|
|
|
| Строка 47: |
Строка 47: |
| | <br> | | <br> |
| | | | |
| - | Гроші є формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу, - ось так по літературному звучить основне призначення грошей нашої планети.<br>Гроші – це універсальна міра вартості товару, що є основою товарообміну в економічній системі суспільства. Гроші теж можна уявити як своєрідний товар, своєрідність якого полягає в тому, що він є загальним еквівалентом, тобто ним можна виміряти вартість інших товарів. Будь-яке суспільство в історії людської цивілізації рано чи пізно приходило до необхідності виділення такого еквіваленту, тобто до необхідності появи грошей.<br>Вважається, що найперші монети з'явилися в Китаї і в стародавньому Лідійському царстві у VII столітті до нашої ери. Близько 500 років до нашої ери перський цар Дарій зробив економічну революцію в своїй державі, ввівши в обіг монети і замінивши ними бартер.<br>Паперові гроші справляли велике враження на мандрівників, які відвідували Китай в VII-VIII століттях. Марко Поло писав, що випуск паперових грошей - це новий спосіб досягнення тієї мети, до якої так давно прагнули алхіміки. У XIII столітті уряд Чингіз-Хана вільно обмінювалися паперові грошові знаки на золото, тому підробка паперових грошей приносила великі доходи і вважалася страшним злочином.<br>Історія грошей тісно пов'язана з розвитком економічного і політичного життя суспільства. З найдавніших часів люди починали обмінюватися різноманітними предметами. Поступово виявилося, що набагато зручніше встановити загальний еквівалент вартості різних товарів. У різних <br>народів їм могли бути худоба, красиві морські раковини, вироби з металу, каменю, хутра. Однак необхідно було щось універсальне, довговічне і зручне, що б не займало багато місця і одночасно досить коштовне.<br>Вже в ІІ тисячолітті до н.е. у Древньому Єгипті використовують як гроші золоті кільця, а в країнах басейну Егейського моря - мідні злитки, що мають форму бичачої шкіри.<br>Винахід монет - шматочка металу визначеної ваги з зображеннями або написами, що є засвідчувальними, - вчинилося майже одночасно (у першій половині VІІ ст. до н.е.) у двох сусідніх регіонах - на західному узбережжі Малої Азії (у Лідійскому царстві ) і в Греції (на острові Егіна).<br>Походження слова «монета» пов'язане з ім’ям Юнони Монети - дружини Юпітера (за римською міфологією – царя неба і землі).<br>Після перемоги Риму над Пирром (царем епирським) було вирішено карбувати гроші тільки в храмі Юноны Монети. В античну епоху карбування і лиття монет поширилося на величезному просторі від Європи до Індії. <br>Зовсім незалежно від Європи з’явилися литі мідні монети в Китаї, де їхній традиційний вид (плоский кружок із квадратним отвором у центрі, навколо якого розміщалися ієрогліфи) зберігся до початку ХХ століття.<br>З розширенням обміну для виконання функції загального еквівалента найбільш зручними виявилися шляхетні метали - золото і срібло. Вони <br>дуже швидко стали витісняти з обігу всі види неметалевих грошей.<br>Домонгольська Русь не знала слова «гроші», найбільш давнім вираженням грошей як еквіваленту обміну була худоба, а пізніше шкіри звірів. Дійсно, у давньоруських джерелах говориться і про такі грошові одиниці, як куна (куниці), векша (білка), різана, ногата тощо. Шматки шкіри або хутра були монетними знаками в міновій торгівлі.Поступово хутра витіснялися з грошового обігу металевими монетами. Оскільки Давня Русь не мала у своєму розпорядженні вітчизняних джерел дорогоцінних металів, то в торгівлі широко використовувалися іноземні монети. Спочатку це були римські срібні монети, але виняткову роль зіграли монети східного походження - дирхеми Арабського халіфату, що ввозилися купцями по Волзі. У XІ-XІІ ст.ст. були поширені візантійські срібні міліарисії, а також золоті і мідні монети. У той же час через Великий Новгород увозилися динарії, що карбувалися в Європі.
