KNOWLEDGE HYPERMARKET


Усне і писемне мовлення. Гумор
(Новая страница: «'''Українська мова 4 клас''' '''[[Усне_і_писемне_мовлення.|Тема "Усне і ...»)
 
Строка 6: Строка 6:
-
Cкачати презентацію можна клікнувши на текст "Скачати презентацію" і встановивши Microsoft PowerPoint<br><br>Надіслано вчителем Міжнародного ліцею Гранд Князєва О.Б.<br>
+
Жив собі дід Андрюшка, та була в нього баба Марушка, і в них була дочка Мінка, а в Мінки собачка Фінка, а в Фінки кицька Варварка, а у Варварки вихованка - мишка Сіроманка.
 +
 
 +
От взяв дід весною рискаль та мотигу, скопав у городі грядку велику, зробив дірочку дрібку - та й посадив туди ріпку.
 +
Працював дід немарно - зійшла ріпка гарно. Росла дідова ріпка, росла, зразу така, як мишка була, потім як буряк, потім як кулак, потому як два, а на кінці стала, як дідова голова.
 +
 
 +
Тішиться дід, аж не знає, де стати. "Час,- каже, - нашу ріпку рвати!“
 +
 
 +
Пішов він у город: гуп-гуп. Узяв ріпку за зелений чуб, тягне руками, впирається ногами, промучився увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.
 +
Кличе дід бабу Марушку:
 +
 
 +
Ходи, бабцю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!
 +
 
 +
Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече, тягнуть, аж піт тече! Працюють руками, впираються ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.
 +
Кличе баба дочку Мінку:
 +
 
 +
Ходи, доню, не біжи, ріпку вирвати поможи!
 +
 
 +
Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, тягнуть руками, впираються ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.
 +
Кличе Мінка собачку Фінку:
 +
 
 +
Ходи, Фіночко, не біжи, ріпку вирвати поможи!
 +
 
 +
Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, тягнуть руками й зубами, впираються лапами й ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.
 +
Кличе Фінка кицьку Варварку:
 +
 
 +
Ходи, Варварочко, не лежи, ріпку вирвати поможи!
 +
 
 +
Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, кицька собачку за хвостик, тягнуть руками й зубами, впираються лапами й ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень.
 +
Кличе Варварка мишку Сіроманку:
 +
 
 +
Ходи, Сірочко, не біжи, ріпку вирвати поможи!
 +
 
 +
Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, кицька собачку за хвостик, мишка кицьку за лапку - як потягли, потягли, та й балабунц! Впала ріпка на діда Андрюшку, дід на бабу Марушку, баба на доньку Мінку, донька на собачку Фінку, Фінка на кицьку Варварку, а мишка - шурусть у шпарку!
 +
PowerPoint<br><br>Надіслано вчителем Міжнародного ліцею Гранд Князєва О.Б.<br>
[[категория:Усне і писемне мовлення. Гумор]]
[[категория:Усне і писемне мовлення. Гумор]]

Текущая версия на 15:29, 6 декабря 2011

Українська мова 4 клас

Тема "Усне і писемне мовлення."

Гумор до теми "Усне і писемне мовлення." 


Жив собі дід Андрюшка, та була в нього баба Марушка, і в них була дочка Мінка, а в Мінки собачка Фінка, а в Фінки кицька Варварка, а у Варварки вихованка - мишка Сіроманка.

От взяв дід весною рискаль та мотигу, скопав у городі грядку велику, зробив дірочку дрібку - та й посадив туди ріпку. Працював дід немарно - зійшла ріпка гарно. Росла дідова ріпка, росла, зразу така, як мишка була, потім як буряк, потім як кулак, потому як два, а на кінці стала, як дідова голова.

Тішиться дід, аж не знає, де стати. "Час,- каже, - нашу ріпку рвати!“

Пішов він у город: гуп-гуп. Узяв ріпку за зелений чуб, тягне руками, впирається ногами, промучився увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе дід бабу Марушку:

Ходи, бабцю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!

Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече, тягнуть, аж піт тече! Працюють руками, впираються ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе баба дочку Мінку:

Ходи, доню, не біжи, ріпку вирвати поможи!

Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, тягнуть руками, впираються ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе Мінка собачку Фінку:

Ходи, Фіночко, не біжи, ріпку вирвати поможи!

Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, тягнуть руками й зубами, впираються лапами й ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе Фінка кицьку Варварку:

Ходи, Варварочко, не лежи, ріпку вирвати поможи!

Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, кицька собачку за хвостик, тягнуть руками й зубами, впираються лапами й ногами, промучилися увесь день - а ріпка сидить у землі, як пень. Кличе Варварка мишку Сіроманку:

Ходи, Сірочко, не біжи, ріпку вирвати поможи!

Пішли вони в город: гуп-гуп. Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, донька бабу за торочку, собачка доньку за спідничку, кицька собачку за хвостик, мишка кицьку за лапку - як потягли, потягли, та й балабунц! Впала ріпка на діда Андрюшку, дід на бабу Марушку, баба на доньку Мінку, донька на собачку Фінку, Фінка на кицьку Варварку, а мишка - шурусть у шпарку! PowerPoint

Надіслано вчителем Міжнародного ліцею Гранд Князєва О.Б.

Предмети > Українська мова > Українська мова 4 клас > Усне і писемне мовлення > Усне і писемне мовлення. Гумор