Доброго ранку! Доброго дня!<br>Доброго — вчора, сьогодні, щодня.<br>Хай не псується годинник на вежі.<br>Хай буде все на землі, як належить.<br>Ірина Жиленко<br><br>Добре, що ти знаєш багато казок, умієш гарно читати. А чи вмієш побачити навколо себе дива? Уявити, наприклад, розмову дерев, квітів, тварин, почути пісеньку дощу?<br>Чи пробував ти сам складати казки, вірші, загадки?<br>Пам'ятай: «І найменший колосок має власний голосок».<br>&nbsp;<br>ЗАДЗВОНИВ СИНЕНЬКИЙ ДЗВОНИК<br>Задзвонив синенький дзвоник на стеблі.<br>Поскакав зелений коник по землі.<br>Розправляв малі крилята, наче птах,<br>він казки поніс малятам по світах.<br>Копитами по стежинах дзвінко бив<br>і казки по всіх долинах розгубив.<br>Тож на кожній пелюстйні між квіток,<br>мов у шапці-невидимці, сто казок.<br>Той, хто піде, не вбоїться, по росі,<br>відшукає у травиці їх усі.<br>Тамара Коломієць<br><br>? Де можна знайти «сто казок»? Поміркуй, чому вони у шапках-невидимках.<br>&nbsp;<br>ЖИВА КАЗКА<br>Якось дідусь Микола сказав Сергійкові: «Ходи над річкою тихо, як ходить сонечко, і ти побачиш живу казку...»<br>І ось Сергійко на зеленому березі. Тихо присідає у траву, пильно придивляється і уважно прислухається.<br>Раптом у воді щось булькнуло, і над поверхнею, втікаючи, застрибала маленька краснопірка. За нею гнався смугастий окунь, настовбурчивши колючки свого плавця. В цю мить біла лілія підставила рибці зелений листочок,&nbsp; схожий на долоню.&nbsp; Краснопірка вистрибнула на нього і завмерла, а окунь стрілою промчав мимо.<br>«Ква-а-ах!» — зітхнула полегшено жаба.<br>Краснопірка почала підстрибувати на листочку. «Танцює!» — вирішив зелений коник, гойдаючись над водою на тонкій травинці. Він дістав свою жовту скрипочку. «Ті-лі-лінь, ве-се-лінь»,— зазвучала ніжна пісенька. Почувши її, звідкілясь узялися метушливі пуголовки, жук-водолюб виринув з глибин, навіть жук-вертячка застиг, заслухався...<br>Стомилася рибка танцювати, чемно вклонилася товариству і пірнула у воду.<br>Тут і скрипочка затихла. Артистам аплодували прозорокрилі бабки, схожі на вертольоти.<br>Сергійко теж хотів зааплодувати, але згадав дідусеву пораду ходити над річкою тихо, як ходить сонечко.<br>Закотивши холоші, хлопчик навшпиньки перейшов неглибокою протокою до маленького острівця. Раптом біля куща він побачив видру. Вона тільки-но вийшла з води.<br>«Тихо!.. Починається ще одна жива казка»,— радісно прошепотів сам до себе Сергійко.<br>Правду дідусь казав: ходити над річкою треба тихо.<br>Валентин Струтинський<br><br>? Перевір, чи зможеш правильно прочитати з першого разу: придивляється, прислухається, раптом, булькнуло, краснопірка, настовбурчивши,&nbsp; підстрибувати, гойдаючись, навшпиньки, звідкілясь, товариству, прозорокрйлі, зааплодувати.<br>? Прочитай, яку пораду дав дідусь хлопчикові. Як ти думаєш, чому він так сказав? Знайди в тексті і прочитай опис краснопірки, зеленого коника й окуня. Який епізод твору зображено на малюнку? Поясни значення виділених виразів. Як ти гадаєш, чому твір називається&nbsp; «Жива казка»?<br>? Пофантазуй! Як можна продовжити цю казку?<br><br>КВІТКА<br>Найбільше диво — пуп'янок. Ще вчора не було, а нині відкривається, як полум'я, зело.<br>Пелюстка за пелюсткою будується дашок. Розв'язується, начебто дитина з пелюшок.<br>А я дивлюсь годинами, коли ж те немовля підніметься й долонею махне мені з гілля.<br>Нічого не побачиш ти, дивись хоч сім століть. А відвернись на хвилечку — малятко вже стоїть.<br>Стоїть собі на блюдечку і думає про щось. А я так само думаю: звідкіль воно взялось?<br>Дмитро Павличко<br><br>Зело — зелень.<br><br>? Чим був здивований поет?<br>? Які порівняння передають диво народження квітки?<br>? До якого з прочитаних раніше творів цей вірш подібний за змістом?<br>? Яку картину викликає цей вірш у твоїй уяві?<br><br>ЯК ПОБАЧИТИ ВІТЕР?<br>Можна побачити вітер, тільки коли він літає, грає з вітрилами, вітами, грає з пташиними зграями. Хмарку до рук бере кожну, пил на дорозі здіймає. Вітер побачити можна, тільки коли він літає, грає старою газетою, вікна у хаті розчинить. Грає, літає і все-таки стомиться він і спочине. Може, він ліг під кущами, може, його там немає, може, він тут, разом з нами, тільки про це ми не знаєм, бо не гойдаються віти, бо не сполохані зграї... Можна побачити вітер, тільки коли він літає.<br>Володимир Кухалашвілі<br><br>? Що незвичайного відкрив тобі вірш?<br>? Пофантазуй! Яку казку про вітер ти склав би? Можливо, це буде розповідь про могутню родину діда Вітрюгана, у якій живуть Вітер, Вітрисько, Вітрище і Вітерець. Які пригоди могли б статися з наймолодшим Вітерцем?<br><br>СІЛА ХМАРА НА КОНЯ<br>Сіла хмара на коня: хмара хмару доганя. Вітер збоку як наліг — збив коня<br>Володимир Лучук<br><br>? Пофантазуй! Уяви, що тобі зустрівся табун біло-гривих хмарин, запряжених золотими промінчиками сонця. Куди летять білі коні? Кого наздоганяють? А може, це вони від когось тікають?