Як з'явилися квіти-незабудки.Повні уроки - История изменений

User13 в 20:17, 13 августа 2012

2012-08-13T20:17:42Z

← Предыдущая		Версия 20:17, 13 августа 2012
Строка 9:		Строка 9:
	<span style="font-weight: bold;">Тип уроку: навчально-пізнавальний.</span> <br>		<span style="font-weight: bold;">Тип уроку: навчально-пізнавальний.</span> <br>

-	<br>   На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».<br>   Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.<br>   Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й  викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле. <br>   «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають  старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ... <br>   Настає хвилина розлуки.  Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...    І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.  Це були перші незабудки.  Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене».	+	<br>   На сьогоднішньому [[Повні_уроки\|'''уроці''']] ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».<br>   Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.<br>   Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й  викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле. <br>   «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають  старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ... <br>   Настає хвилина розлуки.  Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...    І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.  Це були перші незабудки.  Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене».

-	{{#ev:youtube\| 2PlD6hN7fSw&feature }}<br>    Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br> - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br> - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br> - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця. <br> - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br> - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br> Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br> - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br> - Не забудь! <br> - Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:  <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину.	+	{{#ev:youtube\| 2PlD6hN7fSw&feature }}<br>    Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br> - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні [[Відділ_Квіткові._Повні_уроки\|'''квіти''']].  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br> - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br> - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця. <br> - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br> - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br> Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br> - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br> - Не забудь! <br> - Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:  <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою [[Тема_26._Твоя_країна_—_Україна._Символи_держави.\|'''Батьківщину''']].

	{{#ev:youtube\| CcycJMzl0zQ&feature }}<br>  '''А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?'''<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]		{{#ev:youtube\| CcycJMzl0zQ&feature }}<br>  '''А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?'''<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]

User11 в 12:11, 11 марта 2011

2011-03-11T12:11:15Z

← Предыдущая		Версия 12:11, 11 марта 2011
Строка 31:		Строка 31:
	#Список використаних джерел:		#Список використаних джерел:
	#Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ		#Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ
-	#Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі ~~українська література~~ сш № 55 м.Львів	+	#Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі української літератури сш № 55 м.Львів
	#Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.		#Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.
	# Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.		# Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.
Строка 39:		Строка 39:
	<br><br>		<br><br>

-	''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>~~Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку~~, [http://xvatit.com/~~index.php?do=feedback напишите нам~~]~~. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки~~ и ~~пожелания к урокам~~, ~~смотрите здесь -~~ [http://xvatit.com/~~forum~~/ ~~Образовательный форум~~].	+	''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>----
		+
		+	'''<u>Над уроком працювали</u>'''
		+
		+	учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ
		+
		+	учителі української літератури сш № 55 м.Львів
		+
		+	Дідковська І.П.
		+
		+	----
		+
		+
		+
		+	Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>
		+

	[[Category:Українська_література_3_клас]]		[[Category:Українська_література_3_клас]]

Ирина в 14:13, 21 декабря 2010

2010-12-21T14:13:28Z

← Предыдущая		Версия 14:13, 21 декабря 2010
Строка 15:		Строка 15:
	{{#ev:youtube\| CcycJMzl0zQ&feature }}<br>  '''А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?'''<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]		{{#ev:youtube\| CcycJMzl0zQ&feature }}<br>  '''А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?'''<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]

-	'''~~Молодцы~~. А назву цієї квітки ви знаєте?'''<br>2. [[Image:Nn9.JPEG]]	+	'''Молодці. А назву цієї квітки ви знаєте?'''<br>2. [[Image:Nn9.JPEG]]

	'''Добре. Молодці.'''<br>3. [[Image:Nn10.JPEG]]		'''Добре. Молодці.'''<br>3. [[Image:Nn10.JPEG]]

-	'''~~Продовжемо~~.'''<br>4.[[Image:Nn12.JPEG]]	+	'''Продовжуємо.'''<br>4.[[Image:Nn12.JPEG]]

