Текущая версия на 18:38, 13 сентября 2012

Гіпермаркет Знань>>Економіка>>Економіка 6 клас. Повні уроки >> Економіка: Де люди зберігають гроші (банки)? Послуги банків.Повні уроки

Тема

• Де люди зберігають гроші (банки)? Послуги банків

Тип уроку комбінований Задачі уроку Ознайомити учнів з поняттям "банк" та його суттю. Дати розуміння основних принципів, на яких базується сучасна банківська діяльність. Означити основні види банків та перелік банківських послуг.

Хід уроку

• Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
• Дискусія, робота по групам. Висновок по темі.

Що таке банки ?

Що означає поняття “банк”? Чим воно відрізняється від інших фінансових установ, господарських товариств та бірж, які мають справу - з цінними паперами. Якими є ознаки, завдяки яким банк вважають суб'єктом, котрий займається банківською діяльністю.

Розвиток економіки неможливий без добре функціонуючого грошового обігу. Саме він надає можливість реалізовувати зв'язки між всіма учасниками і складовими частинами господарської організму. А головними центрами, де в більшості випадків починається та завершується ділове партнерство, є банки. Без розвиненої мережі банків, діючих на комерційній основі, створення реального та ефективного ринкового механізму буде залишатися лише добрим побажанням. Саме комерційні банки, на думку багатьох економістів, є центрами фінансової системи, які зосереджують вкладення урядів, ділових кіл та мільйонів громадян. За допомогою кредитних та інвестиційних операцій комерційні банки відкривають доступ до своїх фондів різноманітного роду позичальникам: приватним особам, фірмам та уряду. Банківські операції полегшують як рух товарів та послуг від виробників до споживачів, так і фінансову діяльність держави. Вони надають частину коштів обігу, а самі виступають як засіб регулювання кількості грошей в обігу.

Банки - це кредитно-фінансові установи, які здійснюють операції по залученню та накопиченню тимчасово вільних грошових коштів (вкладень) підприємств, організацій і населення; посередництву у взаємних платежах та розрахунках клієнтів (пасивні операції), а також емісію грошей; короткостроковому кредитуванню, надання різного роду кредитів на умовах повернення та терміновості.

Історія банківської справи

Історія розвитку банківської справи тісно пов’язана з історією діяльності банків та виникненням грошей. На жаль, немає достовірних відомостей про виникнення перших кредит­них установ та характер здійснюваних ними позичкових операцій. Однак історичні дані свідчать, що перші банківські операції з обміну грошей існували ще за дві тисячі років до нашої ери у Стародавній Греції (IV ст. до н.е.), у Стародавньому Вавилоні (VI ст. до н.е.), у Стародавньому Єгипті та Римі.

Певний інтерес становить етимологія слова “банк”. Термін “банк” походить від італійського “banco” й означає “контор­ка”, “стіл”, за яким здійснювався обмін грошей. Фран­цузьке слово “bangue” означає “скриня”, тобто вказує на функцію збереження чогось цінного.

За свідченням істориків, перші кредитні операції здійсню­валися у Стародавньому Вавилоні, де не тільки обмінювались, гроші однієї держави на гроші іншої, а й практикувалося при­йняття вкладів та видання по них певних відсотків. Зародила­ся і подальшого розвитку банківська справа набула в Стародавній Греції (Елладі), де організацію банківської справи було закладено понад дві з половиною тисячі років тому у давньо­грецьких містах на узбережжях Середземного, Егейського і Чорного морів. Починаючи з VI ст. до н.е., кілька сотень грецьких міст та їхніх колоній карбували власні монети, вели жваву торгівлю, розвивали грошово-кредитні відносини. Однак інтенсивна торгівля, що велася з використанням різних монет, які карбувалися як державами, так і містами, зумовила виникнення таких учасників торгових операцій, які б розбира­лися у монетах, що були в обігу. За цих умов виникла така професія, як міняйли, які розкладали монети на спеціальному столі (від грец. “trapeza” — трапедза) і перевіряли їх якість.