<br><br>ЇЖАЧОК-РЕП'ЯШОК<br>Володя підкидає м'яча вище хати, а Сергій-ко — вище ясена. Володі подобається грати з братиком. Підскочив — одпасував. А Сергійко підкинув ще вище. Цього разу Володя проґавив — і м'яч упав у малинник, що за штахетами.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Піди принеси,— сказав Сергійко.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому я повинен приносити? Ти ж його туди закинув.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А ти не одбив — тобі й іти. І Володя пішов.<br>Малинник густий, довкола нього — штахети і трава. Дивиться Володя: там, де повинен був упасти м'яч, колючий їжачок клубочком скрутився, наче м'яч їжачком став. А в траві, біля штахет, лежав справжній, гумовий. Володя штовхнув його ногою у малинові зарості, щоб не було видно, і гукнув:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Йди сюди, Сергійку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що там? Не можеш знайти м'яча?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Його вже ніхто не зможе знайти.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому? Де ж він дівся?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Йди сюди — побачиш.<br>Сергійко підійшов і радісно скрикнув:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; О! їжачок!..<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; М'яч на їжачка перетворився, як у тій казці, що вчора по телевізору показували. Впав у малинник — і перетворився... І зараз ти не повіриш, як не вірив, що сонечко уміє говорити.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Він тут живе,— сказав Сергійко.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хто?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; їжачок.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; І зовсім ні. Він тільки що з'явився. Був м'ячем і захотів стати їжачком. От і став. А захоче — знову стане м'ячем.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Казочка.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Нехай буде казочка, але спробуй знайти м'яча,— став біля штахет Володя та одсунув ногою м'яча у густу траву.<br>Сергійко глянув туди, сюди. М'яча не побачив ніде і сказав:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Коли так, то винеси цьому колючому м'ячикові в блюдечку молока.<br>Зрадівши, що братик повірив, Володя, щось мугикаючи, поспішив до хати.<br>Повертаючись з молоком, він виразно проказував віршик:<br>М'ячик став їжачком — поласує молочком, їжачок-реп'яшок, із колючок кожушок.<br>Віра Артамонова<br>&nbsp;<br>Штахети — дерев'яна загорожа.<br><br>? Прочитай, що Володя побачив у малиннику. Чому хлопчик сказав, що м'ячик перетворився на їжачка? Чи насправді повірив йому Сергійко? Як ти вважаєш?<br>? Якими ти уявляєш Володю і Сергійка: які вони на вигляд, скільки їм років?<br>? Попрацюйте в парі! Знайдіть і прочитайте в особах розмову хлопчиків. Читаючи, передайте різні почуття: здивування, радість, захоплення, недовіру.<br>? Пофантазуй!<br><br>Якби у мене песик був,<br>зо мною в хаті жив,<br>тоді б я песика свого<br>всього-всього навчив...<br>Євгенія Горева<br><br>? Спробуй придумати оповідання про цікавий випадок, що трапився із твоїм песиком або кошеням.<br><br>Я ХОЧУ СКАЗАТИ СВОЄ СЛОВО<br>Катерина Іванівна повела своїх маленьких першокласників у поле. Був тихий осінній ранок. Високо в небі летів ключ перелітних птахів. Вони тихо курликали, і від цього в степу було сумно.<br>Учителька сказала дітям:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сьогодні ми будемо вчитися розповідати про осіннє небо. Хай кожен з вас добере для цього в рідній мові красиві і точні слова.<br>Діти притихли. Вони дивились в небо і думали. Через хвилину всі заговорили: «Небо синє-синє... Небо голубе... Небо чисте...» І все. Діти знову і знову повторювали одні й ті самі слова: синє, голубе, чисте.<br>Збоку стояла маленька Валя.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А ти, Валю, що хочеш сказати?— запитала Катерина Іванівна.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Я хочу сказати своє слово.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Яке ж твоє слово про небо?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Небо ласкаве...— тихо сказала дівчинка й усміхнулась.<br>Діти притихли. Вони враз побачили в небі те, чого не бачили досі: «Небо сумне... Небо тривожне... Небо зажурене... Небо холодне...»<br>А небо грало, трепетало, дихало, як жива істота. І діти дивилися в його сумні сині-сині осінні очі.