Хімія уроки - История изменений

User11 в 12:37, 13 апреля 2012

2012-04-13T12:37:06Z

Ирина в 12:23, 24 февраля 2011

2011-02-24T12:23:24Z

← Предыдущая		Версия 12:23, 24 февраля 2011
Строка 1:		Строка 1:
	[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|'''Гіпермаркет Знань''']]'''>>[[Хімія\|Хімія]]'''		[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|'''Гіпермаркет Знань''']]'''>>[[Хімія\|Хімія]]'''

-	[[Image:Search Computer.jpg\|left\|Search Computer.jpg]]~~ ~~ '''Визначення терміну''' <br>	+	[[Image:Search Computer.jpg\|left\|Search Computer.jpg]] '''Визначення терміну''' <br>

-	[[Хімія\|Хімія]] — наука, котра вивчає речовини, їх будову, властивості, застосування і перетворення речовин. Дана наука досліджує молекулярно-атомні перетворення речовин, тобто, при яких молекули одних речовин руйнуються, а на їх місці утворюються молекули інших речовин з новими властивостями. <br>	+	[[Хімія\|'''Хімія''']] — наука, котра вивчає речовини, їх будову, властивості, застосування і перетворення речовин. Дана наука досліджує молекулярно-атомні перетворення речовин, тобто, при яких молекули одних речовин руйнуються, а на їх місці утворюються молекули інших речовин з новими властивостями. <br>

	Сьогодні не можна назвати жодної сфери виробництва, де б людина не стикалася з хімією. Практично все життя суспільства пов'язані з численними речовинами, що нас оточують, і хімічними процесами, що відбуваються навколо нас і всередині нас. Хімічними знаннями повинна володіти кожна цивілізована людина. Без них неможливаекологічно грамотна поведінка в побуті, в природі, на виробництві.		Сьогодні не можна назвати жодної сфери виробництва, де б людина не стикалася з хімією. Практично все життя суспільства пов'язані з численними речовинами, що нас оточують, і хімічними процесами, що відбуваються навколо нас і всередині нас. Хімічними знаннями повинна володіти кожна цивілізована людина. Без них неможливаекологічно грамотна поведінка в побуті, в природі, на виробництві.

User11 в 14:26, 16 февраля 2011

2011-02-16T14:26:43Z

Внесённые изменения

User11 в 14:20, 16 февраля 2011

2011-02-16T14:20:34Z

← Предыдущая		Версия 14:20, 16 февраля 2011
Строка 84:		Строка 84:
	[[Хімія\|Хімія]] в Україні <br>		[[Хімія\|Хімія]] в Україні <br>

-	[[Image:Химия в украине.JPG]]	+	[[Image:Химия в украине.JPG\|center]]

	Хімічні знання в Україні використовували давно: при з виготовленні і використанні металів, їхніх сплавів, емалей, пороху тощо. Значну роль у розвитку хімічних наук за нових часів в Україні мали наукові товариства природознавців, які існували в Харкові, Києві та Одесі. <br>		Хімічні знання в Україні використовували давно: при з виготовленні і використанні металів, їхніх сплавів, емалей, пороху тощо. Значну роль у розвитку хімічних наук за нових часів в Україні мали наукові товариства природознавців, які існували в Харкові, Києві та Одесі. <br>
Строка 94:		Строка 94:
	У 1850—1860-их роках у Львівському університеті проводились досліди з органічної та аналітичної хімії . Тут працювали такі вчені як Л. Пебаль, С. Толлочко, Віктор Кемула , Е. Ліннеман. В кінці 19 — на початку 20 століття В Одеському університеті на ниві органічної хімії працювали Петро Григорович Мелікішвілі, Микола Дмитрович Зелінський Ф. Шведов, з О. Саханов, А. Рабинович , О. Фрумкін, Л. Писаржевський. Визначним українським біохіміком у Віденському університеті наприкінці 19 століття був І. Горбачевський. <br>		У 1850—1860-их роках у Львівському університеті проводились досліди з органічної та аналітичної хімії . Тут працювали такі вчені як Л. Пебаль, С. Толлочко, Віктор Кемула , Е. Ліннеман. В кінці 19 — на початку 20 століття В Одеському університеті на ниві органічної хімії працювали Петро Григорович Мелікішвілі, Микола Дмитрович Зелінський Ф. Шведов, з О. Саханов, А. Рабинович , О. Фрумкін, Л. Писаржевський. Визначним українським біохіміком у Віденському університеті наприкінці 19 століття був І. Горбачевський. <br>

-	З радянського періоду більшість наукових праць почали проводитись в університетах та політехнічних інститутах. На цій ниві важливою ланкою стали інститути АН УРСР (нині АНУкраїни), які нині й репрезентують найвищий рівень хімічної науки в Україні. Сьогодні Академія Наук співпрацює з університетами, політехнічними інститутами та іншими дослідними цетрами, координуючи їх працю у визначених завданнях.	+	З радянського періоду більшість наукових праць почали проводитись в університетах та політехнічних інститутах. На цій ниві важливою ланкою стали інститути АН УРСР (нині АНУкраїни), які нині й репрезентують найвищий рівень хімічної науки в Україні. Сьогодні Академія Наук співпрацює з університетами, політехнічними інститутами та іншими дослідними цетрами, координуючи їх працю у визначених завданнях.
		+
		+	----
		+
		+	<sup>Конспекти уроків, реферати та курсові роботи з '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Хімії]]''', підручник хімія, уроки хімії, реферати з хімії, '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|тести з хімії]]''', відповіді на тести з хімії, хімія в школі, гдз з хімії, розробки уроків з хімії, домашні завдання хімія, хімія курс, план уроку по хімії, хімія відповіді, онлайн хімія, '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|книги по хімії]]'''</sup>
		+
		+	<br>