Звідси грецька назва — міняйли-трапедзити. Спочатку трапедзити займалися обміном грошей однієї монетно-вагової системи на іншу й перевіряли їх якість, а пізніше здійснювали інші грошові операції. До трапедзи можна було внести коротко-або довгостроковий вклад. Трапедзит здійснював грошові пе­рекази в інші міста, позичав гроші під відсотки, за певну плат­ню зберігав цінності й документи, укладав різноманітні угоди від імені свого клієнта. На кінець V ст. до н.е. трапедза — лавка міняйли, де працювали кілька осіб, перетворилася на прототип сучасного банку.

Як свідчать деякі джерела, винахідцями перших банківських операцій були не тільки окремі особи (трапедзити), а й деякі церковні установи, де нагромаджувалися значні кошти. Надійним місцем для зберігання цінностей були храми. Злодії ставилися з повагою до вівтарів і не грабували їх. Завдя­ки вкладам, недоторканність яких гарантувалася поважним ставленням до релігії, грецькі храми (Дельфійський, Делоський, Самоський і Ефеський) перетворилися в своєрідні банківські установи.

Рис 1. Території Стародавнього Босфорського царства.

Грошовий обіг античного світу, торговельні угоди між полісами Греції та Босфору, діяльність трапедз і трапедзитів поширилась і на південні землі сучасної України завдяки жвавій торгівлі Афін із Босфорським царством, яке розташувалося на Керченському та Таманському півостровах (Північне Причорномор’я).

Історія розвитку банківської справи Нового часу пов’язана з розвитком виробничих і торговельних відносин і започатко­вана у Середземноморській Європі, особливо на півночі Італії. Зародження діяльності банкірів і відповідно банківської діяльності почалося у XII ст. Розвиток в Італії банківської діяльності і поява перших банкірів пояснюється тим, що ця тери­торія була на перехресті торговельних шляхів, через які євро­пейські держави мали можливість підтримувати зв’язок з різними частинами світу, а це сприяло розвиткові торгівлі грошового обігу. На той час відродилася професія міняйли, які займалися під час купівлі-продажу обміном різних монет і здійснювали інші грошові операції.

Пізніше банківська справа поширилась на Північну Європу. В XIII ст. кілька італійських міняйл (із Ломбардії) влаштувалися в Лондоні і почали пропонувати свої послуги комерсантам.

Рис 2. Ломбард-Стріт (англ. Lombard Street) - центральна вулиця в Лондонському Сіті, діловій частині Лондона, в якій розташовувалися найбільші банки та інші фінансові організації. Як і Уолл-Стріт у Нью-Йорку, Ломбард-Стріт є символом, що втілює ділове життя міста й країни. Серед засновників перших банків Англії були вихідці з Ломбардії (один із синів Ротшильда), завдяки чому вулиця й отримала свою сучасну назву.

В Європі виникнення банківської справи і поява перших лихварів пов’язано з князівськими дворами і торговими домами пізнього середньовіччя. Утримання князівських дворів у розкоші, марнотратство, необхідність мати регулярну армію зумовлювало дедалі зростаючу потребу у фінансах. Князі були готові для цього залізти в борги, проте щодо християн діяла “канонічна заборона на стягнення відсотка”. Гроші вважали “не урожайними”, а нарахування відсотка — лихварством і за це накладались великі штрафи. Цю нішу заповнили євреї, для яких у багатьох країнах існували обмеження щодо зайняття ремеслами. Євреї ставали посередниками при дворах, добували для князів необхідні гроші. Звідси поява перших приватних банкірських домів, які часто перебували у власності євреїв.

У XVI ст. З’явилися перші банкірські доми — Медичі в Італії, купецькі гільдії Амстердама, Венеції, Генуї, Мілана, які створили навіть спеціалізовані банки — “жиро-банки”, що здійснювали безготівкові розрахункові операції між купцями.

Рис 3. "Уффіци", офіси банкірського дому Медічі, збудованo 1580 року.

Банківська справа в сучасному вигляді зародилася в період мануфактурної стадії капіталізму, коли виникли банкірські доми, які надавали кредит промисловим і торговим капіталістам під помірний відсоток. Досить відомими на той час банкірськими домами були: Чайльда в Англії, Ротшильдів у Франції, Фуггерів у Німеччині. Спочатку банки перебували у приватному володінні. У 1694 р. створено перший центральний акціонерний банк Банк Англії, який надавав комерційні кредити, а також мав право випуску банкнот та цінних паперів для оплати урядового боргу.

