Версия 11:49, 17 ноября 2010

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 10 клас. Повні уроки>>Всесвітня історія 10 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Особливості італійського фашизму. Повні уроки

Тема:  Особливості італійського фашизму.

Мета: Описати встановлення та особливості Фашизму в Італії

Структура уроку:

1. Опитування дошнього завдання

2. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.

3. Дискусія робота  по групам

4. Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.1 Історія фашизму в Італії

 Вся історія фашизму в Італії поставлена у залежність від діяльності тільки однієї людини - Муссоліні, харизматичного лідера. Особистість Муссоліні, на думку цього автора має вирішальне значення для розуміння фашизму. Вона є унітарним синтезуючим моментом, що дозволяє прослідкувати зв’язок між фашистським рухом і режимом.

Найцікавіше у фашизмі можна виявити, коли дивитися зсередини. За своєю сутністю, фашизм є авторитарною партією, як і багато інших; украй антидемократичною, як ведеться у всіх ультраправих і лівих; націоналістичною, як і інших угруповань; революційною, як комуністи, соціалісти, реалісти, карлісти та інші. Основними рисами фашизму є насильство і протизаконність. 

Кожний революційний рух захоплює владу протизаконним шляхом; але фашизм відзначається тим, що не тільки незаконно захоплює владу, а й, утвердившись в ній, здійснює її також незаконно. Це радикально різнить його від усіх інших революційних рухів. 

Муссоліні намагався зберегти парламентський апарат, але не для того, щоб надати  законності своєму врядуванню. Він завжди наголошував, що не чіпатиме парламент, доки він буде слухняний. 

Фашизм правує силою своїх співвітчизників (300.000 гамівних сорочок) і у відповідь на запитання про норму права показує на загони своїх бойовиків. Чорносорочечники - це, так би мовити, кінська сила, динамічний підрозділ італійської політики, та аж ніяк не норма політичного права. Фашизм не претендує правити за допомогою права, навіть не прагне бути законним. У цьому, на мою думку, його неабияка своєрідність чи принаймні особливість і, додав би, головна засада й сила. Саме таке визначення фашизму дав відомий мислитель і сучасник подій Х. Ортега-і-Гассет.

Говорячи про передумови становлення фашизму в Італії, слід зазначити, що в 1919-1920 рр. фашисти ще не були значною силою. Зростанню впливу фашистів сприяли вимоги захоплення силою тих територій, які Антанта, обіцяла, але не віддала Італії. Так, вони зробили своїм прапором вимогу приєднати до Італії порт Ф’юме (нині Рієка) на Адріатичному морі, і багато хто з них входив до складу легіону, що очолювався поетом Габріеле д'Аннунцио, який восени 1919 р. захопив Ф’юме. Такі акції і пропаганда створювали фашистам ореол патріотів.

Фашистська історіографія створила легенду, ніби фашисти захопили владу силою. Насправді, як зазначає переважна більшість вітчизняних дослідників, не було ніякого “походу на Рим”, не було ніякої боротьби - уряд боязко пішов у відставку, король відмовився спрямувати проти фашистів війська. Більш того, він запропонував фашистам 4 портфелі в новому кабінеті, коли ж дуче відкинув цю пропозицію, вважаючи, що цього мало, король запросив його прибути до Риму і очолити уряд. Муссоліні приїхав поїздом з Мілана і 30 жовтня з'явився в палац у фашистській формі - чорна сорочка, шапка з китичкою - із списком свого кабінету, і лише тоді, коли він вже був главою уряду, загони фашистів вступили в столицю. Політичні партії, окрім комуністів, не наважилися підняти проти них голос. З'явившись перед парламентом, Муссоліні одержав вотум довір'я - за нього проголосували ліберали і католики.

Прихід фашистів до влади, хоча і вдягнувся у форму парламентської законності, не був звичною зміною уряду. Це був санкціонований фінансовими та клерикальними колами державний переворот, з якого почався процес ліквідації демократичного ладу і його заміни тоталітарним фашистським режимом - диктатурою фінансового капіталу і великих поміщиків. Італія стала першою європейською країною, де затвердився фашизм.

Муссоліні не зважився відразу встановити необмежену диктатуру. Він побоювався відновлення революції В свій перший кабінет, прагнучи додати йому респектабельність, він включив ряд відомих політичних діячів - лібералів і католиків, зберіг монархію, хоча роль Віктора-Еммануїла III була практично зведена до нуля. Перехід до диктатури здійснювався поступово, протягом декількох років. 

