Версия 23:10, 24 ноября 2009

Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 7 клас>>Біологія: Клітинна будова кореня

БУДОВА КОРЕНІВ

Пригадайте Які функції виконує корінь? Яка будова та які функції твірної, провідної та покривної тканин?

Які виділяють зони кореня? Усі корені подібні за будовою. Якщо розглянути головний корінь, можна помітити, що він складається з різних за особливостями будови ділянок - зон. Тож у корені виділяють такі зони: кореневого чохлика, поділу, розтягування, всисну та провідну (мал. 38).
Кореневий чохлик вкриває верхівку кореня. Він складається з кількох шарів живих клітин і запобігає ушкодженням верхівки кореня. Під час просування кореня в глиб ґрунту внаслідок тертя зовнішні клітини кореневого чохлика руйнуються. А його нові клітини постійно утворюються за рахунок твірної тканини. Чохлик - чутлива зона кореня. Він сприймає силу земного тяжіння, завдяки чому визначається напрямок росту кореня в глиб ґрунту.
Під кореневим чохликом розташована зона поділу, її довжина становить 2-3 мм. Складається зона поділу з клітин твірної тканини. Вони постійно поділяються і дають початок іншим типам клітин кореня.
Над зоною поділу перебуває зона розтягування (мал. 38). У ній клітини ростуть: вони видовжуються, просуваючи зону поділу з кореневим чохликом у глиб ґрунту. У верхній частині зони розтягування клітини твірної тканини перетворюються на клітини інших тканин. Довжина цієї ділянки кореня не перевищує кількох міліметрів.

Всисна зона, або зона кореневих волосків, розташована над зоною розтягування. Це ділянка кореня завдовжки 5-20 мм, яка щільно вкрита кореневими волосками (мал. 38). На 1 мм2 поверхні кореня їх може бути декілька сот, а на всіх коренях дорослої рослини -кілька мільярдів. Завдяки цим волоскам поверхня кореня у сотні разів перевищує загальну площу надземної частини.
Кореневі волоски - це вирости поверхневих клітин кореня - його покривної тканини. Саме завдяки кореневим волоскам рослини вбирають із ґрунтового розчину воду і мінеральні солі. Довжина кореневих волосків становить від кількох міліметрів до одного сантиметра. Часто кореневі волоски можна побачити неозброєним оком: вони мають вигляд ніжного прозорого «пуху» навколо зародкового корінця (мал. 39). Тривалість життя окремих кореневих волосків незначна (до 20 діб). Нові кореневі волоски утворюються з клітин, розташованих біля зони розтягування. Тому всисна зона з ростом кореня поступово заглиблюється у ґрунт. Кореневі волоски відновлюються постійно, аж доки корінь не відімре. Але кореневі волоски можна легко пошкодити під час пересадки, тому рослини слід пересаджувати разом із ґрунтом, в якому вони зростали до цього.

Більшу частину кореня становить провідна зона, або зона бічних коренів. У своїй верхній частині вона межує з основою стебла. Цю
ділянку рослини називають кореневою шийкою. Провідна зона - най-товща ділянка кореня. Тут корінь галузиться - утворюються бічні корені. Провідна зона не має кореневих волосків. Вона лише забезпечує рух уже поглинутих у всисній зоні води і мінеральних речовин до надземної частини рослини, а органічних речовин, навпаки, від стебла до кореня.
Яка внутрішня будова кореня? Щоб ознайомитись із внутрішньою будовою кореня, розглянемо малюнок 40. На ньому зображено поперечний зріз кореня через зону кореневих волосків. Покривна тканина у цій ділянці кореня складається з одного шару клітин шкірки з тоненькими стінками. Саме ці клРгини й утворюють кореневі волоски. Глибше, під шкіркою, розміщена кора кореня. Вона складається з багатьох шарів клітин основної тканини. По цій тканині розчини поживних речовин рухаються від кореневих волосків до провідних тканин, розташованих у центральній частині кореня.
Центральна частина кореня становить центральний циліндр. У багаторічних рослин він може бути оточений шаром клітин бічної твірної тканини. Завдяки поділу цих клітин корінь потовщується, а у провідній зоні можуть виникати бічні корені. У центральному циліндрі формується провідна система рослини - ксилема та флоема. До складу ксилеми входять судини. По ній відбувається висхідний рух поживних речовин, тобто від кореня до надземної частини рослин. А по флоемі транспортуються органічні сполуки від зелених надземних частин до кореня (низхідний рух). До складу флоеми входять ситоподібні трубки. У центральному циліндрі також розташовані механічна та основна запасаюча тканини.

