Інтервенція військ Антанти на півдні України.

KNOWLEDGE HYPERMARKET

 		Версия 00:51, 6 марта 2010 (просмотреть исходный код)
User14  (Обсуждение | вклад)
 (Создана новая страница размером '''Гіпермаркет Знань>>[[Історія Украї...)
← Предыдущая правка
		Версия 12:14, 6 марта 2010 (просмотреть исходный код)
User14  (Обсуждение | вклад) 
Следующая правка →
		
Строка 1:
Строка 1:
- '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Історія України|Історія України]]&gt;&gt;[[Історія України 10 клас|Історія України 10 клас]]&gt;&gt; Історія України:Інтервенція військ Антанти на півдні України.''' + '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Історія України|Історія України]]&gt;&gt;[[Історія України 10 клас|Історія України 10 клас]]&gt;&gt; Історія України:Інтервенція військ Антанти на півдні України.'''
  
-     + 
  
  + <br>
 
  
- '''<metakeywords>Історія України, клас, урок, на тему, 10 клас, Інтервенція військ Антанти, на півдні України.</metakeywords>БОРОТЬБА ПРОТИ ГЕТЬМАНСЬКОГО РЕЖИМУ'''<br><br>Згадай:<br>1. Які партії та соціальні групи підтримували гетьманський режим?<br>2. Які політичні сили були усунуті від влади під час гетьманського перевороту?<br><br><u>Утворення Комуністичної партії (більшовиків) України</u> <br><br>Докорінні зміни в Україні поставили в нові умови політичні партії, які мусили чітко визначити свою стратегію і тактичну лінію на найближчий час. Більшовики, кількість яких в Україні зменшилася у травні до однієї тисячі, вирішили створити всеукраїнський партійний центр. 19-20 квітня 1918 р., відступаючи з України, вони провели у Таганрозі партійну нараду. В ній не брали участь їхні колеги з Харкова й Донбасу, які не бачили необхідності працювати спільно з більшовиками інших частин України, домагаючися власної Донецько-Криворізької республіки.<br>Представник катеринославських більшовиків Е.Квірінг запропонував утворити в Україні компартію, яка була б обласною організацією Російської комуністичної партії. Але на нараді перемогла точка зору М. Скрипника: заснувати самостійну Комуністичну партію (більшовиків) України, зв'язки котрої з РКП(б) планувалося здійснювати через Комуністичний Інтернаціонал, організація якого вже готувалася. Таким чином, протягом перших місяців свого існування КП(б)У була формально незалежною від РКГІ(б) політичною партією.<br>Це становище змінилося після І з'їзду Компартії більшовиків України, що відбувся 5-12 липня 1918 р. у Москві. У питанні про статус КП(б)У єдності серед делегатів, як і раніше, не було. Частина з них, очолювана М. Скрипником, виступила за створення окремої, організаційно самостійної Компартії України. Але з'їзд не підтримав Скрипника. Після напружених дебатів було вирішено створити автономну в місцевих питаннях КП(б)У зі своїм ЦК і своїми з'їздами. Ця партія оголошувалася складовою частиною РКП(б) з підпорядкуванням у програмних питаннях з'їздам РКП(б), а в питаннях загальнополітичних - ЦК РКГІ(б). Рішення І з'їзду КП(б)У визначило становище і напрями розвитку більшовицьких організацій в Україні на майбутні десятиліття.<br>З іншого боку, прихильники заснування в Україні незалежної від РКП(б) комуністичної партії після поразки не припинили своєї діяльності. І надалі вони прагнули поєднати перспективу національного відродження з радянським ладом, тобто створити незалежну Українську Радянську Республіку. Ці їхні наміри збігалися з настроями не лише багатьох членів Компартії України, але й лівих груп в УСДРП і УПСР.<br>Першим секретарем ЦК КП(б)У на з'їзді був обраний Г. П'ятаков. Для керівництва повстанським рухом з'їзд створив Центральний військово-революційний комітет (ЦВРК). Передбачалося формування під керівництвом більшовиків військово-революційних комітетів на місцях, перед якими ставилося завдання організації робітників і селян на боротьбу за відновлення більшовицької влади в Україні.<br><br><u>Початок нового наступу військ РСФРР в Україну</u> <br><br>Проголошення Української держави і утвердження в ній консервативних порядків викликали незадоволення серед членів українських національних партій. Бурхливі дискусії точилися серед українських соціалістів, перш за все есерів і соціал-демократів, які свого часу становили більшість у Центральній Раді. У результаті в УСДРП і УПСР посилилося розмежування. У травні 1918 р. стався розкол в УПСР. Ліва її частина утворила партію, котра за назвою друкованого органу новоствореної партії газети «Боротьба» дістала назву УПСР-боротьбистів. Її лідерами були В. Блакитний (Елланський), Г. Гринько, О. Любченко, І. Михайличенко, О. [Думський. Боротьбисти виступали за відновлення радянської влади в Україні і, таким чином, також зближалися з КП(б)У. Однак між більшовиками і боротьбистами існували глибокі розбіжності щодо національного самовизначення України. Боротьбисти домагались утворення незалежної від Росії Радянської України, яка б перебувала з РСФРР у дружніх стосунках.<br>У вересні 1918 р. внаслідок об'єднання місцевих організацій загальноросійської партії лівих есерів виникла Українська партія лівих соціалістів-революціонерів. Лідерами партії були В. Качинський, Є. Терлецький, Б. Камков. <br><br><u>Боротьба проти гетьманського режиму</u> <br><br>В умовах наростання масової боротьби трудящих проти гетьманського режиму соціалістичні партії лівішали. З весни 1918 р. Україною прокотилася хвиля робітничих страйків. У середині липня 1918 р. розпочався загальноукраїнський страйк залізничників, у якому взяло участь понад 200 тис. чоловік. Страйк підтримали більшовики Росії.<br>Влітку 1918 р. широко розгорнулася селянська боротьба у Звенигородському і Таращанському повітах на Київщині, де повстання охопило десятки тисяч селян. На боротьбу проти повстанців були кинуті великі сили, під тиском яких селянські загони частково перейшли до партизанської боротьби на Київщині, а частково, переправившись через Дніпро, з боями пройшли Лівобережну Україну і зупинились у «нейтральній зоні» (територія по лінії Сураж-Унеча-Стародуб—Новгород-Сіверський — Глухів-Рильськ—Суджа-Куп'янськ), на якій згідно з умовами Брест-Литовського миру не мали права розташовуватися більшовицькі й німецькі війська. Тут на їхній основі з допомогою радянської Росії почалося формування Богунського і Таращанського революційних полків. Повстанням на Чернігівщині керував штаб на чолі з підполковником царської армії М. Кропив'янським. У цьому повстанні також брали участь представники різних соціалістичних партій, у т. ч. більшовики.