|
|
|
| (3 промежуточные версии не показаны) | | Строка 1: |
Строка 1: |
| | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Історія України|Історія України]]>>[[Історія України 9 клас|Історія України 9 клас]]>> Історія України: Вступ''' | | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Історія України|Історія України]]>>[[Історія України 9 клас|Історія України 9 клас]]>> Історія України: Вступ''' |
| - | <br>
| |
| - | <metakeywords>Історія України, клас, урок, на тему, 9 клас, Вступ.</metakeywords>ВСТУП<br>
| |
| | | | |
| - | <br> | + | <br> <metakeywords>Історія України, клас, урок, на тему, 9 клас, Вступ.</metakeywords>ВСТУП<br> |
| - | Шановні дев'ятикласники!<br>
| + | |
| | | | |
| - | Чи замислювалися ви над тим, для чого пишеться історія? Члени «Руської трійці» пояснювали важливість вивчення цієї науки так: «Узриш, як твої отці, твої діди жили, що діяли, що їх веселило, радувало, а що печалило, яке сонце між ними сіяло; як думали, яким духом обнімали природу, охресності, світ цілий... що їх наділяло до сильного діяння, а що їм силу віднімало, яка їхня мова, яка бесіда, яка їхня душа, яке серце...»<br>
| + | <br> Шановні дев'ятикласники!<br> |
| | | | |
| - | Отже, шановні дев'ятикласники, цього року продовжимо вивчати нову історію України XIX ст. Ми побачимо, як український народ, позбавлений шаблі, мушкета й політичних проводирів, своєю працею протягом XIX ст. створив умови для національного відродження України.<br>
| + | Чи замислювалися ви над тим, для чого пишеться історія? Члени «Руської трійці» пояснювали важливість вивчення цієї науки так: «Узриш, як твої отці, твої діди жили, що діяли, що їх веселило, радувало, а що печалило, яке сонце між ними сіяло; як думали, яким духом обнімали [[Біологія_–_наука_про_живу_природу._Значення_біології|природу]], охресності, світ цілий... що їх наділяло до сильного діяння, а що їм силу віднімало, яка їхня мова, яка бесіда, яка їхня душа, яке серце...»<br> |
| | | | |
| - | Щоб усвідомити, як це відбувалося, треба осягнути соціальні, економічні, духовно-культурні та національно-політичні процеси, які визначали зміст історичного поступу нашого народу протягом XIX ст.<br>
| + | Отже, шановні дев'ятикласники, цього року продовжимо вивчати нову історію України XIX ст. Ми побачимо, як український народ, позбавлений шаблі, мушкета й політичних проводирів, своєю працею протягом XIX ст. створив умови для національного відродження України.<br> |
| | | | |
| - | Структура нашого курсу традиційно визначатиметься хронологічною послідовністю та тематичною організованістю вивчення історичного матеріалу. <br>
| + | Щоб усвідомити, як це відбувалося, треба осягнути соціальні, економічні, духовно-культурні та національно-політичні процеси, які визначали зміст історичного поступу нашого народу протягом XIX ст.<br> |
| | | | |
| - | Насамперед зверніть увагу на теми «Формування модерної української нації. Теорія та суспільні виклики в першій половині XIX ст.» і «Національна ідея в другій половині XIX ст. Українофільський, культурницький і політичний етапи визвольного руху». Вони містять переважно теоретичний матеріал, який дасть вам змогу глибше зрозуміти закономірності творення модерної української нації, його засоби, етапи, усвідомити зміст національної ідеї та інші вагомі теоретичні питання націотворення. Радимо повертатися до них і при вивченні інших тем. Далі проаналізуємо становище українських земель у складі Російської та Австрійської імперій наприкінці XVIII — протягом першої третини XIX ст. Наступним кроком стане вивчення соціально-економічного життя українського народу в першій половині XIX ст. Паралельно аналізуватимемо процес національного відродження від його витоків до таких яскравих проявів, як діяльність Кирило-Мефодіївського братства, участь українців у загальноєвропейській революції 1848-1849 pp., напружена робота громадівців і народовців протягом другої половини XIX ст.<br>
| + | Структура нашого курсу традиційно визначатиметься хронологічною послідовністю та тематичною організованістю вивчення історичного матеріалу. <br> |
| | | | |
| - | Значну увагу звернемо на процеси модернізації (оновлення), які охоплювали всі сторони українського життя в другій половині XIX ст. Надзвичайно вагомим для розуміння причин успіхів і невдач національного відродження української нації стане вивчення теми «Суспільно-політичний рух в Україні в другій половині XIX ст.».<br>
| + | Насамперед зверніть увагу на теми «Формування модерної української [[Вступ._Роль_і_місце_літератури_в_житті_нації._Розвиток_літератури|нації]]. Теорія та суспільні виклики в першій половині XIX ст.» і «Національна ідея в другій половині XIX ст. Українофільський, культурницький і політичний етапи визвольного руху». Вони містять переважно теоретичний матеріал, який дасть вам змогу глибше зрозуміти закономірності творення модерної української нації, його засоби, етапи, усвідомити зміст національної ідеї та інші вагомі теоретичні питання націотворення. Радимо повертатися до них і при вивченні інших тем. Далі проаналізуємо становище українських земель у складі Російської та Австрійської імперій наприкінці XVIII — протягом першої третини XIX ст. Наступним кроком стане вивчення соціально-економічного життя українського народу в першій половині XIX ст. Паралельно аналізуватимемо процес національного відродження від його витоків до таких яскравих проявів, як діяльність Кирило-Мефодіївського братства, участь українців у загальноєвропейській революції 1848-1849 pp., напружена робота громадівців і народовців протягом другої половини XIX ст.<br> |
