|
|
|
| Строка 1: |
Строка 1: |
| - | ''' Передача голосних звуків у власних назвах слов’янських мов''' | + | ''' Передача голосних звуків у власних назвах слов’янських мов'''
|
| | | | |
| - | <br>Російські власні назви не перекладаються українською мовою, а передаються якомога ближче до російського звучання, дотримуючись, проте, норм українського правопису.<br><br>'''''1. Російський звук [и] у власних назвах передаємо такими звуками:'''''<br>'''''[і]'''''у більшості випадках: Ігнатьєв, Пушкін, Нікітін, Гагарін, Мілютін, Вітебськ, Ольгіно.<br>'''''[и]'''''у таких позиціях: <br><u>після шиплячих та [ц]</u>: Чичиков, Шишкін, Чита, Цимлянськ; <br><u>префіксі при- та суфіксах -ик-, -иць-, -ич-, -ищ-</u>: Привалов, Мечников, П’ятницький, Митищі; <br><u>якщо в українській мові є споріднене слово з [и]</u>: Тихомиров (бо тихий і мир), Сидоров (бо Сидір), Липецьк (бо липа), Синельниково (бо синій); <br><br>'''''Але!'''''У словах: Сибір, Симбірськ, Владивосток, П'ятигорськ, Семипалатинськ російський звук [и] також передається українським [и].<br>[ї] після голосних, м'якого знака й апострофа: Воїнов, Ізмаїлов, Гур'їн, Ільїнка.<br><br>'''''2. Російський звук [е] у власних назвах передаємо такими звуками:'''''<br><u>[е], якщо він стоїть після приголосного:</u> рос. Дежавин — Державін, рос. Кузнецов — Кузнецов, рос. Лермонтов — Лермонтов, рос. Полевой — Полевой;<br><u>Буквою є, що на письмі передає звук [е], або сполучення звуків [йе] у таких позиціях</u>: <br><u>на початку слова</u>: Євдокимов, Єршов, Єльцин; <br><u>у суфіксах -єв, -єєв, якщо вони стоять не після шиплячих, ц або р</u>: Ломтєв, Сергєєв, Алексєєв, Бердяєв; Лежнєво; <br>'''''Але!''''' після шиплячих, ц та р пишемо е: Плещеєв, Нехорошеє, Рум'янцев, Лазарев, Андреєв; <br><u>якщо в українській мові є споріднене слово з постійним [і]</u>: Твердохлєбов (бо хліб), Сєров (бо сірий), Мєщанінов (бо міщанин), Звєрев (бо звір), Бєлорєцьк (бо біла ріка); <br>'''''Але!'''''пишемо е, коли і в українській мові чергується з е: Каменєв (бо камінь — каменя), Лебедєв (бо лебідь — лебедя), Хмельов (бо хміль — хмелю).<br><br>'''''3. Російську букву ё передаємо''''': <br><u>через йо на початку слова, після голосного, а також після м'якого знака в російському написанні</u>: Йолкін, Окайомов, Нейолов, Воробйов (рос. Воробьев), Соловйов (рос. Соловьев); <br><u>через ьо після м'яких та пом'якшених приголосних</u>: Найдьонов, Алфьоров, Семьоркін, Корольов;<br><u>через о після шиплячих</u>: Горбачов, Щокін; Сичовка, Жолча (рос. Желча);<br><u>через е в назвах, утворених від назв, спільних для української та російської мов</u>: Артемов, Семенов, Березіно, Орел.<br><br>'''''4. Російські власні назви прикметникового походження оформляються, як українські прикметники, і так само змінюються''''': рос. Белая — Бєла, Бєлої, Бєлій...; рос. Палевая — Палева, Палевій..., <br>'''''Але!''''' російське закінчення -ой передається через –ой: рос. Толстой — Толстой, Толстого, Толстому...; <br><br>У південнослов'янських власних назвах (болгарська, македонська, сербсько-хорватська, словенська мови) звук [і] передається через [и]: Величков, Єлин-Пелин, Миладинов, Прличев, Скерлич, Давичо, Гундулич, Селишкар, Левстик.