<br>На Катеринославщині й у Північній Таврії повстанський рух набрав виразного анархістського забарвлення. Він розпочався в районі Гуляйполя Олександрівського повіту Катеринославської губернії. На чолі його став сільський учитель Нестор Махно, який себе й своїх соратників називав анархістами-комуністами. Вони виступали за відновлення влади рад, але їхнє розуміння рад було особливе: ці органи в усьому мали бути підзвітні місцевому населенню й повністю визначати політику на місцях без будь-якого впливу центру. Перші збройні напади махновців на представників гетьманської влади, на військові загони й місцевих поміщиків відбулися наприкінці вересня 1918 р. А в ніч на 16 жовтня повстанці захопили Гуляйполе. Це був перший значний успіх махновців, який підвищив їхній авторитет серед селянства. Проти них було кинуто регулярні військові частини. Та повстанці уникали боїв з переважаючими силами., завдаючи дошкульних ударів дрібним з'єднанням, винищуючи поміщиків і гетьманських урядовців. У листопаді 1918 р. махновці стали значною воєнною силою, на яку гетьманські власті й німецьке командування змушені були серйозно зважати.<br><br><u>Початок нового наступу військ РСФРР в Україну</u> <br><br>На початку листопада 1918 р. у Німеччині перемогла революція, яка справила величезний вплив на події в Україні. 13 листопада РСФРР анулювала Брест-Литовський мир,<br>зокрема в тих його пунктах, що стосувались українсько-російських відносин, визнання самостійності УНР. Тим самим РСФРР зняла з себе зобов'язання не втручатись у внутрішні справи України. Г. П'ятаков і В. Антонов-Овсієнко звернулися до В. Леніна з проханням погодитися на широкий наступ російських радянських військ Росії в Україну. Після деяких вагань керівництво Росії дало згоду. 17 листопада 1918 р. Рад-нарком РСФРР і ЦК РКП(б) ухвалили рішення створити Реввійськраду Групи військ Курського напрямку, на яку покладалося завдання керувати воєнними операціями в Україні. Так було започатковано створення Українського фронту. Як і рік тому, радянська влада йшла в Україну з півночі. Наприкінці листопада 1918 р. було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, який керівництвом більшовицької партії розглядався не як орган влади незалежної держави, а як «обласна» адміністрація, керована ЦК РКП(б). 29 листопада уряд опублікував у Суджі (прикордонне з Україною місто в Росії), де він на той час перебував, маніфест, у якому оголосив про відновлення влади рад і закликав до боротьби «проти контрреволюції».<br>Наприкінці листопада 1918 р. розпочався наступ в Україну більшовицьких військ під командуванням В. Антонова-Овсієнка. В Україну перекидалися частини Московської робітничої дивізії, 2-ї Орловської кавалерійської дивізії, інші загони та з'єднання із центральних районів Росії. У складі новостворюваного фронту діяли й організовані в «нейтральній зоні» більшовиками партизанські з'єднання, які в надії на успішні мобілізації було названо Першою і Другою українськими дивізіями. Перша українська дивізія просувалась у напрямку на Київ, Друга - на Харків і Катеринослав. Як і рік тому, у північно-східних районах України червоні війська під прямим керівництвом з Москви почали встановлювати владу рад. Прикриттям їхніх дій був маріонетковий Тимчасовий робітничо-селянський уряд України на чолі з Г. П'ятаковим.<br><br>ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ <br>1.Чому більшовики вирішили створити свою загальноукраїнську організацію лише в 1918р.?<br>2. Який статус мала Компартія України:<br>а) в період між І і II з'їздами КП(б)У;<br>б) після II з 'їзду КП(б)У?<br>3. Що спричинило розмежування серед членів українських національних партій, які свого часу підтримували Центральну Раду?<br>4. Чому більшовики та боротьбисти по-різному розуміли національне самовизначення України?<br>5. Проаналізуй розгортання антигетьманської боротьби селянства у 1918 р.<br>6. Які особливості мав селянський рух під проводом Н. Махна? У. Як поразка Німеччини й Австро-Угорщини в Першій світовій війні вплинула на становище гетьманського режиму?<br>8. За яких обставин розпочалося нове вторгнення військ РСФРР в Україну?<br><br>ДОКУМЕНТИ <br>1. З проекту резолюції І з'їзду Комуністичної партії (більшовиків) України, запропонованої М. Скрипником і відкинутої з'їздом<br>І съезд партийных организаций коммунистов (большевиков) Украины постановляет: коммунистические организации Украины объединяются в особую Коммунистическую партию (большевиков) Украины со своим Центральним Комитетом и своим съездом, формально связанную с Российской Коммунистической партией через международную комиссию ІІІ Интерна-ционала.<br>Первый съезд Коммунистической партии (большевиков)<br>Украины 5-12 июля 1918 г. Протоколы. - К.: Политиздат Украины, 1988. - С. 179.<br><br>2. З резолюції «О партии», прийнятої І з'їздом КП(б)У<br>Объединить партийные коммунистические организации Украины в автономную, в местных вопросах, Коммунистическую партию Украины со своим Центральним Комитетом и своими съездами, но входящую в єдиную Российскую Коммунистическую партию с подчинением в вопросах программных общим съездам Российской Коммунистической партии и в вопросах общеполитических - ЦК РКП.<br>Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. -Т. 1. - С. 24.<br><br>3. З телеграми В. Леніна головнокомандувачу Й. Вацетісу<br>від 29 листопада 1918 р.<br>С продвижением наших войск на Запад и на Украину создаются областные временные Советские правительства, призванные укрепить Советы на местах. Это обстоятельство имеет ту хорошую сторону, что отнимает возможность у шовинистов Украины, Литвы, Латвии, Эстляндии рассматривать движение наших частей как оккупацию и создает благоприятную атмосферу для дальнейшего продвижения наших войск. Без этого обстоятельства наши войска были бы поставлены в оккупированных областях в невозможное положение, и население не встречало бы их, как освободителей.<br>Ленин В. Полное собрание сочинений. - Т. 37. - С. 234.<br><br><br>ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ <br>1. Документ № 1, № 2.<br>Порівняй документи. Яка з резолюцій більше відповідала інтересам більшовицького центру» а яка - України? Обґрунтуй свою думку.<br>2. Документ № 3.<br>а) Яким, на твій погляд, терміном слід характеризувати ленінську директиву: заклик до визволення України; інтервенція; експорт революції?<br>б) Враховуючи зміст документа, проаналізуй, що спільного у розвитку подій в Україні 1917-1918 р. і 1918-1919 р.?<br><br> + '''<metakeywords>Історія України, клас, урок, на тему, 10 клас, Інтервенція військ Антанти, на півдні України.</metakeywords>''''''Інтервенція військ Антанти на півдні України.'''
  
