Гипермаркет знаний - Вклад участника [ru]

Тема 1. Українські історичні пісні

2009-08-30T15:31:33Z

77.122.247.178:

<metakeywords>українська література, 8 клас, урок, на Тему, Українські історичні пісні</metakeywords>ІСТОРИЧНІ ПІСНІ Серед фольклорних скарбів найбагатшим і найпоширенішим є пісенний жанр. Великий знавець фольклору Михайло Стельмах назвав українські пісні «перлинами світової народ ної творчості». У попередніх класах ви ознайомилися з календарно-обрядовими та суспільно-побутовими піснями. Значне місце в українському фольклорі посідають також історичні пісні, в яких розповідається про визначні події минулого та відомих історичних осіб. У цих піснях, як зазначав Олександр Довженко у статті « Народна пісня», написаній у роки Другої світової війни, виринають із давнини століть і проходять перед нами гордою ходою славні пращури — Байда-Виш-невецький, Дорошенко, Нечай, Богун, Хмельницький, Морозенко —- і кличуть захищати рідний край. Тематика цих пісень різноманітна. У найдавніших із них, які збереглися ще з XV ст., розповідається про жахи невільницького полону та боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників. Пісні XVII ст. зображують події визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти, прославляють національних героїв. У XVIII—XIX ст. з'являються пісні про боротьбу нашого народу за соціальне та національне визволення, які оспівують мужність, незламність, самовідданість народних ватажків.  Літературно-мистецькі паралелі Михайло Кривенко (1921) — відомий український художник. Навчався в Київському художньому інституті. Автор картин на історичну тематику. Нагороджений орденом «Знак Пошани». Більшість творів художника зберігається в Національному художньому музеї України.  Найдавніший цикл історичних пісень, присвячений боротьбі нашого народу проти турецько-татарських загарбників, відтворює набіги татарської орди на Україну, розповідає про жорстокі погроми та руїни, страждання невільників у турецькій неволі. Пісня «Зажурилась Україна» відображає картину спустошеної чужинцями української землі та боротьбу запорозьких козаків із турецькими завойовниками. «Пісня про Байду» прославляє князя, мужнього й кмітливого запорожця Дмитра Вишневецького, якого на Січі прозвали Байдою. У пісні «Та ой як крикнув же та козак Сірко» змальовуються звитяжні походи на турків кошового отамана, легендарного Івана Сірка.

 ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА   Зажурилась Україна,

Бо нічим прожити,

Витоптала орда кіньми

Маленькії діти,

Котрі молодії —   У полон забрано: Як зайняли, то й погнали До пана, до хана. Годі тобі, пане-брате, Ґринджоли малювати,  (Ґринджоли  —сани).    Бери шаблю гостру, довгу Та йди воювати! Ой ти станеш на воротях, А я в закаулку, Дамо тому стиха лиха Та вражому турку! Ой ти станеш з шабелькою,   А я з кулаками, Ой щоб слава не пропала Поміж козаками. Ой козак до ружини1, Бурлака до дрюка: Оце ж тобі, вражий турчин, З душею розлука!   1.    Визначте особливості побудови цієї пісні. На які дві частини можна поділити текст за змістом? У якому темпі та з якою інтонацією їх потрібно читати? 2.    Якими художніми засобами відтворено картину спалених і розграбованих завойовниками українських міст і сіл? 3.    Знайдіть у пісні афористичні вислови, запам'ятайте їх. 4.    Визначте ідею пісні, процитуйте рядки, в яких її виражено.

 ТА ОЙ ЯК КРИКНУВ ЖЕ ТА КОЗАК СІРКО Та ой як крикнув же та козак Сірко, Та ой на своїх же, гей, козаченьків: «Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!» Та туман поле покриває, Гей, та Сірко з Січі виїжджає. Гей, та ми думали, та ми ж думали, Що то орли та із Січі вилітали,— Аж то військо та славне запорізьке Та на Кримський шлях з Січі виїжджало. Та ми ж думали, ой та ми ж думали, Та що сизий орел по степу літає,— Аж то Сірко на конику виїжджає. Гей, та ми ж думали, ой та ми ж думали, Та що над степом та сонечко сяє,— Аж то військо та славне запорізьке Та на вороних конях у степу виграває. Та ми думали, ой та ми ж думали, Що то місяць в степу, ой, зіходжає,— Аж то козак Сірко та козак же Сірко На битому шляху та татар оступає.

 1.    Які слова з історичної пісні свідчать про повагу кошового до підлеглих? 2.    Знайдіть у пісні поетичний паралелізм, поясніть його значення. 3.    Відшукайте у тексті епітети та метафори, визначте їх роль. 4.    Схарактеризуйте козацького ватажка за цією піснею. 5.    З ким порівнюється Сірко у творі? Яке порівняння, на вашу думку, найвдаліше і чому? 6.    Які думки й почуття викликала у вас ця пісня? Літературно-мистецькі паралелі Іван Айвазовський (1817—1900) — відомий російський і український художник-мариніст. Народився у Феодосії. Навчався в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, був її почесним членом. З 1845 року до кінця життя працював у Феодосії, де заснував картинну галерею, яку разом зі своїми творами заповів місту. У своїх полотнах зображував море, боротьбу людей зі стихією, їх стійкість та мужність, а також морські баталії. Найвідоміші твори художника: «Місячна ніч у Гурзуфі», «Дев'ятий вал», «Чумаки в степу вночі», «Чорне море», «Весілля на Україні», «Серед хвиль», «Чесменський бій».   Історичні пісні про національно-визвольну боротьбу

 Народно-визвольну війну українців проти панської Польщі у 1648—1654 роках відображено у численних піснях. З любов'ю і гордістю змальовано подвиги Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Івана Богуна, Морозенка та інших народних героїв у відомих піснях «Чи не той то хміль» та «Ой Морозе, Морозенку». ДОСЛІДНИКИ вважають, що прототипом узагальненого образу козацького ватажка Морозенка є полковий осавул1 Нестор Морозенко, а ще ймовірніше — полковник Станіслав Мрозовицький, який загинув у нерівному бою з чужинцями. У роки визвольної боротьби татари часто вступали у воєнний союз із козаками проти польської шляхи, але нерідко чинили грабіжницькі набіги на Україну. Козакам доводилося оборонятися. Про один із таких боїв і розповідається у пісні про Морозенка.   ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ (Пісня про Богдана Хмельницького) Чи не той то хміль, Що коло тичин в'ється? Ой той то Хмельницький, Що з ляхами б'ється. Чи не той то хміль, Що по ниві грає? Ой той то Хмельницький, Що ляхів рубає. Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне. Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду,— Гей, не один лях лежить Головою в воду. «Не пий, Хмельницький, Друже Золотої Води, — Іде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди». «А я ляхів не боюся І гадки не маю — За собою великую Потугу я знаю, Іще й орду татарськую За собою веду, — А все тото, вражі ляхи, На вашу біду». Ой втікали вражі ляхи Погубили шуби... Гей, не один лях лежить Вищиривши зуби! Становили собі ляхи Дубовії хати,— Ой прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати.

Утікали вражі ляхи Деякії полки,— їли ляхів собаки І сірії вовки. Гей,там поле, А на полі цвіти — Не по однім ляшку Заплакали діти.

Гей, там річка,

Через річку глиця -

Не по однім ляшку

Зосталась вдовиця..   1.    Виділіть три смислові частини у пісні «Чи не той то хміль», прокоментуйте їх зміст, визначте інтонаційні особливості кожної. 2.    Знайдіть у тексті поетичні паралелізми. Поясніть, яку роль вони відіграють. 3.    Якими пісенними рядками висловлено ставлення народу до Богдана Хмельницького і до польської шляхти? Зачитайте і прокоментуйте відповідні рядки. 

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ Ой Морозе, Морозенку, Ти славний козаче, За тобою, Морозенку, Вся Вкраїна плаче.  Не так тая Україна, Як та стара мати, Заплакала Морозиха, Та стоячи біля хати. Ой з-за гори та з-за кручі Буйне військо виступає, Попереду Морозенко Сивим конем виграває. То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила,— То татар велика сила Козаченьків обступила. Бились наші козаченьки До ночі глухої, — Полягло наших чимало, А татар утроє. Не вернувся Морозенко,

Голова завзята, Замучили молодого Татари прокляті. Вони його не стріляли І на часті не рубали, Тільки з нього, молодого,

Живцем серце виривали.

Поставили Морозенка На Савур-могилу: «Дивись тепер, Морозенку,

На свою Вкраїну!» Вся ти єси, Україно,

Славою покрита, Тяжким горем, та сльозами, Та кров'ю полита! І поки над білим світом

Світить сонце буде, — Твої думи, твої пісні Не забудуть люди.   1.    Як у пісні схарактеризовано Морозенка? Процитуйте відповідний уривок, визначте художні засоби. 2.    Знайдіть   заперечне   порівняння   у   пісні.   Поясніть   його значення. 3.    Сформулюйте ідею пісні. У яких рядках вона виражена?

 Історичні пісні про боротьбу за соціальне визволення народу У XVIII ст. цариця Катерина II запровадила в Україні кріпосне право. Поміщики жорстоко визискували селян, що породжувало справедливий протест пригноблених. Народні месники створювали повстанські загони, які боролися проти соціального гніту. Найвідомішими ватажками таких загонів були Устим Кармалюк із Поділля та Олекса Довбуш із Прикарпаття. Устим Кармалюк є символом непокори, мужності та героїзму. Понад двадцять років боровся він проти поміщиків, залучивши до свого повстанського загону двадцять тисяч месників. Чотири рази засилали його в кайданах до Сибіру, проте щоразу він тікав і повертався в Україну, щоб продовжити боротьбу  поневолювачами. У 1835 році Кармалюка підстеріг у засідці і вбив польський шляхтич Федір Рут-ковський. У 1768 році на Правобережній Україні, почалося гайдамацьке повстання під назвою Коліївщина. Ним керував колишній запорожець Максим Залізняк, якого у народі називали батьком. Катерина II придушила повстання, а Залізняка заслали до Сибіру. Імена своїх борців народ уславив у піснях. Образ Устима Кармалюка знайшов відображення й у художніх творах Марка Вовчка, Михайла Старицького, Василя Кучера, Володимира Гжицького, Володимира Канівця, Олександра Гижі, Андрія Малишка, Степана Литвина, Андрія Гудими. Яскравий образ Максима Залізняка змалював Тарас Шевченко у поемі «Гайдамаки», яку вивчатимете у 9 класі. 

МАКСИМ КОЗАК ЗАЛІЗНЯК  Максим козак Залізняк,

Козак з Запорожжя,

Як поїхав на Вкраїну,

Як пишная рожа!

Зібрав війська сорок тисяч

В місті Жаботині, Обступили город Умань

В обідній годині.

Обступили город Умань,

Покопали шанці

Та вдарили з семи гармат

У середу вранці. Та вдарили з семи гармат

У середу вранці,

Накидали за годину

Панів повні шанці...

Отак Максим Залізняк Із панами бився, І за те він слави

Гарной залучився. Лине гомін, лине гомін

По степу німому,—

Вертаються козаченьки

Із бою додому.   1.    Розкажіть, як змальовано бій Максима Залізняка з ворогами. Які художні засоби при цьому використано? Наведіть приклад гіперболи. 2.    Як народ висловлює захоплення й замилування своїм улюбленцем? Процитуйте відповідні рядки з тексту. 3.    Наведіть рядки, в яких виражено основну думку пісні. 4.    Розгляньте  портрет  Максима Залізняка  (с.   16).   Зверніть увагу на вираз обличчя, зачіску. Що можна сказати про настрій портретованого? Опишіть зовнішність козака. 

ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ (Пісня про Устима Кармалюка)   За Сибіром сонце сходить...