| | | | |
| - | До структури цьогорічного курсу належать і теми, присвячені духовному життю нашого народу, його культурним надбанням протягом XIX ст. Програмою також передбачено вивчення історії вашого рідного краю, визначення його ролі й місця в загальноукраїнських подіях. Отже, із підручника ви зможете детально дізнатися про визначальні риси й напрями українського історичного поступу в XIX ст.<br>
| + | Значну увагу звернемо на процеси [[Наслідки_і_результати_радянської_модернізації_для_України._Україна_напередодні_Другої_світової_війни.|модернізації]] (оновлення), які охоплювали всі сторони українського життя в другій половині XIX ст. Надзвичайно вагомим для розуміння причин успіхів і невдач національного відродження української нації стане вивчення теми «Суспільно-політичний рух в Україні в другій половині XIX ст.».<br> |
| | | | |
| - | Бажаю успіхів! Автор<br> <br>ВСТУП<br>
| + | До структури цьогорічного курсу належать і теми, присвячені духовному життю нашого народу, його культурним надбанням протягом XIX ст. Програмою також передбачено вивчення історії вашого рідного краю, визначення його ролі й місця в загальноукраїнських подіях. Отже, із підручника ви зможете детально дізнатися про визначальні риси й напрями українського історичного поступу в XIX ст.<br> |
| | | | |
| - | ''Розподіл території України на Східну та Західну між Російською й Австрійською імперіями. ''<br>
| + | Бажаю успіхів! Автор<br> <br>ВСТУП<br> |
| | | | |
| - | Після Андрусівського договору між Річчю Посполитою та Московією територія України до кінця XVIII ст. залишалася розділеною по Дніпру на Лівобережжя з Києвом (під владою Російської імперії) і Правобережжя (у складі Речі Посполитої). Проте польсько-литовська держава протягом XVIII ст. перетворилася на арену боротьби за владу різних магнатсько-шляхетських угруповань.<br>
| + | ''Розподіл території України на Східну та Західну між Російською й Австрійською імперіями. ''<br> |
| | | | |
| - | Це призвело колись могутню країну до розорення й занепаду і, зрештою, до політичної катастрофи. Зміцнілі сусіди — Росія, Пруссія, Австрія — у 1772, 1793 та 1795 pp. поділили територію Речі Посполитої. Унаслідок цих поділів землі Правобережної України були розділені між Російською та Австрійською імперіями.<br>
| + | Після Андрусівського договору між Річчю Посполитою та Московією територія [[Інтервенція_військ_Антанти_на_півдні_України.|України]] до кінця XVIII ст. залишалася розділеною по Дніпру на Лівобережжя з Києвом (під владою Російської імперії) і Правобережжя (у складі Речі Посполитої). Проте польсько-литовська держава протягом XVIII ст. перетворилася на арену боротьби за владу різних магнатсько-шляхетських угруповань.<br> |
| | | | |
| - | Під час першого поділу Австрія приєднала Галичину. До того ж у 1774 р. до її складу ввійшла Буковина як винагорода за дипломатичну підтримку ослабленої Османської імперії проти Росії. Закарпаття ж потрапило під владу Габсбургів ще наприкінці XVII ст. Наслідком другого поділу Речі Посполитої стало приєднання значної частини території Правобережної України (Подільського, до річки Збруч, Брацлавського, Київського та східної частини Волинського воєводств) до Російської імперії. Під час третього поділу Речі Посполитої Романовим дісталася й західна частина Волинського воєводства.<br>
| + | [[Image:Вступ 1.jpg|460px|річ посполита]] |
| | | | |
| - | Австрійська імперія зосередила у своїх руках Західну Україну, яка становила 20 % українських територій, де проживало 3,5 млн мешканців. Російська імперія заволоділа 80 % території і 8,2 млн мешканців.<br>
| + | Це призвело колись могутню країну до розорення й занепаду і, зрештою, до політичної катастрофи. Зміцнілі сусіди — Росія, Пруссія, Австрія — у 1772, 1793 та 1795 pp. поділили територію Речі Посполитої. Унаслідок цих поділів землі Правобережної України були розділені між Російською та Австрійською імперіями.<br> |
| | | | |
| - | Унаслідок цих подій українці Правобережжя не отримали жаданої свободи. До старих соціальних і національних гнобителів долучилися ще й нові.<br>
| + | Під час першого поділу Австрія приєднала [[Поширення_влади_польського_короля_на_Галичину,_а_Великого_князівства_Литовського_—_на_інші_українські_землі.|Галичину]]. До того ж у 1774 р. до її складу ввійшла Буковина як винагорода за дипломатичну підтримку ослабленої Османської імперії проти Росії. Закарпаття ж потрапило під владу Габсбургів ще наприкінці XVII ст. Наслідком другого поділу Речі Посполитої стало приєднання значної частини території Правобережної України (Подільського, до річки Збруч, Брацлавського, Київського та східної частини Волинського воєводств) до Російської імперії. Під час третього поділу Речі Посполитої Романовим дісталася й західна частина Волинського воєводства.<br> |
| | | | |
| - | ''Україна в умовах загальноєвропейської кризи аграрно-ремісничої цивілізації.''<br>
| + | Австрійська імперія зосередила у своїх руках Західну Україну, яка становила 20 % українських територій, де проживало 3,5 млн мешканців. Російська імперія заволоділа 80 % території і 8,2 млн мешканців.<br> |
