Особливості писемного мовлення. Повні уроки - История изменений

User13 в 09:24, 5 сентября 2012

2012-09-05T09:24:44Z

← Предыдущая		Версия 09:24, 5 сентября 2012
Строка 1:		Строка 1:
	'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас. Повні уроки.\|Українська мова 3 клас. Повні уроки.]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>		'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас. Повні уроки.\|Українська мова 3 клас. Повні уроки.]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>

-	'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.	+	'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело. {{#ev:youtube\|tpGHlMMWFks&feature=relmfu}} <br>[[Усне і писемне мовлення. Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення.Повні уроки\|'''Писемне мовлення''']] адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).
-	{{#ev:youtube\|tpGHlMMWFks&feature=relmfu}}	+
-	<br>[[Усне і писемне мовлення. Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення.Повні уроки\|'''Писемне мовлення''']] адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).	+

-	[[Image:Лист1.jpg]]<br>Писемне мовлення має вироблену систему графічних знаків. Крім літер українського [[Акселеративні методи «Тема 25. Звуки і букви. Алфавіт»\|'''алфавіту''']], у ньому використовуються різні наукові символи, умовні позначки, схеми, малюнки тощо. Це дає можливість фіксувати інформацію і з допомогою різних технічних засобів забезпечує збереження та відтворення мовлення у просторі й часі. Написаний текст можна при необхідності перечитати, виправити, поліпшити, змінити. Процес писемного мовлення пов'язаний зі значними розумовими діями: придумуванням, проектуванням речення й одночасним підбором різних варіантів комбінування слів, вибором синонімів, антонімів.  Однак інтонаційні можливості писемного мовлення суттєво обмежені, бо жодна орфографія, спеціальні позначення (знаки питання й оклику, підкреслення, лапки тощо) не здатні передати інтонаційного багатства, яким наділене усне мовлення.<br>Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об'єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв'язках між собою.<br>Головними особливостями писемного мовлення є:<br>1. Писемне мовлення спирається на своє джерело - на усне мовлення. Це пов'язане з тим, що писемне мовлення вторинне, воно виникло пізніше.<br>2. Писемне мовлення дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось  мовлення у просторі і часі ( тобто значно пізніше від того, як воно було висловлене).<br>3. Писемність фіксується знаками, символами, графіками, літерами, [[Математика\|'''цифрами''']]. Та сприймається зором.<br>4. Користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст. Тому й писемне мовлення відзначається  більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне. Отож, невдалий вибір слова, слово неточне, невідповідне в даному контексті, слово випадкове – не повинні мати місця в писемному тексті, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця.<br>5. У писемній формі особливо чітко проявляється поділ текстів за сферами спілкування.<br>6. У зв”язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб'єктивно-емоційних оцінок. Вони досить яскраво проявляються у художньому стилі.<br>7. Значну  роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи  іншого тексту.<br>8.  У писемному  мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги та праці витрачається на спеціальну обробку тексту. Автор повинен пам'ятати, що твір, який він створює, виступає одностороннім контактом  по відношенні до невизначеної аудиторії. Тому слід дбайливо, ретельно добирати мовні засоби.<br>9. У писемному тексті наявна ще така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту.	+	[[Image:Лист1.jpg]]<br>Писемне мовлення має вироблену систему графічних знаків. Крім літер українського [[Акселеративні методи «Тема 25. Звуки і букви. Алфавіт»\|'''алфавіту''']], у ньому використовуються різні наукові символи, умовні позначки, схеми, малюнки тощо. Це дає можливість фіксувати інформацію і з допомогою різних технічних засобів забезпечує збереження та відтворення мовлення у просторі й часі. Написаний текст можна при необхідності перечитати, виправити, поліпшити, змінити. Процес писемного мовлення пов'язаний зі значними розумовими діями: придумуванням, проектуванням речення й одночасним підбором різних варіантів комбінування слів, вибором синонімів, антонімів.  Однак інтонаційні можливості писемного мовлення суттєво обмежені, бо жодна орфографія, спеціальні позначення (знаки питання й оклику, підкреслення, лапки тощо) не здатні передати інтонаційного багатства, яким наділене усне мовлення.<br>Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об'єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв'язках між собою.