Хлопці, не зівайте: Ви на мене, Кармалюка,

Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі, Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі. Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу! Як згадаю про їх муку — Сам гірко заплачу. Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того? Засідаєм при дорозі Ждать подорожнього. Чи хто їде, чи хто йде, Треба їх спитати, Як не має він грошей — Треба йому дати!   Аж тут їде сам владика:

«А здорові, хлопці!» «Ой довго ми вас чекали,

Благослови, отче!» Ой вилічив сам владика

Сорок тисяч грошей,

Подивився кругом себе -

Все хлопці хороші. Ой чи їде, чи хто йде,

Треба його ждати. Ой прийдеться Кармалюку

Марне пропадати. Ой прийдеться Кармалюку

Марне пропадати, Бо немає пристанища, Ані свої хати. Асесори, ісправники За мною ганяють, Більше вони людей б'ють,

Як я гріхів маю. Зовуть мене розбійником,

Кажуть — розбиваю. Ще ж нікого я не вбив, Бо й сам душу маю. З багатого хоч я й візьму —

Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю. Судять мене вдень і вночі,

Повсяку годину, Ніде мені подітися, Я од журби гину. Чи хто їде, чи хто йде,

Часто дурно ждати,

Отак треба в лісі жити,

Бо не маю хати. Пішов би я до дітей —

Красу мою знають:   Аби тільки показався,

То зараз впіймають. А так треба стерегтися,

Треба в лісі жити. Хоч, здається, світ великий,

Ніде ся подіти! Прийшла туга до серденька,

Як у світі жити? Світ великий і розкішний

Та ніде ся діти! У неділю дуже рано У всі дзвони дзвонять.

А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять. Нехай гонять, нехай ловлять, Нехай заганяють, Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!   1.    Яку форму боротьби обрав Кармалюк? Чи схвалюєте ви його вибір? Чи можна його називати розбійником? Як цю боротьбу оцінює сам Кармалюк? Знайдіть відповідні рядки у тексті. 2.    Як  ставились до  народного  ватажка  пани?  Для  підтвердження своєї думки знайдіть у пісні яскраве порівняння. 3.    Спираючись на текст пісні, розкажіть, чи мав Устим Кармалюк свою хату, сім'ю, дітей. Чи був у нього інший вибір? 4.    Що змусило Кармалюка виступити проти панів? Як про це сказано в пісні? Поясніть зміст таких рядків: «Хоч, здається, не в кайданах, а все ж не на волі». 5.    За що ми повинні бути вдячні народним месникам? У чому виявилось їхнє благородство? Відшукайте в Інтернеті, енциклопедіях, довідниках матеріали про сподвижницьке життя народних героїв України. Підготуйте усне повідомлення для виступу в класі. Як готувати повідомлення Повідомлення — це зв'язна розповідь на задану тему на основі прослуханого, прочитаного чи зібраної з різних джерел інформації. 

 

Підготовка матеріалів до повідомлення має кілька етапів: 1.    Визначення мети запропонованого завдання та форми добору матеріалу. Потрібно сформулювати тему пошуку і форму виступу (повідомлення, доповідь, усний твір, участь у дискусії тощо). 2.    Безпосереднє  збирання  інформації з різних  джерел (Інтернет,  енциклопедії,  довідники,  художні книги,  журнальні чи газетні статті, розповіді людей тощо). Під час добору матеріалів варто робити виписки з різних джерел і зазначати, з якого джерела взято інформацію, від якої людини записано (зазначити ім'я та прізвище, вік), де і коли (село, район, область, рік). Наприклад: Плач невольника // Український фольклор: Хрестом, для 5 — 11 кл./ Упоряд. О. Бріцина, Г. Довженок, Н. Шумада.— К.: Освіта, 1997.—С. 116—118. Панченко В. З дитячих літ генія / Дивослово.— 2006.— №12.— С. 37 — 38. Записано 2007 р. від Ольги Федуник, 58 років, с. Корнич Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. 3.    Систематизація зібраного матеріалу (складання плану або тез — основних думок із зібраної інформації, які подають ся у логічній послідовності). Текст повідомлення складають у формі розгорнутого чи простого плану, основних тез чи стислого конспекту. Виступ повинен складатися з трьох частин: стислого, але зацікавлюючого вступу; основної частини, в якій варто виділити кілька головних думок; короткого висновку. Намагайтесь у тексті наводити конкретні приклади і факти, відповідні цитати, викладати матеріал просто, зрозуміло, переконливо і логічно.

''Василь Цимбалюк, Українська література , 8 клас. '' ''Надіслано читачами з інтернет-сайту''

 

[[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] виділити головне в уроці - опорний каркас [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/nichego-sebe-uroki/ нічого собі уроки]
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] відеокліпи [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] нова система освіти
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] вправи на пошук інформації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні допоміжні
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, цитати [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F:%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_1._%D0%97%D0%B2%D1%83%D0%BA%D0%B8_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%B2%D0%B8._%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F додаткові доповнення] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] речовки та вікторизми
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи (рішення та відповіді) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] риторичні питання від учнів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності звичайний І
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] знайди інформацію сам [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності високий ІІ

[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності олімпійський III
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації, графіки, таблиці [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] самоперевірка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інтерактивні технології [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] система оцінювання
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] скласти пазл з різних частин інформації
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] кейси та практикуми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] комікси [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ коментарі та обговорення] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тести
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] навчальні програми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] що ще не відомо, не відкрито вченими

Тема 5. Тарас Шевченко «Думи мої, думи мої…», «Ой три шляхи широкії», «Мені однаково, чи буду», «Минають дні, минають ночі»

2009-08-30T15:31:10Z

77.122.247.178: Создана новая страница размером  ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814—1861) <metakeywords>Українська література, 8 клас, урок на те...

ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814—1861) <metakeywords>Українська література, 8 клас, урок на тему,Тарас Шевченко «Думи мої, думи мої…», «Ой три шляхи широкії», «Мені однаково, чи буду», «Минають дні, минають ночі»</metakeywords>  «Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культу ри»,— писав про Тараса Шевченка Іван Франко. Тарас Шевченко відкрив нову сторінку в розвитку української літератури, пробудив патріотичні почуття народу, його духовне життя. Важким, тернистим був життєвий шлях поета. Він прожив усього 47 років, із них 24 у кріпацькій неволі, 10 — на засланні і лише 13 років — на волі, та й то на чужині. Україну Тарас залишив 15-річним хлопцем, переїхавши з паном Енгельгардтом до Вільно1, а потім до Петербурга. Бажа¬ючи мати власного живописця, пан віддав Шевченка в науку до малярних справ майстра Ширяєва.

 Влітку «білими» петербурзькими ночами Тарас ходив до Літнього саду змальовувати скульптури. Там же 1835 року зустрів земляка — художника Івана Сошенка, який познайо¬мив обдарованого юнака з відомими митцями Євгеном Гребінкою, Карлом Брюлловим, Олексієм Венеціановим, Ва¬силем Жуковським, спільними зусиллями яких Шевченка було викуплено з кріпацтва.

 Художник Карл Брюллов намалював портрет російського поета Василя Жуковського, який розіграли в лотерею, що відбулася 16 квітня у палаці графа Михайла Вієльгорського. За зібрані гроші — 2500 карбованців — викупили Тараса Григоровича з кріпацтва. «Відпускна» з підписами Михайла Вієльгорського, Карла Брюллова, Василя Жуковського була вручена Шевченкові 22 квітня 1838 року.

 Двадцятичотирирічний юнак у 1838 році стає вільним слухачем Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, пише вірші  та поеми про тяжку долю покріпаченого українського народу. І в 1840 році виходить перша збірка творів Шевченка «Кобзар». 

 За назвою цієї книги Кобзарем іменують і самого поета. Максим Рильський написав про нього такі промовисті рядки: Кобзарем його ми звемо, Так від роду і до роду. Кожен вірш свій і поему Він присвячував народу.

 У 1843 та 1845 роках Шевченко відвідував Україну. Свої враження від трагічних картин народного лиха, роздуми над побаченим виразив у поетичній формі. Твори, написані Тара¬сом Григоровичем у період трьох літ (1843 —1845), стали вершиною його літературної діяльності: драма «Назар Стодоля» (1843), поеми «Сок» (1844), «Кавказ» (1845), вірш «Минають дні, минають ночі» (1845) та ін. У цей час він підготував альбом своїх художніх полотен під назвою «Живописна Україна». Закінчивши у 1845 році Академію мистецтв, Тарас Шевченко працював у Київській археографічній комісії та почав змальовувати й описувати історичні пам'ятки по всій Україні. Проте в 1847 році був заарештований за участь у таємному гуртку - Кирило-Мефодіївському братстві і доставлений в   Петербург. До закінчення слідства перебував у казематі1, а потім був відправлений на заслання у Сибір в Орську фортецю із забороною писати й малювати. Згодом переведений до Новопетровського укріплення біля Каспійського моря. У 1848 році брав участь в Аральській експедиції, під час якої створив серію живописних полотен. На за¬сланні Шевченко, попри царський указ, продовжував складати вірші, записуючи їх у невелику книжечку, яку носив «за халявою» чобота. В одному з віршів він висловився афористично: «Караюсь, мучуся... але не каюсь!..»Повернувся Тарас Григорович із заслання лише в 1857 році, а 1859 року здійснив свою третю подорож в Україну. У 1960 році митець одержав звання академіка-гравера. Того ж року побачило світ нове видання «Кобзаря». Помер Шевченко 10 березня ний у Каневі на Чернечій (нині Тарасовій) горі.

 Пам'ять про поета вшановують не лише в Україні, а й у всьому світі. Його твори перекладено багатьма мовами. З 1962 року в Україні щорічно присуджують премію його імені в галузі літератури, мистецтва та архітектури, проводять Всеукраїнські Шевченківські свята.

 «Кобзар» належить до найволелюбніших книг усіх часів, він наскрізь наповнений прагненням волі, передчуттям її немину¬чості, поезії «Кобзаря» пронизані вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з безправ'ям.   Для тих, хто хоче більше знати   В одному з ЛИСТІВ до свого приятеля А. Лизогуба Шевченко писав у 1848 році: «Бодай і ворогові моєму лютому не довелось так кара" 'Каземат — одиночна камера для ув'язнення у фортеці.   ...як я тепер караюсь. Усі лиха упали на мою голову. Одне вже, що нудьга і безнадія давить серце, а друге: нездужаю з того дня, як привезли мене в сей край... Сей і другий місяць я ще буду в Орській кріпості, то напишіть знов хоч стрічечку, бо тільки Бог святий знає, як я радію, коли дійде до мене хоч одне слово з моєї рідної країни...».

 1. Пригадайте, що ви знаєте про дитячі роки Тараса Шевченка. Розкажіть про найяскравіші епізоди цього періоду життя митця. 2. Складіть хронологічну таблицю життя і творчості поета, виділивши в ній стовпчики: роки життя, події життя, твори. 3. Які твори Шевченка, вивчені у попередніх класах, вам найбільше запам'яталися і чим саме? 4. Розкажіть, яким чином Тараса Григоровича викупили з кріпацтва. Хто посприяв цій благородній справі? 5. Як розправився царський уряд із Шевченком? Чи вдалося духовно зламати поета? Чому й після смерті його слово лякало кривдників народу? 6. Які висловлювання українських письменників про Кобзаря ви знаєте? Прокоментуйте їх. 7. Поясніть епіграф, який подано до біографії письменника. 8. Складіть стисле висловлювання про Тараса Шевченка, використавши подані словосполучення: сенс життя громадянська позиція життєве кредо життєва місія патріотичний обов'язок життєвий ідеал Поетичне кредо Шевченка

 У першому виданні «Кобзаря» було лише 8 творів. Відкривався він віршем «Думи мої, думи мої», що став заспівом у йо¬го творчості. Свої поетичні твори Шевченко називав по-народному «думами», присвячуючи їх рідному краю. Ці думи невеселі, проте Щирі і правдиві, вони «стали на папері сумними рядами», бо їх породило лихо. Поет плекав свої твори, ніби дітей, як квіти, і тепер віддає на суд читачів. Повернувшись в Україну в 1845 році, Тарас Шевченко написав вірш «Минають дні, минають ночі», в якому розмірковує Яро сенс людського життя, про власну долю. Поета найбільше обурює безтурботне, беззмістовне існування, коли людина не залишає по собі ніякого сліду. Шевченко переконаний, що жити потрібно повноцінним, активним духовним життям в ім'я любові й добра для людей.

