|
|
|
| (1 промежуточная версия не показана) | | Строка 1: |
Строка 1: |
| | + | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська література|Українська література]]>>[[Українська література 2 клас|Українська література 2 клас]]>>Українська література: Казки українських письменників'''<metakeywords>Українська література, клас, урок, на Тему, Казки українських письменників</metakeywords> |
| | + | |
| | Автори цих казок, на відміну від народних, відомі, му такі казки називають літературними, або авторськими.<br>Тут дібрано казки українських письменників, написані у різні часи. Деякі з них своїм змістом подібні до лодних казок.<br><br>Читай! Порівнюй!<br> <br>ЛИСИЧКА І ЖУРАВЕЛЬ<br>Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.<br>— Приходь, Журавлику! Приходь, любчику! Чим хата багата, тим і вгощу.<br>Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тоне¬сенько по тарілці та й поставила перед Журавлем.<br>— Призволяйся, не погордуй. Сама варила. Журавель стук, стук дзьобом — нічого не<br>спіймав. А Лисичка тим часом лиже та й ли¬же кашку, аж поки сама всієї не з'їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:<br>— Вибачай, кумочку, більше не маю чим угощати.<br>— Спасибі й за те,— пісним голосом промовив Журавель.— А ти б, Лисичко, до мене завтра в гості прийшла.<br>— Добре, Журавлику, прийду, чому не прийти,— каже Лисичка.<br>Другого дня приходить Лисичка, а Журавель наварив м'яса, буряків, квасольки, картопель¬ки. Покришив дрібненько, склав у високий глечик з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.<br>— їж, кумонько. Не погордуй, люба моя,— припрошує Журавель.<br>Нюхає Лисичка — смачно пахне. Встромлює голову в глечик — не йде голова. Пробує лапкою — не витягне. Крутиться Лисичка, скаче навколо глечика, а Журавель їсть соб: шматочок за шматочком, поки всього не виїв.<br>— Вибачай,, любонько, — каже, випорожнивши глечика,— чим хата багата, тим і рада, І більше на цей раз нічого немає.<br>Розсердилася Лисичка, навіть не подякува¬ла за гостинність. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти бблизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з Журавлем приятелювати.<br>Іван Франко<br><br>Призволяйся — тут: пригощайся. Облизня спіймавши — ні з чим.<br>? Про що ця казка? Чи знайома вона тобі? Прочитай, як Лисичка частувала Журавля. Як Журавель віддячив Лисичці? Чому Лисичка зареклася дружити з Журавлем? Поділи казку на дві частини. Як би ти назвав кожну з них?<br>? Які почуття слід передати, читаючи слова Журавля, коли він був у гостях у Лисички і в себе вдома?<br>? Підготуйся стисло розповісти казку.<br>? Будь дослідником! Порівняй українську народну казку «Лисичка і Журавель» і казку «Лисичка і Журавель», записану Іваном Франком. Чим вони подібні і чим відрізняються?<br><br>Прислів'я<br>Є в глечику молоко, та голова не влазить.<br> <br>ВОВК І КОЗЛЯТА<br>До козиної до хати<br>з лісу стежечка веде.<br>В хаті маму ждуть козлята,<br>а коза із лісу йде.<br>Ясне сонечко заходить,<br>в небі місяць блискотить.<br>До воріт коза підходить, у ворота стукотить:<br>— Відчиніться, відімкніться!<br>Ваша матінка прийшла,<br>ваша матінка із лісу<br>молочка вам принесла!<br>Відчиняють їй козлята,<br>з ними вірний пес Рябко.<br>І заходять всі до хати<br>пити свіже молоко.<br>Якось сірий вовк підслухав,<br>що коза пішла у ліс,<br>до воріт прибіг щодуху,<br>під ворота сунув ніс.<br>«Зараз,— думає,— козляток<br>проковтну одним ковтком!»<br>І почав він промовляти<br>ніжним-ніжним голоском:<br>— Відчиняйте, козенята, я несу вам молока!<br>— Чуєм, чуєм, це не мати в неї пісня не така!<br>Тут один цапок сміливий<br>нишком глянув через пліт,<br>бачить — вовк страшний, жахливий<br>причаївсь біля воріт.<br>Сірий вовк цапка не бачить,<br>витягає гострий ніж<br>і гукає нетерпляче:<br>— Відчиняйте-но скоріш!<br>А козлята: — Ми не проти! —<br>Не злякались хижака! Відімкнули<br>враз ворота та як випустять Рябка!<br>Вовк, побачивши собаку,<br>підібгав лякливо хвіст,<br>підстрибнув — та з переляку<br>як бебехнеться під міст!<br>Саме йде тут з лісу мати,<br>молока малим несе.<br>А назустріч їй козлята<br>та й розказують про все.<br>Почала коза радіти:<br>— Ну й Рябко наш молодець!<br>Ну й розумні в мене діти!<br>— Тут і казочці кінець.<br>Наталя Забіла<br><br>? Прочитай казку мовчки. Підготуйся до читання вголос. З якою інтонацією слід читати слова ко¬зи, вовка, козлят?<br>? Попрацюйте разом! Підготуйте інсценівку за казкою. Скільки буде дійових осіб?<br>? Будь дослідником! Порівняй удома українську народну казку «Вовк та козенята» з казкою «Вовк і козлята» Наталі Забіли. <br>? Знайди подібне й відмінне.<br><br>БЕЗКОНЕЧНІ КАЗОЧКИ<br>Скажу, діти, вам казку: приніс зайчик дров в'язку, поколов їх дрібненько, зварив юшку швиденько.<br>Юшка була солодка — моя казка коротка.<br>Скажу, діти, і другу: прибіг котик із лугу ліг собі серед печі, муркотів дивні речі. Дасте бубликів в'язку — докажу вам ту казку.<br>Ще б і третю сказала: мушка в хаті літала, у сметану влетіла, вийти звідти не вміла. Далі — далі не можна, бо це казка тривожна.<br>Ба, ще знаю четверту: був горобчик упертий, дзьобав скирту він спритно — Змолочу усе жито! Чи змолотить — не знати, доведеться чекати.<br>Ще послухайте й п'яту: вбіг хлопчина в кімнату, у болоті по вуха, бо він мами не слуха. А що далі — не знаю, хіба маму спитаю.<br>Скажу шосту вам завтра, сьому й восьму позавтра, у суботу дев'яту, а в неділю десяту. Певно, будете раді казочок цих громаді.<br>Марійка Підгірянка<br><br>? Прочитай текст мовчки.<br>? Скільки казочок розповіла поетеса? Яка казкг тобі сподобалась найбільше? Про що свідчить назва «Безконечні казочки»? ? Спробуй і ти придумати коротеньку казку.<br><br>ПРО ДІВЧИНКУ НАТАЛОЧКУ І СРІБЛЯСТУ РИБКУ<br>В чудесному глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру пла¬вав великий білий лебідь з довгою шиєю і чорним дзьобом. Одного разу зустрів лебідь сріблясту рибку і хотів її з'їсти. Стала рибка проситися:<br>— Не їж мене, лебедю, красене білокрилий! Сказав тоді лебідь:<br>— Дістань мені черевички, бо лапи мої у во¬ді мерзнуть. Не дістанеш — з'їм.<br>Швидко попливла рибка по озеру шукати черевички. Кругом побувала, на дно опускала¬ся, ніде черевичків для лебедя не знайшла.<br>Підпливла тоді до берега під очерет і заплакала. Почула той плач зелена жабка-скрекотушка і питає:<br>— Рибко срібляста, чого ти плачеш? Розповіла рибка жабці про своє горе.<br>— Я тобі допоможу,— сказала зелена жабка,— підожди мене тут.<br>Залишила рибку між очеретами, а сама на :^рег виплигнула і заквакала:<br>— Ква-ква-ква!<br>Почув це горобчик-молодчик і у відповідь зацвірінчав:<br>— Цвірінь-цвірінь, цвірінь-цвірінь! Розповіла жабка горобчикові про біду рибки<br>сріблястої. Попросила вона допомогти дістати черевички. Полетів тоді горобчик-молодчик садок, де гуляла маленька дівчинка Ната-і :»чка.<br>Як довідалась Наталочка, що лебідь рибку хоче з'їсти, швиденько принесла горобчикові черевички і наказала:<br>— Лети швидше-швидше, щоб рибку вряту¬вати.