Версия 12:49, 13 мая 2011

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: Федір Тютчев (1803-1873)-пізній романтик

ФЕДІР ТЮТЧЕВ
(1803 — 1873)
Джерел душі не руш вночі: Живися ними — і мовчи.
Федір Тютчев
 
ЗАКОНСЕРВОВАНИЙ РОМАНТИК ЧИ ПЕРЕДЧАСНИЙ СИМВОЛІСТ?
Федір Іванович Тютчев — російський дворянин пушкінського покоління. Народився він 23 листопада 1803 року в селі Овстуг на Орлівщині. Однак тоді, як молодий Пушкін, а згодом і Лєрмонтов переборювали в собі романтиків, Тютчев не поспішав розлучатися з ідеалами своєї молодості.
Цьому сприяло те, що він у юнацькому віці, після навчання на словесному відділенні Московського університету, вступив на дипломатичну службу і 22 роки прожив в одній з найспо-кійніших з тогочасних держав — Баварії. Його ровесники й знайомі у Росії брали участь у повстанні декабристів, зазнавали гонінь від Миколи І, словом, так чи інакше змушені були змінюватись або пристосовуватись. А Тютчев у затишному, одвічно романтичному Мюнхені, серед чудових гірських пейзажів, поглиблював те світовідчуття, яке від німецьких романтиків він з ранньої юності й засвоїв.
А зміни в Росії? Поет хоч і знав про них, а повернувшись 1844 року на батьківщину побачив їх власними очима, та реагував на ці зміни як романтик, котрий не вірить у можливість до кінця пізнати будь-що, особливо ж «дух нації», а віру завжди ставить над розумом:
Умом Россию не понять, Аршином общим не измерить. У ней особенная стать: В Россию можно только верить.
За цей час на російському поетичному небосхилі пролетіли й згоріли яскраві поетичні комети — Пушкін і Лєрмонтов. А неспішне поетичне існування Тютчева, власне, ще тільки починалось...

Щоправда, вже в 20—30-ті роки митець мав такі поетичні надбання, якими захоплювався і які популяризував сам Пушкін. У двох номерах журналу «Современник» (1836) Олександр Сергійович надрукував 24 поезії під заголовком «Вірші, надіслані з Німеччини» за підписом Ф.Т. Ніхто не знав повного імені загадкового автора віршів. Та ніхто не міг би сказати, що вони «когось нагадують» — настільки одразу ж самобутнім, вдумливим, зрілим виявився стиль цього поета.
Стандартні «ходи» романтичної лірики присутні у раннього Тютчева у вигляді холодних замальовок стороннього спостерігача. Тут він не тільки іде далі за Пушкіна доби «подолання романтизму», а й полемізує з ним. Так, у пушкінському вірші «Поет» (1827) традиційний романтичний образ хоч і не зливається з авторським «я», але поданий з явним співчуттям:
Біжить він, дикий і суворий, Весь звуків повний і снаги, На хвиль пустельних береги, У гомінких дібров простори...
(Переклад М. Рильського)

Ці ж зовнішні ознаки «романтичного божевілля» Тютчев подає так само мальовничо й поривчасто, дотримуючись обраного Пушкіним віршового розміру. Однак за чіткістю, навіть якоюсь застиглістю авторського малюнка вірш «Божевілля» (1830) нагадує класицистичну алегорію, персонаж якої не стільки жива людина, скільки алегорія божевілля:
Там, де земля вся обгоріла, Де, наче дим, блакить пливе, Лихе, нещасне божевілля В безжурній радості живе.
Образ, який у першій строфі містить натяк на алегорію, вже в другій розгорнуто в глибоке символічне уособлення:
Там, під проміннями палкими, Воно в розпечених пісках Шкляними, мертвими очима Чогось шукає в небесах.
Символ як спосіб вираження незбагненної суші явищ життя і таємничих індивідуальних уявлень митця, звичайно, трапляється й у романтичній поезії Байрона, і в «перехідних» до реалізму віршах Пушкіна. Однак у Тютчева вже з його ранніх творів (поезія «Божевілля» хоч яскравий, проте далеко не єдиний приклад) цей спосіб поступово перетворюється на одну з головних рис його поетичного мислення. Тут Тютчев  виступає передвісником того мистецького напряму, який набуде розвитку наприкінці XIX століття, — символізму (до речі, російські поети-символісти кінця XIX — початку XX століть вважали Тютчева своїм прямим попередником і вчителем, а український символіст Микола Вороний недаремно виявився одним з найбільш чуйних і уважних перекладачів тютчевської поезії).

Що ж до самого авторського ставлення до героя поезії «Божевілля» — героя типово романтичного, то воно змінилося (порівняно з пушкінським ставленням до «божевільного поета») не тільки завдяки назві (романтики часто називали «божевіллям» творче натхнення). Скупими й точними рисами, характерними для реалістичного, «бальзаківського» письма, Тютчев змальовує психологічний портрет персонажа, сповнений презирливого жалю. Адже «істина», яку нібито, на відміну від «простих смертних», бачить романтичний герой, — не істина, а мара:
І раптом скочить, чуйне вухо
Приложить раптом до землі
І жде пожадливого слуха:
Таємна радість на чолі.
Мов слухом струй кипіння ловить,
Що під землею потекли,
їх тихі співи колискові
І шумний вихід із землі.
(Переклад О. Бургардта)

Зарубіжна література 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Збірка конспектів уроків по всім класам з зарубіжнгої літератури, реферати з української мови, книги та підручники згідно каленадарного плануванння 10 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.