<br>Василь Сухомлинський<br><br>? Яке завдання поставила вчителька перед першокласниками на прогулянці? Прочитай його. Що сказали діти про небо?<br>? Подумай, що передають виділені слова.<br>? Яким однокласники побачили осіннє небо після Валиних слів?<br>? Пригадай! Яким ти побачив небо, ідучи до школи? Сумним? Ласкавим? Сірим чи синім? Низьким чи високим?<br>? Розкажи про свої враження так, щоб усім було цікаво.<br><br>ПІСЕНЬКА<br>У дворі, де клен дріма, ходить пісенька сама крадькома.<br>Як мелодія струмка, і грайлива, і легка пі-сень-ка.<br>То зникає десь вона, то бринить біля вікна, як струна.<br>Я мерщій у двір майну, пісню там наздожену чарівну.<br>Вадим Скомаровський<br><br>? Зверни увагу, як побудований вірш. Де треба робити паузи, читаючи його? З яким настроєм ти читатимеш вірш? Цікаво, яку пісеньку наздожене хлопчик? Які твої улюблені пісні?<br>? Пофантазуй! Чи доводилось тобі чути пісеньку дощових крапель? А спів весняного струмка? Чи чув ти, як навесні звучить оркестр пташиних голосів? Цікаво, про що вони співають? Придумай про це казку.<br><br>ЛІС І ЛИС<br>Лісом гуляє лагідний лис, нюхає квітку, зітхає... Лис надивився на сонячний ліс мріє і вірші складає.<br>В лиса блокнот — із блискучих листків, бура кора — палітурки, ліс йому звуки чудні наскрипів з дятлом у парі: «Тук-туки<br>Ходить, бурмоче... Присів на пеньок. Пише, розчулений лісом... Добре йому від хороших думок. Лісові ж хороше — з лисом.<br>Володимир Коломієць<br>&nbsp;<br>? Чим був розчулений лис? Про що він міг мріяти?<br>? Чи звернув ти увагу, в якому блокноті лис писав вірші?<br>? Як ти вважаєш, швидко чи повільно треба читати цей вірш?<br>? Поміркуй, після яких слів слід зробити найдовшу паузу.<br>? Зміст яких рядків вірша відображено на малюнку?<br>&nbsp;<br>ЯК СЕРГІЙКО ВЧИВ КЛОУНА БОБУ СКЛАДАТИ ВІРШІ<br><br>Нещодавно у Сергійка<br>були іменини.<br>Гарних іграшок ще більше<br>стало у хлопчини,<br>бо родичі і сусіди,<br>рідні мама й тато<br>дали йому подарунків<br>багато-багато:<br>білий катер, синю дзиґу,<br>зайця заводного<br>ще й — такого великого! —<br>клоуна смішного.<br>Клоун кліпає очима,<br>розмовляти вміє.<br>Що йому Сергійко скаже —<br>все він розуміє.<br>Сергійко. Давай віршики складати.<br>Боба. Я не знаю, як віршики складають.<br>Сергійко. Дуже просто. Я тобі зараз скажу слово, а ти придумай до нього таке слово, щоб було прикладно. Я скажу лопата, а ти скажи хата.<br>Боба. Значить, треба, щоб слово прикладалося?<br>Сергійко. Еге ж, хата — лопата, ніжка — кішка.<br>Боба. Зрозуміло. Кажи слова. Сергійко. Раз-два, кажу слово голова. Б о б а. Шапка!<br>Сергійко. Ні, Бобо, не зможеш ти іршики складати. Нема у тебе хисту.<br>Боба. Неправда! Умію, умію!<br>Сергійко. То спробуй скласти віршика [ро собачку.<br>Боба. Будь ласка.<br>Гака-мака-бака-лака! А на вулиці собака.<br>Сергійко. Не годиться. «Гака-мака» — таких слів немає...<br>Боба. Нічого, що немає. Слухай! Я зараз складу віршика про себе.<br>Гоба-лоба-чоба-тоба, я веселий клоун Боба!<br>Сергійко. Ні, так віршики не складають. Не буде з тебе поета. Боба.<br>Реба-леба-меба-деба,<br>як не буде, то й не треба!<br>Сергійко. А ти ноти знаєш? Боба. Знаю. Сергійко. Всі? Боба (співає).<br>Боба ноти знає всі: до-ре-мо-ре-тру-ля-сі.<br>Сергійко. Треба казати: до-ре-мі-фа-соль-ля-сі. Не знаєш ти нот. Боба. Нехай буде й так.<br>Боба всіх не знає нот: до-ре-море-суп-компот!<br>Сергійко. Несерйозний ти, Бобо. Не вийде з тебе музики.<br>Боба. До-ре-море-суп-компот! Я не хочу знати нот.<br>Сергійко. Бобо, йди сюди. Я тебе щось хочу запитати. Боба. Питай.<br>Сергійко. Ти вмієш загадки відгадувати?<br>Боба. Я все вмію.<br>Сергійко. Тоді слухай мене уважно. Я тобі розкажу віршика, а ти в ньому повинен відгадати останнє слово.<br>Боба. Я готовий.<br>Сергійко. Є у мене дядько льотчик. Він літає швидко так! Візьме він мене з собою і посадить на...<br>Боба. І посадить на будяк! Сергійко. Що ти таке вигадав? На літак посадить, а не на будяк. Ану, ще відгадай! Б о б а. Кажи загадку!<br>Сергійко. Дуже весело мені: їду верхи на...<br>Боба. їду верхи на свині! Угадав! Угадав!<br>Сергійко. Та не на свині, а на коні. Хто ж на свині їздить?<br>Боба. Ти на коні, а я на свині. Мені байдуже, на чому їздити, я ж клоун.<br>Ру-ду-ду! Ру-ду-ду! Завтра в цирк я піду. На собачці й на свині буду там кататися. Буде весело мені, будуть всі сміятися.<br>Павло Глазовий<br><br>? Між ким відбувається діалог?<br>? Як ти читатимеш слова Сергійка? А Боби?<br>? Чи зрозумів Боба, як складати вірші?<br>? Які слова клоуна тебе найбільше насмішили?<br>&nbsp;<br>? Знайди слово-відгадку.<br><br>З-під землі біжить водичка, але це не озерце,<br>не струмочок, і не річка, а цілюще ... .<br><br>* * *<br>Невеличкі коні&nbsp;&nbsp; <br>носять назву ....<br>В парк поїхали ми всі<br>на маршрутному ....