Текущая версия на 14:08, 29 октября 2009

Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 3 клас>>Українська література: Цікава книга Природи...

 Цікава книга Природи
Як ти думаєш, про що розповідається у творах цієї теми?

Книга Природи напрочуд велика і різнобарвна. Не злічити її сторінок — зелених лісів, синіх річок, бездонного неба, духмяних квітів... А скільки в ній різних героїв, що живуть за своїми законами, мають власну мову.

Неймовірно цікавий, захоплюючий світ Природи здавна надихав людей глибше пізнавати його.

Письменники розповідають про Природу так, що їхні спостереження, думки і почуття стають для читачів цікавими відкриттями, пробуджують уяву, спо¬нукають до роздумів.

Читаючи твори цієї теми, зверни увагу, як по-різному описано осінь, ліс, вітер, які слова вжито, щоб передати різні стани природи.

***
Скільки барв кругом розлито:
пурпур, охра, зелень, просинь.
Це минає тепле літо,
золота надходить осінь.
Край наш, писанка неначе,—
треба тільки вміти бачить!

Сергій Сухомлинський

ЗОЛОТА ОСІНЬ

В парках і садочках
на доріжки й трави
падають листочки
буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
килим кольористий,
віти напівголі,
небо синє чисте.
Метушні немає,
тиша й прохолода.
Осінь золотая
тихо-ніжно ходить.
Катерина Переліска

3 яким почуттям автор говорить про осінь? Чому ти так думаєш?
Поміркуй, у якому темпі і з якою силою голосу треба читати вірш.

ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ

Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.
Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.
Чорногуз поклонився лугам і садам.
Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.
Де ж ти, літо, поділось? Куди подалось?
Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось.
Осінь брами свої замикала вночі,
погубила у небі журавлині ключі.

Ліна Костенко

Які картини постають у твоїй уяві, коли читаєш вірш? Як ти розумієш вислови: серпень випустив серп, осінь... погубила у небі журавлині ключі? Який настрій виклика¬ють ці рядки? У якому темпі та з якою силою голосу потрібно їх читати?

СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ

Дощик, дощик,
ти вже злива!
Плаче груша,
плаче слива.
Ти періщить
заходився,
соловейко
застудився.
А тепер лежить
під пледом,
п'є гарячий чай
із медом.

Ліна Костенко

***
Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: — Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава,
не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.

Ліна Костенко

Поміркуйте разом! Чому так схвильовано, слізно шипшина звертається до людини? Чи погоджуєтесь ви з думкою, що природа потрібна людям не лише для ко¬ристі, а й для краси? У яких рядках висловлено цю думку? З яким почуттям їх треба читати? 
Порівняйте вірші, написані Ліною Костенко. Чим вони подібні? З чого видно, що поетеса сприймає природу як живу істоту?
У 2 класі ви читали вірші — поетичні картини природи Ліни Костенко. Що їх об'єднує із щойно прочитаними?

ОСІНЬ

Висне небо синє,
синє, та не те;
світить, та не гріє
сонце золоте.
Оголилось поле
од серпа й коси;
ніде приліпитись
крапельці роси.
Темная діброва
стихла і мовчить;
листя пожовтіле
з дерева летить.
Хоч би де замріла
квіточка одна;
тільки й червоніє
що горобина.
Здалека під небом,
в вирій летючи,
голосно курличуть
журавлів ключі.
Яків Щоголів

Прочитай вірш мовчки. Ранню чи пізню осінь описано у ньому? Чому ти так думаєш?
Які слова добирає поет, описуючи небо, сонце, поле, діброву? Який образ створюють рядки Хоч би де замріла квіточки одна! Які почуття викликав у тебе вірш? Підготуйся прочитати вірш уголос, передаючи його настрій.

ОСІННІ ТАНЦІ

Вітер взяв сопілку в руки:
— Ду-ду-ду!
Хто зі мною потанцює 
У саду?
Захиталися жоржини:
— Може, й ми!
Тільки ти нас над землею 
підійми!
— Шкода часу,— вітер каже,— 
підіймать!
Видно, вам не доведеться 
танцювать!

Тут як зірвуться листочки
із дубка,
із вербички, із берези,
із кленка,—
хто червоний, хто жовтавий
, хто рудий,
а хто трішечки зелений —
молодий.
Як закрутяться у танці
угорі!
І низенько над землею,
у дворі.
Вітер кинувся за ними:
— Ой, ду-ду! От хто вміє танцювати
до ладу!

Катерина Переліска


Прочитай вірш. Який він — сумний чи веселий? З яким настроєм його треба читати? Які рядки прочитаєш наспівно? Які — у швидкому темпі?
Чи доводилось тобі спостерігати осінні танці листопаду? Яким ти уявляєш вітер?

ОСІННЯ ГРА

Чи знайдеться на нашій милій Україні ліс, в яко¬му б не зустрілася вам білка? Певне, нема такого лісу, нема такого саду, в якому б не водилося оце ми¬ле звірятко.
Де лісова гілка — там і білка. Восени в білки особ¬ливо багато клопотів. Треба на зиму грибів насуши¬ти. Запастись горіхами, жолудями, шишками. Дупло вимостити, утеплити, впорядити, замаскувати.

Пізніше, коли на землю впадуть заморозки, їй треба міняти шубку. Білка скидає перед зимівлею руду шерсть, одягаючи сіру, теплішу, м'якшу, пухкішу шубку.

Ще завіють сніги, загудуть завірюхи. Білка сховається в дупло, вкриється пухнастим хвостом і чекатиме відлиги. А доки не чути заморозків, білка розважається.

Чи знаєте ви осінні білчині ігри?

Граються білки у хованки. Граються самі з собою, з променем-зайчиком.
Грається білка з білкою.
Сковзне промінь по дереву — білка за ним. Промінь на гілку — білка за променем. Зверху-донизу. Знизу-догори. Хто кого ловить — не втямиш. І не стомиться білка-стрибунка. І не прощається з осінню. Сонце на гілку — білка за ним. Білка на дру¬гу, сонце — за нею.

Лист за листом — осінь кружляє понад землею.
Білка безжурно у хованки грає.
Білка на зиму горіхи збирає.
Грається променем, грається листом.
Не розлучається з нашим дитинством.
Микола Сингаївський

Прочитай оповідання. Простеж, як грається білка. Як змінюються її вигляд і поведінка взимку? Знайди і прочитай рядки, що римуються. Знайди в тексті уривок, зображений на малюнку. Прочитай його, передаючи темп руху білки.

***
Людина і природа... Простеж, як цей вічний зв'язок розкрито у наступних віршах і опові¬даннях.

* * *
Чи ми з природою єдині,
чи вірно спрямували крок?
Ми кожну річку і горбок
від лиха зберегти повинні!
Ганна Черінь

В ТОВАРИСТВІ ДЖМЕЛЯ

Ще вчора джміль гудів — сьогодні вже нема, застиг від холоду, ледь лапками він меле, крилята задубілі не здійма і тихо й тоскно дивиться на мене.
Беру його із затінку, кладу на щире* сонце — в затишок осоння-. Джмелями літаки собі гудуть. І джміль до них гуде собі спросоння. Я потім забуваю про джмеля. А він нагрівся, з рукава стартує, та щось йому така важка земля, та вітер ним, підраненим, гордує. На ньому светрик чорно-золотий, у нього груди ніжні, щирозлоті*.

— Лети,— шепчу йому,— лети, лети,
бо нам життя не в льоді, а в польоті!

Вже полудень. Аж чую — джміль гуде.
Куди там тому грому-бомбовозу...
Розправив крила, розігрівся день,
летить джмелем навстріч зимі й морозу...
Іван Драч

Щире — тут: яскраве. 
Осоння — місце, що добре освітлюється сонцем. 
Щирозлоті — яскраві, золотисті.

Підготуйся виразно прочитати вірш. Зверни увагу на по-щщ чаток і закінчення речень. Яку інтонацію читання підка¬зують розділові знаки?

Попрацюйте разом! Хто дійові особи вірша? Яку картину передає кожна строфа? Як змінювався джміль? Порівняйте, яким він був уранці і в полудень. Які думки навіяло поетові перетворення джмеля? Як ви їх розумієте?

Поет Дмитро Білоус пише про красу і багатст-во мови. А ще він — спостережливий і щирий співець природи, особливо — своєї рідної Сумщини. Прочитай вірш з книги поета «Пташині голоси».

ПІСЕНЬКА ПРО КУЛИЧКА

— Кулик, куличок!
А завбільшки з кулачок.
— Так є ж різні кулачки.
— А є різні й кулички —
і великі і малі,
на Дніпрі і на Сулі.
— Кулик, куличок!
Він у нас не новачок:
ще торік він на лужку
в ямці вивівся в пушку.

І обсохнути не встиг,
як за їжею побіг.
— Кулик, куличок!
Де комашка, хробачок —
піде сушею і вбрід,
а здобуде на обід.
Прийде ж осінь — проводжай
куличка у теплий край!
— Кулик, куличок!
Де зимуєш ти? — Мовчок.
Ми ж чекаєм на приліт
до річок і до боліт,
де улітку на лужку
в ямці вивівся в пушку...
— Кулик, куличок!
До боліт і до річок
лине з теплих він країв.
Де б не пив і де б не їв,
а весною, прийде час —
повертається до нас.

Дмитро Білоус

Попрацюйте р а з о м! Між ким відбувається розмова? З чого видно, що поет прихильно ставиться до куличка, що він добре знає цього птаха? Пригадайте, як називають вірші такої форми. Навчіться читати вірш уголос, передаючи інтонацію запитання, відповіді, звертання.
Знайдіть у вірші рими до слова куличок.

ПЕСИК І ХЛОПЦІ

Песик з хлопцями — усюди,
і не клич, він з ними буде!
Тільки скажуть: «В ліс зелений!»
Песик скочить: «Як? Без мене?! !»
І помчить за ними вслід,
тільки курява летить.

Хлопці в поле — на баштани,
песик з ними, не відстане!
Вудять хлопці на ставочку,
він дрімає в холодочку.
Тільки ж хто стрибне у став —
він за ним одразу вплав.
Хлопці скажуть: «Ну, по всьому!
Час нам, песику, й додому!»
Песик гавкне: «Дуже радий!»
Навпростець через левади
полетить, неначе птах,
їм назустріч аж на шлях.

Катерина Переліска

 Прочитай вірш мовчки. Де побував песик разом з хлопцями? З чого видно, що вони добре розуміють одне одного? Що ти сказав би про песика — який він? А про хлопців?
З яким настроєм, у якому темпі читатимеш вірш уголос? Порівняй малюнок і текст вірша. Які відмінності ти помітив?

ЛІСОВОЮ СТЕЖКОЮ
І.
...На початку жовтня ледве помітною лісовою стежкою, яка звивалась між старезних дубів, ішла дівчинка років тринадцяти. На ній була картата но¬венька кофтина, синя спідниця й біла хустинка, як терен-цвіт. І ця хустинка різко відтіняла чорні брови дівчинки, її засмагле обличчя й світлі очі. Такі світлі й зелені, що в темряві вони, мабуть, блимають, як світлячки. її кругле ніжне підборіддя схоже було на яблуко, а припечений сонцем кирпатенький ніс скидався на жовту лісову грушку, яка вистигла проти сонця аж на верхівці дерева.

Дівчинка несла книжки й зошити. Вона поверталася додому із школи. Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою, і тільки іноді під її черевиками стиха хрускала суха гілочка або жолудь.

II.
Стежка зненацька повернула праворуч, обминаючи круту гору, і тоді стало чути, як весело видзвонює у тишині вода. Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини. Кора на дереві зійшла, і стовбур, сточений жуками, вимитий дощами та висушений сонцем, жовтів і вили¬скував, мов велика кістка якоїсь прадавньої тварини.

Дівчинка сіла над струмком, поклала біля себе книжки й почала задумливо бовтатись у воді руками.
Хвильки хлюпали в неї поміж пальців і здіймались ясними пухирями, в яких відбивалось на мить то жовте листя клена, то клаптик блакитного неба, то обличчя в білій хусточці.

На дні струмка ворушилась водяна трава — довгі такі стьожки, як пучки волосся.

Руки в дівчинки були шершаві, як дубова кора, засмаглі і подряпані. Хустинка в неї зсунулась набік, і з-під неї вибилася хмарка льняного волосся, білого і легкого, як пух,— дмухне вітерець, так воно й розлетиться навколо. І тепер дівчинка стала дивно схо-кульбабу. В школі її подружки так і кликали завжди: Улянка-кульбабка.

III.
Улянка повільно глянула навколо й наче вперше помітила, що ліс її любий вже прибрався в нову чарівну одежу.
— Здрастуйте, сестри-берізки, вас не впізнати сьо¬годні. Чи ви це, мої білокорі?

Ой, леле, не чують привіту, свічками золотими палахкотять.
— Ой, який же ти став тепер, мій лісе-брате! — думає дівчинка.— Як же ти пишно прибрався! Ось ти яка, осінь, у лісі!
Улянка підвелась, підхопила книжки і, перейшовши через струмок по сухій деревині, звернула із стежки. Вона пішла навпростець, продираючись крізь ліщину, зриваючи інколи золотавий горіх, який траплявся під руку.
Олесь Донченко

Попрацюйте разом! Прочитайте оповідання по частинах. Знайдіть рядки, в яких описується зовнішність дівчинки: її одяг, обличчя, очі, волосся, руки. Чи такою зображено Улянку на малюнку?
У яких словах розкрито ставлення дівчинки до природи? Знайдіть у тексті речення з порівняннями. Що вони до¬дають до характеристики образу Улянки? Вдома складіть план оповідання. Підготуйте за планом стислий переказ.
Поміркуйте, як по-іншому можна назвати це оповідання. 
Пофантазуйте! Як можна продовжити оповідання?

НАШЕ ВІДКРИТТЯ
Дуже нам кортіло з Максимом зробити відкриття. Тільки так, щоб не довго морочитись. Бо в нас уся¬ких справ по саму зав'язку. Лише на футбол скільки часу гаєш.
Якось після полуденика весь наш загін пішов у ліс.
Ми з Максимом одразу по горіхи подалися. Ба¬гацько не нарвали, та дурно теж не тюпали. Вибралися з ліщини, назад ідемо, стёжки шукаємо. Коли це Максимко хап мене за руку і закляк. Я глянув на нього і собі спинився. А він:
— Диви, мурашник який великий.
— Тьху! Налякав,— кажу,— своїм мурашником. Я думав — гадюка.
А мурашник і справді величезний, наче висотний дім. І впоперек метра півтора. Ніколи такого в житті не бачив!

Підійшли ближче.
— Чуєш? — шепоче Максимко і опускається навколішки.— Мурашня балакає.
— Хто, хто балакає? — перепитую недовірливо.
— Та мурашня,— каже.
Присів і я, вуха нашорошив, очі витріщив. Бачу, сновигають по купі мурашки, якусь гусінь тягнуть, гличку, листочки. І над усім приглушений гомін стоїть, як на центральній вулиці нашого міста. Здо¬рово у них виходить.
— Може... може, це ми вже наукове відкриття зробили? Мурашник, що розмовляє, знайшли. Як ти гадаєш, Максимку?
А він, замість відповісти, як поведе очима, як підстрибне та драла! Я — за ним. Це ми так захопи¬лися своїм відкриттям, що й незчулися, як нас обліпили великі руді мурахи. Насилу обтрусились. І знову до мурашника. Поставали навколішки, слу¬хаємо. Цікаво так!
— А якою мовою вони балакають? — питаю в Максимка.
— Звісно, якою. Своєю, мурашиною. Без мови як би ж вони тут порозумілися? Бачиш, багатоповерхо¬вий мурашник зводять. Треба ж про все домовитись: кому що робити, в яку зміну працювати, де будівельний матеріал добути.
— Може, воно й так, тільки без перекладача хіба їх зрозумієш?
— Капуста ти головата! Де ж ти знайдеш мураши¬ного перекладача? — сміється Максимко.— Це ж добре, що ніхто ще їхньої мови не знає. А ми будемо знати, вивчимо!
— Еге, вивчиш,— пхекнув я.— Тут свою рідну ледве на трійку витяг...
Поки ми з Максимком так теревенили про науку, чую — одна мураха заповзла мені в тапку, друга по нозі полізла, третя... Я хотів був їх змахнути, а Мак¬симко мене ліктем у бік — штовх! Не ворушись, мов¬ляв. І справді, ми ж наукове відкриття робимо. Але спробуй не ворухнутись, коли у них щелепи, як у справжніх африканських крокодилів. Не витерпів я, одскочив назад, обтрушуюсь, а Максимко заради на¬уки терпить. Його вже десятки зо два мурахів «досліджують», а він хоч би тобі оком кліпнув! Ага, теж не витерпів, прибіг до мене, покусаний, зате ра-дий-радісінький, як вареник у сметані. Ще б пак, відкриття: мурашник, який вміє розмовляти.
— Ну гаразд,— кажу йому, коли нараділися по саму маківку.— Пішли додому, бо на вечерю спізни¬мось і дощ он починається.
Задер Максимко голову, дивиться на небо, а на ньому ні хмарини.
— Та ти ось послухай,— кажу,— кап-кап-кап. Чуєш?
Максимко завмер, прислухається, де ці краплини падають. Потім простяг руку, чи не впаде на долоню яка. А круг нас то тут, то там обережно так: кап,кап, кап. Ой, що тут скоїлося з Максимком! Як заве¬рещить:
— Роздягайся! — А сам мерщій скидає сорочку, штани... — Та мерщій! — квапить мене.
— Навіщо? — не розумію я.
— Треба. Для науки треба.
— А для чого науці мої штани знадобилися? — ніяк не второпаю.
— Зараз утямиш,— метушиться Максимко. Схопив він нашу одежину і каже:
— Розкладемо її ось там, коло мурашника. Давай! — скомандував, і ми кинулись розкладати на траві речі одну до одної.
— А тепер — лічи.
— Кого? — питаю. І думаю: чи не напекло йому сьогодні сонце голову? Якийсь дивний Максимко став. Дощові краплини лічити здумав.
— Та мурахів лічи! — кричить.— Які з сосни стрибають.
І показує рукою на наш строкатий килим. Я так очі і вирячив.
А мурашка впала, огледілась — і до мурашника.
— Дві! Три! Чотири! — заверещали ми на весь ліс. Двадцять три штуки нарахували за кілька хвилин!
Справжній мурашиний дощ!
— А знаєш, чого вони стрибають? — питає в мене Максимко.
— Напевно, змагання у них якісь проходять, хто точніше стрибне,— відповідаю.— Як у нас парашути¬сти стрибають на точність приземлення.
— Гарбуз ти порепаний,— сміється Максимко.— То вони щоб довго не йти пішки, додому не спізни¬тись. Адже в мурашнику зараз всі входи закриють — вечір заходить.
Ось таке ми з Максимком відкриття зробили. Тільки наша вожата ніяк не хотіла зрозуміти його наукове зна¬чення, бо ми таки спізнилися на вечерю. І пообіцяла за¬втра нас вирядити на кухню картоплю чистити.
Після відбою я довго крутився в ліжку: все ніяк не міг заснути. Шкіра свербіла, наче хто кропивою пожалив. Заплющу очі — і все ввижається, немов я лежу на мурашнику, а руді мурахи на мені змагання влаштували: хто дужче вкусить.
— Максимку! — тихо зашепотів я в темряві.— Тобі не свербить?
— Свербить. Терпи. Це ж заради науки.
Я скрушно зітхнув і подумав: хіба я не віддав би науці своє життя? Науці — так. А от рудим мурахам — нізащо на світі!
Олег Буцень

Навколішки, багатоповерховий, радесенький, незчулися, нашорошив.

Що здивувало хлопчиків у лісі? Простеж за текстом, як вони обмірковували свої припущення щодо мурашиної мови. Які відкриття для себе зробили хлопчики, спостерігаючи за мурашками? Які риси характеру виявили юні дослідники?
Що в цьому оповіданні смішного, а що — повчального? Які уривки з тексту проілюстровано? Які почуття пере дано у виразі облич хлопчиків?
Вдома поділи оповідання на частини, склади план за яким підготуй стислий переказ.
Чи доводилось тобі робити власні відкриття в природі? Спробуй придумати продовження оповідання.

ЖУРАВЛИК
На болоті біля річки,
там, де вогко тхне теплом,
ми знайшли кумедну птичку
із пораненим крилом.
Довгі ноги, сірі крила,
на голівці чорний чуб.
Погляда на нас несміло:
— Ой, болить, не полечу!
Що ж тут бідній пташці мучитись?
Краще хай у нас живе!
І зостався в нас приручений,
і одужав журавель.
Завжди з нами був у забавках,
з нами грався та гуляв,
полюбили ми журавлика,
довгонога журавля.
Тільки осінь раптом вдарила,
хмари в небі попливли,
потяглися попід хмарами
в край далекий журавлі.
Потяглися понад кручами,
понад простором степів...
І журавлик наш приручений
теж ізнявся й полетів!..
Прощавай, лети, журавлику!
Наш крилатий журавель!
Повернись весною здалека,
з теплих сонячних земель!
Понад морем, де кораблики,
понад спекою пустель
повернись до нас, журавлику,
наш крилатий журавель!
Наталя Забіла

Знайди і прочитай опис місця, де діти знайшли журавлика, і зовнішнього вигляду птаха.
Який темп та інтонацію ти добереш, читаючи звертання дітей до пташки?
Що передають вислови: осінь раптом вдарила, хмари в небі попливли, потяглися ... журавлі?

МАМО, ІДЕ ВЖЕ ЗИМА...
«Мамо, іде вже зима,
снігом травицю вкриває,
в гаю пташок вже нема...
Мамо, чи кожна пташина
в вирій на зиму літає?» —
в неньки спитала дитина.
«Ні, не кожна, — одказує мати,—
онде, бачиш, пташина сивенька
скаче швидко отам біля хати —
ще зосталась пташина маленька».
«Чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?»
«Не боїться морозу вона,
не покине країни рідної,
не боїться зими навісної.
Жде, що знову прилине весна».
«Мамо, ті сиві пташки
сміливі, певно, ще й дуже,
чи то безпечні такі,—
чуєш, цвірінькають так,
мов їм про зиму байдуже!
Бач — розспівалися як!»
«Не байдуже цій пташці, мій синку,
мусить пташка малесенька дбати,
де б водиці дістати краплинку,

де під снігом поживку шукати».
«Нащо ж співає? Чудна!
Краще б шукала зерна!»
«Спів пташині потіха одна,—
хоч голодна, співа веселенько,
розважає пташине серденько,
жде, що знову прилине весна».
Леся Українка

Між ким відбувається розмова? Про що запитує дитина? Чи ти здогадався, про яку пташку йде мова? Як мати говорить про важке життя горобчика взимку? Чому ж все-таки він залишається у ріднім краї? 
Поміркуйте разом! Чи тільки горобчика має на увазі мати?
Пригадайте, як називаємо вірші, де передано розмову двох осіб.

ДОВГО ХМАРАМИ 
НЕБО ПОКРИТЕ БУЛО...
Довго хмарами небо покрите було,
довго землю встеляли тумани,
а сьогодні — дивлюсь — і весна, і тепло,
і блакить, і повітря весняне.
Все радіє, живе і співа навкруги,
ніби дихають луки і ниви,
і в струмки обертаються білі сніги,
і туркочуть, як голуби сиві.
Я стояв і дививсь, і здавалось мені,
що кричать журавлі десь в блакиті,
що несуть вони нам і любов, і пісні,
і тепло, і розкоші, і квіти.
Я дививсь і радів, що минула зима,
що весна наближається, літо...
Коли глядь — уже сонця ясного нема,
небо ж хмарами сизими вкрито...
Олександр Олесь

Як ти думаєш, про яку пору року йдеться у вірші? Чому зрадів поет? Які картини постали перед ним?
Які слова, порівняння передають ставлення автора до природи як до живої істоти? Які почуття передано у вірші?
З якою інтонацією треба читати останнє речення?

