Версия 00:30, 10 января 2011

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 6 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Структура суспільства Єгипту. Повсякденне життя єгиптян. Повні уроки

Тема уроку: Структура суспільства Єгипту. Повсякденне життя єгиптян.

Мета уроку: засвоєння учнями знань про диференціацію суспільства та побут у Давньому Єгипті.

Завдання уроку:

1. Розповісти учням про передумови диференціації суспільства в Давньому Єгипті та появу суспільних прошарків в добу фараонів.

2. Ознайомити шестикласників із побутом давніх мешканців Єгипту.

Хід уроку:

У другій половині IV тисячоліття до н. е., до так званого герзейского періоду (від назви сучасного села Герзе, другий додинастичний період), великих успіхів досягло землеробство, засноване на системі штучного зрошення. Численні ремесла відокремлюються від землеробства, а суспільство набуває виразних рис і диференціюється. Глинобитні будинки свідчать про осілість, а різке скорочення в могилах мисливської зброї – про остаточне витіснення скотарством полювання. Справою рук майстрів-професіоналів були всілякі литі мідні предмети: сокири, ножі, кинджали, наконечники стріл, посуд. Деякі речі, в тому числі кинджали, виготовлялися зі срібла. Виявлено навіть залізні буси, зроблені, правда, з метеоритного заліза.

Змінився характер і розмах торгівлі. З Азії до Єгипту надходили свинець, срібло і навіть лазурит, основні родовища якого розташовувалися на півночі сучасного Афганістану. Систематична торгівля набуває міжнародних масштабів. З'являються в Єгипті і привозні речі, наприклад месопотамські циліндричні печатки.

Знахідки такого типу поставили питання про зв'язки і запозичення герзейской Єгипту і про ту роль, яку ці зв'язки зіграли в історії країни. Ряд вчених схильні слідувати гіпотезі, за якою прийшлі завойовники принесли з собою досягнення месопотамської культури, в тому числі й «ідею листа». Уважний аналіз, проте, показує, що подібні запозичення були порівняно нечисленні й цілком відповідають «гіпотезі торгівлі», оскільки в цілому єгипетська культура і в герзейский період повністю зберігала свій самобутній образ.

Відбуваються корінні зміни й у соціальній структурі. Відмінності в розмірах могил дозволяють припускати, що в громадах уже відчувалася майнова нерівність і що в них виділилися вожді, яких ховали з особливою пишністю. При розкопках таких могил, в більшості своїй розграбованих, виявлені рукоятки ножів зі слонової кістки, нерідко із золотою обкладкою, тонкі тканини з художнім розписом. Виділяється велика гробниця вождя, знайдена в Ієраконполі. Її стіни були складені з сирцевої цегли та прикрашені сюжетним розписом. Багатій знаті протистояли рядові члени землеробських громад, оскільки надлишки одержуваних продуктів все частіше опинялися в руках знаті, впливових служителів. Соціальній диференціації сприяв розвиток скотарства – галузі, в якій інтенсивно накопичувався додатковий продукт, що потрапляв у власність племінної верхівки.

Показово, що в ієрогліфічній писемності терміни «знатність», «благородство», «гідність» представлені зображенням дрібної рогатої худоби, іноді з печаткою на шиї, що позначала право власності. Термін «спадок» зазвичай передавався зображенням лежачого теляти. Навіть термін «вождь», який з часом став позначати «царя», передавався малюнком (піктограмою) палиці пастуха.

У цей період виникає інститут рабства. Швидше за все раби з'явилися в результаті військових зіткнень між племенами й родами. Але в умовах первісного ладу, з низьким рівнем продуктивних сил було невигідно брати людей в полон, бо це лише збільшувало число їдців. Створення продуктивного землеробства, яке дає великі врожаї, необхідність у додатковій робочій силі підвищили цінність людської праці і дали можливість використовувати працю бранців, яких, замість того щоб знищувати, тепер залишали в живих. Стародавні єгиптяни називали таких бранців виразним терміном «убитий живий». Отже, перш за все рабів давали війни. Однак в умовах зростаючої диференціації до рівня рабів-полонених могли опуститися й колишні общинники. Так формується клас рабів, який міг поповнюватися з джерел як зовнішніх, так і внутрішніх.

У другій половині IV тисячоліття до н. е. в Єгипті окреслилися контури трьох основних прошарків, прообрази трьох основних класів давньоєгипетського суспільства: панівна верства, куди входили нащадки родоплемінної знаті, жрецтво, заможні общинники; члени землеробських громад, основні виробники матеріальних благ давньоєгипетського суспільства; прошарок рабів, поки незначно, але постійно збільшуєвався . Найбільш численною був другий прошарок, тобто члени землеробських громад. Громади ж усе більше втрачали родовий характер і перетворюються в територіальні або сусідські громади.