<br>Горобчик-молодчик полетів і віддав чере-зички зеленій жабці-скрекотушці. Жабка плигнула у воду і подала їх рибці сріблястій.<br>Зраділа рибка, зараз же попливла до лебедя. Черевички ті лебедеві дуже сподобались.<br>Переказала свою подяку срібляста рибкї жабці-скрекотушці, жабка — горобчикові-молодчикові, а горобчик — Наталочці.<br>Микола Трублаїн<br><br>? Скільки дійових осіб у цій казці? Підготуйся прочитати її в особах. Розкажи казку за малюнками.<br><br>ЯК ЛИСКА ГОЛОСОК СОБІ КУВАЛА<br>Прийшла Лиска —<br>руда кіска —<br>у село до коваля<br> і тихенько промовля:<br>— Чи могли б ви, а чи ні,<br>при ковадлі, при вогні<br>голос викувать мені?<br> — Голос викувать не важко,<br>зибирай на смак,<br>будь ласка:<br>голос квітів, голос травки,<br>голос вітру<br>чи журавки,<br>голос осені чи літа,<br>соловейка, а чи жита?<br>Голос рути, голос м'яти...<br>То ж який тобі скувати?<br>Лиска тихо промовля:<br>— Отакий, як в солов'я!<br>І зрадіють в небі зорі,<br>колос в полі,<br>риба — в морі,<br>пташенята і звірята,<br>— дорослі, і малята!<br>От ковалик: цок та цок<br>і скував їй голосок.<br>Лиска вихором у хатку,<br>заспівала пісню татку.<br>Лис, як пісеньку послухав,<br>то прищулив зразу вуха.<br>Заспівала пісню мамі —<br>з мами з вухами те ж саме!<br>Всі, хто пісню Лиски слухав<br>клали зіллячко у вуха!<br>Розбіглися по хатах<br>пташата і звірята.<br>І потекли у Лиски двома струмками слізки.<br>Тоді озвавсь дідуньо Лис:<br>— А ти, Лисичко, не журись.<br>Прислухайсь краще, придивись —<br>сонце, вітер і діброва —<br>кожен має свою мову.<br>І найтонший колосок<br>має власний голосок.<br>Власний!<br>Валентина Каменчук<br><br>Ковадло — підставка, на якій кують металеві вироби.<br><br>? Які голоси міг викувати коваль Лисці? Який голосок вона собі вибрала? Як рідня слухала її спів?<br>? Як ти гадаєш, чому з Лиски не вийшло солов'я?<br>? Поміркуйте разом над словами діда Ли¬са. Чому кожен повинен мати власний голос? Проілюструйте свою думку прикладами.<br><br>БУЗИНОВИЙ ЦАР<br>У садочку-зеленочку ходить вишня у віночку. Хтось їй грає на дуду, подивлюся я піду.<br>Баба каже: — Не ходи! Темні поночі сади. Там, де вітер шарудить, бузиновий цар сидить.<br>Брови в нього волохаті, сиві косми пелехаті.<br>Очі різні, брови грізні, кігті в нього, як залізні, руки в нього хапуни — так і схопить з бузини! Я кажу їй: — Бабо, ні! Очі в нього не страшні.<br>На пеньочку, як на троні, він сидить собі в короні. Грає в дудку-джоломію, я заграв би, та не вмію.<br>А навколо ходять в танці квіти — всі його підданці.<br>Оркестри духові — равлик-павлик у траві. Є у нього для настрашки славне воїнство — мурашки.<br>Три царівни бузинові мають кожна по обнові — невсипущі павуки тчуть серпанки і шовки.<br>На царевій опанчі зорі світяться вночі. Він сидить у бузині, усміхається мені!<br>Ліна Костенко<br><br>Дудка-джоломія — тут: чарівна сопілочка.<br>Опанча — святковий одяг.<br><br>? Між ким відбувається розмова? Щр Які дива творяться у садочку-зеленочку?<br>? Яким уявляє бузинового царя бабуся? А яким — дитина?<br>? Зістав малюнок і текст казки. Що ти помітив?<br><br><br>ЗАЙЧАТКОВА КАЗОЧКА<br>Бігло лісом сіреньке Зайчатко. Стриб-скік! Стриб-скік! Гульк, а на стежці лежить... казочка. Перегорнуло Зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морк-винка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.<br> <br>Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто вміє читати. Це, мабуть, дуже цікава казочка!» Тільки подумало так Зайчатко — назустріч Лисиця.<br>— Добридень, Зайчику! Що то в тебе за книжка? — питає.<br>— Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні! Почитайте, будь ласка, а я по¬слухаю!<br>— Добре, Зайчику! — погодилась Лисиця. На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по<br>рядках водить:<br>— Жили-були дідусь та бабуся. І була в них курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще смач¬нішою була сама курочка...<br>— Ні, тьотю Лисице,— перебило Зайчатко.— Ви не так читаєте. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок.<br>— Ти бач, Зайчисько нікчемний! — образилась Лисиця.— Мені, Лисиці, віри не йме! Ану тікай, поки цілий!<br>І книжку на землю кинула. Підняло Зайчатко книжку, далі пострибало. А на дорозі — Сірий Вовк, хазяїн того лісу.<br>— Добридень, дядю Вовче! — привіталося Зайчатко і книжечку простягнуло.<br>— Добридень, косоокий! — відповідає Вовк, а сам дивується.— Навіщо мені твоя книжечка?<br>— А ви почитайте, дядю! — прохає Зайчатко.— Це, мабуть, цікава казочка.<br>— Казочка? — перепитав Вовк.— Ну, гаразд, косоокий, можна й — ха-ха! — почитати...<br>Розкрив Вовк книжку і каже басом:<br>— Жила-була бабуся. І було в неї сіреньке козеня. Смачне-пресмачне...<br>Зайчатко послухало трохи вовчу казку, а далі й зазирнуло в розкриту книжку. Зазир¬нуло та з дива аж лапками сплеснуло:<br>— Дядю Вовче, ви ж читати не вмієте. У вас малюнки в книжечці догори ногами!<br>— У-у-у! — розсердився Вовк і шпурнув книжку далеко в кущі.— Забирайся, а то з'їм. Дивись-но, читати, каже, не вмію! Всі каз¬ки — про смачних козенят. У-у-у!<br>Підхопило бідне Зайчатко свою книжечку і побігло, не бачачи перед собою дороги. З переляку очі в нього ще більш перекосилися, і не помітило Зайчатко, як опинилось на руках у хлопчика, що в лісі гриби збирав.<br>— Заспокойся, Зайченятко, заспокойся, сіреньке! — сказав хлопчик ласкаво і погладив Зайча.— Хто скривдив тебе?.. А це що, казоч¬ка? Які малюнки цікаві! Нумо почитаємо її!<br>І прочитав хлопчик сіренькому Зайчаткові казочку, що була у книжці,— про білого кролика і веселого їжачка.<br>— А тепер, Зайчику, тобі пора до мами,— сказав хлопчик і простягнув йому казочку.— Рости скоріше, вступай до лісової школи і те-навчишся читати.<br>— Неодмінно! — сказало Зайчатко. І в зеле¬них кущах майнув його смішний хвостик. От і все.<br>Юрій Ярмиш<br><br>? 3 ким зустрілося Зайчатко в лісі?<br>? Як треба читати слова Зайчика, Лисиці, Вовка, хлопчика?<br>? Чому Лисиця і Вовк по-різному «читали» ка¬зочку?<br>? Знайди у тексті казки зачин, основну частину і кінцівку.<br>? Які епізоди казки зображено на малюнках?<br>? Попрацюйте разом! Підготуйтеся розігра¬ти цю казку за ролями.<br><br>ЧИ Є ЗИМА?<br><br>Був холодний осінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмарки, скоса кинуло промінці на землю. Зазирнув один з них у нірку до старої черепахи, розбудив її. Виповзла черепаха на луг і неквапливо почалапала шукати собі снідання.<br>Звісно, сніданок у черепахи простий: зелені листочки, стеблинки, смачні корінці. Довго й шукати не треба. Ось і сніданок надибала.<br> <br>* * *<br><br>Раптом чує — хтось гукає її:<br>— Доброго ранку, черепахо!<br>Глянула черепаха вгору, бачить, а то на пеньку сорока сидить.<br>— Добридень, сороко-білобоко,— відказала черепаха.— Чого це тебе сюди занесло?<br>— Летіла і тебе побачила. Новина є. Вже багато пташок утекли від зими, в теплі краї полетіли. Як же ти втечеш од зими, коли за день і до того дерева не доповзеш?<br>— Дурниці ти верзеш. Яка там ще зима?