым словом, повелительной интонацией. Этим он унижает не только собеседника, но и себя. Убеждай силой логики, фактами, не торопись навязать своё мнение, уважай мнение собеседника. Во время разговора следи за выражением лица так же, как и за речью. Естественное и приветливое выражение лица подчёркивает уважение к собеседнику. Слушай собеседника внимательно и с живым участием. Следи за собой, когда рассказываешь что-нибудь смешное. Лучший рассказчик — тот, кто заставляет других смеяться, а сам остаётся серьёзным. Разговаривая, старайся не размахивать руками. Если хочешь подчеркнуть какую-то мысль, чувство, достаточно одного скупого, но выразительного жеста. Нельзя вмешиваться без разрешения в чужой разговор. Если уж это крайне необходимо, обратись к товарищам со словами: «Простите, я вас перебью». Если вы случайно перебили собеседника, обязательно следует сказать: «Простите, я вас перебил. Продолжайте, пожалуйста». Соблюдай правила культуры речи, когда пишешь письмо. Старайся выбирать точные выражения, слова, чтобы читающий мог правильно и однозначно понять твою мысль, ведь он не может сразу переспросить тебя, уточнить, что же ты хотел сказать. Не разговаривай долго по телефону. Не звони по пустякам, ты можешь отвлечь человека от срочных дел. Недопустимо звонить рано утром или поздно вечером. (Только если дело чрезвычайное!) Звони тогда, когда уверен, что тебе могут уделить внимание. (''Из книги «Мир детства».)''

 4.    Речевой этикет является составной  частью культуры поведения и общения человека. В выражениях речевого этикета зафиксированы социальные отношения той или иной эпохи. Например, Покорнейше благодарю; Ваш покорный слуга; Бью челом; Милостивый государь и др. Илья Эренбург в своей книге «Люди, годы, жизнь» рассказывает о том, что речевой этикет всегда отличается яркой национальной спецификой. Он приводит такие примеры: «Европеец, здороваясь, протягивает руку, а китаец, японец или индиец вынужден пожать конечность чужого человека. Если бы приезжий совал парижанам или москвичам босую ногу, вряд ли это вызвало бы восторг. Житель Вены говорит «целую руку», не задумываясь над смыслом своих слов, а житель Варшавы, когда его знакомят с дамой, машинально целует ей руку. Англичанин, возмущённый проделками своего конкурента, пишет ему: «Дорогой сэр, вы мошенник», без «дорогого сэра» он не может начать письмо. В Европе цвет траура чёрный, в Китае — белый. Когда китаец видит впервые, как европеец или американец идёт под руку с женщиной, порой даже целует её, это кажется ему чрезвычайно бесстыдным. В Японии нельзя войти в дом, не сняв обуви; в ресторанах на полу сидят мужчины в европейских костюмах и в носках. В пекинской гостинице мебель была европейской, но вход в комнату традиционно китайским — ширма не позволяла войти прямо; это связано с представлением, что чёрт идёт напрямик; а по нашим представлениям чёрт хитёр, и ему ничего не стоит обойти любую перегородку. Если к европейцу приходит гость и восхищается картиной на стене, вазой или другой безделушкой, то хозяин доволен. Если европеец начинает восторгаться вещицей в доме китайца, хозяин ему дарит этот предмет — того требует вежливость. Мать меня учила, что в гостях нельзя ничего оставлять на тарелке. В Китае к чашке сухого риса, которую подают в конце обеда, никто не притрагивается — нужно показать, что ты сыт. Мир многообразен, и не стоит ломать голову над тем или иным обычаем: если есть чужие монастыри, то, следовательно, есть и чужие уставы».

 I''Составьте диалоги (монологи).'' 1.    Расскажите, какое место в вашей жизни занимают книги, газеты, радио, телевидение, какое влияние они оказывают на вас. Чему вы отдаете пред почтение и почему? 2.    Проанализируйте свою речь с точки зрения норм поведения, изложенных в тексте. 3.  Какие промахи вы допускаете, когда общаетесь с учителями, товарищами, родственниками? 3.    Лектор, который будет вам читать лекцию о культуре поведения, просит вас предварительно задать ему несколько вопросов о том, что вас особенно интересует. Сформулируйте несколько таких вопросов. 4. Вам надо записаться в библиотеку и попросить библиотекаря подобрать литературу для реферата. Составьте диалог, используя устойчивые формулы общения. Подготовьте небольшие рассказы. 1.    Составьте памятку для первоклассника: «Как надо вести себя во время разговора» (текст 3). 2.    Вы дежурите в библиотеке. Вам надо ознакомить учащихся 5-го класса, которые сейчас изучают тему «Лексикология. Фразеология»,   со словарями. Какие словари вы им предложите и что расскажете о них? 3.    Составьте рассказ на тему: «Компьютер как одно из средств общения. Возможности, преимущества, перспективы». IV.    Объясните постановку знаков препинания. 1.    В простых предложениях с однородными членами (тексты 1, 3). 2.    В сложноподчинённых предложениях с одним или несколькими придаточ ными (тексты 3, 4 ). 3.    В предложениях с обособленными второстепенными членами предложения (текст 4). 4.    В предложениях с прямой речью (тексты 3, 4). V.    Выполните задания. 1.    Составьте поздравительную телеграмму. Адресата выберите сами. 2.    Назовите словари, с помощью которых вы можете уточнить или выяснить значение   незнакомых   слов,   их   произношение,   правильное   написание. Вспомните фамилии авторов словарей. 3.    Сформулируйте   несколько  тем  сочинений  о  бережном   отношении   к книгам, о роли книги в жизни человека, о пользе знаний. Скажите, на какие темы вам нравится писать сочинения. 4.    Исправьте ошибки в употреблении слов и построении предложений. 1. Прочитав статью о дружбе, она показалась мне очень интересной. 2. Заканчивая сочинение, у меня кончилась тетрадь. 3. Мне очень понравился автопортрет Пушкина, который нарисовал художник Тропинин. 4. К следующему уроку нам задали выучить автобиографию Лермонтова. 5. Я написал свою автобиографию. VI.    Повторите орфограммы. 1.    В каких частях слова могут быть безударные гласные? Какие правила объясняют их написание? 2.    Объясните правописание -тся, -тъся в глаголах. Составьте словосочетания с данными глаголами.   Учится, учиться, смеркается, смеркаться, бояться, боятся, пошевелится, пошевелиться, ссориться, ссорится, удаётся, удаться, увидеть, увидится. 3. Найдите в текстах 2 — 3 слова с орфограммами в корне. Объясните их написание.