Версия 11:27, 16 февраля 2011

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Нарощування німецьких земель. Повні уроки

Тема 23. Нарощування німецьких земель

Тип уроку:

• засвоєння нових знань

Мета:

• Пояснити хід розвитку Німецької імперії.

Завдання уроку:

• Охарактеризувати наслідки походів Німеччини на Схід.

• Показати результати панування Габсбургів.

• З'ясувати причини ослаблення імперії, наслідки "Золотої булли"

Хід уроку:

• 1. Перевірка домашнього завдання.

• 2. Розповідь нової теми.

План уроку

• Німеччина і східний напрям

• Габсбурги приходять до влади

• Ослаблення імперії

• Повторюємо поняття

• Питання для самоконтролю

• Творче завдання

• Домашнє завдання

• Література

Німеччина і східний напрям

Поки німецькі імператори брязкали зброєю в Італії, феодали звернули свої погляди на Східну Європу. Вони пішли походом на землі в Полаб’ї, Помор’ї та Прибалтиці. Ці загарбницькі війни підтримувала і церква. Проголошуючи християнство замість поганської віри, папські слуги прагнули розширити свої володіння і вплив на Сході. Із першої спроби завоювати західнослов’янські племена нічого не вийшло. Ні Генріх І, ані Оттон І у Х ст. не змогли подолати їх опір. Проте у ХІІ ст. хрестоносці добилися свого. Другий Хрестовий 1147 р. похід якраз і спрямовувався на землі слов’ян. На землях лютичів завойовники створили маркграфство (прикордонне князівство) Бранденбург. У ХІІІ ст. його центром став Берлін.

Феодали закликали освоювати нові території німецьких ремісників, селян, тому місцеве слов’янське населення зменшувалося. Слов’ян проганяли із поселень, у містах дозволяли селитися лише в окремих районах, забороняли займатися ремісництвом, торгівлею. Внаслідок цього слов’янська культура, звичаї зникали. Прибалтійські території (сучасні Литва, Латвія, Естонія) також приваблювали німців. У 1201 р. німецькі колонізатори заснували там місто Ригу, яке стало центром німецького князівства Лівонії. Для підкорення земель європейське рицарство (насамперед німецьке) утворило орден Меченосців, проти чого повстали ризькі єпископи. Лівонія не відзначалася політичною одностайністю, і може тому німецьке населення сюди не прагнуло переселятися. Народ пруссів, що проживав між середніми течіями Вісли й Німану, гаряче захищався від німецьких феодалів. Проте Тевтонський орден насильно їх хрестив і з часом прусси втратили свою народність.

Герб Тевтонського ордену

Сусідні руські князівства протистояли войовничим лівонцям. Орден меченосців об’єднався із тевтонцями, утворивши Тевтонську державу, яка зайняла майже всі землі Східної Прибалтики. У 1238 р. князь Данило Галицький переміг тевтонців, припинивши хід їх військ під Дорогочином. А у 1242 р. на Чудському озері німецьких рицарів розбили новгородські загони, і їх зазіхання на Схід припинилися.

Та на початку XIV ст. тевтонці завоювали Східне Помор’я, тому Польща і Литва зрозуміли – треба об’єднуватися, інакше їх здолають. Грюнвальдська битва 15 липня 1410 р. показала, що таке рішення було правильним – польсько-литовські і руські війська спільно рицарів розбили.

Грюнвальдська битва

Габсбурги приходять до влади

Період між 1254-1273 роками для Німеччини був досить незвичним – центральної влади просто не існувало. Фактично не існувало і єдиної держави – Німеччина складалася із приблизно сотні князівств, які не залежали від імператора. Та й трон тоді займали іноземці, просто заплативши за право називатися монархом. Найбільш впливовими були семеро курфюрстів (князі, які мали право обирати). Звісно, багаторічний хаос не сприяв розвитку. Феодали дійшли згоди, що без влади не обійтися. Їх вибір зупинився на небагатому графові Рудольфу Габсбургу, і у 1273 р. його обрали імператором.

Рудольф Габсбург і священик. Художник Пфорр Франц

Сподівання вельмож на те, що новий імператор прислухатиметься до них і буде залежним, не справдилися – імператор розумів своє призначення інакше. Не оглядаючись на князів, Габсбург проводив свою політику – завоював Чехію і землі, які утворили найбільше герцогство – Австрійське. Згодом вони утворили окрему державу – Австрію. Імператор зіштовхнувся із непростою ситуацією, яка склалася із швейцарцями. Общини альпійських кантонів (земель, або адміністративних округів) – Швіца, Урі і Унтервальдена не бажали бути підлеглими німецькій владі. У 1291 р. вони об`єдналися для опору.