-	{{#ev:youtube\|ooTUQ53Ra7U&feature=related}}<br>Основними рисами офіційно-ділового мовлення є стандартизованість, нейтральний тон мовлення, чіткість і точність висловлювання; лаконічність, стислість і послідовність викладу фактів; документальність, наявність реквізитів, які мають певну черговість; сувора регламентація тексту (виділення параграфів, пунктів, підпунктів); відсутність індивідуальних авторських мовних ознак. Писемне мовлення відзначається більш суворою регламентацією, ніж усне. Особливо високі вимоги ставляться до мови ділових паперів. Загальнообов’язкові норми графіки, орфографії та пунктуації у писемних текстах ділового стилю підсилюються строгими правилами побудови ділових документів, зокрема правилами вживання стійких словосполучень, вибору лексичних одиниць тощо.	+	[[Image:m4b.jpg]]
		+
		+	<br>Головними особливостями писемного мовлення є:<br>1. Писемне мовлення спирається на своє джерело - на усне мовлення. Це пов'язане з тим, що писемне мовлення вторинне, воно виникло пізніше.<br>2. Писемне мовлення дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось  мовлення у просторі і часі ( тобто значно пізніше від того, як воно було висловлене).<br>3. Писемність фіксується знаками, символами, графіками, літерами, [[Математика\|'''цифрами''']]. Та сприймається зором.<br>4. Користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст. Тому й писемне мовлення відзначається  більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне. Отож, невдалий вибір слова, слово неточне, невідповідне в даному контексті, слово випадкове – не повинні мати місця в писемному тексті, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця.<br>5. У писемній формі особливо чітко проявляється поділ текстів за сферами спілкування.<br>6. У зв”язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб'єктивно-емоційних оцінок. Вони досить яскраво проявляються у художньому стилі.<br>7. Значну  роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи  іншого тексту.<br>8.  У писемному  мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги та праці витрачається на спеціальну обробку тексту. Автор повинен пам'ятати, що твір, який він створює, виступає одностороннім контактом  по відношенні до невизначеної аудиторії. Тому слід дбайливо, ретельно добирати мовні засоби.<br>9. У писемному тексті наявна ще така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту.
		+
		+	{{#ev:youtube\|ooTUQ53Ra7U&feature=related}}
		+
		+
		+
		+	[[Image:m4a.jpg]]<br>Основними рисами офіційно-ділового мовлення є стандартизованість, нейтральний тон мовлення, чіткість і точність висловлювання; лаконічність, стислість і послідовність викладу фактів; документальність, наявність реквізитів, які мають певну черговість; сувора регламентація тексту (виділення параграфів, пунктів, підпунктів); відсутність індивідуальних авторських мовних ознак. Писемне мовлення відзначається більш суворою регламентацією, ніж усне. Особливо високі вимоги ставляться до мови ділових паперів. Загальнообов’язкові норми графіки, орфографії та пунктуації у писемних текстах ділового стилю підсилюються строгими правилами побудови ділових документів, зокрема правилами вживання стійких словосполучень, вибору лексичних одиниць тощо.

	[[Image:Канцелярія.jpg]]<br>У писемному діловому мовленні особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування. Так, деякі [[Текст, його ознаки. Тема й головна думка тексту. Повні уроки\|'''тексти''']] існують лише у письмовій формі, а інші можуть читатися вголос. Наприклад, резолюція, наказ, акт можуть бути зачитані, а накладна, квитанція, розписка чинні лише у писемній формі.<br>Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами писемного спілкування і в першу чергу – відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки.<br>		[[Image:Канцелярія.jpg]]<br>У писемному діловому мовленні особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування. Так, деякі [[Текст, його ознаки. Тема й головна думка тексту. Повні уроки\|'''тексти''']] існують лише у письмовій формі, а інші можуть читатися вголос. Наприклад, резолюція, наказ, акт можуть бути зачитані, а накладна, квитанція, розписка чинні лише у писемній формі.<br>Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами писемного спілкування і в першу чергу – відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки.<br>
Строка 13:		Строка 19:
	<br>		<br>

-	'''Завдання до теми:'''<br>1. Складіть листа до свого друга, який живе в іншому місті. Запишіть його.<br>2. Згадайте і запишіть народні прикмети.	+	'''Завдання до теми:'''<br>1. Складіть листа до свого друга, який живе в іншому місті. Запишіть його.
-	{{#ev:youtube\|NSdsgpewH3Y}}	+
		+	[[Image:m4с.jpg]]<br>2. Згадайте і запишіть народні прикмети. {{#ev:youtube\|NSdsgpewH3Y}}

	<br>3. Складіть будь-якого листа, що матиме діловий характер.<br><br>'''Питання до теми:'''<br>1. Що таке писемне мовлення?<br>2. Назвіть ознаки писемного мовлення.<br>3. Приведіть приклади писемного мовлення.<br>4. Які найбільші відмінності писемного мовлення від усного.		<br>3. Складіть будь-якого листа, що матиме діловий характер.<br><br>'''Питання до теми:'''<br>1. Що таке писемне мовлення?<br>2. Назвіть ознаки писемного мовлення.<br>3. Приведіть приклади писемного мовлення.<br>4. Які найбільші відмінності писемного мовлення від усного.

User13 в 09:20, 5 сентября 2012

2012-09-05T09:20:31Z

← Предыдущая		Версия 09:20, 5 сентября 2012
Строка 1:		Строка 1:
	'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас. Повні уроки.\|Українська мова 3 клас. Повні уроки.]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>		'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас. Повні уроки.\|Українська мова 3 клас. Повні уроки.]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>

-	'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.<br>[[Усне і писемне мовлення. Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення.Повні уроки\|'''Писемне мовлення''']] адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).	+	'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.
		+	{{#ev:youtube\|tpGHlMMWFks&feature=relmfu}}
		+	<br>[[Усне і писемне мовлення. Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення.Повні уроки\|'''Писемне мовлення''']] адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).