Терміни і поняття, які потрібно засвоїти
зони кореня, ксилема, флоема

Підсумки
Корінь складається з різних за особливостями будови та функцій ділянок - зон. Його верхівка вкрита кореневим чохликом, під яким розташована зона поділу. За рахунок клітин зон поділу та розтягування корінь росте. У всисній зоні наявні кореневі волоски, які забезпечують надходження з ґрунту розчинів поживних речовин. По провідній зоні вони пересуваються до надземної частини рослини. У ділянці всисної зони кореня можна виділити шари кори та центрального осьового циліндра.

Запитання для контролю
1. Що таке кореневий чохлик? Які його функції?
2. Яка будова та функції окремих зон кореня?
3. В якій зоні кореня всмоктується ґрунтовий розчин?
4. Які особливості внутрішньої будови кореня у всисній зоні?

Поміркуйте
Відомо, що ріст кореня в глиб ґрунту визначається дією певного постійного подразника. Який це подразник?

ҐРУНТ ЯК ДЖЕРЕЛО КОРЕНЕВОГО ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН

Пригадайте Яка зовнішня та внутрішня будова кореня? Що таке ґрунт і як він утворився? Що таке родючість ґрунту?

Яке значення ґрунту в житті рослин? Ми вже неодноразово згадували, що кореневі системи рослин зазвичай розташовані у ґрунті. З курсів «Природознавство» і «Загальна географія» ви вже знаєте, що ґрунт - це верхній пухкий родючий шар землі. Він утворився у результаті тривалої взаємодії живих істот (рослин, тварин, грибів, бактерій) з неживою природою. Завдяки дії живих істот, а також сонячної енергії, вітру та води гірські породи руйнуються. Водночас з решток відмерлих істот формується органічна речовина ґрунту.
Отже, ґрунт складається з мінеральних частинок різних розмірів, органічних речовин, ґрунтової води та ґрунтового повітря. Від розмірів ґрунтових частинок та вмісту органічних речовин залежать властивості ґрунту. Тому існують різні типи ґрунтів. Так, у піщаному ґрунті розчини мінеральних солей досить легко проходять углиб. У такому ґрунті легше рости вглиб і кореням. Натомість у глинистих ґрунтах розчини солей повільно проникають углиб, бо вони міцніше утримуються ґрунтовими частинками.
Органічну частину ґрунту, яка утворюється внаслідок розкладання відмерлих решток організмів, називають гумусом, або перегноєм. Він надає ґрунту темного забарвлення і визначає його родючість. До складу гумусу входять різноманітні хімічні елементи, потрібні рослині: Нітроген, Фосфор, Сульфур, Калій, Кальцій, Магній, Ферум та інші. Гумус склеює дрібні ґрунтові частки в більші за розміром, збільшуючи шпаристість ґрунту - простори між ґрунтовими частками. Це полегшує надходження повітря до коренів та організмів, що населяють ґрунт.
Тип ґрунту залежить і від вмісту органічної речовини. Особливо багаті на гумус найродючіші ґрунти - чорноземи, які переважають серед орних земель України. За площею чорноземів наша країна посідає перше місце у світі. Глибші шари ґрунту світліші, бо з глибиною вміст
гумусу зменшується (мал. 41). Під ґрунтом залягають граніт, вапняк та інші гірські породи, з яких і утворювався ґрунт упродовж мільйонів років.
Важливу роль у живленні рослин відіграє і вміст води у ґрунті. Ви вже знаєте, що рослини можуть споживати необхідні їм речовини лише у розчиненому стані. Тому в посушливих місцевостях, наприклад у пустелях, існування багатьох видів рослин стає неможливим. Проте і надмірне зволоження ґрунтів також несприятливе для рослин, бо може спричинити відмирання кореневої системи через нестачу кисню. Це пояснюється тим, що наявність повітря в товщі ґрунту потрібна для дихання коренів рослин. Оскільки вода та повітря легше проникають у розпушений ґрунт, то на полях, городах, у садах його треба розпушувати кілька разів упродовж року.
Яка роль живих істот у процесах ґрунтоутворення? Ви неодноразово чули про те, що є ґрунти родючі й малородючі. А чи замислювалися ви, від чого залежить родючість ґрунту? Родючість ґрунту визначається тим, наскільки він може забезпечити рослини всіма необхідними елементами живлення. (Пригадайте, які саме хімічні елементи потрібні рослинам.) Родючість ґрунту залежить насамперед від умісту в ньому гумусу, який складається з органічних речовин. Проте рослини зазвичай не можуть поглинати органічні речовини. Тому недоступні для рослин гумусові сполуки мають перетворитися на доступні, що і роблять живі організми - мешканці ґрунту (мал. 42), які у процесі своєї життєдіяльності розкладають органічні речовини на мінеральні сполуки. Таке перетворення дістало назву мінералізація.