<br>— Як яка? Холодна, з морозами. Коли вся земля вкривається снігом і нема чого їсти.<br>— Снігом, кажеш, земля вкривається? — перепитала черепаха і похитала головою.— Щось не пригадую такого. Ось скоро тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила.<br>— Невже ніколи не бачила?<br>— Чи я коли брехала? — образилась черепа¬ха.— Зроду-віку не чула. Недарма всі тебе звуть плетухою...<br>Сорока образилась і забігала по пеньку.<br>— Минулого року я на власні очі бачила сніг. Він такий білий-білий і пухнастий, м'якший за мох. А мороз... від нього нікуди не вте¬чеш, скрізь дошкуляє, навіть лапи мерзнуть. І нічого попоїсти. Жах!<br>— Не вигадуй,— пробурмотіла черепаха.— Глянь, скільки всякої їжі навколо. Куди вона подінеться?<br>— Ах, так! Ну гаразд, ти вже скоре дізнаєшся, що таке зима, і добре наплачеш¬ся! — вигукнула сорока і полетіла до лісу.<br>***<br>Наступного дня, побачивши в лісі ворону, сорока одразу заскрекотала:<br>— Кумасю, ти тільки послухай. Зустріла вчора я на лузі стару черепаху, попереджаю, що цього року буде люта зима. А вона сміється з мене. Каже, що ніякої зими не буває, ніякого снігу.<br>Подивилась ворона одним оком на сороку і сказала:<br>Роз'єднай слова і прочитай кінцівку казки.<br>— Черепахапростоніколинебачилазими.Во-назосенізасинаєіспитьаждовесни.<br>Олег Буцень<br> <br>Почалапала — повільно побрела. Надибала — знайшла.<br> <br>? Прочитай розмову черепахи та сороки. Чому об¬разилась сорока? Чому черепаха не повірила, що настане зима? Знайди відповідь на це запитання в тексті. Прочитай її.<br>? Поміркуй, з якою інтонацією читатимеш виділені речення.<br>? Попрацюйте разом! Придумайте заго¬ловок до кожної частини казки і складіть план. Підготуйтеся переказати за ним казку.<br><br>Загадки<br>У кого костяна сорочка? Хто на собі хатку носить?<br> <br>СОЛОВЕЙ І ЖУК<br>У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.<br>А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.<br>Соловей припинив свою пісню та й каже:<br>— Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.<br>Жук гідно відповів:<br>— Ні, Солов'ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов'я.<br>— Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей.— Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запи¬таємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен лю¬дям, а хто ні.<br>Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:<br>— Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов'я чи Жука?<br>— Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука?<br>Василь Сухомлинський<br> <br>? Чи погоджуєшся ти з відповіддю дівчинки? Як відповів би ти на запитання Солов'я і Жука? Поміркуй, що хотів сказати нам цією казкою письменник.<br>? Будь дослідником! Знайди в попередніх розділаз твори Василя Сухомлинського. Про що вони? Як поради дає нам письменник?<br> <br><u>''Що ти знаєш і що вмієш?''</u><br> <br>? Чи знаєш ти?<br>? З яких казок ці рядки: Покришив дрібненько, склав у високий глек з вузькою шийкою...; Ну й Рябко наш молодець! Ну й розумні в мене діти Лиска тихо промовля: — Отакий, як в солов'я? Чиї це слова: Щось не пригадую такого. Ось скоре тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила? Які три основні частини є в кожній казці?<br>? Чи зрозумів ти?<br>? Чому наведені в цьому розділі казки називають авторськими? Назви авторів прочитаних казок. Чому і найтонший колосок має власний голосок? Чому у природі мають бути і Соловей, і Жук?<br>? Знайди відповідність.<br>? Головній думці яких казок відповідають ці прислів'я: Яке частування, таке й дякування; Бе рись дружно — не буде сутужно?<br>? Казки яких авторів ти хотів би ще прочитати?<br>? Які нові слова тобі запам'яталися? | | Автори цих казок, на відміну від народних, відомі, му такі казки називають літературними, або авторськими.<br>Тут дібрано казки українських письменників, написані у різні часи. Деякі з них своїм змістом подібні до лодних казок.<br><br>Читай! Порівнюй!<br> <br>ЛИСИЧКА І ЖУРАВЕЛЬ<br>Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.<br>— Приходь, Журавлику! Приходь, любчику! Чим хата багата, тим і вгощу.<br>Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тоне¬сенько по тарілці та й поставила перед Журавлем.<br>— Призволяйся, не погордуй. Сама варила. Журавель стук, стук дзьобом — нічого не<br>спіймав. А Лисичка тим часом лиже та й ли¬же кашку, аж поки сама всієї не з'їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:<br>— Вибачай, кумочку, більше не маю чим угощати.<br>— Спасибі й за те,— пісним голосом промовив Журавель.— А ти б, Лисичко, до мене завтра в гості прийшла.<br>— Добре, Журавлику, прийду, чому не прийти,— каже Лисичка.<br>Другого дня приходить Лисичка, а Журавель наварив м'яса, буряків, квасольки, картопель¬ки. Покришив дрібненько, склав у високий глечик з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.<br>— їж, кумонько. Не погордуй, люба моя,— припрошує Журавель.<br>Нюхає Лисичка — смачно пахне. Встромлює голову в глечик — не йде голова. Пробує лапкою — не витягне. Крутиться Лисичка, скаче навколо глечика, а Журавель їсть соб: шматочок за шматочком, поки всього не виїв.<br>— Вибачай,, любонько, — каже, випорожнивши глечика,— чим хата багата, тим і рада, І більше на цей раз нічого немає.<br>Розсердилася Лисичка, навіть не подякува¬ла за гостинність. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти бблизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з Журавлем приятелювати.<br>Іван Франко<br><br>Призволяйся — тут: пригощайся. Облизня спіймавши — ні з чим.<br>? Про що ця казка? Чи знайома вона тобі? Прочитай, як Лисичка частувала Журавля. Як Журавель віддячив Лисичці? Чому Лисичка зареклася дружити з Журавлем? Поділи казку на дві частини. Як би ти назвав кожну з них?<br>? Які почуття слід передати, читаючи слова Журавля, коли він був у гостях у Лисички і в себе вдома?<br>? Підготуйся стисло розповісти казку.<br>? Будь дослідником! Порівняй українську народну казку «Лисичка і Журавель» і казку «Лисичка і Журавель», записану Іваном Франком. Чим вони подібні і чим відрізняються?<br><br>Прислів'я<br>Є в глечику молоко, та голова не влазить.<br> <br>ВОВК І КОЗЛЯТА<br>До козиної до хати<br>з лісу стежечка веде.<br>В хаті маму ждуть козлята,<br>а коза із лісу йде.<br>Ясне сонечко заходить,<br>в небі місяць блискотить.<br>До воріт коза підходить, у ворота стукотить:<br>— Відчиніться, відімкніться!<br>Ваша матінка прийшла,<br>ваша матінка із лісу<br>молочка вам принесла!<br>Відчиняють їй козлята,<br>з ними вірний пес Рябко.<br>І заходять всі до хати<br>пити свіже молоко.<br>Якось сірий вовк підслухав,<br>що коза пішла у ліс,<br>до воріт прибіг щодуху,<br>під ворота сунув ніс.<br>«Зараз,— думає,— козляток<br>проковтну одним ковтком!»<br>І почав він промовляти<br>ніжним-ніжним голоском:<br>— Відчиняйте, козенята, я несу вам молока!<br>— Чуєм, чуєм, це не мати в неї пісня не така!<br>Тут один цапок сміливий<br>нишком глянув через пліт,<br>бачить — вовк страшний, жахливий<br>причаївсь біля воріт.