	[[Image:Лист1.jpg]]<br>Писемне мовлення має вироблену систему графічних знаків. Крім літер українського [[Акселеративні методи «Тема 25. Звуки і букви. Алфавіт»\|'''алфавіту''']], у ньому використовуються різні наукові символи, умовні позначки, схеми, малюнки тощо. Це дає можливість фіксувати інформацію і з допомогою різних технічних засобів забезпечує збереження та відтворення мовлення у просторі й часі. Написаний текст можна при необхідності перечитати, виправити, поліпшити, змінити. Процес писемного мовлення пов'язаний зі значними розумовими діями: придумуванням, проектуванням речення й одночасним підбором різних варіантів комбінування слів, вибором синонімів, антонімів.  Однак інтонаційні можливості писемного мовлення суттєво обмежені, бо жодна орфографія, спеціальні позначення (знаки питання й оклику, підкреслення, лапки тощо) не здатні передати інтонаційного багатства, яким наділене усне мовлення.<br>Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об'єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв'язках між собою.<br>Головними особливостями писемного мовлення є:<br>1. Писемне мовлення спирається на своє джерело - на усне мовлення. Це пов'язане з тим, що писемне мовлення вторинне, воно виникло пізніше.<br>2. Писемне мовлення дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось  мовлення у просторі і часі ( тобто значно пізніше від того, як воно було висловлене).<br>3. Писемність фіксується знаками, символами, графіками, літерами, [[Математика\|'''цифрами''']]. Та сприймається зором.<br>4. Користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст. Тому й писемне мовлення відзначається  більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне. Отож, невдалий вибір слова, слово неточне, невідповідне в даному контексті, слово випадкове – не повинні мати місця в писемному тексті, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця.<br>5. У писемній формі особливо чітко проявляється поділ текстів за сферами спілкування.<br>6. У зв”язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб'єктивно-емоційних оцінок. Вони досить яскраво проявляються у художньому стилі.<br>7. Значну  роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи  іншого тексту.<br>8.  У писемному  мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги та праці витрачається на спеціальну обробку тексту. Автор повинен пам'ятати, що твір, який він створює, виступає одностороннім контактом  по відношенні до невизначеної аудиторії. Тому слід дбайливо, ретельно добирати мовні засоби.<br>9. У писемному тексті наявна ще така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту.		[[Image:Лист1.jpg]]<br>Писемне мовлення має вироблену систему графічних знаків. Крім літер українського [[Акселеративні методи «Тема 25. Звуки і букви. Алфавіт»\|'''алфавіту''']], у ньому використовуються різні наукові символи, умовні позначки, схеми, малюнки тощо. Це дає можливість фіксувати інформацію і з допомогою різних технічних засобів забезпечує збереження та відтворення мовлення у просторі й часі. Написаний текст можна при необхідності перечитати, виправити, поліпшити, змінити. Процес писемного мовлення пов'язаний зі значними розумовими діями: придумуванням, проектуванням речення й одночасним підбором різних варіантів комбінування слів, вибором синонімів, антонімів.  Однак інтонаційні можливості писемного мовлення суттєво обмежені, бо жодна орфографія, спеціальні позначення (знаки питання й оклику, підкреслення, лапки тощо) не здатні передати інтонаційного багатства, яким наділене усне мовлення.<br>Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об'єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв'язках між собою.<br>Головними особливостями писемного мовлення є:<br>1. Писемне мовлення спирається на своє джерело - на усне мовлення. Це пов'язане з тим, що писемне мовлення вторинне, воно виникло пізніше.<br>2. Писемне мовлення дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось  мовлення у просторі і часі ( тобто значно пізніше від того, як воно було висловлене).<br>3. Писемність фіксується знаками, символами, графіками, літерами, [[Математика\|'''цифрами''']]. Та сприймається зором.<br>4. Користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст. Тому й писемне мовлення відзначається  більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне. Отож, невдалий вибір слова, слово неточне, невідповідне в даному контексті, слово випадкове – не повинні мати місця в писемному тексті, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця.<br>5. У писемній формі особливо чітко проявляється поділ текстів за сферами спілкування.<br>6. У зв”язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб'єктивно-емоційних оцінок. Вони досить яскраво проявляються у художньому стилі.<br>7. Значну  роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи  іншого тексту.<br>8.  У писемному  мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги та праці витрачається на спеціальну обробку тексту. Автор повинен пам'ятати, що твір, який він створює, виступає одностороннім контактом  по відношенні до невизначеної аудиторії. Тому слід дбайливо, ретельно добирати мовні засоби.<br>9. У писемному тексті наявна ще така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту.

User13 в 09:17, 5 сентября 2012

2012-09-05T09:17:08Z

Внесённые изменения

User13 в 21:32, 16 июля 2012

2012-07-16T21:32:35Z

← Предыдущая		Версия 21:32, 16 июля 2012
Строка 1:		Строка 1:
	'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас. Повні уроки.\|Українська мова 3 клас. Повні уроки.]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>		'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас. Повні уроки.\|Українська мова 3 клас. Повні уроки.]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>

-	'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.<br>Писемне мовлення адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).	+	'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.<br>[[Усне_і_писемне_мовлення._Уявлення_про_усне_й_писемне_мовлення._Культура_мовлення.Повні_уроки\|'''Писемне мовлення''']] адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).