| | | | |
| - | Обидві частини України ввійшли до складу країн Європи, які протягом XIX ст., особливо першої його половини, переживали кризу. До скасування панщини у 1848 р. на заході та селянської реформи 1861 р. на сході в Україні панувала феодально-кріпосницька система. Вона базувалася на натуральному веденні господарства, власності поміщиків на землю та особистій залежності селян.<br>
| + | Унаслідок цих подій українці Правобережжя не отримали жаданої [[Що_таке_права_і_свободи|свободи]]. До старих соціальних і національних гнобителів долучилися ще й нові.<br> |
| | | | |
| - | Ці основні риси феодально-кріпосницької системи стали вирішальними причинами кризи. Адже така система не сприяла виникненню в селянина — основного виробника — будь-якої зацікавленості результатами своєї праці, оскільки він працював не з власної ініціативи, а лише з примусу. Ця система спричинила також деградацію поміщицької верстви. Велике земельне володіння та використання дармової праці кріпаків аж ніяк не спонукало їх бути ініціативними та освіченими організаторами сільськогосподарського виробництва.<br>
| + | ''Україна в умовах загальноєвропейської кризи аграрно-ремісничої цивілізації.''<br> |
| | | | |
| - | Порівняно з європейськими країнами, де не було масового кріпацтва, експлуатація українських селян була надзвичайно жорстокою. Це зумовлювалося тим, що феодальними експлуататорами тут дуже часто були поміщики — представники інших народів і релігійних конфесій. Особливо відчутно це проявлялося в Західній Україні та на Правобережжі, де землевласники були за походженням угорцями, австрійцями, поляками католицького віросповідання, а селянство — українським (православним чи уніатським). Тому криза феодально-кріпосницьких відносин супроводжувалася перманентною соціальною боротьбою селянства з поміщиками.<br>
| + | Обидві частини України ввійшли до складу країн Європи, які протягом XIX ст., особливо першої його половини, переживали кризу. До скасування панщини у 1848 р. на заході та селянської реформи 1861 р. на сході в Україні панувала феодально-кріпосницька система. Вона базувалася на натуральному веденні господарства, власності поміщиків на землю та особистій залежності селян.<br> |
| | | | |
| - | Переважання натурального виробництва перешкоджало розвитку ремесла, яке не мало змоги вийти за межі дрібнотоварного виробництва. Ремісники не могли продавати свою продукцію тим, хто не мав достатньої суми грошей і задовольняв більшість своїх побутових і господарських потреб виробами власних чи кріпацьких рук. Через це ринок ремісничої продукції був надто вузьким.<br>
| + | Ці основні риси феодально-кріпосницької системи стали вирішальними причинами кризи. Адже така система не сприяла виникненню в селянина — основного виробника — будь-якої зацікавленості результатами своєї праці, оскільки він працював не з власної ініціативи, а лише з примусу. Ця система спричинила також деградацію поміщицької верстви. Велике земельне володіння та використання дармової праці кріпаків аж ніяк не спонукало їх бути ініціативними та освіченими організаторами сільськогосподарського виробництва.<br> |
| | | | |
| - | Розвитку ремесла не сприяли поміщицькі мануфактури. Використовуючи дармову працю кріпаків у виробництві ремісничої продукції, поміщики продавали її дешевше, що призводило до розорення ремісників.<br>
| + | Порівняно з європейськими країнами, де не було масового кріпацтва, експлуатація українських селян була надзвичайно жорстокою. Це зумовлювалося тим, що феодальними експлуататорами тут дуже часто були поміщики — представники інших народів і [[Практична_робота:_Релігія_як_явище_культури._Світові_релігії._Виникнення_і_сучасне_поширення_релігійних_вчень|релігійних]] конфесій. Особливо відчутно це проявлялося в Західній Україні та на Правобережжі, де землевласники були за походженням угорцями, австрійцями, поляками католицького віросповідання, а селянство — українським (православним чи уніатським). Тому криза феодально-кріпосницьких відносин супроводжувалася перманентною соціальною боротьбою селянства з поміщиками.<br> |
| | | | |
| - | ''Зародження й утвердження рис індустріального суспільства. ''<br>
| + | Переважання натурального виробництва перешкоджало розвитку ремесла, яке не мало змоги вийти за межі дрібнотоварного виробництва. Ремісники не могли продавати свою продукцію тим, хто не мав достатньої суми грошей і задовольняв більшість своїх побутових і господарських потреб виробами власних чи кріпацьких рук. Через це ринок ремісничої продукції був надто вузьким.<br> |
| | | | |
| - | Одночасно в надрах феодалізму набирав усе більшої сили капіталістичний лад. Незважаючи на гальмо кріпосництва, товарно-грошові відносини поступово розвивалися. Вирішальне значення в цьому мало освоєння нових земель на Півдні й зростання потреб на сільськогосподарську сировину та продукти харчування в індустріально (промислово) розвинутих країнах Західної Європи. Такі обставини надавали можливість поміщикам і заможним селянам швидко збагачуватися за рахунок продажу продукції на європейські ринки. Виробники все частіше організовувалися заради продажу товарів на ринку й отримання грошей, які не зберігали ніби скарб, а використовували як капітал, укладаючи їх у нове й розширене виробництво заради одержання прибутку.