 ''Кредо — життєві, світоглядні переконання людини.''     ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?.. Думи мої, думи мої, Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас, — Де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я — тут загину. Там найдете щире серце І слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу... Привітай же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних, Як свою дитину.

 1. З чим Шевченко порівнює свої поетичні твори? Обґрунтуйте доцільність цих порівнянь, посилаючись на текст. 2. Яку роль відіграють риторичні запитання і повтори у вірші? 3. У чому полягає патріотичний пафос поезії? В яких рядках найяскравіше виражена громадянська позиція автора? 4. Чи змінюється упродовж твору настрій поета? Свою відповідь аргументуйте. 5. Вивчіть вірш «Думи мої, думи мої» напам'ять.   Літературно-мистецькі паралелі

 Михайло Божій (1911 — 1990) — український живописець. Наро¬дився в м. Миколаєві. Навчався у Миколаївському художньому технікумі. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка. Найвідоміші картини художника: «Перший урок», «Медсестра», «Думи мої, думи...», «Травень».   Яким на полотні зображено Великого Кобзаря? Зверніть увагу на чоло та очі митця, спробуйте розкрити його думи і переживання. 2. Яку роль на полотні відіграє пейзаж? Що виражає кольорова гама картини? Чому, на вашу думку, на передньому плані художник намалював сухі будяки? 3. Як ви розумієте назву картини? Які почуття вона у вас викликає?   МИНАЮТЬ ДНІ, МИНАЮТЬ НОЧІ Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись. А дай жити, серцем жити І людей любити, А коли ні... то проклинать І світ запалити! Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати І спати на волі — Минають дні, минають ночі,  Минає літо. Шелестить  Пожовкле листя, гаснуть очі,

Заснули думи, серце спить,  |І все заснуло, і не знаю, я живу,  чи доживаю, так по світу волочусь, Вже не плачу й не сміюсь... Доле, де ти? Доле, де ти?  Нема ніякої! Коли доброї жаль, Боже,

Дай злої! злої!     І заснути навік-віки, І сліду не кинуть

Ніякого, однаково Чи жив, чи загинув!   Доле, де ти? Доле, де ти? Нема ніякої!  Коли доброї жаль, Боже,  То дай злої! злої!    1. Визначте, до якого ліричного жанру належить цей вірш. Який основний мотив переважає у творі? 2. Як ви думаєте, з якою метою у вірші «Минають дні, минають ночі» використаний прийом рядкового перенесення, коли ре- чення починається в одному рядку, а закінчується в наступному? Дотримуйтесь цього художнього прийому під час виразного читання поезії. 3. Знайдіть у вірші метафори, поясніть їх роль. 4. Виділіть найяскравіші поетичні образи у вірші, через які передається ідейний зміст. Розкрийте узагальнюючий смисл цих образів. 5. Підготуйте виразне читання цієї поезії, звертаючи увагу під час читання на ритмічні повтори, зміну інтонації, риторичні звертання і запитання, рядкові перенесення.   Вчимося аналізувати поезію Подаємо пам'ятку для здійснення ідейно-художнього аналізу поезії та аналіз вірша Тараса Шевченка «Минають дні, минають ночі». 1. Передісторія створення вірша. 2. Визначте тему твору, його жанрові особливості. 3. З'ясуйте характер поезії (роздум, розповідь, опис). 4. Основні поетичні образи, картини, відтворені у вірші, прийоми їх зображення. 5. Які думки і почуття ліричного героя втілені в поезії? Які художні засоби допомагають їх розкрити? 6. Особливості віршування (рима, римування, віршовий розмір). 7. Особливості строфічної будови. 8. Визначте ідею вірша. 9. Загальне враження від поезії.

 Вірш «Минають дні, минають ночі» написаний 1845 року, коли Шевченко у складі археографічної експедиції перебував в Україні, спостерігав похмурі картини кріпацького життя. Цей твір можна віднести до жанру філософської лірики, адже основним мотивом поезії є роздуми ліричного героя над своєю нелегкою долею та сенсом життя взагалі.

 Щоб відтворити сумний настрій ліричного героя, втомленого життям, поет застосовує повтори («минають дні, минають ночі, минає літо»), в тому числі метафоричні («гаснули думи, серце спить») та поетичне перенесення («шелестить / пожовкле листя»). Роздум автора уповільнюється, стимулюючи читача задуматись про вічний плин людського життя, що йде і обертається, наближаючи людину до вічного спокою.

 Проте спокій не притаманний ліричному героєві, який звик до активної діяльності, і вже звучить у поезії народнопісенний ритм, який змінює тональність і ритмомелодику твору. Риторичні запитання і звертання («Доле, де ти? Доле, де ти?») надають розповіді жвавості, енергійності, впевненості в собі. Ліричний герой просить у долі якщо не сприяння, то неспокою.

 Далі вірш будується на такому художньому прийомі, як антитеза. Протиставляються два способи життя — активний і пасивний. Перед читачем постають два типи людини: той, хто хоче «серцем жити і людей любити», зробити для них якусь корисну справу, та інший, що ладен «впасти у кайдани», тобто жити рабом, «спати на волі», «гнилою колодою по світу валятись» і «сліду не кинуть ніякого, однаково, чи жив, чи за гинув». Для більшої виразності своєї думки автор повторює в одному випадку слово «жити», а в другому — «спати», і цим поглиблює контрастну картину. Яскраві епітети і метафори («серцем замирати», «гнилою колодою... валятись»), а також інверсія («і сліду не кинуть ніякого») підкреслюють беззмістовність і порожнечу сірого, бездуховного життя людини. Цій меті слугує у побудові речення і багаторазове повторення однакових сполучників («і спати на волі — і заснути навік-віки, і сліду не кинуть ніякого...»), які підкреслюють одноманітність людського життя.

 Поет доречно використовує у вірші такий художній прийом, як обрамлення. У кінці твору знову звучать тривожні роздуми про людську долю, про сенс життя, як і на початку вірша. Автор утверджує основну думку твору — людина повинна мудро й активно діяти, щоб залишити про себе добру пам'ять нащадкам. Вірш викликає глибокі емоції, спонукає людину задуматись над своїм життям, щоб прожити його яскраво й гідно.

 Лірика — рід літератури, художнє втілення людських Думок, почуттів, переживань, настроїв, викликаних певними подіями чи обставинами життя. Види лірики: громадянська, пейзажна, інтимна, філософська, релігійна, сатирична.

 Філософська лірика — поетичні твори, в яких виражаються думки і почуття ліричного героя, викликані осмисленням буття, світу, сенсу людського життя, добра і зла. Обрамлення — початкова й остання частина в творі, яка, в рамку, вкладає розповіді про інші події.

 І''з циклу поезій «В казематі»'' Навесні 1847 року, сидячи в Петербурзі в застінках каземату і чекаючи вироку царя, Тарас Шевченко написав цикл поезій « В казематі», куди ввійшли вірші — « Мені однаково...» та «Ой три шляхи широкії».

 У вірші «Мені однаково...» виражено глибокі патріотичні почуття поета. Автора турбує не власна доля, а доля всієї України. Це — яскравий зразок філософської лірики.

 «Ой три шляхи широкїі» — це вірш, у якому постають виразні народнопісенні образи, які зворушують нас до глибини душі, адже перегукуються із нелегкою долею України. У поезії звучать мотиви суму, самотності.

 МЕНІ ОДНАКОВО...   Мені однаково, чи буду  Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.  В неволі виріс між чужими,

І, не оплаканий своїми,  В неволі, плачучи, умру,

І все з собою заберу,

Малого сліду не покину

На нашій славній Україні

На нашій — не своїй землі.   І не пом'яне батько з сином,

Не скаже синові:

«Молись. Молися, сину: за Вкраїну

Його замучили колись»

. Мені однаково, чи буде  Той син молитися, чи ні...

Та не однаково мені,  Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені.       ОЙ ТРИ ШЛЯХИ ШИРОКІЇ   Ой три шляхи широкії

Докупи зійшлися.  На чужину з України  Брати розійшлися.

Покинули стару матір.  Той жінку покинув,  А той сестру.

А найменший — Молоду дівчину.  Посадила стара мати  Три ясени в полі.  А невістка посадила  Високу тополю.  Три явори посадила  Сестра при долині...  А дівчина заручена —

Червону калину.   Не прийнялись три ясени,

Тополя всихала,

Повсихали три явори,

Калина зов'яла.  Не вертаються три брати,

Плаче стара мати,  Плаче жінка з діточками

В нетопленій хаті.  Сестра плаче, йде шукати

Братів на чужину...  А дівчину заручену

Кладуть в домовину.  Не вертаються три брати,

По світу блукають,  А три шляхи широкії

Терном заростають.   1. Пригадайте, в яких життєвих обставинах був написаний вірш «Мені однаково...». Який основний мотив поезії? 2. Прокоментуйте рядки з твору Шевченка. Визначте в них художні засоби. На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. 3. Як ви думаєте, про яких «злих людей» згадує поет у вірш «Мені однаково...»? Як він ще їх називає? У яких словах вира¬ жене поетичне кредо Шевченка? 4. Чому не склалися долі у братів за віршем «Ой три шляхи широкії»? Що засуджується у цьому творі? 5. Які народнопісенні образи використані у поезії «Ой три шляхи широкії»? Розкрийте їхній алегоричний смисл. 6. Що об'єднує ці два вірші? Який із них справив на вас найбільше враження і чим саме? 7. Вивчіть вірш «Мені однаково...» напам'ять. 8. Розгляньте і опишіть картину Миколи Самокиша.  Які, на вашу думку, почуття переживає Шевченко? 9. Підготуйтесь до конкурсу на краще читання віршів Тараса Шевченка. 10. Прослухайте аудіозаниси пісень на слова Шевченка і висловіть свої враження від почутого.

 ''Ритмомелодика вірша. Двоскладові віршові розміри'' Основною особливістю віршованих творів, що відрізняє їх від прозових, є ритмічність, або віршовий ритм. Віршовий ритм у силабо-тонічній системі віршування (від лат.«склад» і «наголос») досягається правильним чергуван- ням наголошених і ненаголошених складів, а також співзвучним закінченням рядків (римою). За місцем наголосів у сло¬вах, що римуються, розрізняють рими: чоловічі — з наголосом на останньому складі (в гаю — в раю), жіночі — з наголосом на передостанньому складі (пилину — дитину), дактилічні — з наголосом на третьому від кінця складі (яснесенький — тихесенький). Зустрічається і внутрішнє римування (всередині рядка): «Поховайте та вставайте» (Т. Шевченко). Римування — це особливість розташування рим у віршованому творі. Римування буває суміжне, або парне, коли перший рядок римується з другим, а третій — з четвертим (аабб); перехрес не, коли перший рядок римується з третім, а другий — з четвер¬тим (абаб); кільцеве, коли перший рядок римується з четвертим, а другий — з третім (абба). Вірш без римування називається білим.

 Кожен рядок вірша поділяється на стопи. Стопа — це повторювана у вірші група складів, до якої входять один наголошений склад і один чи два ненаголошені. Стопи бувають двоскладові і трискладові.