Кантони Швейцарії

Їх боротьбу за незалежність пов’язують із легендою про те, що швейцарський селянин Вільгельм Телль не захотів уклонятися королівському наміснику. Тоді той змусив Телля збити стрілою яблуко з голови сина. Ретельно прицілившись, селянин щасливо поцілив у яблуко. Та на цьому історія не закінчилась – Вільгельм Телль згодом підстеріг кривдника і вбив. У народі вважається, що це стало причиною війни між німцями та швейцарцями, яка спалахнула 1315 р.

Перемогли швейцарці. Вони утворили Швейцарський союз (згодом – Швейцарія). Здавна в швейцарських кантонах склалася народовладдя – система правління, за якої державні питання вирішували чоловіки на зборах. Коли треба було обговорити Питання всього союзу, тоді збиралися кантони. І хоча кожен кантон здійснював свою політику, вони зобов’язувались діяти спільних інтересах. Надійні і вправні воїни, швейцарці йшли служити за гроші в інші держави. Особливо це стало до вподоби римським папам – вони й досі охороняються гвардією із швейцарців.

Ослаблення імперії

Владарювання Габсбургів припинилося, коли королем обрали Генріха VII (1308-1313 рр.). Він був із династії Люксембургів. Італійські землі так цікавили Генріха VII, що він не втомлювався нападати на них. Через це папи вороже ставилися до імператора. Крім того, папи завжди могли змусити монарха схилити перед ними голову, бо від глави церкви залежало коронування. Та не тільки церква втомилася від безперервних сутичок – знать також втрутилася у стосунки влади й папства. Тому вельможі прийняли рішення у рейхстазі про те, що німецький король може стати імператором і без папського благословення. Та попереду імперію чекали нові випробування. Імператором став Карл IV (1346 – 1378 рр.). Керування перемістилося в Чехію, бо монарх водночас був чеським королем. Карл IV вирішив, що втримати імперію не зможе, а тому треба хоча б закріпити ситуацію – хай вельможі мають свої армії, свої привілеї, аби лише об’єднувались під його владою. За таких умов у 1356 р. імператор видав Золоту буллу – спеціальний указ із висячою золотою печаткою. Цей документ закріплював роздробленість Німеччини.

Золота булла

У буллі говорилося, що курфюрсти мають обирати короля більшістю голосів. Король після коронації стає імператором. Міському населенню, васалам заборонялось перечити волі князів. Золота булла лягла в основу законів імперії. Отже період XIV-XV ст. для Німецької імперії – це часи окремих князівств без чітких кордонів, без єдиного уряду і війська. Загальна законодавча влада здійснювалась у рейхстазі, а місцеві питання вирішувались у лантдагах – зборах представників станів у князівствах. Коли у 1437 р. трон знову посіли представники Габсбургів, Німеччина занепадала. Деякі землі, наприклад Австрія, Штірія, Карінтія та ін. відійшли до інших держав. Здавалося, криза проникла всюди. Проте в містах набирало сили бюргерство, яке прагнуло реформ, здатних забезпечити міцну центральну владу. Лише феодалам ця ідея ставала на заваді.

3. Учитель повторює з класом поняття

Повторюємо поняття

Маркграфство

Курфюрсти

Кантон

Рейхстаг

Золота Булла

Ландтаг

4. Учитель перевіряє набуті знання

Питання для самоконтролю:

1. Які землі завойовували рицарі у другому Хрестовому поході?

2. Хто брав участь у Грюнвальдській битві проти німецьких рицарів?

3. В якому році до влади прийшла династія Габсбургів?

4. За яких умов утворився Швейцарський союз?

5. Який король видав Золоту буллу?

5. Учитель ставить творче завдання всім учням для виконання у режимі реального часу.

Творче завдання: Складіть кросворд на тему просування німецьких колонізаторів на схід. Використовуйте згадані в цій темі терміни.

6. Домашнє завдання:

1. Повторення пройденого матеріалу.

2. Покажіть на карті хід битви на Чудському озері; хід Грюнвальдської битви.

Література:

1. Крижановський О.П., Хірна О.О. Історія середніх віків. - Л.: Оріяна-Нова, 2007;

2. Великі завойовники / Автор-упорядник В.Товстий. – Х.: Промінь, 2010;

3. Навколо світу. Енциклопедія. – Х.: Пегас, 2006;

4. Кардіні Ф. Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2004;

5. Карліна О. Історія середніх віків. - К.: Генеза, 2000;

6. ukrmap.kiev.ua;

7. sc4v.narod.ru;

8. mid-ages.ru.

Скомпоновано і відредаговано С. Г. Соловйовим

Якщо ви маєте виправлення чи пропозиції щодо даного уроку, напишіть нам.

Якщо ви хочете побачити інше коригування чи побажання щодо уроків, дивіться тут - Освітній форум.