Провозглашение Италии империей

  1.2 Завдання фашизації

  Завдання суцільної фашизації Італії Б. Муссоліні поставив у 1925 р. За його задумом усі без винятку італійці повинні були проникнутись фашистським світоглядом і виробити фашистську поведінку. При цьому Б. Муссоліні реально враховував традиційно високий авторитет у країні католицької церкви. Ніколи не будучи ревносним католиком, він 1929 р. уклав з Папою Римським Пієм XI т. зв. Лютеранський пакт, за яким в обмін на визнання останнім Італійського королівства Ватикан отримав статус самостійної держави. У школах було збережено викладання Закону Божого й легалізовувалася діяльність єдиної нефашистської партії «Католицька дія».

Подписание Латеранской соглашения(Конкордата) между Папой Римским и Б. Муссолини

   Державну поліцію було замінено фашистською міліцією, яка хоча й присягала королю, але виконувала лише накази дуче; на таємну поліцію ОВРА (Муссоліні порівнював її з «жахливим драконом») було покладено завдання проведення тотального шпигунства, провокацій і терору. Для контролю над діяльністю префектів та керівників великих державних підприємств і закладів до них приставлялися фашистські комісари, які після проведених Б. Муссоліні партійних чисток прагли за всяку ціну догодити дуче.

   У 1926 р. фашисти запровадили новий виборчий закон, за яким партія, яка набирала на виборах понад половину голосів, отримувала з місць у парламенті. При цьому, правом висувати кандидатів у депутати були наділені лише загальнонаціональні фашистські організації. Новий закон фактично монополізував владу за фашистською партією. Проте головні важелі залишалися в Б. Муссоліні, який, окрім того, що був головою уряду, до 1929 р. особисто очолював 8 з 13 міністерств.

   Для збільшення своєї популярності та не бажаючи ділити владу з кримінальним світом, Б. Муссоліні завдав серйозного удару по сицилійській мафії, від якого вона прийшла до тями лише після Другої світової війни.

   Режим доклав чимало зусиль для розвитку спорту в країні; за часи тоталітаризму в Італії було споруджено стадіонів та палаців спорту більше, ніж за всю її попередню історію. Улюбленим видом спорту Б. Муссоліні був бокс, який він проголосив «винятково фашистським засобом самовираження». 

   Справі фашизації повинна була служити й культура. Наслідуючи Наполеона, в 1926 р. Б. Муссоліні віддав наказ про заснування Італійської академії, кандидатури до якої він відібрав особисто.

     Для виховання молоді в дусі відданості фашизму й особисто дуче на вимогу Б. Муссоліні було переписано шкільну програму з історії. Відтепер велика увага приділялася Давньому Риму - «найвеличнішій імперії світу». 

Муссоліні охоплювали амбіції - відродити подібність Римської імперії, захопити обширні території в Африці, відібрати біля Франції Ніццу і Савойю, перетворити Балкани на сферу свого впливу, а Середземне море - в “наше море”, “mare nostrum”, як називали його римляни. 

Фашизм заохочував втручання держави в економічне життя, зрощення монополій з державним апаратом. В Італії створювалися державно-монополістичні об'єднання, найбільшим з них був Інститут промислової реконструкції (ІРІ), який сприяв зростанню монополій, заохочував розвиток промисловості і узяв під контроль значну частину військової і важкої індустрії.

Дискусія на тему: Муссоліні та його політика

Домашнє завдання:

1) Підготувати реферат на тему: "Муссоліні в історії"

2) Описати встановлення влади фашизму та партії в Італії

3) Міжнародна політика Італії

Список використаної літератури:

За основу взятий  тематичний план вчителя історії г. Запорожья Елена Белая

За основу взятий урок з Всесвітньої історії Яковлева Дениса Александровича (Росія) 

Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія: Навч. посіб. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: “Знання”

Шляхтун П.П. Політологія  Підручник. – К.: Либідь, 2002

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія 2010 рік 

Рожик М.Є , Ерстенюк М.І., Пасічник М С., Сухий О М., Федик 1. Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Частина перша. Нові часи 

Скомпоновано та відредактовано Муха О.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.