 Двоскладова стопа з наголосом на першому складі називається хореєм, а з наголосом на другому складі ямбом. Залежно від характеру стоп та їх кількості в рядку визначається віршовий розмір поезії. Якщо, наприклад, рядок вірша складається з чотирьох двоскладових стоп з наголосом на другому складі, то це — чотиристопний ямб. 

 У поданих рядках є ненаголошені склади. Це — пірихій, допоміжна стопа з двома ненаголошеними складами. Пірихій може заміняти ямб або хорей, але самостійно не вживається і на визначення віршового розміру не впливає.

 Група віршованих рядків, об'єднаних одним змістом, інтонацією і римуванням, називається строфою. Найпоши¬ренішою є чотирирядкова строфа. Шевченко часто використовував народнопісенні розміри, зокрема коломийковий вірш (має 14 складів у рядку із поетичною паузою після 8 складу), який згодом удосконалив, розбивши один рядок на два по 8 та 6 складів у кожному. Такий вірі11 називають 14-складником, або шевченківським віршем. Ним написано багато творів із «Кобзаря», зокрема й «Думи мої. думи мої».

 Отже, щоб схарактеризувати ритмомелодику певного поетичного твору, треба проаналізувати його ритмічну будову, віршовий розмір, види рим, спосіб римування, особливості строфи.   Образність поетичного твору досягається передусім через використання автором тропів (слів і зворотів, вжитих у пере¬носному значенні): це епітет (художнє означення), порівняння, метафора (поетичне перенесення), алегорія (образне інакомис¬лення), гіпербола (поетичне перебільшення), іронія (приховане глузування чи висміювання).

 До фонетичних художніх засобів належать: алітерація (повторення приголосних), асонанс (повторення голосних), звуконаслідування (відтворення звуками людської мови крику птахів, тварин, звучання предметів).

 Синтаксичні художні засоби: інверсія (порушення прямого порядку слів у реченні), анафора (єдинопочаток у рядках), Риторичне запитання (яке не вимагає відповіді), повтор, об- рамлення (однакові початок і закінчення вірша), антитеза (протиставлення), риторичні звертання та оклики.

 1. Яка найважливіша особливість віршованих творів? Як створюється віршовий ритм? 2. Що таке стопа? Які бувають стопи? 3. Визначте віршові розміри раніше вивчених вами поезій. 4. Визначте художні засоби в уривку з вірша Тараса Шевченка «Думи мої, думи мої», поясніть їх роль. Заповніть у зошиті таблицю прикладами з поданого уривка.

  Думи мої, думи мої,  Лихо мені з вами!  Нащо стали на папері  Сумними рядами?..  Чом вас вітер не розвіяв  В степу, як пилину?  Чом вас лихо не приспало,  Як свою дитину?..

 1. Що є основним у людському житті? 2. Яке призначення людини на Землі? 3. Яку людину можна назвати щасливою? 4. Поясніть значення висловів «гнилою колодою по світу валя- тись», «серцем жити». 5. Чи може людина керувати своєю долею? 6. Що є головним у вашому житті? Сформулюйте своє життєве кредо.

 Підготуйте повідомлення на одну з таких тем: 1) Шевченко-художник. 2) Участь Шевченка в Кирило-Мефодіївському братстві. Арешт і розслідування. 3) Повернення із заслання. Третійприїзд в Україну. 4) Хвороба і смерть Шевченка. '' Для кмітливих і допитливих'' Позмагайтеся, хто краще знає творчість Тараса Шевченка, провівши у класі вікторину «З якого твору ці рядки?». 1. Не русалонька блукає: То дівчина ходить... 2. Плаче козак — шляхи биті Заросли тернами. 3. На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає... 4. Защебече соловейко В лузі на калині... 5. Було колись — в Україні Ревіли гармати... 6. За що мене, як росла я, Люде не любили?   7. Породила мене мати В високих палатах. 8. Співають ідучи дівчата... 9. І мене в сім'ї великій, В сім'ї вольній, новій... 10. Мов прокинувся, дивлюся: Село почорніло...

 ДЛЯ ТИХ, ХТО хоче більше знати

ДМИТРО ЧУБ

 Живий Шевченко

 Багатьох, певно, цікавлять ІНТИМНІ сторони життя Шевченка: його ставлення до жінок взагалі, кохання, спроби одружитися... Часи перебування Шевченка в Яготині — це доволі цікавий і важливий період у житті поета не лише для нас, але і для нього особисто та для його оточення. Вперше Шевченко завітав до Яготина в липні 1843 року разом з 0. Капністом, сином відомого письменника, де й познайомився з княжною Варварою Рєпніною, яка в житті і творчості поета залишила глибокий слід. Вона була старшою від Шевченка на шість років. Йому було 29, а їй —35.

 Від жовтня 1843 року поет знову кілька разів з перервами гостював у Рєпніних.

 Яке враження справив Шевченко на княжну, читаємо в її листі до свого вчителя Шарля Ейнара в Швейцарію. Особливо на неї робило велике враження, коли Шевченко читав свої твори.

 «Одного вечора,— пише вона в згаданому листі, - він запропонував прочитати нам свою другу поему, яка називалась «Сліпа»... І ось він починає читати. О, якби я могла передати Вам усе, що пережила під час цього читання! Які почуття, які думки, яка краса, яка чарівність і який біль! Моє обличчя все було мокре від сліз, і це було щастям, бо я змушена була б кричати, якби моє хвилювання не знайшло цього виходу; я почувала нестерпний біль у грудях».

 «Коли закінчилось читання, нічого не сказала; вам відомо, що при всій моїй балакучості хвилювання відбирає в мене мову. І яка м'яка, чарівна манера читати! Це була чарівна музика, що співала мелодійні вірші!..»

 «Шевченко зайняв місце в моєму серці, я часто думала про нього, бажала йому добра і хотіла зробити йому добро, причому при моїй запальчивості — зараз же і якнайбільше. Я потай і не усвідомлюючи того, почувала ревнощі, тому що він віддавав перевагу Глафірі...»

 Пізнавши в Шевченкові велику людину і незвичайний талант, княжна хотіла бачити поета завжди таким, і її неприємно дратувало, Коли іноді Шевченко починав говорити звичайні жарти і ніби знижувався до звичайної пересічної людини.    «...Я хотіла,— пише вона,— щоб він завжди був святий і променистий, щоб він сіяв істину силою свого незвичайного таланту». Одного разу, коли княжна хвалила й дорікала йому, поет підбіг, схопив и руку й поцілував. «Зайве казати,— пише вона,— що мені це було приємно». Якось, коли в хаті, крім княжни та Шевченка, були Глафіра та її сестра Таня, поет багато жартував і говорив, як вона висловлюється, дурниці, Рєпніна зауважила йому, що було б краще, коли б він не порушував своєї самотності...

 Після ЦЬОГО настала мовчанка, і Шевченко згодом сказав: «Тихий ангел пролетів».

 «Ви умієте розмовляти з ангелами,— сказала княжна,— то розкажіть, що вони вам говорять».

 «Шевченко схопився з місця,— пише княжна,— побіг по чорниль¬ницю, схопив аркуш паперу, що лежав на столі, і став писати, потім простягнув мені цей папір, кажучи, що це присвята до одного твору, який він вручить мені пізніше. Там був написаний вірш на тринадцять рядків і підпис: «На пам'ять про 9-те листопада».

 Ось він: Княжні Варварі Миколаївні РЄПНІНІЙ Присвята На пам 'ять 9-го листопада 1843 р. Душі з небес благословенній Дано любить, терпіть, страждать І дар приречений, натхнення. Дано сльозами поливать.  Ви розумієте це слово!.  Для вас я радо відложив  Життя буденного окови, Священнодіяв я ізнову  І сльози в звуки перелив  Ваш добрий ангел надлетів, Овіяв крилами і снами  І тихозграйними річами  З душею чудо сотворив. Яготин, 11.11 1843 р.

 «Він передав мені аркуш,— пише княжна,— я прочитала; чиста і солодка радість сповнила моє серце».

 Що далі, то тяжче переживала княжна своє кохання до поета і не раз йому висловлювала це відверто, але Шевченко, хоч і розумів іі. але не міг ВІДПОВІСТИ княжні тим же. Цей стан привертав увагу і матері, і Капніста. Останній вважав, що корисніше буде, коли Шевченко залишить Яготин, і, видно, натякнув про це поетові. Готуючись до від'їзду, Шевченко виявив бажання поговорити з княжною на самоті. Він, як пише княжна, був тоді добрий і щирий і. зустрівшись у вітальні, висловив їй усі свої переживання з приводу одної образи, якої він зазнав від свого друга.       10 січня 1844 року Шевченко залишив маєток Рєпніних. Про це княжна Варвара в листі до Ейнара згадує так: «...Настав день і час Його від'їзду. Я з слізьми кинулась йому на шию, перехрестила його лоб, і він вибіг з кімнати...»

 Після того княжна дістала від Шевченка одного листа, який обурив Капніста, бо в ньому іноді поет називав її на «ти». Але вона була ним задоволена і розуміла поета по-своєму...

 Згодом Шевченко присвятив їй одну з кращих своїх поем — «Безталанний», що пізніше звалася «Тризна», та подарував дві картини. Вона ж, вірно оцінюючи його творчість і значення його як «геніального сина свого краю», не забула його й тоді, коли він опинився в далекому засланні. Шевченко ж, хоч і не кохав її, проте високо цінив її добре серце, ту моральну підтримку, називаючи її в своїх листах янголом...

 Чимало маємо спогадів сучасників про Шевченка як співака, про його велику любов до пісні, про те, що він мав неабиякий голос і, співаючи, глибоко переймався сам тією піснею і хвилював інших. Серед улюблених пісень поета були «Ой зійди, зійди ти, зіронько та вечірняя», «Забіліли сніги, заболіло тіло, ще й головонька», «Понад морем-Дунаєм вітер явір хитає» та ін.

 Пантелеймон Куліш згадує, як на його весіллі Тарас Григорович заспівав козацьку пісню «Ой Морозе, Морозенку...». Здавалось, він ніколи не співав так досконало. Коли він закінчив, М. Білозерський зійшов з місця і, кинувшись до Шевченка, обняв його і заридав на грудях. «Все, що було на душі в обох,— пишеться в спогадах,— рідне, щире, піднялось і виявилось у цих словах, в цих обіймах і риданнях». Того ж вечора молода на ознаку великої подяки подарувала співакові-поетові свою вінчальну квітку.