-	[[Image:Лист1.jpg]]<br>Писемне мовлення має вироблену систему графічних знаків. Крім літер українського алфавіту, у ньому використовуються різні наукові символи, умовні позначки, схеми, малюнки тощо. Це дає можливість фіксувати інформацію і з допомогою різних технічних засобів забезпечує збереження та відтворення мовлення у просторі й часі. Написаний текст можна при необхідності перечитати, виправити, поліпшити, змінити. Процес писемного мовлення пов'язаний зі значними розумовими діями: придумуванням, проектуванням речення й одночасним підбором різних варіантів комбінування слів, вибором синонімів, антонімів.  Однак інтонаційні можливості писемного мовлення суттєво обмежені, бо жодна орфографія, спеціальні позначення (знаки питання й оклику, підкреслення, лапки тощо) не здатні передати інтонаційного багатства, яким наділене усне мовлення.<br>Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об'єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв'язках між собою.<br>Головними особливостями писемного мовлення є:<br>1. Писемне мовлення спирається на своє джерело - на усне мовлення. Це пов'язане з тим, що писемне мовлення вторинне, воно виникло пізніше.<br>2. Писемне мовлення дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось  мовлення у просторі і часі ( тобто значно пізніше від того, як воно було висловлене).<br>3. Писемність фіксується знаками, символами, графіками, літерами, цифрами. Та сприймається зором.<br>4. Користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст. Тому й писемне мовлення відзначається  більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне. Отож, невдалий вибір слова, слово неточне, невідповідне в даному контексті, слово випадкове – не повинні мати місця в писемному тексті, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця.<br>5. У писемній формі особливо чітко проявляється поділ текстів за сферами спілкування.<br>6. У зв”язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб'єктивно-емоційних оцінок. Вони досить яскраво проявляються у художньому стилі.<br>7. Значну  роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи  іншого тексту.<br>8.  У писемному  мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги та праці витрачається на спеціальну обробку тексту. Автор повинен пам'ятати, що твір, який він створює, виступає одностороннім контактом  по відношенні до невизначеної аудиторії. Тому слід дбайливо, ретельно добирати мовні засоби.<br>9. У писемному тексті наявна ще така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту.	+	[[Image:Лист1.jpg]]<br>Писемне мовлення має вироблену систему графічних знаків. Крім літер українського [[Акселеративні_методи_«Тема_25._Звуки_і_букви._Алфавіт»\|'''алфавіту''']], у ньому використовуються різні наукові символи, умовні позначки, схеми, малюнки тощо. Це дає можливість фіксувати інформацію і з допомогою різних технічних засобів забезпечує збереження та відтворення мовлення у просторі й часі. Написаний текст можна при необхідності перечитати, виправити, поліпшити, змінити. Процес писемного мовлення пов'язаний зі значними розумовими діями: придумуванням, проектуванням речення й одночасним підбором різних варіантів комбінування слів, вибором синонімів, антонімів.  Однак інтонаційні можливості писемного мовлення суттєво обмежені, бо жодна орфографія, спеціальні позначення (знаки питання й оклику, підкреслення, лапки тощо) не здатні передати інтонаційного багатства, яким наділене усне мовлення.<br>Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об'єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв'язках між собою.<br>Головними особливостями писемного мовлення є:<br>1. Писемне мовлення спирається на своє джерело - на усне мовлення. Це пов'язане з тим, що писемне мовлення вторинне, воно виникло пізніше.<br>2. Писемне мовлення дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось  мовлення у просторі і часі ( тобто значно пізніше від того, як воно було висловлене).<br>3. Писемність фіксується знаками, символами, графіками, літерами, [[Математика\|'''цифрами''']]. Та сприймається зором.<br>4. Користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст. Тому й писемне мовлення відзначається  більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне. Отож, невдалий вибір слова, слово неточне, невідповідне в даному контексті, слово випадкове – не повинні мати місця в писемному тексті, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця.<br>5. У писемній формі особливо чітко проявляється поділ текстів за сферами спілкування.<br>6. У зв”язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб'єктивно-емоційних оцінок. Вони досить яскраво проявляються у художньому стилі.<br>7. Значну  роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи  іншого тексту.<br>8.  У писемному  мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги та праці витрачається на спеціальну обробку тексту. Автор повинен пам'ятати, що твір, який він створює, виступає одностороннім контактом  по відношенні до невизначеної аудиторії. Тому слід дбайливо, ретельно добирати мовні засоби.<br>9. У писемному тексті наявна ще така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту.

	{{#ev:youtube\|ooTUQ53Ra7U&feature=related}}<br>Основними рисами офіційно-ділового мовлення є стандартизованість, нейтральний тон мовлення, чіткість і точність висловлювання; лаконічність, стислість і послідовність викладу фактів; документальність, наявність реквізитів, які мають певну черговість; сувора регламентація тексту (виділення параграфів, пунктів, підпунктів); відсутність індивідуальних авторських мовних ознак. Писемне мовлення відзначається більш суворою регламентацією, ніж усне. Особливо високі вимоги ставляться до мови ділових паперів. Загальнообов’язкові норми графіки, орфографії та пунктуації у писемних текстах ділового стилю підсилюються строгими правилами побудови ділових документів, зокрема правилами вживання стійких словосполучень, вибору лексичних одиниць тощо.		{{#ev:youtube\|ooTUQ53Ra7U&feature=related}}<br>Основними рисами офіційно-ділового мовлення є стандартизованість, нейтральний тон мовлення, чіткість і точність висловлювання; лаконічність, стислість і послідовність викладу фактів; документальність, наявність реквізитів, які мають певну черговість; сувора регламентація тексту (виділення параграфів, пунктів, підпунктів); відсутність індивідуальних авторських мовних ознак. Писемне мовлення відзначається більш суворою регламентацією, ніж усне. Особливо високі вимоги ставляться до мови ділових паперів. Загальнообов’язкові норми графіки, орфографії та пунктуації у писемних текстах ділового стилю підсилюються строгими правилами побудови ділових документів, зокрема правилами вживання стійких словосполучень, вибору лексичних одиниць тощо.