| + | Монетарна теорія розрізняє поняття "гроші як економічна категорія", що уособлює функціонально визначену систему економічних відносин, і "гроші як матеріальний носій цієї системи". Ці поняття не слід змішувати, бо їхній аналіз має неоднозначне пізнавальне навантаження. Водночас бажано враховувати і те, що викликана історичним розвитком економічних, у т.ч. ринкових, зв'язків еволюція грошових відносин, їх структурне і функціональне ускладнення, зумовлює адекватну еволюцію функціональних форм і, відповідно, - матеріального носія грошей. Нижче дається загальний огляд розвитку грошей не в першому, а в другому визначенні - грошей як матеріального носія відповідних економічних відносин.<br>Як зазначалося вище, появі грошей передувала епоха натурального обміну. Її заступила епоха товарних грошей, еволюційний процес виникнення яких ми вже розглянули.<br>Не слід ототожнювати товарну форму грошей лише з використанням у цій ролі золота та срібла. Розглядаючи ці коштовні метали як носії грошових відносин, слід враховувати, що золото і срібло не відразу почали монопольне виконувати зазначену функцію завдяки своїм специфічним властивостям. Локальність ринків, їхня функціональна відокремленість на попередніх етапах розвитку дозволяли множинність товарів, що використовувались у ролі грошей. Як правило, це був товар найбільшого попиту і воднораз найцінніший для певного ринку, і його будь-коли можна було обміняти на іншу споживчу вартість. Йдеться про такі товари, як худоба, хутро, тютюн, риба, мушлі, оливкова олія, різні види металів, у т.ч. золото і срібло.<br>Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважається, що перші монети з'явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу у VIII-VII ст. до н.е. Це були здебільшого мідні монети. Близько 4 тис.років тому в Ассирії почали карбувати монети із золота.<br>Металеві гроші були в обігу і на території Київської Русі: в IX-XI ст.-здебільшого срібні, частково- золоті монети, що витіснили хутро окремих пухнастих звірів - куниць, білок та інших тварин, використовуване до того як гроші. Вважається, що однією з перших карбованих монет Київської Русі була гривня - срібний злиток вагою в півфунта. У книзі "Історія України" М.Грушевського розповідається про те, що за Візантійською угодою 911 р. греки зобов'язалися виплачувати князеві Олегові данину по 12 гривень, тобто по 6 фунтів срібла, на кожного члена його дружини і князів, що лишалися в Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах. Рубель з'явився в XIV ст. Це також срібна монета, частка гривні, або рублена гривня.<br>За даними В.К.Ключевського, попервах новгородський та московський срібні рублі мали різну вагу. Перший був удвічі вагомішим. За Петра І почалося карбування золотоїмонети.<br>Протягом тривалого часу в обігу використовувалися повноцінні монети, реальний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості. Вважалося, що емісія монет, чия номінальна вартість менша за їхній металевий вміст, є ошуканством населення. Тому скарбниці окремих країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. За цих умов грошова одиниця могла служити масштабом цін за власним ваговим виміром. Та й назви багатьох грошових одиниць окремих країн встановлювалися відповідно до ваги їх металевого вмісту. Так, приміром, фунт стерлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла (зіегііп^ - повноцінний, справжній, чистий, повної ваги). Мірою ваги та масштабом цін була, як зазначалось, і гривня.<br>Від 2-ї половини XIX ст. становище змінилося. Номінальна вартість монет почала відділятися від їхньої реальної (вагової) вартості. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою справою. Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію, дістав назву сеньиорат. Сеньйорат присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію. 1 Рубель - половина гривні (рубалася навпіл).<br>Прикладів такої емісії є багато. Зокрема, в Англії срібна монета - пенні 1300 р. важила 22 грами, а 1364 - лише 12 грамів. У Франції з однакової кількості срібла 1309 р. карбувалося 2 ліври, а 1720 р.- 98 ліврів. Як наслідок- вага монети з тим же номіналом зменшилася майже в 50 разів. У Німеччині 1326 р. з 234 грамів срібла карбувалося 2 марки, 1378 р.- 4. а 1506 р.- 12 марок. Аналогічні приклади характерні і для інших країн. Ясна річ, що в кожному з таких випадків знаходимо обмеження функцій металевої грошової одиниці, її використання лише як своєрідного знаку вартості повноцінної монети. В даному разі не йдеться про факти прямих фальсифікацій, що часто траплялися в таких випадках.