| + | Розвитку ремесла не сприяли поміщицькі мануфактури. Використовуючи дармову працю кріпаків у виробництві ремісничої продукції, поміщики продавали її дешевше, що призводило до розорення ремісників.<br> |
| | | | |
| - | Сприятливі умови для розвитку індустріального суспільства виникли після реформи 1861 р. Земля й робоча сила стали товаром, який можна було вільно купувати й продавати. Наявність дешевої робочої сили, багатих покладів вугілля й залізної руди, значне розширення внутрішнього ринку вели до прискорення процесу індустріалізації. Україна набувала рис індустріального суспільства, здатного швидко розвиватися.
| + | ''Зародження й утвердження рис індустріального суспільства. ''<br> |
| | | | |
| - | Через підтримку царською владою феодально-кріпосницьких відносин процес здійснення промислового перевороту (революції) в Україні розтягнувся на довгі десятиліття. Розпочавшись у 30-40-х роках XIX ст., він ще не завершився і в XIX ст., але був забезпечений перехід від ручного ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва. На нових підприємствах виробництво базувалося на використанні парових двигунів, різних машин і механізмів. Промисловий переворот сприяв розвитку залізничного транспорту, створенню самостійної машинобудівної галузі.
| + | Одночасно в надрах феодалізму набирав усе більшої сили капіталістичний лад. Незважаючи на гальмо кріпосництва, товарно-грошові відносини поступово розвивалися. Вирішальне значення в цьому мало освоєння нових земель на Півдні й зростання потреб на сільськогосподарську сировину та продукти харчування в індустріально (промислово) розвинутих країнах Західної Європи. Такі обставини надавали можливість поміщикам і заможним селянам швидко збагачуватися за рахунок продажу продукції на європейські ринки. Виробники все частіше організовувалися заради продажу товарів на ринку й отримання грошей, які не зберігали ніби скарб, а використовували як [[Банки_у_функціонуванні_ринку_капіталів_та_грошей._Основні_операції_банків._Організація_діяльності_банків_та_роль_уряду|капітал]], укладаючи їх у нове й розширене виробництво заради одержання прибутку. |
| | | | |
| - | Індустріальний розвиток спричинив глибокі суспільні зміни. Почало швидко втрачати свою значимість земельне дворянство. Його витісняли буржуазія та інтелігенція. Активно формувалася ще одна соціально пригноблена верства — наймані робітники.
| + | [[Image:Вступ 2.jpg|460px|на заробітки]] |
| | | | |
| - | Незважаючи на процеси індустріалізації, частка промислового виробництва в Україні була набагато меншою порівняно 3 аграрним господарством. Через це поміщики утримували сильні позиції в політичному житті. Уособленням влади поміщиків-кріпосників протягом усього XIX ст. залишався царизм.
| + | Сприятливі умови для розвитку індустріального суспільства виникли після реформи 1861 р. Земля й робоча сила стали товаром, який можна було вільно купувати й продавати. Наявність дешевої робочої сили, багатих покладів вугілля й залізної руди, значне розширення внутрішнього ринку вели до прискорення процесу індустріалізації. Україна набувала рис індустріального [[ІКТ_–_основний_напрямок_розвитку_суспільства|суспільства]], здатного швидко розвиватися. |
| | | | |
| - | Заснований на імперських засадах, російський царизм потребував зміцнення своєї військової могутності, а тому був зацікавлений у розвитку промислового виробництва, особливо після поразки в Кримській війні. Разом із тим він продовжував опиратися на дворянство, ігноруючи інтереси суспільних верств, пов'язаних з індустріальним виробництвом.