Першу спробу створення банків у Росії було зроблено у XVII ст. в 1665 р. у Пскові воєвода Афанасій Ордин-Нащокіи вирішив створити комерційний банк, однак ця ідея не була схвалена центральним урядом і банк так і не розпочав свою діяльність. Поява першого російського банку відноситься до 1733 р., коли указом було створено державний позичко­вий банк, який значною мірою відіграв роль казенного ломбарду.

Функції банку

Особливості різнобічної діяльності банку в ринкових умовах можуть бути виражені за допомогою його функцій, що одночасно розкривають і суть банку як специфічного інституту товарного господарства. Основними функціями банків є:

• посередництво в кредиті;
• акумулювання вільних коштів і перетворення їх в капітал;
• посередництво в платежах;
• створення кредитних засобів обігу.

Функція посередництва в кредиті полягає у перерозподілі банками грошових коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообороту капіталів підприємств і доходів населення. Банки виконують роль посередників між тими суб’єктами ринку, які нагромаджують тимчасово вільні кошти, і тими учасниками економічного обороту, які тимчасово потребують додаткового капіталу. При цьому вирішується протиріччя між розмірами коштів, що пропонуються в позику, та величиною попиту, що на них пред’являється, а також між строком, вивільнення коштів у кредитора та строком, на який ці кошти потрібні позичальнику.

Рис 4. Функції банку.

Таким чином, банки сприяють вільному переливу капіталів в економіці, виходячи із найбільш ефективних сфер їх застосування. Посередництво банків у кредитних відносинах дозволяє також суттєво знизити ризик в економічній системі, оскільки банки мають більш широкі можливості визначення стану платоспроможності позичальників, а також диверсифікують кошти своїх клієнтів, що знижує імовірність втрат.

Банківський кредит є однією з найбільш зручних та гнучких форм залучення коштів суб’єктами ринку, що дозволяє максимально враховувати потреби конкретного позичальника.

Акумулювання вільних коштів і перетворення їх в капітал визначає роль банків як основних фінансових інститутів, що стимулюють процес нагромадження в господарстві. Стимули до нагромадження і заощадження грошових ресурсів формуються на основі гнучкої політики банків, що пропонують власникам коштів зручну форму зберігання грошей у вигляді різноманітних депозитів, які приносять дохід у формі проценту. Сконцентровані таким чином ресурси перетворюються на позичковий капітал, що використовується банками для надання кредиту підприємствам. Використання кредиту забезпечує розвиток виробництва та збільшення споживання, тобто загальний економічний розвиток суспільства.

Функція посередництва у платежах полягає в організації банками безготівкових розрахунків між суб’єктами ринку шляхом перерахування коштів по їхніх рахунках або заліку взаємних вимог. Підприємства, організації, населення, державні установи, утримуючи свої кошти на банківських рахунках, активно використовують їх як засіб взаєморозрахунків, що суттєво знижує загальні витрати обігу в економіці.

Банки беруть на себе відповідальність за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів по здійсненню платежів. З цією метою застосовуються найбільш сучасні форми обчислювальної техніки і комунікацій, які дозволяють в оптимальні строки проводити розрахунки та забезпечують надійний контроль за їх здійсненням.

Створення кредитних засобів обігу полягає в тому, що банки на основі кредитно-розрахункових операцій забезпечують потреби господарського обороту належною кількістю платіжних засобів у формі кредитних грошей. Дані операції пов’язані з депозитно-чековою емісією, суть якої полягає в тому, що банк, надаючи кредит клієнту, зараховує суму позики на його розрахунковий рахунок. В межах цієї суми клієнт може одержати готівку або виписувати чеки для розрахунків. У результаті банк по суті створює додаткові платіжні засоби, оскільки видача кредиту передує збільшенню залишку на поточному рахунку і не супроводжеється реальним внесенням коштів до банку. Дана функція банків сприяє підтриманню належної еластичності грошової системи країни, пристосовуючи грошову масу до потреб господарського обороту.

