Версия 10:26, 15 августа 2011

Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 7 клас. Повні уроки >> Економіка: Економіка у країнах з плановою економікою.Повні уроки

Тема

Економіка у країнах плановою економікою

Тип уроку комбінований Задачі уроку

Хід уроку

• Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
• Дискусія, робота по групам. Висновок по темі.

Планова (командна) економіка та її основні риси

Командна економіка (планова економіка) - економічна система,в якій держава або ради керують економікою. У системі з командною економікою центральний уряд приймає всі рішення щодо виробництва і споживання товарів і послуг. У крайніх випадках, крупні галузі економіки та промисловості знаходяться під контролем держави, всі рішення щодо розподілу ресурсів та виробництва також приймаються державою. Органи планування вирішують, що повинен бути виготовлено і направляють підприємства нижчих рівнів на виробництво цієї продукції. Команда економіка є протилежністю ринкової економіки, в якій виробництво, розподіл, ціноутворення та інвестиції приймаються власниками засобів виробництва на основі власних інтересів а не згідно всеосяжного плану. До м'яких різновидам планування в командних економіках належить індикативне планування, коли держава застосовує «вплив, субсидії, дотації і оподаткування, але не вказує що робити." Такі різновиди іноді називають «планованими ринковими економіками."
Деякі дослідники розрізняють планову економіку від командної, вважаючи командну економіку крайнім випадком планової.
Однак, планування економічної діяльності присутнє і в умовах вільного ринку.
До важливих прикладів командних економік минулого належить економіка Радянського Союзу, яка, за оцінками CIA Factbook була якийсь час другої за розмірами економікою світу, Китаю до 1978 року і Індії до 1991 року.
Починаючи з 1980-тих і 1990-тих років уряди країн з командною економікою почали впроваджувати політику дерегулювання (або, як у Радянському Союзі, система зазнала краху) і рух в бік створення ринкової або змішаної економіки. Планові економіки існують в таких країнах, як Куба, Лівія, Саудівської Аравії, Ірані, Північній Кореї і М'янма.

Основні риси планової економіки:

• Надмірне одержавлення економіки;
• надмірна централізація виробництва (понад 90% підприємств - державна власність);
• диктат виробника;
• бюрократизація апарату управління;
• спрямування значної частини дефіцитних ресурсів на потреби військово-промислового комплексу.

Характеристика планової економіки

За умов командної (планової) економіки головні економічні питання вирішує визначений центральний орган, який спочатку визначає, що і скільки виробляти, і неодмінно контролює виконання своїх розпоряджень. Таким способом вирішуються всі питання щодо того, як виробляти. Центральний орган вирішує також питання «для кого» виробляти.
За умов командної економіки існують досить жорсткі обмеження рівнів заробітної плати, пенсій, тривалості відпусток працюючим тощо. Центр визначає обсяги розподілу за районами вироблених товарів, а також встановлює ціни на них.
Головною особливістю командної системи є відсутність у виробників свободи вибору. Так, директор швейної фабрики не міг вибирати постачальника тканини для свого товару, оскільки план «закріплював» за ним конкретного постачальника. У той же час директор ткацької фабрики не побоювався, що його продукція залишиться нерозпроданою через низьку якість: адже він знає, що швейна фабрика за планом зобов'язана придбати її.
Саме відсутність свободи вибору зумовлює відсутність у виробників зацікавленості (або стимулу) виробляти кращі й дешевші товари, збільшуючи їх асортимент і розробляючи нові моделі. Через це задоволення потреб споживачів в такій системі знаходиться на низькому рівні. Але слід зазначити також, що планування як метод управління окремим підприємством широко використовується в господарській практиці і може сприяти підвищенню загальної ефективності виробництва.

Історія формування адміністративно-командної економічної системи

Командна економіка сформувалася в Радянському Союзі у 20—30-х роках. Вона грунтувалася на державній власності на всі матеріальні ресурси та директивному централізованому пла­нуванні економіки.
Для розуміння командної економіки Радянського Союзу потрібно ознайомитися з його ідеологією. Панівною силою в політичному та економічному житті радянського суспільства була комуністична партія. Вона вважала себе авангардом робітничого класу.
Згідно з цією ідеологією, комуністична система неминуче приходить на зміну капіталістичній, або ринковій, системі. Комуністи розглядають ринкову економіку як нестабільну, як утілення хаосу та нерівності. Ринки, на їхню думку, породжують інфляцію, безробіття й несправедливий розподіл доходів.