- Новітня історія України 10 клас, Ф. Г. Турченко + <u>Пошук зовнішньо- політичних орієнтирів&nbsp;<br><br></u>Директорії вдалося добитися розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали<br>Угорщина, Чехо-Словаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але не вдалося налагодити нормальних відносин з країнами, від яких залежала доля УНР: Радянською Росією, державами Антанти, Польщею.<br>Наприкінці листопада, тобто в розпал боротьби між військами Директорії та гетьманату за Київ, більшовицька армія за участі військових частин з РСФРР розгорнула наступ на Україну з нейтральної зони. Фактично із самого початку свого існування Директорія перебувала в стані війни з Радянською Росією. У радіограмі на адресу РНК РСФРР 31 грудня 1918 р. Директорія запропонувала переговори про мир. Раднарком не визнавав Директорію представницьким органом українського народу, але на переговори погодився. На початку лютого 1919 р. у переговори включилася делегація більшовицького уряду України. Під час переговорів російська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає. Зі свого боку, Директорія не погодилася на об'єднання з українським радянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР.<br><br><u>Війська Антанти на Півдні України</u> <br><br>Після поразки німецько-австрійського блоку Антанта спробувала взяти під свій контроль<br>перебіг подій на всіх територіях, залишених військами противника. Наприкінці листопада 1918 р. військові кораблі Франції вже з'явилися на рейді Севастополя та Одеси й розпочали наступ в глиб української території. На північно-західному напрямку війська інтервентів дійшли до Тирасполя й залізничної станції Бірзула, на півночі - до Вознесенська і Нового Бугу, на північному сході - до Олешок і Берислава включно. Загальна кількість антантівських військ на півдні України і в Криму становила 60 тисяч чоловік. Просуватися далі охопленою полум'ям громадянської війни Україною інтервенти не наважались.<br>Втручання військ Антанти у війну в Україні не сприяло вирішенню жодного з питань, навколо яких точилась жорстока боротьба. Навпаки, у містах Півдня України замість «порядку і спокою», обіцяних союзниками, запанувала анархія, до небачених масштабів розрослася злочинність, посилився терор. В Одесі, наприклад, діяло 17 контррозвідок різних держав і режимів, війська яких перебували в місті. Кожна вела справжнє полювання на політичних суперників: анархістів, більшовиків, лівих есерів, меншовиків-інтернаціоналістів. На захопленій території зупинялися фабрики і заводи, не діяв транспорт. Не вистачало продуктів харчування, розгорнулася шалена спекуляція.<br><br>Більшість населення Півдня України вороже зустріла війська Антанти. Їхня орієнтація на білогвардійщину викликала незадоволення українських лівих соціалістичних партій, що активно включилися в боротьбу з іноземцями, організовуючи підпілля та партизанські загони.<br>Запеклий опір підпільників і партизанів, розгорнута ними агітація та пропаганда серед солдатів і матросів Антанти, призвели до поширення у військах інтервентів антивоєнних настроїв.<br><br><br>ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ <br>1. Який вплив на розвиток подій в Україні справили війська Антанти?<br><br><br>ДОКУМЕНТИ<br>1. Витяг із Статуту Українського національного союзу<br>1. Мета Союзу: <br>а) утворення міцної самостійної Української держави; <br>б) боротьба за законну владу на Україні, відповідальну перед парламентом; <br>в) боротьба за демократичний виборчий закон у всі установи...; <br>г) оборона прав українського народу і Української держави в міжнародній сфері.<br>Українська суспільно-політична думка в 20 столітті.: Документи і матеріали. - Б.м.: Сучасність, 1983. -Т. 1. - С. 400.<br>2. З Декларації Директорії УНР<br>Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зметено з лиця землі української руйнуюче поміщицько-монархічне панування - гетьманщину.<br>До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народної Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян, в першу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з бувшим гетьманом. Ця постанова стосується також до монастирських, церковних і казенних земель.<br>Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони і постанови гетьманського уряду в сфері робітничої політики. Відновлено восьмигодинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів.<br>Кому належить влада?<br>Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу... Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим - робітництву й селянству, тим класам, що здобули цю владу своєю кров'ю,<br>Гріхи буржуазії<br>Так звані «пануючі класи», класи земельної, промислової буржуазії, за сім місяців цілковитого, нічим не обмеженого свого панування на Україні доказали свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість для всього народу і управління державою. ... З боку революційного правительства, поставленого народом, що в гніві й муках постав проти цих гнобителів, було би злочинством супроти всього краю після всього цього допустити ці класи до участі в управлінні країною.<br>Робітничий контроль<br>Усі зусилля свої Директорія направить на таку організацію народного господарства, яка б відповідала сучасному переходовому моменту, коли нищиться старий капіталістичний світ й на його руїнах сходять паростки нового всесвітнього ладу, який не знатиме ніякого гніту і визиску. Директорія вважає своїм обов'язком взяти під керування УНР головні галузі української промисловості і направити господарство в інтересах працюючих класів і всього громадянства, а не малої групи класу великовласників...<br>Міжнародні відносини<br>У сфері міжнародних відносин Директорія стоїть на ґрунті цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав.<br>Внутрішня політика<br>...Класам нетрудовим треба розумно і чесно признати шкідливість і несправедливість їхнього бувшого панування і раз на все примиритися з тим, що право рішати долю більшості народу повинно належати тій самій більшості, себто класам трудовим. Голова Директорії УНР В. Винниченко Члени Директорії С. Петлюра, Ф. Швець, П. Андрієвський, А. Ма-<br>каренко<br>Конституційні акти України. 1917-1920. - С. 100-104.<br><br><br>ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ <br>1. Документ №1.<br>Яким керівники Директорії уявляли соціально-економічний та політичний лад УНР?<br>2. Документ № 2.<br>а) Що було спільного, а в чому відмінності у підході більшовиків і Директорії до питань (за документом № 2): - аграрної реформи;<br>- політичної влади в Україні;<br>- місця і ролі заможних класів;<br>- міжнародної політики? Зроби висновки.<br>б) Порівняй політичний курс гетьмана і Директорії. Який із них, на твій погляд, більше підходив для України? (Використай документ № 2 і документ № 1.)<br>
  