Освіта соціальних прошарків і формування класів призвели до появи держави, яка повинна була регулювати відносини між новими соціальними групами і виниклими класами в інтересах пануючої верхівки. У Стародавньому Єгипті держава виступала і як організатор робіт зі створення й підтримання іригаційної мережі, без якої було неможливим існування продуктивного землеробського господарства. Перші держави виникали в межах невеликих областей (номів), які охоплювали кілька поселень, об'єднаних навколо міського центру, де знаходилися резиденція вождя і святилище шанованого тут головного божества. На території Верхнього Єгипту в період Нового царства нараховувалося 22 таких нома, у Нижньому Єгипті – 20 номів. У силу особливостей природних умов номи – найдавніші самостійні державні утворення, розташовані в долині або Дельти Нілу, – тяжіли до об'єднання, що призвело до створення більш великих царств. Швидше за все об'єднання номів Верхнього Єгипту в одне царство і номів Нижнього Єгипту в інше велике царство відбулося в кінці IV тисячоліття до н. е. Правитель Верхнього Єгипту став носити корону білого кольору, а Нижнього Єгипту - червоного кольору. Столицею першого було місто Енхаб (Нехен), а північного царства – Буто. Дві давньоєгипетські великі держави деякий час існували поруч одна з одною, вели між собою війни. Але тенденція до об'єднання продовжувала набувати сили і призвела врешті-решт до об'єднання нижньоєгипетського і верхньоєгипетського царств у єдину давньоєгипетську державу, що охоплювала всю долину Нілу від першого порогу до Середземноморського узбережжя.

З появою фараонів державою керували чиновники. Найвпливовіші посади обіймали вельможі та родичі фараона. Перший радник фараона — чаті. За службу фараон надавав вельможам землі та рабів.

Трудовий люд працював у господарствах фараона, храмах та у вельмож. Частина селян, звільнена від такої праці, виконувала загальнодержавні роботи: будувала царські гробниці, храми, іригаційні споруди.

Ремісники не могли продавати свою продукцію, а здавали її наглядачам. Окрім них, у державі були також вільні землероби, що входили до складу общини. Після сплати податків селянам залишалася маленька частина врожаю, тому вони охоче наймалися на «царські роботи». До них залучалися й ремісники, які проводили весь час у важкій роботі. Але найважче від усіх жилося рабам, які не мали ані прав, ані майна. Наглядачі поводилися жорстоко, а вкрай важка праця робили становище рабів нестерпним.

Час від часу спалахували повстання рабів і бідноти. Одне з найбільших розпочалося близько 1750 р. до н. є. й охопило всю Єгипетську державу, послабивши її перед войовничими сусідами — кочівниками гіксо-сами, які завоювали країну більш як на століття, заснувавши в Дельті свою столицю — фортецю Аваріс.

Найбільше інформації вчені отримують із зображень у похованнях чиновників, які мали власний дім (перджет). Жили в ньому голова сім'ї, дружина, діти, брати й сестри, батьки та інші родичі. А ще — численні слуги, музики, співаки, танцюристи, кравці, перукарі, охоронці. Молодші члени сімейства брали участь в управлінні господарством.

Головна садиба та інші володіння були розкидані в різних кінцях країни. На багатого чиновника працювали наглядачі, писарі, зберігані документів, управлінці.

Вони контролювали простих людей, що працювали в господарстві (землероби, пастухи, рибалки, пекарі, пивовари, каменотеси, столяри, художники та ін).

У садибах єгипетських багатіїв працювали трудові загони. Вони збирали врожай, перевозили продукти й ремісничі вироби, завантажували кораблі тощо.

У «палатах майстрів», що належали вельможам, працювали ткачі, гончарі, ювеліри. Платою за роботу були речі зі складів чиновника та вироби ремісників: зерно, гончарні вироби, знаряддя праці, робочий одяг, овочі, фрукти тощо. У храмовому господарстві жерців свої обов'язки виконували прості та середнього достатку люди, служителі різних культів. Керували ними чиновники з царської та місцевої влади номів. Земельні наділи храми отримували від фараона як подарунок. Тут теж працювали трудові та ремісничі загони.

Повсякденне життя

Дім знатного єгиптянина. Здійснимо мандрівку однією з головних вулиць єгипетського міста. З обох боків вулиці тягнуться високі глиняні мури. Зверху видніються дахи будинків і гілля дерев. У мурі зроблено ворота та хвіртку, шо ведуть у двір. У глибині двору — садок. Як і всі будинки в Стародавньому Єгипті, дім знатного єгиптянина збудований із сирцевої (нсвипаленої) цегли. Дах плескатий. На нього виходить відпочити ввечері, коли спаде спека, вся сім'я. У будинку кілька кімнат. Усі стіни в домі потиньковані й розписані гарними малюнками. Навколо будинку, на подвір'ї, розташовані комори для збіжжя, кухня, хлібні печі, криниця, а також хатки для слуг. Тут же — хліви для худоби. У садку ростуть плодові дерева: фінікові пальми, фіги. Навколо тичок в'ється виноград, цвітуть квіти. Посеред двору викопано ставок. Там плавають гуси й качки. Коло ставка трудяться слуги. Вони зачерпують воду зі ставка й поливають дерева й квіти. На подвір'ї та в домі метушня. Слуги щось печуть, варять, товчуть у ступах. Жінки-рабині, стоячи навколішки, розтирають зерно на кам'яних зернотерках. Усім розпоряджається управитель дому. Увечері в домі вельможі — свято.