<br>Показовим у цьому відношенні є приклад Росії. Намагаючись вирішити проблеми державних фінансів за допомогою емісійного процесу, уряд царя Олексія Михайловича випустив в обіг 1656 р. срібну рублеву монету, що важила вдвічі менше попередньої. Після цього в обігу з'явився мідний рубель, який надзвичайно швидко витіснив навіть знецінену срібну монету. Відомі й наслідки цієї заміни - так званий мідний заколот, жорстоко придушений урядом. Що ж до нещасливої мідної монети, то її перегодом було повністю вилучено з обігу через викуп - копійка за рубель.<br>Для багатьох країн із функціонуванням товарних грошей було характерним використання системи біметалевого обігу - одноразової (паралельної) емісії золотих і срібних монет. У цьому випадку державою встановлювалися фіксовані пропорції між їх номінальними визначеннями, які відповідно до змін в емісійних витратах коли-не-коли коригувалися.<br>Паралельний обіг золотих і срібних монет породжував труднощі. Цінніші монети вряди-годи зникали. Суть цього явища було вмотивовано на основі закону англійського банкіра Т.Грешема (1519-1579), широко відомого в теорії грошей. <br>"Погані гроші витісняють з'обігу хороші". Йдеться про те, що при біметалевій системі гроші, вартість яких на ринку цінних металів нижча'за їхню номінальну вартість, витісняють ті грошові одиниці, що коштують дорожче своєї офіційної ціни. Ілюстрацією дії цього закону може служити приклад із випуском за царя Олексія Михайловича мідних грошей та витіснення ними срібних монет.<br>Розглядаючи цей економічний закон, варто враховувати і те, що ним аргументується особливість подвійного обігу металевих грошей. Його механічне перенесення на визначення закономірностей паралельного обігу паперових грошей, як це інколи трапляється в окремих наукових працях з теорії грошових відносин, є некоректним.<br>Епоху товарних (металевих) грошей заступила епоха грошей паперових. Як знаки вартості повноцінних товарних грошей, паперові гроші почали використовуватися у функції засобу обігу понад тисячу років тому. Вважається, що вперше паперові гроші з'явились у Китаї ще у VIII ст. н.е. У Європі це сталося значно пізніше. У Франції їх емісія розпочалася 1783 р. Наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг мав місце в Англії. Право емісії паперових грошей було надано Віденському банкові ще 1762 р. Попервах їх випуск мав епізодичний характер, але з 1771 р. здійснювався на регулярних засадах. Емісія паперових грошей у Північній Америці розпочалася наприкінці XVII ст.<br>В Росії паперові асигнації з'явилися 1769 р., в період царювання Катерини II. Спочатку вони вільно розмінювались на срібні гроші, заступаючи в обігу громіздкі мідні монети. В 1774 р. було емітовано асигнацій майже на 18 млн. рублів, значна частина яких запроваджувалася в обіг замість розписок скарбничих установ. Курс асигнацій становив 99-98 коп. сріблом за рубель асигнаціями. В 1786 р. емісія вказаної грошової одиниці досягла 45,3 млн.рублів.<br>З'ява розмінних на золото і срібло паперових грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спиралися на її авторитет, не була чимось аномальним. Йдеться про цілком природний історично-прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний із розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошових відносин. Ба більше - вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості.<br>Нові якісні моменти в системі грошових відносин почали формуватися з появою в обігу не розмінюваних на золото чи срібло паперових грошей. Від початку припинення обміну знаків вартості на реальні (товарні) гроші розглядалось як аномальне явище, як виняток з дійсної практики, викликаний особливими (надзвичайними) політичними чи економічними явищами в житті певної держави. Скажімо, в Англії припинення обміну банкнот на золото з 1797 по 1821 р. було викликане наполеонівськими війнами та фінансуванням їх (значною мірою) надмірною емісією паперових грошей. Подібні факти мали місце і в інших країнах. В Росії обмін асигнацій на золото було припинено 1854 р. у зв'язку з Кримською війною. Відновити обмін вдалося лише в 1895-97рр. з проведенням грошової реформи, автором якої був царський прем'єр-міністр граф Вітте.