<br>* * *<br>Я у батька третій син, а дітей у нього сім. Маю четверо сестер, звуть усі мене ... .<br>* * *<br>Паперовий кораблик щодня перевозить у трюмах знання. Після плавання цей корабель повертається в рідний ... .<br>Анатолій Качан<br><br>? Які слова пропущено?<br><br>Білі мухи налетіли —<br>все подвір'я стало ... .<br>Не злічити білих мух,<br>що летять, неначе ... .<br>— Галю, Петрику, Кіндрате,<br>годі, ледарі, вам ...&nbsp;!<br>І побігли до санчат<br>..., ... і ... .<br>Максим Рильський<br>&nbsp;<br>ПІДКАЖИ СЛОВЕЧКО<br>Вранці ми із добрим ділом<br>день вітали ... .<br>Ніченька минула скоро,—<br>трудовий іде ... .<br>За ним спритна, молода<br>поспішає ... .<br>А четвертий день тепер<br>називається ... .<br>Діло добре ладиться,<br>як настала ... .<br>Дома скрізь кипить<br>робота,<br>як почнеться день ... . А субота — хлібом-сіллю привела сестру ... . Ось і тижневі кінець, хто трудився — молодець.<br>Степан Жупанин<br><br>? Прочитай вірш спочатку мовчки, а потім лос, добираючи назви днів тижня.<br><br>ЩО ДЛЯ ЧОГО ТРЕБА?<br>Щоб город перекопати, треба взяти нам ... . Щоб забить в стіні гвіздок, треба мати ... . Щоби дрова нарубати, треба нам ... мати.<br>А без чого жодне діло не кипіло б, не горіло? Без кмітливих і робочих, до усяких справ охочих, здібних до усіх наук, двох твоїх умілих ... .<br>Галина Малик<br><br>? Прочитай вірш спочатку мовчки, а потім — уголос, добираючи відповідні слова. З яким настроєм читатимеш вірш уголос?<br>? Як закінчити ці казки?<br><br>ОЛЕНЧИН ГОРОБЧИК<br>Маленькій Оленці дуже хотілося впіймати горобчика. Але той не давався в руки. Тоді вона надумала склеїти горобчика з сірого пір'я.<br>Розрізала в подушці маленьку дірочку. Набрала сіренького пір'я. З тіста зліпила голого горобчика, обмазала вишневим клеєм. Нату-лила пір'ячка.<br>Ось і горобчик готовий — сіренький, з тоненьким дзьобиком, з чорними оченятами, як макові зернятка. Посадила Оленка горобчика на підвіконні. Насипала йому пшонця, поставила водички.<br>Мовчить горобчик. Накришила хліба — мовчить горобчик.<br>Але ось надворі над вікном зацвірінчала горобчиха до своїх діток.<br>Підняв голівку Оленчин горобчик, повернувся до відчиненого вікна, розправив крильця...<br>Василь Сухомлинський<br><br><br>ДВІ БІЛКИ І ЛИСИЦЯ<br>Дві білки знайшли горіх і засперечалися між собою.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Він мій,— сказала перша білка,— бо я його перша знайшла.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ні, він мій,— кричала друга.— Я його підняла.<br>Почула їх лисиця.<br>— Не сваріться,— сказала вона,— я помирю вас!<br>Олександр Зима<br><br>? Пофантазуй! Полинь думкою в незвідані країни. Спробуй створити свою казку. Наприклад, «Про що розказала золота бджілка», «Як зимував горобчик», «Мандрівка кленового листочка», «Про що вночі шепочуть парти»...<br>? ...А тепер уяви, що ти випадково потрапив до країни Квітів. Обережно прихили до себе синій дзвіночок. Розпитай його, що це за країна, хто її мешканці, які в них свята, де їхня цариця...<br>? Не поспішай складати казку. Нехай вона поступово визріє у твоїй уяві.<br>Спочатку має бути задум. Потім оживуть образи — тварини, рослини, люди. Вони між собою розмовляють, за щось борються, когось захищають. Це вже сама казка. А чим вона закінчиться? Звичайно, добром.<br><br>Сонячна пелюстка<br>Прочитай вірші учнів Софіївсько-Борщагівської школи, що в Київській області.<br><br>ЛІТО<br>Де ростуть великі Квіти,<br>там танцює хлопчик Вітер.<br>Там пташки весь день співають,<br>наче з Вітром розмовляють.<br>Віка Антоненко<br><br>БОСОНОГА ВЕСНА<br>Біжить босонога весела Весна.<br>Тепло нам і радість приносить вона.<br>Блакитний струмок до веселки пливе,<br>бабуня Зима ще в лісочку живе.<br>Аліна Зарва<br><br>ОСІННІЙ КИЛИМ<br>Відлетіло літо,<br>як пташина зграя.<br>Листя налетіло — жовтня телеграми.<br>Сумно стало вітам — листя відлітає.<br>Мов зашелестіла книжка сторінками.<br>Микола Мига<br><br>? Спробуй і ти скласти вірш.<br>&nbsp;<br><u>''&nbsp;Що ти знаєш і що вмієш?''</u><br><br>? Розрізняй прочитані твори.<br>? Чи знаєш ти, що порадив Сергійкові дід Микола? Хто з дітей проказував цей віршик?<br>М'ячик став їжачком —<br>поласує молочком.<br>їжачок-реп'яшок,<br>із колючок кожушок.<br>? Які слова про небо дібрала Валя?<br>? У якому блокноті записував свої вірші лис?<br>? Чи зрозумів ти?<br>? Чому казки у шапках-невидимках?<br>? Хто може побачити живу казку?<br>? Чому вітер можна побачити тільки, коли він літає?<br>? Чому Сергійко сказав, що з Боби не буде поета?<br>? Поміркуйте разом, як закінчити речення: Сказати своє слово може той, хто уміє ...<br>  

