Версия 10:31, 20 января 2010

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 5 клас>> Історія України: Відлік часу в історії

ВІДЛІК ЧАСУ В ІСТОРІЇ

Досліджуючи минувшину, вчені-історики раз по раз змушені відповідати на запитання: коли сталася та чи та подія? Визначити точний час певної події, тобто її дату, допомагає хронологія - наука, що вивчає способи обчислення часу.

Не завжди час обчислювався так, як нині. Найдавнішими одиницями виміру часу є доба (день і ніч разом), тиждень, місяць, рік. Люди почали їх застосовувати, спостерігаючи за явищами природи, рухом Сонця, Місяця, зірок. Та осягнути й
правильно зрозуміти складні явища природи було важко. Тому за давнини в різних народів рік міг тривати від 300 до 400 днів і починатися будь-якої пори року або й узагалі з приводу якоїсь події (повені річки, заснування міста тощо).

Лічба років від певної події називається літочисленням (ерою). 300-400 років тому в Україні поступово узвичаїлася лічба років, яку ми використовуємо й тепер.

Час від першого року до теперішніх днів називають нашою ерою. Кожні сто років називають століттям, або віком. Тисяча років - це тисячоліття. Щоб уявити плин часу, намалюймо пряму лінію. На ній позначатимемо один за одним різні роки. Праворуч розташуємо рік, у якому ми живемо, ліворуч - попередні роки або століття.

Перше століття нашої ери починається в 1-му році й закінчується в 100-му році. Відповідно друге століття починається в 101-му році, а закінчується в 200-му році. Отже, початкові роки століть - це 101, 201, 301 ...1901, а роки з нулями (100, 200, 300, 2000) - це останні роки століть.

Кожна подія відбувалася не тільки в певний час, а й у певному місці. Тому треба добре орієнтуватися в просторі. Навчатимуть вас цього вміння історичні карти.

Історичні карти створюють на основі географічних, з якими вам доводилося працювати на уроках природознавства. Проте історичні карти істотно відрізняються від них. Насамперед використанням кольорів. Майте це на увазі, працюючи з історичною картою. Наприклад, якщо на географічній карті колір позначає висоту місцевості над рівнем моря (зелений - низовини, коричневий - гори), то на історичній - кольором позначають території держав, розселення народів тощо. Крім того, зображення на історичній карті позначають події, що відбуваються в часі. Приміром, з карти можна довідатися, як зростала територія держави впродовж певного часу, куди прямували війська, коли й де відбулася битва, коли виникло місто й коли було зруйноване тощо.

Людське життя на наших землях сягає дуже давніх часів. Ці часи приховують, безперечно, найбільше таємниць. Адже від тієї доби лишилося надто мало свідчень - ні імен окремих людей, ні назв народів. Тільки понівечені часом рештки людської діяльності - уламки знарядь праці, руйновища давніх поселень, могильники тощо.

На правому березі Десни в селі Мізині на Чернігівщині було знайдено поселення давніх мисливців. У цьому поселенні люди жили 20 тисяч років тому. Мешкало в ньому до 50 осіб.

Учені дослідили рештки п'яти мисливських жител, місце обробки каменю й кістки, заглиблені вогнища, заповнені кістковим вугіллям, попелом, м'ясні ями, призначені для зберігання протягом зими запасів м'яса. У поселенні давніх мисливців було виявлено рештки понад 100 мамонтів, а також кістки північних оленів, носорогів, диких коней, вівцебиків, зубрів, ведмедів, вовків, песців, зайців, росомах. З-поміж численних знарядь праці - крем'яні різці та скребки, ножі, вістря, проколки, різноманітні вироби з кістки та рогу тощо. Та найбільшу цінність мають виявлені під час розкопок витвори давніх митців: жіночі статуетки та фігурки тварин із бивнів мамонта, унікальні браслети з мамонтових кісток, оздоблені складними різьбленими орнаментами, прикраси з бивнів мамонта й черепашок. А ще було знайдено декілька великих мамонтових кісток, розмальованих червоною барвою. Як уважають дослідники, використовували їх під час свят як музичні інструменти.

Прочитайте оповідання, дайте відповідь на запитання

Чому речові пам'ятки є основним джерелом відомостей про найдавніші часи?

