'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас. Повні уроки.|Українська мова 3 клас. Повні уроки]]>> Українська мова: Культура мовлення. Повні уроки ''' <metakeywords>Культура мовлення, Повні уроки, 3 клас, урок на тему</metakeywords>
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас. Повні уроки.|Українська мова 3 клас. Повні уроки]]>> Українська мова: Культура мовлення. Повні уроки ''' <metakeywords>Культура мовлення, Повні уроки, 3 клас, урок на тему</metakeywords>
-
Сучасне суспільство не може існувати без мови. Мова – наше національне багатство, тому на перший план виходить питання культури мови. Сьогодні культура і мова виявилися об'єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності… Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську і навпаки чомусь перестали сприйматися як пляма на службовому мундирі.
+
Сучасне суспільство не можливе без мови. Мова – це національне багатство, наше багатство, і тому дуже важливою є культура мови. Сьогодні мова і культура об'єднані в царині духовних цінностей кожної людини та й всього суспільства загалом. В низькій культурі мови виявляються ознаки бездуховності… І мабудь цього ніхто не буде заперечувати. Мовна неграмотність, невміння написати простий текст, перекласти його з російської мови на українську і навпаки з якоїсь причини перестали сприйматися як плями на духовності людини.
-
[[Image:Костюм.jpg]]<br>'''''Мовна культура''''' — це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника. Правильність мови – це насамперед дотримання тих літературних норм, які є усталеним зразком, еталоном для носіїв цієї мови. Культура мовлення – це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства. Мовна культура — це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника.
+
[[Image:Костюм.jpg]]<br>'''''Мовна культура''''' — це надійна та важлива опора у вираженні своєї думки, розвитку людських почуттів, у вихованні патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних та естетичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують культуру сучасних людей. Правильність мови – це дотримання літературних норм, еталоном для носіїв мови. Культура мовлення – це духовне обличчя душі людини. Культура свідчить про розвиток особистості, про ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства. Вона показує наскільки людина розвинена і може гідно представити свою мову та країну.<br>
-
[[Image:Lips.jpg]]<br>'''''К'''''<b>''УЛЬТУРА МОВИ''</b> — дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Наука про Культурне мовлення — окрема галузь мовознавства, яка, використовуючи дані історії української літературної мови, граматики, лексикології, стилістики, словотвору, виробляє наук, критерії в оцінці мовних явищ. Важливими складовими частинами Культури мовлення є ортологія, стилістика мови (функціональна й експресивна оцінка мовних засобів), стилістика мовлення (ступінь доцільності використання мовних засобів у тексті).
+
[[Image:Lips.jpg]]<br>'''''К'''''<b>''УЛЬТУРА МОВИ''</b> — дотримання усталених мовних норм писемної та літературної мови, а також цілеспрямоване та свідоме використання мовно-виражальних засобів, які залежать від обставин спілкування та його мети. Наука про Культурне мовлення — це окрема галузь мовознавства, яка, використовуючи дані історії української літературної мови, граматики, лексикології, стилістики, словотвору, створює наукові критерії в оцінці мовних явищ. Основними складовими частинами Культури мовлення є ортологія, стилістика мови (функціональна й експресивна оцінка мовних засобів), стилістика мовлення (ступінь доцільності використання мовних засобів у тексті).
-
{{#ev:youtube|82B_LmqwQtE}}<br>Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексичне багатим, синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень, користуватися словниками. Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання. Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи і легко сприймається, зрозуміле.<br>Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.
+
{{#ev:youtube|82B_LmqwQtE}}<br>Грамотність є основою мовної культури. Тобто це дотримання загальноприйнятих літературних норм користування фонетичних, стилістичних, синтаксичних, лексичним і морфологічних засобів мови. Мовлення має бути не лише правильним, а й лексично насиченим, синтаксично багатим та різномагітним. Щоб досягти цього необхідно використовувати словники, звертати увагу на цікаві вислови та афоризми, вслухатися в живу розмову. Треба активно розвивати своє мовлення: виправляти свої помилки, вміти перебудувати висловлене, доцільно висловлюватися, письмово та усно викладати свої думки. Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, значить в неї мовлення логічне та ясне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи і легко сприймається, зрозуміле.<br>Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.
