Версия 02:34, 10 января 2011

Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 7 клас. Повні уроки >> Біологія: Морські водорості. Повні уроки

Мета: надати загальну характеристику морським водоростям.

Хід роботи:

1. Описати різнобарвні морські водорості.

2. Розказати про значення морських водоростей для природи та людини.

3. Розповісти про негативне значення водоростей.

Водорості за мільйони років існування нашої планети накопичили всю мудрість еволюції, здобули унікальні особливості, якими не володіє жодна рослина, що росте на суходолі. 

Сучасна класифікація водоростей побудована на особливостях їх пігментації. На тлі розвитку хлорофілу, пігментного компоненту всіх водоростей, деяких біохімічних особливостей та морфологічної будови утворились пігментні групи: зелена, бура, синьо-зелена, зелено-червона. Є прості одноклітинні та багатоклітинні водорості. Існують мікроскопічні форми та гіганти, розміри яких сягають десятків а іноді сотень метрів.

У водоростей немає коріння і всі поживні речовини вони отримують з оточуючого середовища. Прикріплюються водорості за рахунок ризоїдів та присосок. 

Хімічний склад водоростей може бути різним.

У бурих водоростей (мал. 1) вміст білків 5-15%, вуглеводів 70%, ліпідів 1-3%. У склад вуглеводів входить альгінова кислота, яку широко використовують у харчовій промисловості. Також представники цих водоростей використовують як добриво через великий вміст макро і мікроелементів. Бурі водорості особливо багаті йодом, який утримують у органічній формі, що дозволяє добре засвоюватись організмом людини. Тому вони здатні регулювати роботи щитовидної залози.

                                                                                                          Мал. 1 Ламінарія.

Зелені морські водорості (мал. 2) відрізняються найбільшим вмістом білків 40-45%, вуглеводів 30-35%, ліпідв 10%. 

                                                                                                        Мал. 2 Клодофора.

Червоні водорості (мал. 3) вміщають до 70% вуглеводів, з полісахаридів яких найбільш цінні слизисті цукри – агар. Всі полісахариди входять у склад клітинної оболонки водоростей у вигляді натрієвої, калієвої та кальцієвої солей. Більшість з них кущуваті, листовидні або коркові макрофіти, що живуть нижче лінії відливу. Колір їх червоний через присутність пігменту фікоеретрина, але може бути пурпуровим або синім. Ірландський мох – звичайний морський макроліт. Червоні водорості не утворюють рухомих статевих клітин. Їх статевий процес дуже складний і один життєвий цикл включай декілька фаз.

                                                                                                           Мал. 3 Гелідіум.

Морські водорості грають дуже велику роль у природі. Вони являються продуцентами органічної речовини. Встановлено, що морські водорості фіксують стільки органічного вуглеводу, скільки наземні рослини. Від водоростей залежить існування всього живого у воді. Море називають колискою життя. Морські водорості – самі древні представники рослинного світу, предки рослин, що вийшли на суходіл у палеозойську еру. Під водою зосереджена основна маса рослинності нашої планети. Вважається, що на 1 кв. км океану розповсюджено 1,6 тис. тон рослинності.

Дуже висока поживна цінність морських водоростей, особливо зелених. У склад водоростей входить багато вітамінів (особливо групи В), мікро та мікроелементів. Водорості мають здатність накопичувати елементи, що знаходяться у морській воді у дуже малій кількості. Так концентрація магнію у морській капусті (ламінарії) перевищує концентрацію цього елементу у морській воді у 9-10 разів, сірки у 17 разів, брому у 13 разів. У одному кілограмі ламінарії вміщується стільки йоду, скільки його розчинено у 100000 л морської води. Лабораторні дослідження довели, що у ламінарії вміст вітаміну А такий же як у яблуках, сливах, вишнях.

Морські водорості мають антимутагенну та радіо протекційну дію, а також володіють протизапальною та імуномоделюючою активністю.

Морські водорості здавна звертали на себе увагу людини.  У литописах різних народів про них можна знайти багато записів. Морські водорості використовували не лише як чудовий харчовий продукт, а й як ефективний засіб для профілактики та лікування багатьох хвороб. У Китаї та Японії водорості використовували  вже у VIII столітті, а ще через чотири століття їх широко почали використовувати у приморський районах Франції, Ірландії, Норвегії та інших країн Європи. 

Особливу цінність представляє наявність у водоростей альгінової кислоти. Багато лікувальних ефектів морської капусти пояснюються саме цим полісахаридом, сорбціонні можливості якої не поступаються жодному природному сорбенту. Значну користь мають солі альгінової кислоти. Альгінати калію, натрію, магнію, розчиняючись у воді, утворюють в’язкі розчини. Саме ця їх особливість дозволяє широко використовувати їх у якості стабілізаторів та в’яжучих речовин для виготовлення харчової та фармацевтичної продукції. Альгінова кислота має чудову здатність сорбувати воду вагою майже у 300 разів більшу власної. У наш час єдиним джерелом видобування альгінової кислоти являються бурі морські водорості.

Негативна роль водоростей виявляється за їх масового розмноження, коли вони призводять до загибелі риби, заважають судноплавству, як наприклад саргасові водорості (мал. 4), зумовлюють «цвітіння» води. 

Таке явище, як «червоний приплив», яке визивається накопиченням мікроскопічних морських водоростей на поверхні води при їх інтенсивному розмножені під дією деяких факторів дуже небезпечне. Вода може набувати червоного кольору, в ночі не рідко можна спостерігати її сяйво. Як це виглядає ви можете побачити на мал. 5.

Встановлено, що частота «червоних припливів» прямо пов’язана з сильним забрудненням води. Це явище наносить значних втрат рибному господарству, оскільки являється причиною загибелі риби та інших тварин, представляє реальну загрозу для життя людини, що використала у їжу придонних безхребетних, особливо молюсків. «Червоні припливи» спричиняють велику шкоду морським екосистемам, бо викликають дефіцит кисню у воді, появу у ній сірководню та аміаку, що викликає загибель усього живого. Це явище спостерігається у багатьох морях, хоча не завжди воно настільки токсичне, що може викликати загибель людей. Наприклад, одне таке явище було зафіксовано у тихоокеанських водах Камчатки у 1945 та у 1973 роках. Воно було викликано джгутиковими водоростями з дінофлагелят, які продукували сильну отруту нервово-паралітичної дії. Отруєння людини цією отрутою може статися через використання у їжу молюсків, так як у процесі фільтраційного живлення вони накопичують у своєму тілі отруту.