<br>Повний відхід од конвертованості (обміну) паперових грошей в золото відбувся значно пізніше. Більшість країн Заходу припинила такий обмін під час великої депресії - економічної кризи 1929-33 рр. і в перші післякризові роки. Проте, як буде показано у 12-й темі, такий обмін залишився у сфері міжнародних валютних відносин. Як наслідок, зв'язок національних паперових грошових одиниць із золотом здійснювався опосередковано - через функціональні структури світових грошей. Одначе від середини 1970-х рр. практика конвертованості паперових грошей у золото зовсім припинилась і на рівні міжнародних валютних відносин. Відбулось цілковите витіснення дорогоцінного металу зі сфери грошових відносин. Золото повністю втратило грошові функції. Сталася його демонетизація, і воно перетворилось на звичайний товар.<br>Власне, на цій базі здійснився остаточний перехід до епохи паперових грошей. Гроші втратили свою внутрішню вартість - ту, що безпосередньо втілювалась у монетарному товарі як носії грошових відносин. Суть грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати в собі паперові, а не товарні гроші. Паперові гроші перестали бути знаком вартості монетарного товару.<br>Епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Це водночас і епоха банківських грошей - грошей, що функціонують значною мірою на безготівкових засадах, грошей, які поступово трансформуються в електронні символи і знаки. Механізм їхньої дії ми розкриємо нижче.<br>Розглянуті питання характеризують еволюційний процес виникнення і розвитку грошей. Мова йтиме не лише про його пізнавальне значення задля осмислення історії грошових відносин, що, безумовно, теж важливо. Знання історії становлення та еволюційного розвитку грошей - це водночас, як відзначалося вище, і ключ до пізнання глибинних теоретичних проблем, що розкривають їхню суть і сучасне функціональне застосування. |
| | | | |
| - | Поряд з іноземною монетою на Русі в обігу знаходилися також злитки і шматки срібла, що до XІ ст. придбали стандартну форму, стійку вагу (160 гр. київські і 200 гр. - новгородські ) і стали називатися «гривнями». <br>Назва злитку «гривня» походить від шийного срібного обруча, що був прикрасою. Перша власна російська карбована монета з’явилася в царювання Володимира Святославовича. Були викарбувані золоті монети (златники) з написом «Володимир, а се його злато» і срібні з таким же написом тільки про «срібро».<br>У XІІІ ст., у Великому Новгороді з’являється новий грошовий термін «рубль», що поступово замінив назву новгородського срібного злитка - гривні . Срібний рубль став мірою визначеного рахунку монет, тобто рахунковим поняттям.<br>Згодом почалося власне карбування срібних монет у Московському, Рязанському, Суздальському і Тверському князівствах. Але в міру посилення Московського князівства, монети інших князівств витіснялися. У той час російський рубль, на ваговій основі якого здійснювалося карбування всіх монет, відповідав ліврові - найбільшій грошовій одиниці Західної Європи.<br>До початку XVІ ст. у Російській державі існували паралельно монетні системи московська (на більшості монет зображувався вершник з мечем) і новгородська (на яких був вершник зі списом). Саме новгородські монети в народі і прозвали «копійками».<br>Потрясіння Смутного часу кінця XVІ - XVІІ ст.ст. уплинули на грошове господарство Росії. У 1610 р. Василь Шуйський, коли були вичерпані всі запаси срібла в скарбниці (на сплату шведським найманцям), почав карбувати золоті монети, що в той час було нововведенням. Були випущені золоті гроші і копійки такого ж виду і номіналу як срібні, але в 10 разів дорожчі. Однак вони майже не вживалися, тому що Москва була захоплена поляками.<br>За царювання Катерини ІІ з’явилися перші російські паперові гроші - асигнації. У світі паперові гроші були відомі китайцям, авторам винаходу паперу. У європейських народів паперові гроші стали друкуватися лише з XVІІІ ст. Першою була Франція. Не дивлячись на економічне фіаско Франції, її прикладові пішла Австрія, потім Прусія. І лише пізніше до них приєдналася Росія.<br>Наприкінці ХХ ст. з’явилися кардинально нові гроші - пластикові. Вони ідеально відповідають вимогам компактності, мінімального обсягу і поступово витісняють з обігу паперові гроші. Ну а монети.... На думку деяких економістів, вони залишаться як еквівалент надбання держави і як предмет колекціонування, вкладання засобів, накопичування багатства.<br> <br> ''Контрольні завдання''
| + | |
| | + | |
| | + | ''Контрольні завдання'' |
| | | | |
| | 1. | | 1. |
Версия 14:40, 11 января 2011
Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 9 клас. Повні уроки >> Економіка: З історії грошей.Повні уроки
Мета уроку: .