- <sub>Історія України 10 клас, історія України підручник, історія України уроки, урок історії, історія книги, підручники з історії України, історія онлайн</sub> +  
  +  
  + Новітня історія України 10 клас, Ф. Г. Турченко
 
  +  
  + <sub>[[Історія_України|Історія України 10 клас]], [[Гіпермаркет_Знань_-_перший_в_світі!|історія України підручник]], історія України уроки, урок історії, історія книги, підручники з історії України, історія онлайн</sub>
  
   '''<u>Зміст уроку</u>'''    '''<u>Зміст уроку</u>'''
Строка 45:
Строка 49:
   [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення]    [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення]
  
  + <br>
 
  
  + Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].
 
  
- Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. + <br>
 Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
-     + 
-   + 
- Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]. + 

Версия 12:14, 6 марта 2010
Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 10 клас>> Історія України:Інтервенція військ Антанти на півдні України.






''Інтервенція військ Антанти на півдні України.
Пошук зовнішньо- політичних орієнтирів 

Директорії вдалося добитися розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали
Угорщина, Чехо-Словаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але не вдалося налагодити нормальних відносин з країнами, від яких залежала доля УНР: Радянською Росією, державами Антанти, Польщею.
Наприкінці листопада, тобто в розпал боротьби між військами Директорії та гетьманату за Київ, більшовицька армія за участі військових частин з РСФРР розгорнула наступ на Україну з нейтральної зони. Фактично із самого початку свого існування Директорія перебувала в стані війни з Радянською Росією. У радіограмі на адресу РНК РСФРР 31 грудня 1918 р. Директорія запропонувала переговори про мир. Раднарком не визнавав Директорію представницьким органом українського народу, але на переговори погодився. На початку лютого 1919 р. у переговори включилася делегація більшовицького уряду України. Під час переговорів російська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає. Зі свого боку, Директорія не погодилася на об'єднання з українським радянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР.

Війська Антанти на Півдні України 

Після поразки німецько-австрійського блоку Антанта спробувала взяти під свій контроль
перебіг подій на всіх територіях, залишених військами противника. Наприкінці листопада 1918 р. військові кораблі Франції вже з'явилися на рейді Севастополя та Одеси й розпочали наступ в глиб української території. На північно-західному напрямку війська інтервентів дійшли до Тирасполя й залізничної станції Бірзула, на півночі - до Вознесенська і Нового Бугу, на північному сході - до Олешок і Берислава включно. Загальна кількість антантівських військ на півдні України і в Криму становила 60 тисяч чоловік. Просуватися далі охопленою полум'ям громадянської війни Україною інтервенти не наважались.
Втручання військ Антанти у війну в Україні не сприяло вирішенню жодного з питань, навколо яких точилась жорстока боротьба. Навпаки, у містах Півдня України замість «порядку і спокою», обіцяних союзниками, запанувала анархія, до небачених масштабів розрослася злочинність, посилився терор. В Одесі, наприклад, діяло 17 контррозвідок різних держав і режимів, війська яких перебували в місті. Кожна вела справжнє полювання на політичних суперників: анархістів, більшовиків, лівих есерів, меншовиків-інтернаціоналістів. На захопленій території зупинялися фабрики і заводи, не діяв транспорт. Не вистачало продуктів харчування, розгорнулася шалена спекуляція.

Більшість населення Півдня України вороже зустріла війська Антанти. Їхня орієнтація на білогвардійщину викликала незадоволення українських лівих соціалістичних партій, що активно включилися в боротьбу з іноземцями, організовуючи підпілля та партизанські загони.
Запеклий опір підпільників і партизанів, розгорнута ними агітація та пропаганда серед солдатів і матросів Антанти, призвели до поширення у військах інтервентів антивоєнних настроїв.


ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ 
1. Який вплив на розвиток подій в Україні справили війська Антанти?