Доброго ранку! Доброго дня!<br>Доброго — вчора, сьогодні, щодня.<br>Хай не псується годинник на вежі.<br>Хай буде все на землі, як належить.<br>Ірина Жиленко<br><br>Добре, що ти знаєш багато казок, умієш гарно читати. А чи вмієш побачити навколо себе дива? Уявити, наприклад, розмову дерев, квітів, тварин, почути пісеньку дощу?<br>Чи пробував ти сам складати казки, вірші, загадки?<br>Пам'ятай: «І найменший колосок має власний голосок».<br>&nbsp;<br>ЗАДЗВОНИВ СИНЕНЬКИЙ ДЗВОНИК<br>Задзвонив синенький дзвоник на стеблі.<br>Поскакав зелений коник по землі.<br>Розправляв малі крилята, наче птах,<br>він казки поніс малятам по світах.<br>Копитами по стежинах дзвінко бив<br>і казки по всіх долинах розгубив.<br>Тож на кожній пелюстйні між квіток,<br>мов у шапці-невидимці, сто казок.<br>Той, хто піде, не вбоїться, по росі,<br>відшукає у травиці їх усі.<br>Тамара Коломієць<br><br>? Де можна знайти «сто казок»? Поміркуй, чому вони у шапках-невидимках.<br>&nbsp;<br>ЖИВА КАЗКА<br>Якось дідусь Микола сказав Сергійкові: «Ходи над річкою тихо, як ходить сонечко, і ти побачиш живу казку...»<br>І ось Сергійко на зеленому березі. Тихо присідає у траву, пильно придивляється і уважно прислухається.<br>Раптом у воді щось булькнуло, і над поверхнею, втікаючи, застрибала маленька краснопірка. За нею гнався смугастий окунь, настовбурчивши колючки свого плавця. В цю мить біла лілія підставила рибці зелений листочок,&nbsp; схожий на долоню.&nbsp; Краснопірка вистрибнула на нього і завмерла, а окунь стрілою промчав мимо.<br>«Ква-а-ах!» — зітхнула полегшено жаба.<br>Краснопірка почала підстрибувати на листочку. «Танцює!» — вирішив зелений коник, гойдаючись над водою на тонкій травинці. Він дістав свою жовту скрипочку. «Ті-лі-лінь, ве-се-лінь»,— зазвучала ніжна пісенька. Почувши її, звідкілясь узялися метушливі пуголовки, жук-водолюб виринув з глибин, навіть жук-вертячка застиг, заслухався...<br>Стомилася рибка танцювати, чемно вклонилася товариству і пірнула у воду.<br>Тут і скрипочка затихла. Артистам аплодували прозорокрилі бабки, схожі на вертольоти.<br>Сергійко теж хотів зааплодувати, але згадав дідусеву пораду ходити над річкою тихо, як ходить сонечко.<br>Закотивши холоші, хлопчик навшпиньки перейшов неглибокою протокою до маленького острівця. Раптом біля куща він побачив видру. Вона тільки-но вийшла з води.<br>«Тихо!.. Починається ще одна жива казка»,— радісно прошепотів сам до себе Сергійко.<br>Правду дідусь казав: ходити над річкою треба тихо.<br>Валентин Струтинський<br><br>? Перевір, чи зможеш правильно прочитати з першого разу: придивляється, прислухається, раптом, булькнуло, краснопірка, настовбурчивши,&nbsp; підстрибувати, гойдаючись, навшпиньки, звідкілясь, товариству, прозорокрйлі, зааплодувати.<br>? Прочитай, яку пораду дав дідусь хлопчикові. Як ти думаєш, чому він так сказав? Знайди в тексті і прочитай опис краснопірки, зеленого коника й окуня. Який епізод твору зображено на малюнку? Поясни значення виділених виразів. Як ти гадаєш, чому твір називається&nbsp; «Жива казка»?<br>? Пофантазуй! Як можна продовжити цю казку?<br><br>КВІТКА<br>Найбільше диво — пуп'янок. Ще вчора не було, а нині відкривається, як полум'я, зело.<br>Пелюстка за пелюсткою будується дашок. Розв'язується, начебто дитина з пелюшок.<br>А я дивлюсь годинами, коли ж те немовля підніметься й долонею махне мені з гілля.<br>Нічого не побачиш ти, дивись хоч сім століть. А відвернись на хвилечку — малятко вже стоїть.<br>Стоїть собі на блюдечку і думає про щось. А я так само думаю: звідкіль воно взялось?<br>Дмитро Павличко<br><br>Зело — зелень.<br><br>? Чим був здивований поет?<br>? Які порівняння передають диво народження квітки?<br>? До якого з прочитаних раніше творів цей вірш подібний за змістом?<br>? Яку картину викликає цей вірш у твоїй уяві?<br><br>ЯК ПОБАЧИТИ ВІТЕР?<br>Можна побачити вітер, тільки коли він літає, грає з вітрилами, вітами, грає з пташиними зграями. Хмарку до рук бере кожну, пил на дорозі здіймає. Вітер побачити можна, тільки коли він літає, грає старою газетою, вікна у хаті розчинить. Грає, літає і все-таки стомиться він і спочине. Може, він ліг під кущами, може, його там немає, може, він тут, разом з нами, тільки про це ми не знаєм, бо не гойдаються віти, бо не сполохані зграї... Можна побачити вітер, тільки коли він літає.<br>Володимир Кухалашвілі<br><br>? Що незвичайного відкрив тобі вірш?<br>? Пофантазуй! Яку казку про вітер ти склав би? Можливо, це буде розповідь про могутню родину діда Вітрюгана, у якій живуть Вітер, Вітрисько, Вітрище і Вітерець. Які пригоди могли б статися з наймолодшим Вітерцем?<br><br>СІЛА ХМАРА НА КОНЯ<br>Сіла хмара на коня: хмара хмару доганя. Вітер збоку як наліг — збив коня<br>Володимир Лучук<br><br>? Пофантазуй! Уяви, що тобі зустрівся табун біло-гривих хмарин, запряжених золотими промінчиками сонця. Куди летять білі коні? Кого наздоганяють? А може, це вони від когось тікають?