З іншого боку, ґрунтові мешканці створюють запаси гумусу, підтримуючи на постійному рівні родючість ґрунту. Крім того, тварини, наприклад дощові черви, комахи, багатоніжки, розпушують і перемішують ґрунт, переміщують органічні рештки з його поверхні вглиб. Ходи, які утворили в ґрунті тварини, сприяють проникненню води та повітря. Деякі з мікроорганізмів, що живуть у ґрунті у вільному стані або в коренях певних рослин (наприклад, бульбочкові бактерії, що оселяються у коренях бобових), здатні переводити недоступний для засвоєння рослинами азот повітря у доступні для них сполуки.
Отже, без різноманітного світу живих істот, які населяють ґрунт, було б неможливим і його існування. Споживаючи ті чи ті сполуки, рослини поступово виснажували б ґрунт, зменшуючи його родючість. Відновлюють його родючість різноманітні організми, які населяють ґрунт. Тому ґрунтові мешканці так само, як і самі ґрунти, потребують охорони.
Як охороняють ґрунти від руйнування? Родючість ґрунтів зменшується через недбайливе господарювання людини: знищення лісів, будівництво водосховищ, неправильне рільництво, інтенсивне випасання худоби тощо. Інша причина руйнування орних земель - засолення ґрунтів через неправильне зрошення. У разі надлишкового зрошення поступово піднімається рівень ґрунтових вод, і на поверхню ґрунту виносяться солі. На засолених ґрунтах унеможливлюється зростання більшості рослин, бо солі в надмірних кількостях завдають їм значної шкоди. Шкідливо впливають на ґрунти та їхніх мешканців пестициди - хімічні сполуки для захисту рослин від шкідників та хвороб (мал. 43).
Унаслідок засолення та інших негативних явищ площі родючих ґрунтів постійно зменшуються, а території, охоплені пустелями, -збільшуються. Лише за останні 20 років вони збільшилися на 100 млн гектарів! Учені застерігають: якщо ці процеси не будуть вчасно зупинені, то вже найближчим часом майже третина орних земель світу стане непридатною для сільськогосподарського використання.

Для збереження і підвищення родючості орних земель необхідно здійснити заходи, які б передбачали захист ґрунтів від засолення, обробіток ґрунту без значного порушення його структури, правильне застосування добрив, зменшення рівня використання пестицидів та перехід до безпечних для довкілля способів боротьби зі шкідниками. Слід також створювати полезахисні лісосмуги, які оточують поля й сади. Вони захищають ґрунт від вивітрювання та сприяють збереженню вологи на полях. Охорона ґрунтів від руйнування — обов'язок кожного з нас.