ДОКУМЕНТИ
1. Витяг із Статуту Українського національного союзу
1. Мета Союзу: 
а) утворення міцної самостійної Української держави; 
б) боротьба за законну владу на Україні, відповідальну перед парламентом; 
в) боротьба за демократичний виборчий закон у всі установи...; 
г) оборона прав українського народу і Української держави в міжнародній сфері.
Українська суспільно-політична думка в 20 столітті.: Документи і матеріали. - Б.м.: Сучасність, 1983. -Т. 1. - С. 400.
2. З Декларації Директорії УНР
Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зметено з лиця землі української руйнуюче поміщицько-монархічне панування - гетьманщину.
До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народної Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян, в першу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з бувшим гетьманом. Ця постанова стосується також до монастирських, церковних і казенних земель.
Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони і постанови гетьманського уряду в сфері робітничої політики. Відновлено восьмигодинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів.
Кому належить влада?
Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу... Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим - робітництву й селянству, тим класам, що здобули цю владу своєю кров'ю,
Гріхи буржуазії
Так звані «пануючі класи», класи земельної, промислової буржуазії, за сім місяців цілковитого, нічим не обмеженого свого панування на Україні доказали свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість для всього народу і управління державою. ... З боку революційного правительства, поставленого народом, що в гніві й муках постав проти цих гнобителів, було би злочинством супроти всього краю після всього цього допустити ці класи до участі в управлінні країною.
Робітничий контроль
Усі зусилля свої Директорія направить на таку організацію народного господарства, яка б відповідала сучасному переходовому моменту, коли нищиться старий капіталістичний світ й на його руїнах сходять паростки нового всесвітнього ладу, який не знатиме ніякого гніту і визиску. Директорія вважає своїм обов'язком взяти під керування УНР головні галузі української промисловості і направити господарство в інтересах працюючих класів і всього громадянства, а не малої групи класу великовласників...
Міжнародні відносини
У сфері міжнародних відносин Директорія стоїть на ґрунті цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав.
Внутрішня політика
...Класам нетрудовим треба розумно і чесно признати шкідливість і несправедливість їхнього бувшого панування і раз на все примиритися з тим, що право рішати долю більшості народу повинно належати тій самій більшості, себто класам трудовим. Голова Директорії УНР В. Винниченко Члени Директорії С. Петлюра, Ф. Швець, П. Андрієвський, А. Ма-
каренко
Конституційні акти України. 1917-1920. - С. 100-104.


ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ 
1. Документ №1.
Яким керівники Директорії уявляли соціально-економічний та політичний лад УНР?
2. Документ № 2.
а) Що було спільного, а в чому відмінності у підході більшовиків і Директорії до питань (за документом № 2): - аграрної реформи;
- політичної влади в Україні;
- місця і ролі заможних класів;
- міжнародної політики? Зроби висновки.
б) Порівняй політичний курс гетьмана і Директорії. Який із них, на твій погляд, більше підходив для України? (Використай документ № 2 і документ № 1.)



Новітня історія України 10 клас, Ф. Г. Турченко


_{Історія України 10 клас, історія України підручник, історія України уроки, урок історії, історія книги, підручники з історії України, історія онлайн}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас 
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів 
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення





Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.





Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.