<br><br>ЇЖАЧОК-РЕП'ЯШОК<br>Володя підкидає м'яча вище хати, а Сергій-ко — вище ясена. Володі подобається грати з братиком. Підскочив — одпасував. А Сергійко підкинув ще вище. Цього разу Володя проґавив — і м'яч упав у малинник, що за штахетами.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Піди принеси,— сказав Сергійко.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому я повинен приносити? Ти ж його туди закинув.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А ти не одбив — тобі й іти. І Володя пішов.<br>Малинник густий, довкола нього — штахети і трава. Дивиться Володя: там, де повинен був упасти м'яч, колючий їжачок клубочком скрутився, наче м'яч їжачком став. А в траві, біля штахет, лежав справжній, гумовий. Володя штовхнув його ногою у малинові зарості, щоб не було видно, і гукнув:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Йди сюди, Сергійку!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що там? Не можеш знайти м'яча?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Його вже ніхто не зможе знайти.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чому? Де ж він дівся?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Йди сюди — побачиш.<br>Сергійко підійшов і радісно скрикнув:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; О! їжачок!..<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; М'яч на їжачка перетворився, як у тій казці, що вчора по телевізору показували. Впав у малинник — і перетворився... І зараз ти не повіриш, як не вірив, що сонечко уміє говорити.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Він тут живе,— сказав Сергійко.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хто?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; їжачок.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; І зовсім ні. Він тільки що з'явився. Був м'ячем і захотів стати їжачком. От і став. А захоче — знову стане м'ячем.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Казочка.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Нехай буде казочка, але спробуй знайти м'яча,— став біля штахет Володя та одсунув ногою м'яча у густу траву.<br>Сергійко глянув туди, сюди. М'яча не побачив ніде і сказав:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Коли так, то винеси цьому колючому м'ячикові в блюдечку молока.<br>Зрадівши, що братик повірив, Володя, щось мугикаючи, поспішив до хати.<br>Повертаючись з молоком, він виразно проказував віршик:<br>М'ячик став їжачком — поласує молочком, їжачок-реп'яшок, із колючок кожушок.<br>Віра Артамонова<br>&nbsp;<br>Штахети — дерев'яна загорожа.<br><br>? Прочитай, що Володя побачив у малиннику. Чому хлопчик сказав, що м'ячик перетворився на їжачка? Чи насправді повірив йому Сергійко? Як ти вважаєш?<br>? Якими ти уявляєш Володю і Сергійка: які вони на вигляд, скільки їм років?<br>? Попрацюйте в парі! Знайдіть і прочитайте в особах розмову хлопчиків. Читаючи, передайте різні почуття: здивування, радість, захоплення, недовіру.<br>? Пофантазуй!<br><br>Якби у мене песик був,<br>зо мною в хаті жив,<br>тоді б я песика свого<br>всього-всього навчив...<br>Євгенія Горева<br><br>? Спробуй придумати оповідання про цікавий випадок, що трапився із твоїм песиком або кошеням.<br><br>Я ХОЧУ СКАЗАТИ СВОЄ СЛОВО<br>Катерина Іванівна повела своїх маленьких першокласників у поле. Був тихий осінній ранок. Високо в небі летів ключ перелітних птахів. Вони тихо курликали, і від цього в степу було сумно.<br>Учителька сказала дітям:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Сьогодні ми будемо вчитися розповідати про осіннє небо. Хай кожен з вас добере для цього в рідній мові красиві і точні слова.<br>Діти притихли. Вони дивились в небо і думали. Через хвилину всі заговорили: «Небо синє-синє... Небо голубе... Небо чисте...» І все. Діти знову і знову повторювали одні й ті самі слова: синє, голубе, чисте.<br>Збоку стояла маленька Валя.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А ти, Валю, що хочеш сказати?— запитала Катерина Іванівна.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Я хочу сказати своє слово.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Яке ж твоє слово про небо?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Небо ласкаве...— тихо сказала дівчинка й усміхнулась.<br>Діти притихли. Вони враз побачили в небі те, чого не бачили досі: «Небо сумне... Небо тривожне... Небо зажурене... Небо холодне...»<br>А небо грало, трепетало, дихало, як жива істота. І діти дивилися в його сумні сині-сині осінні очі.<br>Василь Сухомлинський<br><br>? Яке завдання поставила вчителька перед першокласниками на прогулянці? Прочитай його. Що сказали діти про небо?<br>? Подумай, що передають виділені слова.