Терміни і поняття, які потрібно засвоїти
ґрунт, пестициди

Ґрунт - верхній родючий шар землі, створений завдяки взаємодії живих організмів з неживою природою. Це середовище кореневого живлення рослин: із нього вони вбирають необхідні їм мінеральні речовини. Родючість ґрунтів залежить від вмісту в них гумусу. Організми, що населяють ґрунти, своєю діяльністю підвищують їхню родючість. Для збереження родючості орних земель потрібно оберігати їх від руйнування.

Запитання для контролю
1. Що таке ґрунт?
2. Що таке гумус?
3. Від чого залежить родючість ґрунту?
4. Яка роль живих організмів у процесах ґрунтоутворення?
5. Які дії людини і чому негативно впливають на родючість ґрунтів?
6. Як захищають ґрунти від руйнування?

Поміркуйте
Чому на засолених ґрунтах не може рости більшість видів рослин? Як підвищити родючість ґрунту на пришкільній ділянці?
Роль кореня у забезпеченні мінерального живлення рослин
Пригадайте Що таке мінеральне живлення рослин? Які речовини необхідні для живлення рослин?
Що таке мінеральне живлення рослин? Ми вже знаємо, що саме корінь забезпечує і ідходження до рослини поживних речовин, насамперед з ґрунтового розчину. Ці процеси дістали назву мінеральне живлення (мал. 44). Крім мінеральних сполук, корінь може засвоювати з ґрунту й деякі органічні речовини. У складі сполук, які рослина поглинає з ґрунту, містяться майже всі необхідні рослинам поживні елементи. Лише вуглекислий газ засвоюється зеленими частинами рослин у процесі фотосинтезу (про це йтиметься далі).
Вода надходить через кореневі волоски і по клітинах кори кореня потрапляє до судин центрального осьового циліндра. Судинами кореня та стебла вода дістається усіх інших органів рослини. Разом із водою рухаються і розчинені в ній поживні речовини (мал. 44). Судинами вода підіймається завдяки присисній силі листків, яку розглянемо далі.
Поглинені мінеральні речовини рослина використовує для утворення складних органічних сполук: білків, нуклеїнових кислот, хлорофілу, інших пігментів тощо. Встановлено, що вміст у рослині таких елементів, як Нітроген, Фосфор, Калій, Сульфур, Магній, Ферум, становить від десятків до сотих часток відсотка. Вміст таких елементів,
як Цинк, Бор, Манган, Купрум, значно менший (десятитисячні й стотисячні частки відсотка).

Найважливішу роль у живленні рослин відіграє Нітроген. Він входить до складу таких життєво важливих для рослин сполук, як білки та нуклеїнові кислоти. Атмосфера Землі містить величезний запас азоту (близько 78% її об'єму), але газоподібний азот недоступний для рослин. Його можуть засвоювати лише деякі мікроорганізми, наприклад азотфіксуючі бактерії.
У тому, що сполуки Нітрогену необхідні для росту рослини, легко переконатися на такому досліді (мал. 45). Спробуйте виростити дві рослини, наприклад, соняшника. Одну з них - на повному поживному середовищі з усіма необхідними елементами, у тому числі й Нітрогеном,
а іншу - без нітрогеновмісних сполук. Поглянувши на малюнок 45, ви побачите, що в середовищі, позбавленому сполук Нітрогену, виростає маленька рослина (мал. 45, 1), хоча повітря навколо рослини містить значну кількість азоту. А в середовищі, де був достатній вміст Нітрогену, виросла рослина значно більших розмірів (мал. 45, 2). Отже, ми можемо зробити висновок: для росту і розвитку рослини важливий не газоподібний азот, а сполуки Нітрогену, що містяться в ґрунті. Тому, якщо в ґрунті цих сполук не вистачає, їх необхідно вносити у вигляді добрив.