| + | [[Image:Вступ 3.jpg|460px|межигірська фаянсова]] |
| | | | |
| - | ''Українське національне відродження. ''
| + | Через підтримку царською владою феодально-кріпосницьких відносин процес здійснення промислового перевороту (революції) в Україні розтягнувся на довгі десятиліття. Розпочавшись у 30-40-х роках XIX ст., він ще не завершився і в XIX ст., але був забезпечений перехід від ручного ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва. На нових підприємствах виробництво базувалося на використанні парових двигунів, різних машин і механізмів. Промисловий переворот сприяв розвитку залізничного транспорту, створенню самостійної машинобудівної галузі. |
| | | | |
| - | Національне відродження — це процес відновлення національних, політичних і культурних прав етносу, який перебував у залежності від панівної імперської народності. Він супроводжувався зростанням наукового інтересу до свого минулого, дослідженнями етнографії, фольклору й історії, розвитком літератури на народній мові, заснуванням освітніх і культурних закладів для плекання рідної культури, утворенням національних політичних партій, які виступали за здобуття окремішності від імперських політичних структур. Тому російські та австрійські імперські власті вороже ставилися до будь-яких проявів національного відродження. У всіх європейських незалежних державах національну самосвідомість утверджувала буржуазія. Перемога індустріального суспільства над феодальним аграрно-ремісничим була забезпечена саме національною буржуазією—організатором і натхненником національних рухів. В Україні національне відродження мало іншу долю та дещо інших рушіїв.
| + | Індустріальний розвиток спричинив глибокі суспільні зміни. Почало швидко втрачати свою значимість земельне дворянство. Його витісняли [[Тема_32._Повсякденне_життя_людей._Дозвілля._Наслідки_урбанізації._Аристократія,_буржуазія_і_пролетаріат._Родинні_стосунки|буржуазія]] та інтелігенція. Активно формувалася ще одна соціально пригноблена верства — наймані робітники. |
| | | | |
| - | Імперські сили всіляко стримували розвиток української національної буржуазії. Тому виразником національних ідей, рушієм національного відродження виступили представники української інтелігенції. Спочатку вони збирали й вивчали народні традиції, звичаї, фольклор — народну культуру. Натхненні її глибокою мудрістю й багатством, українські інтелігенти ставали творцями талановитих мистецьких творів. Так вони допомагали українському народові усвідомити себе й перейнятися почуттям гідності й самоповаги за свою звитягу та здобутки, висміяти в собі низьке й негідне. Чим краще інтелігенція розвивала культуру, зміцнюючи національну самосвідомість народу, тим чіткіше вона усвідомлювала необхідність переходу від культурницького до політичного етапу національного розвитку. Тому вона почала створювати громадські та громадсько-політичні організації.
| + | Незважаючи на процеси індустріалізації, частка промислового виробництва в Україні була набагато меншою порівняно 3 аграрним господарством. Через це поміщики утримували сильні позиції в політичному житті. Уособленням влади поміщиків-кріпосників протягом усього XIX ст. залишався царизм. |
| | | | |
| - | Імперська влада, насамперед російський царизм, рішуче розправлялася з найменшими спробами громадсько-політичної роботи, через що українське національне відродження тривалий час перебувало на культурницькому етапі. Після перших яскравих спалахів політичної активності Кирило-Мефодіївського братства на Наддніпрянщині та діяльності Головної руської ради в Галичині українська національна інтелігенція змушена була повернутися до культурно-просвітницької роботи. Лише наприкінці століття, насамперед у Західній Україні, українство почало шукати можливості захисту своїх національних інтересів, створивши перші політичні організації та партії, узявши участь у парламентській боротьбі.
| + | Заснований на імперських засадах, російський царизм потребував зміцнення своєї військової могутності, а тому був зацікавлений у розвитку промислового виробництва, особливо після поразки в Кримській війні. Разом із тим він продовжував опиратися на дворянство, ігноруючи інтереси суспільних верств, пов'язаних з індустріальним виробництвом. |
| | | | |
| - | У справі національного відродження Захід і Схід України ніби передавали один одному естафету національного лідерства. Це зумовлювалося посиленням наступу на національну українську культуру то Російською, то Австрійською імперіями. І лише взаємодопомога давала можливість українцям поступово зміцнювати свої позиції<br><br>''О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас<br>Вислано читачами з інтернет-сайтів''<br> | + | ''Українське національне відродження. '' |
| | + | |
| | + | Національне відродження — це процес відновлення національних, політичних і культурних прав етносу, який перебував у залежності від панівної імперської народності. Він супроводжувався зростанням наукового інтересу до свого минулого, дослідженнями етнографії, [[Казка_як_жанр_фольклору|фольклору]] й історії, розвитком літератури на народній мові, заснуванням освітніх і культурних закладів для плекання рідної культури, утворенням національних політичних партій, які виступали за здобуття окремішності від імперських політичних структур. Тому російські та австрійські імперські власті вороже ставилися до будь-яких проявів національного відродження. У всіх європейських незалежних державах національну самосвідомість утверджувала буржуазія. Перемога індустріального суспільства над феодальним аграрно-ремісничим була забезпечена саме національною буржуазією—організатором і натхненником національних рухів. В Україні національне відродження мало іншу долю та дещо інших рушіїв. |
| | + | |
| | + | [[Image:Вступ 4.jpg|460px|відкриття памятника богдану хмельницького]] |
| | + | |