-
<br>Неабияке значення має тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Ввічливість, уважність і чемність — основна вимога мовного етикету. Від чемного привітання, шляхетного потиску руки, невимушеної, ненав'язливої розмови виграш обопільний. Лихослів'я, лицемірність, невміння вислухати колегу, навпаки, лише нервує, псує вміння вислухати колегу, навпаки, лише нервує, псує настрій. Під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно специфічних стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або стереотипи спілкування є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотних побутових ситуаціях. Тобто, набір типізованих частотних ситуацій призводить до появи набору мовленнєвих засобів, що обслуговують такі ситуації. Ступінь стандартизації одиниці знаходиться у прямій залежності від частотності її вживання.
+
<br>Вміня підтримати тему, влучність висловлювань, тон самої розмови, вміння вислуховути мають велике значення. Вимога мовного етикету - уважність, ввічливість та чемність. Ви лише виграєте від чемного привітання, вдало розпочатої теми розмови, потиску руки. Лихослів'я, лицемірність, невміння вислухати колегу, навпаки, лише нервує, псує настрій. Під мовленим етикетом розуміють стійкі формули спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певній тональності. Це стереотипи спілкування. Вони є повторюваними конструкціями, що вживаються у різних побутових ситуаціях. Тобто вони є типовими.<br>
-
[[Image:Para.jpg]]<br>В культурі мовлення виділяють:<br>- правильне мовлення;<br>- мовна майстерність.<br>Правильне мовлення - це додержання усталених мовних норм української літературної мови.<br>З цієї точки зору мова може розцінюватися як правильна (норма), так і неправильна (помилка).<br>'''''Мовна майстерність''''' - це володіння здатністю, використовуючи мовні норми, вибирати із можливих варіантів найбільш вдалий для викладення у мовленні чи на письмі своїх думок та відношень.<br>Наше спілкування постійно, раз у раз, передбачає насамперед відповідне звер-тання або вказування на ту чи іншу особу. Без цього слова мова недостатня, не-переконлива. Культура мовлення зобов'язує нашого сучасника бути уважним до вибору форми такого висловлювання, щоб виявити до когось і викликати до себе чиюсь довіру, щоб не образити, не принизити як чиюсь, так і свою гідність.
+
[[Image:Para.jpg]]<br>В культурі мовлення виділяють:<br>- правильне мовлення;<br>- мовна майстерність.<br>'''''Правильне мовлення''''' - це дотримання встановлених норм української літературної мови. З цього погляду мова може розрізнятися як правильна (норма), так і неправильна (помилка).<br>'''''Мовна майстерність''''' - це володіння здатністю, використовуючи мовні норми, вибирати із можливих варіантів найбільш вдалий для викладення у мовленні чи на письмі своїх думок та відношень.<br>Наше спілкування постійно, раз у раз, передбачає відповідне звертання або вказування на ту чи іншу особу. Без таких слів мова недостатньо переконлива. Культура мовлення зобов'язує людей бути уважними до вибору форми звертання, щоб виявити до когось і викликати до себе чиюсь довіру, щоб не образити, не принизити як чиюсь, так і свою гідність.
<br>
<br>
-
Використана література:
+
Використана література:
-
Урок на тему: Культурана мова - культурна людина., Кульчицька Л. І. учитель української мови та літератури сш № 290.
+
Урок на тему: Культурана мова - культурна людина., Кульчицька Л. І. учитель української мови та літератури сш № 290.
-
Стельмахович М. Г. Мовний етикет // Культура слова. — К., 1981.
+
Стельмахович М. Г. Мовний етикет // Культура слова. — К., 1981.
-
Збірка “Як ми говоримо” Б. Антоненко-Давидович. (Київ, 1994).