<br><br>У західнослов'янських власних назвах (польська, чеська, словацька мови) звук и передається через и: Брандис, Пшибось, Виспянський, Тил, Мисливечек, Шафарик.<br><br>'''''1. Звук і в західнослов'янських власних назвах передається''''':<br><u>через и після шиплячих та в суфіксах -ик-, -иць-, -ич-</u>: Пшибишевський, Гощинський, Івашкевич, Конопницька, Жижка, Масарик, Їлемницький, Сладкович; <br><u>через і в усіх інших випадках</u>: Дуніковський, Норвід, Щецін, Гавлічек, Сабіна, Мінач, Понічан, Тімрава. <br><br><br>'''''2. У південнослов'янських і західнослов'янських власних назвах звук е''''' (у тому числі польське звукосполучення іе та чеський звук е) '''''передається через е''''': Ботев, Каравелов, Недич, Крлежа, Бевк, Левстик, Сенкевич, Міцкевич, Седлачек, Чапек, Гвездослав.<br><br>'''''3. Польське звукосполучення іо передається:'''''<br><u>через йо після губних приголосних</u>: Голембйовський, Пйотровський; <br><u>через ьо після інших приголосних</u>: Генсьорський, Аньолек.<br><br>Слов’янські власні назви прикметникового походження оформляються і відмінюються як українські прикметники, і суфікси -ськ-, -цьк-, -зьк- пишуться з м'яким знаком.<br><br>'''''Але!'''''Перед цими суфіксами м’який знак ставиться лише після л: Смирненський, Црнянський, Рачкий, Джальський, Залеський, Пшибильський, Яблонський, Красицький, Неврлий, Тайовський.<br><br><br> | + | <br>Російські власні назви не перекладаються українською мовою, а передаються якомога ближче до російського звучання, дотримуючись, проте, норм українського правопису.<br><br>'''''1. Російський звук [и] у власних назвах передаємо такими звуками:'''''<br>'''''[і]''''' у більшості випадках: Ігнатьєв, Пушкін, Нікітін, Гагарін, Мілютін, Вітебськ, Ольгіно.<br>'''''[и]''''' у таких позиціях: <br><u>після шиплячих та [ц]</u>: Чичиков, Шишкін, Чита, Цимлянськ; <br><u>префіксі при- та суфіксах -ик-, -иць-, -ич-, -ищ-</u>: Привалов, Мечников, П’ятницький, Митищі; <br><u>якщо в українській мові є споріднене слово з [и]</u>: Тихомиров (бо тихий і мир), Сидоров (бо Сидір), Липецьк (бо липа), Синельниково (бо синій); <br><br>'''''Але!''''' У словах: Сибір, Симбірськ, Владивосток, П'ятигорськ, Семипалатинськ російський звук [и] також передається українським [и].<br>[ї] після голосних, м'якого знака й апострофа: Воїнов, Ізмаїлов, Гур'їн, Ільїнка.<br><br>'''''2. Російський звук [е] у власних назвах передаємо такими звуками:'''''<br><u>[е], якщо він стоїть після приголосного:</u> рос. Дежавин — Державін, рос. Кузнецов — Кузнецов, рос. Лермонтов — Лермонтов, рос. Полевой — Полевой;<br><u>Буквою є, що на письмі передає звук [е], або сполучення звуків [йе] у таких позиціях</u>: <br><u>на початку слова</u>: Євдокимов, Єршов, Єльцин; <br><u>у суфіксах -єв, -єєв, якщо вони стоять не після шиплячих, ц або р</u>: Ломтєв, Сергєєв, Алексєєв, Бердяєв; Лежнєво; <br>'''''Але!''''' Після шиплячих, ц та р пишемо е: Плещеєв, Нехорошеє, Рум'янцев, Лазарев, Андреєв; <br><u>якщо в українській мові є споріднене слово з постійним [і]</u>: Твердохлєбов (бо хліб), Сєров (бо сірий), Мєщанінов (бо міщанин), Звєрев (бо звір), Бєлорєцьк (бо біла ріка); <br>'''''Але!''''' Пишемо е, коли і в українській мові чергується з е: Каменєв (бо камінь — каменя), Лебедєв (бо лебідь — лебедя), Хмельов (бо хміль — хмелю).