-	[[Image:Канцелярія.jpg]]<br>У писемному діловому мовленні особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування. Так, деякі тексти існують лише у письмовій формі, а інші можуть читатися вголос. Наприклад, резолюція, наказ, акт можуть бути зачитані, а накладна, квитанція, розписка чинні лише у писемній формі.<br>Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами писемного спілкування і в першу чергу – відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки.<br>	+	[[Image:Канцелярія.jpg]]<br>У писемному діловому мовленні особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування. Так, деякі [[Текст,_його_ознаки._Тема_й_головна_думка_тексту._Повні_уроки\|'''тексти''']] існують лише у письмовій формі, а інші можуть читатися вголос. Наприклад, резолюція, наказ, акт можуть бути зачитані, а накладна, квитанція, розписка чинні лише у писемній формі.<br>Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами писемного спілкування і в першу чергу – відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки.<br>

User11 в 12:28, 18 марта 2011

2011-03-18T12:28:00Z

← Предыдущая		Версия 12:28, 18 марта 2011
Строка 33:		Строка 33:
	<br>		<br>

-	~~Если у вас есть исправления~~ или ~~предложения к данному уроку~~, [http://xvatit.com/~~index~~.~~php?do=feedback напишите нам~~].	+	----
		+
		+	'''<u>Над уроком працювали</u>'''
		+
		+	Жолник Р.М.
		+
		+	Ента Д. В.
		+	----
		+
		+
		+
		+	Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>

-	Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

	[[Category:Особливості_писемного_мовлення._Повні_уроки]]		[[Category:Особливості_писемного_мовлення._Повні_уроки]]

User10 в 00:40, 20 ноября 2010

2010-11-20T00:40:26Z

← Предыдущая		Версия 00:40, 20 ноября 2010
Строка 8:		Строка 8:

	[[Image:Канцелярія.jpg]]<br>У писемному діловому мовленні особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування. Так, деякі тексти існують лише у письмовій формі, а інші можуть читатися вголос. Наприклад, резолюція, наказ, акт можуть бути зачитані, а накладна, квитанція, розписка чинні лише у писемній формі.<br>Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами писемного спілкування і в першу чергу – відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки.<br>		[[Image:Канцелярія.jpg]]<br>У писемному діловому мовленні особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування. Так, деякі тексти існують лише у письмовій формі, а інші можуть читатися вголос. Наприклад, резолюція, наказ, акт можуть бути зачитані, а накладна, квитанція, розписка чинні лише у писемній формі.<br>Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами писемного спілкування і в першу чергу – відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки.<br>
		+
		+
		+
		+	'''Завдання до теми:'''<br>1. Складіть листа до свого друга, який живе в іншому місті. Запишіть його.<br>2. Згадайте і запишіть народні прикмети.<br>3. Складіть будь-якого листа, що матиме діловий характер.<br><br>'''Питання до теми:'''<br>1. Що таке писемне мовлення?<br>2. Назвіть ознаки писемного мовлення.<br>3. Приведіть приклади писемного мовлення.<br>4. Які найбільші відмінності писемного мовлення від усного.

	<br>		<br>

-	Використана література:	+	'''Використана література:'''

	Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль, 2000.		Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль, 2000.
Строка 20:		Строка 24:

	Потелло Н. Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібник.— К.: МАУП, 1999.		Потелло Н. Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібник.— К.: МАУП, 1999.
		+
		+	<br>

	<br>		<br>

User10 в 16:52, 17 ноября 2010

2010-11-17T16:52:55Z

← Предыдущая		Версия 16:52, 17 ноября 2010
Строка 1:		Строка 1:
-	'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас\|Українська мова 3 клас]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>	+	'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас. Повні уроки.\|Українська мова 3 клас. Повні уроки.]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>

	'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.<br>Писемне мовлення адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).		'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.<br>Писемне мовлення адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).
Строка 13:		Строка 13:
	Використана література:		Використана література:

-	Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль, 2000.	+	Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль, 2000.

-	Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення. – К., 1999.	+	Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення. – К., 1999.

-	Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.	+	Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

-	Потелло Н. Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібник.— К.: МАУП, 1999.	+	Потелло Н. Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібник.— К.: МАУП, 1999.

		+	<br>

		+	''Відредаговано та надіслано Ента Д. В.''

-	~~''Відредаговано та надіслано Ента Д. В.''~~	+	<br>
-		+
-		+

	Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].		Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].

User10 в 16:50, 17 ноября 2010

2010-11-17T16:50:11Z

← Предыдущая		Версия 16:50, 17 ноября 2010
Строка 1:		Строка 1:
	'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас\|Українська мова 3 клас]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>		'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас\|Українська мова 3 клас]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>

-	'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.<br>Писемне мовлення адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).	+	'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.<br>Писемне мовлення адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).