<br>Сірий вовк цапка не бачить,<br>витягає гострий ніж<br>і гукає нетерпляче:<br>— Відчиняйте-но скоріш!<br>А козлята: — Ми не проти! —<br>Не злякались хижака! Відімкнули<br>враз ворота та як випустять Рябка!<br>Вовк, побачивши собаку,<br>підібгав лякливо хвіст,<br>підстрибнув — та з переляку<br>як бебехнеться під міст!<br>Саме йде тут з лісу мати,<br>молока малим несе.<br>А назустріч їй козлята<br>та й розказують про все.<br>Почала коза радіти:<br>— Ну й Рябко наш молодець!<br>Ну й розумні в мене діти!<br>— Тут і казочці кінець.<br>Наталя Забіла<br><br>? Прочитай казку мовчки. Підготуйся до читання вголос. З якою інтонацією слід читати слова ко¬зи, вовка, козлят?<br>? Попрацюйте разом! Підготуйте інсценівку за казкою. Скільки буде дійових осіб?<br>? Будь дослідником! Порівняй удома українську народну казку «Вовк та козенята» з казкою «Вовк і козлята» Наталі Забіли. <br>? Знайди подібне й відмінне.<br><br>БЕЗКОНЕЧНІ КАЗОЧКИ<br>Скажу, діти, вам казку: приніс зайчик дров в'язку, поколов їх дрібненько, зварив юшку швиденько.<br>Юшка була солодка — моя казка коротка.<br>Скажу, діти, і другу: прибіг котик із лугу ліг собі серед печі, муркотів дивні речі. Дасте бубликів в'язку — докажу вам ту казку.<br>Ще б і третю сказала: мушка в хаті літала, у сметану влетіла, вийти звідти не вміла. Далі — далі не можна, бо це казка тривожна.<br>Ба, ще знаю четверту: був горобчик упертий, дзьобав скирту він спритно — Змолочу усе жито! Чи змолотить — не знати, доведеться чекати.<br>Ще послухайте й п'яту: вбіг хлопчина в кімнату, у болоті по вуха, бо він мами не слуха. А що далі — не знаю, хіба маму спитаю.<br>Скажу шосту вам завтра, сьому й восьму позавтра, у суботу дев'яту, а в неділю десяту. Певно, будете раді казочок цих громаді.<br>Марійка Підгірянка<br><br>? Прочитай текст мовчки.<br>? Скільки казочок розповіла поетеса? Яка казкг тобі сподобалась найбільше? Про що свідчить назва «Безконечні казочки»? ? Спробуй і ти придумати коротеньку казку.<br><br>ПРО ДІВЧИНКУ НАТАЛОЧКУ І СРІБЛЯСТУ РИБКУ<br>В чудесному глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру пла¬вав великий білий лебідь з довгою шиєю і чорним дзьобом. Одного разу зустрів лебідь сріблясту рибку і хотів її з'їсти. Стала рибка проситися:<br>— Не їж мене, лебедю, красене білокрилий! Сказав тоді лебідь:<br>— Дістань мені черевички, бо лапи мої у во¬ді мерзнуть. Не дістанеш — з'їм.<br>Швидко попливла рибка по озеру шукати черевички. Кругом побувала, на дно опускала¬ся, ніде черевичків для лебедя не знайшла.<br>Підпливла тоді до берега під очерет і заплакала. Почула той плач зелена жабка-скрекотушка і питає:<br>— Рибко срібляста, чого ти плачеш? Розповіла рибка жабці про своє горе.<br>— Я тобі допоможу,— сказала зелена жабка,— підожди мене тут.<br>Залишила рибку між очеретами, а сама на :^рег виплигнула і заквакала:<br>— Ква-ква-ква!<br>Почув це горобчик-молодчик і у відповідь зацвірінчав:<br>— Цвірінь-цвірінь, цвірінь-цвірінь! Розповіла жабка горобчикові про біду рибки<br>сріблястої. Попросила вона допомогти дістати черевички. Полетів тоді горобчик-молодчик садок, де гуляла маленька дівчинка Ната-і :»чка.<br>Як довідалась Наталочка, що лебідь рибку хоче з'їсти, швиденько принесла горобчикові черевички і наказала:<br>— Лети швидше-швидше, щоб рибку вряту¬вати.<br>Горобчик-молодчик полетів і віддав чере-зички зеленій жабці-скрекотушці. Жабка плигнула у воду і подала їх рибці сріблястій.<br>Зраділа рибка, зараз же попливла до лебедя. Черевички ті лебедеві дуже сподобались.<br>Переказала свою подяку срібляста рибкї жабці-скрекотушці, жабка — горобчикові-молодчикові, а горобчик — Наталочці.<br>Микола Трублаїн<br><br>? Скільки дійових осіб у цій казці? Підготуйся прочитати її в особах. Розкажи казку за малюнками.<br><br>ЯК ЛИСКА ГОЛОСОК СОБІ КУВАЛА<br>Прийшла Лиска —<br>руда кіска —<br>у село до коваля<br> і тихенько промовля:<br>— Чи могли б ви, а чи ні,<br>при ковадлі, при вогні<br>голос викувать мені?<br> — Голос викувать не важко,<br>зибирай на смак,<br>будь ласка:<br>голос квітів, голос травки,<br>голос вітру<br>чи журавки,<br>голос осені чи літа,<br>соловейка, а чи жита?<br>Голос рути, голос м'яти...<br>То ж який тобі скувати?<br>Лиска тихо промовля:<br>— Отакий, як в солов'я!<br>І зрадіють в небі зорі,<br>колос в полі,<br>риба — в морі,<br>пташенята і звірята,<br>— дорослі, і малята!<br>От ковалик: цок та цок<br>і скував їй голосок.<br>Лиска вихором у хатку,<br>заспівала пісню татку.<br>Лис, як пісеньку послухав,<br>то прищулив зразу вуха.<br>Заспівала пісню мамі —<br>з мами з вухами те ж саме!<br>Всі, хто пісню Лиски слухав<br>клали зіллячко у вуха!<br>Розбіглися по хатах<br>пташата і звірята.<br>І потекли у Лиски двома струмками слізки.<br>Тоді озвавсь дідуньо Лис:<br>— А ти, Лисичко, не журись.<br>Прислухайсь краще, придивись —<br>сонце, вітер і діброва —<br>кожен має свою мову.<br>І найтонший колосок<br>має власний голосок.<br>Власний!<br>Валентина Каменчук<br><br>Ковадло — підставка, на якій кують металеві вироби.<br><br>? Які голоси міг викувати коваль Лисці? Який голосок вона собі вибрала? Як рідня слухала її спів?<br>? Як ти гадаєш, чому з Лиски не вийшло солов'я?<br>? Поміркуйте разом над словами діда Ли¬са. Чому кожен повинен мати власний голос? Проілюструйте свою думку прикладами.<br><br>БУЗИНОВИЙ ЦАР<br>У садочку-зеленочку ходить вишня у віночку. Хтось їй грає на дуду, подивлюся я піду.<br>Баба каже: — Не ходи! Темні поночі сади. Там, де вітер шарудить, бузиновий цар сидить.<br>Брови в нього волохаті, сиві косми пелехаті.<br>Очі різні, брови грізні, кігті в нього, як залізні, руки в нього хапуни — так і схопить з бузини! Я кажу їй: — Бабо, ні! Очі в нього не страшні.<br>На пеньочку, як на троні, він сидить собі в короні. Грає в дудку-джоломію, я заграв би, та не вмію.<br>А навколо ходять в танці квіти — всі його підданці.<br>Оркестри духові — равлик-павлик у траві. Є у нього для настрашки славне воїнство — мурашки.<br>Три царівни бузинові мають кожна по обнові — невсипущі павуки тчуть серпанки і шовки.<br>На царевій опанчі зорі світяться вночі. Він сидить у бузині, усміхається мені!<br>Ліна Костенко<br><br>Дудка-джоломія — тут: чарівна сопілочка.<br>Опанча — святковий одяг.<br><br>? Між ким відбувається розмова? Щр Які дива творяться у садочку-зеленочку?<br>? Яким уявляє бузинового царя бабуся? А яким — дитина?<br>? Зістав малюнок і текст казки. Що ти помітив?<br><br><br>ЗАЙЧАТКОВА КАЗОЧКА<br>Бігло лісом сіреньке Зайчатко. Стриб-скік! Стриб-скік! Гульк, а на стежці лежить... казочка. Перегорнуло Зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морк-винка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.<br> <br>Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто вміє читати. Це, мабуть, дуже цікава казочка!» Тільки подумало так Зайчатко — назустріч Лисиця.<br>— Добридень, Зайчику! Що то в тебе за книжка? — питає.<br>— Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні! Почитайте, будь ласка, а я по¬слухаю!