| | + | Імперські сили всіляко стримували розвиток української національної буржуазії. Тому виразником національних ідей, рушієм національного відродження виступили представники української інтелігенції. Спочатку вони збирали й вивчали народні традиції, звичаї, фольклор — народну культуру. Натхненні її глибокою мудрістю й [[Багатство._Як_воно_створюється?_Доходи_в_сім’ї_як_основа_створення_багатства.|багатством]], українські інтелігенти ставали творцями талановитих мистецьких творів. Так вони допомагали українському народові усвідомити себе й перейнятися почуттям гідності й самоповаги за свою звитягу та здобутки, висміяти в собі низьке й негідне. Чим краще інтелігенція розвивала культуру, зміцнюючи національну самосвідомість народу, тим чіткіше вона усвідомлювала необхідність переходу від культурницького до політичного етапу національного розвитку. Тому вона почала створювати громадські та громадсько-політичні організації. |
| | + | |
| | + | Імперська влада, насамперед російський царизм, рішуче розправлялася з найменшими спробами громадсько-політичної роботи, через що українське національне відродження тривалий час перебувало на культурницькому етапі. Після перших яскравих спалахів політичної активності Кирило-Мефодіївського [[Утворення_Кирило-Мефодіївського_братства._Місце_Т._Шевченка_в_українському_національному_відродженні._П._Куліш._М._Костомаров|братства]] на Наддніпрянщині та діяльності Головної руської ради в Галичині українська національна інтелігенція змушена була повернутися до культурно-просвітницької роботи. Лише наприкінці століття, насамперед у Західній Україні, українство почало шукати можливості захисту своїх національних інтересів, створивши перші політичні організації та партії, узявши участь у парламентській боротьбі. |
| | + | |
| | + | У справі національного відродження Захід і Схід України ніби передавали один одному естафету національного лідерства. Це зумовлювалося посиленням наступу на національну українську культуру то Російською, то Австрійською імперіями. І лише взаємодопомога давала можливість українцям поступово зміцнювати свої позиції<br><br>''О. К. Струкевич, [[Історія_України_9_клас|Історія України, 9 клас]]<br>Вислано читачами з інтернет-сайтів''<br> |
| | + | |
| | + | <br> <sub>Онлайн [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|бібліотека]] з підручниками і книгами [[Історія України|з історії України]], плани-конспекти уроків по всім предметам, завдання [[Історія України 9 клас|з історії України для 9 класу]]</sub> <br> |
| | | | |
| - | <br>
| |
| - | <sub>Онлайн бібліотека з підручниками і книгами з історії України, плани-конспекти уроків по всім предметам, завдання з історії України для 9 класу</sub>
| |
| | <br> | | <br> |
| | | | |
| | '''<u>Зміст уроку</u>''' | | '''<u>Зміст уроку</u>''' |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] конспект уроку і опорний каркас |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] презентація уроку |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи та інтерактивні технології |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] оцінювання |
| | | | |
| | '''<u>Практика</u>''' | | '''<u>Практика</u>''' |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] задачі та вправи,самоперевірка |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] практикуми, лабораторні, кейси |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] домашнє завдання |
| | | | |
| | '''<u>Ілюстрації</u>''' | | '''<u>Ілюстрації</u>''' |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] реферати |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] фішки для допитливих |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] шпаргалки |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати |
| | | | |
| | '''<u>Доповнення</u>''' | | '''<u>Доповнення</u>''' |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] підручники основні і допоміжні |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] тематичні свята, девізи |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] статті |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] національні особливості |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] словник термінів |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] інше |
| | | | |
| | '''<u>Тільки для вчителів</u>''' | | '''<u>Тільки для вчителів</u>''' |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] календарний план на рік |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] методичні рекомендації |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] програми |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення] | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px|1236084776 kr.jpg]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення] |
| - | | + | |
| | | | |
| | + | <br> |
| | | | |
| | Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. | | Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. |
| | | | |
| | Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]. | | Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]. |
Текущая версия на 05:25, 30 июля 2012
Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 9 клас>> Історія України: Вступ
ВСТУП
Шановні дев'ятикласники!
Чи замислювалися ви над тим, для чого пишеться історія? Члени «Руської трійці» пояснювали важливість вивчення цієї науки так: «Узриш, як твої отці, твої діди жили, що діяли, що їх веселило, радувало, а що печалило, яке сонце між ними сіяло; як думали, яким духом обнімали природу, охресності, світ цілий... що їх наділяло до сильного діяння, а що їм силу віднімало, яка їхня мова, яка бесіда, яка їхня душа, яке серце...»
Отже, шановні дев'ятикласники, цього року продовжимо вивчати нову історію України XIX ст. Ми побачимо, як український народ, позбавлений шаблі, мушкета й політичних проводирів, своєю працею протягом XIX ст. створив умови для національного відродження України.
Щоб усвідомити, як це відбувалося, треба осягнути соціальні, економічні, духовно-культурні та національно-політичні процеси, які визначали зміст історичного поступу нашого народу протягом XIX ст.
Структура нашого курсу традиційно визначатиметься хронологічною послідовністю та тематичною організованістю вивчення історичного матеріалу.