User11 в 14:18, 16 февраля 2011

2011-02-16T14:18:13Z

← Предыдущая		Версия 14:18, 16 февраля 2011
Строка 70:		Строка 70:
	У 1828 німецький хімік Фрідріх Велер отримав сечовину — продукт життєдіяльності людини і тварин. У 1845 Адольф Кольбе, учень Велера, синтезував оцтову кислоту з початкових елементів вуглецю, водню і кисню. П'єр Бертло вів систематичну роботу з синтезу органічних сполук і отримав метиловий і етиловий спирти, метан, бензол, ацетилен. Фрідріх Август Кекуле у 1867 визначив органічну хімію як хімію сполук вуглецю. Юстус Лібіх узагальнив ці знання й разом з французьким хіміком Жаном Батистом Дюма уточнив уявлення про радикал як про специфічну незмінну групу атомів, що входить до складу багатьох органічних сполук (приклад радикал CH3). Стало зрозуміло, що визначити будову великих молекул можна, лише встановивши будову певного числа радикалів. У 1853 вчені зробили спробу класифікувати всі органічні сполуки. Шарль Фредерік Жерар узагальнив «теорію типів» й виділив чотири основних типи атомних груп, з яких, на його думку, і складаються як органічні, так і неорганічні сполуки. У 1857 Кекуле передбачив, що вуглець чотиривалентний і тому може сполучатися з чотирма іншими атомами, утворюючи довгі ланцюги прямі або розгалужені. Тому органічні молекули стали зображати не у вигляді комбінацій радикалів, а у вигляді структурних формул атомів і зв'язків між ними. До 1860-го року працями Кекуле і Бутлерова було закладено основу структурної хімії, це дозволяло пояснювати властивості речовин. До кінця 19 ст. ідеї структурної хімії були підкріплені даними, отриманими спектроскопічними методами. До 1900 концепція об'ємної організації молекул складних органічних і неорганічних сполук була прийнята практично всіма вченими. <br>		У 1828 німецький хімік Фрідріх Велер отримав сечовину — продукт життєдіяльності людини і тварин. У 1845 Адольф Кольбе, учень Велера, синтезував оцтову кислоту з початкових елементів вуглецю, водню і кисню. П'єр Бертло вів систематичну роботу з синтезу органічних сполук і отримав метиловий і етиловий спирти, метан, бензол, ацетилен. Фрідріх Август Кекуле у 1867 визначив органічну хімію як хімію сполук вуглецю. Юстус Лібіх узагальнив ці знання й разом з французьким хіміком Жаном Батистом Дюма уточнив уявлення про радикал як про специфічну незмінну групу атомів, що входить до складу багатьох органічних сполук (приклад радикал CH3). Стало зрозуміло, що визначити будову великих молекул можна, лише встановивши будову певного числа радикалів. У 1853 вчені зробили спробу класифікувати всі органічні сполуки. Шарль Фредерік Жерар узагальнив «теорію типів» й виділив чотири основних типи атомних груп, з яких, на його думку, і складаються як органічні, так і неорганічні сполуки. У 1857 Кекуле передбачив, що вуглець чотиривалентний і тому може сполучатися з чотирма іншими атомами, утворюючи довгі ланцюги прямі або розгалужені. Тому органічні молекули стали зображати не у вигляді комбінацій радикалів, а у вигляді структурних формул атомів і зв'язків між ними. До 1860-го року працями Кекуле і Бутлерова було закладено основу структурної хімії, це дозволяло пояснювати властивості речовин. До кінця 19 ст. ідеї структурної хімії були підкріплені даними, отриманими спектроскопічними методами. До 1900 концепція об'ємної організації молекул складних органічних і неорганічних сполук була прийнята практично всіма вченими. <br>

-	[[Image:Himija.jpg\|center]]	+	[[Image:Himija.jpg\|center\|Himija.jpg]]

	У 20 столітті виникли нові уявлення про будову матерії. У 1896 Антуан Анрі Беккерель відкрив явище радіоактивності внаслідок виявлення спонтанного випускання солями урану субатомних часток, а через два роки П'єр Кюрі і Марія Кюрі виділили два радіоактивні елементи: полоній і радій. Важливим було відкриття Фредеріка Содді, яке показало, що при радіоактивному розпаді відбувається перетворення одних речовин в інші, дало нове значення тому, що древні називали трансмутація. У 1897 Джозеф Джон Томсон) відкрив електрон. У 1911р.  Ернест Резерфорд , виходячи з електронної концепції Томсона, запропонував модель атома: в центрі атома знаходиться позитивно заряджене ядро, а навколо нього обертаються негативно заряджені електрони. <br>		У 20 столітті виникли нові уявлення про будову матерії. У 1896 Антуан Анрі Беккерель відкрив явище радіоактивності внаслідок виявлення спонтанного випускання солями урану субатомних часток, а через два роки П'єр Кюрі і Марія Кюрі виділили два радіоактивні елементи: полоній і радій. Важливим було відкриття Фредеріка Содді, яке показало, що при радіоактивному розпаді відбувається перетворення одних речовин в інші, дало нове значення тому, що древні називали трансмутація. У 1897 Джозеф Джон Томсон) відкрив електрон. У 1911р.  Ернест Резерфорд , виходячи з електронної концепції Томсона, запропонував модель атома: в центрі атома знаходиться позитивно заряджене ядро, а навколо нього обертаються негативно заряджені електрони. <br>
Строка 84:		Строка 84:
	[[Хімія\|Хімія]] в Україні <br>		[[Хімія\|Хімія]] в Україні <br>

-	[[Image:~~химия~~ в украине.JPG]]	+	[[Image:Химия в украине.JPG]]

	Хімічні знання в Україні використовували давно: при з виготовленні і використанні металів, їхніх сплавів, емалей, пороху тощо. Значну роль у розвитку хімічних наук за нових часів в Україні мали наукові товариства природознавців, які існували в Харкові, Києві та Одесі. <br>		Хімічні знання в Україні використовували давно: при з виготовленні і використанні металів, їхніх сплавів, емалей, пороху тощо. Значну роль у розвитку хімічних наук за нових часів в Україні мали наукові товариства природознавців, які існували в Харкові, Києві та Одесі. <br>

User11 в 14:17, 16 февраля 2011

2011-02-16T14:17:53Z

← Предыдущая		Версия 14:17, 16 февраля 2011
Строка 20:		Строка 20:
	Поняття атому є базовим у хімії. Атом - це найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Він складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів. Якщо число протонів відповідає числу електронів - атом електрично нейтральний; в іншому випадку це - іон, з певним зарядом. Атоми систематизують відповідно до числа протонів та нейтронів: число протонів визначає хімічний елемент, а число нейтронів визначає нуклід елементу. Періодична система елементів:		Поняття атому є базовим у хімії. Атом - це найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Він складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів. Якщо число протонів відповідає числу електронів - атом електрично нейтральний; в іншому випадку це - іон, з певним зарядом. Атоми систематизують відповідно до числа протонів та нейтронів: число протонів визначає хімічний елемент, а число нейтронів визначає нуклід елементу. Періодична система елементів:

-	[[Image:Sistema.jpg\|center]]	+	[[Image:Sistema.jpg\|center\|Sistema.jpg]]