Розглянуті функції перебувають у тісному взаємозв’язку між собою та відображають базові напрями діяльності банків і їх роль в економіці. Однак ними не вичерпується уся гама найрізноманітніших операцій, які спроможні здійснювати сучасні банки. Особливості цих операцій визначаються функціональною спеціалізацією банківських установ, яка в першу чергу ґрунтується на поділі банків на центральні й комерційні.

Класифікація банківських операцій

Класифікацію банківських операцій, пов'язаних із правовим статусом кредитних установ, запропонував М. М. Агарков, який звів їх до:

• утворення грошових ресурсів;
• надання кредиту;
• сприяння платіжному обігу.

Інші операції, які здійснюють банки, поділяють на пасивні та активні. Розглядаючи сутність поняття “банк”, з'ясуємо, у чому полягають відмінності між цими операціями щодо банківських функцій.

Пасивними операціями щодо функцій банків на практиці вважаються всі види операцій щодо прийому вкладів, а також випуск облігацій. Банк може створювати грошові ресурси, з якими він працює, також через отримання кредитів в інших банках. Взагалі характерною ознакою банківського обігу коштів є розпорядження головним чином не власними фінансовими ресурсами.

Стосовно функцій банку до активних операцій належать різноманітні угоди, які забезпечують клієнтові можливість отримання необхідних йому кредитних ресурсів. При цьому юридичне поняття “фінансово-кредитні ресурси” означає кошти, якими відповідно до банківської угоди розпоряджається фізична чи юридична особа, якій вони надаються за певними умовами платності і повернення у визначений термін.

Фінансово-кредитні ресурси надаються клієнтові за кредитною угодою або купівлею у нього боргової вимоги до третьої особи, або до третіх осіб (облікова чи дисконтна операція). Законодавство дозволяє банку брати на себе відповідальність за клієнта перед третьою особою (гарантійний, акцептний кредит).

Банком можуть здійснюватись різноманітні платіжні операції, зокрема, оплата чеків, виконання переказів, отримання платежів за векселями та іншими документами тощо. Зазначені банківські операції не вичерпуються наведеним переліком. Банк може в межах повноважень придбавати валютні і фондові цінності, здійснювати прийом та зберігання цінних паперів тощо.

Наведені банківські операції становлять зміст діяльності банку, в цілому вони дають уявлення про банківську та фінансово-кредитну установу, яка за своєю правовою характеристикою повинна мати спеціальну правоздатність. Вона закріплена у законодавстві та означає дотримання банком спеціальних правил, зокрема, його виключного права здійснювати банківські операції, в тому числі провадити ощадне зберігання запозичень. Будь-яким іншим підприємствам, господарським товариствам заборонено провадити зазначені операції, а кредитні установи зобов'язані отримати відповідну ліцензію.

Основні види послуг

Відповідно до функцій в найбільш загальному вигляді класифікацій банківських послуг можна надати наступним способом:

• кредитні послуги;
• депозитні послуги;
• операції за дорученням;
• інвестиційні послуги;
• операції з фондовими цінностями;
• інші послуги.

В ринковій економічній системі банки, головним чином, виконують ролі посередників - залучають тимчасово вільні грошові кошти у їх власників і надають ці грошові кошти (у борг) позичальникам.

Специфіка функціонування банківських установ полягає в тому, що їхнім продуктом є надання різноманітних послуг шляхом проведення активних, пасивних і комісійно-посередницьких операцій з метою задоволення якоїсь потреби. Тому серцевину продукту, його сутність складає спрямованість на розв'язання певної проблеми.

Рис 5. Склад банківського продукту.

Банківські послуги можна охарактеризувати як виконання певних дій в інтересах клієнта. У дійсності клієнт одержує не продукт як такий, наділений певним набором властивостей, а здатність задовольнити якусь свою потребу. Наприклад, клієнт розміщуючи кошти на рахунку "до запитання", одержує можливість задовольнити свої потреби в розрахункових послугах, послугах інкасації, безготівковому переказі коштів тощо. Для банку величезне значення має представлення і поширення не властивостей свого продукту, а реальної користі й вигоди від нього для клієнта.