<br>? Яким однокласники побачили осіннє небо після Валиних слів?<br>? Пригадай! Яким ти побачив небо, ідучи до школи? Сумним? Ласкавим? Сірим чи синім? Низьким чи високим?<br>? Розкажи про свої враження так, щоб усім було цікаво.<br><br>ПІСЕНЬКА<br>У дворі, де клен дріма, ходить пісенька сама крадькома.<br>Як мелодія струмка, і грайлива, і легка пі-сень-ка.<br>То зникає десь вона, то бринить біля вікна, як струна.<br>Я мерщій у двір майну, пісню там наздожену чарівну.<br>Вадим Скомаровський<br><br>? Зверни увагу, як побудований вірш. Де треба робити паузи, читаючи його? З яким настроєм ти читатимеш вірш? Цікаво, яку пісеньку наздожене хлопчик? Які твої улюблені пісні?<br>? Пофантазуй! Чи доводилось тобі чути пісеньку дощових крапель? А спів весняного струмка? Чи чув ти, як навесні звучить оркестр пташиних голосів? Цікаво, про що вони співають? Придумай про це казку.<br><br>ЛІС І ЛИС<br>Лісом гуляє лагідний лис, нюхає квітку, зітхає... Лис надивився на сонячний ліс мріє і вірші складає.<br>В лиса блокнот — із блискучих листків, бура кора — палітурки, ліс йому звуки чудні наскрипів з дятлом у парі: «Тук-туки<br>Ходить, бурмоче... Присів на пеньок. Пише, розчулений лісом... Добре йому від хороших думок. Лісові ж хороше — з лисом.<br>Володимир Коломієць<br>&nbsp;<br>? Чим був розчулений лис? Про що він міг мріяти?<br>? Чи звернув ти увагу, в якому блокноті лис писав вірші?<br>? Як ти вважаєш, швидко чи повільно треба читати цей вірш?<br>? Поміркуй, після яких слів слід зробити найдовшу паузу.<br>? Зміст яких рядків вірша відображено на малюнку?<br>&nbsp;<br>ЯК СЕРГІЙКО ВЧИВ КЛОУНА БОБУ СКЛАДАТИ ВІРШІ<br><br>Нещодавно у Сергійка<br>були іменини.<br>Гарних іграшок ще більше<br>стало у хлопчини,<br>бо родичі і сусіди,<br>рідні мама й тато<br>дали йому подарунків<br>багато-багато:<br>білий катер, синю дзиґу,<br>зайця заводного<br>ще й — такого великого! —<br>клоуна смішного.<br>Клоун кліпає очима,<br>розмовляти вміє.<br>Що йому Сергійко скаже —<br>все він розуміє.<br>Сергійко. Давай віршики складати.<br>Боба. Я не знаю, як віршики складають.<br>Сергійко. Дуже просто. Я тобі зараз скажу слово, а ти придумай до нього таке слово, щоб було прикладно. Я скажу лопата, а ти скажи хата.<br>Боба. Значить, треба, щоб слово прикладалося?<br>Сергійко. Еге ж, хата — лопата, ніжка — кішка.<br>Боба. Зрозуміло. Кажи слова. Сергійко. Раз-два, кажу слово голова. Б о б а. Шапка!<br>Сергійко. Ні, Бобо, не зможеш ти іршики складати. Нема у тебе хисту.<br>Боба. Неправда! Умію, умію!<br>Сергійко. То спробуй скласти віршика [ро собачку.<br>Боба. Будь ласка.<br>Гака-мака-бака-лака! А на вулиці собака.<br>Сергійко. Не годиться. «Гака-мака» — таких слів немає...<br>Боба. Нічого, що немає. Слухай! Я зараз складу віршика про себе.<br>Гоба-лоба-чоба-тоба, я веселий клоун Боба!<br>Сергійко. Ні, так віршики не складають. Не буде з тебе поета. Боба.<br>Реба-леба-меба-деба,<br>як не буде, то й не треба!<br>Сергійко. А ти ноти знаєш? Боба. Знаю. Сергійко. Всі? Боба (співає).<br>Боба ноти знає всі: до-ре-мо-ре-тру-ля-сі.<br>Сергійко. Треба казати: до-ре-мі-фа-соль-ля-сі. Не знаєш ти нот. Боба. Нехай буде й так.<br>Боба всіх не знає нот: до-ре-море-суп-компот!<br>Сергійко. Несерйозний ти, Бобо. Не вийде з тебе музики.<br>Боба. До-ре-море-суп-компот! Я не хочу знати нот.<br>Сергійко. Бобо, йди сюди. Я тебе щось хочу запитати. Боба. Питай.<br>Сергійко. Ти вмієш загадки відгадувати?<br>Боба. Я все вмію.<br>Сергійко. Тоді слухай мене уважно. Я тобі розкажу віршика, а ти в ньому повинен відгадати останнє слово.<br>Боба. Я готовий.<br>Сергійко. Є у мене дядько льотчик. Він літає швидко так! Візьме він мене з собою і посадить на...<br>Боба. І посадить на будяк! Сергійко. Що ти таке вигадав? На літак посадить, а не на будяк. Ану, ще відгадай! Б о б а. Кажи загадку!<br>Сергійко. Дуже весело мені: їду верхи на...<br>Боба. їду верхи на свині! Угадав! Угадав!<br>Сергійко. Та не на свині, а на коні. Хто ж на свині їздить?<br>Боба. Ти на коні, а я на свині. Мені байдуже, на чому їздити, я ж клоун.<br>Ру-ду-ду! Ру-ду-ду! Завтра в цирк я піду. На собачці й на свині буду там кататися. Буде весело мені, будуть всі сміятися.<br>Павло Глазовий<br><br>? Між ким відбувається діалог?<br>? Як ти читатимеш слова Сергійка? А Боби?<br>? Чи зрозумів Боба, як складати вірші?<br>? Які слова клоуна тебе найбільше насмішили?<br>&nbsp;<br>? Знайди слово-відгадку.<br><br>З-під землі біжить водичка, але це не озерце,<br>не струмочок, і не річка, а цілюще ... .<br><br>* * *<br>Невеличкі коні&nbsp;&nbsp; <br>носять назву ....<br>В парк поїхали ми всі<br>на маршрутному ....<br>* * *<br>Я у батька третій син, а дітей у нього сім. Маю четверо сестер, звуть усі мене ... .<br>* * *<br>Паперовий кораблик щодня перевозить у трюмах знання. Після плавання цей корабель повертається в рідний ... .