Насамперед зверніть увагу на теми «Формування модерної української нації. Теорія та суспільні виклики в першій половині XIX ст.» і «Національна ідея в другій половині XIX ст. Українофільський, культурницький і політичний етапи визвольного руху». Вони містять переважно теоретичний матеріал, який дасть вам змогу глибше зрозуміти закономірності творення модерної української нації, його засоби, етапи, усвідомити зміст національної ідеї та інші вагомі теоретичні питання націотворення. Радимо повертатися до них і при вивченні інших тем. Далі проаналізуємо становище українських земель у складі Російської та Австрійської імперій наприкінці XVIII — протягом першої третини XIX ст. Наступним кроком стане вивчення соціально-економічного життя українського народу в першій половині XIX ст. Паралельно аналізуватимемо процес національного відродження від його витоків до таких яскравих проявів, як діяльність Кирило-Мефодіївського братства, участь українців у загальноєвропейській революції 1848-1849 pp., напружена робота громадівців і народовців протягом другої половини XIX ст.
Значну увагу звернемо на процеси модернізації (оновлення), які охоплювали всі сторони українського життя в другій половині XIX ст. Надзвичайно вагомим для розуміння причин успіхів і невдач національного відродження української нації стане вивчення теми «Суспільно-політичний рух в Україні в другій половині XIX ст.».
До структури цьогорічного курсу належать і теми, присвячені духовному життю нашого народу, його культурним надбанням протягом XIX ст. Програмою також передбачено вивчення історії вашого рідного краю, визначення його ролі й місця в загальноукраїнських подіях. Отже, із підручника ви зможете детально дізнатися про визначальні риси й напрями українського історичного поступу в XIX ст.
Бажаю успіхів! Автор
ВСТУП
Розподіл території України на Східну та Західну між Російською й Австрійською імперіями.
Після Андрусівського договору між Річчю Посполитою та Московією територія України до кінця XVIII ст. залишалася розділеною по Дніпру на Лівобережжя з Києвом (під владою Російської імперії) і Правобережжя (у складі Речі Посполитої). Проте польсько-литовська держава протягом XVIII ст. перетворилася на арену боротьби за владу різних магнатсько-шляхетських угруповань.
Це призвело колись могутню країну до розорення й занепаду і, зрештою, до політичної катастрофи. Зміцнілі сусіди — Росія, Пруссія, Австрія — у 1772, 1793 та 1795 pp. поділили територію Речі Посполитої. Унаслідок цих поділів землі Правобережної України були розділені між Російською та Австрійською імперіями.
Під час першого поділу Австрія приєднала Галичину. До того ж у 1774 р. до її складу ввійшла Буковина як винагорода за дипломатичну підтримку ослабленої Османської імперії проти Росії. Закарпаття ж потрапило під владу Габсбургів ще наприкінці XVII ст. Наслідком другого поділу Речі Посполитої стало приєднання значної частини території Правобережної України (Подільського, до річки Збруч, Брацлавського, Київського та східної частини Волинського воєводств) до Російської імперії. Під час третього поділу Речі Посполитої Романовим дісталася й західна частина Волинського воєводства.
Австрійська імперія зосередила у своїх руках Західну Україну, яка становила 20 % українських територій, де проживало 3,5 млн мешканців. Російська імперія заволоділа 80 % території і 8,2 млн мешканців.
Унаслідок цих подій українці Правобережжя не отримали жаданої свободи. До старих соціальних і національних гнобителів долучилися ще й нові.
Україна в умовах загальноєвропейської кризи аграрно-ремісничої цивілізації.
Обидві частини України ввійшли до складу країн Європи, які протягом XIX ст., особливо першої його половини, переживали кризу. До скасування панщини у 1848 р. на заході та селянської реформи 1861 р. на сході в Україні панувала феодально-кріпосницька система. Вона базувалася на натуральному веденні господарства, власності поміщиків на землю та особистій залежності селян.
Ці основні риси феодально-кріпосницької системи стали вирішальними причинами кризи. Адже така система не сприяла виникненню в селянина — основного виробника — будь-якої зацікавленості результатами своєї праці, оскільки він працював не з власної ініціативи, а лише з примусу. Ця система спричинила також деградацію поміщицької верстви. Велике земельне володіння та використання дармової праці кріпаків аж ніяк не спонукало їх бути ініціативними та освіченими організаторами сільськогосподарського виробництва.
Порівняно з європейськими країнами, де не було масового кріпацтва, експлуатація українських селян була надзвичайно жорстокою. Це зумовлювалося тим, що феодальними експлуататорами тут дуже часто були поміщики — представники інших народів і релігійних конфесій. Особливо відчутно це проявлялося в Західній Україні та на Правобережжі, де землевласники були за походженням угорцями, австрійцями, поляками католицького віросповідання, а селянство — українським (православним чи уніатським). Тому криза феодально-кріпосницьких відносин супроводжувалася перманентною соціальною боротьбою селянства з поміщиками.
Переважання натурального виробництва перешкоджало розвитку ремесла, яке не мало змоги вийти за межі дрібнотоварного виробництва. Ремісники не могли продавати свою продукцію тим, хто не мав достатньої суми грошей і задовольняв більшість своїх побутових і господарських потреб виробами власних чи кріпацьких рук. Через це ринок ремісничої продукції був надто вузьким.
Розвитку ремесла не сприяли поміщицькі мануфактури. Використовуючи дармову працю кріпаків у виробництві ремісничої продукції, поміщики продавали її дешевше, що призводило до розорення ремісників.