	Хімічний елемент — тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер і певною сукупністю властивостей. <br>		Хімічний елемент — тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер і певною сукупністю властивостей. <br>
Строка 70:		Строка 70:
	У 1828 німецький хімік Фрідріх Велер отримав сечовину — продукт життєдіяльності людини і тварин. У 1845 Адольф Кольбе, учень Велера, синтезував оцтову кислоту з початкових елементів вуглецю, водню і кисню. П'єр Бертло вів систематичну роботу з синтезу органічних сполук і отримав метиловий і етиловий спирти, метан, бензол, ацетилен. Фрідріх Август Кекуле у 1867 визначив органічну хімію як хімію сполук вуглецю. Юстус Лібіх узагальнив ці знання й разом з французьким хіміком Жаном Батистом Дюма уточнив уявлення про радикал як про специфічну незмінну групу атомів, що входить до складу багатьох органічних сполук (приклад радикал CH3). Стало зрозуміло, що визначити будову великих молекул можна, лише встановивши будову певного числа радикалів. У 1853 вчені зробили спробу класифікувати всі органічні сполуки. Шарль Фредерік Жерар узагальнив «теорію типів» й виділив чотири основних типи атомних груп, з яких, на його думку, і складаються як органічні, так і неорганічні сполуки. У 1857 Кекуле передбачив, що вуглець чотиривалентний і тому може сполучатися з чотирма іншими атомами, утворюючи довгі ланцюги прямі або розгалужені. Тому органічні молекули стали зображати не у вигляді комбінацій радикалів, а у вигляді структурних формул атомів і зв'язків між ними. До 1860-го року працями Кекуле і Бутлерова було закладено основу структурної хімії, це дозволяло пояснювати властивості речовин. До кінця 19 ст. ідеї структурної хімії були підкріплені даними, отриманими спектроскопічними методами. До 1900 концепція об'ємної організації молекул складних органічних і неорганічних сполук була прийнята практично всіма вченими. <br>		У 1828 німецький хімік Фрідріх Велер отримав сечовину — продукт життєдіяльності людини і тварин. У 1845 Адольф Кольбе, учень Велера, синтезував оцтову кислоту з початкових елементів вуглецю, водню і кисню. П'єр Бертло вів систематичну роботу з синтезу органічних сполук і отримав метиловий і етиловий спирти, метан, бензол, ацетилен. Фрідріх Август Кекуле у 1867 визначив органічну хімію як хімію сполук вуглецю. Юстус Лібіх узагальнив ці знання й разом з французьким хіміком Жаном Батистом Дюма уточнив уявлення про радикал як про специфічну незмінну групу атомів, що входить до складу багатьох органічних сполук (приклад радикал CH3). Стало зрозуміло, що визначити будову великих молекул можна, лише встановивши будову певного числа радикалів. У 1853 вчені зробили спробу класифікувати всі органічні сполуки. Шарль Фредерік Жерар узагальнив «теорію типів» й виділив чотири основних типи атомних груп, з яких, на його думку, і складаються як органічні, так і неорганічні сполуки. У 1857 Кекуле передбачив, що вуглець чотиривалентний і тому може сполучатися з чотирма іншими атомами, утворюючи довгі ланцюги прямі або розгалужені. Тому органічні молекули стали зображати не у вигляді комбінацій радикалів, а у вигляді структурних формул атомів і зв'язків між ними. До 1860-го року працями Кекуле і Бутлерова було закладено основу структурної хімії, це дозволяло пояснювати властивості речовин. До кінця 19 ст. ідеї структурної хімії були підкріплені даними, отриманими спектроскопічними методами. До 1900 концепція об'ємної організації молекул складних органічних і неорганічних сполук була прийнята практично всіма вченими. <br>

-	[[Image:~~himija~~.jpg]]	+	[[Image:Himija.jpg\|center]]

	У 20 столітті виникли нові уявлення про будову матерії. У 1896 Антуан Анрі Беккерель відкрив явище радіоактивності внаслідок виявлення спонтанного випускання солями урану субатомних часток, а через два роки П'єр Кюрі і Марія Кюрі виділили два радіоактивні елементи: полоній і радій. Важливим було відкриття Фредеріка Содді, яке показало, що при радіоактивному розпаді відбувається перетворення одних речовин в інші, дало нове значення тому, що древні називали трансмутація. У 1897 Джозеф Джон Томсон) відкрив електрон. У 1911р.  Ернест Резерфорд , виходячи з електронної концепції Томсона, запропонував модель атома: в центрі атома знаходиться позитивно заряджене ядро, а навколо нього обертаються негативно заряджені електрони. <br>		У 20 столітті виникли нові уявлення про будову матерії. У 1896 Антуан Анрі Беккерель відкрив явище радіоактивності внаслідок виявлення спонтанного випускання солями урану субатомних часток, а через два роки П'єр Кюрі і Марія Кюрі виділили два радіоактивні елементи: полоній і радій. Важливим було відкриття Фредеріка Содді, яке показало, що при радіоактивному розпаді відбувається перетворення одних речовин в інші, дало нове значення тому, що древні називали трансмутація. У 1897 Джозеф Джон Томсон) відкрив електрон. У 1911р.  Ернест Резерфорд , виходячи з електронної концепції Томсона, запропонував модель атома: в центрі атома знаходиться позитивно заряджене ядро, а навколо нього обертаються негативно заряджені електрони. <br>
Строка 83:		Строка 83:

	[[Хімія\|Хімія]] в Україні <br>		[[Хімія\|Хімія]] в Україні <br>
		+
		+	[[Image:химия в украине.JPG]]

	Хімічні знання в Україні використовували давно: при з виготовленні і використанні металів, їхніх сплавів, емалей, пороху тощо. Значну роль у розвитку хімічних наук за нових часів в Україні мали наукові товариства природознавців, які існували в Харкові, Києві та Одесі. <br>		Хімічні знання в Україні використовували давно: при з виготовленні і використанні металів, їхніх сплавів, емалей, пороху тощо. Значну роль у розвитку хімічних наук за нових часів в Україні мали наукові товариства природознавців, які існували в Харкові, Києві та Одесі. <br>