|
Головні питання уроку:
|
Монетарна теорія розрізняє поняття "гроші як економічна категорія", що уособлює функціонально визначену систему економічних відносин, і "гроші як матеріальний носій цієї системи". Ці поняття не слід змішувати, бо їхній аналіз має неоднозначне пізнавальне навантаження. Водночас бажано враховувати і те, що викликана історичним розвитком економічних, у т.ч. ринкових, зв'язків еволюція грошових відносин, їх структурне і функціональне ускладнення, зумовлює адекватну еволюцію функціональних форм і, відповідно, - матеріального носія грошей. Нижче дається загальний огляд розвитку грошей не в першому, а в другому визначенні - грошей як матеріального носія відповідних економічних відносин.
Як зазначалося вище, появі грошей передувала епоха натурального обміну. Її заступила епоха товарних грошей, еволюційний процес виникнення яких ми вже розглянули.
Не слід ототожнювати товарну форму грошей лише з використанням у цій ролі золота та срібла. Розглядаючи ці коштовні метали як носії грошових відносин, слід враховувати, що золото і срібло не відразу почали монопольне виконувати зазначену функцію завдяки своїм специфічним властивостям. Локальність ринків, їхня функціональна відокремленість на попередніх етапах розвитку дозволяли множинність товарів, що використовувались у ролі грошей. Як правило, це був товар найбільшого попиту і воднораз найцінніший для певного ринку, і його будь-коли можна було обміняти на іншу споживчу вартість. Йдеться про такі товари, як худоба, хутро, тютюн, риба, мушлі, оливкова олія, різні види металів, у т.ч. золото і срібло.
Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважається, що перші монети з'явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу у VIII-VII ст. до н.е. Це були здебільшого мідні монети. Близько 4 тис.років тому в Ассирії почали карбувати монети із золота.
Металеві гроші були в обігу і на території Київської Русі: в IX-XI ст.-здебільшого срібні, частково- золоті монети, що витіснили хутро окремих пухнастих звірів - куниць, білок та інших тварин, використовуване до того як гроші. Вважається, що однією з перших карбованих монет Київської Русі була гривня - срібний злиток вагою в півфунта. У книзі "Історія України" М.Грушевського розповідається про те, що за Візантійською угодою 911 р. греки зобов'язалися виплачувати князеві Олегові данину по 12 гривень, тобто по 6 фунтів срібла, на кожного члена його дружини і князів, що лишалися в Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах. Рубель з'явився в XIV ст. Це також срібна монета, частка гривні, або рублена гривня.
За даними В.К.Ключевського, попервах новгородський та московський срібні рублі мали різну вагу. Перший був удвічі вагомішим. За Петра І почалося карбування золотоїмонети.
Протягом тривалого часу в обігу використовувалися повноцінні монети, реальний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості. Вважалося, що емісія монет, чия номінальна вартість менша за їхній металевий вміст, є ошуканством населення. Тому скарбниці окремих країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. За цих умов грошова одиниця могла служити масштабом цін за власним ваговим виміром. Та й назви багатьох грошових одиниць окремих країн встановлювалися відповідно до ваги їх металевого вмісту. Так, приміром, фунт стерлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла (зіегііп^ - повноцінний, справжній, чистий, повної ваги). Мірою ваги та масштабом цін була, як зазначалось, і гривня.