Зародження й утвердження рис індустріального суспільства.
Одночасно в надрах феодалізму набирав усе більшої сили капіталістичний лад. Незважаючи на гальмо кріпосництва, товарно-грошові відносини поступово розвивалися. Вирішальне значення в цьому мало освоєння нових земель на Півдні й зростання потреб на сільськогосподарську сировину та продукти харчування в індустріально (промислово) розвинутих країнах Західної Європи. Такі обставини надавали можливість поміщикам і заможним селянам швидко збагачуватися за рахунок продажу продукції на європейські ринки. Виробники все частіше організовувалися заради продажу товарів на ринку й отримання грошей, які не зберігали ніби скарб, а використовували як капітал, укладаючи їх у нове й розширене виробництво заради одержання прибутку.
Сприятливі умови для розвитку індустріального суспільства виникли після реформи 1861 р. Земля й робоча сила стали товаром, який можна було вільно купувати й продавати. Наявність дешевої робочої сили, багатих покладів вугілля й залізної руди, значне розширення внутрішнього ринку вели до прискорення процесу індустріалізації. Україна набувала рис індустріального суспільства, здатного швидко розвиватися.
Через підтримку царською владою феодально-кріпосницьких відносин процес здійснення промислового перевороту (революції) в Україні розтягнувся на довгі десятиліття. Розпочавшись у 30-40-х роках XIX ст., він ще не завершився і в XIX ст., але був забезпечений перехід від ручного ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва. На нових підприємствах виробництво базувалося на використанні парових двигунів, різних машин і механізмів. Промисловий переворот сприяв розвитку залізничного транспорту, створенню самостійної машинобудівної галузі.
Індустріальний розвиток спричинив глибокі суспільні зміни. Почало швидко втрачати свою значимість земельне дворянство. Його витісняли буржуазія та інтелігенція. Активно формувалася ще одна соціально пригноблена верства — наймані робітники.
Незважаючи на процеси індустріалізації, частка промислового виробництва в Україні була набагато меншою порівняно 3 аграрним господарством. Через це поміщики утримували сильні позиції в політичному житті. Уособленням влади поміщиків-кріпосників протягом усього XIX ст. залишався царизм.
Заснований на імперських засадах, російський царизм потребував зміцнення своєї військової могутності, а тому був зацікавлений у розвитку промислового виробництва, особливо після поразки в Кримській війні. Разом із тим він продовжував опиратися на дворянство, ігноруючи інтереси суспільних верств, пов'язаних з індустріальним виробництвом.
Українське національне відродження.
Національне відродження — це процес відновлення національних, політичних і культурних прав етносу, який перебував у залежності від панівної імперської народності. Він супроводжувався зростанням наукового інтересу до свого минулого, дослідженнями етнографії, фольклору й історії, розвитком літератури на народній мові, заснуванням освітніх і культурних закладів для плекання рідної культури, утворенням національних політичних партій, які виступали за здобуття окремішності від імперських політичних структур. Тому російські та австрійські імперські власті вороже ставилися до будь-яких проявів національного відродження. У всіх європейських незалежних державах національну самосвідомість утверджувала буржуазія. Перемога індустріального суспільства над феодальним аграрно-ремісничим була забезпечена саме національною буржуазією—організатором і натхненником національних рухів. В Україні національне відродження мало іншу долю та дещо інших рушіїв.
Імперські сили всіляко стримували розвиток української національної буржуазії. Тому виразником національних ідей, рушієм національного відродження виступили представники української інтелігенції. Спочатку вони збирали й вивчали народні традиції, звичаї, фольклор — народну культуру. Натхненні її глибокою мудрістю й багатством, українські інтелігенти ставали творцями талановитих мистецьких творів. Так вони допомагали українському народові усвідомити себе й перейнятися почуттям гідності й самоповаги за свою звитягу та здобутки, висміяти в собі низьке й негідне. Чим краще інтелігенція розвивала культуру, зміцнюючи національну самосвідомість народу, тим чіткіше вона усвідомлювала необхідність переходу від культурницького до політичного етапу національного розвитку. Тому вона почала створювати громадські та громадсько-політичні організації.
Імперська влада, насамперед російський царизм, рішуче розправлялася з найменшими спробами громадсько-політичної роботи, через що українське національне відродження тривалий час перебувало на культурницькому етапі. Після перших яскравих спалахів політичної активності Кирило-Мефодіївського братства на Наддніпрянщині та діяльності Головної руської ради в Галичині українська національна інтелігенція змушена була повернутися до культурно-просвітницької роботи. Лише наприкінці століття, насамперед у Західній Україні, українство почало шукати можливості захисту своїх національних інтересів, створивши перші політичні організації та партії, узявши участь у парламентській боротьбі.
У справі національного відродження Захід і Схід України ніби передавали один одному естафету національного лідерства. Це зумовлювалося посиленням наступу на національну українську культуру то Російською, то Австрійською імперіями. І лише взаємодопомога давала можливість українцям поступово зміцнювати свої позиції
О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів
Онлайн бібліотека з підручниками і книгами з історії України, плани-конспекти уроків по всім предметам, завдання з історії України для 9 класу
Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|