''   Радимо прочитати'' 1. Тарас Шевченко. Кобзар (поезії періоду трьох літ (1843- 1845) і заслання). 2. Володимир Дарда. Переяславські дзвони: Історичний роман.- К., 1990. Роман «Переяславські дзвони» про приїзд Шевченка на батьківщи¬ну в 1845 році. 
''Василь Цимбалюк, Українська література , 8 клас. '' ''Надіслано читачами з інтернет-сайту''

 

[[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] виділити головне в уроці - опорний каркас [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/nichego-sebe-uroki/ нічого собі уроки]
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] відеокліпи [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] нова система освіти
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] вправи на пошук інформації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні допоміжні
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, цитати [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F:%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_1._%D0%97%D0%B2%D1%83%D0%BA%D0%B8_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%B2%D0%B8._%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F додаткові доповнення] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] речовки та вікторизми
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи (рішення та відповіді) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] риторичні питання від учнів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності звичайний І
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] знайди інформацію сам [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності високий ІІ

[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності олімпійський III
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації, графіки, таблиці [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] самоперевірка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інтерактивні технології [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] система оцінювання
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] скласти пазл з різних частин інформації
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] кейси та практикуми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] комікси [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ коментарі та обговорення] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тести
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] навчальні програми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] що ще не відомо, не відкрито вченими

Українська література 8 клас

2009-08-30T15:11:44Z

77.122.247.178:

'''Розділ 1. «Усна народна творчість»''' Тема 1. [[Тема 1. Українські історичні пісні|Українські історичні пісні]] Тема 2. [[Тема 2. Пісні Марусі Чурай|Пісні Марусі Чурай]] Тема 3. [[Тема 3. Українські народні думи|Українські народні думи]] '''Розділ 2. «З давньої української літератури»''' Тема 4. [[«Слово про похід Ігорів»|«Слово про похід Ігорів»]] '''Розділ 3. «Світ української поезії»''' Тема 5. Тарас Шевченко «Думи мої, думи мої…», «Ой три шляхи широкії», «Мені однаково, чи буду», «Минають дні, минають ночі» Тема 6. Іван Франко «Іван Вишенський» Тема 7. Леся Українка «Ви щасливі, пречистії зорі», «Давня весна», «Хотіла б я піснею стати», «Давня казка» Тема 8. Володимир Сосюра «Любіть Україну!», «Сад» («В огні нестримної навали»), «Васильки» Тема 9. Борис Олійник «Вибір», «Ринг» Тема 10. Володимир Підпалий «Тиха елегія», «Запросини» Тема 11. Іван Малкович «Свічечка букви Ї», «Музика, що пішла», «З янголом на плечі» '''Розділ 4. «Національна драма»''' Тема 12. Іван Карпенко-Карий «Сто тисяч» '''Розділ 5. «З української прози»''' Тема 13. [[Тема 13. Михайло Коцюбинський «Дорогою ціною»|Михайло Коцюбинський «Дорогою ціною»]] Тема 14. Осип Назарук «Роксоляна» Тема 15. Володимир Дрозд «Ирій», «Білий кінь Шептало» '''Розділ 6. «Український гумор і сатира»''' Тема 16. Володимир Самійленко «Патріоти», «Ельдорадо» Тема 17. Євген Дудар «Слон і муха», «Лісова казка», «Червона Шапочка» '''Розділ 7. Література рідного краю'''

 

 

[[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] виділити головне в уроці - опорний каркас [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/nichego-sebe-uroki/ нічого собі уроки]
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] відеокліпи [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] нова система освіти
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] вправи на пошук інформації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні допоміжні
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, цитати [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] додаткові доповнення [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] речовки та вікторизми
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи (рішення та відповіді) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] риторичні питання від учнів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності звичайний І
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] знайди інформацію сам [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності високий ІІ

[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності олімпійський III
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації, графіки, таблиці [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] самоперевірка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інтерактивні технології [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] система оцінювання
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] скласти пазл з різних частин інформації
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] кейси та практикуми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] комікси [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ коментарі та обговорення] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тести
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] навчальні програми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] що ще не відомо, не відкрито вченими

«Слово про похід Ігорів»

2009-08-30T15:10:26Z

77.122.247.178: Создана новая страница размером     «Слово про похід Ігорів» <metakeywords>українська література, 8 клас, ...

«Слово про похід Ігорів» <metakeywords>українська література, 8 клас, урок на тему, іГОРІВ"</metakeywords>

Про давню писемну пам'ятку «Слово про похід Ігорів» Перлиною давньої української літератури і пам'яткою світової культури, створеною у XII столітті, є героїчна поема «Слово про похід Ігорів», яка стоїть в одному ряду з найви-датнішими творами середньовічного епосу, такими як «Витязь у тигровій шкурі» (грузинська література), «Пісня про Роланда» (французька література), «Пісня про Нібелунгів» (німецька література), «Пісня про мого Сіда» (іспанська література). Термін «слово» у давньоруській мові вживався у значенні рол повідь, мова.

 НЕВМИРУЩА ПАМ'ЯТКА ДАВНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ''1. Історія віднайдення літературної пам'ятки.'' На початку 90-х років XVIII ст. любитель старовини і збирач давніх рукописів граф Олексій Мусін-Пушкін знайшов у бібліотеці Спасо-Ярославського монастиря рукопис, який виявився списком XVI ст. У ньому був уміщений твір, який не мав назви. Це була повість про битву русичів з половцями на річці Каялі у 1185 році. Повну назву твір має таку: «Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святослава, внука Олега». Рукописний збірник Мусін-Пушкін старанно готував до друку, запросивши до співпраці кращих на той час істориків та археографів1 — Олексія Малиновського, Миколу Бантиша-Каменського,— адже віднайдений текст був написаний злитно — без проміжків між словами. У 1800 році в Москві було здійснено перше видання «Слова...» під назвою «Героическая песнь о походе на половцев удельного князя Новгорода-Северского Игоря Святославича, иисанная старинньїм русским язьїком в исходе XII столетия с переложением на унотребляемое ньше наречие». У 1812 році, коли наполеонівська армія захопила Москву, згорів будинок Мусіна-Пушкіна, де знаходився рукопис літе¬ратурної пам'ятки, а також більша частина примірників першого видання. Примірники, які уціліли, зберігаються у книгосховищах різних міст. ''2. Автор «Слова...».'' Питання авторства «Слова...» залишається дискусійним донині. Літературознавці вважають, що автор був учасником походу, високоосвіченою людиною, ймовірно, представником княжого роду. Деякі вчені припускають, що написав поему київський князь Святослав. Дослідник поеми та її перекладач сучасною українською мовою Леонід Махновець приписує авторство «Слова...» князю Володимиру Ярославичу — сину галицького князя Ярослава Осмомисла. Інший сучасний вчений і ''письменник, Василь Яременко, ймовірним автором «Слова...» називає ченця Вишатича. 3. Побудова поеми.'' «Слово про похід Ігорів» має вступ, основну частину і закінчення. У вступі, який є своєрідним ліричним заспівом, автор розмірковує, як краще почати розповідь про похід Ігоря, згадує дружинного співця і гусляра Бояна, схильного до фан¬тазування, проте вирішує оповідати про Ігорів похід, відтво¬рюючи історичну правду. Основна частина складається з кількох оповідань: про похід Ігоревої дружини, битву з половцями, поразку русичів. Автор перериває батальні сцени і згадує минуле, чи переноситься Думкою в Київ, де Святославові сниться тривожний сон, і він дізнається про поразку Ігоревого війська. Потім описуються події в місті Путивлі, де Ярославна, дружина князя, звертається до сил природи з проханням допомогти Ігореві, визво¬лити його з біди. І природа, ніби підтримуючи щире кохання княгині, допомагає Ігореві визволитися з полону. Величанням князів і дружини автор завершує свій твір.

 СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ Чи не гоже було б нам, браття, почати старими словами

ратних повістей про похід Ігорів, Ігоря Святославича? Початися ж тій пісні по билицях1 часу нашого, а не за вимислом Бояна. Боян-бо віщий, якщо кому хотів пісню творити, то розтікався він мислю по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами. Споминав він, кажуть, давніх часів усобиці — тоді напускав десять соколів на стадо лебедів: котрого сокіл настигає, той спершу пісню співає старому Ярославу; хороброму Мстиславу, який зарізав Редедю перед полками касозькими2; красному Романові Святославичу. Боян же, браття, не десять соколів на стадо лебедів пускає, а свої віщі персти на живії струни накладає, — і вони самі князям славу рокотали. Почнем же, браття, повість оцю од старого Володимира до нинішнього Ігоря, який укріпив ум силою своєю і вигострив серця своєю мужністю; сповнившись ратного духу, він навів свої хоробрі полки на землю Половецькую3 за землю Руськую. О Бояне, соловію години давньої! Аби ти оці полки ощебетав, скачучи, соловію, помислом по древу, літаючи умом під хмарами, звиваючи славу обаполи часу нашого, біжачи тропою Трояна через поля на гори! Співати було б пісню Ігореві, того (Олега) внуку: «Не буря соколів занесла через поля широкії — стадами галки біжать до Дону великого». А чи так заспівати було б, віщий Бояне, Велесів внуче: «Коні іржуть за Сулою — дзвенить слава в Києві;   труби трублять в Новгороді1 — стоять стяги в Путивлі2». Ігор жде милого брата Всеволода. І сказав йому буй-тур3 Всеволод: «Один брат, один світ світлий — ти, Ігорю! Оба ми є Святославичі! Сідлай, брате, свої борзії коні, а мої вже готові, осідлані під Курськом, попереду. А мої ті куряни — воїни вправні: під трубами повиті, під шоломами злеліяні, кінцем списа згодовані, путі їм відомі, яруги їм знайомі,

 ''Новгород — місто Новгород-Сіверський на Десні,''

''де князював Ігор Святославич. Стяги в Путивлі — полки в місті Путивлі на річці Сейм,''

''де князював Ігорів син Володимир. Буй-тур — хоробрий, сміливий дикий бик;''

''Тур — бог сили, лицарської честі в язичницькій міфології. ''луки у них напружені, сайдаки отворені, шаблі вигострені; самі скачуть, як ті сірії вовки в полі, шукаючи собі честі, а князю - слави». Тоді Ігор глянув на світлою сонце й побачив, ідо воно тьмою всіх його воїв прикрило. І сказав Ігор до дружини своєї: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути. Тож всядьмо, браття, на свої борзії коні та на Дін синій поглянем». Спала князю на ум охота і жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила.  «Хочу-бо, — сказав, -- списа приломити кінець поля Половецького; з вами, русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом з Дону!» Тоді вступив Ігор-князь в золоте стремено і поїхав по чистому полю. Сонце йому тьмою путь заступало; ніч, стогнучи йому грозою, птиць збудила; лютий свист зблизька встав: Див1 кличе з верху дерева — велить прислухатись землі незнаємій: Волзі, і Помор'ю, і Посуллю, і Сурожу, і Корсуню, і тобі, тмутороканський ідол2! І половці небитими дорогами побігли до Дону великого; кричать теліги опівночі, мов лебеді сполохані. Ігор на Дін воїв веде! Уже-бо біди його птахи ждуть по дуб'ю,

вовки стрях наводять по яругах,

орли клекотом по кості звірів зовуть,

лисиці брешуть на черленії щити3.

О Руська земле, уже за горами сси! Довго ніч меркне. Зоря-світ запалала.

Мла поля покрила. Щебет солов'їв заснув,

говір галок пробудився. Русичі великії поля черленими щитами перегородили,

шукаючи собі честі, а князю — слави. З зарання в п'ятницю вони потоптали погані полки половецькії і, сипнувши стрілами по полю, помчали красних дівчат половецьких, а з ними злото, і паволоки1, і дорогі оксамити. Покривалами, і опанчами, і кожухами почали мости мостити по болотах і багнистих місцях, — і всякими узороччями2 половецькими. Черлен стяг, біла хоругов, черлена чілка, сріберне ратище — хороброму Святославичу. Дрімає в полі Олегове хоробреє гніздо3. Далеко залетіло! Не було воно в обиду породжене ні соколу, ні кречету, ні тобі, чорний ворон, поганий половчине! Гзак біжить сірим вовком, Кончак4 йому вслід править до Дону великого. ''1 Паволоки- дорогі шовкові тканини, виготовлені у Візантії. 2Узор6ччя - дорогоцінні речі з різьбленням або вишитими візерунками. 3 Олегове хоробреє гніздо — нащадки князя Олега Свя¬тославича, які брали участь у поході — Ігор, його син Володимир, брат Всеволод і небіж Святослав. 'Гзак, Кончак половецькі хани, які неодноразово очолювали набіги кочовиків на Русь.''
 Другого дня вельми рано кривавії зорі світ провіщають; чорнії тучі з моря йдуть, хотять прикрити чотири сонця, а в них трепечуть блискавки синії. Бути грому великому! Іти дощу стрілами з Дону великого! Отут списам поломитись, отут шаблям пощербитись об шоломи половецькії на ріці на Каялі близ Дону великого!   Руська земле, уже за горами єси! Ось вітри, Стрибожі внуки, віють з моря стрілами на хоробрі полки Ігореві. Земля гуде. Ріки мутно течуть. Порохи поля прикривають. Стяги говорять. Половці ідуть од Дону, і од моря, і зо всіх сторін руські полки обступили. Діти бісові кликом поля перегородили, а хоробрі русичі перегородили черленими щитами. Яр-туре Всеволоде! Стоїш ти в обороні, прищеш ти на воїв стрілами, гримиш ти об шоломи мечами харалужними1. Куди тур поскакає, своїм злотим шоломом посвічуючи, там і лежать поганії голови половецькії. Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії2 тобою, яр-туре Всеволоде! Що там рани, дороге браття,— забув він почесть і життя, і города Чернігова отчий злотий стіл, і жони своєї милої, красної Глібівни, звичаї і обичаї! Були віки Трояна, минули літа Ярослава; лара лужни- стальний, булатний.