Источник — «http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B8_%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%B4%D0%BD%D1%96_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.»
@@ Строка 1: / Строка 1: @@
 '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Історія України|Історія України]]&gt;&gt;[[Історія України 10 клас|Історія України 10 клас]]&gt;&gt; Історія України:Інтервенція військ Антанти на півдні України.'''
+<br>
-'''<metakeywords>Історія України, клас, урок, на тему, 10 клас, Інтервенція військ Антанти, на півдні України.</metakeywords>БОРОТЬБА ПРОТИ ГЕТЬМАНСЬКОГО РЕЖИМУ'''<br><br>Згадай:<br>1. Які партії та соціальні групи підтримували гетьманський режим?<br>2. Які політичні сили були усунуті від влади під час гетьманського перевороту?<br><br><u>Утворення Комуністичної партії (більшовиків) України</u> <br><br>Докорінні зміни в Україні поставили в нові умови політичні партії, які мусили чітко визначити свою стратегію і тактичну лінію на найближчий час. Більшовики, кількість яких в Україні зменшилася у травні до однієї тисячі, вирішили створити всеукраїнський партійний центр. 19-20 квітня 1918 р., відступаючи з України, вони провели у Таганрозі партійну нараду. В ній не брали участь їхні колеги з Харкова й Донбасу, які не бачили необхідності працювати спільно з більшовиками інших частин України, домагаючися власної Донецько-Криворізької республіки.<br>Представник катеринославських більшовиків Е.Квірінг запропонував утворити в Україні компартію, яка була б обласною організацією Російської комуністичної партії. Але на нараді перемогла точка зору М. Скрипника: заснувати самостійну Комуністичну партію (більшовиків) України, зв'язки котрої з РКП(б) планувалося здійснювати через Комуністичний Інтернаціонал, організація якого вже готувалася. Таким чином, протягом перших місяців свого існування КП(б)У була формально незалежною від РКГІ(б) політичною партією.<br>Це становище змінилося після І з'їзду Компартії більшовиків України, що відбувся 5-12 липня 1918 р. у Москві. У питанні про статус КП(б)У єдності серед делегатів, як і раніше, не було. Частина з них, очолювана М. Скрипником, виступила за створення окремої, організаційно самостійної Компартії України. Але з'їзд не підтримав Скрипника. Після напружених дебатів було вирішено створити автономну в місцевих питаннях КП(б)У зі своїм ЦК і своїми з'їздами. Ця партія оголошувалася складовою частиною РКП(б) з підпорядкуванням у програмних питаннях з'їздам РКП(б), а в питаннях загальнополітичних - ЦК РКГІ(б). Рішення І з'їзду КП(б)У визначило становище і напрями розвитку більшовицьких організацій в Україні на майбутні десятиліття.<br>З іншого боку, прихильники заснування в Україні незалежної від РКП(б) комуністичної партії після поразки не припинили своєї діяльності. І надалі вони прагнули поєднати перспективу національного відродження з радянським ладом, тобто створити незалежну Українську Радянську Республіку. Ці їхні наміри збігалися з настроями не лише багатьох членів Компартії України, але й лівих груп в УСДРП і УПСР.<br>Першим секретарем ЦК КП(б)У на з'їзді був обраний Г. П'ятаков. Для керівництва повстанським рухом з'їзд створив Центральний військово-революційний комітет (ЦВРК). Передбачалося формування під керівництвом більшовиків військово-революційних комітетів на місцях, перед якими ставилося завдання організації робітників і селян на боротьбу за відновлення більшовицької влади в Україні.<br><br><u>Початок нового наступу військ РСФРР в Україну</u> <br><br>Проголошення Української держави і утвердження в ній консервативних порядків викликали незадоволення серед членів українських національних партій. Бурхливі дискусії точилися серед українських соціалістів, перш за все есерів і соціал-демократів, які свого часу становили більшість у Центральній Раді. У результаті в УСДРП і УПСР посилилося розмежування. У травні 1918 р. стався розкол в УПСР. Ліва її частина утворила партію, котра за назвою друкованого органу новоствореної партії газети «Боротьба» дістала назву УПСР-боротьбистів. Її лідерами були В. Блакитний (Елланський), Г. Гринько, О. Любченко, І. Михайличенко, О. [Думський. Боротьбисти виступали за відновлення радянської влади в Україні і, таким чином, також зближалися з КП(б)У. Однак між більшовиками і боротьбистами існували глибокі розбіжності щодо національного самовизначення України. Боротьбисти домагались утворення незалежної від Росії Радянської України, яка б перебувала з РСФРР у дружніх стосунках.<br>У вересні 1918 р. внаслідок об'єднання місцевих організацій загальноросійської партії лівих есерів виникла Українська партія лівих соціалістів-революціонерів. Лідерами партії були В. Качинський, Є. Терлецький, Б. Камков. <br><br><u>Боротьба проти гетьманського режиму</u> <br><br>В умовах наростання масової боротьби трудящих проти гетьманського режиму соціалістичні партії лівішали. З весни 1918 р. Україною прокотилася хвиля робітничих страйків. У середині липня 1918 р. розпочався загальноукраїнський страйк залізничників, у якому взяло участь понад 200 тис. чоловік. Страйк підтримали більшовики Росії.<br>Влітку 1918 р. широко розгорнулася селянська боротьба у Звенигородському і Таращанському повітах на Київщині, де повстання охопило десятки тисяч селян. На боротьбу проти повстанців були кинуті великі сили, під тиском яких селянські загони частково перейшли до партизанської боротьби на Київщині, а частково, переправившись через Дніпро, з боями пройшли Лівобережну Україну і зупинились у «нейтральній зоні» (територія по лінії Сураж-Унеча-Стародуб—Новгород-Сіверський — Глухів-Рильськ—Суджа-Куп'янськ), на якій згідно з умовами Брест-Литовського миру не мали права розташовуватися більшовицькі й німецькі війська. Тут на їхній основі з допомогою радянської Росії почалося формування Богунського і Таращанського революційних полків. Повстанням на Чернігівщині керував штаб на чолі з підполковником царської армії М. Кропив'янським. У цьому повстанні також брали участь представники різних соціалістичних партій, у т. ч. більшовики.<br>На Катеринославщині й у Північній Таврії повстанський рух набрав виразного анархістського забарвлення. Він розпочався в районі Гуляйполя Олександрівського повіту Катеринославської губернії. На чолі його став сільський учитель Нестор Махно, який себе й своїх соратників називав анархістами-комуністами. Вони виступали за відновлення влади рад, але їхнє розуміння рад було особливе: ці органи в усьому мали бути підзвітні місцевому населенню й повністю визначати політику на місцях без будь-якого впливу центру. Перші збройні напади махновців на представників гетьманської влади, на військові загони й місцевих поміщиків відбулися наприкінці вересня 1918 р. А в ніч на 16 жовтня повстанці захопили Гуляйполе. Це був перший значний успіх махновців, який підвищив їхній авторитет серед селянства. Проти них було кинуто регулярні військові частини. Та повстанці уникали боїв з переважаючими силами., завдаючи дошкульних ударів дрібним з'єднанням, винищуючи поміщиків і гетьманських урядовців. У листопаді 1918 р. махновці стали значною воєнною силою, на яку гетьманські власті й німецьке командування змушені були серйозно зважати.