<br><br>'''''3. Російську букву ё передаємо''''': <br><u>через йо на початку слова, після голосного, а також після м'якого знака в російському написанні</u>: Йолкін, Окайомов, Нейолов, Воробйов (рос. Воробьев), Соловйов (рос. Соловьев); <br><u>через ьо після м'яких та пом'якшених приголосних</u>: Найдьонов, Алфьоров, Семьоркін, Корольов;<br><u>через о після шиплячих</u>: Горбачов, Щокін; Сичовка, Жолча (рос. Желча);<br><u>через е в назвах, утворених від назв, спільних для української та російської мов</u>: Артемов, Семенов, Березіно, Орел.<br><br>'''''4. Російські власні назви прикметникового походження оформляються, як українські прикметники, і так само змінюються''''': рос. Белая — Бєла, Бєлої, Бєлій...; рос. Палевая — Палева, Палевій..., <br>'''''Але!''''' російське закінчення -ой передається через –ой: рос. Толстой — Толстой, Толстого, Толстому...; <br><br>У південнослов'янських власних назвах (болгарська, македонська, сербсько-хорватська, словенська мови) звук [і] передається через [и]: Величков, Єлин-Пелин, Миладинов, Прличев, Скерлич, Давичо, Гундулич, Селишкар, Левстик.<br><br>У західнослов'янських власних назвах (польська, чеська, словацька мови) звук и передається через и: Брандис, Пшибось, Виспянський, Тил, Мисливечек, Шафарик.<br><br>'''''1. Звук і в західнослов'янських власних назвах передається''''':<br><u>через и після шиплячих та в суфіксах -ик-, -иць-, -ич-</u>: Пшибишевський, Гощинський, Івашкевич, Конопницька, Жижка, Масарик, Їлемницький, Сладкович; <br><u>через і в усіх інших випадках</u>: Дуніковський, Норвід, Щецін, Гавлічек, Сабіна, Мінач, Понічан, Тімрава. <br><br><br>'''''2. У південнослов'янських і західнослов'янських власних назвах звук е''''' (у тому числі польське звукосполучення іе та чеський звук е) '''''передається через е''''': Ботев, Каравелов, Недич, Крлежа, Бевк, Левстик, Сенкевич, Міцкевич, Седлачек, Чапек, Гвездослав.<br><br>'''''3. Польське звукосполучення іо передається:'''''<br><u>через йо після губних приголосних</u>: Голембйовський, Пйотровський; <br><u>через ьо після інших приголосних</u>: Генсьорський, Аньолек.<br><br>Слов’янські власні назви прикметникового походження оформляються і відмінюються як українські прикметники, і суфікси -ськ-, -цьк-, -зьк- пишуться з м'яким знаком.<br><br>'''''Але!''''' Перед цими суфіксами м’який знак ставиться лише після л: Смирненський, Црнянський, Рачкий, Джальський, Залеський, Пшибильський, Яблонський, Красицький, Неврлий, Тайовський.<br><br><br> |
Текущая версия на 10:34, 29 июля 2009
Передача голосних звуків у власних назвах слов’янських мов
Російські власні назви не перекладаються українською мовою, а передаються якомога ближче до російського звучання, дотримуючись, проте, норм українського правопису.
1. Російський звук [и] у власних назвах передаємо такими звуками:
[і] у більшості випадках: Ігнатьєв, Пушкін, Нікітін, Гагарін, Мілютін, Вітебськ, Ольгіно.
[и] у таких позиціях:
після шиплячих та [ц]: Чичиков, Шишкін, Чита, Цимлянськ;
префіксі при- та суфіксах -ик-, -иць-, -ич-, -ищ-: Привалов, Мечников, П’ятницький, Митищі;
якщо в українській мові є споріднене слово з [и]: Тихомиров (бо тихий і мир), Сидоров (бо Сидір), Липецьк (бо липа), Синельниково (бо синій);
Але! У словах: Сибір, Симбірськ, Владивосток, П'ятигорськ, Семипалатинськ російський звук [и] також передається українським [и].