ПРИГОДИ БОРИВОВКА

Мисливець, так звали юнака, який ось уже кілька діб долав холодні прильодовикові степи, нарешті спинився. Тепер він міг на це зважитися, бо домівка поруч, а тривала подорож, сповнена випробувань і несподіванок, - позаду. Трохи відпочивши, юнак перевірив, чи всі його скарби на місці. Чималий мішечок всесильної червоної фарби, яку так полюбляє цар звірів і через яку він іще влітку вирушив із дому, лежав біля його ніг. Чарівне намисто з морських черепашок - дарунок далеких мисливців мудрій Матері його роду на знак прихильності, він тримав на шиї. А ще в нього був браслет. Ніжно різьблений браслет із мамонтової кістки. Мережив його ночами біля багаття, згадуючи рідну домівку, любих братів і найкращу з усіх, кого знав, -сестру Світлооку. Він не вдягав його на зап'ястя, бо боявся, що загубить під час полювання, а тримав коло серця, загорненим у шматок тонкої оленячої шкури. Юнак мацнув цупке мислив­ське вбрання й зрозумів - браслета не було. «Певно, витрусив біля джерела, коли нахилявся напитися, - подумав мисливець, підхоплюючись. - Що ж, прикро, та доведеться повернутися й пошукати». Дуже вже кортіло зробити подарунок Світлооці - на згадку про дитинство, адже дівчина цієї осені має йти в чужу сім'ю, до чоловіка.

Людей у тих місцях не було, а йтиме Мисливець назад тією самою дорогою - слід у слід, тож згубу знайти не важко.

Треба було поспішати, бо насупилося небо й вітер подужчав -коли б сніг не впав. Юнак не відчував утоми. Щоб скоротити собі шлях, він повернув ліворуч і прослизнув між брилою та стрімким схилом вибалка. Джерело грало кришталем просто біля його ніг, а ще за два кроки, уп'явши в нього голодний погляд, заклякла величезна вовчиця.

Біля неї вовтузилося двійко опецькуватих вовченят, марно намагаючись розворушити тонко різьблений браслет із мамонтової кістки. Відступати було нікуди. Вовчиця оговталася від несподіванки й, вишкіривши зуби, підсунулася ближче. їх відділяла відстань в один стрибок. Розмірковувати часу не було. Головне - встигнути поцілити в око, що світить зеленою хижою люттю. Вовчиця теж боялася спізнитися. Звівшись на лапи, вона щосили кинулася на супротивника, проте наразилася на гострий мисливський спис. Біль розлютив тварину. Та в мисливця все-таки з'явився шанс врятуватися, адже рана була небезпечною, тварина щомиті слабшала. Тепер можна було похитрувати. Прослизнувши вузькою стежкою між брилою та схилом, Мисливець видряпався на камінь і криком подражнив вовчицю. Осліплена тварина повернула до брили. Мисливець витягнув ножа й стрибнув - на спину вовчиці...

Юнакові було шкода великої рудої вовчиці, проте по-іншому він учинити не міг. Тепер він мав оббілувати її, щоб принести додому шкуру, й рушати - поки не захурделило. Впоравшись із здобиччю й заховавши на грудях браслет, полишений наляканими вовченятами, мисливець попрямував на північ. Дорога додому була цілком безпечною. Єдине, що завдавало клопоту, - так це пронизливий вітер, що ніс від крижаних скель не лише холод, а й колючу пилюгу, суху траву та мох, розсипаний на порох. А ще, невдовзі після пригоди біля джерела, Мисливцеві трапилася зустріч: його наздогнало одне з осиротілих вовченят. Він приманив його шматком м'яса, попестив і покликав за собою. Так удвох вони й підійшли до поселення.

Мешканці, певно, теж тілько-но прийшли сюди, залишивши літній табір. Усі порядкували біля жител: лагодили стіни, споруджені з жердин і кісток мамонтів, перевіряли, чи цілі шкури, що правили за дах. Дітлахи бігали навколо великого вогнища, розкладеного посередині поселення. Готуються до свята Великого полювання, а може, чекають гостей. Мисливець підійшов ближче. Тепер було видно, що жінки на чолі з Матір'ю-Відункою зносять до багаття помальовані червоною барвою кістки. А де ж Світлоока? Вона, справжня красуня, вийшла з великого ошатного житла, підійшла до вогнища й заспівала.

Мисливець зрозумів, що співає вона пісню подяки матері та іншим родичам, які випестили її, а тепер проводжають в іншу сім'ю. «Добре, що встиг», - вигукнув хлопець. За мить він привітав сестру, даруючи їй розкішну шкуру рудої вовчиці та браслет із мамонтової кістки.

- Дякую, Мисливцю, - відповіла Світлоока, - проте браслет не візьму, нехай він нагадує тобі про мене. А колись подаруй його тій, хто стане матір'ю твоїх дітей.

В. Власов, О. Данилевська, Вступ до історії України, 5 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів  

_{Збірка конспектів уроків по всім класами, домашня робота, скачати реферати з історії України, книги та підручники згідно каленадарного плануванння з історії України для 5 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.