<br><br><u>Початок нового наступу військ РСФРР в Україну</u> <br><br>На початку листопада 1918 р. у Німеччині перемогла революція, яка справила величезний вплив на події в Україні. 13 листопада РСФРР анулювала Брест-Литовський мир,<br>зокрема в тих його пунктах, що стосувались українсько-російських відносин, визнання самостійності УНР. Тим самим РСФРР зняла з себе зобов'язання не втручатись у внутрішні справи України. Г. П'ятаков і В. Антонов-Овсієнко звернулися до В. Леніна з проханням погодитися на широкий наступ російських радянських військ Росії в Україну. Після деяких вагань керівництво Росії дало згоду. 17 листопада 1918 р. Рад-нарком РСФРР і ЦК РКП(б) ухвалили рішення створити Реввійськраду Групи військ Курського напрямку, на яку покладалося завдання керувати воєнними операціями в Україні. Так було започатковано створення Українського фронту. Як і рік тому, радянська влада йшла в Україну з півночі. Наприкінці листопада 1918 р. було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, який керівництвом більшовицької партії розглядався не як орган влади незалежної держави, а як «обласна» адміністрація, керована ЦК РКП(б). 29 листопада уряд опублікував у Суджі (прикордонне з Україною місто в Росії), де він на той час перебував, маніфест, у якому оголосив про відновлення влади рад і закликав до боротьби «проти контрреволюції».<br>Наприкінці листопада 1918 р. розпочався наступ в Україну більшовицьких військ під командуванням В. Антонова-Овсієнка. В Україну перекидалися частини Московської робітничої дивізії, 2-ї Орловської кавалерійської дивізії, інші загони та з'єднання із центральних районів Росії. У складі новостворюваного фронту діяли й організовані в «нейтральній зоні» більшовиками партизанські з'єднання, які в надії на успішні мобілізації було названо Першою і Другою українськими дивізіями. Перша українська дивізія просувалась у напрямку на Київ, Друга - на Харків і Катеринослав. Як і рік тому, у північно-східних районах України червоні війська під прямим керівництвом з Москви почали встановлювати владу рад. Прикриттям їхніх дій був маріонетковий Тимчасовий робітничо-селянський уряд України на чолі з Г. П'ятаковим.<br><br>ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ <br>1.Чому більшовики вирішили створити свою загальноукраїнську організацію лише в 1918р.?<br>2. Який статус мала Компартія України:<br>а) в період між І і II з'їздами КП(б)У;<br>б) після II з 'їзду КП(б)У?<br>3. Що спричинило розмежування серед членів українських національних партій, які свого часу підтримували Центральну Раду?<br>4. Чому більшовики та боротьбисти по-різному розуміли національне самовизначення України?<br>5. Проаналізуй розгортання антигетьманської боротьби селянства у 1918 р.<br>6. Які особливості мав селянський рух під проводом Н. Махна? У. Як поразка Німеччини й Австро-Угорщини в Першій світовій війні вплинула на становище гетьманського режиму?<br>8. За яких обставин розпочалося нове вторгнення військ РСФРР в Україну?<br><br>ДОКУМЕНТИ <br>1. З проекту резолюції І з'їзду Комуністичної партії (більшовиків) України, запропонованої М. Скрипником і відкинутої з'їздом<br>І съезд партийных организаций коммунистов (большевиков) Украины постановляет: коммунистические организации Украины объединяются в особую Коммунистическую партию (большевиков) Украины со своим Центральним Комитетом и своим съездом, формально связанную с Российской Коммунистической партией через международную комиссию ІІІ Интерна-ционала.<br>Первый съезд Коммунистической партии (большевиков)<br>Украины 5-12 июля 1918 г. Протоколы. - К.: Политиздат Украины, 1988. - С. 179.<br><br>2. З резолюції «О партии», прийнятої І з'їздом КП(б)У<br>Объединить партийные коммунистические организации Украины в автономную, в местных вопросах, Коммунистическую партию Украины со своим Центральним Комитетом и своими съездами, но входящую в єдиную Российскую Коммунистическую партию с подчинением в вопросах программных общим съездам Российской Коммунистической партии и в вопросах общеполитических - ЦК РКП.<br>Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. -Т. 1. - С. 24.<br><br>3. З телеграми В. Леніна головнокомандувачу Й. Вацетісу<br>від 29 листопада 1918 р.<br>С продвижением наших войск на Запад и на Украину создаются областные временные Советские правительства, призванные укрепить Советы на местах. Это обстоятельство имеет ту хорошую сторону, что отнимает возможность у шовинистов Украины, Литвы, Латвии, Эстляндии рассматривать движение наших частей как оккупацию и создает благоприятную атмосферу для дальнейшего продвижения наших войск. Без этого обстоятельства наши войска были бы поставлены в оккупированных областях в невозможное положение, и население не встречало бы их, как освободителей.<br>Ленин В. Полное собрание сочинений. - Т. 37. - С. 234.<br><br><br>ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ <br>1. Документ № 1, № 2.<br>Порівняй документи. Яка з резолюцій більше відповідала інтересам більшовицького центру» а яка - України? Обґрунтуй свою думку.<br>2. Документ № 3.<br>а) Яким, на твій погляд, терміном слід характеризувати ленінську директиву: заклик до визволення України; інтервенція; експорт революції?<br>б) Враховуючи зміст документа, проаналізуй, що спільного у розвитку подій в Україні 1917-1918 р. і 1918-1919 р.?<br><br>
+'''<metakeywords>Історія України, клас, урок, на тему, 10 клас, Інтервенція військ Антанти, на півдні України.</metakeywords>''''''Інтервенція військ Антанти на півдні України.'''
-Новітня історія України 10 клас, Ф. Г. Турченко
+<u>Пошук зовнішньо- політичних орієнтирів&nbsp;<br><br></u>Директорії вдалося добитися розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали<br>Угорщина, Чехо-Словаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але не вдалося налагодити нормальних відносин з країнами, від яких залежала доля УНР: Радянською Росією, державами Антанти, Польщею.<br>Наприкінці листопада, тобто в розпал боротьби між військами Директорії та гетьманату за Київ, більшовицька армія за участі військових частин з РСФРР розгорнула наступ на Україну з нейтральної зони. Фактично із самого початку свого існування Директорія перебувала в стані війни з Радянською Росією. У радіограмі на адресу РНК РСФРР 31 грудня 1918 р. Директорія запропонувала переговори про мир. Раднарком не визнавав Директорію представницьким органом українського народу, але на переговори погодився. На початку лютого 1919 р. у переговори включилася делегація більшовицького уряду України. Під час переговорів російська сторона відкинула звинувачення у веденні неоголошеної війни, лицемірно заявивши, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає. Зі свого боку, Директорія не погодилася на об'єднання з українським радянським урядом і відмовилася прийняти інші вимоги, що означали самоліквідацію УНР.