Що таке добрива? Ми вже згадували, що в природі всі рештки живих організмів та продукти їхньої життєдіяльності потрапляють у ґрунт, де їх розкладають живі мешканці. Мінеральні сполуки, які утворилися при цьому, слугують для живлення рослин. Проте, вирощуючи культурні рослини, людина з врожаєм забирає більшу частину продукції рослин, яка у ґрунт не повертається. Це поступово виснажує ґрунт. Щоб кількість поживних речовин у ґрунті не зменшувалася, в нього вносять певні органічні та мінеральні речовини - добрива.
Органічні добрива - це продукти життєдіяльності або рештки живих організмів: перегній, гній, пташиний послід, торф, солома, компости тощо. Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива - нітратні, фосфатні та калійні. Найпоширенішими з нітратних добрив є калієва та амонійна селітри, з калійних - хлорид калію, а також деревна зола, з фосфатних - суперфосфати та інші. Використовують і бактеріальні добрива, які становлять собою препарати, що містять спори корисних живих мікроорганізмів - природних мешканців ґрунтів. Наприклад, азотобактерин містить бульбочкові бактерії, які оселяються в коренях гороху, конюшини, люпину та деяких інших рослин і забезпечують засвоєння азоту з повітря (мал. 46).

Мінеральні та органічні добрива значно впливають на ріст і розвиток рослин. Так, добрива, що містять сполуки Нітрогену, посилюють ріст
надземних частин рослин, а Калію - підземних. Сполуки Калію, Купруму та Фосфору підвищують холодостійкість рослин, а отже, допомагають їм переживати зимовий період. Сполуки Феруму та Магнію необхідні для синтезу хлорофілу. За нестачі цих сполук порушується утворення хлорофілу, листки стають блідо-зеленими або безбарвними, нездатними до фотосинтезу (мал. 47).

Пам'ятайте! Існують певні правила внесення добрив у ґрунт. Насамперед слід визначити їхню необхідну кількість. Надлишок певних елементів у ґрунті може так само несприятливо впливати на життєдіяльність рослин, як і їхня нестача. Органічні добрива зазвичай вносять у ґрунт восени. Це пов'язано з тим, що потрібен деякий час, щоб до весни вони під дією ґрунтових організмів розклалися до розчинних у воді мінеральних сполук, які здатні засвоювати рослини. Фосфатні добрива також вносять восени, бо вони погано розчиняються у воді, а нітратні та калійні - навесні, оскільки вони розчиняються краще.
Добрива вносять і під час росту рослин. Це називають підживленням. Підживлення буває сухе, коли добрива вносять у вигляді порошків чи гранул, та вологе - у вигляді розчинів.

Терміни І поняття, які потрібно засвоїти
мінеральне живлення, добрива

Корінь не лише утримує рослину у ґрунті, а й всмоктує воду і розчинені в ній сполуки та проводить їх до надземних частин рослини. Речовини, які рослина отримує із ґрунту, потрібні їй у різних кількостях. Насамперед рослині потрібні сполуки Нітрогену, Калію та Фосфору. Щоб кількість поживних речовин у ґрунті через рільництво не зменшувалась, у нього вносять органічні та мінеральні добрива.

Запитання для контролю
1. Що таке мінеральне живлення?
2. Які хімічні елементи рослина отримує із ґруняу у вигляді водних розчинів?
3. Що таке органічні та мінеральні добрива?
4. Що собою становить підживлення і які його способи вам відомі?
5. Як вода та мінеральні речовини надходять до кореня?

Поміркуйте
Чому, крім мінеральних, необхідне внесення до ґрунту також і органічних добрив?

М.М. Мусієнко, П.С. Славний, П.Г. Балан, Біологія, 7 клас
Вислано читачами інтернет-сайту

_{Допомога школяру 7 класу, підручники онлайн, конспекти та домашнє завдання з біології}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.

_{Допомога школяру 7 класу, підручники онлайн, конспекти та домашнє завдання з біології}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.