 ''О в а р и - тюркські племена, які прийшли в VI ст. з Дентальної Азії та оселилися на берегах Дунаю.'' були походи Олегові1, Олега Святославича. Той-бо Олег мечем крамолу кував і стріли по землі сіяв. Вступає він в злоте стремено в городі Тмуторокані, — і той дзвін чув давній великий Ярославів син Всеволод, а Володимир кожен ранок уші закладав у Чернігові2. Бориса ж В'ячеславича хвальба на суд привела і на Канині зелений постелила покров за обиду Олегову, хороброго і молодого князя. З тієї ж Канини Святополк повелів взяти отця свойого межи угорськими інохідцями до святої Софії, до Києва. Тоді, за Олега Гориславича, сіялося й виростало усобицями, гинуло добро Даждьбожого внука3, в княжих крамолах віки вкоротилися людям. Тоді по Руській землі рідко ратаї гейкали, та часто ворони каркали, трупи собі ділячи, а галки свою річ говорили: хотять полетіти за поживою. То було в ті битви і в ті походи,

а такої битви — не чувано!

З зарання до вечора,

з вечора до світу летять стріли гартовані,

гримлять шаблі об шоломи,

тріщать списи харалужнії у полі незнаємім,

серед землі Половецької.

Чорна земля під копитьми кістьми була засіяна, 'Походи Олегові — Олег Святославич

, дід Ігоря, вів безперервну боротьбу за київський престол,

залучаючи половців, які завдавали русичам багато горя,

за що й прозвали князя Гориславичем. 2Уші закладав у Чернігові — Володимир Мономах,

княжачи в Чернігові й остерігаючись нападу Олега,

зачиняв міські ворота і вдень,

для чого дерев'яні засуви закладали в «уші»

- діри в сто¬яках воріт або в стінах. 3 Д а ж д ь 6 ож и й внук - руський народ. а кров'ю полита: тугою зійшло це по Руській землі! Що там шумить, що там дзвенить здалеку рано перед зорями? Ігор полки завертає: жаль-бо йому милого брата Всеволода. Билися день, билися другий; третього дня під полудень упали стяги Ігореві. Тут два брати розлучились на березі бистрої Каяли; тут кривавого вина недостало; тут пир доконали хоробрі русичі: сватів1 напоїли ''Сватів — тут: половців, адже руські князі часто родичалися з Половецькою знаттю, зокрема хан Кончак доводився Ігорю сватом'' і самі полягли за землю Руськую. Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось. Уже-бо, браття, невеселая година настала, уже пустиня силу прикрила. Встала обида в силах Даждьбожого внука, вступила дівою на землю Трояна, заплескала лебединими крильми1 на синім морі край Дону; плещучи, прогнала щедрості часи. Воювання князям із поганими пропало, сказав-бо брат брату: «Се моє, і те — моє теж». І почали князі про малеє — «се великеє» — мовити і самі на себе крамолу кувати. А погані з усіх сторін приходили з побідами на землю Руську. О, далеко зайшов сокіл, птиць б'ючи, — к морю! А Ігоря хороброго полку — не воскресити! За ним кликнули Карна і Жля2, поскакали по Руській землі, вогонь людям мечучи в полум'янім розі. Жони руськії заплакали, мовлячи: « Уже нам своїх милих лад3 ні мислію помислити, ні думою здумати, ні очима оглядіти, а злота і срібла того не мало загубити». І застогнав же, браття, Київ тугою, а Чернігів напастьми. Тоска розлилася по Руській землі, печаль буйна тече серед землі Руської. А князі самі на себе крамолу кували, а поганії самі, з побідами набігаючи на Руськую землю, хапали дань — по бранці од двора. Тії-бо два хоробрі Святославичі, Ігор і Всеволод,

 '''Обида заплескала лебединими крильми — уособлення кривди в образі діви-обиди з лебединими крильми, пов'язане з дохристиянськими уявленнями слов'ян. 2 К а р н а, Жля — персоніфіковані образи скорботи, плачу за убитими. 3 Л а д о, лада — чоловік, дружина.''

 уже лжу розбудили, котру ото приспав був отець їх, Святослав грізний великий київський грозьбою; він прибив її своїми сильними полками і харалужними мечами, наступив на землю Половецькую, притоптав горби і яруги, змутив ріки і озера, висушив потоки і болота. А поганого Кобяка із лукомор'я, од залізних великих полків половецьких, як вихор, вихопив. І упав той Кобяк в граді Києві, в гридниці Святослава. Тут німці і венеціанці, тут греки і морава1

 співають славу Святославу, корять князя Ігоря,

що потопив добро на дні Каяли, ріки половецької,

— руського злота насипали.

Тут Ігор-князь висів із сідла злотого та в сідло невольниче.

Сумні ж в городах заборола2,

а веселощі поникли. 1. Порівняйте картини природи перед першою і другою битвами русичів із половцями. Розкрийте їх значення. 2. Назвіть художні засоби у висловлюваннях: «вони потоптали погані полки половецькії», «покривалами, і опанчами, і кожуха ми почали мости мостити». Поясніть їх зміст. Як ці рядки поеми характеризують русичів? 3. Про які чотири сонця говориться у тексті поеми? Поясніть символічний смисл цих образів. 4. Розкажіть, як ви уявляєте бій Всеволода з половцями, його настрій, переживання. Використовуйте вислови з тексту. Які якості князя підкреслює автор «Слова...», називаючи його буй-туром, яр-туром! Богом чого у давніх слов'ян був Тур? 5. Які риси характеру виявляє Ігор під час бою? Підтвердіть свої думки посиланням на текст. Що в діях князя автор поеми схвлює, а що засуджує? Морава, морав'яни — чехи. Заборола — захисні укріплення із колод або дощок, вивершені поверх земляних валів навколо міст. 6. Які символічно-міфологічні образи використано в поемі, з якою метою? Які вірування — язичницькі чи християнські — тут переважають? Як названо ворогів русичів і чому? Кого називає автор твору Даждьбожим внуком? Пригадайте, хто такий Даждьбог (Дажбог). 7. Визначте, які художні засоби використовує автор у творі для змалювання поразки Ігоря? Наведіть конкретні приклади. 8. Які зображувально-виражальні мовні засоби використовує автор, змальовуючи перемогу Святослава над половцями? 9. Розгляньте картини сучасного художника В'ячеслава Назарука «Сонячне затемнення» (с. 44) та «Битва» (с. 49). За допомогою яких деталей художник передав напруженість дії поеми?