<br>— Добре, Зайчику! — погодилась Лисиця. На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по<br>рядках водить:<br>— Жили-були дідусь та бабуся. І була в них курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще смач¬нішою була сама курочка...<br>— Ні, тьотю Лисице,— перебило Зайчатко.— Ви не так читаєте. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок.<br>— Ти бач, Зайчисько нікчемний! — образилась Лисиця.— Мені, Лисиці, віри не йме! Ану тікай, поки цілий!<br>І книжку на землю кинула. Підняло Зайчатко книжку, далі пострибало. А на дорозі — Сірий Вовк, хазяїн того лісу.<br>— Добридень, дядю Вовче! — привіталося Зайчатко і книжечку простягнуло.<br>— Добридень, косоокий! — відповідає Вовк, а сам дивується.— Навіщо мені твоя книжечка?<br>— А ви почитайте, дядю! — прохає Зайчатко.— Це, мабуть, цікава казочка.<br>— Казочка? — перепитав Вовк.— Ну, гаразд, косоокий, можна й — ха-ха! — почитати...<br>Розкрив Вовк книжку і каже басом:<br>— Жила-була бабуся. І було в неї сіреньке козеня. Смачне-пресмачне...<br>Зайчатко послухало трохи вовчу казку, а далі й зазирнуло в розкриту книжку. Зазир¬нуло та з дива аж лапками сплеснуло:<br>— Дядю Вовче, ви ж читати не вмієте. У вас малюнки в книжечці догори ногами!<br>— У-у-у! — розсердився Вовк і шпурнув книжку далеко в кущі.— Забирайся, а то з'їм. Дивись-но, читати, каже, не вмію! Всі каз¬ки — про смачних козенят. У-у-у!<br>Підхопило бідне Зайчатко свою книжечку і побігло, не бачачи перед собою дороги. З переляку очі в нього ще більш перекосилися, і не помітило Зайчатко, як опинилось на руках у хлопчика, що в лісі гриби збирав.<br>— Заспокойся, Зайченятко, заспокойся, сіреньке! — сказав хлопчик ласкаво і погладив Зайча.— Хто скривдив тебе?.. А це що, казоч¬ка? Які малюнки цікаві! Нумо почитаємо її!<br>І прочитав хлопчик сіренькому Зайчаткові казочку, що була у книжці,— про білого кролика і веселого їжачка.<br>— А тепер, Зайчику, тобі пора до мами,— сказав хлопчик і простягнув йому казочку.— Рости скоріше, вступай до лісової школи і те-навчишся читати.<br>— Неодмінно! — сказало Зайчатко. І в зеле¬них кущах майнув його смішний хвостик. От і все.<br>Юрій Ярмиш<br><br>? 3 ким зустрілося Зайчатко в лісі?<br>? Як треба читати слова Зайчика, Лисиці, Вовка, хлопчика?<br>? Чому Лисиця і Вовк по-різному «читали» ка¬зочку?<br>? Знайди у тексті казки зачин, основну частину і кінцівку.<br>? Які епізоди казки зображено на малюнках?<br>? Попрацюйте разом! Підготуйтеся розігра¬ти цю казку за ролями.<br><br>ЧИ Є ЗИМА?<br><br>Був холодний осінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмарки, скоса кинуло промінці на землю. Зазирнув один з них у нірку до старої черепахи, розбудив її. Виповзла черепаха на луг і неквапливо почалапала шукати собі снідання.<br>Звісно, сніданок у черепахи простий: зелені листочки, стеблинки, смачні корінці. Довго й шукати не треба. Ось і сніданок надибала.<br> <br>* * *<br><br>Раптом чує — хтось гукає її:<br>— Доброго ранку, черепахо!<br>Глянула черепаха вгору, бачить, а то на пеньку сорока сидить.<br>— Добридень, сороко-білобоко,— відказала черепаха.— Чого це тебе сюди занесло?<br>— Летіла і тебе побачила. Новина є. Вже багато пташок утекли від зими, в теплі краї полетіли. Як же ти втечеш од зими, коли за день і до того дерева не доповзеш?<br>— Дурниці ти верзеш. Яка там ще зима?<br>— Як яка? Холодна, з морозами. Коли вся земля вкривається снігом і нема чого їсти.<br>— Снігом, кажеш, земля вкривається? — перепитала черепаха і похитала головою.— Щось не пригадую такого. Ось скоро тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила.<br>— Невже ніколи не бачила?<br>— Чи я коли брехала? — образилась черепа¬ха.— Зроду-віку не чула. Недарма всі тебе звуть плетухою...<br>Сорока образилась і забігала по пеньку.<br>— Минулого року я на власні очі бачила сніг. Він такий білий-білий і пухнастий, м'якший за мох. А мороз... від нього нікуди не вте¬чеш, скрізь дошкуляє, навіть лапи мерзнуть. І нічого попоїсти. Жах!<br>— Не вигадуй,— пробурмотіла черепаха.— Глянь, скільки всякої їжі навколо. Куди вона подінеться?<br>— Ах, так! Ну гаразд, ти вже скоре дізнаєшся, що таке зима, і добре наплачеш¬ся! — вигукнула сорока і полетіла до лісу.<br>***<br>Наступного дня, побачивши в лісі ворону, сорока одразу заскрекотала:<br>— Кумасю, ти тільки послухай. Зустріла вчора я на лузі стару черепаху, попереджаю, що цього року буде люта зима. А вона сміється з мене. Каже, що ніякої зими не буває, ніякого снігу.<br>Подивилась ворона одним оком на сороку і сказала:<br>Роз'єднай слова і прочитай кінцівку казки.<br>— Черепахапростоніколинебачилазими.Во-назосенізасинаєіспитьаждовесни.<br>Олег Буцень<br> <br>Почалапала — повільно побрела. Надибала — знайшла.<br> <br>? Прочитай розмову черепахи та сороки. Чому об¬разилась сорока? Чому черепаха не повірила, що настане зима? Знайди відповідь на це запитання в тексті. Прочитай її.<br>? Поміркуй, з якою інтонацією читатимеш виділені речення.<br>? Попрацюйте разом! Придумайте заго¬ловок до кожної частини казки і складіть план. Підготуйтеся переказати за ним казку.<br><br>Загадки<br>У кого костяна сорочка? Хто на собі хатку носить?<br> <br>СОЛОВЕЙ І ЖУК<br>У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.<br>А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.<br>Соловей припинив свою пісню та й каже:<br>— Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.<br>Жук гідно відповів:<br>— Ні, Солов'ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов'я.<br>— Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей.— Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запи¬таємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен лю¬дям, а хто ні.<br>Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:<br>— Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов'я чи Жука?<br>— Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука?<br>Василь Сухомлинський<br> <br>? Чи погоджуєшся ти з відповіддю дівчинки? Як відповів би ти на запитання Солов'я і Жука? Поміркуй, що хотів сказати нам цією казкою письменник.<br>? Будь дослідником! Знайди в попередніх розділаз твори Василя Сухомлинського. Про що вони? Як поради дає нам письменник?<br> <br><u>''Що ти знаєш і що вмієш?''</u><br> <br>? Чи знаєш ти?<br>? З яких казок ці рядки: Покришив дрібненько, склав у високий глек з вузькою шийкою...; Ну й Рябко наш молодець! Ну й розумні в мене діти Лиска тихо промовля: — Отакий, як в солов'я? Чиї це слова: Щось не пригадую такого. Ось скоре тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила? Які три основні частини є в кожній казці?<br>? Чи зрозумів ти?<br>? Чому наведені в цьому розділі казки називають авторськими? Назви авторів прочитаних казок. Чому і найтонший колосок має власний голосок? Чому у природі мають бути і Соловей, і Жук?<br>? Знайди відповідність.<br>? Головній думці яких казок відповідають ці прислів'я: Яке частування, таке й дякування; Бе рись дружно — не буде сутужно?<br>? Казки яких авторів ти хотів би ще прочитати?<br>? Які нові слова тобі запам'яталися? |
| | | | |
| | <br> | | <br> |
| | | | |