Музиканти Давнього Єгипту

Одяг єгиптян в епоху Давнього царства

Бенкет у домі. У домі вже все готове для бенкету. Слуги поклали на чисту підлогу солом'яні килимки, розставили стільці. На стінах розвішано багато гірлянд із квітів лотоса. Попід стінами — невеликі підставки з вазами, наповненими квітами. У бронзові жаровні кладуть на вугілля шматки пахучої смоли, і запашний, солодкий димок в'ється по кімнаті. Слуги присовують до стільця кожного гостя низенький столик. На статиках розставляють різні наїдки та напої. Поміж посудом розкладають квіти лотоса. Гурт музикантів настроює інструменти — арфи, флейти, лютні. На підлозі, чекаючи своєї черги, сидять акробатки і танцівниці. Сходяться гості.

Одяг, зачіски, прикраси. Клімат у Стародавньому Єгипті був жаркий, тому одяг носили дуже легкий. Багаті жінки мали одяг з тонкого білого полотна, що нагадував сарафан. Чоловіки носили спідниці до колін. Такий самий одяг, тільки з грубого полотна, одягали й прості люди. Сандалії взували рідко, лише коли виходили з двору, а так ходили босі.

Єгиптяни носили на голові великі чорні перуки, сплетені з тоненьких кісок. Їх надягали на поголену або пострижену голову. Спали єгиптяни без подушок. Замість них під голову клали спеціальну тверду підставку з дерева.

Єгипетські жінки на святі

Прикраси давніх єгиптян

Одяг рабів

Професійні співаки й танцівниці носили такіж прозорі сукні, як і знатні жінки. А часто виступали оголеними, і весь їхній одяг складався з кількох прикрас - паску, намиста, браслетів і сережок. Зовсім юні служниці без сорому ходили оголеними.

Брови й очі єгиптянки підмальовували чорною та зеленою фарбами, від чого очі здавалися видовженими. Борови в єгиптян не рости. Та оскільки борода вважалася прикметою богів і царів, то на урочистих прийомах і релігійних святах фараон підв'язував штучну борідку. Її ми бачимо на золотій портретній масці фараона Тутанхамона і навіть на статуях цариці Хатшепсут. Єгиптяни прикрашали себе намистом, браслетами, перснями, амулетами. Понад усе вони любили носити широкі коміри, зроблені з кольорового намиста. Ці коміри закривали плечі й груди, їх фараони дарували своїм підданим за вірну службу. Сміливих воїнів нагороджували золотими орденами Мухи та Лева. Для захисту від злих духів єгиптяни носили амулети — фігурки, зроблені з коштовного каміння або фаянсу. Були амулети у вигляді ока, хреста і жука скарабея, який символізував бога сонця Ра.

Амулет у формі жука-скарабея

Зображення скарабея слугували амулетами, що захищали від сил зла, отруйних укусів і допомагали воскреснути після смерті.

ЇЖА. У Стародавньому Єгипті їжа трудового люду була простою. Основний харч — ячмінні та пшеничні перепічки, різні каші, сушена риба, овочі — огірки, часник, цибуля, салат. З ячменю робили пиво. Багаті люди харчувалися краше. Крім названих продуктів, вони теж їли м'ясо, рибу, пироги, сир, фрукти; пили молоко, пиво, вино та медовий напій.

Перевір себе:

1. Як і чому в Давньому Єгипті виникло рабство?

2. Розкажіть, як у ієрогліфічній писемності позначені терміни «знатність», «благородство», «гідність».

3. Що і чому призвело до появи держави на території стародавнього Єгипту?

Домашнє завдання:

1. Якою була структура суспільства Давнього Єгипту з появою держави і в часи правління фараонів?

Розкажіть про дім знатного єгиптянина та його сім’ю.

2. Як одягалися, що їли та як проводили дозвілля давні єгиптяни?

Список використаних джерел

1. Урок на тему «Суспільний поділ давніх єгиптян. Дозвілля жителів стародавнього Єгипту». Гусак П. М., м. Харків.

2. О. І. Шалагінова, Б. Б. Шалагінов. Історія стародавнього світу 6 клас, 2009.

3. Мертц Барбара. Древний Египет. Храмы, гробницы, иероглифы / Пер. с. англ. Б. Э. Верпаховского. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2007. – 363 с.

4. Тилдесли Джойс. Египет. Возвращение утерянной цивилизации / Джойс Тилдесли; пер. с. англ. Марии Павловой. – М.: СТОЛИЦА-ПРИНТ, 2007. – 320 с.: ил. – (Non-fiction).

5. bibliotekar.ru

Відредаговано і надіслано Сичем Д. Д.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.