	'''А назву цих квіток напевно знають всі.'''<br>5.[[Image:Nn13.JPEG]]<br>'''Молодці! Ну а тепер остання квітка:'''<br>[[Image:Nn1.JPEG]]		'''А назву цих квіток напевно знають всі.'''<br>5.[[Image:Nn13.JPEG]]<br>'''Молодці! Ну а тепер остання квітка:'''<br>[[Image:Nn1.JPEG]]

-	'''Молодці! Гарно справилися з завданням.'''	+	'''Молодці! Гарно справилися з завданням.'''

	{{#ev:youtube\| KnXhDwaXu3A }}		{{#ev:youtube\| KnXhDwaXu3A }}

-	<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів	+	<br>

-	Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.~~<br>~~ Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.~~<br>~~Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.~~<br>~~Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.~~<br>~~<br><br>	+	#Список використаних джерел:
		+	#Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ
		+	#Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів
		+	#Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.
		+	# Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.
		+	#Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.
		+	#Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.
		+
		+	<br><br>

	''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].		''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

	[[Category:Українська_література_3_клас]]		[[Category:Українська_література_3_клас]]

User3 в 07:54, 21 декабря 2010

2010-12-21T07:54:50Z

← Предыдущая		Версия 07:54, 21 декабря 2010
Строка 13:		Строка 13:
	{{#ev:youtube\| 2PlD6hN7fSw&feature }}<br>    Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br> - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br> - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br> - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця. <br> - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br> - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br> Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br> - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br> - Не забудь! <br> - Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:  <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину.		{{#ev:youtube\| 2PlD6hN7fSw&feature }}<br>    Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br> - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br> - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br> - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця. <br> - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br> - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br> Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br> - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br> - Не забудь! <br> - Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:  <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину.

-	{{#ev:youtube\| CcycJMzl0zQ&feature }}<br>   А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]	+	{{#ev:youtube\| CcycJMzl0zQ&feature }}<br>  '''А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?'''<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]

-	Молодцы. А назву цієї квітки ви знаєте?<br>2. [[Image:Nn9.JPEG]]	+	'''Молодцы. А назву цієї квітки ви знаєте?'''<br>2. [[Image:Nn9.JPEG]]

-	Добре. Молодці.<br>3. [[Image:Nn10.JPEG]]	+	'''Добре. Молодці.'''<br>3. [[Image:Nn10.JPEG]]

-	Продовжемо.<br>4.[[Image:Nn12.JPEG]]	+	'''Продовжемо.'''<br>4.[[Image:Nn12.JPEG]]

-	А назву цих квіток напевно знають всі.<br>5.[[Image:Nn13.JPEG]]<br>Молодці! Ну а тепер остання квітка:<br>[[Image:Nn1.JPEG]]	+	'''А назву цих квіток напевно знають всі.'''<br>5.[[Image:Nn13.JPEG]]<br>'''Молодці! Ну а тепер остання квітка:'''<br>[[Image:Nn1.JPEG]]

-	Молодці! Гарно справилися з завданням.	+	'''Молодці! Гарно справилися з завданням.'''

	{{#ev:youtube\| KnXhDwaXu3A }}		{{#ev:youtube\| KnXhDwaXu3A }}

-	<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів	+	<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів

	Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br><br><br>		Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br><br><br>

User3 в 14:50, 17 декабря 2010

2010-12-17T14:50:52Z

← Предыдущая		Версия 14:50, 17 декабря 2010
Строка 27:		Строка 27:
	{{#ev:youtube\| KnXhDwaXu3A }}		{{#ev:youtube\| KnXhDwaXu3A }}

-	<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br>~~Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.~~<br><br>	+	<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів
		+
		+	Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br><br><br>

	''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].		''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

	[[Category:Українська_література_3_клас]]		[[Category:Українська_література_3_клас]]