User11 в 14:14, 16 февраля 2011

2011-02-16T14:14:16Z

← Предыдущая		Версия 14:14, 16 февраля 2011
Строка 20:		Строка 20:
	Поняття атому є базовим у хімії. Атом - це найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Він складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів. Якщо число протонів відповідає числу електронів - атом електрично нейтральний; в іншому випадку це - іон, з певним зарядом. Атоми систематизують відповідно до числа протонів та нейтронів: число протонів визначає хімічний елемент, а число нейтронів визначає нуклід елементу. Періодична система елементів:		Поняття атому є базовим у хімії. Атом - це найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Він складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів. Якщо число протонів відповідає числу електронів - атом електрично нейтральний; в іншому випадку це - іон, з певним зарядом. Атоми систематизують відповідно до числа протонів та нейтронів: число протонів визначає хімічний елемент, а число нейтронів визначає нуклід елементу. Періодична система елементів:

-	[[Image:~~sistema~~.jpg]]	+	[[Image:Sistema.jpg\|center]]

	Хімічний елемент — тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер і певною сукупністю властивостей. <br>		Хімічний елемент — тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер і певною сукупністю властивостей. <br>
Строка 44:		Строка 44:
	Ця теорія дістала назву «атомістичної» й була непопулярною протягом двох тисячоліть після Демокріта, але не зникла повністю. Древньогрецький поет Тіт Лукрецій Кар розкрив її в поемі «Про природу речей» (De Rerum Natura). 3-7 ст. – період алхімії, мистецтва вдосконалення речовини через перетворення металів в золото і вдосконалення людини шляхом створення еліксиру життя. Алхіміки розв'язали багато практичних задач, відкрили багато нових процесів, спостерігали різноманітні реакції, сприяючи становленню нової науки хімії. Саме у 7-9 ст. з'явилися перші хіміки. Найбільш талановитим і прославленим арабським алхіміком був Джабір ібн Хайян (кінець 8 ст.), пізніше він здобув популярність та повагу в Європі під іменем Гебер.<br>		Ця теорія дістала назву «атомістичної» й була непопулярною протягом двох тисячоліть після Демокріта, але не зникла повністю. Древньогрецький поет Тіт Лукрецій Кар розкрив її в поемі «Про природу речей» (De Rerum Natura). 3-7 ст. – період алхімії, мистецтва вдосконалення речовини через перетворення металів в золото і вдосконалення людини шляхом створення еліксиру життя. Алхіміки розв'язали багато практичних задач, відкрили багато нових процесів, спостерігали різноманітні реакції, сприяючи становленню нової науки хімії. Саме у 7-9 ст. з'явилися перші хіміки. Найбільш талановитим і прославленим арабським алхіміком був Джабір ібн Хайян (кінець 8 ст.), пізніше він здобув популярність та повагу в Європі під іменем Гебер.<br>

-	[[Image:Еліксир.jpg\|center\|300px]]	+	[[Image:Еліксир.jpg\|center\|300px\|Еліксир.jpg]]

	Він був переконаним, що сірка і ртуть є двома протилежними початками, з яких утворюються сім інших металів; важче від усього утворюється золото: для цього потрібна особлива речовина, яку греки називали xerion «сухий», а араби змінили на al-iksir (так з'явилося слово «еліксир»). Еліксир повинен був мати чудодійними властивостями: виліковувати від всіх хвороб і давати безсмертя. Наукові досягнення арабів досягли Середньовічної Європи у 12 ст. через Північну Африку, Сицилію і Іспанію. Роботи арабських алхіміків перекладені латинською й іншими європейськими мовами. Англійський філософ і дослідник, чернець — францисканець Роджер Бекон став важливою персоною хімії 13 століття, він передбачив багато подальших відкриттів: вивчав властивості селітри і багатьох інших речовин, знайшов спосіб виготовлення чорного пороху. <br>		Він був переконаним, що сірка і ртуть є двома протилежними початками, з яких утворюються сім інших металів; важче від усього утворюється золото: для цього потрібна особлива речовина, яку греки називали xerion «сухий», а араби змінили на al-iksir (так з'явилося слово «еліксир»). Еліксир повинен був мати чудодійними властивостями: виліковувати від всіх хвороб і давати безсмертя. Наукові досягнення арабів досягли Середньовічної Європи у 12 ст. через Північну Африку, Сицилію і Іспанію. Роботи арабських алхіміків перекладені латинською й іншими європейськими мовами. Англійський філософ і дослідник, чернець — францисканець Роджер Бекон став важливою персоною хімії 13 століття, він передбачив багато подальших відкриттів: вивчав властивості селітри і багатьох інших речовин, знайшов спосіб виготовлення чорного пороху. <br>
Строка 69:		Строка 69:

	У 1828 німецький хімік Фрідріх Велер отримав сечовину — продукт життєдіяльності людини і тварин. У 1845 Адольф Кольбе, учень Велера, синтезував оцтову кислоту з початкових елементів вуглецю, водню і кисню. П'єр Бертло вів систематичну роботу з синтезу органічних сполук і отримав метиловий і етиловий спирти, метан, бензол, ацетилен. Фрідріх Август Кекуле у 1867 визначив органічну хімію як хімію сполук вуглецю. Юстус Лібіх узагальнив ці знання й разом з французьким хіміком Жаном Батистом Дюма уточнив уявлення про радикал як про специфічну незмінну групу атомів, що входить до складу багатьох органічних сполук (приклад радикал CH3). Стало зрозуміло, що визначити будову великих молекул можна, лише встановивши будову певного числа радикалів. У 1853 вчені зробили спробу класифікувати всі органічні сполуки. Шарль Фредерік Жерар узагальнив «теорію типів» й виділив чотири основних типи атомних груп, з яких, на його думку, і складаються як органічні, так і неорганічні сполуки. У 1857 Кекуле передбачив, що вуглець чотиривалентний і тому може сполучатися з чотирма іншими атомами, утворюючи довгі ланцюги прямі або розгалужені. Тому органічні молекули стали зображати не у вигляді комбінацій радикалів, а у вигляді структурних формул атомів і зв'язків між ними. До 1860-го року працями Кекуле і Бутлерова було закладено основу структурної хімії, це дозволяло пояснювати властивості речовин. До кінця 19 ст. ідеї структурної хімії були підкріплені даними, отриманими спектроскопічними методами. До 1900 концепція об'ємної організації молекул складних органічних і неорганічних сполук була прийнята практично всіма вченими. <br>		У 1828 німецький хімік Фрідріх Велер отримав сечовину — продукт життєдіяльності людини і тварин. У 1845 Адольф Кольбе, учень Велера, синтезував оцтову кислоту з початкових елементів вуглецю, водню і кисню. П'єр Бертло вів систематичну роботу з синтезу органічних сполук і отримав метиловий і етиловий спирти, метан, бензол, ацетилен. Фрідріх Август Кекуле у 1867 визначив органічну хімію як хімію сполук вуглецю. Юстус Лібіх узагальнив ці знання й разом з французьким хіміком Жаном Батистом Дюма уточнив уявлення про радикал як про специфічну незмінну групу атомів, що входить до складу багатьох органічних сполук (приклад радикал CH3). Стало зрозуміло, що визначити будову великих молекул можна, лише встановивши будову певного числа радикалів. У 1853 вчені зробили спробу класифікувати всі органічні сполуки. Шарль Фредерік Жерар узагальнив «теорію типів» й виділив чотири основних типи атомних груп, з яких, на його думку, і складаються як органічні, так і неорганічні сполуки. У 1857 Кекуле передбачив, що вуглець чотиривалентний і тому може сполучатися з чотирма іншими атомами, утворюючи довгі ланцюги прямі або розгалужені. Тому органічні молекули стали зображати не у вигляді комбінацій радикалів, а у вигляді структурних формул атомів і зв'язків між ними. До 1860-го року працями Кекуле і Бутлерова було закладено основу структурної хімії, це дозволяло пояснювати властивості речовин. До кінця 19 ст. ідеї структурної хімії були підкріплені даними, отриманими спектроскопічними методами. До 1900 концепція об'ємної організації молекул складних органічних і неорганічних сполук була прийнята практично всіма вченими. <br>
		+
		+	[[Image:himija.jpg]]

	У 20 столітті виникли нові уявлення про будову матерії. У 1896 Антуан Анрі Беккерель відкрив явище радіоактивності внаслідок виявлення спонтанного випускання солями урану субатомних часток, а через два роки П'єр Кюрі і Марія Кюрі виділили два радіоактивні елементи: полоній і радій. Важливим було відкриття Фредеріка Содді, яке показало, що при радіоактивному розпаді відбувається перетворення одних речовин в інші, дало нове значення тому, що древні називали трансмутація. У 1897 Джозеф Джон Томсон) відкрив електрон. У 1911р.  Ернест Резерфорд , виходячи з електронної концепції Томсона, запропонував модель атома: в центрі атома знаходиться позитивно заряджене ядро, а навколо нього обертаються негативно заряджені електрони. <br>		У 20 столітті виникли нові уявлення про будову матерії. У 1896 Антуан Анрі Беккерель відкрив явище радіоактивності внаслідок виявлення спонтанного випускання солями урану субатомних часток, а через два роки П'єр Кюрі і Марія Кюрі виділили два радіоактивні елементи: полоній і радій. Важливим було відкриття Фредеріка Содді, яке показало, що при радіоактивному розпаді відбувається перетворення одних речовин в інші, дало нове значення тому, що древні називали трансмутація. У 1897 Джозеф Джон Томсон) відкрив електрон. У 1911р.  Ернест Резерфорд , виходячи з електронної концепції Томсона, запропонував модель атома: в центрі атома знаходиться позитивно заряджене ядро, а навколо нього обертаються негативно заряджені електрони. <br>

User11 в 14:13, 16 февраля 2011

2011-02-16T14:13:01Z

← Предыдущая		Версия 14:13, 16 февраля 2011
Строка 7:		Строка 7:
	Сьогодні не можна назвати жодної сфери виробництва, де б людина не стикалася з хімією. Практично все життя суспільства пов'язані з численними речовинами, що нас оточують, і хімічними процесами, що відбуваються навколо нас і всередині нас. Хімічними знаннями повинна володіти кожна цивілізована людина. Без них неможливаекологічно грамотна поведінка в побуті, в природі, на виробництві.		Сьогодні не можна назвати жодної сфери виробництва, де б людина не стикалася з хімією. Практично все життя суспільства пов'язані з численними речовинами, що нас оточують, і хімічними процесами, що відбуваються навколо нас і всередині нас. Хімічними знаннями повинна володіти кожна цивілізована людина. Без них неможливаекологічно грамотна поведінка в побуті, в природі, на виробництві.

-	[[Image:Himaja1.jpg\|center]]	+	[[Image:Himaja1.jpg\|center\|Himaja1.jpg]]


Строка 16:		Строка 16:
	Назва хімія походить від араб. کيمياء. Це арабське слово пішло від єгипетського Chemi чи Kimi (стародавня назва Єгипту), що означало "чорний". Виділяють такі основні розділи: загальна хімія; неорганічна хімія; органічна хімія; аналітична хімія; фізична хімія: електрохімія, радіохімія, колоїдна хімія, механохімія‎; біологічна хімія , біоорганічна хімія, фармацевтична хімія , клінічна біохімія токсикологічна хімія , теоретична хімія , квантова хімія, комп'ютерна хімія, математична хімія, обчислювальна хімія, хемоінформатика, молекулярна динаміка, молекулярна механіка, радіохімія, геохімія.		Назва хімія походить від араб. کيمياء. Це арабське слово пішло від єгипетського Chemi чи Kimi (стародавня назва Єгипту), що означало "чорний". Виділяють такі основні розділи: загальна хімія; неорганічна хімія; органічна хімія; аналітична хімія; фізична хімія: електрохімія, радіохімія, колоїдна хімія, механохімія‎; біологічна хімія , біоорганічна хімія, фармацевтична хімія , клінічна біохімія токсикологічна хімія , теоретична хімія , квантова хімія, комп'ютерна хімія, математична хімія, обчислювальна хімія, хемоінформатика, молекулярна динаміка, молекулярна механіка, радіохімія, геохімія.

-	[[Image:Atom.jpg\|center]]	+	[[Image:Atom.jpg\|center\|Atom.jpg]]

	Поняття атому є базовим у хімії. Атом - це найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Він складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів. Якщо число протонів відповідає числу електронів - атом електрично нейтральний; в іншому випадку це - іон, з певним зарядом. Атоми систематизують відповідно до числа протонів та нейтронів: число протонів визначає хімічний елемент, а число нейтронів визначає нуклід елементу. Періодична система елементів:		Поняття атому є базовим у хімії. Атом - це найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Він складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів. Якщо число протонів відповідає числу електронів - атом електрично нейтральний; в іншому випадку це - іон, з певним зарядом. Атоми систематизують відповідно до числа протонів та нейтронів: число протонів визначає хімічний елемент, а число нейтронів визначає нуклід елементу. Періодична система елементів:
		+
		+	[[Image:sistema.jpg]]

	Хімічний елемент — тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер і певною сукупністю властивостей. <br>		Хімічний елемент — тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер і певною сукупністю властивостей. <br>
Строка 32:		Строка 34:
	Хімія почалася з відкриття людиною здатності вогню змінювати природні матеріали. Виплавлялась мідь і бронзу, обпалювались глиняні вироби, люди почали отримувати скло ще за 4000 років до н. е. З 7 ст. до н. е. В Єгипті і Месопотамії утворився центр виробництва барвників, в чистому вигляді золото, срібло і інші метали. Приблизно з 1500 до 350 до н. е. для виробництва барвників використовували перегонку, а метали виплавляли з руд, змішуючи їх з деревним вугіллям і продуваючи через суміш, що горить — повітря. Самим процедурам перетворення природних матеріалів давали містичне значення. <br>		Хімія почалася з відкриття людиною здатності вогню змінювати природні матеріали. Виплавлялась мідь і бронзу, обпалювались глиняні вироби, люди почали отримувати скло ще за 4000 років до н. е. З 7 ст. до н. е. В Єгипті і Месопотамії утворився центр виробництва барвників, в чистому вигляді золото, срібло і інші метали. Приблизно з 1500 до 350 до н. е. для виробництва барвників використовували перегонку, а метали виплавляли з руд, змішуючи їх з деревним вугіллям і продуваючи через суміш, що горить — повітря. Самим процедурам перетворення природних матеріалів давали містичне значення. <br>

-	[[Image:Арістотель.jpg\|center\|300px]]	+	[[Image:Арістотель.jpg\|center\|300px\|Арістотель.jpg]]

-	Аристотель	+	Аристотель

	Фалес Мілетський зводив все різноманіття явищ і речей до єдиної першостихії — води. Саме через нього хімічні ідеї проникли в Грецію. Проте грецькі філософи цікавились не способом отримання речовин і їх практичним використанням, суттю виникаючих в світі процесів. Древньогрецький філософ Анаксімен (585—525 до н. е.) вважав першоосновою Всесвіту повітря, що при розрідженні повітря перетворюється у вогонь, а по мірі згущення стає водою, потім землею і, нарешті, каменем. Геракліт Ефесський (кінець 6 початок 5 віків. до н. е.) намагався пояснити явища природи й визначив вогонь п'ятим елементом. В натурфілософії Емпедокла з Агрігента (490—430 до н. е.), котра володарювала більш двох тисячоліть. Згідно Емпедоклу, всі матеріальні об'єкти утворюються при з'єднанні вічних і незмінних елементів-стихій: води, повітря, землі і вогню під дією космічних сил любові (тяжіння) і ненависті (відштовхування). <br>		Фалес Мілетський зводив все різноманіття явищ і речей до єдиної першостихії — води. Саме через нього хімічні ідеї проникли в Грецію. Проте грецькі філософи цікавились не способом отримання речовин і їх практичним використанням, суттю виникаючих в світі процесів. Древньогрецький філософ Анаксімен (585—525 до н. е.) вважав першоосновою Всесвіту повітря, що при розрідженні повітря перетворюється у вогонь, а по мірі згущення стає водою, потім землею і, нарешті, каменем. Геракліт Ефесський (кінець 6 початок 5 віків. до н. е.) намагався пояснити явища природи й визначив вогонь п'ятим елементом. В натурфілософії Емпедокла з Агрігента (490—430 до н. е.), котра володарювала більш двох тисячоліть. Згідно Емпедоклу, всі матеріальні об'єкти утворюються при з'єднанні вічних і незмінних елементів-стихій: води, повітря, землі і вогню під дією космічних сил любові (тяжіння) і ненависті (відштовхування). <br>
Строка 42:		Строка 44:
	Ця теорія дістала назву «атомістичної» й була непопулярною протягом двох тисячоліть після Демокріта, але не зникла повністю. Древньогрецький поет Тіт Лукрецій Кар розкрив її в поемі «Про природу речей» (De Rerum Natura). 3-7 ст. – період алхімії, мистецтва вдосконалення речовини через перетворення металів в золото і вдосконалення людини шляхом створення еліксиру життя. Алхіміки розв'язали багато практичних задач, відкрили багато нових процесів, спостерігали різноманітні реакції, сприяючи становленню нової науки хімії. Саме у 7-9 ст. з'явилися перші хіміки. Найбільш талановитим і прославленим арабським алхіміком був Джабір ібн Хайян (кінець 8 ст.), пізніше він здобув популярність та повагу в Європі під іменем Гебер.<br>		Ця теорія дістала назву «атомістичної» й була непопулярною протягом двох тисячоліть після Демокріта, але не зникла повністю. Древньогрецький поет Тіт Лукрецій Кар розкрив її в поемі «Про природу речей» (De Rerum Natura). 3-7 ст. – період алхімії, мистецтва вдосконалення речовини через перетворення металів в золото і вдосконалення людини шляхом створення еліксиру життя. Алхіміки розв'язали багато практичних задач, відкрили багато нових процесів, спостерігали різноманітні реакції, сприяючи становленню нової науки хімії. Саме у 7-9 ст. з'явилися перші хіміки. Найбільш талановитим і прославленим арабським алхіміком був Джабір ібн Хайян (кінець 8 ст.), пізніше він здобув популярність та повагу в Європі під іменем Гебер.<br>

-	[[Image:~~еліксир~~.jpg]]	+	[[Image:Еліксир.jpg\|center\|300px]]

	Він був переконаним, що сірка і ртуть є двома протилежними початками, з яких утворюються сім інших металів; важче від усього утворюється золото: для цього потрібна особлива речовина, яку греки називали xerion «сухий», а араби змінили на al-iksir (так з'явилося слово «еліксир»). Еліксир повинен був мати чудодійними властивостями: виліковувати від всіх хвороб і давати безсмертя. Наукові досягнення арабів досягли Середньовічної Європи у 12 ст. через Північну Африку, Сицилію і Іспанію. Роботи арабських алхіміків перекладені латинською й іншими європейськими мовами. Англійський філософ і дослідник, чернець — францисканець Роджер Бекон став важливою персоною хімії 13 століття, він передбачив багато подальших відкриттів: вивчав властивості селітри і багатьох інших речовин, знайшов спосіб виготовлення чорного пороху. <br>		Він був переконаним, що сірка і ртуть є двома протилежними початками, з яких утворюються сім інших металів; важче від усього утворюється золото: для цього потрібна особлива речовина, яку греки називали xerion «сухий», а араби змінили на al-iksir (так з'явилося слово «еліксир»). Еліксир повинен був мати чудодійними властивостями: виліковувати від всіх хвороб і давати безсмертя. Наукові досягнення арабів досягли Середньовічної Європи у 12 ст. через Північну Африку, Сицилію і Іспанію. Роботи арабських алхіміків перекладені латинською й іншими європейськими мовами. Англійський філософ і дослідник, чернець — францисканець Роджер Бекон став важливою персоною хімії 13 століття, він передбачив багато подальших відкриттів: вивчав властивості селітри і багатьох інших речовин, знайшов спосіб виготовлення чорного пороху. <br>

User11 в 14:10, 16 февраля 2011

2011-02-16T14:10:35Z

← Предыдущая		Версия 14:10, 16 февраля 2011
Строка 7:		Строка 7:
	Сьогодні не можна назвати жодної сфери виробництва, де б людина не стикалася з хімією. Практично все життя суспільства пов'язані з численними речовинами, що нас оточують, і хімічними процесами, що відбуваються навколо нас і всередині нас. Хімічними знаннями повинна володіти кожна цивілізована людина. Без них неможливаекологічно грамотна поведінка в побуті, в природі, на виробництві.		Сьогодні не можна назвати жодної сфери виробництва, де б людина не стикалася з хімією. Практично все життя суспільства пов'язані з численними речовинами, що нас оточують, і хімічними процесами, що відбуваються навколо нас і всередині нас. Хімічними знаннями повинна володіти кожна цивілізована людина. Без них неможливаекологічно грамотна поведінка в побуті, в природі, на виробництві.

-	[[Image:Himaja1.jpg]]	+	[[Image:Himaja1.jpg\|center]]
-		+

	Нині хімія - величезна галузь людських знань, яка відіграє важливу роль у житті суспільства. За ознакою об'єктів вивчення (речовин) хімію поділяють на неорганічну та органічну, окрім того, виокремлюють хімію фізичну, колоїдну, аналітичну та ін. Серед природничих наук хімія є однією з ланок: хімічні перетворення речовин відіграють важливу роль у біологічних, фізичних, геологічних та інших процесах. Нині на межі симбіозу цих наук успішно розвиваються нові, зокрема ядерна хімія, космохімія, геохімія, агрохімія, біохімія, хімічна фізика та ін. <br>		Нині хімія - величезна галузь людських знань, яка відіграє важливу роль у житті суспільства. За ознакою об'єктів вивчення (речовин) хімію поділяють на неорганічну та органічну, окрім того, виокремлюють хімію фізичну, колоїдну, аналітичну та ін. Серед природничих наук хімія є однією з ланок: хімічні перетворення речовин відіграють важливу роль у біологічних, фізичних, геологічних та інших процесах. Нині на межі симбіозу цих наук успішно розвиваються нові, зокрема ядерна хімія, космохімія, геохімія, агрохімія, біохімія, хімічна фізика та ін. <br>
Строка 14:		Строка 14:
	Завдання [[Хімія\|хімії]] - досліджувати властивості елементів і хімічних сполук, вивчати залежності властивостей речовин від їх складу й будови, вивчати умови перетворення одних речовин в інші, поширення хімічних речовин у природі, технологій їх одержання, механізмів взаємодії хімічних сполук, а також практичне використання хімічних реакцій. <br>		Завдання [[Хімія\|хімії]] - досліджувати властивості елементів і хімічних сполук, вивчати залежності властивостей речовин від їх складу й будови, вивчати умови перетворення одних речовин в інші, поширення хімічних речовин у природі, технологій їх одержання, механізмів взаємодії хімічних сполук, а також практичне використання хімічних реакцій. <br>

-	Назва хімія походить від араб. کيمياء. Це арабське слово пішло від єгипетського Chemi чи Kimi (стародавня назва Єгипту), що означало "чорний". Виділяють такі основні розділи: загальна хімія; неорганічна хімія; органічна хімія; аналітична хімія; фізична хімія: електрохімія, радіохімія, колоїдна хімія, механохімія‎; біологічна хімія , біоорганічна хімія, фармацевтична хімія , клінічна біохімія токсикологічна хімія , теоретична хімія , квантова хімія, комп'ютерна хімія, математична хімія, обчислювальна хімія, хемоінформатика, молекулярна динаміка, молекулярна механіка, радіохімія, геохімія.	+	Назва хімія походить від араб. کيمياء. Це арабське слово пішло від єгипетського Chemi чи Kimi (стародавня назва Єгипту), що означало "чорний". Виділяють такі основні розділи: загальна хімія; неорганічна хімія; органічна хімія; аналітична хімія; фізична хімія: електрохімія, радіохімія, колоїдна хімія, механохімія‎; біологічна хімія , біоорганічна хімія, фармацевтична хімія , клінічна біохімія токсикологічна хімія , теоретична хімія , квантова хімія, комп'ютерна хімія, математична хімія, обчислювальна хімія, хемоінформатика, молекулярна динаміка, молекулярна механіка, радіохімія, геохімія.

-	[[Image:Atom.jpg]]	+	[[Image:Atom.jpg\|center]]

	Поняття атому є базовим у хімії. Атом - це найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Він складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів. Якщо число протонів відповідає числу електронів - атом електрично нейтральний; в іншому випадку це - іон, з певним зарядом. Атоми систематизують відповідно до числа протонів та нейтронів: число протонів визначає хімічний елемент, а число нейтронів визначає нуклід елементу. Періодична система елементів:		Поняття атому є базовим у хімії. Атом - це найменша частинка хімічного елемента, яка зберігає всі його хімічні властивості. Він складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів, яке оточене набагато більшою хмарою негативно заряджених електронів. Якщо число протонів відповідає числу електронів - атом електрично нейтральний; в іншому випадку це - іон, з певним зарядом. Атоми систематизують відповідно до числа протонів та нейтронів: число протонів визначає хімічний елемент, а число нейтронів визначає нуклід елементу. Періодична система елементів:
Строка 32:		Строка 32:
	Хімія почалася з відкриття людиною здатності вогню змінювати природні матеріали. Виплавлялась мідь і бронзу, обпалювались глиняні вироби, люди почали отримувати скло ще за 4000 років до н. е. З 7 ст. до н. е. В Єгипті і Месопотамії утворився центр виробництва барвників, в чистому вигляді золото, срібло і інші метали. Приблизно з 1500 до 350 до н. е. для виробництва барвників використовували перегонку, а метали виплавляли з руд, змішуючи їх з деревним вугіллям і продуваючи через суміш, що горить — повітря. Самим процедурам перетворення природних матеріалів давали містичне значення. <br>		Хімія почалася з відкриття людиною здатності вогню змінювати природні матеріали. Виплавлялась мідь і бронзу, обпалювались глиняні вироби, люди почали отримувати скло ще за 4000 років до н. е. З 7 ст. до н. е. В Єгипті і Месопотамії утворився центр виробництва барвників, в чистому вигляді золото, срібло і інші метали. Приблизно з 1500 до 350 до н. е. для виробництва барвників використовували перегонку, а метали виплавляли з руд, змішуючи їх з деревним вугіллям і продуваючи через суміш, що горить — повітря. Самим процедурам перетворення природних матеріалів давали містичне значення. <br>

-	[[Image:Арістотель.jpg]]	+	[[Image:Арістотель.jpg\|center\|300px]]
		+
		+	Аристотель

	Фалес Мілетський зводив все різноманіття явищ і речей до єдиної першостихії — води. Саме через нього хімічні ідеї проникли в Грецію. Проте грецькі філософи цікавились не способом отримання речовин і їх практичним використанням, суттю виникаючих в світі процесів. Древньогрецький філософ Анаксімен (585—525 до н. е.) вважав першоосновою Всесвіту повітря, що при розрідженні повітря перетворюється у вогонь, а по мірі згущення стає водою, потім землею і, нарешті, каменем. Геракліт Ефесський (кінець 6 початок 5 віків. до н. е.) намагався пояснити явища природи й визначив вогонь п'ятим елементом. В натурфілософії Емпедокла з Агрігента (490—430 до н. е.), котра володарювала більш двох тисячоліть. Згідно Емпедоклу, всі матеріальні об'єкти утворюються при з'єднанні вічних і незмінних елементів-стихій: води, повітря, землі і вогню під дією космічних сил любові (тяжіння) і ненависті (відштовхування). <br>		Фалес Мілетський зводив все різноманіття явищ і речей до єдиної першостихії — води. Саме через нього хімічні ідеї проникли в Грецію. Проте грецькі філософи цікавились не способом отримання речовин і їх практичним використанням, суттю виникаючих в світі процесів. Древньогрецький філософ Анаксімен (585—525 до н. е.) вважав першоосновою Всесвіту повітря, що при розрідженні повітря перетворюється у вогонь, а по мірі згущення стає водою, потім землею і, нарешті, каменем. Геракліт Ефесський (кінець 6 початок 5 віків. до н. е.) намагався пояснити явища природи й визначив вогонь п'ятим елементом. В натурфілософії Емпедокла з Агрігента (490—430 до н. е.), котра володарювала більш двох тисячоліть. Згідно Емпедоклу, всі матеріальні об'єкти утворюються при з'єднанні вічних і незмінних елементів-стихій: води, повітря, землі і вогню під дією космічних сил любові (тяжіння) і ненависті (відштовхування). <br>
Строка 39:		Строка 41:

	Ця теорія дістала назву «атомістичної» й була непопулярною протягом двох тисячоліть після Демокріта, але не зникла повністю. Древньогрецький поет Тіт Лукрецій Кар розкрив її в поемі «Про природу речей» (De Rerum Natura). 3-7 ст. – період алхімії, мистецтва вдосконалення речовини через перетворення металів в золото і вдосконалення людини шляхом створення еліксиру життя. Алхіміки розв'язали багато практичних задач, відкрили багато нових процесів, спостерігали різноманітні реакції, сприяючи становленню нової науки хімії. Саме у 7-9 ст. з'явилися перші хіміки. Найбільш талановитим і прославленим арабським алхіміком був Джабір ібн Хайян (кінець 8 ст.), пізніше він здобув популярність та повагу в Європі під іменем Гебер.<br>		Ця теорія дістала назву «атомістичної» й була непопулярною протягом двох тисячоліть після Демокріта, але не зникла повністю. Древньогрецький поет Тіт Лукрецій Кар розкрив її в поемі «Про природу речей» (De Rerum Natura). 3-7 ст. – період алхімії, мистецтва вдосконалення речовини через перетворення металів в золото і вдосконалення людини шляхом створення еліксиру життя. Алхіміки розв'язали багато практичних задач, відкрили багато нових процесів, спостерігали різноманітні реакції, сприяючи становленню нової науки хімії. Саме у 7-9 ст. з'явилися перші хіміки. Найбільш талановитим і прославленим арабським алхіміком був Джабір ібн Хайян (кінець 8 ст.), пізніше він здобув популярність та повагу в Європі під іменем Гебер.<br>
		+
		+	[[Image:еліксир.jpg]]

	Він був переконаним, що сірка і ртуть є двома протилежними початками, з яких утворюються сім інших металів; важче від усього утворюється золото: для цього потрібна особлива речовина, яку греки називали xerion «сухий», а араби змінили на al-iksir (так з'явилося слово «еліксир»). Еліксир повинен був мати чудодійними властивостями: виліковувати від всіх хвороб і давати безсмертя. Наукові досягнення арабів досягли Середньовічної Європи у 12 ст. через Північну Африку, Сицилію і Іспанію. Роботи арабських алхіміків перекладені латинською й іншими європейськими мовами. Англійський філософ і дослідник, чернець — францисканець Роджер Бекон став важливою персоною хімії 13 століття, він передбачив багато подальших відкриттів: вивчав властивості селітри і багатьох інших речовин, знайшов спосіб виготовлення чорного пороху. <br>		Він був переконаним, що сірка і ртуть є двома протилежними початками, з яких утворюються сім інших металів; важче від усього утворюється золото: для цього потрібна особлива речовина, яку греки називали xerion «сухий», а араби змінили на al-iksir (так з'явилося слово «еліксир»). Еліксир повинен був мати чудодійними властивостями: виліковувати від всіх хвороб і давати безсмертя. Наукові досягнення арабів досягли Середньовічної Європи у 12 ст. через Північну Африку, Сицилію і Іспанію. Роботи арабських алхіміків перекладені латинською й іншими європейськими мовами. Англійський філософ і дослідник, чернець — францисканець Роджер Бекон став важливою персоною хімії 13 століття, він передбачив багато подальших відкриттів: вивчав властивості селітри і багатьох інших речовин, знайшов спосіб виготовлення чорного пороху. <br>

User11 в 14:06, 16 февраля 2011

2011-02-16T14:06:07Z

Внесённые изменения