Рис 2. Карл Маркс (1818 - 1883) -  німецький філософ, соціолог, економіст, політичний журналіст. Його наукові твори та економічні дослідження, об'єднані в теоретичне вчення, яке називають марксизмом, сформували основу комуністичного і соціалістичного руху. 

Особливе місце в марксистській ідеології посідає теорія трудової вартості. Згідно з цією теорією, вартість (ціна) товару визначається кількістю праці, тобто робочого часу, необхідного для виробництва цього товару. Іншими словами, лише праця людини вважається джерелом усіх доходів суспільства. Решта факторів, мовляв, доходу не створює, а лише його привласнює.
У капіталістичній економіці, стверджує марксистська ідеологія, робітники перебувають у гіршій суспільній позиції. Вони позбавлені факторів виробництва. Капіталісти експлуатують робітників, виплачують їм лише вартість робочої сили, а не повну вартість, яка створена працею найманих робітників. Капіталіст виплачує робітни­кам лише зарплату, а решту доходу, яку створили робітники, привласнює у вигляді додаткової вартості.
Додаткова вартість — головний термін марксистської політичної економії. За К. Марксом, додаткова вартість — це надлишок над вартістю робочої сили, який створили наймані працівники та привласнили капіталісти.
Згідно з марксистською ідеологією, ринкова система є останньою експлуататорською системою, в якій із робітників визискують додаткову вартість. Завдання комуністів полягає в тому, щоб створити безкласове суспільство, вільне від експлуатації людини людиною. Для цього потрібно знищити приватну власність, замінити її держав­ною, а ринковий механізм — директивним централізованим плануванням.
Радянська держава володіла всіма матеріальними ресурсами — землею, природними багатствами, засобами транспорту і зв'язку, банківською системою й усіма промисловими підприємствами. Заклади роздрібної й оптової торгівлі, більшість житла в містах також перебували у власності держави.
У командній системі основні проблеми організації економіки — що, як і для кого виробляти — визначали урядові директиви, а не ринковий механізм. Командна економіка функціонує відповідно до планів, які розробляють на вершині управлінської піраміди й доводять підприємствам до виконання. Вибір із тих чи інших можливих варіантів визначають рішення бюрократів різного рівня. Ієрархічне управління передбачає підпорядкування інтересів нижчих одиниць (споживачів, виробників) інтересам вищих (територіальних об'єднань, галузевих міністерств тощо). Держава зрівнює доходи більшості споживачів. Підприємництво як одне з джерел зростання доходів забороняється. Зрівняльність гарантує невисокий рівень доходів і споживання усім, у тому числі тим, хто не хоче працювати краще.

Висновок

Повною протилежністю чистому капіталізму є командно-адміністративна економіка. Ця система в своїй основі має суспільну власність на засоби виробництва, тобто практично на всі матеріальні ресурси. Управління ж виробництвом здійснюється на основі колективних рішень, прийнятих у вищих державних структурах у формі централізованого державного економічного планування. Підприємства у своїй економічній діяльності керуються на основі державних директив. У планових директивах встановлюється кількість ресурсів (матеріальних, трудових, грошових), яке має бути виділено кожному підприємству для виконання виробничого завдання. Співвідношення засобів виробництва  і засобів споживання в національному продукті встановлюється також централізовано. Політика ціноутворення, доходів і стимулювання праці перебувала у віданні чиновників відповідних економічних структур держави. Всі напрями економічної політики держави будувалися на основі довгострокових пріоритетів, які випливають з головних ідеологічних доктрин.

Основні терміни

• Командна економіка - спосіб функціонування економічної системи, при якому засоби виробництва знаходяться в державній власності; мета , напрямки і координація економічної діяльності здійснюються за допомогою централізованого планування.
  

Контрольні завдання

Список використаних джерел

Над уроком працювали: , учитель , , учитель , Прокопенко Ю.А.

 Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.