 А Святослав мутен сон бачив у Києві на горах. «Сю ніч з вечора одягали мене, — сказав, — чорним покривалом на кроваті тисовій1, черпали мені синє вино, з горем змішане, сипали мені з порожніх сайдаків пособників-поган великий жемчуг на лоно і ніжили мене. Уже дошки без князька в моїм теремі злотоверхім. Всю ніч з вечора сірі ворони каркали під Ілісенським на оболоні, були в дебрі Кияні і неслися до синього моря». І сказали бояри князю: «Уже, княже, туга ум полонила; се-бо два соколи2 злетіли з отчого стола злотого пошукати града Тмутороканя або напитися шоломом з Дону. Уже соколам тим крильця повтинали поганих шаблями, а їх самих опутали у пута залізні. Темно-бо було в третій день: два сонця затемнились, оба багрянії стовпи погасились і з ними молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою там заволоклися, і в морі потонули, і велику зухвалість подали хинові'!. На ріці на Каялі тьма світ покрила; по Руській землі простерлися половці, Тисовий - зроблений із т и с у - цінного дерева червоного ко- льору. 2Два соколи — тут: князі Ігор та Всеволод наче пардуже гніздо1. Уже упала хула на хвалу, уже вдарило насилля на волю, уже кинувся див на землю. І от готськії краснії діви заспівали на березі синього моря: дзвонять руським золотом, славлять часи Вусові2, леліють мсту Шарукана3. А нам уже, дружино, жодних веселощів!» Тоді великий Святослав ізронив злоте слово, із сльозами змішане, і прорік: «О мої синовці, Ігорю і Всеволоде! Рано єсте почали Половецькую землю мечами разити, а собі слави шукати. Та без честі одоліли, без честі-бо кров поганую ви пролляли. Ваші хоробрі серця в лсорстокім харалузі сковані, а в смілості згартовані. Що ж ви вчинили моїй сріберній сідині? І уже не бачу влади сильного, і багатого, і многоратного 'Пардуже гніздо — виводок гепардів — хижих звірів з ро-ДИНИ котячих. Бус-- князь антів, предків східних слов'ян, жив у IV ст. Шарукан — половецький хан, дід Кончака; зазнав тяжкої по-Разки від русичів. Розгромивши військо Ігоря, Кончак помстився за поразку діда. Брата мойого Ярослава з чернігівськими вельможами, з воєводами, і з старшими, і з боярами, і з топчаками, і з силачами, і з смільцями. Тії-бо без щитів з ножами захалявними кликом полки побивають, дзвонячи в прадідівську славу. Ви ж сказали: «Мужаймося самі — славу минулу самі візьмемо і прийдешню ми самі поділимо!» А чи диво се, браття, старому помолодіти? Коли сокіл пір'я міняє — високо птиць ганяє, не дасть гнізда свойого в обиду.  . . . Грозьби твої по землях течуть, одчиняєш ти Києву ворота3, стріляєш ти з отчого злотого стола салтанів за землями. Стріляй, господарю, Кончака, раба поганого, за землю Руськую, за рани Ігореві, сміливого Святославича! А ти, буй Романе, і Мстиславе! Хоробра мисль носить ваш ум на подвиг. Високо пливеш ти на подвиг в сміливості, як той сокіл на вітрах ширяючи, хотя птицю в смілості здолати. Єсть-бо у вас залізнії молодці4 під шоломами латинськими. Од них гуде земля, і краї многі — Хинова, Литва, Ятвяги, Дремела5, і половці сулиці6 свої покидали, а голови свої підклонили під тії мечі харалужнії. Але вже, княже, Ігорю померк сонця світ, а дерево поронило листя не з добра: по Росі і по Сулі городи поділили, а Ігореве хоробре військо не воскресити! Дін тебе, княже, кличе і зове князів на побіду. Ольговичі, хоробрі князі, успіли на бій! Інгвар і Всеволод, і всі три Мстиславичі, не злого гнізда шестикрильці7! Гори угорськії — Карпати. Суди рядиш — урядуєш, владарюєш. 'Одчиняєш ворота — відкрити ворота міста означало його підкорити. Ярослав Осмомисл у 1158 році захопив Київ. 4 3 а л і з н і ї молодці — воїни Романа і Мстислава мали важкі залізні панцирі. Ятвяги, дремела — литовські племена. Сулиці — легкі списи. 'Шестикрильці — князі-соколи; крила сокола складаються з шести частин оперення. Ви не правом побідників собі землі розхватали! Нащо ж ваші золоті шоломи, і сулиці ляськії, і щити? Загородіте полю ворота своїми гострими стрілами за землю Руськую, за рани Ігореві, смілого Святославича! Уже-бо Сула не тече струменями срібними для города Переяславля, і Двіна болотом тече для тих грізних полочанів під кликом поганих. Один лиш Ізяслав, син Васильків, подзвонив своїми гострими мечами об шоломи литовськії, погубив славу діда свойого Всеслава, а сам під черленими щитами на кривавій траві погублений литовськими мечами. Ізійшла юна кров, і сказав він: «Дружину твою, княже, птах крильми одягнув, а звірі кров полизали!» Не було тут брата Брячислава, ні другого, Всеволода. Один же він зронив жемчужну душу з хороброго тіла крізь злоте ожерелля. Сумують голоси, поникли веселощі, труби трублять городенськії. Ярославе і всі внуки Всеслава! Уже понизіте стяги свої, вкладіте свої мечі пощерблені: ви-бо вже вискочили з дідівської слави! Ви-бо своїми крамолами почали наводити поганих на землю Руськую, на добро Всеслава. З розбрату і постало насилля од землі Половецької! На сьомім віці Трояна кинув Всеслав жереб на дівицю, собі любу. Той обманом обперся на коней, і скочив до града Києва, і діткнувся ратищем злотого стола київського. Скочив од них лютим звіром опівночі з Білгорода, окутався в синю млу; він урвав щастя три рази: одчинив ворота Новгороду, розтрощив славу Ярославову, скочив вовком до Немиги1 з Дудуток2. На Немизі снопи стелять головами, молотять ціпами харалужними, на току життя кладуть, віють душу од тіла. Немиги криваві береги не добром були посіяні — посіяні кістьми руських синів. Всеслав-князь людям суд чинив, князям городи рядив, а сам вночі вовком бігав: із Києва добігав до півнів у Тмуторокань, великому Хорсові вовком путь перебігав. Тому в Полоцьку подзвонили до заутрені рано у святій Софії у дзвони, а він в Києві дзвін той чув. Хоча і віща душа в смілім тілі, та часто біду терпів він. Тому віщий Боян і давно ще приспівку, розумний, сказав: «Ні хитрому, ні скритному, ні чаклуну спритному — суда Божого не минути». о, стогнати Руській землі, спом'янувши давнішню годину і давніх князів! Того старого Володимира ніяк було пригвоздити до гір київських; отож-бо й нині встали стяги Рюрикові, і другії — Давидові, та нарізно в них бунчуки мають, співають списи! 1. Який сон наснився Святославові? Що він передвіщав і як саме? Поясніть алегоричні деталі сну та його тлумачення бояра¬ ми. Про яких двох соколів говорили вони Святославові? 2. Як київський князь сприйняв поразку Ігоревого війська? Як він характеризує Ігоря та Всеволода? Знайдіть у тексті і проци¬ туйте відповідні рядки. 3. До кого звертається Святослав у «золотому слові»? Розкрий¬ те зміст його звернення. Як ви вважаєте, чи актуальне воно для наших сучасників? 1 Н є м и г а — річка, що нині не існує; протікала по території сучасного Мінська. Дудутки — городок чи монастир під Новгородом. На Дунаї Ярославнин голос чути, вона, чайка незнаєма, рано квилить: «Полечу,— рече,— я чайкою по Дунаєві, омочу шовковий рукав у Каялі-ріці, утру князю кривавії його рани на дужому його тілі». Ярославна рано плаче у Путивлі на заборолі, мовлячи: «О вітре, вітрило! Чому, господине, так сильно вієш ти? Чому мечеш ти хиновськії стрілки на своїх легесеньких крильцях на моєї лади воїв? Мало тобі було вгорі під хмарами віяти, леліючи кораблі на синім морі? Чому, господине, мої веселощі по ковилі розвіяв?» Ярославна рано плаче в Путивлі-городі на заборолі, мовлячи: «О Дніпре-Словутичу! Ти пробив єси кам'янії гори через землю Половецькую. Ти леліяв єси на собі Святослава насади1 до полку Кобякового. Прилелій, господине, мою ладу мені, щоб я не слала йому сліз на море рано». Ярославна рано плаче у Путивлі на заборолі, мовлячи: «Світлеє і трисвітлеє сонце! Насади — великі човни з високими боками. Всім тепле і красне єси! Чому, господине, простерло гарячі промені свої на лади воїв, в полі безводнім спрагою їм луки звело, тугою сайдаки стягло?» Грає море опівночі, ідуть смерчі млою: Ігореві-князю Бог путь явить із землі Половецької на землю Руськую, к отчому злотому столу. Позгасали вечірні зорі. Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поля мірить од великого Дону до малого Дінця. Свиснув опівночі Овлур1 на коня за рікою, велить князю розуміти: князю Ігорю не бути кликаним! Гуде земля, шумить трава, вежі половецькії задвигтілися. А Ігор-князь поскочив горностаєм в очерет і білим гоголем на воду. Зметнувсь на борзого коня і скочив з нього сірим вовком. І помчав він до лугу Дінця, і полетів соколом під млою, забиваючи гусей і лебедів на сніданок, обід і вечерю. Коли Ігор соколом полетів, тоді Влур вовком помчав, струшуючи собою студену росу: підірвали-бо своїх борзих коней. Донець рече: «Княже Ігорю! Не мало тобі величі, а Кончакові — прикрості, а Руській землі — веселості!» Ігор рече: Овлур — половець, який утік на Русь разом з Ігорем. «О Донче! Не мало й тобі величі, бо леліяв ти князя на хвилях, слав ти йому зелену траву на своїх берегах срібних, одягав ти його теплою млою під тінню дерев зелених, стеріг ти його гоголем на воді, чайками на струмках, чернядьми на вітрах». Не така ж, говорять, ріка Стугна; мало води маючи, пожерши чужі ручаї і струмки, розширена в усті, юнака князя Ростислава погребла на дні при темнім березі. Плаче мати Ростиславова по юнаку князю Ростиславу.  Поникли квіти жалобою, і дерево з туги к землі приклонилось. То не сороки заскрекотали — по сліду Ігоревім їздить Гзак з Кончаком. Тоді ворони не каркали, галки позмовкали, сороки не скрекотали, полози повзали тільки. Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ провіщають. Мовить Гзак Кончакові: «Коли сокіл до гнізда летить — соколича розстріляємо своїми золоченими стрілами». Каже Кончак до Гзи: «Коли сокіл до гнізда летить — то ми сокільця опутаємо красною дівицею». І каже Гзак Кончакові: «Якщо його опутаємо красною дівицею, не буде нам ні сокільця, ні красної дівиці, і почнуть нас птиці бити в полі Половецькім». Сказав Боян про походи Святослава, піснетворець часу давнього — Ярослава, Олега княжого: «Хоть і тяжко тій голові бути без пліч — зле і тілу без голови»,— Руській землі без Ігоря. «Сонце світиться на небесах — Ігор-князь в Руській землі», — дівчата співають на Дунаї, в'ються голоси через море до Києва. Ігор їде по Боричевім до святої Богородиці Пирогощої. Землі раді, городи веселі. Співавши пісню старим князям, потім і молодим співати: «Слава Ігорю Святославичу, буй-туру Всеволоду, Володимиру Ігоревичу!» Здоров'я князям і дружині, Що стають за християни на поганії полки! Князям слава і дружині! Амінь. Переклав Леонід Махновець

 1. До якого фольклорного жанру подібний плач Ярославни? З якою метою він введений у текст «Слова...»? 2. Виділіть основні риси характеру Ярославни. Чи лише поразку Ігоря вона оплакує? Чим вас приваблює цей образ? 3. За допомогою ілюстрації Василя Лопати (с. 60) розкажіть про втечу Ігоря з половецького полону. Зверніть увагу, як йому допомагає природа. 4. Як ви вважаєте, чому так радо зустрічають Ігоря на рідній землі, адже він зазнав поразки в бою з половцями? 5. Розгляньте ілюстрації художника-графіка Володимира Фаворського (с. 53, 58). Чи допомогли вони вам уявити героїв «Слова...»? Схарактеризуйте за ними Ярославну та Святослава. 6. У чому полягає патріотичний зміст поеми? Аргументуйте свою відповідь цитатами з тексту. 7. Доведіть, що «Слово...» — високохудожній твір, тісно пов'язаний з усною народною творчістю. 8. Визначте ідею твору. У якому епізоді вона найяскравіше виражена? Процитуйте відповідні рядки. 9. Чи сподобався вам цей твір? Чим саме?

 Літературно-мистецькі паралелі Василь Лопата (1941) — відомий український графік і маляр, за¬служений художник, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка. Закінчив Київський художній інститут. Працював у творчій майстерні при Академії мистецтв. Найвідоміші твори: ілюстрації до поеми «Слово про похід Ігорів», «Кобзаря» Тараса Шевченка, творів Івана Франка, Миколи Гоголя тощо.