<br><br><u>Війська Антанти на Півдні України</u> <br><br>Після поразки німецько-австрійського блоку Антанта спробувала взяти під свій контроль<br>перебіг подій на всіх територіях, залишених військами противника. Наприкінці листопада 1918 р. військові кораблі Франції вже з'явилися на рейді Севастополя та Одеси й розпочали наступ в глиб української території. На північно-західному напрямку війська інтервентів дійшли до Тирасполя й залізничної станції Бірзула, на півночі - до Вознесенська і Нового Бугу, на північному сході - до Олешок і Берислава включно. Загальна кількість антантівських військ на півдні України і в Криму становила 60 тисяч чоловік. Просуватися далі охопленою полум'ям громадянської війни Україною інтервенти не наважались.<br>Втручання військ Антанти у війну в Україні не сприяло вирішенню жодного з питань, навколо яких точилась жорстока боротьба. Навпаки, у містах Півдня України замість «порядку і спокою», обіцяних союзниками, запанувала анархія, до небачених масштабів розрослася злочинність, посилився терор. В Одесі, наприклад, діяло 17 контррозвідок різних держав і режимів, війська яких перебували в місті. Кожна вела справжнє полювання на політичних суперників: анархістів, більшовиків, лівих есерів, меншовиків-інтернаціоналістів. На захопленій території зупинялися фабрики і заводи, не діяв транспорт. Не вистачало продуктів харчування, розгорнулася шалена спекуляція.<br><br>Більшість населення Півдня України вороже зустріла війська Антанти. Їхня орієнтація на білогвардійщину викликала незадоволення українських лівих соціалістичних партій, що активно включилися в боротьбу з іноземцями, організовуючи підпілля та партизанські загони.<br>Запеклий опір підпільників і партизанів, розгорнута ними агітація та пропаганда серед солдатів і матросів Антанти, призвели до поширення у військах інтервентів антивоєнних настроїв.<br><br><br>ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ <br>1. Який вплив на розвиток подій в Україні справили війська Антанти?<br><br><br>ДОКУМЕНТИ<br>1. Витяг із Статуту Українського національного союзу<br>1. Мета Союзу: <br>а) утворення міцної самостійної Української держави; <br>б) боротьба за законну владу на Україні, відповідальну перед парламентом; <br>в) боротьба за демократичний виборчий закон у всі установи...; <br>г) оборона прав українського народу і Української держави в міжнародній сфері.<br>Українська суспільно-політична думка в 20 столітті.: Документи і матеріали. - Б.м.: Сучасність, 1983. -Т. 1. - С. 400.<br>2. З Декларації Директорії УНР<br>Героїчним поривом українського озброєного трудового народу зметено з лиця землі української руйнуюче поміщицько-монархічне панування - гетьманщину.<br>До повного вирішення земельної реформи Директорія Української Народної Республіки оголосила: всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян, в першу чергу тих, хто пішов у військо Республіки для боротьби з бувшим гетьманом. Ця постанова стосується також до монастирських, церковних і казенних земель.<br>Постановою 9 грудня Директорія одмінила всі закони і постанови гетьманського уряду в сфері робітничої політики. Відновлено восьмигодинний робочий день. Знов установлено колективні договори, право коаліцій і страйків, а також усю повноту прав робітничих фабричних комітетів.<br>Кому належить влада?<br>Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу... Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим - робітництву й селянству, тим класам, що здобули цю владу своєю кров'ю,<br>Гріхи буржуазії<br>Так звані «пануючі класи», класи земельної, промислової буржуазії, за сім місяців цілковитого, нічим не обмеженого свого панування на Україні доказали свою цілковиту нездатність і надзвичайну шкідливість для всього народу і управління державою. ... З боку революційного правительства, поставленого народом, що в гніві й муках постав проти цих гнобителів, було би злочинством супроти всього краю після всього цього допустити ці класи до участі в управлінні країною.<br>Робітничий контроль<br>Усі зусилля свої Директорія направить на таку організацію народного господарства, яка б відповідала сучасному переходовому моменту, коли нищиться старий капіталістичний світ й на його руїнах сходять паростки нового всесвітнього ладу, який не знатиме ніякого гніту і визиску. Директорія вважає своїм обов'язком взяти під керування УНР головні галузі української промисловості і направити господарство в інтересах працюючих класів і всього громадянства, а не малої групи класу великовласників...<br>Міжнародні відносини<br>У сфері міжнародних відносин Директорія стоїть на ґрунті цілковитого нейтралітету і бажання мирного співжиття з народами всіх держав.<br>Внутрішня політика<br>...Класам нетрудовим треба розумно і чесно признати шкідливість і несправедливість їхнього бувшого панування і раз на все примиритися з тим, що право рішати долю більшості народу повинно належати тій самій більшості, себто класам трудовим. Голова Директорії УНР В. Винниченко Члени Директорії С. Петлюра, Ф. Швець, П. Андрієвський, А. Ма-<br>каренко<br>Конституційні акти України. 1917-1920. - С. 100-104.<br><br><br>ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ДОКУМЕНТІВ <br>1. Документ №1.<br>Яким керівники Директорії уявляли соціально-економічний та політичний лад УНР?<br>2. Документ № 2.<br>а) Що було спільного, а в чому відмінності у підході більшовиків і Директорії до питань (за документом № 2): - аграрної реформи;<br>- політичної влади в Україні;<br>- місця і ролі заможних класів;<br>- міжнародної політики? Зроби висновки.<br>б) Порівняй політичний курс гетьмана і Директорії. Який із них, на твій погляд, більше підходив для України? (Використай документ № 2 і документ № 1.)<br>
-<sub>Історія України 10 клас, історія України підручник, історія України уроки, урок історії, історія книги, підручники з історії України, історія онлайн</sub>
+Новітня історія України 10 клас, Ф. Г. Турченко
+<sub>[[Історія_України|Історія України 10 клас]], [[Гіпермаркет_Знань_-_перший_в_світі!|історія України підручник]], історія України уроки, урок історії, історія книги, підручники з історії України, історія онлайн</sub>
   '''<u>Зміст уроку</u>'''
@@ Строка 45: / Строка 49: @@
   [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення]
+<br>
+Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].
-Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].
+<br>
 Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
-Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов - гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.

Разработка - Гипермаркет знаний 2008-

Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: