Текущая версия на 08:43, 22 сентября 2009

Пакт Молотова-Ріббентропа

Радянсько-німецький пакт

Серед “білих плям” історії, що їх має ліквідувати вітчизняна наука, одне з центральних місць посідає радянсько-німецький пакт про ненапад, підписаний у Москві 23 серпня 1939 р.

Власне, сам пакт загадки ніколи не становив. Його було опубліковано негайно після укладення. Таємницею залишався додатковий протокол, підписаний разом із пактом. Світова громадськість вперше дізналася про існування протоколу у січні  1948 р., після публікації державним департаментом США збірки трофейних документів з архівів міністерства закордонних справ гітлерівської Німеччини. Збірка мала назву “Нацистсько-радянські відносини, 1939 – 1941” і підводила читачів до висновку: підписавши з нацистською Німеччиною пакт про ненапад, Радянський Союз тим самим спричинив  другу світову війну. Найголовнішим доказом слід було вважати, на думку укладачів, додатковий протокол, уміщений у збірці. В ньому йшлося про розмежування територіальних сфер впливу між СРСР і Німеччиною від Балтійського моря до Чорного, в тому числі й по території Польщі.У відповідь на це у Радянському Союзі у лютому 1948 р. Було опубліковано офіційну історичну довідку “Фальсифікатори історії”, яка показала, що для СРСР укладення пакту було вимушеним кроком. Проте найголовніший документ американської публікації – протокол про територіальний поділ Східної Європи – у довідці “Фальсифікатори історії” навіть не згадувалося. Для радянської історичної науки на нього було накладено табу. Саме існування протоколу офіційно спростовувалося як вигадка буржуазної пропаганди, один із елементів злісної антирадянської фальсифікації історії.

Становище докорінно змінилося з настанням гласності. Текст протоколу у перекладі з німецької було надруковано у республіках Прибалтики, зачитано на першому З’їзді народних депутатів СРСР. “Литературная газета” опублікувала опис радянсько-німецьких  документів 1939р., що збереглися у ФРН, а також фото карти Східної Європи з позначеною лінією розмежування сфер впливу та підписами Сталіна й гітлерівського міністра Ріббентропа. Далі пішла справжня повінь матеріалів.  

Спадає пелена дипломатичної таємниці, що десятки років оповивала пакт. Та це ще не значить, що серед громадськості знання обставин його укладення стало набагато ширшим, а розуміння причини, змісту й наслідків – більш глибоким.

Плани Гітлера були широко відомі. Гітлерівська мета звучала так: завоювання життєвого простору для німецького “народу панів”.

Спочатку Гітлер заселяв німецький народ по Європі. На той час в Європі нараховувалося 80 мільйонів німців, але Гітлер планував збільшити цей показник до 250 мільйонів за 100 років. Тоді зовнішня політика могла б бути визнана правильною. Гітлер казав, що політичне керівництво Німецького рейху повинно спрямувати усі свої зусилля на придбання нової землі у Європі. І цієї мети можна досягнути тільки шляхом війни.

Та до завоювання “великого простору”, тобто території Радянського Союзу, підкреслював Гітлер, треба “остаточно порахуватися з Францією”.

Зразу після встановлення нацистської влади в Німеччині, уже в 1933 р., політику СРСР було спрямовано на створення системи колективної безпеки – союзу європейських держав проти потенційного агресора. У 1935 р. Ці зусилля увінчалися успіхом. Було укладено договори про взаємодопомогу СРСР з Францією та Чехословаччиною.

Укладення пакту “Молотова-Ріббентропа” відбувалося таким чином: 2 серпня 1939 р. сам Ріббентроп запросив Астахова, щоб запевнити: “Ми дуже прихильно ставимося до Москви…”   

12 серпня Молотов повідомив Берлін, що радянський уряд готовий розпочати переговори з Німеччиною. 15 серпня посол Шуленбург з’явився до Молотова з текстом довжелезного звернення Ріббентропа до радянського уряду. У тексті Ріббентроп без зайвих слів визнав, що раніше відносини двох країн були ворожими, а далі він розказував про те, що не існує ніяких загроз загарбання Радянського Союзу Німеччиною.

Деякий час Молотов висловлювався проти поспіху. Ріббентроп наполягав на своєму приїзді до Москви 20-21 серпня. Берлін наполягав на терміновому завершенні переговорів, тому що наближалася запланована дата нападу на Польщу, і Гітлеру потрібно було домогтися нейтралітету з СРСР. 20 серпня Гітлер звернувся до Сталіна з особистим посланням, у якому він висловлював бажання підписати мирний договір найближчим часом.

23 серпня у Москві відбулися переговори Ріббентропа з Сталіним і Молотовим. Того ж дня, пізно вночі, було підписано пакт про ненапад. Пакт укладався на 10 років із автоматичним продовженням на п’ять років, якщо жодна із сторін завчасно його не денонсує.

Сталінська “дружба” з Гітлером завдала величезної шкоди радянському народові в умовах, коли початок війни в Європі означав наближення фашистського нападу на СРСР.