-	[[Image:~~лист1~~.jpg]]<br>Писемне мовлення має вироблену систему графічних знаків. Крім літер українського алфавіту, у ньому використовуються різні наукові символи, умовні позначки, схеми, малюнки тощо. Це дає можливість фіксувати інформацію і з допомогою різних технічних засобів забезпечує збереження та відтворення мовлення у просторі й часі. Написаний текст можна при необхідності перечитати, виправити, поліпшити, змінити. Процес писемного мовлення пов'язаний зі значними розумовими діями: придумуванням, проектуванням речення й одночасним підбором різних варіантів комбінування слів, вибором синонімів, антонімів.  Однак інтонаційні можливості писемного мовлення суттєво обмежені, бо жодна орфографія, спеціальні позначення (знаки питання й оклику, підкреслення, лапки тощо) не здатні передати інтонаційного багатства, яким наділене усне мовлення.<br>Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об'єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв'язках між собою.<br>Головними особливостями писемного мовлення є:<br>1. Писемне мовлення спирається на своє джерело - на усне мовлення. Це пов'язане з тим, що писемне мовлення вторинне, воно виникло пізніше.<br>2. Писемне мовлення дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось  мовлення у просторі і часі ( тобто значно пізніше від того, як воно було висловлене).<br>3. Писемність фіксується знаками, символами, графіками, літерами, цифрами. Та сприймається зором.<br>4. Користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст. Тому й писемне мовлення відзначається  більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне. Отож, невдалий вибір слова, слово неточне, невідповідне в даному контексті, слово випадкове – не повинні мати місця в писемному тексті, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця.<br>5. У писемній формі особливо чітко проявляється поділ текстів за сферами спілкування.<br>6. У зв”язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб'єктивно-емоційних оцінок. Вони досить яскраво проявляються у художньому стилі.<br>7. Значну  роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи  іншого тексту.<br>8.  У писемному  мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги та праці витрачається на спеціальну обробку тексту. Автор повинен пам'ятати, що твір, який він створює, виступає одностороннім контактом  по відношенні до невизначеної аудиторії. Тому слід дбайливо, ретельно добирати мовні засоби.<br>9. У писемному тексті наявна ще така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту.	+	[[Image:Лист1.jpg]]<br>Писемне мовлення має вироблену систему графічних знаків. Крім літер українського алфавіту, у ньому використовуються різні наукові символи, умовні позначки, схеми, малюнки тощо. Це дає можливість фіксувати інформацію і з допомогою різних технічних засобів забезпечує збереження та відтворення мовлення у просторі й часі. Написаний текст можна при необхідності перечитати, виправити, поліпшити, змінити. Процес писемного мовлення пов'язаний зі значними розумовими діями: придумуванням, проектуванням речення й одночасним підбором різних варіантів комбінування слів, вибором синонімів, антонімів.  Однак інтонаційні можливості писемного мовлення суттєво обмежені, бо жодна орфографія, спеціальні позначення (знаки питання й оклику, підкреслення, лапки тощо) не здатні передати інтонаційного багатства, яким наділене усне мовлення.<br>Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об'єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв'язках між собою.<br>Головними особливостями писемного мовлення є:<br>1. Писемне мовлення спирається на своє джерело - на усне мовлення. Це пов'язане з тим, що писемне мовлення вторинне, воно виникло пізніше.<br>2. Писемне мовлення дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось  мовлення у просторі і часі ( тобто значно пізніше від того, як воно було висловлене).<br>3. Писемність фіксується знаками, символами, графіками, літерами, цифрами. Та сприймається зором.<br>4. Користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст. Тому й писемне мовлення відзначається  більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне. Отож, невдалий вибір слова, слово неточне, невідповідне в даному контексті, слово випадкове – не повинні мати місця в писемному тексті, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця.<br>5. У писемній формі особливо чітко проявляється поділ текстів за сферами спілкування.<br>6. У зв”язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб'єктивно-емоційних оцінок. Вони досить яскраво проявляються у художньому стилі.<br>7. Значну  роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи  іншого тексту.<br>8.  У писемному  мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги та праці витрачається на спеціальну обробку тексту. Автор повинен пам'ятати, що твір, який він створює, виступає одностороннім контактом  по відношенні до невизначеної аудиторії. Тому слід дбайливо, ретельно добирати мовні засоби.<br>9. У писемному тексті наявна ще така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту.

-	{{#ev:youtube\|ooTUQ53Ra7U&feature=related}}<br>Основними рисами офіційно-ділового мовлення є стандартизованість, нейтральний тон мовлення, чіткість і точність висловлювання; лаконічність, стислість і послідовність викладу фактів; документальність, наявність реквізитів, які мають певну черговість; сувора регламентація тексту (виділення параграфів, пунктів, підпунктів); відсутність індивідуальних авторських мовних ознак. Писемне мовлення відзначається більш суворою регламентацією, ніж усне. Особливо високі вимоги ставляться до мови ділових паперів. Загальнообов’язкові норми графіки, орфографії та пунктуації у писемних текстах ділового стилю підсилюються строгими правилами побудови ділових документів, зокрема правилами вживання стійких словосполучень, вибору лексичних одиниць тощо.	+	{{#ev:youtube\|ooTUQ53Ra7U&feature=related}}<br>Основними рисами офіційно-ділового мовлення є стандартизованість, нейтральний тон мовлення, чіткість і точність висловлювання; лаконічність, стислість і послідовність викладу фактів; документальність, наявність реквізитів, які мають певну черговість; сувора регламентація тексту (виділення параграфів, пунктів, підпунктів); відсутність індивідуальних авторських мовних ознак. Писемне мовлення відзначається більш суворою регламентацією, ніж усне. Особливо високі вимоги ставляться до мови ділових паперів. Загальнообов’язкові норми графіки, орфографії та пунктуації у писемних текстах ділового стилю підсилюються строгими правилами побудови ділових документів, зокрема правилами вживання стійких словосполучень, вибору лексичних одиниць тощо.

-	[[Image:~~канцелярія~~.jpg]]<br>У писемному діловому мовленні особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування. Так, деякі тексти існують лише у письмовій формі, а інші можуть читатися вголос. Наприклад, резолюція, наказ, акт можуть бути зачитані, а накладна, квитанція, розписка чинні лише у писемній формі.<br>Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами писемного спілкування і в першу чергу – відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки.<br>	+	[[Image:Канцелярія.jpg]]<br>У писемному діловому мовленні особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування. Так, деякі тексти існують лише у письмовій формі, а інші можуть читатися вголос. Наприклад, резолюція, наказ, акт можуть бути зачитані, а накладна, квитанція, розписка чинні лише у писемній формі.<br>Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами писемного спілкування і в першу чергу – відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки.<br>
		+
		+	<br>
		+
		+	Використана література:
		+
		+	Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль, 2000.
		+
		+	Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення. – К., 1999.
		+
		+	Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.
		+
		+	Потелло Н. Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібник.— К.: МАУП, 1999.
		+
		+
		+
		+	''Відредаговано та надіслано Ента Д. В.''