| - | ''<br>'' | + | ''<br>'' |
| | | | |
| - | ''Савченко О.Я. Читанка 2 клас<br>'' | + | ''Савченко О.Я. Читанка 2 клас<br>'' |
| | | | |
| - | ''Надіслано читачами з інтернет-сайту''<br> | + | ''Надіслано читачами з інтернет-сайту''<br> |
| | | | |
| | + | <br> |
| | | | |
| | + | <br> |
| | | | |
| | <br> | | <br> |
| | | | |
| - | | + | <br> <sub>Книги, підручники української літератури, конспект на допомогу вчителю та учням, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|реферати скачати]] безкоштовно. Українська література обучатись онлайн</sub> |
| | | | |
| | <br> | | <br> |
| | | | |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості | + | '''<u>Зміст уроку</u>''' |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] виділити головне в уроці - опорний каркас [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/nichego-sebe-uroki/ нічого собі уроки] | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] відеокліпи [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] нова система освіти | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] вправи на пошук інформації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні допоміжні
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, цитати [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку
| + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] додаткові доповнення [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] речовки та вікторизми
| + | |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи (рішення та відповіді) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] риторичні питання від учнів
| + | |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями) [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності звичайний І | + | |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] знайди інформацію сам [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності високий ІІ | + | |
| | | | |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності олімпійський III | + | '''<u>Практика</u>''' |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації, графіки, таблиці [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] самоперевірка | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інтерактивні технології [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] система оцінювання | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] скласти пазл з різних частин інформації | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] кейси та практикуми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] комікси [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті | + | |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ коментарі та обговорення] [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята | + | '''<u>Ілюстрації</u>''' |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тести | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалка | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати |
| - | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] навчальні програми [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] що ще не відомо, не відкрито вченими | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати |
| | + | |
| | + | '''<u>Доповнення</u>''' |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ) |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше |
| | + | |
| | + | '''<u>Тільки для вчителів</u>''' |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми |
| | + | [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення] |
| | + | |
| | + | |
| | + | |
| | + | Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. |
| | + | |
| | + | Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум]. |
Текущая версия на 14:01, 29 октября 2009
Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 2 клас>>Українська література: Казки українських письменників
Автори цих казок, на відміну від народних, відомі, му такі казки називають літературними, або авторськими.
Тут дібрано казки українських письменників, написані у різні часи. Деякі з них своїм змістом подібні до лодних казок.
Читай! Порівнюй!
ЛИСИЧКА І ЖУРАВЕЛЬ
Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.
— Приходь, Журавлику! Приходь, любчику! Чим хата багата, тим і вгощу.
Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тоне¬сенько по тарілці та й поставила перед Журавлем.
— Призволяйся, не погордуй. Сама варила. Журавель стук, стук дзьобом — нічого не
спіймав. А Лисичка тим часом лиже та й ли¬же кашку, аж поки сама всієї не з'їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:
— Вибачай, кумочку, більше не маю чим угощати.
— Спасибі й за те,— пісним голосом промовив Журавель.— А ти б, Лисичко, до мене завтра в гості прийшла.
— Добре, Журавлику, прийду, чому не прийти,— каже Лисичка.
Другого дня приходить Лисичка, а Журавель наварив м'яса, буряків, квасольки, картопель¬ки. Покришив дрібненько, склав у високий глечик з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.
— їж, кумонько. Не погордуй, люба моя,— припрошує Журавель.
Нюхає Лисичка — смачно пахне. Встромлює голову в глечик — не йде голова. Пробує лапкою — не витягне. Крутиться Лисичка, скаче навколо глечика, а Журавель їсть соб: шматочок за шматочком, поки всього не виїв.
— Вибачай,, любонько, — каже, випорожнивши глечика,— чим хата багата, тим і рада, І більше на цей раз нічого немає.
Розсердилася Лисичка, навіть не подякува¬ла за гостинність. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти бблизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з Журавлем приятелювати.
Іван Франко
Призволяйся — тут: пригощайся. Облизня спіймавши — ні з чим.
? Про що ця казка? Чи знайома вона тобі? Прочитай, як Лисичка частувала Журавля. Як Журавель віддячив Лисичці? Чому Лисичка зареклася дружити з Журавлем? Поділи казку на дві частини. Як би ти назвав кожну з них?
? Які почуття слід передати, читаючи слова Журавля, коли він був у гостях у Лисички і в себе вдома?
? Підготуйся стисло розповісти казку.
? Будь дослідником! Порівняй українську народну казку «Лисичка і Журавель» і казку «Лисичка і Журавель», записану Іваном Франком. Чим вони подібні і чим відрізняються?
Прислів'я
Є в глечику молоко, та голова не влазить.
ВОВК І КОЗЛЯТА
До козиної до хати
з лісу стежечка веде.
В хаті маму ждуть козлята,
а коза із лісу йде.
Ясне сонечко заходить,
в небі місяць блискотить.
До воріт коза підходить, у ворота стукотить:
— Відчиніться, відімкніться!
Ваша матінка прийшла,
ваша матінка із лісу
молочка вам принесла!
Відчиняють їй козлята,
з ними вірний пес Рябко.
І заходять всі до хати
пити свіже молоко.
Якось сірий вовк підслухав,
що коза пішла у ліс,
до воріт прибіг щодуху,
під ворота сунув ніс.
«Зараз,— думає,— козляток
проковтну одним ковтком!»
І почав він промовляти
ніжним-ніжним голоском:
— Відчиняйте, козенята, я несу вам молока!
— Чуєм, чуєм, це не мати в неї пісня не така!
Тут один цапок сміливий
нишком глянув через пліт,
бачить — вовк страшний, жахливий
причаївсь біля воріт.