Види банків

За функціями та характеру виконання операцій банки поділяють на:

1. Емісні (центральні) - банки, які за розпорядженням уряду проводять емісію грошей, зберігають обов'язковий резерв інших банків і надають їм кредит у разі потреби.
2. Комерційні банки (депозитні) - банки, які здійснюють функції кредитування промислових, торгових та інших підприємств, переважно за рахунок грошових коштів (у вигляді кладень (депозитів)).
3. Експортні банки - спеціалізуються на операціях, пов'язаних із зовнішньою діяльністю.
4. Іпотечні банки - спеціалізуються на наданні довгострокових позик під заставу нерухомості.
5. Ощадні банки - кредитні установи, як виконують функції ощадних кас.
6. Інвестиційні банки - спеціалізуються на фінансуванні та довгостроковому кредитуванні в основному за посередництвом операцій з цінними паперами.
7. Інноваційні банки - спеціалізуються на фінансуванні інноваційних проектів шляхом придбання відповідних акцій, а також шляхом розміщення облігаційної позики.
8. Державний банк - фінансовий заклад, який входить до системи центрального банку країни і контролює грошовий обіг.

Висновок

Банки займають досить вагоме місце в економіці будь-якої країни. Тому вивчення функцій банків, їх роль в економці є вкрай потрібним.

Акумулювання вільних коштів і перетворення їх в капітал визначає роль банків як основних фінансових інститутів, що стимулюють процес нагромадження в господарстві. Стимули до нагромадження і заощадження грошових ресурсів формуються на основі гнучкої політики банків, що пропонують власникам коштів зручну форму зберігання грошей у вигляді різноманітних депозитів, які приносять дохід у формі проценту. Сконцентровані таким чином ресурси перетворюються на позичковий капітал, що використовується банками для надання кредиту підприємствам. Використання кредиту забезпечує розвиток виробництва та збільшення споживання, тобто загальний економічний розвиток суспільства.

Банки беруть на себе відповідальність за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів по здійсненню платежів. З цією метою застосовуються найбільш сучасні форми обчислювальної техніки і комунікацій, які дозволяють в оптимальні строки проводити розрахунки та забезпечують надійний контроль за їх здійсненням.

Базовою ланкою кредитної системи, основою, на якій грунтується уся діяльність, пов'язана з кредитно-фінансовим обслуговуванням господарства, є комерційні банки.

Основні терміни

• Банк - фінансове підприємство,яке виконує комплекс базових функцій (акумулює грошові кошти та інші цінності,надає кредити,випускає в обіг гроші та цінні папери,здійснює грошові розрахунки та інші функції) з метою привласнення прибутку.
• Банківський депозит - сума грошей, передана особою кредитній установі з метою отримати дохід у вигляді відсотків, що утворюються в ході фінансових операцій з внеском.
• Кредит — кошти й матеріальні цінності, що надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під відсоток. Кредит розподіляється на фінансовий, товарний і кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Контрольні завдання

• Дайте означення поняттю "банк"?
• Якими видами банківських послуг вам доводилось користуватись?
  
• Перерахуйте відомі вам основні види банківських послуг.
• Комерційним кредитом є:
  а) будь-який вид кредиту
  б) кредит від банківської установи
  в) кредит продавця покупцеві
  г) усі відповіді не вірні
• Розкрийте суть функції посередництва в кредиті.
• Наведіть приклади банківських операцій, що сприяють платіжному обігу?

Список використаних джерел

• Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998.
• Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. – Ростов-на-Дону, 1996. - С.169-176.
• Мороз А. Основи банкiвської справи, К: , 1994.
• Вступ до банківської справи / Відп. ред. М. І. Савлук. — К.: Лібра, 1998.— Розд. 2.
• Банкiвська ециклопедiя. Пiд редакцiєю Мороза А.М., К.: Ельтон, 1993.
• Васюренко О.В. Банківські операції.-К.-2002.-255с.

Над уроком працювали

Савчук Н.В., викладач ,

Добронецька Т.Б., викладач ,

Прокопенко Ю.А.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.