 Вчимося аналізувати художній твір У «Слові про похід Ігорів» — пам'ятці давньої української літератури періоду Київської Русі — змальовано невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців. Цей твір пронизаний ідеєю, вираженою у «золотому слові» Святослава,— закликом руських князів до єднання у боротьбі проти ворогів Руської землі. Основними персонажами «Слова...» є захисники Руської землі, передусім князь Ігор, мужній, але нерозсудливий, його син, Володимир Ігоревич, князь путивльський, Ігорів брат Всеволод Святославич, князь курський і трубецький, небіж Ігоря Святослав Ольгович, князь рильський, а також дружина Ігоря Ярославна. Серед героїв твору особливе місце посідає Святослав, князь київський. Автор не раз підкреслює успіх його походу про¬ти половців, коли Святослав полонив хана Кобяка. Перемога ця показана в епічних образах-гіперболах. Святослав «насту¬пив на землю Половецьку, притоптав горби і яруги, висушив потоки й болота». Київський князь засуджує легковажну славолюбність Ігоря, що не погодили своїх дій з іншими князями, й разом з тим сумує, висловлює співчуття розбитим полкам та їх воєначальникам, намагається своїм закликом підняти всіх русичів для нового походу проти половців. Найповніше у творі розкрито образ князя Ігоря. Автор відзначає його глибокий патріотизм, лицарську відвагу («Луч-це ж бо потятим бути, аніж полоненим бути»), рішучість (нехтує лиховісними віщуваннями природи). Ігоря не лякає страшна небезпека; б'ючись до останнього, він завертає полки, що починають відступати. Святослав називає новгород-сіверського князя «сміливим соколом», який, проте, виявив недалекоглядність, що стало причиною поразки. У неволі Ігор обмірковує план втечі, бо тільки наступними мудрими діями він може спокутувати свою провину перед народом, і люди готові простити невдалий похід нерозважливому, але хороброму, відважному, відданому батьківщині воїнові. Поруч з Ігорем бачимо Всеволода, доблесть якого прославляється в піднесеному тоні. Він, як буйний тур, б'ється, пускає у ворогів стріли, рубає мечем ворожі шоломи... Серед мужніх воїнів особливе місце у «Слові...» посідає образ Ярославни, який приваблює читачів своєю ніжністю і глибоким ліризмом. Дізнавшись про поразку русичів і полон чоловіка, Ярославна виходить на путивльський вал, плачучи, звертається до сил природи (вітру-вітровію, Дніпра-Славутича, світлого і трисвітлого сонця), щоб ті допомогли Ігорю. Княгиня ладна полинути зозулею на край світу, аби витерти милому «кривавіїра¬ни на дужому його тілі». Ярославна турбується про визволення не лише свого чоловіка, а й про воїнів-русичів, які потрапили в полон. Отже, цей образ вражає нас не лише глибокою жіночою відданістю, вірністю, а й благородством людської душі. В образі Ярославни змальовано реальну історичну особу — дочку галицького князя Ярослава Осмомисла Єфросинію. До Цього образу, який став символом вірності та кохання, зверта¬лися і звертаються у своїй творчості багато митців. Переспіви «Плачу Ярославни» зробили Тарас Шевченко, Маркіян Шашкевич, Павло Тичина та інші поети. Образ Руської землі у творі персоніфікований. Автор захоплюється її безмежними просторами — опис подій у різних кінцях Русі, що відбуваються одночасно: «Коні іржуть за — дзвенить слава в Києві. Труби трублять в Новгороді — стяги в Путивлі...». Глибоким патріотизмом сповнені слова, які кілька разів повторюються у «Слові...»: Руськая земле, уже за горами єси!»   Явища природи у «Слові...» одухотворені, рослини, звірі й птахи разом з героями живуть, сумують. Коли Ігор потрапив у полон, «никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось». Річка Донець допомагає руському князеві визво¬литися з неволі, охороняє його від небезпеки. У поемі поєдналися християнські та язичницькі мотиви, у яких відбилися стародавні вірування наших предків, імена язичницьких богів (Дажбог, Хоре, Стрибог, Велес), східно¬слов'янські міфологічні образи (Обида, Жля, Карна). У кінці твору згадано і християнського Бога, який показує Ігореві шлях із землі Половецької на землю Руську. «Слово...» тісно пов'язане з усною народною творчістю, що засвідчують народнопоетичні засоби. З фольклору запозичені автором постійні епітети: сірий вовк, сизий орел, чорна хмара, синє море; порівняння: кричать теліги опівночі, мов лебеді сполохані. Зближує «Слово...» з народною піснею вживання тавтології: труби трублять, мости мостити, ні мислю помис¬лити, а плач Ярославни нагадує пісні-голосіння. Часто для означення того самого явища використовується певний образ, що стає символом. Так, зозуля — символ охоп¬леної тугою жінки; ворон — символ горя, нещастя; сокіл — символ доброго молодця, витязя; сонце, місяць — символи князів руських тощо. За ідейно-художніми якостями «Слово...» не поступається найвидатнішим прадавнім пам'яткам німецької, французької, іспанської, грузинської літератур. Зміст поеми актуальний і в наш час, бо підносить глибокопатріотичну ідею єдності, монолітності народу. Упродовж двох століть було здійснено більше ста перекладів «Слова...» багатьма мовами світу. Українською мовою поему в різний час переклали Іван Вагилевич, Панас Мирний, Іван Франко, Юрій Федькович, Степан Руданський, Василь Щурат, Максим Рильський та інші. Героїчна поема надихнула Василя Лопату, Віктора Васнецо-ва, Володимира Фаворського, В'ячеслава Назарука та багатьох інших майстрів живопису і графіки на створення чудових художніх робіт. Не пройшов цей поетичний шедевр і повз увагу композиторів. Микола Лисенко написав композицію «Плач Ярославни», а Олександр Бородін — оперу «Князь Ігор». 1. Назвіть основні принципи аналізу художнього твору. Чи обов'язково слід визначати тему й ідею? Обґрунтуйте свою думку. 2. Що мав на меті автор, створюючи поему «Слово про похід Ігорів»? Сформулюйте ідею цього твору відповідними поетичними рядками. 3. Продемонструйте зв'язок «Слова...» і українського фольклору, навівши конкретні приклади. 4. Хто з художників і композиторів використовував мотиви давньої української пам'ятки у власних творах? 5. Чиї українські переклади «Слова...» ви знаєте?

 ДЛЯ ТИХ, ХТО хоче більше знати Прочитайте і проаналізуйте переспів «Слова про похід Ігорів», здійснений Тарасом Шевченком. Вивчіть за бажанням цей уривок на¬пам'ять. Плач Ярославни   В Путивлі-граді вранці рано Співає-плаче Ярославна,  Як та зозуленька кує,  Словами жалю додає: «Полечу,— каже,— зигзицею, Тією чайкою-вдовицею,  Та понад Доном полечу,  Рукав бобровий омочу  В ріці Каялі, і на тілі,  На княжім білім, помарнілім Омию кров суху, отру  Глибокії, тяжкії рани». І квилить-плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: «Вітрило, вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! Нащо на дужому крилі На вої любії мої, На князя, ладо моє миле, Ти ханові метаєш стріли? Не мало неба, і землі, І моря синього? На морі Гойдай насади-кораблі! Ати прелютий,— горе, горе! - Моє веселіє украв, В степу на тирсі розібгав!»   Сумує,квилить, плаче рано  В Путивлі-граді Ярославна,  І каже: «Дужий і старий,

Широкий Дніпре, не малий!

Пробив єси великі скали,

Текучи в землю Половчана;

Носив єси на байдаках  На Половчан,

на Кобяка Дружину тую Святославлю. 0 мій Словутицю прекрасний! Моє ти ладо принеси, Щоб я постіль весела слала,

У море сліз не посилала,

Сльозами моря не долить!» І плаче-плаче Ярославна В Путивлі на валу, на брамі.

Святеє сонечко зійшло.

І каже: «Сонце пресвятеє!

На землю радість принесло

І людям, і землі — моєї  Туги-нудьги не розвело.  Святий, огненний господине!

Спалив єси луги, степи,

Спалив і князя, і дружину,

Спали мене на самоті!  Або не грій і не світи!..

Загинув ладо — й я загину!» ''Переспів Тараса Шевченка''   Переклад — передача особливостей змісту і форми худож¬нього твору, написаного однією мовою, засобами іншої мови. Переспів — вірш, написаний за мотивами поетичного тво-ру іншого автора.     Навчальний твір за «Словом...» Твір — це усне чи письмове висловлення власних думок і почуттів на задану тему. Твір складається із трьох частин: вступу, основної частини, висновків. Щоб скласти твір на задану тему, потрібно продумати його план, тобто порядок викладу думок у логічній послідовності. План може бути простим чи складним. Подаємо зразок складного плану до твору«Образ князя Ігоря в «Слові про похід Ігорів». I. Моє перше знайомство зі «Словом про похід Ігорів». II. Князь Ігор — мужній захисник Руської землі. 1. Ігор — відданий батьківщині воїн. 2. Безстрашність і рішучість князя у боротьбі з половцями. 3. Ігор — благородна людина. 4. Самовпевненість і нерозсудливість князя — основна причина поразки його дружини. 5. Ставлення автора поеми до Ігоря Святославича. III. Чим близький і дорогий нам герой давньоруської поеми? Складіть подібний план до характеристики інших персонажів «Слова...» — Святослава, Всеволода, Ярославни (на вибір). Напишіть твір на одну з тем: «Зображення походу Ігоря на половців у «Слові про похід Ігорів», «Чим мене захоплює київський князь Святослав у «Слові...», «У чому поетичність і краса образу Ярославни у «Слові...», «Мій улюблений літера турний герой у «Слові...», «Мої роздуми над поемою «Слово про похід Ігорів». Виконуючи творчу роботу, пам'ятайте про такі основні вимоги: — обирайте тему не найлегшу, а таку, яка вас зацікавила; — викладайте думки чітко й логічно, склавши певний план; — у ході висвітлення теми намагайтеся виражати своє ставлення до героїв чи зображуваних подій; — використовуйте цитати з художнього тексту доречно й влучно, не переобтяжуючи ними твір; — намагайтесь оригінально почати творчу роботу, щоб привернути увагу слухачів або читачів до неї; — висловлюйте думку просто, уникаючи багатослів'я і штучного фразерства; — у висновках зробіть самостійні узагальнення, пов'язані з сучасністю.   Перевірте себе 1. Перекажіть історію віднайдення «Слова...». 2. Яка історична подія лягла в основу поеми? Що нашим сучас¬никам відомо про автора твору?   3. Визначте тему і жанр «Слова...», особливості ритмічної будови. 4. Яке враження на вас справило «Слово про похід Ігорів»? Який епізод твору найбільше схвилював і чим саме? 5. Схарактеризуйте образи князів — мужніх захисників Руської землі. 6. Розкрийте зміст «золотого слова» Святослава. 7. У чому неповторна краса Ярославни? 8. Розкажіть про символічно-міфологічні образи «Слова...». 9. Як змальовує автор природу? Поясніть її роль у творі. 10. У чому виявляється зв'язок «Слова...» з усною народною творчістю? Які художні засоби фольклору використані у поемі? 11. Розкажіть про «Слово про похід Ігорів» як визначну літературну пам'ятку XII ст. 12. Розкрийте актуальність і значення «Слова про похід Ігорів» для наших сучасників. 13. Визначте відмінність між перекладом та переспівом твору.   За правильну відповідь на одне запитання І рівня складності — 1 бал, II рівня — 2 бали, III рівня — 3 бали, IV рівня — 4 бали. І 1. Назвіть різновиди художнього образу. 2. У якій історичній пісні головний герой «сивим конем виграває»? 3. Назвіть дві ліричні пісні Марусі Чурай. 4. Кому належать слова: «Лучче ж бо потятим бути, аніж полоненим бути » ? 5. У якій народній думі козаки повертаються «на тихі води, на ясні зорі, у край веселий»? 6. Ким і коли було відкрите «Слово про похід Ігорів»? 7. Хто назвав українські пісні «перлинами світової народної творчості»? 8. Кого з відомих українських кобзарів минулого і сучасності ви знаєте? II 1. Визначте тематику історичних пісень. 2. Яка історична подія лягла в основу поеми про князя Ігоря? 3. Визначте тему «Слова про похід Ігорів». 4. Назвіть афористичний вислів з історичної пісні «Зажурилась країна». 5. Які твори українського фольклору називаються думами? 6. З якими пам'ятками світової літератури співзвучне «Слово...»? 7. Визначте ідею думи «Буря на Чорному морі». 8. Які пісні називаються історичними?       III 1. Яка відмінність між зображенням життя у науковій літературі та творах мистецтва? 2. Що таке тавтологія? Наведіть приклади використання її у фольклорних творах. 3. Сформулюйте ідею «Слова...». 4. Чим історична пісня відрізняється від думи? 5. Назвіть особливості побудови народних дум. 6. Визначте художні засоби в поданому уривку з пісні. Гей, та ми ж думали, ой та ми ж думали, Та що над степом та сонечко сяє,— Аж то військо та славне запорізьке Та на вороних конях у степу виграває. 7. Що таке художній твір і художній образ? 8. Назвіть і поясніть способи аналізу художнього твору. IV 1. Назвіть і поясніть функції художньої літератури. 2. Розкрийте актуальність «Слова...» для наших сучасників. 3. Яка пісня Марусі Чурай вам найбільше сподобалась і чим саме? 4. Які думки і почуття викликала у вас історична пісня «За Сибіром сонце сходить»? 5. Які фольклорні засоби використані у «Слові...»? Наведіть приклади. 6. Схарактеризуйте побудову поеми «Слово про похід Ігорів». 7. Яка дума вам найбільше сподобалася і чим саме?

''Василь Цимбалюк. Українська література. 8 клас.''

''Надіслано читачами з інтернет-сайту''   
[[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] виділити головне в уроці - опорний каркас [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/nichego-sebe-uroki/ нічого собі уроки]
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] відеокліпи [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] нова система освіти
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] вправи на пошук інформації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні допоміжні
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, цитати [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F:%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_1._%D0%97%D0%B2%D1%83%D0%BA%D0%B8_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F._%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%B2%D0%B8._%D0%94%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F додаткові доповнення] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] речовки та вікторизми
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи (рішення та відповіді) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] риторичні питання від учнів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності звичайний І
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] знайди інформацію сам [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності високий ІІ

[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності олімпійський III
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації, графіки, таблиці [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] самоперевірка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інтерактивні технології [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] система оцінювання
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] скласти пазл з різних частин інформації
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] кейси та практикуми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] комікси [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ коментарі та обговорення] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тести
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалка
[[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] навчальні програми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] що ще не відомо, не відкрито вченими