User3 в 11:05, 10 декабря 2010

2010-12-10T11:05:03Z

← Предыдущая		Версия 11:05, 10 декабря 2010
Строка 1:		Строка 1:
-	[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|'''Гіпермаркет Знань''']]'''>>'''[[Українська література\|'''Українська література''']]'''>>'''[[Українська література 3 клас. Повні уроки\|'''Українська література 3 клас.Повні уроки''']]'''>> Українська література: Як з'явилися квіти незабудки. Повні уроки'''	+	[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|'''<metakeywords>Українська література 3 клас,Повні уроки, Тема Як з'явилися квіти незабудки.</metakeywords>Гіпермаркет Знань''']]'''>>'''[[Українська література\|'''Українська література''']]'''>>'''[[Українська література 3 клас. Повні уроки\|'''Українська література 3 клас.Повні уроки''']]'''>> Українська література: Як з'явилися квіти незабудки. Повні уроки'''

	<span style="font-weight: bold;">Тема: Як з’явилися квіти незабудки.</span>		<span style="font-weight: bold;">Тема: Як з’явилися квіти незабудки.</span>
Строка 29:		Строка 29:
	<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br>Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br><br>		<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br>Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br><br>

-	''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].	+	''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
-	[[~~категория~~: ~~Українська література 3 клас~~]]	+
		+	[[Category:Українська_література_3_клас]]

User3 в 11:02, 10 декабря 2010

2010-12-10T11:02:58Z

← Предыдущая		Версия 11:02, 10 декабря 2010
Строка 25:		Строка 25:
	Молодці! Гарно справилися з завданням.		Молодці! Гарно справилися з завданням.

-	{{#ev:youtube\| KnXhDwaXu3A }}	+	{{#ev:youtube\| KnXhDwaXu3A }}

	<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br>Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br><br>		<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br>Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br><br>

	''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].		''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
		+	[[категория: Українська література 3 клас]]

User3 в 11:00, 10 декабря 2010

2010-12-10T11:00:30Z

← Предыдущая		Версия 11:00, 10 декабря 2010
Строка 9:		Строка 9:
	<span style="font-weight: bold;">Тип уроку: навчально-пізнавальний.</span> <br>		<span style="font-weight: bold;">Тип уроку: навчально-пізнавальний.</span> <br>

-	<br>   На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».<br>   Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.<br>   Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й  викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле. <br>   «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають  старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ... <br>   Настає хвилина розлуки.  Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...    І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.  Це були перші незабудки.  Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене». <br>    Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br> - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br> - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br> - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця. <br> - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br> - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br> Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br> - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br> - Не забудь! <br> - Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:  <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину.	+	<br>   На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».<br>   Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.<br>   Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й  викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле. <br>   «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають  старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ... <br>   Настає хвилина розлуки.  Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...    І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.  Це були перші незабудки.  Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене».
		+
		+	{{#ev:youtube\| 2PlD6hN7fSw&feature }}<br>    Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br> - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br> - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br> - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця. <br> - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br> - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br> Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br> - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br> - Не забудь! <br> - Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:  <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину.

	{{#ev:youtube\| CcycJMzl0zQ&feature }}<br>   А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]		{{#ev:youtube\| CcycJMzl0zQ&feature }}<br>   А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]
Строка 22:		Строка 24:

	Молодці! Гарно справилися з завданням.		Молодці! Гарно справилися з завданням.
		+
		+	{{#ev:youtube\| KnXhDwaXu3A }}

	<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br>Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br><br>		<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br>Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br><br>

	''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].		''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

User3 в 10:01, 10 декабря 2010

2010-12-10T10:01:21Z

← Предыдущая		Версия 10:01, 10 декабря 2010
Строка 9:		Строка 9:
	<span style="font-weight: bold;">Тип уроку: навчально-пізнавальний.</span> <br>		<span style="font-weight: bold;">Тип уроку: навчально-пізнавальний.</span> <br>