Від 2-ї половини XIX ст. становище змінилося. Номінальна вартість монет почала відділятися від їхньої реальної (вагової) вартості. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою справою. Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію, дістав назву сеньиорат. Сеньйорат присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію. 1 Рубель - половина гривні (рубалася навпіл).
Прикладів такої емісії є багато. Зокрема, в Англії срібна монета - пенні 1300 р. важила 22 грами, а 1364 - лише 12 грамів. У Франції з однакової кількості срібла 1309 р. карбувалося 2 ліври, а 1720 р.- 98 ліврів. Як наслідок- вага монети з тим же номіналом зменшилася майже в 50 разів. У Німеччині 1326 р. з 234 грамів срібла карбувалося 2 марки, 1378 р.- 4. а 1506 р.- 12 марок. Аналогічні приклади характерні і для інших країн. Ясна річ, що в кожному з таких випадків знаходимо обмеження функцій металевої грошової одиниці, її використання лише як своєрідного знаку вартості повноцінної монети. В даному разі не йдеться про факти прямих фальсифікацій, що часто траплялися в таких випадках.
Показовим у цьому відношенні є приклад Росії. Намагаючись вирішити проблеми державних фінансів за допомогою емісійного процесу, уряд царя Олексія Михайловича випустив в обіг 1656 р. срібну рублеву монету, що важила вдвічі менше попередньої. Після цього в обігу з'явився мідний рубель, який надзвичайно швидко витіснив навіть знецінену срібну монету. Відомі й наслідки цієї заміни - так званий мідний заколот, жорстоко придушений урядом. Що ж до нещасливої мідної монети, то її перегодом було повністю вилучено з обігу через викуп - копійка за рубель.
Для багатьох країн із функціонуванням товарних грошей було характерним використання системи біметалевого обігу - одноразової (паралельної) емісії золотих і срібних монет. У цьому випадку державою встановлювалися фіксовані пропорції між їх номінальними визначеннями, які відповідно до змін в емісійних витратах коли-не-коли коригувалися.
Паралельний обіг золотих і срібних монет породжував труднощі. Цінніші монети вряди-годи зникали. Суть цього явища було вмотивовано на основі закону англійського банкіра Т.Грешема (1519-1579), широко відомого в теорії грошей.
"Погані гроші витісняють з'обігу хороші". Йдеться про те, що при біметалевій системі гроші, вартість яких на ринку цінних металів нижча'за їхню номінальну вартість, витісняють ті грошові одиниці, що коштують дорожче своєї офіційної ціни. Ілюстрацією дії цього закону може служити приклад із випуском за царя Олексія Михайловича мідних грошей та витіснення ними срібних монет.
Розглядаючи цей економічний закон, варто враховувати і те, що ним аргументується особливість подвійного обігу металевих грошей. Його механічне перенесення на визначення закономірностей паралельного обігу паперових грошей, як це інколи трапляється в окремих наукових працях з теорії грошових відносин, є некоректним.
Епоху товарних (металевих) грошей заступила епоха грошей паперових. Як знаки вартості повноцінних товарних грошей, паперові гроші почали використовуватися у функції засобу обігу понад тисячу років тому. Вважається, що вперше паперові гроші з'явились у Китаї ще у VIII ст. н.е. У Європі це сталося значно пізніше. У Франції їх емісія розпочалася 1783 р. Наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг мав місце в Англії. Право емісії паперових грошей було надано Віденському банкові ще 1762 р. Попервах їх випуск мав епізодичний характер, але з 1771 р. здійснювався на регулярних засадах. Емісія паперових грошей у Північній Америці розпочалася наприкінці XVII ст.
В Росії паперові асигнації з'явилися 1769 р., в період царювання Катерини II. Спочатку вони вільно розмінювались на срібні гроші, заступаючи в обігу громіздкі мідні монети. В 1774 р. було емітовано асигнацій майже на 18 млн. рублів, значна частина яких запроваджувалася в обіг замість розписок скарбничих установ. Курс асигнацій становив 99-98 коп. сріблом за рубель асигнаціями. В 1786 р. емісія вказаної грошової одиниці досягла 45,3 млн.рублів.