ДІВЧИНА
Бджілки золотисті
в квітах літають,
роси перлисті
з трав опадають.
З золота зіткане
сяєво ллється,
ліс в нім купається,
листя сміється.
В шатах зелених
вийшла дівчина —
в косах студені
роси-перлини.
З золота зіткане
сяєво ллється,
ліс в нім купається,
листя сміється.
В квітах барвистих
дівчина сяє,
в оченьках чистих
сонечко грає.
З тих оченяток
сяєво ллється...
Дівчина літом
веселим зоветься...
Максим Рильський
 
Які картини природи змальовано у вірші? В яких рядках вірша літо зображено в образі красивої дівчини? Прочитай.
Фарби яких кольорів потрібно взяти художнику, щоб намалювати картину за цим віршем?

СЕРГІЙКОВА КВІТКА
Сьогодні передостанній день навчання. Четверо хлопчиків прийшли до школи рано-ранесенько. Посі¬дали під високим дубом і почали хвалитися батьків¬ськими подарунками.

Петро показав хлопцям ножик. Це був чудовий ножик з мідною колодочкою, а на колодочці намальований кінь і на ньому вершник.
— Добрий ножик,— сказали хлопці.
— Це мій ножик,— похвалився Петро.
Максим показав хлопцям ліхтарик. Такого ліхта¬рика вони ніколи не бачили. На білій ручці його було вирізьблено дивовижного птаха.
— Добрий ліхтарик,— сказали хлопці.
— Це мій ліхтарик,— похвалився Максим. Гриць показав металевого соловейка. Доторкнувся
до нього губами, подув, і той заспівав.
— Добрий соловейко,— сказали хлопці.
— Це мій соловейко,— похвалився Гриць. Хлопці чекали: а що ж у кишені в Сергійка?
— Ходімо зі мною.
Він повів хлопців у гущавину чагарника й пока¬зав квітку. Вона цвіла під кущем акації. Це була прекрасна квітка. На її блакитних пелюстках тремтіли краплини роси, і в кожній краплині горіло по маленькому сонцю.
— Яке диво! — зітхнули хлопці.
— Але ж це не твоя квітка,— сказав Петро.— Ти ж не можеш узяти її з собою...
— А навіщо мені брати квітку з собою? — запитав Сергійко.
— Ти ж не можеш її на щось поміняти,— доводив Максим.
— А навіщо мені квітку міняти? — усміхнувся Сергійко.
— Пхе, і я можу сказати: це моя квітка,— мовив Гриць.
- А хіба від цього вона стане гіршою? — здивувався Сергійко.
  Василь Сухомлинський


Поміркуйте разом! Прочитайте оповідання. Петро, Гриць і Максим одержали гарні подарунки від батьків, а Сергійко? Він сам зробив товаришам незвичай¬ний подарунок — красу. Як це сталося? Чи зрозуміли це друзі Сергійка?
Уявіть, що ви також берете участь у розмові хлопчиків. Що б ви сказали?
Розгляньте малюнок. Хто із зображених на ньому хлопчиків — Сергійко? Доведіть свою думку.
Чи уважно ти читав?
Як ти зрозумів назву теми?
З яких віршів ці рядки: Дощик, дощик, ти вже зли¬ва! Плаче груша, плаче слива; Хоч би де замріла квіточ¬ка одна, тільки й червоніє що горобина. Хто їх автори?
Хто в оповіданні грається променем, грається лис¬том. Не розлучається з нашим дитинством?

З ким розмовляла Улянка:
а) зі струмком; б) з берізками; в) з кленом?
Назви імена дітей — героїв прочитаних творів. Назви імена авторів, що написали твори про стосунки людини з природою.
Пригадайте, поміркуйте
• Чому мова і книга мають таку давню історію?
• Чому в українській мові багато слів-«чужинців»?
• Чому ми називаємо природу живою книгою? Що можна вважати її сторінками? А буквами?
¦Добери якомога більше слів, що характеризують нашу мову.
• Якими новими словами та виразами поповнився твій словничок?
• Поясни, як ти розумієш рядки з твору словацького поета Павла Гнездослава:

Я зірвав квітку — і вона зів'яла,
я зловив метелика — і він
помер у мене на долоні.
І тоді я зрозумів, що доторкнутися
до краси можна лише серцем.

О.Я.Савченко. Читанка 3 клас

Надіслано читачами з інтернет-сату

_{Книги, підручники, конспект на допомогу вчителю та учням. Українська література обучатись онлайн}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.