-	<br>   На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».<br>   Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.<br>   Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й  викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле. <br>   «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають  старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ... <br>   Настає хвилина розлуки.  Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...    І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.  Це були перші незабудки.  Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене». <br>    Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br> - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br> - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br> - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця. <br> - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br> - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br> Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br> - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br> - Не забудь! <br> - Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:  <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину. <br>   А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]	+	<br>   На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».<br>   Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.<br>   Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й  викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле. <br>   «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають  старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ... <br>   Настає хвилина розлуки.  Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...    І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.  Це були перші незабудки.  Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене». <br>    Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br> - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br> - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br> - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця. <br> - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br> - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br> Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br> - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br> - Не забудь! <br> - Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:  <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину.
		+
		+	{{#ev:youtube\| CcycJMzl0zQ&feature }}<br>   А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]

	Молодцы. А назву цієї квітки ви знаєте?<br>2. [[Image:Nn9.JPEG]]		Молодцы. А назву цієї квітки ви знаєте?<br>2. [[Image:Nn9.JPEG]]
Строка 19:		Строка 21:
	А назву цих квіток напевно знають всі.<br>5.[[Image:Nn13.JPEG]]<br>Молодці! Ну а тепер остання квітка:<br>[[Image:Nn1.JPEG]]		А назву цих квіток напевно знають всі.<br>5.[[Image:Nn13.JPEG]]<br>Молодці! Ну а тепер остання квітка:<br>[[Image:Nn1.JPEG]]

-	Молодці! Гарно справилися з завданням.	+	Молодці! Гарно справилися з завданням.

	<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br>Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br><br>		<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br>Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br><br>

	''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].		''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

User3 в 09:53, 10 декабря 2010

2010-12-10T09:53:52Z

← Предыдущая		Версия 09:53, 10 декабря 2010
Строка 9:		Строка 9:
	<span style="font-weight: bold;">Тип уроку: навчально-пізнавальний.</span> <br>		<span style="font-weight: bold;">Тип уроку: навчально-пізнавальний.</span> <br>