Сірий вовк цапка не бачить,
витягає гострий ніж
і гукає нетерпляче:
— Відчиняйте-но скоріш!
А козлята: — Ми не проти! —
Не злякались хижака! Відімкнули
враз ворота та як випустять Рябка!
Вовк, побачивши собаку,
підібгав лякливо хвіст,
підстрибнув — та з переляку
як бебехнеться під міст!
Саме йде тут з лісу мати,
молока малим несе.
А назустріч їй козлята
та й розказують про все.
Почала коза радіти:
— Ну й Рябко наш молодець!
Ну й розумні в мене діти!
— Тут і казочці кінець.
Наталя Забіла
? Прочитай казку мовчки. Підготуйся до читання вголос. З якою інтонацією слід читати слова ко¬зи, вовка, козлят?
? Попрацюйте разом! Підготуйте інсценівку за казкою. Скільки буде дійових осіб?
? Будь дослідником! Порівняй удома українську народну казку «Вовк та козенята» з казкою «Вовк і козлята» Наталі Забіли.
? Знайди подібне й відмінне.
БЕЗКОНЕЧНІ КАЗОЧКИ
Скажу, діти, вам казку: приніс зайчик дров в'язку, поколов їх дрібненько, зварив юшку швиденько.
Юшка була солодка — моя казка коротка.
Скажу, діти, і другу: прибіг котик із лугу ліг собі серед печі, муркотів дивні речі. Дасте бубликів в'язку — докажу вам ту казку.
Ще б і третю сказала: мушка в хаті літала, у сметану влетіла, вийти звідти не вміла. Далі — далі не можна, бо це казка тривожна.
Ба, ще знаю четверту: був горобчик упертий, дзьобав скирту він спритно — Змолочу усе жито! Чи змолотить — не знати, доведеться чекати.
Ще послухайте й п'яту: вбіг хлопчина в кімнату, у болоті по вуха, бо він мами не слуха. А що далі — не знаю, хіба маму спитаю.
Скажу шосту вам завтра, сьому й восьму позавтра, у суботу дев'яту, а в неділю десяту. Певно, будете раді казочок цих громаді.
Марійка Підгірянка
? Прочитай текст мовчки.
? Скільки казочок розповіла поетеса? Яка казкг тобі сподобалась найбільше? Про що свідчить назва «Безконечні казочки»? ? Спробуй і ти придумати коротеньку казку.
ПРО ДІВЧИНКУ НАТАЛОЧКУ І СРІБЛЯСТУ РИБКУ
В чудесному глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру пла¬вав великий білий лебідь з довгою шиєю і чорним дзьобом. Одного разу зустрів лебідь сріблясту рибку і хотів її з'їсти. Стала рибка проситися:
— Не їж мене, лебедю, красене білокрилий! Сказав тоді лебідь:
— Дістань мені черевички, бо лапи мої у во¬ді мерзнуть. Не дістанеш — з'їм.
Швидко попливла рибка по озеру шукати черевички. Кругом побувала, на дно опускала¬ся, ніде черевичків для лебедя не знайшла.
Підпливла тоді до берега під очерет і заплакала. Почула той плач зелена жабка-скрекотушка і питає:
— Рибко срібляста, чого ти плачеш? Розповіла рибка жабці про своє горе.
— Я тобі допоможу,— сказала зелена жабка,— підожди мене тут.
Залишила рибку між очеретами, а сама на :^рег виплигнула і заквакала:
— Ква-ква-ква!
Почув це горобчик-молодчик і у відповідь зацвірінчав:
— Цвірінь-цвірінь, цвірінь-цвірінь! Розповіла жабка горобчикові про біду рибки
сріблястої. Попросила вона допомогти дістати черевички. Полетів тоді горобчик-молодчик садок, де гуляла маленька дівчинка Ната-і :»чка.
Як довідалась Наталочка, що лебідь рибку хоче з'їсти, швиденько принесла горобчикові черевички і наказала:
— Лети швидше-швидше, щоб рибку вряту¬вати.
Горобчик-молодчик полетів і віддав чере-зички зеленій жабці-скрекотушці. Жабка плигнула у воду і подала їх рибці сріблястій.
Зраділа рибка, зараз же попливла до лебедя. Черевички ті лебедеві дуже сподобались.
Переказала свою подяку срібляста рибкї жабці-скрекотушці, жабка — горобчикові-молодчикові, а горобчик — Наталочці.
Микола Трублаїн
? Скільки дійових осіб у цій казці? Підготуйся прочитати її в особах. Розкажи казку за малюнками.
ЯК ЛИСКА ГОЛОСОК СОБІ КУВАЛА
Прийшла Лиска —
руда кіска —
у село до коваля
і тихенько промовля:
— Чи могли б ви, а чи ні,
при ковадлі, при вогні
голос викувать мені?
— Голос викувать не важко,
зибирай на смак,
будь ласка:
голос квітів, голос травки,
голос вітру
чи журавки,
голос осені чи літа,
соловейка, а чи жита?
Голос рути, голос м'яти...
То ж який тобі скувати?
Лиска тихо промовля:
— Отакий, як в солов'я!
І зрадіють в небі зорі,
колос в полі,
риба — в морі,
пташенята і звірята,
— дорослі, і малята!
От ковалик: цок та цок
і скував їй голосок.
Лиска вихором у хатку,
заспівала пісню татку.
Лис, як пісеньку послухав,
то прищулив зразу вуха.
Заспівала пісню мамі —
з мами з вухами те ж саме!
Всі, хто пісню Лиски слухав
клали зіллячко у вуха!
Розбіглися по хатах
пташата і звірята.
І потекли у Лиски двома струмками слізки.
Тоді озвавсь дідуньо Лис:
— А ти, Лисичко, не журись.
Прислухайсь краще, придивись —
сонце, вітер і діброва —
кожен має свою мову.
І найтонший колосок
має власний голосок.
Власний!
Валентина Каменчук
Ковадло — підставка, на якій кують металеві вироби.
? Які голоси міг викувати коваль Лисці? Який голосок вона собі вибрала? Як рідня слухала її спів?
? Як ти гадаєш, чому з Лиски не вийшло солов'я?
? Поміркуйте разом над словами діда Ли¬са. Чому кожен повинен мати власний голос? Проілюструйте свою думку прикладами.
БУЗИНОВИЙ ЦАР
У садочку-зеленочку ходить вишня у віночку. Хтось їй грає на дуду, подивлюся я піду.
Баба каже: — Не ходи! Темні поночі сади. Там, де вітер шарудить, бузиновий цар сидить.
Брови в нього волохаті, сиві косми пелехаті.
Очі різні, брови грізні, кігті в нього, як залізні, руки в нього хапуни — так і схопить з бузини! Я кажу їй: — Бабо, ні! Очі в нього не страшні.
На пеньочку, як на троні, він сидить собі в короні. Грає в дудку-джоломію, я заграв би, та не вмію.
А навколо ходять в танці квіти — всі його підданці.
Оркестри духові — равлик-павлик у траві. Є у нього для настрашки славне воїнство — мурашки.
Три царівни бузинові мають кожна по обнові — невсипущі павуки тчуть серпанки і шовки.
На царевій опанчі зорі світяться вночі. Він сидить у бузині, усміхається мені!
Ліна Костенко
Дудка-джоломія — тут: чарівна сопілочка.
Опанча — святковий одяг.
? Між ким відбувається розмова? Щр Які дива творяться у садочку-зеленочку?
? Яким уявляє бузинового царя бабуся? А яким — дитина?
? Зістав малюнок і текст казки. Що ти помітив?
ЗАЙЧАТКОВА КАЗОЧКА
Бігло лісом сіреньке Зайчатко. Стриб-скік! Стриб-скік! Гульк, а на стежці лежить... казочка. Перегорнуло Зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морк-винка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.
Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто вміє читати. Це, мабуть, дуже цікава казочка!» Тільки подумало так Зайчатко — назустріч Лисиця.