User10: Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань>>[[Українська мова|Українська ...»

2010-11-17T00:01:49Z

Новая страница: «'''Гіпермаркет Знань>>[[Українська мова|Українська ...»

Новая страница

'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас|Українська мова 3 клас]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>

'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків. Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело. Писемне мовлення адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).

[[Image:лист1.jpg]] Писемне мовлення має вироблену систему графічних знаків. Крім літер українського алфавіту, у ньому використовуються різні наукові символи, умовні позначки, схеми, малюнки тощо. Це дає можливість фіксувати інформацію і з допомогою різних технічних засобів забезпечує збереження та відтворення мовлення у просторі й часі. Написаний текст можна при необхідності перечитати, виправити, поліпшити, змінити. Процес писемного мовлення пов'язаний зі значними розумовими діями: придумуванням, проектуванням речення й одночасним підбором різних варіантів комбінування слів, вибором синонімів, антонімів.  Однак інтонаційні можливості писемного мовлення суттєво обмежені, бо жодна орфографія, спеціальні позначення (знаки питання й оклику, підкреслення, лапки тощо) не здатні передати інтонаційного багатства, яким наділене усне мовлення. Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об'єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв'язках між собою. Головними особливостями писемного мовлення є: 1. Писемне мовлення спирається на своє джерело - на усне мовлення. Це пов'язане з тим, що писемне мовлення вторинне, воно виникло пізніше. 2. Писемне мовлення дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось  мовлення у просторі і часі ( тобто значно пізніше від того, як воно було висловлене). 3. Писемність фіксується знаками, символами, графіками, літерами, цифрами. Та сприймається зором. 4. Користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст. Тому й писемне мовлення відзначається  більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне. Отож, невдалий вибір слова, слово неточне, невідповідне в даному контексті, слово випадкове – не повинні мати місця в писемному тексті, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця. 5. У писемній формі особливо чітко проявляється поділ текстів за сферами спілкування. 6. У зв”язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб'єктивно-емоційних оцінок. Вони досить яскраво проявляються у художньому стилі. 7. Значну  роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи  іншого тексту. 8.  У писемному  мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги та праці витрачається на спеціальну обробку тексту. Автор повинен пам'ятати, що твір, який він створює, виступає одностороннім контактом  по відношенні до невизначеної аудиторії. Тому слід дбайливо, ретельно добирати мовні засоби. 9. У писемному тексті наявна ще така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту.

{{#ev:youtube|ooTUQ53Ra7U&feature=related}} Основними рисами офіційно-ділового мовлення є стандартизованість, нейтральний тон мовлення, чіткість і точність висловлювання; лаконічність, стислість і послідовність викладу фактів; документальність, наявність реквізитів, які мають певну черговість; сувора регламентація тексту (виділення параграфів, пунктів, підпунктів); відсутність індивідуальних авторських мовних ознак. Писемне мовлення відзначається більш суворою регламентацією, ніж усне. Особливо високі вимоги ставляться до мови ділових паперів. Загальнообов’язкові норми графіки, орфографії та пунктуації у писемних текстах ділового стилю підсилюються строгими правилами побудови ділових документів, зокрема правилами вживання стійких словосполучень, вибору лексичних одиниць тощо.

[[Image:канцелярія.jpg]] У писемному діловому мовленні особливо чітко проявляється диференціація текстів за сферами спілкування. Так, деякі тексти існують лише у письмовій формі, а інші можуть читатися вголос. Наприклад, резолюція, наказ, акт можуть бути зачитані, а накладна, квитанція, розписка чинні лише у писемній формі. Характер писемного мовлення багато в чому визначається специфічними умовами писемного спілкування і в першу чергу – відсутністю співрозмовника в момент висловлення думки. 

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].

[[Category:Особливості_писемного_мовлення._Повні_уроки]]

← Предыдущая		Версия 09:20, 5 сентября 2012
Строка 1:		Строка 1:
	'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас. Повні уроки.\|Українська мова 3 клас. Повні уроки.]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>		'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!\|Гіпермаркет Знань]]>>[[Українська мова\|Українська мова]]>>[[Українська мова 3 клас. Повні уроки.\|Українська мова 3 клас. Повні уроки.]]>> Українська мова: Особливості писемного мовлення. Повні уроки''' <metakeywords>Особливості писемного мовлення, Повні уроки, 3 клас</metakeywords>

-	'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.<br>[[Усне і писемне мовлення. Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення.Повні уроки\|'''Писемне мовлення''']] адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).	+	'''''Писемне мовлення''''' — мовлення, зафіксоване на папері за допомогою спеціальних графічних знаків.<br>Специфіка писемного мовлення полягає в тому, що воно є вторинним стосовно усного. Писемне виникло пізніше від усного і спирається на нього, як на своє джерело.
		+	{{#ev:youtube\|tpGHlMMWFks&feature=relmfu}}
		+	<br>[[Усне і писемне мовлення. Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення.Повні уроки\|'''Писемне мовлення''']] адресується суб'єкту комунікації і розраховане на зорове сприйняття. Його мета полягає в точному передаванні і сприйнятті висловлення, особливість — у переважному вживанні непрямої мови. До прямої мови звертаються за потреби дослівно чи майже дослівно передати текст (цитування розпорядчих і законодавчих документів).

