|
|
| Строка 9: |
Строка 9: |
| | <br> <br>Розгляд українських народніх загадок як виду усної народної творчості. Аудіоматеріал до теми «Загадки як вид усної народної творчості. ТЛ Поняття про загадку. Види загадок»<br> | | <br> <br>Розгляд українських народніх загадок як виду усної народної творчості. Аудіоматеріал до теми «Загадки як вид усної народної творчості. ТЛ Поняття про загадку. Види загадок»<br> |
| | | | |
| | + | <br> |
| | | | |
| - | | + | <br> |
| - | | + | |
| | | | |
| | {| cellspacing="1" cellpadding="1" border="1" style="width: 503px; height: 192px;" | | {| cellspacing="1" cellpadding="1" border="1" style="width: 503px; height: 192px;" |
| | |- | | |- |
| - | | [[Image:134im5_07.jpg]] | + | | [[Image:134im5 07.jpg]] |
| | | На городі молода<br>Пишні коси розпліта.<br>У зеленії хустинки<br>Золоті хова зернинки. | | | На городі молода<br>Пишні коси розпліта.<br>У зеленії хустинки<br>Золоті хова зернинки. |
| | |- | | |- |
| - | | [[Image:134im5_09.jpg]] | + | | [[Image:134im5 09.jpg]] |
| | | У зеленім картузі<br>На одній стоїть нозі.<br>Коло вуха китиця<br>Щирим злотом світиться,<br>Звичка в нього є ота:<br>Він головку поверта<br>В бік, де сонце котиться – <br>Родичем доводиться. | | | У зеленім картузі<br>На одній стоїть нозі.<br>Коло вуха китиця<br>Щирим злотом світиться,<br>Звичка в нього є ота:<br>Він головку поверта<br>В бік, де сонце котиться – <br>Родичем доводиться. |
| | |- | | |- |
| - | | [[Image:134im5_08.jpg]] | + | | [[Image:134im5 08.jpg]] |
| | | Без рук, без ніг,<br>А на тин пнеться. | | | Без рук, без ніг,<br>А на тин пнеться. |
| | |- | | |- |
| - | | [[134im5_02.jpg|134im5_02.jpg]][[Image:134im5_02.jpg]] | + | | [[Image:134im5 02.jpg]] |
| | | Сидить баба на грядках –<br>Вся закутана в хустках. | | | Сидить баба на грядках –<br>Вся закутана в хустках. |
| | |- | | |- |
| - | | [[Image:134im5_01.jpg]] | + | | [[Image:134im5 01.jpg]] |
| | | А що то за коні<br>В гаю на припоні:<br>Довгасті, голчасті, зеленої масті,<br>Нікого не возять, лише солі просять. | | | А що то за коні<br>В гаю на припоні:<br>Довгасті, голчасті, зеленої масті,<br>Нікого не возять, лише солі просять. |
| | |- | | |- |
| - | | [[Image:134im5_04.jpg]] | + | | [[Image:134im5 04.jpg]] |
| | | Зелененький мій стручок<br>Повен, повен діточок.<br>І усі їх полюбляють –<br>Насолоду справжню мають | | | Зелененький мій стручок<br>Повен, повен діточок.<br>І усі їх полюбляють –<br>Насолоду справжню мають |
| | |- | | |- |
| - | | [[Image:134im5_03.jpg]] | + | | [[Image:134im5 03.jpg]] |
| | | Стоїть при дорозі<br>На одній нозі,<br>І шапочку має,<br>Та нікого не вітає… | | | Стоїть при дорозі<br>На одній нозі,<br>І шапочку має,<br>Та нікого не вітає… |
| | |- | | |- |
| - | | [[Image:134im5_05.jpg]] | + | | [[Image:134im5 05.jpg]] |
| | | Живе вона у лісочку,<br>Має червону сорочку.<br>Хто іде, той поклониться. | | | Живе вона у лісочку,<br>Має червону сорочку.<br>Хто іде, той поклониться. |
| | |- | | |- |
| - | | [[Image:134im5_06.jpg]] | + | | [[Image:134im5 06.jpg]] |
| | | У кожній господі<br>Я у великій пригоді,<br>А хто мене роздягать візьметься,<br>Той слізьми заллється. | | | У кожній господі<br>Я у великій пригоді,<br>А хто мене роздягать візьметься,<br>Той слізьми заллється. |
| | |} | | |} |
| | | | |
| | + | <br> |
| | | | |
| - | | + | <br> |
| - | | + | |
| | | | |
| | Надіслано вчителем української мови та літератури Залищенської гімназії Тернопільської області Підгребя Н.М. | | Надіслано вчителем української мови та літератури Залищенської гімназії Тернопільської області Підгребя Н.М. |
| На городі молода Пишні коси розпліта. У зеленії хустинки Золоті хова зернинки.
|
| У зеленім картузі На одній стоїть нозі. Коло вуха китиця Щирим злотом світиться, Звичка в нього є ота: Він головку поверта В бік, де сонце котиться – Родичем доводиться.
|
| Без рук, без ніг, А на тин пнеться.
|
| Сидить баба на грядках – Вся закутана в хустках.
|
| А що то за коні В гаю на припоні: Довгасті, голчасті, зеленої масті, Нікого не возять, лише солі просять.
|
| Зелененький мій стручок Повен, повен діточок. І усі їх полюбляють – Насолоду справжню мають
|
| Стоїть при дорозі На одній нозі, І шапочку має, Та нікого не вітає…
|
| Живе вона у лісочку, Має червону сорочку. Хто іде, той поклониться.
|
| У кожній господі Я у великій пригоді, А хто мене роздягать візьметься, Той слізьми заллється.
|
Надіслано вчителем української мови та літератури Залищенської гімназії Тернопільської області Підгребя Н.М.