— Добридень, Зайчику! Що то в тебе за книжка? — питає.
— Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні! Почитайте, будь ласка, а я по¬слухаю!
— Добре, Зайчику! — погодилась Лисиця. На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по
рядках водить:
— Жили-були дідусь та бабуся. І була в них курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще смач¬нішою була сама курочка...
— Ні, тьотю Лисице,— перебило Зайчатко.— Ви не так читаєте. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок.
— Ти бач, Зайчисько нікчемний! — образилась Лисиця.— Мені, Лисиці, віри не йме! Ану тікай, поки цілий!
І книжку на землю кинула. Підняло Зайчатко книжку, далі пострибало. А на дорозі — Сірий Вовк, хазяїн того лісу.
— Добридень, дядю Вовче! — привіталося Зайчатко і книжечку простягнуло.
— Добридень, косоокий! — відповідає Вовк, а сам дивується.— Навіщо мені твоя книжечка?
— А ви почитайте, дядю! — прохає Зайчатко.— Це, мабуть, цікава казочка.
— Казочка? — перепитав Вовк.— Ну, гаразд, косоокий, можна й — ха-ха! — почитати...
Розкрив Вовк книжку і каже басом:
— Жила-була бабуся. І було в неї сіреньке козеня. Смачне-пресмачне...
Зайчатко послухало трохи вовчу казку, а далі й зазирнуло в розкриту книжку. Зазир¬нуло та з дива аж лапками сплеснуло:
— Дядю Вовче, ви ж читати не вмієте. У вас малюнки в книжечці догори ногами!
— У-у-у! — розсердився Вовк і шпурнув книжку далеко в кущі.— Забирайся, а то з'їм. Дивись-но, читати, каже, не вмію! Всі каз¬ки — про смачних козенят. У-у-у!
Підхопило бідне Зайчатко свою книжечку і побігло, не бачачи перед собою дороги. З переляку очі в нього ще більш перекосилися, і не помітило Зайчатко, як опинилось на руках у хлопчика, що в лісі гриби збирав.
— Заспокойся, Зайченятко, заспокойся, сіреньке! — сказав хлопчик ласкаво і погладив Зайча.— Хто скривдив тебе?.. А це що, казоч¬ка? Які малюнки цікаві! Нумо почитаємо її!
І прочитав хлопчик сіренькому Зайчаткові казочку, що була у книжці,— про білого кролика і веселого їжачка.
— А тепер, Зайчику, тобі пора до мами,— сказав хлопчик і простягнув йому казочку.— Рости скоріше, вступай до лісової школи і те-навчишся читати.
— Неодмінно! — сказало Зайчатко. І в зеле¬них кущах майнув його смішний хвостик. От і все.
Юрій Ярмиш
? 3 ким зустрілося Зайчатко в лісі?
? Як треба читати слова Зайчика, Лисиці, Вовка, хлопчика?
? Чому Лисиця і Вовк по-різному «читали» ка¬зочку?
? Знайди у тексті казки зачин, основну частину і кінцівку.
? Які епізоди казки зображено на малюнках?
? Попрацюйте разом! Підготуйтеся розігра¬ти цю казку за ролями.
ЧИ Є ЗИМА?
Був холодний осінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмарки, скоса кинуло промінці на землю. Зазирнув один з них у нірку до старої черепахи, розбудив її. Виповзла черепаха на луг і неквапливо почалапала шукати собі снідання.
Звісно, сніданок у черепахи простий: зелені листочки, стеблинки, смачні корінці. Довго й шукати не треба. Ось і сніданок надибала.
* * *
Раптом чує — хтось гукає її:
— Доброго ранку, черепахо!
Глянула черепаха вгору, бачить, а то на пеньку сорока сидить.
— Добридень, сороко-білобоко,— відказала черепаха.— Чого це тебе сюди занесло?
— Летіла і тебе побачила. Новина є. Вже багато пташок утекли від зими, в теплі краї полетіли. Як же ти втечеш од зими, коли за день і до того дерева не доповзеш?
— Дурниці ти верзеш. Яка там ще зима?
— Як яка? Холодна, з морозами. Коли вся земля вкривається снігом і нема чого їсти.
— Снігом, кажеш, земля вкривається? — перепитала черепаха і похитала головою.— Щось не пригадую такого. Ось скоро тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила.
— Невже ніколи не бачила?
— Чи я коли брехала? — образилась черепа¬ха.— Зроду-віку не чула. Недарма всі тебе звуть плетухою...
Сорока образилась і забігала по пеньку.
— Минулого року я на власні очі бачила сніг. Він такий білий-білий і пухнастий, м'якший за мох. А мороз... від нього нікуди не вте¬чеш, скрізь дошкуляє, навіть лапи мерзнуть. І нічого попоїсти. Жах!
— Не вигадуй,— пробурмотіла черепаха.— Глянь, скільки всякої їжі навколо. Куди вона подінеться?
— Ах, так! Ну гаразд, ти вже скоре дізнаєшся, що таке зима, і добре наплачеш¬ся! — вигукнула сорока і полетіла до лісу.
***
Наступного дня, побачивши в лісі ворону, сорока одразу заскрекотала:
— Кумасю, ти тільки послухай. Зустріла вчора я на лузі стару черепаху, попереджаю, що цього року буде люта зима. А вона сміється з мене. Каже, що ніякої зими не буває, ніякого снігу.
Подивилась ворона одним оком на сороку і сказала:
Роз'єднай слова і прочитай кінцівку казки.
— Черепахапростоніколинебачилазими.Во-назосенізасинаєіспитьаждовесни.
Олег Буцень
Почалапала — повільно побрела. Надибала — знайшла.
? Прочитай розмову черепахи та сороки. Чому об¬разилась сорока? Чому черепаха не повірила, що настане зима? Знайди відповідь на це запитання в тексті. Прочитай її.
? Поміркуй, з якою інтонацією читатимеш виділені речення.
? Попрацюйте разом! Придумайте заго¬ловок до кожної частини казки і складіть план. Підготуйтеся переказати за ним казку.
Загадки
У кого костяна сорочка? Хто на собі хатку носить?
СОЛОВЕЙ І ЖУК
У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.
А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.
Соловей припинив свою пісню та й каже:
— Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.
Жук гідно відповів:
— Ні, Солов'ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов'я.
— Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей.— Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запи¬таємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен лю¬дям, а хто ні.
Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:
— Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов'я чи Жука?
— Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука?
Василь Сухомлинський
? Чи погоджуєшся ти з відповіддю дівчинки? Як відповів би ти на запитання Солов'я і Жука? Поміркуй, що хотів сказати нам цією казкою письменник.
? Будь дослідником! Знайди в попередніх розділаз твори Василя Сухомлинського. Про що вони? Як поради дає нам письменник?
Що ти знаєш і що вмієш?
? Чи знаєш ти?
? З яких казок ці рядки: Покришив дрібненько, склав у високий глек з вузькою шийкою...; Ну й Рябко наш молодець! Ну й розумні в мене діти Лиска тихо промовля: — Отакий, як в солов'я? Чиї це слова: Щось не пригадую такого. Ось скоре тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила? Які три основні частини є в кожній казці?
? Чи зрозумів ти?
? Чому наведені в цьому розділі казки називають авторськими? Назви авторів прочитаних казок. Чому і найтонший колосок має власний голосок? Чому у природі мають бути і Соловей, і Жук?
? Знайди відповідність.
? Головній думці яких казок відповідають ці прислів'я: Яке частування, таке й дякування; Бе рись дружно — не буде сутужно?
? Казки яких авторів ти хотів би ще прочитати?
? Які нові слова тобі запам'яталися?
Савченко О.Я. Читанка 2 клас
Надіслано читачами з інтернет-сайту
Книги, підручники української літератури, конспект на допомогу вчителю та учням, реферати скачати безкоштовно. Українська література обучатись онлайн
Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|