-	<br>   На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».<br>   Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.<br>   Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й  викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле. <br>   «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають  старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ... <br>   Настає хвилина розлуки.  Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...    І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.  Це були перші незабудки.  Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене». <br>    Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br> - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br> - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br> - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця. <br> - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br> - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br> Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br> - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br> - Не забудь! <br> - Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:  <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину. <br>   А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]	+	<br>   На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимося з чудовою казкою «Про що розповіли Незабудки» , яку написав І. Калинець. В цій чарівній казці розповідається про маленьку дівчинку, про її розмову з квітами, і про те як взагалі з’явилися ці дивні квіти , з не менш дивною назвою «Незабудки».<br>   Є багато легенд, які розповідають нам про ці чарівні квіти, про те як вони взагалі з’явилися.<br>   Одна з давньогрецьких легенд оповідає, що сльози Егле, нареченої пастушка Лікаса, й  викликали до життя блакитні незабудки. У Греції незабудки називають світло-блакитними очима пастушки Егле. <br>   «Лікас і Егле були найкрасивішою парочкою з усіх пастухів і пастушок Аркадії, а їх любов і вірність на узбережжях річки Алфея увійшли навіть у приказку. Але ось одного разу Лікас отримує суворий наказ від батька негайно повернутись додому і вступити у спадок, залишений йому його померлим дядьком. Тоді у бідної Егле зароджується сумнів: як би Лікас, розбагатівши, не зрадив її і, захопившись якою-небудь міською красунею, про вміння яких закохувати в себе так багато розповідають  старі пастухи, не покинув її? Але вона не ризикує відкрити йому своє побоювання і застерегти його, так як боїться, як би недовірливість не образила його, а між тим серце її розривається від горя на частини ... <br>   Настає хвилина розлуки.  Лікас міцно тисне руку Егле і ніжно її обіймає. Схвильована до глибини душі Егле не може утриматися від сліз, і декілька великих крапель з її чудових, світло-синіх очей котяться на траву біля її ніг ...    І о диво! Кожна з цих сліз перетворюється блакитну, як і очі, з яких вона падає, квітку.  Це були перші незабудки.  Егле поступово зриває їх і мовчки передає своєму коханому, але Лікасу сенс їх зрозумілий і він називає їх: «Не забудь мене». <br>    Є і ще одна давньогрецька легенда. <br>   Багато-багато років тому жила-була дівчинка з прекрасними, як небо, блакитними очима. Батько з матір'ю так сильно любили свою дочку, що ніяк не могли придумати їй підходящого імені.  Сусіди теж обожнювали красиву дівчинку, ласкаво називаючи її Голубоглазкою.  Поруч, по сусідству, жив хлопчик з яскравими, як полум'я, волоссям, і звали його Вогником.  Грали дружно Голубоглазка з Вогником з ранку до вечора, поки не виросли. Розлучаючись, блакитноока дівчинка кожен раз говорила своєму другові: "Не забудь мене". А той відповідав: "Не забуду я тебе, незабудочка моя!" <br>    Пішов одного разу Вогник в ліс по дрова, вибрав там суху осику і вдарив по ній сокирою: "Суха, гарно горіти буде", - вирішив він.  А сокира як відскочить від дерева і прямо йому по ногах. Поморщився він від болю, замахнувся вдруге, а сокира знову вирвався з рук і знову його по ногах! Розсердився Вогник, втретє вдарив. <br>- Все одно у вогні згориш! <br>Як тільки він це промовив, звідкись згори долинув скрипучий старечий голос: <br> - Я-то не згорю, а от ти яскравим полум'ям горіти будеш-ш-ш! <br>  І тут звідкись налетів обпалюючий вітер, і волосся спалахнули на його голові. Воно горіло яскравим полум'ям, бризкаючи всюди іскрами. І там, куди вони потрапило, в траві спалахнули вогненні квіти.  Тут зверху, розірвавши тишу, зірвався самотній страшний регіт,  від якого вогники затремтіли на своїх тонких ніжках і жалібно задзвеніли.  Плакуча верба, яка все бачила, так і залилася гіркими сльозами від жалю до хлопчика. <br>   Тим часом Голубоглазка скрізь шукала свого друга, і серце привело її до того місця.  Плакуча верба розповіла їй про все, що сталося. Голубоглазка гірко заплакала, а верба вкрила її своїми м'якими гілками. Коли та трохи заспокоїлася, вона повідала їй одну стару історію. <br> - Сто років тому жив у лісі один Чаклун, і була у нього дочка, зліше якій нікого на світло не було.  Ні птахам, ні звірам, ні самому батькові не було від неї спокою. І от коли вона задумала спалити ліс, Чаклун не витримав і перетворив її в стару суху осику, щоб зла більше нікому не робила.  І згнила б так вона всіма забута, та тільки сокира Огонька розбудила  в ній злу силу.  - - Що ж мені тепер робити? - Закричала в розпачі Голубоглазка. <br>- Іди скоріше звідси, поки не пізно, - тривожно зашепотіла Плакуча верба. <br> - Нікуди я не піду. Я розтоплю її крижане серце! - Закричала Голубоглазка. Вона хотіла підняти із землі сокиру, але чомусь не змогла навіть зрушити її  з місця. <br> - Віддай мені його, зла розлучниця!- Скрикнула Голубоглазка і стала щосили бити кулаками по сухому дереву. <br>   Але стара Осика, зачаївшись, мовчала. Впала тоді Голубоглазка на траву і, поливаючи сльозами землю, до самої ночі благала чаклунку допомогти їй.  У цей час викотився з-за лісу місяць і освітив галявину, на якій то там, то тут спалахували яскравими ліхтариками вогники. <br> - Вгадаєш, який твій, тоді він вічно буде з тобою, - пролунав зверху старечий голос. <br>- Вони всі мої квіти-вогники!- Закричала Голубоглазка і вдарилася головою об сухий стовбур осики. <br> Стара чаклунка простогнала, ніби щось надломилося в ній, і, ледь повертаючи сухими гілками, проскрипіла: <br> - Коли так хочеш, так живи з ним назавжди! <br>І знову налетів обпалюючий вітер, і згоріла дівчинка в яскравому полум'ї, як згорів її коханий, тільки очі її блакитні на траві залишилися. На цей раз довго дув палаючий вітер, і зла чаклунка не змогла його зупинити. Так сама, тріскотячи на весь ліс, згоріла в яскравому полум'ї.  І відразу стало тихо. Вище піднялася місяць і освітив весь ліс. <br>   Поруч з вогниками зарясніли блакитні квіти. З тих пір завжди разом Вогник з Голубоглазкою.  Опівночі, коли ліс спить і яскраво світить місяць, можна почути ледь вловимий шепіт. Прислухайтесь! <br> - Не забудь! <br> - Не забуду ніколи, незабудочка моя! <br>Це квіти перемовляються між собою. Вони теж люблять один одного. <br>   Є ще одна легенда, як з’явилася назва чарівних квіток.<br>   Одного разу богиня квітів Флора спустилася на землю і стала обдаровувати квіти іменами. Всім квітам дала ім'я, нікого не образила і хотіла піти, але раптом почула за спиною слабкий голосок:  <br>- Не забудь мене, Флора! Дай і мені яке-небудь ім'я! <br>Озирнулася Флора - нікого не видно. Знову захотіла піти, але голосок повторився: <br>- Не забудь мене, Флора! Дай мені, будь ласка, ім'я! І тут тільки Флора помітила в різнотрав'ї маленьку блакитну квітку. <br>- Добре, - сказала богиня, - будь Незабудкою. Разом з іменем я наділяю тебе чудесною силою - ти будеш повертати пам'ять тим людям, які почнуть забувати своїх близьких або свою Батьківщину. <br>   А тепер давайте трішки пограємося у гру : «Відгадай квітку». Я буду вам показувати картинки квітів, а ваше завдання відгадати назву.<br>Отож розпочнемо.<br>Яку назву має ця квітка?<br>1.[[Image:Nn8.JPEG]]

-	Молодцы. А назву цієї квітки ви знаєте?<br>2. [[Image:Nn9.JPEG]]	+	Молодцы. А назву цієї квітки ви знаєте?<br>2. [[Image:Nn9.JPEG]]

-	Добре. Молодці.<br>3. [[Image:Nn10.JPEG]]	+	Добре. Молодці.<br>3. [[Image:Nn10.JPEG]]

-	Продовжемо.<br>4.[[Image:Nn12.JPEG]]	+	Продовжемо.<br>4.[[Image:Nn12.JPEG]]

	А назву цих квіток напевно знають всі.<br>5.[[Image:Nn13.JPEG]]<br>Молодці! Ну а тепер остання квітка:<br>[[Image:Nn1.JPEG]]		А назву цих квіток напевно знають всі.<br>5.[[Image:Nn13.JPEG]]<br>Молодці! Ну а тепер остання квітка:<br>[[Image:Nn1.JPEG]]
		+
		+	Молодці! Гарно справилися з завданням.

	<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br>Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br><br>		<br>Список використаних джерел: <br>Урок на тему : «Квіти і ми» учителі української мови та літератури, сш №180, м. Київ<br>Урок на тему : «Про що розповіла незабудка» учителі українська література сш № 55 м.Львів<br>Савченко О.Я.   Читанка Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с.<br>Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл.  - К.: Освіта  2003. - 295c.<br>Коршун Р.П.  ,. Легенди. Т.: Богдан 2009. - 213с.<br> Мельник В.В.  Квітковий світ К: Веселка» 2006.- 125 с.<br><br>

	''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].		''Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.'' <br><br>Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].