З'ява розмінних на золото і срібло паперових грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спиралися на її авторитет, не була чимось аномальним. Йдеться про цілком природний історично-прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний із розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошових відносин. Ба більше - вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості.
Нові якісні моменти в системі грошових відносин почали формуватися з появою в обігу не розмінюваних на золото чи срібло паперових грошей. Від початку припинення обміну знаків вартості на реальні (товарні) гроші розглядалось як аномальне явище, як виняток з дійсної практики, викликаний особливими (надзвичайними) політичними чи економічними явищами в житті певної держави. Скажімо, в Англії припинення обміну банкнот на золото з 1797 по 1821 р. було викликане наполеонівськими війнами та фінансуванням їх (значною мірою) надмірною емісією паперових грошей. Подібні факти мали місце і в інших країнах. В Росії обмін асигнацій на золото було припинено 1854 р. у зв'язку з Кримською війною. Відновити обмін вдалося лише в 1895-97рр. з проведенням грошової реформи, автором якої був царський прем'єр-міністр граф Вітте.
Повний відхід од конвертованості (обміну) паперових грошей в золото відбувся значно пізніше. Більшість країн Заходу припинила такий обмін під час великої депресії - економічної кризи 1929-33 рр. і в перші післякризові роки. Проте, як буде показано у 12-й темі, такий обмін залишився у сфері міжнародних валютних відносин. Як наслідок, зв'язок національних паперових грошових одиниць із золотом здійснювався опосередковано - через функціональні структури світових грошей. Одначе від середини 1970-х рр. практика конвертованості паперових грошей у золото зовсім припинилась і на рівні міжнародних валютних відносин. Відбулось цілковите витіснення дорогоцінного металу зі сфери грошових відносин. Золото повністю втратило грошові функції. Сталася його демонетизація, і воно перетворилось на звичайний товар.
Власне, на цій базі здійснився остаточний перехід до епохи паперових грошей. Гроші втратили свою внутрішню вартість - ту, що безпосередньо втілювалась у монетарному товарі як носії грошових відносин. Суть грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати в собі паперові, а не товарні гроші. Паперові гроші перестали бути знаком вартості монетарного товару.
Епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Це водночас і епоха банківських грошей - грошей, що функціонують значною мірою на безготівкових засадах, грошей, які поступово трансформуються в електронні символи і знаки. Механізм їхньої дії ми розкриємо нижче.
Розглянуті питання характеризують еволюційний процес виникнення і розвитку грошей. Мова йтиме не лише про його пізнавальне значення задля осмислення історії грошових відносин, що, безумовно, теж важливо. Знання історії становлення та еволюційного розвитку грошей - це водночас, як відзначалося вище, і ключ до пізнання глибинних теоретичних проблем, що розкривають їхню суть і сучасне функціональне застосування.
Контрольні завдання
1.
Список використаних джерел:
1. Урок на тему "Роль грошей у житті держави і споживача”, Савєльєва Л.Л., вчитель економіки, Тетіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2
2. Урок на тему "Гроші", Артеменко Є.М., вчитель економіки, Житомирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 7
3. Гільберг Т.Г., Часнікова О.В. Права споживачів знань // Основи споживчих знань: Навчально-методичний посібник для загальноосвітніх навчальних закладів:1-12 кл. / Гільберг Т.В., Довгань А.І., Капіруліна С.Л. та ін. / За заг. ред. Бєскової Н.В., Єрохіної А.С., Максименко К.О., Овчарук О.В. – К.: Навчальна книга, 2008. – С. 1-102.
4. Економіка: Підруч. для 10 кл. загально освіт. навч. закл./ Г. О.Ковальчук, В. Г. Мельничук, В. О. Огнев’юк. – К.: Навч.книга, 2003.– 352
с.: іл.
5. Економіка: Навч. посібник для 10 – 11 класів / За ред. З. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина.– К.: Либідь,1999.
6. Экономическая теория в вопросах и ответах: Учебное пособие. – Ростов н/Д: Изд-во “Феникс”, 1998. – 512 с.
Відредаговано і надіслано Прокопенко Ю.А.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
Предмети > Економіка > Економіка 9 клас
|