<br>Анатолій Качан<br><br>? Які слова пропущено?<br><br>Білі мухи налетіли —<br>все подвір'я стало ... .<br>Не злічити білих мух,<br>що летять, неначе ... .<br>— Галю, Петрику, Кіндрате,<br>годі, ледарі, вам ...&nbsp;!<br>І побігли до санчат<br>..., ... і ... .<br>Максим Рильський<br>&nbsp;<br>ПІДКАЖИ СЛОВЕЧКО<br>Вранці ми із добрим ділом<br>день вітали ... .<br>Ніченька минула скоро,—<br>трудовий іде ... .<br>За ним спритна, молода<br>поспішає ... .<br>А четвертий день тепер<br>називається ... .<br>Діло добре ладиться,<br>як настала ... .<br>Дома скрізь кипить<br>робота,<br>як почнеться день ... . А субота — хлібом-сіллю привела сестру ... . Ось і тижневі кінець, хто трудився — молодець.<br>Степан Жупанин<br><br>? Прочитай вірш спочатку мовчки, а потім лос, добираючи назви днів тижня.<br><br>ЩО ДЛЯ ЧОГО ТРЕБА?<br>Щоб город перекопати, треба взяти нам ... . Щоб забить в стіні гвіздок, треба мати ... . Щоби дрова нарубати, треба нам ... мати.<br>А без чого жодне діло не кипіло б, не горіло? Без кмітливих і робочих, до усяких справ охочих, здібних до усіх наук, двох твоїх умілих ... .<br>Галина Малик<br><br>? Прочитай вірш спочатку мовчки, а потім — уголос, добираючи відповідні слова. З яким настроєм читатимеш вірш уголос?<br>? Як закінчити ці казки?<br><br>ОЛЕНЧИН ГОРОБЧИК<br>Маленькій Оленці дуже хотілося впіймати горобчика. Але той не давався в руки. Тоді вона надумала склеїти горобчика з сірого пір'я.<br>Розрізала в подушці маленьку дірочку. Набрала сіренького пір'я. З тіста зліпила голого горобчика, обмазала вишневим клеєм. Нату-лила пір'ячка.<br>Ось і горобчик готовий — сіренький, з тоненьким дзьобиком, з чорними оченятами, як макові зернятка. Посадила Оленка горобчика на підвіконні. Насипала йому пшонця, поставила водички.<br>Мовчить горобчик. Накришила хліба — мовчить горобчик.<br>Але ось надворі над вікном зацвірінчала горобчиха до своїх діток.<br>Підняв голівку Оленчин горобчик, повернувся до відчиненого вікна, розправив крильця...<br>Василь Сухомлинський<br><br><br>ДВІ БІЛКИ І ЛИСИЦЯ<br>Дві білки знайшли горіх і засперечалися між собою.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Він мій,— сказала перша білка,— бо я його перша знайшла.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ні, він мій,— кричала друга.— Я його підняла.<br>Почула їх лисиця.<br>— Не сваріться,— сказала вона,— я помирю вас!<br>Олександр Зима<br><br>? Пофантазуй! Полинь думкою в незвідані країни. Спробуй створити свою казку. Наприклад, «Про що розказала золота бджілка», «Як зимував горобчик», «Мандрівка кленового листочка», «Про що вночі шепочуть парти»...<br>? ...А тепер уяви, що ти випадково потрапив до країни Квітів. Обережно прихили до себе синій дзвіночок. Розпитай його, що це за країна, хто її мешканці, які в них свята, де їхня цариця...<br>? Не поспішай складати казку. Нехай вона поступово визріє у твоїй уяві.<br>Спочатку має бути задум. Потім оживуть образи — тварини, рослини, люди. Вони між собою розмовляють, за щось борються, когось захищають. Це вже сама казка. А чим вона закінчиться? Звичайно, добром.<br><br>Сонячна пелюстка<br>Прочитай вірші учнів Софіївсько-Борщагівської школи, що в Київській області.<br><br>ЛІТО<br>Де ростуть великі Квіти,<br>там танцює хлопчик Вітер.<br>Там пташки весь день співають,<br>наче з Вітром розмовляють.<br>Віка Антоненко<br><br>БОСОНОГА ВЕСНА<br>Біжить босонога весела Весна.<br>Тепло нам і радість приносить вона.<br>Блакитний струмок до веселки пливе,<br>бабуня Зима ще в лісочку живе.<br>Аліна Зарва<br><br>ОСІННІЙ КИЛИМ<br>Відлетіло літо,<br>як пташина зграя.<br>Листя налетіло — жовтня телеграми.<br>Сумно стало вітам — листя відлітає.<br>Мов зашелестіла книжка сторінками.<br>Микола Мига<br><br>? Спробуй і ти скласти вірш.<br>&nbsp;<br><u>''&nbsp;Що ти знаєш і що вмієш?''</u><br><br>? Розрізняй прочитані твори.<br>? Чи знаєш ти, що порадив Сергійкові дід Микола? Хто з дітей проказував цей віршик?<br>М'ячик став їжачком —<br>поласує молочком.<br>їжачок-реп'яшок,<br>із колючок кожушок.<br>? Які слова про небо дібрала Валя?<br>? У якому блокноті записував свої вірші лис?<br>? Чи зрозумів ти?<br>? Чому казки у шапках-невидимках?<br>? Хто може побачити живу казку?<br>? Чому вітер можна побачити тільки, коли він літає?<br>? Чому Сергійко сказав, що з Боби не буде поета?<br>? Поміркуйте разом, як закінчити речення: Сказати своє слово може той, хто уміє ...<br>  

  [[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці                        [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості

  [[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці                        [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості