Українська література уроки - История изменений

User11 в 12:07, 13 апреля 2012

2012-04-13T12:07:33Z

← Предыдущая		Версия 12:07, 13 апреля 2012
Строка 5:		Строка 5:
	Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу  для позначення творів, в яких слово виступало  мистецьким знаряддям, а  не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою.		Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу  для позначення творів, в яких слово виступало  мистецьким знаряддям, а  не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою.

-	[[Image:Українська література.jpg\|left\|250px\|Українська література~~.jpg~~]]<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають   термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія).	+	[[Image:Українська література.jpg\|left\|250px\|Українська література уроки]]<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають   термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія).

	'''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]'''		'''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]'''
Строка 39:		Строка 39:
	Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. <br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.		Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. <br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.

-	[[Image:Шевченко.jpg]]	+	[[Image:Шевченко.jpg\|література уроки]]

	Тарас Шевченко		Тарас Шевченко
Строка 45:		Строка 45:
	<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів.		<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів.

-	[[Image:Леся українка.jpg]]<br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.	+	[[Image:Леся українка.jpg\|Українська література уроки]]<br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.

-	[[Image:Забужко.jpg]]	+	[[Image:Забужко.jpg\|Сучасна українська література уроки]]

	Оксана Забужко<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>		Оксана Забужко<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>

User11 в 13:52, 22 февраля 2011

2011-02-22T13:52:57Z

← Предыдущая		Версия 13:52, 22 февраля 2011
Строка 45:		Строка 45:
	<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів.		<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів.

-	[[Image:~~леся~~ українка.jpg]]<br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.	+	[[Image:Леся українка.jpg]]<br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.

-	[[Image:Забужко.jpg]]	+	[[Image:Забужко.jpg]]

	Оксана Забужко<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>		Оксана Забужко<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>

User11 в 13:44, 22 февраля 2011

2011-02-22T13:44:52Z

← Предыдущая		Версия 13:44, 22 февраля 2011
Строка 39:		Строка 39:
	Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. <br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.		Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. <br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.

-	[[Image:Шевченко.jpg]]	+	[[Image:Шевченко.jpg]]

-	Тарас Шевченко	+	Тарас Шевченко

-	<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.	+	<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів.

-	[[Image:~~забужко~~.jpg]]<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>	+	[[Image:леся українка.jpg]]<br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.
		+
		+	[[Image:Забужко.jpg]]
		+
		+	Оксана Забужко<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>

	----		----

User11 в 13:43, 22 февраля 2011

2011-02-22T13:43:22Z

← Предыдущая		Версия 13:43, 22 февраля 2011
Строка 37:		Строка 37:
	Проте нині існують й інші періодизації.		Проте нині існують й інші періодизації.

-	Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. <br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.	+	Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. <br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.

-	[[Image:~~шевченко~~.jpg]]<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>	+	[[Image:Шевченко.jpg]]
		+
		+	Тарас Шевченко
		+
		+	<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.
		+
		+	[[Image:забужко.jpg]]<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>

	----		----

User11 в 13:41, 22 февраля 2011

2011-02-22T13:41:45Z

← Предыдущая		Версия 13:41, 22 февраля 2011
Строка 5:		Строка 5:
	Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу  для позначення творів, в яких слово виступало  мистецьким знаряддям, а  не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою.		Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу  для позначення творів, в яких слово виступало  мистецьким знаряддям, а  не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою.

-	[[Image:Українська література.jpg\|left\|250px]]<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають   термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія).	+	[[Image:Українська література.jpg\|left\|250px\|Українська література.jpg]]<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають   термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія).

	'''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]'''		'''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]'''
Строка 37:		Строка 37:
	Проте нині існують й інші періодизації.		Проте нині існують й інші періодизації.

-	Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови.	+	Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. <br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.

-	[[Image:~~кобзарl~~.jpg]]<br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>	+	[[Image:шевченко.jpg]]<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>

	----		----

User11 в 13:35, 22 февраля 2011

2011-02-22T13:35:09Z

← Предыдущая		Версия 13:35, 22 февраля 2011
Строка 3:		Строка 3:
	[[Image:Search Computer.jpg\|left\|Search Computer.jpg]]'''Визначення терміну'''<br>		[[Image:Search Computer.jpg\|left\|Search Computer.jpg]]'''Визначення терміну'''<br>

-	Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу  для позначення творів, в яких слово виступало  мистецьким знаряддям, а  не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою.	+	Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу  для позначення творів, в яких слово виступало  мистецьким знаряддям, а  не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою.

-	[[Image:~~українська~~ література.jpg]]<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають   термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія).	+	[[Image:Українська література.jpg\|left\|250px]]<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають   термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія).

	'''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]'''		'''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]'''
Строка 37:		Строка 37:
	Проте нині існують й інші періодизації.		Проте нині існують й інші періодизації.

-	Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. . Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови.<br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>	+	Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови.
		+
		+	[[Image:кобзарl.jpg]]<br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>

	----		----

User11 в 13:33, 22 февраля 2011

2011-02-22T13:33:42Z

← Предыдущая		Версия 13:33, 22 февраля 2011
Строка 3:		Строка 3:
	[[Image:Search Computer.jpg\|left\|Search Computer.jpg]]'''Визначення терміну'''<br>		[[Image:Search Computer.jpg\|left\|Search Computer.jpg]]'''Визначення терміну'''<br>

-	Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу  для позначення творів, в яких слово виступало  мистецьким знаряддям, а  не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою.<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають   термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія).	+	Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу  для позначення творів, в яких слово виступало  мистецьким знаряддям, а  не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою.
		+
		+	[[Image:українська література.jpg]]<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають   термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія).

	'''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]'''		'''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]'''
Строка 35:		Строка 37:
	Проте нині існують й інші періодизації.		Проте нині існують й інші періодизації.

-	Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. . Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови.<br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>	+	Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. . Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови.<br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>

	----		----

User11 в 13:28, 22 февраля 2011

2011-02-22T13:28:49Z

← Предыдущая		Версия 13:28, 22 февраля 2011
Строка 34:		Строка 34:

	Проте нині існують й інші періодизації.		Проте нині існують й інші періодизації.
		+
		+	Початки українського красного письменства належить до  часів формування Київської Русі. Цей період називається '''Давня література''', визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім». <br>В '''Середньовіччі''' найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених  явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині. <br>Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду '''Нової української літератури. '''В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,  Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. . Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й  стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови.<br>У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.<br>Письменники '''другої половини XIX ст.''':  Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямів ,  які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо. <br>Знаменною була постать того часу був Іван Франко -  поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів. <br>'''В кінці XIX — на початку ХХ століть''' українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були :  поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський. <br><br>Після революції літературний процес був ознаменований   з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).<br>В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві. <br>З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в '''Громадянській війні''', голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що  багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.<br>'''У радянську добу''' були написані  твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.<br>У '''60-і роки ХХ століття '''внаслідок  хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у  70 роках почалась  нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.<br>Таким чином, впродовж ХХ ст.''' ''' на просторах від Європи до Австралії сформувалась '''література української діаспори.'''  Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.<br>'''Сучасне українське письменство''' -  письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.<br>

	----		----

User11 в 15:13, 21 февраля 2011

2011-02-21T15:13:28Z

← Предыдущая		Версия 15:13, 21 февраля 2011
Строка 3:		Строка 3:
	[[Image:Search Computer.jpg\|left\|Search Computer.jpg]]'''Визначення терміну'''<br>		[[Image:Search Computer.jpg\|left\|Search Computer.jpg]]'''Визначення терміну'''<br>

-	Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу  для позначення творів, в яких слово виступало  мистецьким знаряддям, а  не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою.<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. ~~Частішо~~ поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають   термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія).	+	Поняття «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» побутує у двох значеннях. У вузькому розумінні цього слова література — один з основних (на сучасному історичному етапі) видів мистецтва — мистецтво слова, тобто такий вид мистецтва, в якому матеріальним носієм образності є слово, словесний вираз. <br>В широкому розумінні [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література'''] — будь-які витвори людської думки, що втілені в писемному слові й мають суспільне значення. Таке розуміння походить від буквального, тобто первісного значення самого слова «література». Це слово латинського походження і означає «літера»: «слово література починає з визначення, за яким спочатку до літератури входить усе, що тільки зображено буквами».<br>Поняття «художня [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» виникло достатньо пізно — у XX столітті. До того часу  для позначення творів, в яких слово виступало  мистецьким знаряддям, а  не засібом спілкування та передачі думок, довгий час користувалися поняттям «поезія», часто навіть тоді, коли літературний твір не мав віршової форми. З появою прози усі літературні твори ( поетичні і власне прозаїчні), що підпадали під критерій мистецької, естетично-значущої форми словесного вираження думок та почуттів, називають «красною», або «гарною», інколи — ще й артистичною літературою.<br> На сучасному етапі розвитку літератури словесні твори, що мають мистецькі ознаки, переважно називають художньою літературою. Частіше поняттям «[http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 '''література''']» користуються стосовно прози, оскільки в окремих випадках віднесення того чи іншого прозаїчного твору до художнього, естетичного за своїми ознаками, буває проблематичним (наприклад, сюди належать окремі жанри документальної літератури, епістолярна література і т. п.). Щодо цього поняття літературознавці вживають   термін белетристика (від франц. belles lettres — красне письменство), що в широкому розумінні означає твори художньої літератури взагалі; а в більш вузькому — художню прозу (маючи на увазі, що існує ще поезія та драматургія).

	'''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]'''		'''Періодизація [http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0 української літератури]'''

Ирина в 11:07, 17 февраля 2011

2011-02-17T11:07:40Z

Внесённые изменения