[ї] після голосних, м'якого знака й апострофа: Воїнов, Ізмаїлов, Гур'їн, Ільїнка.
2. Російський звук [е] у власних назвах передаємо такими звуками:
[е], якщо він стоїть після приголосного: рос. Дежавин — Державін, рос. Кузнецов — Кузнецов, рос. Лермонтов — Лермонтов, рос. Полевой — Полевой;
Буквою є, що на письмі передає звук [е], або сполучення звуків [йе] у таких позиціях:
на початку слова: Євдокимов, Єршов, Єльцин;
у суфіксах -єв, -єєв, якщо вони стоять не після шиплячих, ц або р: Ломтєв, Сергєєв, Алексєєв, Бердяєв; Лежнєво;
Але! Після шиплячих, ц та р пишемо е: Плещеєв, Нехорошеє, Рум'янцев, Лазарев, Андреєв;
якщо в українській мові є споріднене слово з постійним [і]: Твердохлєбов (бо хліб), Сєров (бо сірий), Мєщанінов (бо міщанин), Звєрев (бо звір), Бєлорєцьк (бо біла ріка);
Але! Пишемо е, коли і в українській мові чергується з е: Каменєв (бо камінь — каменя), Лебедєв (бо лебідь — лебедя), Хмельов (бо хміль — хмелю).
3. Російську букву ё передаємо:
через йо на початку слова, після голосного, а також після м'якого знака в російському написанні: Йолкін, Окайомов, Нейолов, Воробйов (рос. Воробьев), Соловйов (рос. Соловьев);
через ьо після м'яких та пом'якшених приголосних: Найдьонов, Алфьоров, Семьоркін, Корольов;
через о після шиплячих: Горбачов, Щокін; Сичовка, Жолча (рос. Желча);
через е в назвах, утворених від назв, спільних для української та російської мов: Артемов, Семенов, Березіно, Орел.
4. Російські власні назви прикметникового походження оформляються, як українські прикметники, і так само змінюються: рос. Белая — Бєла, Бєлої, Бєлій...; рос. Палевая — Палева, Палевій...,
Але! російське закінчення -ой передається через –ой: рос. Толстой — Толстой, Толстого, Толстому...;
У південнослов'янських власних назвах (болгарська, македонська, сербсько-хорватська, словенська мови) звук [і] передається через [и]: Величков, Єлин-Пелин, Миладинов, Прличев, Скерлич, Давичо, Гундулич, Селишкар, Левстик.
У західнослов'янських власних назвах (польська, чеська, словацька мови) звук и передається через и: Брандис, Пшибось, Виспянський, Тил, Мисливечек, Шафарик.
1. Звук і в західнослов'янських власних назвах передається:
через и після шиплячих та в суфіксах -ик-, -иць-, -ич-: Пшибишевський, Гощинський, Івашкевич, Конопницька, Жижка, Масарик, Їлемницький, Сладкович;
через і в усіх інших випадках: Дуніковський, Норвід, Щецін, Гавлічек, Сабіна, Мінач, Понічан, Тімрава.
2. У південнослов'янських і західнослов'янських власних назвах звук е (у тому числі польське звукосполучення іе та чеський звук е) передається через е: Ботев, Каравелов, Недич, Крлежа, Бевк, Левстик, Сенкевич, Міцкевич, Седлачек, Чапек, Гвездослав.
3. Польське звукосполучення іо передається:
через йо після губних приголосних: Голембйовський, Пйотровський;
через ьо після інших приголосних: Генсьорський, Аньолек.
Слов’янські власні назви прикметникового походження оформляються і відмінюються як українські прикметники, і суфікси -ськ-, -цьк-, -зьк- пишуться з м'яким знаком.
Але! Перед цими суфіксами м’який знак ставиться лише після л: Смирненський, Црнянський, Рачкий, Джальський, Залеський, Пшибильський, Яблонський, Красицький, Неврлий, Тайовський.
|