	[[Image:Лист1.jpg]]<br>Писемне мовлення має вироблену систему графічних знаків. Крім літер українського [[Акселеративні методи «Тема 25. Звуки і букви. Алфавіт»\|'''алфавіту''']], у ньому використовуються різні наукові символи, умовні позначки, схеми, малюнки тощо. Це дає можливість фіксувати інформацію і з допомогою різних технічних засобів забезпечує збереження та відтворення мовлення у просторі й часі. Написаний текст можна при необхідності перечитати, виправити, поліпшити, змінити. Процес писемного мовлення пов'язаний зі значними розумовими діями: придумуванням, проектуванням речення й одночасним підбором різних варіантів комбінування слів, вибором синонімів, антонімів.  Однак інтонаційні можливості писемного мовлення суттєво обмежені, бо жодна орфографія, спеціальні позначення (знаки питання й оклику, підкреслення, лапки тощо) не здатні передати інтонаційного багатства, яким наділене усне мовлення.<br>Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об'єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв'язках між собою.<br>Головними особливостями писемного мовлення є:<br>1. Писемне мовлення спирається на своє джерело - на усне мовлення. Це пов'язане з тим, що писемне мовлення вторинне, воно виникло пізніше.<br>2. Писемне мовлення дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось  мовлення у просторі і часі ( тобто значно пізніше від того, як воно було висловлене).<br>3. Писемність фіксується знаками, символами, графіками, літерами, [[Математика\|'''цифрами''']]. Та сприймається зором.<br>4. Користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст. Тому й писемне мовлення відзначається  більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне. Отож, невдалий вибір слова, слово неточне, невідповідне в даному контексті, слово випадкове – не повинні мати місця в писемному тексті, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця.<br>5. У писемній формі особливо чітко проявляється поділ текстів за сферами спілкування.<br>6. У зв”язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб'єктивно-емоційних оцінок. Вони досить яскраво проявляються у художньому стилі.<br>7. Значну  роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи  іншого тексту.<br>8.  У писемному  мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги та праці витрачається на спеціальну обробку тексту. Автор повинен пам'ятати, що твір, який він створює, виступає одностороннім контактом  по відношенні до невизначеної аудиторії. Тому слід дбайливо, ретельно добирати мовні засоби.<br>9. У писемному тексті наявна ще така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту.		[[Image:Лист1.jpg]]<br>Писемне мовлення має вироблену систему графічних знаків. Крім літер українського [[Акселеративні методи «Тема 25. Звуки і букви. Алфавіт»\|'''алфавіту''']], у ньому використовуються різні наукові символи, умовні позначки, схеми, малюнки тощо. Це дає можливість фіксувати інформацію і з допомогою різних технічних засобів забезпечує збереження та відтворення мовлення у просторі й часі. Написаний текст можна при необхідності перечитати, виправити, поліпшити, змінити. Процес писемного мовлення пов'язаний зі значними розумовими діями: придумуванням, проектуванням речення й одночасним підбором різних варіантів комбінування слів, вибором синонімів, антонімів.  Однак інтонаційні можливості писемного мовлення суттєво обмежені, бо жодна орфографія, спеціальні позначення (знаки питання й оклику, підкреслення, лапки тощо) не здатні передати інтонаційного багатства, яким наділене усне мовлення.<br>Одиницею писемного мовлення, тобто реальним проявом його, є текст. Текст виразно членується на абзаци – чітко об'єднані змістом і будовою відрізків тексту. Речення всередині абзаца перебувають в досить тісних смислових і граматичних зв'язках між собою.<br>Головними особливостями писемного мовлення є:<br>1. Писемне мовлення спирається на своє джерело - на усне мовлення. Це пов'язане з тим, що писемне мовлення вторинне, воно виникло пізніше.<br>2. Писемне мовлення дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось  мовлення у просторі і часі ( тобто значно пізніше від того, як воно було висловлене).<br>3. Писемність фіксується знаками, символами, графіками, літерами, [[Математика\|'''цифрами''']]. Та сприймається зором.<br>4. Користуючись писемною формою мовлення людина має можливість перечитати написане, виправити, поліпшити текст. Тому й писемне мовлення відзначається  більшою регламентацією мовних засобів, ніж усне. Отож, невдалий вибір слова, слово неточне, невідповідне в даному контексті, слово випадкове – не повинні мати місця в писемному тексті, де є можливість повернутися до написаного й виправити невдалі місця.<br>5. У писемній формі особливо чітко проявляється поділ текстів за сферами спілкування.<br>6. У зв”язку з тим, що в писемній формі мовлення відсутні такі важливі елементи усного мовлення, як інтонація, жест, міміка, безпосередня ситуація мовлення та ін., важливу роль у писемних текстах починають відігравати засоби суб'єктивно-емоційних оцінок. Вони досить яскраво проявляються у художньому стилі.<br>7. Значну  роль в житті суспільства відіграє й така особливість писемної форми мовлення, як потенціально необмежена кількість відтворення й дублювання того чи  іншого тексту.<br>8.  У писемному  мовленні діють загальнообов”язкові норми графіки, орфографії, пунктуації. Набагато більше уваги та праці витрачається на спеціальну обробку тексту. Автор повинен пам'ятати, що твір, який він створює, виступає одностороннім контактом  по відношенні до невизначеної аудиторії. Тому слід дбайливо, ретельно добирати мовні засоби.<br>9. У писемному тексті наявна ще така його особливість, здатність бути відтвореним у живій звуковій мові. Звукове відтворення тексту не завжди буває точною копією писемного тексту.