Особливості курйозної поезії:
1)стисла форма;
2) перевага форми над змістом;
3)сконцентрованість думки;
4)художні засоби;
5) наявність антитези;
6) формалізм і беззмістовність.
Види курйозної поезії:
1)граматичні курйозні вірші (граматична загадка, граматичний вірш, панаграматон, асонансний вірш, гриф, логогриф, абетковий вірш, вірш-перетворення, раковий вірш, співвідносний вірш, луна, леонінський вірш, анаграма, поліптотон, ритмічний вірш);
2)шрифтові курйозні вірші (акровірш, лабіринт, японський вірш, одноголосний вірш);
3)графічні курйозні вірші (загадка в малюнках, узгоджений вірш, піфагорійський вірш, парилептіанський вірш, дифірамбічний вірш, фігурні вірші);
4)музичні курйозні вірші (музична загадка);
5)арифметичні курйозні вірші (хроностих, кабалістичний вірш, числовий вірш, арифметична загадка);
6)астрономічні курйозні вірші (астрономічний вірш);
7)риторичні курйозні вірші (доповняльний вірш, вірш-антитеза, градаційний вірш, анафоричний вірш, філомелічний вірш, епіфоричний вірш, вірш із однаковим початком і закінченням, чотирикутний вірш, протей).
Зміст у більшості курйозних віршів відіграє другорядну роль, натомість форма набуває самостійного значення, не залежного від змісту літературного тексту.
Мета написання курйозних віршів: намагання збуджувати в читачів розумову напругу, яка б допомагала їм осягати невідоме та незрозуміле, розв'язувати задачі й розгадувати загадки. У таких віршах словесна гра поєднувалася з графічними формами і живописними ефектами.

    Літературна спадщина Івана Величковського.

Фігурні (курйозні) вірші (з рукописних книг «Зегар з полузегарком» і «Млеко»).

    -«Вірші про Дедала» (1687) на честь гетьмана Самойловича;
-збірник дрібних поезій (за словами дослідника  В.М. Перетц, «Антологія 1670-1680-х років»);
-польський панегірик «Lucubratiuncula» на пошану Лазаря Барановича;
-рукописна книга «Зегар з полузегарком» – цикл віршів про час:
 народження, життєві страждання, розп’яття та воскресіння Господа; філософські погляди на життя.
- рукописна книжка «Млеко од овці пастору належне» (XVII ст.) – своєрідний підручник із поетики; двадцять видів курйозної поезії, ілюстрація їх своїми прикладами «штуками поетицкіми».

До найоригінальніших курйозних віршів належать: вірш-рак («рак літералный, «рак словный», «рак прекословный»), вірш «чворогранистый», вірш «згожаючійся», «порядный непорядок», «єдиногласный», «єдинопадежный», вірш «азбучный», чотири типи «акростихіса», «жартовный вЂрш», «программа, анаграмма, епиграмма», вірш «многопремЂни-телный», чотири типи «лябиринта», вірш у вигляді трикутника, вірш «пресЂкаємый» тощо.
Поетична збірка «Млеко» розпочинається віршами, що належать до типу так званих «ехо». За визначенням І.Величковського, «ехом» зветься вірш, в якому кожний дальший рядок складається з двох складів — «силяб», що повторюють кінцеві склади рядка попереднього.
2) «Рак «літералный» (рядки читаються  зліва нараво, так і навпаки)
Анна во дар бо ім’я мі обрадованна,
Анна дар і мні сінміра данна,
Анна мі мати і та мі манна
Анна пита мя я мати панна.
          А.Фет. А роза упала на лапу Азора
3) «Рак прекословный» ( читання слів навпаки: ідейне й змістове перевтілення тексту в залежності від способу його прочитання)
Слова богородиці:
          Со мною жизнь, не страх смерти,
           Мною жити, не умерти, —
Коли їх прочитати навпаки, од правої руки до лівої, стають словами винуватниці гріхопадіння, праматері Єви:
             Умерти, не жити мною,
             Смерти страх, не жизнь со мною.
4)«Єдинопадежный» вірш  (однакове закінчення, епіфора)
Порока странна,
Сладкая манна,
Чистая панна,
Яко нам данна,
Богу осанна.
5) «Азбучный» вірш, — учить далі Величковський, — єст вЂрш, который кождое слово от азбучных лЂтер порядком азбучным зачинаєт». Після цього Величковський пояснює: «Не положены... в нем ъ, ы, ь, Ђ, бо то лЂтеры конечные, а не початоквыє; над то не положены суть и тые — ?, ?, ?, бо лЂтеры грецкіє, а не рускіє» і наводить зразок азбучного вірша:
   Аз Благ ВсЂх Глубина,
   ДЂвственная Єдина,
   Живот Зачах Званным
   Ісуса Избранным і т. д.
6) Вірш «жартовный»  (жартівлива поезія, яку можна читати по вертикалі і по горизонталі
    Остав молитву, девство растли, злых чти, друже.
    Леность люби, сохраняй злость, лай добрых дуже.
Таку жартівливу пораду, таке порушення принципів як християнської, так і взагалі людської моралі дає звичайне читання — читання в горизонтальному напрямку. Читаючи ж по вертикалях, матимемо:
    Остав леность, молитву люби, девство сохраняй,
    Растли злость, злых лай, чти добрых, друже, дуже.
На останній сторінці збірника під назвою «Остатняя штучка» вміщені три двовірші з підкресленими кіновар'ю окремими літерами Третій, наприклад, з цих двовіршів має такий вигляд:
Автор до чителника
НАстрОЙ навспак цинобру. Єсли угадаєш
ГоршИЙ Кто з Сих? ВОлК? ЧИ ЛЕВ?
То мене познаєш.
Перечитавши підкреслені літери «навспак», справа наліво, матимемо прізвище і імення автора: «Величковский Иоан».

    С.Климовський.

«Їхав козак за Дунай» – зразок давньої любовної лірики. 

Ідейно-художній аналіз
Настрій поезії – сумний.
Тема поезії – зображення розлуки козака з коханою, який відправляється до війська, бо козацька служба - це справа честі, священний обов'язок.
Ідея поезії – уславлення кохання як чистого і світлого почуття, яке випробовується часом на життєвих перехрестях.
Жанр лірики– літературна пісня.
Вид лірики – інтимна.
Художні засоби:
 лексичні: епітети: «конику вороненький», «білих ручок», «мій миленький»; метафора:  «білих ручок не ламай», «ясних очок не стирай»;
синтаксичні: інверсія: «їхав козак за Дунай», «не хочу я нічого»;  епіфора: «Не хочу я нічого, Тільки тебе одного»;
фонетичні: асонанс: «Їхав козак за Дунай» (асонанс літери а); алітерація: «Ти, конику вороненький…» (алітерація літери н).
Метрика: 4-и стопний ямб з хореєм.
Строфіка: катрен. 
Особливість композиції: емоційний діалог, є багато звертань, повторів, ласкаво-зменшувальних слів.