+
Збірка “Як ми говоримо” Б. Антоненко-Давидович. (Київ, 1994).
Сучасне суспільство не можливе без мови. Мова – це національне багатство, наше багатство, і тому дуже важливою є культура мови. Сьогодні мова і культура об'єднані в царині духовних цінностей кожної людини та й всього суспільства загалом. В низькій культурі мови виявляються ознаки бездуховності… І мабудь цього ніхто не буде заперечувати. Мовна неграмотність, невміння написати простий текст, перекласти його з російської мови на українську і навпаки з якоїсь причини перестали сприйматися як плями на духовності людини.
Мовна культура — це надійна та важлива опора у вираженні своєї думки, розвитку людських почуттів, у вихованні патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних та естетичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують культуру сучасних людей. Правильність мови – це дотримання літературних норм, еталоном для носіїв мови. Культура мовлення – це духовне обличчя душі людини. Культура свідчить про розвиток особистості, про ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства. Вона показує наскільки людина розвинена і може гідно представити свою мову та країну.
КУЛЬТУРА МОВИ — дотримання усталених мовних норм писемної та літературної мови, а також цілеспрямоване та свідоме використання мовно-виражальних засобів, які залежать від обставин спілкування та його мети. Наука про Культурне мовлення — це окрема галузь мовознавства, яка, використовуючи дані історії української літературної мови, граматики, лексикології, стилістики, словотвору, створює наукові критерії в оцінці мовних явищ. Основними складовими частинами Культури мовлення є ортологія, стилістика мови (функціональна й експресивна оцінка мовних засобів), стилістика мовлення (ступінь доцільності використання мовних засобів у тексті).
Грамотність є основою мовної культури. Тобто це дотримання загальноприйнятих літературних норм користування фонетичних, стилістичних, синтаксичних, лексичним і морфологічних засобів мови. Мовлення має бути не лише правильним, а й лексично насиченим, синтаксично багатим та різномагітним. Щоб досягти цього необхідно використовувати словники, звертати увагу на цікаві вислови та афоризми, вслухатися в живу розмову. Треба активно розвивати своє мовлення: виправляти свої помилки, вміти перебудувати висловлене, доцільно висловлюватися, письмово та усно викладати свої думки. Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, значить в неї мовлення логічне та ясне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи і легко сприймається, зрозуміле. Грамотне, багате мовлення — не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову.
Вміня підтримати тему, влучність висловлювань, тон самої розмови, вміння вислуховути мають велике значення. Вимога мовного етикету - уважність, ввічливість та чемність. Ви лише виграєте від чемного привітання, вдало розпочатої теми розмови, потиску руки. Лихослів'я, лицемірність, невміння вислухати колегу, навпаки, лише нервує, псує настрій. Під мовленим етикетом розуміють стійкі формули спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у певній тональності. Це стереотипи спілкування. Вони є повторюваними конструкціями, що вживаються у різних побутових ситуаціях. Тобто вони є типовими.
В культурі мовлення виділяють: - правильне мовлення; - мовна майстерність. Правильне мовлення - це дотримання встановлених норм української літературної мови. З цього погляду мова може розрізнятися як правильна (норма), так і неправильна (помилка). Мовна майстерність - це володіння здатністю, використовуючи мовні норми, вибирати із можливих варіантів найбільш вдалий для викладення у мовленні чи на письмі своїх думок та відношень. Наше спілкування постійно, раз у раз, передбачає відповідне звертання або вказування на ту чи іншу особу. Без таких слів мова недостатньо переконлива. Культура мовлення зобов'язує людей бути уважними до вибору форми звертання, щоб виявити до когось і викликати до себе чиюсь довіру, щоб не образити, не принизити як чиюсь, так і свою гідність.
Використана література:
Урок на тему: Культурана мова - культурна людина., Кульчицька Л. І. учитель української мови та літератури сш № 290.
Стельмахович М. Г. Мовний етикет // Культура слова. — К., 1981.
Збірка “Як ми говоримо” Б. Антоненко-Давидович. (Київ, 1994).
